.

Згинання металу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
15 6817
Скачать документ

Реферат

на тему:

Згинання металу

1. ЗГИНАННЯ ДЕТАЛЕЙ З ЛИСТОВОГО ТА ШТАБОВОГО МЕТАЛУ

Згинання прямокутної скоби з штабової сталі виконують так:

визначають довжину розгортки заготовки, додаючи довжину сторін скоби з
припуском на один згин, який дорівнює товщині смуги, тобто: L = 17,5 + 1
+ 15 + 1 + 20 + 1 + 15 + 1 + + 17,5 = 89 мм;

визначають довжину з додатковим припуском на обробку торців по 1 мм па
сторону і зубилом відрубують заготовку;

випрямляють вирубану заготовку на плиті;

обпилюють до розміру за кресленням;

наносять риски згину;

затискують заготовку в лещатах між кутниками-нагубниками на рівні риски
і ударами молотком згинають кінець скоби (перший згин);

переставляють заготовку в лещатах, затискуючи її між кутником і
бруском-оправкою довшим, ніж кінець скоби;

загинають другий кінець, здійснюючи другий загин;

знімають заготовку і виймають брусок-оправку;

розмічають довжину лапок на загнутих кінцях;

надягають на лещата другий кутник і, поклавши всередину скоби той самий
брусок-оправку, але в іншому положенні, затискують скобу в лещатах на
рівні рисок;

відгинають першу й другу лапки, роблять четвертий і п’ятий загини першої
та другої лапок;

перевіряють і випрямляють за кутником четвертий і п’ятий загини;

знімають задирки на ребрах скоби і обпилюють кінці лапок до розміру.

Згинання подвійного кутника у лещатах здійснюють після розмічання,
вирубування заготовки, випрямляння на плиті і обпилювання по ширині до
заданого розміру. Підготовлену так заготовку затискують у лещатах між
кутниками-нагубниками і загинають першу поличку кутника, а потім
замінюють один нагубник бруском-підкладкою і загинають другу поличку
кутника. По завершенні згинання кінці кутника обпилюють напилком до
потрібного розміру і знімають задирки з гострих ребер.

Згинання хомутика. Після обчислення довжини заготовки та її розмічання у
місцях згину затискують в лещатах оправку у вертикальному положенні.
Діаметр оправки має дорівнювати діаметру отвору хомутика. За допомогою
двох плоскогубців по розмічальних рисках згинають хомутик на оправці
(працюють вдвох — один тримає плоскогубці, а другий наносить удари).
Остаточне формування хомутика виконують па тій самій оправці молотком, а
потім на правильній плиті.

Щоб запобігти вм’ятинам і забоїнам від ударів, між молотком і деталлю
кладуть шматок залізної смуги.

Згинання вушка круглогубцями. Вушко зі стержнем з тонкого дроту
виготовляють за допомогою круглогубців. Довжина заготовки має бути на
10…15 мм більше, ніж потрібно за кресленням. Утримуючи заготовку за
один кінець, інший згинають, поступово переставляючи круглогубці у
місцях згину. Після того як вушко буде зігнуто відповідно до заданих
розмірів, йому надають потрібну форму за допомогою плоскогубців. Після
цього зайвий кінець стержня видаляють гострозубцями.

Згинання втулки. Переходи при згинанні циліндричної втулки виконують у
такій послідовності.

Припустимо, треба зі штабової сталі на круглих оправках вигнути
циліндричну втулку. Спочатку визначають довжину заготовки. Якщо
зовнішній діаметр втулки дорівнює 20 mm, a внутрішній — 16 мм, то
середній діаметр дорівнюватиме 18 мм. Тоді загальну довжину заготовки
визначають за формулою L = 3,14 • 18 = 56,5 мм.

Потім заготовку з оправкою затискують в лещатах так, щоб частина, що
згинається, була вище рівня губок лещат, і через м’які прокладки
наносять по частині, що виступає, удари молотком, загинаючи кінець смуги
на оправці так, щоб смуга щільно прилягала до її поверхні. Потім
заготовку з оправкою переставляють зворотною стороною і ударами молотком
загинають інший кінець за оправкою до щільного прилягання до оправки
обох площин у стикові. Після звільнення заготовки якість згинання
перевіряють вимірювальною лінійкою.

2. МЕХАНІЗАЦІЯ ЗГИНАЛЬНИХ РОБІТ

Профілі (штабовий, сортовий метал) з різними радіусами кривизни згинають
на три- і чотирироликових верстатах.

Трироликовий верстат для згинання криволінійних профілів, виготовлених з
листів алюмінієвих сплавів завтовшки до 2,5 мм. Попередньо налагоджують
верстат. Налагодження верхнього ролика відносно двох нижніх роликів і
здійснюють обертанням рукоятки. При згинанні заготовка має бути
притиснута верхнім роликом до двох нижніх. Притискач встановлюють так,
щоб по ньому вільно ковзалася полиця профіля, не даючи йому скручуватися
при згинанні.

При згинанні з роликів зчищають бруд, що накопичився, і протирають їх
чистим ганчір’ям. Заготовку профілю з алюмінієвого сплаву у процесі
згинання змащують густим мастилом.

Профілі з великим радіусом згину дістають на трироликовому верстаті за
кілька проходів.

При згинанні профільного прокату по дузі кола або по спіралі
застосовують чотирироликові верстати.

Чотири роликовий верстат складається зі станини, всередині якої
вмонтовано приводний механізм, двох ведучих

3. ЗГИНАННЯ І РОЗВАЛЬЦЬОВУВАННЯ ТРУБ

Труби згинають по дузі різного радіуса або іншій кривій під
різноманітними кутами і в різних площинах. Зігнуті труби широко
застосовують для виготовлення бензинових, мастильних, повітряних
трубопроводів у автомобілях, тракторах, літаках, металообробних
верстатах та інших машинах.

Труби згинають ручним способом, у гарячому і холодному стані, з
наповнювачами і без них. Спосіб згинання залежить від діаметра і
матеріалу труби, значення кута згину.

Згинання труб у гарячому стані застосовується при діаметрі більш як 100
мм. При гарячому згинанні з наповнювачем трубу відпалюють, розмічають, а
потім один кінець закривають дерев’яною чи металевою пробкою. Для
уникнення вм’ятин, випину і появи тріщин при згинанні трубу наповнюють
дрібним сухим піском, просіяним через сито з вічком близько 2 мм, бо
наявність у піску великих камінців може призвести до продавлювання
стінок труби, а надто дрібний пісок для згинання непридатний, бо при
високій температурі спікається і пригоряє до стінок труби.

Для механізації наповнення (набивання) труб піском застосовують
молоткові або вібраційні установки. Якщо установок немає, трубу
наповнюють піском через воронку, а ущільнюють пісок, обстукуючи трубу
молотком; удари наносять знизу вверх, одночасно обертаючи трубу доти,
поки при ударі не буде чути глухого звуку.

Після заповнення піском другий кінець труби забивають дерев’яною
пробкою, в якої мають бути отвори або канавки для виходу газів, що
утворюються при нагріванні.

Діаметри пробок (заглушок) залежать від внутрішнього діаметра труби. Для
труб малих діаметрів заглушки роблять з глини, гуми або твердої
деревини; виготовляють їх у вигляді конусної пробки довжиною, що
дорівнює 1,5…2,0 діаметрам труби, з конусністю 1 : 10. Для труб
великих діаметрів заглушки виготовляють з металу. Бажано, щоб пробки,
які забиваються у кінці труб, виступали з них. Це полегшить видалення
пробок.

Для кожної труби залежно від діаметра і матеріалу має бути встановлений
мінімально допустимий радіус згину. При згинанні труб цей радіус має
бути не менше трьох діаметрів труби, а довжина частини, що нагрівається,
залежить від кута згину і діаметра труби. Якщо трубу згинають під кутом
90°, то нагрівають ділянку, що дорівнює шести діаметрам труби, якщо під
кутом 60°,— чотирьом діаметрам, якщо під кутом 45°,— трьом діаметрам
тощо.

Довжина L (мм) ділянки, що нагрівається, визначається за формулою L =
ad/15, де a — кут згину труби, град; d — зовнішній діаметр труби, мм; 15
— сталий коефіцієнт (90 : 6 = 15; 60 : 4 = 15; 45 : 3 = = 15).

Ділянку згину па трубі розмічають крейдою. Виконують цю операцію за
заздалегідь виготовленим шаблоном. У процесі згинання трубу перевіряють
за місцем або за виготовленим з дроту шаблоном.

При згинанні труб у гарячому стані працюють у рукавицях. Труби
нагрівають паяльними лампами, у горнах або полум’ям газових пальників до
вишнево-червоного кольору. Паливом у горнах може бути деревне вугілля
або дрова. Кращим паливом є деревне вугілля, що не містить шкідливих
домішок і дає рівномірніше нагрівання.

У разі перегрівання трубу перед згинанням охолоджують до
вишнево-червоного кольору. Труби рекомендується згинати з одного
нагрівання, бо повторне нагрівання погіршує якість металу.

При нагріванні звертають особливу увагу на прогрівання піску. Не можна
допустити надмірного перегрівання окремих ділянок труби; якщо це
трапилось, то трубу охолоджують. Від достатньо нагрітої частини труби
відскакує окалина.

По завершенню згинання вибивають або випалюють пробки і висипають пісок.
Погане, нещільне заповнення труби, недостатнє або нерівномірне
нагрівання перед згинанням призводить до утворення складок або розриву.
Згин перевіряють шаблоном.

При згинанні с трубному притискувані в гарячому стані стальну трубу
вставляють у трубний притискувач між кутовою виїмкою основи і сухарем з
уступами і обертанням рукоятки затискують. При згинанні зварних труб шов
розміщують зовні, а не всередині згину, інакше труба може розійтися поза
швом. На кінець труби, що згинається, надягають відрізок труби більшого
діаметра так, щоб кінець трохи не доходив до місця згину, потім
обхоплюють трубу двома руками і з великим зусиллям підводять її у
напрямі згину.

Згинання труб у холодному стані виконують за допомогою різних пристроїв.
Найпростішим пристроєм для згинання труб діаметром 10… 15 мм є плита з
отворами, в якій у відповідних місцях встановлюють штирі, що служать
упорами при згинанні.

Труби невеликих діаметрів (до 40 мм) з великими радіусами кривизни
згинають у холодному стані, застосовуючи прості ручні пристрої ,з
нерухомою оправкою. Згинальна оправка кріпиться до верстака з двох
сторін скобами. Трубу встановлюють між згинальною оправкою і хомутиком і
руками згинають по жолобоподібному заглибленню згинальної оправки.

Труби діаметром до 20 мм згинають у пристрої, що кріпиться до верстака
за допомогою маточини і плити. На одній осі маточини і плити знаходиться
нерухомий ролик-шаблон з хомутиком. Рухомий ролик закріплено в скобі з
рукояткою. Трубу для згинання вставляють між роликами так, щоб кінець її
увійшов у хомутик. Потім рукояткою обертають скобу з рухомим роликом
навколо нерухомого ролика-шаблона доти, поки труба не зігнеться на
відповідний кут.

Згинання мідних і латунних труб. Мідні або латунні труби, які згинають у
холодному стані, заповнюють розплавленою каніфоллю, розплавленим
стеарином (парафіном) або свинцем у розплавленому етапі. Порядок
згинання аналогічний описаному раніше. Каніфоль після згинання
виплавляють, починаючи з кінців труби, бо нагрівання середини наповненою
каніфоллю труби призводить до розриву останньої.

Мідні труби, які підлягають згинанню у холодному етапі, відпалюють Ігри
температурі 600…700 °С і охолоджують у воді. Наповнювачі при згинанні
мідних труб у холодному стані — каніфоль, а в нагрітому — пісок.

Латунні труби, які згинають у холодному стані, спочатку відпалюють при
600…700 °С і охолоджують на повітрі. Наповнювач той самий, що і при
згинанні мідних труб.

Дюралюмінієві труби перед згинанням відпалюють при 350…400 °С і
охолоджують па повітрі.

Механізація згинання труб. При масовому виготовленні деталей з труб
найбільших діаметрів застосовують ручні трубозгинальні пристрої та
важільні трубозгини, а для труб великих діаметрів (до 350 мм) —
спеціальні трубозгинальні верстати і преси.

Згинання труб у кільце здійснюють на трироликовому згинальному верстаті.

Перед згинанням налагоджують верстат — регулюють положення верхнього
ролика відносно двох нижніх роликів і обертанням рукоятки. При обертанні
рукоятки за годинниковою стрілкою верхній ролик опускається донизу, і
навпаки.

Широко застосовують нові способи згинання труб. Згинання з розтягуванням
заготовки полягає у тому, що заготовку піддають спільній дії зусиль, що
розтягують і згинають (які перевищують межу текучості металу). Цей
процес здійснюється на згинально-розтяжних машинах з поворотним столом.
Зігнуті так деталі мають більшу міцність і меншу масу. Такий спосіб
застосовують при виготовленні труб для літаків, автомашин, морських
суден тощо.

При згинанні труб з нагріванням струмами високої частоти згинання і
охолодження відбуваються безперервно і послідовно у спеціальній
високочастотній установці типу трубозгинальних верстатів. Установка дає
змогу згинати труби діаметром від 95 до 300 мм. Вона складається з двох
частин: механічної та електричної. Механічна частина — це верстат для
згинання труб, а електрична складається з електрообладнання і
високочастотної установки. Цей спосіб має ряд переваг: забезпечується
менша овальність у місцях згину труб; продуктивність у 4…5 разів вища,
ніж при інших способах; процес механізовано.

Розвальцьовування (вальцювання) труб полягає у розширенні (розкатуванні)
кіпців труб зсередини спеціальним інструментом (вальцівкою). Для цього
інструмент затискують у слюсарних лещатах. Трубу встановлюють у
відповідний її діаметру отвір (загартована втулка), а потім ударами
молотком по оправці розвальцьовують кінець труби до потрібних розмірів.
Кінці труб діаметром більш, як 18 мм розвальцьовують за допомогою
спеціальної вальцівки, що має стальний стержень, на одному кінці якого є
конус, а на іншому — квадратна головка. Стержень уміщено в корпус,
всередині якого розміщені ролики, що мають невелику конусність.

Процес розвальцьовування полягає в тому, що на кінець труби надягають
фланець з виточеними у його отворі канавками, потім у трубу вставляють
вальцівку з роликами і обертають. При обертанні вальцівка роликами
розкатує трубу, втискаючи метал труби у канавки фланця доти, поки вони
не заповняться вщерть. Якщо обертання вальцівки стає вільним, підтягують
гайку, заглиблюючи тим самим конус у трубу.

Найпродуктивнішим є вальцювання на спеціальних вальцювальних машинах і
подібних механізмах.

Дефекти. При згинанні металу дефектами найчастіше є скісні згини та
механічні пошкодження обробленої поверхні як результат неправильного
розмічання або закріплення деталі в лещатах вище чи нижче розмічальної
лінії, а також неправильного нанесення ударів.

Правильно зігнутими вважаються труби, що не мають вм’ятин, випинів і
складок.

При згинанні труб слід дотримуватися таких умов:

ретельно слідкувати за рівномірністю витягування зовнішньої стінки і
посадки внутрішньої стінки труби; враховувати, що витягування зовнішньої
стінки труби відбувається легше, ніж посадка внутрішньої стінки;

трубу згинати плавно, без ривків; складки, що з’явилися, випрямляти
молотком; для уникнення складок трубу спочатку згинають дещо більше, ніж
слід за шаблоном, а потім відгинають відповідно за шаблоном;

для уникнення розриву не можна згинати трубу і випрямляти складки, якщо
труба прохолола до світло-вишневого кольору (800 °С), тому труби великих
діаметрів згинають з багаторазовим нагріванням;

після перевірки труби шаблоном видаляють пробки, висипають пісок і
обрізують кінці за шаблоном, потім очищають і промивають трубу
зсередини.

Безпека праці. При згинанні треба дотримуватися таких вимог безпеки:
заготовку закріплювати в лещатах або інших пристроях міцно; працювати
лише на справному обладнанні; перед початком роботи на згинальних
верстатах ознайомитися з інструкцією; роботу виконувати обережно, щоб не
пошкодити пальці рук; працювати у рукавицях і в застібнутих халатах.

PAGE

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020