Реферат на тему:
Загальна економічна та екологічна характеристики сучасних систем
галузевих технологій економіки
Економічні стимули та екологічні проблеми розвитку сучасних систем
технологій
Характерними рисами сучасної індустріальної економічної системи є те, що
потік грошей випереджає матеріально-енергетичний потік конверсії ресурсу
у споживну вартість, а їхня спрямованість є взаємопротилежною.
З цього випливає, що первинні інвестиції у виробництво перетворюються на
споживну вартість і реалізуються на ринку, повертаючись у грошовий потік
лише через певний час, котрий, як і фінансове самозабезпечення
виробництва, залежить від позитивної різниці витрат на виготовлення
продукції і виторгу від її реалізації, тобто прибутку.
Отже, саме прибуток визначає «вагомість» конкретних видів економічних
стимулів виробництва, які, у свою чергу, сприяють поліпшенню його
техніко-економічних показників, часто нехтуючи збереженням природних
ресурсів, їхнім відновленням і забезпеченням належного екологічного
стану довкілля.
Найважливішими показниками технологічних систем, які характеризують їх
техніко-економічну ефективність, традиційно вважають:
кількість і якість конкретної споживної вартості (СВ) у формі засобів
праці і продукції для вжитку (тонни, штуки, метри і т.д.);
продуктивність праці, яка визначається відношенням кількості виробленої
споживної вартості (СВ) до чисельності людей — Л, які зайняті у
виробництві, тобто П = СВ / Л;
продуктивність технологічного устаткування N, яка визначається кількістю
виробленої споживної вартості за одиницю часу: N = СВ / час;
витрати предмета праці — сировини (Со) і енергії (Ео) — на одиницю
виробленої споживної вартості (ОСВ): Со = (Со/(ОСВ; Ео = (Е/(ОСВ;
витрати на експлуатацію основних фондів Ф (засобів праці), які
визначаються амортизаційними відрахуваннями (Вам) і обумовлені строком
їх експлуатації (р — коефіцієнт експлуатації): Вам = р ( Ф;
витрати на виробництво споживної вартості (собівартість) — (Всв), які в
основному дорівнюють сумі витрат на сировину (Вс), працю (Вп) і
амортизаційні відрахування (Вам): Всв = Вс + Вп + Вам і обумовлені
матеріаломісткістю Мм, трудомісткістю Тм і фондомісткістю Фм одиниці
продукції.
З наведених даних можна зробити висновок, що основні стимули розвитку
технологічного процесу — це:
по-перше, збільшення продуктивності праці (П) та устаткування (N), що
збільшує виробництво споживної вартості (СВ);
по-друге, зниження собівартості продукції (Всв), що збільшує прибуток,
забезпечуючи потреби суспільства в споживних вартостях і дальше
ефективне функціонування виробництва.
У першому розділі посібника ми звертали увагу на два шляхи розвитку
економіки — екстенсивний і інтенсивний. Перший орієнтовано на
еволюційний технологічний прогрес, який розвивається за законом
арифметичної прогресії, а другий — передбачає посилену інтенсивність
процесу за законом геометричної прогресії. За екстенсивного розвитку
підвищення продуктивності праці (П) досягається широким впровадженням у
технологічні процеси машин зі збільшенням їхньої кількості, що веде до
зниження трудомісткості продукту (Тм), але збільшує його фондомісткість
(Фм) і енергомісткість (Ем). Відтак на першому етапі експлуатації такої
технології собівартість продукції і навіть її матеріаломісткість (Мм)
знижується, але з часом, у зв’язку зі зменшенням кількості
легкодоступної дешевої сировини і енергії собівартість продукції
збільшується (рис. 39).
В економічній науці це явище знайшло відображення в теорії спадної
продуктивності капіталу.
Рис. 39. Економічні й екологічні стимули розвитку технологій:
зміна виробничих характеристик за екстенсивної та інтенсивної
форм економіки в часі
– 8
?
Fи створює техніку, яка бере на себе елементарні фізичні функції
трудівника, а живу працю людини звільняє для виконання творчої функції
виробництва: організації виробничого процесу. У свою чергу, техніка
забезпечує науку досконалими приладами й устаткуванням для наукових
досліджень.
З підвищенням наукомісткості технологічних процесів збільшується частка
колишньої праці у вихідних матеріалах і технологічному устаткуванні.
Реконструкція технологічного процесу на основі НТП забезпечує зниження
собівартості (Всв), фондомісткості (Фм), трудомісткості (Тм) і
матеріаломісткості (Мм), але підвищується наукомісткість (Нм). Наслідком
такого інтенсивного розвитку виробничої економіки в технологічному
процесі стає зменшення затрат живої праці, натомість підвищуються
затрати дорогої колишньої праці, що зумовлено передовсім високим рівнем
витраченого інтелекту науковців.
Саме завдяки науці праця (труд) людини в процесів виробництва виступає
не стільки як його елемент, скільки як «духовна субстанція»,
матеріалізована в засобах і предметах праці і перенесена ними на
споживну вартість. Такий погляд на виробничий процес дає змогу
розглядати його як єдиний об’єкт — організм, що являє собою
синергетичний симбіоз біотичного організму людини з абіотичною
техносистемою. У такій концепції виробництва майбутньої економіки
ноосфери навколишнє природне середовище не буде тільки джерелом
постачання предметів праці й енергії для вироблення споживних вартостей
і своєрідною «коморою» для відходів. Воно стане основним регулятором
збалансованості інтелекту людини і самозбереження природи Землі згідно з
«гіпотезою Геї».
На жаль, суспільство щойно починає виробляти стратегію такого підходу. У
розділі ІІ вже було розглянуто проблему небезпечного техногенного впливу
індустріалізації економіки на життєво важливі для людини екологічні
системи біосфери. У великих промислових центрах за рік на кожного
мешканця припадає близько І тонни шкідливих промислових відходів різного
агрегатного стану.
Динаміка забруднення навколишнього середовища людини за останні 30 років
не має прецедентів в історії цивілізації, що породжує небезпідставну
тривогу вчених не лише за життя наступних поколінь, як це було раніше, а
й за життя самих творців «науково-технічного прогресу». На думку деяких
футурологів, подібно до того, як перенасичення довкілля продуктами
життєдіяльності часто є лімітуючим фактором збільшення популяції живих
організмів, так перед людством постала «проблема виживання у власних
покидьках».
Чи можна запобігти такій ганебній для людства перспективі?
Так! Якщо своєчасно усвідомити, що необхідно змінити свої
споживацько-егоїстичні життєві орієнтири. Але для цього, передовсім,
треба підвищити загальносуспільний рівень освіченості, компетентність і
дійовість державних органів влади. Інтелектуальний потенціал науки
здатний суттєво змінити концепцію і зміст промислових технологій.
Чи не є така декларація волюнтаристським твердженням? Ні. Зверніть увагу
на наведене вище (1.3.3) одне з визначень найзагальнішого закону
природи, згідно з яким отримання інформації (читай — освіти!) зменшує
ентропію, отже збільшує впорядкованість системи. Щодо напрямку
вдосконалення технологій виробництва матеріальної споживної вартості, то
тут слід реалізовувати інший принцип, ніж той, котрий нині домінує серед
економістів і екологів під назвою «безвідходна технологія», що є нічим
іншим як самообманом, (1.1.3, рис. 9). Необхідна еколого-економічна
концепція синергетичного симбіозу технологічних і природничих систем.
Розробка і реалізація цієї концепції потребує саме від технологів,
екологів і економістів взаєморозуміння і погоджених рішень.
У цьому розділі ми ознайомимося із сучасними системами технологій, які
все ще породжують гострі екологічні проблеми, а також із такими
технологіями, що їх розв’язують.
Література
Колотило Д. М. К 61 Екологія і економіка: Навч. посібник. — К.: КНЕУ,
1999.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
