.

Відомості про будівлі і виконання основних видів будівельних робіт (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4145
Скачать документ

Реферат на тему:

Відомості про будівлі і виконання основних видів будівельних робіт

1. КЛАСИФІКАЦІЯ БУДІВЕЛЬ

2. ОСНОВНІ ЧАСТИНИ БУДІВЛІ

3. ВИКОНАННЯ БУДІВЕЛЬНИХ РОБІТ

1. КЛАСИФІКАЦІЯ БУДІВЕЛЬ

За призначенням усі будівлі поділяють на житлові (будинки квартирного
типу, гуртожитки, готелі), громадські (театри, клуби, школи, лікарні,
універсами тощо), виробничі (корпуси цехів заводів і фабрик,
електростанції тощо), сільськогосподарські (корівники, птахоферми,
приміщення для зберігання сільськогосподарської продукції тощо).

Для спорудження будівель застосовують різні природні або штучні
будівельні матеріали. Залежно від виду матеріалу, з якого зроблено
стіни, виділяють будинки цегляні, бетонні, залізобетонні, дерев’яні
тощо.

За кількістю поверхів будівлі бувають одно- і багатоповерхові. Будинки,
які мають 12 і більше поверхів, називають висотними. Кожен будинок
повинен відповідати певним експлуатаційним вимогам: бути міцним,
довговічним і вогнестійким, простим за конструкцією і красивим зовні та
зсередини, зручним в експлуатації тощо.

Сукупність показників довговічності будинку та вогнестійкості
конструкцій характеризує його капітальність. Залежно від капітальності,
народногосподарського призначення та місця розміщення виділяють чотири
класи будівель.

До першого класу належать будівлі громадського призначення (театри,
клуби, палаци культури тощо), здебільшого споруджувані у великих містах
і обласних центрах. Такі будівлі повинні відповідати найвищим вимогам,
довговічність стін розрахована більш як на 100 років експлуатації.
Зовнішні та внутрішні поверхні таких будинків повинні бути високоякісно
опоряджені.

До другого класу належать житлові та виробничі будівлі зі строком
експлуатації 50—100 років. Їх споруджують в містах і робітничих селищах.
Опорядження поверхонь повинно відповідати середнім вимогам (поліпшене
штукатурення, фарбування, оздоблення тощо).

До третього класу належать житлові, сільськогосподарські та малі
виробничі будівлі зі строком експлуатації 20—50 років, які споруджують в
районних центрах, малих містах та селах. Опорядження поверхонь в цих
будівлях здебільшого просте.

До четвертого класу належать будівлі, які мають не більше двох поверхів,
з мінімальними вимогами до них і простим опорядженням поверхонь.

Не класифікуються тимчасові будівлі (склади, сараї тощо) зі строком
служби до 5 років.

2. ОСНОВНІ ЧАСТИНИ БУДІВЛІ

Будівля складається з окремих конструктивних елементів (частин). Кожна
частина має своє призначення і залежно від цього її будують або
виготовляють з відповідних матеріалів: цегли, бетону, залізобетону,
металу, скла тощо. До основних конструктивних елементів будівель
належать фундаменти, стіни, перекриття, перегородки, дах, сходи, вікна,
двері тощо (рис. 1).

Залежно від сприймання навантаження виділяють несучі та захисні
конструкції. Несучі конструкції (фундамент, перекриття, стіни), крім
власної маси, здатні сприймати й інші тимчасові та постійні
навантаження. Захисні конструкції (перегородки, вікна, двері тощо)
ніяких навантажень, крім власної маси, не несуть і призначені для поділу
будівлі на окремі приміщення та захисту їх від впливу навколишнього
середовища. Щоб запобігти розповсюдженню вогню в разі виникнення пожежі,
у будівлях влаштовують протипожежні стіни, які розрізують всю будівлю по
вертикалі і виступають над рівнем даху не менше як на 0,7 м. Для
запобігання розповсюдження вогню у вертикальному напрямку в
багатоповерхових будинках влаштовують вогнестійкі перекриття.

Захисні конструкції будівлі і перекриття слід розраховувати на термічний
опір, звукопроникність, міцність, стійкість та інші показники якості.
Захисні конструкції повинні добре зберігати тепло в холодний період
року, бути теплоємними, мати низький коефіцієнт звуко- і
повітропроникності тощо.

Основи та фундаменти. Грунт, який може без додаткового зміцнення
сприймати масу будівлі з усіма навантаженнями на неї, називають
природною основою. Якщо грунт неміцний, то під фундаментом влаштовують
штучну основу з шару зволоженого піску (піщана подушка) або забивають
дерев’яні, залізобетонні чи металеві палі. Основа завжди повинна бути
міцною і нерухомою. Підземну частину будівлі, що сприймає на себе всі
навантаження і передає їх на основу, називають фундаментом.

Рис. 1. Розріз цегляного будинку та його частини:

1 — внутрішня стіна; 2 — фундамент; 3 – підвальне перекриття; 4 –
перегородка; 5 -міжповерхове перекриття; 6 – горищне перекриття; 7 –
вінцевий карниз; 8 – обрешітка; 9 -парапет; 10 — дах; 11 – слухове
вікно; 12 – водозливна труба; 13 – балконні двері; 14 -балкон; 15 –
сандрик; 16 – віконний злив; 17- пілястра; 18 – вікно; 19 – ділянка
стіни, оздоблена під рустований камінь; 20 – вимощення; 21 –
міжповерховий пасок; 22 – цоколь; 23-козирок; 24 – вхідні двері; 25 –
зовнішня стіна; 26 — поруччя; 27 – сходовий марш; 28 -сходова площадка.

Виділяють фундаменти стрічкові й стовпчасті. Стрічкові фундаменти
закладають у вигляді суцільних смуг під капітальними (несучими) стінами.
Стовпчасті фундаменти застосовують у житлових та виробничих будівлях під
колонами і окремими стояками. Споруджують фундаменти з бутового каменю,
бутобетону або залізобетону. Зараз дуже широко застосовують збірні
фундаменти з бетонних і залізобетонних блоків заводського виготовлення.

Для захисту стін будівлі від дії вологи, що може просочуватись з грунту,
у цокольній частині її на висоті 15—20 см від рівня землі влаштовують
гідроізоляційний шар з толю або руберойду. Якщо в будівлі є підвал, то
зовнішню поверхню його стін вкривають шаром бітуму. Для надійного
захисту фундаменту від стічних вод по периметру будівлі на поверхні
землі роблять вимощення з асфальтобетону.

Стіни і перегородки. Стіни поділяють на зовнішні та внутрішні. Зовнішні
стіни призначені для захисту приміщень від атмосферних впливів,
внутрішні — для поділу будівлі на менші об’єми. Стіни водночас з
виконанням захисних функцій є опорою для перекриття, даху та інших
частин будівлі. Верхня частина цегляних стін (під дахом) закінчується
вінцевим карнизом, що виступає за межі площини стіни. Карниз захищає
стіни від зволоження під час дощу, а також є декоративною частиною
будівлі. З цією ж метою в багатоповерхових будинках роблять міжповерхові
карнизи або паски. У будинках із збірних залізобетонних панелей такі
елементи фасаду відсутні.

Будують стіни з штучних або природних кам’яних матеріалів: глиняної чи
силікатної цегли, силікатних, керамічних або бетонних блоків,
залізобетонних панелей, блоків або каменів з вапняків, туфів,
черепашників тощо. Поверхні стін будівлі з декоративною метою
штукатурять, фарбують або облицьовують керамічними плитками.

Перегородки поділяють внутрішній простір будівлі на окремі приміщення.
їх роблять з гіпсових панелей або штучних матеріалів: цегли,
шлакобетонного каменю, гіпсових блоків, деревини тощо.

У сільській місцевості для стін і перегородок можна використовувати
місцеві матеріали: глино- та шлакобетон, саманний камінь, очерет,
соломіт, торфоплити тощо.

Перекриття. Залежно від місця розміщення у будівлі перекриття може бути
підвальним, міжповерховим або горищним.

Підвальне перекриття відокремлює приміщення підвалу від першого поверху.
Щоб захистити житлові, службові та інші приміщення від вологи, яка може
сочитися з підвалу, перекриття роблять з водонепроникного матеріалу або
прокладають в ньому шар гідроізоляції.

Міжповерхові перекриття відокремлюють приміщення з майже однаковою
температурою та вологістю повітря, тому гідроізоляційний шар тут роблять
лише в тих приміщеннях, де за умов експлуатації на перекриття можлива
дія води (ванни, туалети тощо). В міжповерхових перекриттях обов’язково
повинна бути належна звукоізоляція, щоб запобігти поширенню звуків з
одного поверху на інший.

Горищне перекриття відокремлює тепле приміщення останнього поверху від
холодного горища, тому воно повинно мати шар теплоізоляційного
матеріалу.

Несучою частиною перекриття, через яку передаються навантаження на стіни
від маси устаткування, людей, меблів тощо, є залізобетонні плити (або
панелі), металеві, залізобетонні або дерев’яні балки. У сучасному
великопанельному будівництві найширше застосовують залізобетонні панелі,
які за конструкцією бувають суцільні, замкнуто-порожнисті, шарові,
ребристі тощо. На залізобетонні панелі перекриття укладають
звукоізоляційний шар з деревноволокнистих плит, керамзиту та інших
матеріалів, а на нього — підлогу.

Підлоги. Вони бувають дощані, паркетні, плиткові, бетонні, мозаїчні, з
лінолеуму та інших матеріалів. Нижню площину перекриття (стелю)
штукатурять або опоряджують безпісковою накривкою і потім фарбують або
обклеюють шпалерами.

Дахи. Залежно від конструкції будівлі дах може бути одно-, дво-,
чотирисхилий, шатрової або іншої форми. Дах захищає будівлю від опадів.
Несучою його частиною є дерев’яні, металеві або залізобетонні крокви, що
спираються на укладені поверх стін балки (мауерлат). По кроквах
укладають дошки або рейки, а по них черепицю, азбофанеру, покрівельну
сталь тощо. Покриття повинно бути водонепроникним, морозостійким і
довговічним. У великопанельних будівлях застосовують горищні або
без-горищні дахи з залізобетонних панелей, які укладають під певним
кутом до горизонту, щоб з них стікали атмосферні опади. Зовні такий дах
покривають шаром гідроізоляційного матеріалу. Сходи. їх розміщують у
сходовій клітці будівлі, призначені вони для сполучення між поверхами.
Сходи складаються з східців, площадок та поруччя. Ряд східців між двома
площадками називають сходовим маршем. Східці спираються на похило
розміщені залізобетонні, металеві або дерев’яні балки, які називають
косоурами. Сходи можуть бути суцільно стальні, з кам’яними чи бетонними
східцями, що спираються на залізобетонні чи стальні косоури, а також у
вигляді збірного залізобетонного маршу. Остання конструкція сходів нині
дуже поширена.

Вікна і двері. Розміри і конструкцію вікна вибирають залежно від площі
приміщення та архітектурних вимог до будівлі. Віконний блок складається
з трьох конструктивних елементів: коробки, рами та підвіконника. У
житлах рами роблять подвійні: зовнішні і внутрішні. Крім того, вони
можуть бути глухі (що не відкриваються) або стулкові. Віконні блоки
виготовляють з деревини, металу, пластмаси та інших матеріалів, а
підвіконники — з деревини, пластмаси, мозаїчної суміші, скла тощо.

Двері бувають зовнішні і внутрішні. Дверний блок складається з коробки і
дверного полотна. Залежно від кількості полотен виділяють одно-,
двопільні та полуторні двері. Розміри дверей залежать від розмірів і
призначення приміщень. Виготовляють їх з деревини, металу, скла та інших
матеріалів.

3. ВИКОНАННЯ БУДІВЕЛЬНИХ РОБІТ

Споруджують будівлі відповідно до затвердженого проекту та генерального
плану забудови району робітники різних професій. Вони мають виконати
цілий комплекс будівельних робіт: земляних, кам’яних, теслярських,
монтажних, бетонних, санітарно-технічних, опоряджувальних тощо.

Більшість робіт виконують за допомогою машин і механізмів, застосовуючи
збірні конструкції заводського виготовлення. Це полегшує працю
робітників і значно прискорює будівництво.

Для перевезення будівельних матеріалів з заводів і складів до об’єкта
будівництва, а також переміщення їх у межах будівельного майданчика
застосовують різні засоби транспорту. Виділяють горизонтальний і
вертикальний транспорт. До горизонтального транспорту належить річковий,
залізничний і автомобільний, а до вертикального — баштові крани,
елеватори, підйомники тощо. Для транспортування матеріалів на незначні
відстані до будівельного майданчика здебільшого застосовують вантажні
автомобілі загального або спеціального призначення: бортові,
автосамоскиди, панелевози, фермовози, цементовози тощо.

Вантажні роботи на будівництві виконують за допомогою автокранів,
екскаваторів, драглайнів, автонавантажувачів, транспортерів. До початку
роботи згідно з генеральним планом забудови необхідно обладнати
будівельний майданчик і організувати на ньому роботу так, щоб вона йшла
без зривів, простоїв і в потрібній технологічній послідовності. З цією
метою на будівельному майданчику споруджують склади для зберігання
будівельних матеріалів, майстерні, розчинні і бетонні вузли, приміщення
для обігрівання робітників, влаштовують під’їзні шляхи, огорожі тощо.

Після цього розмічають контури майбутньої будівлі на місцевості і
приступають до виконання земляних робіт. До земляних робіт належать:
планування майданчика, риття котлованів або траншей під фундаменти,
риття траншей для прокладання водопроводу, каналізації, кабелів тощо.
Котлован риють, коли будинок має підвальне приміщення. Якщо ж
підвального приміщення немає, то під фундаменти риють лише траншею,
ширина якої залежить від ширини фундаменту.

Всі основні земляні роботи виконують за допомогою машин і лише незначні
за обсягом — вручну. Котловани і траншеї риють переважно екскаваторами,
для риття траншей застосовують також канавокопачі, а для планування
будівельного майданчика — бульдозери.

Підготувавши основу, починають укладати фундаменти, потім стіни підвалів
самої споруди. Водночас із стінами споруджують міжповерхові перекриття,
перегородки, окремі опори та інші конструкції. Роботи, пов’язані з
кладкою конструкцій з каменю правильної або неправильної форми,
називають кам’яними. Виконують такі роботи муляри.

Кладку з каменів неправильної форми називають бутовою. Вона може
виконуватись «під залив» або «під лопатку». Цю кладку застосовують
здебільшого для влаштування фундаментів і стін підвалів малоповерхових
будівель. Для кладки «під залив» за формою конструкції влаштовують
траншею або дерев’яну опалубку, пошарово заповнюють її бутом і заливають
рідким розчином. Коли розчин затужавіє, опалубку знімають і нарощують її
вище, процес продовжується. При бутовій кладці «під лопатку» камені
укладають поштучно на шар густого розчину із перев’язуванням
вертикальних швів.

Для кладки з каменів правильної форми застосовують глиняну або силікатну
цеглу, пустотілі керамічні або шлакобетонні камені, гіпсові блоки,
камені з вапняку, черепашнику, туфів тощо. Штучні камені правильної
форми укладають на шар розчину горизонтальними рядами з обов’язковим
перев’язуванням вар-тикальних швів. Існує декілька систем перев’язування
швів: ланцюгова, чотирирядна, багаторядна тощо.

Щоб збільшити міцність будівельних конструкцій, їх виготовляють із
залізобетону. Залежно від місця виготовлення залізобетонні конструкції
бувають монолітні і збірні. Монолітні конструкції виготовляють
безпосередньо на будівельному майданчику. Роботи, пов’язані з
влаштуванням бетонних і залізобетонних конструкцій, називають бетонними.

Монолітну залізобетонну конструкцію виготовляють у спеціальній опалубці,
яку роблять за формою конструкції у тому місці будівлі, де вона має
знаходитись. Опалубка може бути дерев’яною або металевою. Після
встановлення опалубки її заповнюють арматурою у вигляді сітки або
каркаса. Арматурні сітки і каркаси виготовляють з кусків круглої
арматурної сталі і дроту, які з’єднують електрозварюванням. Роботи по
виготовленню і встановленню арматури називають арматурними.

Після встановлення арматури опалубку заповнюють бетонною сумішшю і
ущільнюють її вібраторами. Бетонну суміш виготовляють з щебеню, піску,
цементу і води у бетонозмішувачах безпосередньо на будівельному
майданчику або привозять готовою з центрального бетонного вузла. Коли
бетон затвердне, опалубку знімають, а конструкція залишається на місці.

Більш ефективним є застосування збірних залізобетонних конструкцій,
виготовлених на заводі або полігоні і доставлених відповідним
транспортом на будівельний майданчик. Нині майже 60—70% житлових і
виробничих будівель споруджують із збірного залізобетону. Роботи,
пов’язані з монтажем будинків із збірних конструкцій, називають
монтажними. Монтаж будинку починають з встановлення фундаментів
стаканного типу, колон, балок підвалу, укладання плит підвального
перекриття. Всі деталі з’єднують між собою електрозварюванням. Потім так
само монтують каркас будівлі, перекриття і дах. Панелі стін приварюють
до каркаса.

Якщо будинок дерев’яний, то стіни, перегородки, перекриття та інші
конструкції виконують теслярі. Вони ж зводять дах, встановлюють
дерев’яні перегородки, віконні та дверні блоки, настилають дощані
підлоги. Роботи, пов’язані з влаштуванням дерев’яних конструкцій,
називають дерев’яними.

Дерев’яні роботи поділяють на столярні і теслярські. До столярних
належать роботи, пов’язані з чистою обробкою деревини (стругання,
фугування тощо) і з’єднанням окремих деталей конструкції на клею. Так
виготовляють віконні і дверні блоки, вбудовані меблі тощо. При
теслярських роботах (влаштування даху, опалубки, перегородок, настилання
підлог тощо) чистота обробки деревини не потрібна. При цьому заготовлені
дерев’яні деталі з’єднують між собою скобами, цвяхами або спеціальними
врубками. Усі основні роботи щодо обробки деревини (фрезерування,
свердління тощо) виконують механізмами. Дверні і віконні блоки слід
встановлювати одночасно з кладкою стін, це дасть можливість
застосовувати для їхнього транспортування на висоту відповідні
механізми.

Щоб прискорити будівництво, на зведених поверхах одночасно з іншими
роботами монтують електропроводку та санітарно-технічне устаткування.

Після зведення даху і закінчення всіх загальнобудівельних,
санітарно-технічних та електромонтажних робіт починають опоряджувальні
роботи, які здебільшого виконують у такий послідовності. Спочатку
замазують шви між залізобетонними плитами перекриття, потім
підготовляють стіни і стелі під фарбування і фарбують їх. Якщо стіни
муровані, їх попередньо штукатурять. Після цього виконують підлоги. Якщо
потрібно, стіни і підлоги опоряджують плитками, настилають паркетні
підлоги, прибивають плінтуси. Фарбують столярні конструкції (вікна,
двері, вбудовані шафи тощо).

Навколо спорудженої будівлі планують територію, асфальтують доріжки,
висаджують декоративні дерева та кущі.

Закінчену будівлю обов’язково потрібно здати спеціальній комісії.
Приймаючи будівлю, комісія керується спеціальним збірником, в якому
подано технічні умови на виконання всіх видів будівельних робіт.
Конструкція і розміри будівлі повинні відповідати робочим кресленням.
Усі елементи будівлі мають бути виконані якісно і з матеріалів,
передбачуваних проектом. Вікна і двері мають бути добре припасованими і
мати необхідну фурнітуру (ручки, засувки, завіси тощо). Ліфти,
електрообладнання, газові плити, прилади опалення, вентиляції,
каналізації мають бути справними.

Література.

Штукатурні і облицювальні роботи: Підруч. для учнів проф.-техн. навч.
закладів освіти.— К.: Техніка, 1997.— 304 а: іл,-\Бібліогр.: с 296.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020