Курсова робота
Розробка технологічного процесу розкрою плитних і листових матеріалів.
Зміст:
Вступ.
Розробка конструкцій виробу.
Опис виробу.
Конструкція і матеріали.
Розробка технологічного процесу.
2.1 Опис технологічного процесу.
2.2 Технологічна карта.
Заходи з охорони праці.
Список використаної літератури.
Вступ.
Історія розвитку деревообробного ремесла сягає сивої давнини. Найдавніші
знаряддя праці і предмети побуту людини були підготовлені самою
природою. Для прикрашення найменших виробів з дерева використовували
орнаменти з крапок, зигзагоподібної та хвилястої лінії. З’явилися
стилізовані зображення і символи предметів: хрест символізував-птицю,
зигзагоподібна лінія змію. Такі знаки можна побачити на стародавніх
посудинах з дерева та предметів домашнього вжитку.
Батьківщиною стародавнього ремесла можна вважати стародавній Єгипет. Всі
наступні покоління зобов’язані Єгипту за створення основних форм
меблів. Саме в Єгипті вперше з’являється стілець з спинкою, форма якого
збереглась до наших часів. Єгиптяни переважно використовували привізні
породи дерева: кедр, тис, оливкове та чорне дерево, сикомор.
Столярно-меблеві виробництва за класифікацією належать до другої групи
виробництв. Вони використовують напівфабрикати у вигляді дощок, брусків
брусів, фанери, фанерних плит, натурального та синтетичного шпону,
плівок на основі полімерних матеріалів, столярних плит,
деревностружкових та деревноволокнистих плит, покривних, настильних, і
личкувальних матеріалів для м’яких меблів, фурнітуру, метизи,
лакофарбові матеріали.
В нашій країні до меблевого виробництва поставлено високі конструктивні
архітектурні вимоги. Збільшення випуску столярних виробів і меблів як і
інших видів промислової продукції залежить від прискорення темпів росту
продуктивності праці, підвищення технологічного рівня, виробничих
потужностей, і основних фондів. В даний момент можна спостерігати
інтенсивний розвиток індивідуального виготовлення меблів. Випуск таких
меблів не випускається великими партіями.
1. Розробка конструкції виробу
1.1. Опис виробу
Тумба призначена для оснащення житлових приміщень.
Виріб не розбірної конструкції. Корпус складається з двох горизонтальних
прохідних, двох вертикальних, задньої стінки та опорної коробки. В
середині корпусу знаходиться горизонтальна перегородка яка ділить тумбу
на дві частини: верхню і нижню.
У верхній частині розміщені три шухляди, які ухаються по напрямках, які
призначені для зберігання білизни.
У нижній частині знаходиться накладні глухі дверки, за якими знаходиться
накладна полиця. Нижня частина призначена для зберігання взуття.
Видемі та фасовані поверхні личковані шпоном струганим, невидимі
поверхні покриті шпоном лущеним.
Видемі й фасовані поверхні покриваються лаком НЦ. А1. П. ПГ., не
видимі поверхні покриваються лаком НЦ. А2. ПМ.
1.2. Конструкція та матеріали
Усі щитові елементи виготовлені з ДСП ( Е-1) G. 10623- 89. Вертикальні
стінки з’єднуються за допомогою шкантів Ф.212, на клею. Опорна коробка
кріпиться до нижньої горизонтальної стінки кутниковими стяжками Ф 106.
Дверки глухі відкриваються при допомозі завіс Ф.575, або 3-14-А, які
кріпляться до вертикальних стінок корпуса шурупами 1-4 х 16.016 ГОСТ
1145-80, а до дверки шурупами 2-3 х 13.016 ГОСТ 1145-80. Дверки
фіксуються магнітними защіпками 4.11-А або Ф.85, до горизонтальної
стінки. Шухляда складається з чотирьох стінок товщиною 12 мм,
виготовлені з деревини листяних порід Ст. 7897-83 і з’єднані між собою
кутовими ящиковими з’єднаннями, дно шухляди виготовлено з ДВП. ГОСТ
4598-86, товщиною 3.2 мм і з’єднані з бічними і передньою стінками в
паз, а з задньою шурупами 2-3 х 25.016 ГОСТ 1145-80. Шухляди
переміщаються по роликових Ф . 13 – Г, що кріпляться до вертикальних
стінок шурупами 2-3 х 16.016 ГОСТ 1145 – 80, до бічної стінки шухляд
шурупами 2 – 3 х 13.016 ГОСТ 1145 – 80.
На дверках і передніх панелях шухляди встановлені ручки Ф 685. Знизу до
опорної коробки кріпляться пластмасові опори Ф 481, кріплять шурупами 1
– 4 х 20.016 ГОСТ 1145 – 80.
2. Розробка технологічного процесу.
2.1. Опис технологічного процесу.
Розкроювання плитних і листових деревинних матеріалів.
Технологічний процес.
Розкроювання плитних і листових матеріалів на заготовки за характером
виконання поділяється на простий, комбінований і змішаний. За простого
розкроювання відповідний формат вихідного матеріалу розкроюється на
заготовки одного розміру. При комбінованому розкроюванні з одного
формату вихідної сировини можна отримати різні розміри заготовок.
Змішане розкроювання базується на використанні простої і комбінованої
схем. Водночас ефективність використання сировини при розкроюванні
зумовлюється схемою розкроювання і особливостями обладнання, яке
застосовується.
Обладнання для розкроювання плитних і листових матеріалів за
технологічними ознаками поділяється на чотири групи.
До першої групи належать верстати ЦТЗФ, ЦТЗФ2, ЦТ4Ф, які мають два
супорти поздовжнього пиляння і один-поперечного. Матеріал, який
розкроюється, вкладується на стіл-каретку. При русі стола пилки на
повздовжніх супортах роблять поздовжні різи, а далі при русі поперечного
супорта виконуються поперечні різи. Потрібна кількість поперечних різів
виконується за рахунок дії переставних упорів, які автоматично зупиняють
стіл і вмикають привід руху поперечного супорта. На таких верстатах
можна застосовувати просту схему розкроювання. При застосуванні
складніших схем розкроювання вимагається зняття з стола окремих смуг,
після повздовжнього розрізування матеріалу, з наступним розкроюванням за
простою схемою.
До другої групи належать верстати РК302, РК401, а також мають понад три
поздовжні супорти і один поперечний, але стіл – каретка складається з
двох частин. При виконанні повздовжних різів обидва столи рухаються
разом, при зворотньому русі кожна частина стола виконує рух окремо
зупиняючись завдяки дії упорів у тому місці, де потрібно зробити різ.
Цим досягається поєднання поперечних різів за рахунок руху окремих
столів. Такі верстати дозволяють виконувати розкроювання з різнотипністю
стрічок, що дорівнюють двом.
До третьої групи належать верстати, які мають один супорт для
поздовжнього пиляння і кіліка супортів для поперечного. Третя група
верстатів дозволяє виконувати розкроювання за простою і складнішими
схемами різнотипністю смуг до п’яти.
До четвертої групи належать одно пилкові верстати – автомати В-101, OPS,
HCL22, ПА5004 фірми «Шеер» S 601CKC фірми «Швабедісен», 8-І001 тощо. На
цих верстатах пилка може здійснювати поздовжний і поперечний рухи за
схемою.
Верстати ЦТЗФ і ЦТФ рекомендується застосовувати у виробництвах з
невеликою програмою розкроювання плитних і листових матеріалів.
Максимальна товщина пакета, що розкроюється, дорівнює 50 мм. Ці верстати
можуть розкроювати матеріал за простою схемою. Годинна продуктивність
верстата, шт.
60 n Kл Км
П = 11m1 = 12m2 11m1 = 12m2
+
Ur Ux
де n – кількість плит в одній закладці, шт.;
Кл – коефіцієнт використання робочого дня, Кл = 0,9;
Км – Коефіцієнт використання машинного часу, Км = 0,5;
11,12 – довжина відповідно поздовжнього і поперечного різу, м;
m1, m2 – кількість відповідно поздовжніх і поперечних ходів супорта,
шт.;
Up, Ux – швидкість відповідно робочого і холостого ходу супорта, м/хв.
ЕОМ на основі введеної в неї програми видає розв’язок за різними
варіантами. Із цих варіантів вибирається такий, якого при наявності
кількості плит забезпечується комплектність заготовок і максимальний
коефіцієнт виходу мінімальної кількості відходів.
Відходи, які отримують при розкроюванні плитних матеріалів у вигляді
смуг різної ширини і довжини рекомендується переробляти на щити
потрібних розмірів, їх використовують для менш відповідальних щитових
елементів виробів. Для цього їх розкроюють на відрізки потрібних
розмірів. Відрізки деревиностружкових плит склеюють на гладку фугу або
на вставну рейку. Одержані щити калібрують, личкують за аналогією
цільних щитів.
Вставною рейкою слугують відходи волокнистих плит і фанери.
Карти розкроювання – являють собою графічні зображення розміщення
заготовок на стандартному форматі матеріалу, який розкроюється.
План розкроювання – розробляється на рік, квартал, місяць, тиждень,
характеризуються кількість заготовок потрібних типорозмірів які
забезпечують виконання програми випуску виробів.
Складаючи план і карту розкроювання, для забезпечення високого
коефіцієнта виходу необхідно врахувати ряд конструктивних і
технологічних факторів.
До технологічних факторів належать: розмір стандартних листових
матеріалів, які слід розкроювати, розміри заготовок і деталей, які слід
отримати припуск на обробку, кількість типорозмірів заготовок, які можна
отримати за розкроювання однієї плити ( не більше як 4 ширину припилу –
4…5 мм, ширина смуги, яку потрібно відрізати, щоб вирівняти повздовжню
окрайку плити, потрібний напрям текстури, (волокон) в заголовках (при
розкроюванні ламінованих плит), кількість верстатів, які будуть
застосовуватись при розкроюванні, змінність роботи.
До конструктивних факторів належать: схема розміщення повздовжньої і
поперечної пилок на верстаті, максимальні розміри стандартних
матеріалів, що розкроюються (довжина, ширина, товщина), мінімальна
відстань між першою і другою поперечними пилками, мінімальна відстань
між наступними поперечними пилками, максимальна і мінімальна відстань
між повздовжньою окрайкою і повздовжньою пилкою.
Готуючи план розкроювання, необхідно забезпечити його оптимальністю.
Оптимальний план являє собою забезпечення колективності заготовок на
плановий період за високого значення коефіцієнта виходу.
План розкроювання і карти розробляють при технологічній підготовці
виробництва. Для широкого впровадження комп’ютеризації план і карти
розкроювання складали спеціалісти відділу головного технолога (ВГТ).
Складання карт розкроювання вручну вимагає великих витрат інженерної
праці, не забезпечує оптимізації плану розкроювання з високим
коефіцієнтом виходу і не завжди повністю вирішує питання, пов’язані з
плануванням виробництва.
Оптимізація розкроювання плитних і листових матеріалів краще вирішується
за допомогою ЕОМ. При цьому складання карт розкроювання є класичною
задачею, яка розв’язується методом лінійного програмування, метою якого
є знаходження максимуму (мінімуму), функції за наявністю лінійних
обмежень.
Верстати ЦТМФ і МРП дозволяють розкроювати матеріал за різними схемами,
забезпечують високу продуктивність, тому їх застосовують на виробництвах
з великою програмою розкроювання.
Максимальна товщина пакета, що розкроюється дорівнює 60 мм. Водночас ці
верстати через наявність кількох поперечних супортів мають обмеження між
першою і другою поперечними пилками, що дорівнює 240 мм, а між рештою
пилок – 200 мм. Це не дозволяє отримувати заготовки будь-яких розмірів.
Однопилкові верстати – автомати позбавлені цих недоліків.
Отримані при обрізуванні окрайок плит смуги з позиції передаються на
приймальний стіл. Плити з вирівняними окрайками розрізуються на смуги
потрібної ширини, далі механізмами передаються на окремі частини стола,
переміщуються до поперечної плитки і розрізаються на заготовки потрібної
довжини.
При розкроюванні деревиностружкових плит застосовуються пилки діаметром
350 … 400 мм.
Швидкість різання 50 … 80 м/с, подача на зуб пилки для
деревиностружкових плит 0,05 … 0,12 мм \ зуб, деревиноволокнистих плит
0,08 .. 0,18, фанери 0,04 … 0,08.
Сучасне обладнання для розкроювання плитних і листових матеріалів
забезпечує високу точність: відхилення від перпендикулярності сторін
заготовок менш ніж 0,5 \ 1000, відхилення від прямолінійності менш за
0,3 \ 1000, шосткість не перевищує R m max > = 200 мкм. Продуктивність
верстата ЦТМФ дорівнює 8 м3 \ год, а лінії МРП – 14 м3 \год.
Схема однопилкового верстата з програмним управлінням.
В таких верстатах всі поздовжні і поперечні різи виконуються одною
пилкою. Програма розкроювання здається декадними переключувачами,
перфокартою або базуючими упорами.
На стіл верстата вкладується стос плит, які при допомозі провідних
ременів базуються окрайкою відносно упорів і фіксуються притискачами. За
напрямними стола рухається пристрій, що має напрямні для переміщення
супорта. Останній має механізм підйому з фіксатором повороту, який
дозволяє встановити пилкову головку з пилкою і потрібному положенні.
Процес розкроювання плитних матеріалів повинна забезпечуватися
відповідною ефективністю, характеризується коефіцієнтом виходу
заготовок. Заголовок коефіцієнт виходу заготовок визначається за
формулою.
Водночас ефективність розкроювання залежить від багатьох факторів. Для
його забезпечення складають карти і плани розкроювання.
2.2. Технологічна карта
Назва деталі: стінка горизонтальна
Номер з креслення: 01.00.00.
Кількість на виріб: 2
Розміри в чистоті: 900 х 400 х 1
Розміри в заготовці: 950 х 400 х 94
№ п/п Назва технологічної операції
Марка обладнання
Кількість деталей у виробі Розміри після обробки Інструмент
Метод контролю
Примітка
Довжина Ширина Товщина
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1. Розкроїти плиту ЦФ-5, ЦТЗФ-1, ЦТМФ-1 2
кругла пила з ВК-напайками лінійка Припуск на обробку 12 мм
2. Личкування крайок МОК-3 2
2.1 Нанесення клею-розплаву МОК-3 2
ролик візуально
2.2 Прикатування личківки МОК-3 2
прикатувальні вальці візуально
2.3 Зняття звисів по довжині МОК-3 2
пилкові супорти візуально
2.4 Зняття звисів по ширині МОК-3 2
фрезерні агрегати
Пом’якшення ребер МОК-3 2
фрезерні агрегати візуально
3. Висвердлити отвори СГВП-1, СГВП-1А 2
свердло штангенциркуль
4.
Контроль якості Робоче місце 2
Штангенциркуль, рулетка і еталон візуально
3.Заходи з охорони праці.
Сучасне деревообробне устаткування оснащене швидкодіючими різальними
інструментами і механізмами подачі, тому працюючи на ньому, потрібно
суворо дотримуватись правил техніки безпеки, бо порушення їх може
призвести до нещасних випадків.
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних,
організаційно-технічних, і лікувально-профілактичних, заходів та
засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини, в
процесі праці.
Законодавство про охорону праці, складається з Кодексу, законів про
працю України та їхніх нормативних актів.
Знання основ охорони праці техніки безпеки, виробничої санітарії і
протипожежних заходів є одним з важливих факторів запобіганню виробничим
правилам професійним захворюванням і ліквідація їх.
Незалежно від ступеня небезпеки виробництва на всіх підприємствах і в
організаціях проводиться навчання з правил техніки безпеки прийнятих на
роботу працівників які не мають професії або міняють її, а також
інструктаж при підвищенні кваліфікації робітників. При вивченні кожної
теми потрібно керуватися вимогами ССБП (системи стандартної безпеки
праці).
3.1. Загальні положення з охорони прані.
Незалежно від професії і кваліфікації всі робітники на підприємствах
навчаються безпечним прийомам праці на інструктажах. За характером і
часом проведення інструктаж поділяють на вступний, первинний (на
робочому місці), повторний, позаплановий, поточний.
Вступний інструктаж проводить інженер з охорони праці (техніки безпеки)
або особа, яка виконує його обов’язки, з усіма прийнятими на роботу
працівниками незалежно від освіти, стажу роботи їх за даною професією, а
також з прикомандированими, з учнями і студентами, які прибули на
виробниче навчання або практику. Проводять його в кабінеті з охорони
праці, або в спеціально обладнаному приміщенні з використанням сучасних
технічних засобів навчання та іншої наочності за програмою, розробленою
з урахуванням вимог ССБП, а також особливостей виробництва.
Програму затверджує керівник підприємства, погоджуючи її з профкомом.
Про проведення вступного інструктажу і перевірки знань роблять запис у
журналі реєстрації (особистій карточці інструктованого) з обов’язковим
підписом інструктованого й інструктуючого.
Первинний інструктаж на робочому місці проводять з усіма прийнятими на
підприємство, переведеними з одного підрозділу в інший, при
командированими, учнями і студентами, які прибули на виробниче навчання
чи практику, з робітниками, які виконують нову для них роботу а також з
будівельниками при виконанні будівельно-монтажних робіт на території
діючого підприємства.
Проводять первинний інструктаж за інструкцією з охорони праці з кожним
робітником індивідуально. Після первинного інструктажу і перевірки знань
усі робітники протягом перших 2-5 змін (залежно від стажу, досвіду і
характеру роботи) працюють під наглядом майстра або бригадира, після
чого оформляється допуск їх до самостійної роботи, який фіксується датою
і підписом інструктуючого в журналі реєстрації (особистій карточці
інструктованого).
Повторний інструктаж проводять із усіма працюючими незалежно від
кваліфікації, освіти і стажу роботи не рідше ніж через
6 місяців індивідуально або з групою робітників однієї
професії на робочому місці з метою перевірки і підвищення
рівня знань правил і інструкцій з охорони праці.
Позаплановий інструктаж проводять при: зміні правил охорони праці і
технологічного процесу; заміні або модернізації обладнання, пристроїв і
інструменту, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, які
впливають на безпеку праці; порушенні робітниками вимоги безпеки праці,
які можуть призвести або призвели до травми, аварії, вибуху або пожежі;
перервах в роботі – для робіт, які відповідають підвищеним вимогам
безпеки праці, більше ніж на 30 календарних днів, а для решти робіт – 60
днів. Його проводять індивідуально або з групою робітників однієї
професії на робочому місці в обсязі первинного інструктажу.
Поточний інструктаж проводять перед виконанням робіт, на які
оформляється наряд – допуск, де і фіксується його проведення. Знання
контролює працівник, . який проводив інструктаж. Якщо робітник, одержав
інструктаж, показав незадовільні знання, то його до роботи не
допускають. Він зобов’язаний пройти інструктаж заново.
Особа, яка проводила повторний чи позаплановий інструктаж робить запис в
журналі реєстрації (в особистій карточці інструктованого) з обов’язковим
підписом інструктованого і інструктуючого. При реєстрації позапланового
інструктажу вказують причину, яка спричинила його проведення.
3.2. Розслідування облік і аналіз нещасних випадків.
Виробничою травмою вважають раптове ушкодження організму робітника при
виконанні трудового процесу на виробництві.
Сукупність обставин і причин, які спричинили цю травму, називають
нещасним випадком.
Для запобігання виникненню нещасних випадків на виробництві ведеться
розслідування, облік та аналіз їх згідно з Положенням, за яким всі
підприємства повинні розслідувати нещасні випадки, які сталися на їхній
території або за її межами під час виконання роботи за завдання
адміністрації, а також при доставці робітників або службовців на місце
роботи на транспорті підприємства.
Розслідуванню підлягають і нещасні випадки, які сталися перед початком
роботи або після неї, в позаробочий час, у святкові і вихідні дні, а
також гострі отруєння, теплові удари та обмороження.
Згідно з положенням про розслідування і облік нещасних
випадків на виробництві, потерпілий або очевидець зобов’язані
терміново повідомити майстра, начальника цеху або
безпосереднього керівника робіт, які зобов’язані відразу
організувати долікарську допомогу потерпілому. Начальник цеху
(керівник робіт) зобов’язаний повідомити про нещасний випадок
керівнику підприємства і голову профкому протягом 24
год. разом із старшим громадським інспектором з охорони
праці в цеху і робітником служби техніки безпеки розслідувати
причини й обставини нещасного випадку, а також
вжити заходів для запобігання подібним нещасним
випадкам. Про розслідування нещасних випадків, які
спричинюють втрату працездатності не менш як на один
повний робочий день, складають акт за формою Н-1. Акт
складає начальник цеху в чотирьох примірниках, який
підписують він, старший громадський інспектор і працівник
служби техніки безпеки підприємства. Затверджує акт
головний інженер підприємства і вживає відповідних заходів,
щоб запобігти виникненню подібних нещасних випадків.
По одному примірнику акта залишається у начальника цеху,
в профкомі і в технічного інспектора профспілки.
Затверджена форма акта може бути видана потерпілому на
його вимогу. Якщо потерпілий не згоден з викладеними в
акті обставинами нещасного випадку, а також якщо адміністрація
відмовляється скласти такий акт, потерпілий має право
звернутись до профкому, який не пізніше ніж через 7 днів
повинен розглянути заяву і винести постанову для
адміністрації. Якщо адміністрація вважає, що нещасний випадок
не пов’язаний з виробництвом, то це питання може бути
винесено на розгляд профкому. Якщо профком не згоден з
адміністрацією, то в правому верхньому куті акта зазначають:
„нещасний випадок не пов’язаний з виробництвом„. Якщо профком не згоден
з адміністрацією то він може зажадати втручання технічного інспектора
профспілки.
По закінченні тимчасової непрацездатності на підприємстві з робітниками,
направленими іншою організацією, розслідує адміністрація тієї
організації, де стався нещасний випадок, із зазначенням організації, яка
направила потерпілого.
Якщо нещасний випадок стався з учнем, який відбував практику
під керівництвом представника підприємства, то він
розслідується адміністрацією цієї організації із зазначенням
в акті навчального закладу. Якщо ж практикою керував
представник навчального закладу, то розслідування й облік
проводить навчальний заклад.
Для групових нещасних випадків із смертельними наслідками встановлено
спеціальний порядок розслідування. Ці випадки розслідує технічний
інспектор профспілки.
На всі без винятку нещасні випадки незалежно від порядку
розслідування їх слід складати за формою Н-1.
3.3. Правила техніки безпеки на обладнанні для розкрою деревини.
На круглопилкових верстатах для поперечного розкроювання:
пилка має бути добре підготовлена, встановлена і захищена
автоматично діючим пристроєм; не можна стояти поблизу
проти напрямку обертання пилкового диска;
подавати заготовки можна лише тоді, коли пилка у
вихідному положенні; перед подачею до пилки кінці
заготовки можна вирівнювати на відстані від передніх зубців
пилки, не меншій від 0,5 м. Якщо заготовку підрівнюють на
каретці, то її можна відтягнути від пилки і закріпити
собачкою або гачком, щоб вона знову не прикотилась до
пилки; каретка для подавання матеріалу має бути забезпечена
щитками, які б закривали передню частину пилки, що
виходить за упор.
На круглопилкових верстатах для повздовжнього розкроювання:
при ручній подачі частина пилки, розміщена над столом, має бути захищена
надійно кожухом, який автоматично опускається на розпилюваний матеріал
будь-якої товщини і закриває всі зубці; нижню частину пилки (під столом)
захищають двома щитами, розміщеними один від одного на відстані не більш
як 100 мм і виступають за лінію вершин зубців не менше ніж на 100мм. Ці
захисні пристрої не повинні утруднювати зміну пилки і видалення тирси;
розклинювальний ніж встановлюють за пилкою на відстані, не меншій ніж 10
мм від її зубців, а по висоті – на 10-15 мм вище від зубців пилки.
Товщина розклинювального ножа має бути на 0,5 мм більша, ніж ширина
розводу зубців;
на верстаті з ручною подачею при допилюванні кінців
дощок потрібно користуватися колодкою-штовхачем;
при поперечному розпилюванні на універсальних верстатах каретка має бути
забезпечена надійними затискачами, а стіл – упорами, що обмежують рух
каретки.
Список використаної літератури.
П.Д. Бобіков “Конструювання столярно-меблевих виробів” М. “Вища школа„
1989р.
П.Д. Бобіков “Мебель своїми руками” М. “Вища школа” 2001р.
В.П. Бухтіяров “Технологія виробництва меблів” М. “Вища школа” 1989р.
В.П. Бухтіяров “Довідник меблевика” II – том М. “Лесная промишленость”
1989 р.
І.Г. Войтович “Основи технології виробів з деревини” Львів- 2004р.
І.М. Заяць “Технологія столярно-меблевого виробництва” Львів- 1998р.
В.І. Коротков “Деревообробні верстати” М. “Вища школа” 1990р.
С.С. Шумега “Технологія виготовлення художніх меблів” Київ 1989р. 2001р.
Каталог зарубіжного обладнання.
900
400
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
