Реферат на тему:
Різьба. Зображення та позначення різьби
Поняття гвинтової лінії. Циліндрична гвинтова лінія – це просторова
крива, яку описує точка при одночасному рівномірному обертанні навколо
осі циліндра і рівномірному переміщенні по його твірній. Частина
гвинтової лінії між точками, що відповідає одному повному оберту твірної
циліндра, називається витком. Відстань між двома найближчими точками, в
яких гвинтова лінія перетинає ту саму твірну циліндра, називається
кроком Р гвинтової лінії.
.
Гвинтові лінії бувають правого і лівого напряму. Права гвинтова лінія
характеризується підйомом видимих частин витків зліва направо, а ліва —
справа наліво.
Гвинтова різьба. Різьба – це поверхня, утворена при гвинтовому
переміщенні плоского контура по циліндричній або конічній поверхні.
Сукупність циліндра з утвореним гвинтовим виступом називається гвинтом.
Якщо на поверхні циліндра одночасно переміщати не один, а два, три або
більше плоских профілей, рівномірно зміщених по колу один відносно
одного, то можна утворити гвинти відповідно з двома, трьома або більше
заходами. У двозаходовій різьбі трикутні профілі зміщені один відносно
одного на 180°. Число заходів гвинта легко визначити на його торцевій
поверхні.
Класифікація різьб. У сучасній техніці велике поширення мають різьбові
з’єднання, що застосовуються для рознімного з’єднання деталей. До їх
позитивних якостей належать універсальність, надійність, зручність
складання та розбирання, простота виготовлення.
Залежно від форми профілю розрізняють різьби трикутні, прямокутні,
трапецїєподібні, круглі тощо.
Залежно від розташування різьби на поверхні стержня або отвору вони
поділяються на зовнішні та внутрішні, а залежно від поверхні, на якій
нарізано різьбу, – на циліндричні та конічні.
За кількістю заходів різьби бувають одно- та багатозахідними (дво-,
тризахідними і т. д.).
Залежно від напрямку гвинтової поверхні розрізняють праві та ліві.
Правою різьба називається тому, що для загвинчування гвинта гайку
необхідно обертати праворуч (за ходом годинникової стрілки). При лівій
різьбі гвинт або гайку треба обертати проти руху годинникової стрілки.
У будь-якій різьбі відповідно до стандартів розрізняють такі основні
елементи: профіль різьби; кут профілю; висоту профілю; крок різьби;
зовнішній, зведений середній та внутрішній діаметри різьби.
Профіль різьби розглядається в перерізі, ще проходить через вісь болта
чи гайки. Найчастіше застосовується циліндрична трикутна різьба, яку
використовують на кріпильних деталях: гвинтах, шпильках гайках, болтах.
Прямокутна різьба має прямокутний профіль (квадратний). Застосовується
дуже рідко.
Трапецоїдна різьба має переріз у формі трапеції з кутом профілю 30°.
Застосовується для передачі руху або великих зусиль (металорізальні
верстати, домкрати преси).
Упорна різьба має профіль у вигляді нерівносторонньої трапеції з робочим
кутом при вершині 300. Ця різьба застосовується тоді, коли гвинт має
передавати одностороннє велике зусилля (гвинти пресів, домкратів).
Кругла різьба має профіль, утворений двома дугами, спряженими з
невеликими прямолінійними ділянками, та кутом 300. Застосовується в
патронах, запобіжниках, цоколях ламп.
Кут профілю j — кут між суміжними бічними сторонами різьби у площині
осьового перерізу. У метричній різьбі цей кут дорівнює 600, у дюймовій —
550 .
Крок різьби Р — відстань по лінії, паралельній осі різьби, між середніми
точками найближчих однойменних бічних сторін профілю різьби, що лежать в
одній осьовій площині по один бік від осі різьби.
Висота профілю різьби H1, — відстань між вершиною та западиною різьби в
площині осьового перерізу в напрямку, перпендикулярному до осі різьби.
Зовнішній діаметр різьби d — діаметр уявлюваного циліндра, описаного
навколо різьбової поверхні. Зовнішній діаметр вимірюється у болтів по
вершинах профілю різьби, у гайок — по западинах.
Внутрішній діаметр різьби d1, — діаметр уявлюваного циліндра, вписаного
в різьбову поверхню. Внутрішній діаметр вимірюється у болтів по
западинах, у гайок — по вершинах різьби.
Середній діаметр d2 — діаметр уявлюваного циліндра, співвісного з
різьбою, твірні якого діляться бічними сторонами профілю на рівні
відрізки.
Характеристика стандартних різьб загального призначення. Метрична
різьба. Метрична різьба є основним типом кріпильної різьби в нашій
країні. Вона має профіль рівностороннього трикутника з кутом a = 600,
вершини якого зрізані на величину Н/8, а западини притуплені або
заокруглені на відстані H/6 від теоретичного профілю трикутника.
Метричну різьбу виконують з великим і дрібним кроком для діаметрів 1—68
мм і тільки з дрібним кроком для діаметрів 70—600 мм. Різьбу з дрібним
кроком застосовують у тонкостінних деталях, з метою збільшення
герметичності з’єднань, для здійснення регулювання в приладах і
апаратах, при динамічному навантаженні деталей тощо.
Трубна циліндрична різьба згідно ГОСТу 6357—81 має профіль
рівнобедреного трикутника з кутом a при вершині 550. Вершини і западини
трикутника зрізані і заокруглені на висоті H/6 від теоретичного профілю.
Вимірюють трубну різьбу в дюймах. Номінальний діаметр трубної різьби —
величина умовна, бо при позначенні цієї різьби ставлять розмір не
зовнішнього діаметра, як на всіх інших різьбах, а величину так званого
умовного проходу труби, яка наближено дорівнює її внутрішньому діаметру.
Так, трубна різьба з номінальним розміром 1″ має зовнішній діаметр
різьби 33,249 мм, а величину умовного проходу труби — 25 мм. Стандарт
охоплює трубні різьби з діаметром 1/8—6″.
До ходових різьб, які застосовуються для передавання руху, відносять
різьби трапецеїдальну, упорну і з прямокутним профілем.
Трапецеїдальна різьба (ГОСТ 9484—81) має профіль правильної рівнобічної
трапеції з кутом a при вершині 300. Стандарт охоплює трапецеїдальні
різьби з діаметром 10—640 мм. Для кожного діаметра за стандартом є три
різних кроки — великий, середній і дрібний. Так, різьба діаметром 60 мм
має кроки 12; 8 і 3 мм.
Упорна різьба (ГОСТ 10177—82) має профіль нерівнобічної трапеції, один
бік якої нахилений до вертикалі під кутом 300, а другий бік — під кутом
30. Для кожного діаметра стандартом передбачено три різних кроки, які за
розмірами такі самі, як і для трапецеїдальної різьби.
Умовне зображення різьби. Різьба на кресленнях зображується умовно. Це
означає, що її не показують так, як бачать у натурі, де можна розрізнити
профіль, криві лінії, які зображують витки різьби, а зображують за
особливими правилами, встановленими стандартами (ГОСТ 2.311-68).
Різьбу на стержні зображують суцільними основними лініями по зовнішньому
діаметру та суцільними тонкими лініями по внутрішньому діаметру.
Суцільну тонку пряму лінію по внутрішньому діаметру різьби проводять на
всю довжину різьби, включаючи фаску. На виглядах, де стержень з різьбою
проекціюється у вигляді кола, контур його обкреслюється суцільною
основною лінією, а внутрішній діаметр різьби зображують дугою кола,
проведеною тонкою лінією приблизно на 3/4 кола, розімкненою у будь-якому
місці, але тільки не на центрових лініях. Суцільну тонку лінію при
зображенні різьби проводять на відстані не менш як 0,8 мм від суцільної
основної лінії та не більш як крок різьби. Цей розмір для метричної
різьби становить 0,54 Р, для трубної – 0,64 Р, а для трапецієподібної –
0,5 Р.
Межу нарізаної ділянки показують суцільною основною лінією, яку
проводять до лінії зовнішнього діаметра. Межею нарізаної ділянки (тобто
кінця різьби) вважають кінець повного профілю різьби, тобто до початку
збігу.
Збіг різьби — це довжина в зоні переходу різьби до гладкої частини
деталі, на якій різьба має неповний профіль. Як правило, різьбу
зображують без збігу. Якщо потрібно показати збіг, то його зображують
суцільною тонкою лінією, нахиленою до осі стержня. Збіг показують, коли
треба нанести його розмір або розмір довжини різьби зі збігом.
Якщо різьбу на стержні зображують у розрізі, то межу нарізаної ділянки
наносять штриховою лінією.
Різьбу в отворі при кресленні в розрізі зображують суцільними основними
лініями по внутрішньому діаметру різьби та суцільними тонкими по
зовнішньому. Лінію, що визначає межу різьби повного профілю, проводять
до лінії зовнішнього діаметра різьби і зображують суцільною основною
лінією.
Штрихування в розрізі доводять до суцільних ліній, що відповідають
внутрішньому діаметру різьби. На виглядах, де отвір з різьбою
проекціюється у вигляді кола, по зовнішньому діаметру різьби тонкою
лінією проводять дугу кола, яка приблизно дорівнює 3/4 кола, розімкненою
у будь-якому місці (але тільки не на центрових лініях), а контур отвору
(внутрішній діаметр різьби) обкреслюють суцільною основною лінією.
Штрихування в розрізі доводять до внутрішнього діаметра різьби в отворі,
тобто до суцільної основної лінії. Це правило стосується також
зображення різьби на стержні: яка б різьба не зображувалася, штрихування
в розрізі завжди доводять до суцільної основної лінії.
Якщо отвір з різьбою показано як невидний, то різьбу зображують
паралельними штриховими лініями однакової товщини. Глухий отвір з
різьбою називають гніздом. Кінцева частина свердленого гнізда має
конічну форму (кут при вершині зображують на кресленні таким, що
дорівнює 1200), яка виходить при свердлінні внаслідок конічного
загострювання свердла.
Якщо на стержні з різьбою або в отворі з нею зроблено фаски, що не мають
спеціального конструктивного призначення, то в проекції на площину,
перпендикулярну до осі стержня або отвору, фаски не показують. Суцільна
тонка лінія зображення різьби на стержні має перетинати лінію межі
фаски.
Позначення різьб. Стандартні різьби на кресленнях зображуються однаково.
За умовним зображенням не можна визначити, якого типу різьба має бути
нарізана на деталі.
Тип різьби та її основні розміри вказують на кресленнях особливим
написом, який називається позначенням різьби.
Перш ніж нанести позначення різьби, слід провести виносні та розмірні
лінії. Виносні лінії для нанесення розмірної лінії проводять від
зовнішнього діаметра різьби. Позначення трубних і конічних різьб
розташовують на поличках з лінією-виноскою, що закінчується стрілкою.
Лінію-виноску доводять до контуру різьби.
Позначення різьби виконують за ГОСТ 2.311-68 і відповідними стандартами
на окремі різьби. Для всіх різьб, крім конічних і трубної циліндричної,
позначення відносять до зовнішнього діаметра і проставляють над
розмірною лінією, на її продовженні або на поличці. Позначення конічних
різьб і трубної циліндричної відносять до контура різьби і проставляють
на поличці лінії-виноски; лінію-виноску закінчують стрілкою, що
впирається в зображення різьби.
Розглянемо позначення окремих видів різьб.
Метричну різьбу з великим кроком позначають буквою «М», розміром
зовнішнього діаметра в міліметрах і полем допуску різьби, наприклад: М
12–6g– різьба метрична з великим кроком, зовнішній діаметр різьби 12 мм,
поле допуску – 6g. У позначенні різьби з дрібним кроком додатково
показують величину кроку, наприклад: М 12 ? 1–6g, М 12 ? 1–6Н. Якщо
різьба багатозахідна, то в позначенні після зовнішнього діаметра
вказують хід різьби, а в дужках – букву “Р” та крок, наприклад: М 24 ? 3
(Р1,5)–6g – двухзахідна метрична різьба з ходом 3 мм і кроком 1,5.
Позначаючи різьбу в з’єднанні деталей, в чисельнику вказують поле
допуску внутрішньої різьби, а в знаменнику — поле допуску зовнішньої
різьби, наприклад:
M 12–6Н/6g; M 12 ? – 6Н/6g.
У позначенні трапецеїдальної різьби записують латинські букви “Tr”,
зовнішній діаметр різьби, крок, наприклад: Tr 36 ? 6.
Згідно ГОСТу 10177-82 в умовне позначення упорної різьби входить
латинська буква “S”, номінальний діаметр і крок різьби, наприклад: S 80
? 10.
Позначення трубної циліндричної різьби містить латинську букву “G”,
номінальний діаметр різьби в дюймах (без вказування дюймів )і клас
точності середнього діаметра. Для трубної циліндричної різьби ГОСТ
6357—81 встановлює два класи точності — А і В. Наприклад: G1–А; G1/2 –В.
У позначення конічної трубної різьби (ГОСТ 6211-81) входить: для
зовнішньої різьби латинська буква “R”, а для внутрішньої різьби “Rс” і
позначення розміру різьби в дюймах, наприклад: R1/2. Різьбове з’єднання
конічної трубної різьби позначають дробовим числом, в чисельнику якого
вказують буквенне позначення внутрішньої різьби, а в знаменнику
зовнішньої – і розмір різьби, наприклад: Rс/ R11/2. Можливе поєднання
зовнішньої конічної різьби з внутрішньою циліндричною різьбою класу
точності А згідно ГОСТу 6357-81. У цьому випадку позначення різьбового
з’єднання матиме такий вигляд: G/R1/2–А. Трубні різьби забезпечують
герметичність з’єднання, особливо при наявності конічної різьби.
Конічну дюймову різьбу з кутом профілю 600 позначають буквою «К»,
величиною умовного проходу в дюймах і номером стандарту, наприклад: К
3/4″ ГОСТ 6111—52.
Для позначення лівої різьби, до її позначення у всіх випадках додають
латинські букви “LH”, наприклад: Tr 90 ? LH.
Для всіх багатозахідних різьб після зовнішнього діаметру записують хід
різьби, а у дужках – букву “Р” та крок різьби, наприклад: Tr 90 ? (3х12)
LH — різьба трапецеїдальна, діаметр 90 мм, число заходів 3, крок різьби
12 мм, ліва.
ГОСТ 25229-82 встановив основні розміри метричної конічної різьби з
конусністю 1/16, яка в перспективі повинна замінити інші види конічних
різьб. Перевагою конічної метричної різьби є те, що її можна комбінувати
з внутрішньою метричною різьбою. Приклад умовного позначення метричної
конічної різьби: МК 24 ? 1,5. Поєднання цієї різьби з внутрішньою
метричною позначається таким чином, М/ МК 24 ? 1,5.
Спеціальними називають різьби, деякі параметри яких відмінні від
параметрів стандартизованих різьб. Є два типи спеціальних різьб:
1. Різьба має стандартизований профіль, але розміри діаметра або кроку
її відмінні від розмірів, установлених відповідними стандартами. В
умовному позначенні такої різьби додають слово «Сп.», наприклад:
2. Різьба має нестандартизований профіль. У цьому випадку профіль різьби
виконують як виносний елемент і на ньому показують усі потрібні розміри.
Найпоширенішою нестандартизованою ходовою різьбою є прямокутна.
Список рекомендованої літератури
Анисимов М.В., Анисимова Л.М. Креслення: Підручник.– К.: Вища шк.,
1998.– 239 с.
Антонович Є. А., Василишин Я. В., Шпільчак В. А. Російсько-український
словник-довідник з інженерної графіки, дизайну та архітектури: Навч.
посібник. – Львів: Світ, 2001. – 240 с.
Боголюбов С.К. Черчение.– М.: Машиностроение, 1985.– 336 с.
Боголюбов С.К. Индивидуальные задания по курсу черчения: Практ. пособие
для учащихся техникумов.– М.: Высш. шк., 1989.– 368 с.
Ботвинников А.Д., Вышнепольский И.С. Черчение в средней школе: Пособие
для учителя.– М.: Просвещение, 1989.– 111 с.
Верхола А.П. Словник з креслення.– К.: Вища шк., 1994.– 203 с.
Воротников И.А. Занимательное черчение. Кн. для учащихся сред.шк.– М.:
Просвещение, 1990.– 223 с.
Годик Е.И., Лысянский В.М., Михайленко В.Е и др. Техническое черчение.–
К.: Вища шк., Головное изд-во, 1983.– 440 с.
ГОСТ 2.301-68 и др. Единая система конструкторской документации. Общие
правила выполнения чертежей. Издательство стандартов.– М., 1991.– 236 с.
ГОСТ 2.001-70 и др. Единая система конструкторской документации.
Основные положения: Сборник.– М., 1983.– 352 с.
Михайленко В. Є., Найдиш В.М. Тлумачення термінів з прикладної
геометрії, інженерної та комп’ютерної графіки.– К.: Урожай, 1998.– 197
с.
Михайленко В.Е., Пономарев А.М. Инженерная графика: Учебник.– К.: Выща
шк., 1990.– 303 с.
Кириллов А.Ф. Черчение и рисование. Учебник для техникумов. 3-е изд.,
перераб. и доп.– М.: Высш. шк., 1980.– 375 с.
Кузьмина И.А., Хомутова А.И. Задачник по основам черчения.– М.:
Машиностроение, 1985.– 128 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
