Реферат
на тему:
РЕМОНТНІ РОБОТИ
План
1. Ремонт штукатурки
2. Ремонтні малярні роботи
3. Ремонтні шпалерні роботи
1. Ремонт штукатурки
Під час експлуатації обштукатурених поверхонь на них з різних причин
може виникнути ряд дефектів: щілини, відшарування, механічні пошкодження
тощо. Тому перед початком малярних робіт слід усунути всі дефекти, тобто
відремонтувати штукатурку.
Для заміни пошкодженої штукатурки в окремих місцях або на великих
ділянках спочатку слід встановити межі її дефектного шару. З цією метою
шар штукатурки простукують молотком. Глухий звук, характерний для
пустоти, вказує на ті ділянки штукатурного шару, на яких штукатурка
відстає від поверхні, не зчепившись з нею. В усіх цих місцях штукатурку
відбивають тупою сокирою або молотком. Шар штукатурки, що легко відстає
від поверхні, зчищають кельмою. З поверхні слід зчистити весь дефектний
шар штукатурки так, щоб на ній залишились лише ті ділянки, на яких вона
утримується міцно. На очищеній поверхні не повинно бути залишків
штукатурного розчину.
Ділянки кам’яної поверхні, очищеної від штукатурки, у разі потреби
насікають або очищають від розчину шви цегляної кладки. Після цього
знімають пил і змочують водою.
На ділянках дерев’яної поверхні, з яких збита штукатурка, слід уважно
оглянути дранку, що залишилась на них. Всю гнилу або пошкоджену дранку
слід відірвати від поверхні і замінити на нову. Перед штукатуренням край
штукатурного шару, що залишився на поверхні, змочують водою.
Всі операції щодо підготовки поверхонь виконують відповідно до правил.
Штукатурять підготовлені ділянки такими самими розчинами, якими
виконувалась попередня штукатурка. Вапняно-гіпсовими розчинами
штукатурять дерев’яні поверхні, вапняними — кам’яні, а цементними або
цементно-вапняними — кам’яні залежно від призначення приміщення І умов
його експлуатації. На великі ділянки поверхні розчини накидають у три
шари у такій самій послідовності і тими самими інструментами, що й при
звичайному штукатуренні. Якщо штукатурять невеликі ділянки поверхні, то
розчин накидають або намазують у два шари і розрівнюють півтерком, який
кінцями пересувають по краях старої штукатурки як по напрямних. Після
початку тужавіння свіжого штукатурного шару поверхню затирають теркою,
додаючи, якщо потрібно, розчин.
Штукатурні тяги ремонтують залежно від ступеня їх пошкодження. Дрібні
щілини обережно, щоб не пошкодити профіль тяги, розрізують, змочують
водою і підмазують гіпсовим розчином. Після цього підмазані місця, якщо
дозволяє розмір поверхні, акуратно затирають спеціальними терками
невеликого розміру. У вигинах профіль обробляють лінійкою, протягуючи її
вздовж або впоперек тяги (як при опорядженні галтелі).
При великих пошкодженнях тяг або їх розривах спочатку перевіряють
міцність тих ділянок, що залишились на поверхні. Шматки тяги, що погано
утримуються на поверхні, відбивають. Якщо треба відновити тягу на
ділянці завдовжки до 1,5 м, то нанесений шар розчину обробляють
півтерком, терками, спеціальною лінійкою і відрізачкою. Роботу виконують
так, щоб профіль тяги у пошкодженому місці точно відповідав би профілю
старої тяги і не було видно місць стиків.
Якщо треба відновити тягу на ділянці більше ніж 1,5 м, то це роблять за
шаблоном, який виготовляють за профілем існуючої тяги. Для визначення
профілю один із пошкоджених кінців тяги підрізують у вертикальному
напрямі до стіни. До підрізаного кінця прикладають кусок картону або
щільного паперу і акуратно олівцем переносять на неї контур тяги. За
рисунком, що отримали, виготовляють профільну дошку і оббивають край її
бляхою, а потім виготовляють весь шаблон.
2. Ремонтні малярні роботи
При багаторазовому фарбуванні поверхні на ній створюється досить товстий
шар фарби — набіл, який під час ремонту приміщення слід видалити.
Слабкий клейовий набіл, що легко розмокає під дією води, змочують водою,
яку наносять рогожною або маховою щіткою, і зчищають сталевим шпателем
або скребачками. Міцні клейові набіли змочують гарячою водою і через
деякий час зчищають. Казеїнові, а іноді й клейові набіли змочують 2—3%-м
розчином соляної кислоти і після розм’якшення їх зчищають з поверхні.
Після зняття набілу всю поверхню змочують водою і перетирають дерев’яною
теркою. Всі інші операції з підготовки і фарбування поверхні залежать
від ступеня пошкодження її і прийнятої категорії фарбування.
Поверхні, які були покриті олійною або емалевою фарбою, якщо вони не
пошкоджені, перед початком нового фарбування промивають гарячою водою з
милом або содою. Якщо на цих поверхнях е пошкодження, то їх
підготовляють так само, як і нові: розшивають щілини, очищають вибоїни і
підмазують їх, шліфують і прооліфлюють підмазані місця. Підготовлену
поверхню ґрунтують і фарбують. Якщо неводна плівка відстає на великих
ділянках, то спочатку знімають всю плівку, підготовляють поверхню, а
потім вже фарбують її. Стару олійну плівку можна зняти трьома способами:
механічним, вогневим і хімічним.
При механічному способі плівку знімають металевими шпателями,
скребачками або стамесками. При цьому нерідко пошкоджують зовнішній
накривний шар штукатурки, який потім доводиться перетирати, додаючи
відповідного розчину. Цей спосіб застосовують для всіх поверхонь, крім
дерев’яних.
При вогневому способі олійну плівку випалюють паяльними лампами або
спеціальними електроплитками і відразу очищають металевим шпателем.
Працюючи з паяльною лампою, треба стежити, щоб вона не коптіла. Коли на
поверхні виявляється кіпоть, її промивають 1—2%-м розчином соляної
кислоти. Цей спосіб застосовують тільки для обштукатурених і металевих
поверхонь.
При хімічному способі плівку розм’якшують спеціальними сумішами, після
чого її легко знімають металевим шпателем.
Склад суміші для розм’якшення старої олійної плівки
(у частинах за об’ємом)
Вапняне тісто 1
Крейда мелена просіяна 1
Сода каустична (20%-й розчин) До робочої
в’язкості
Спосіб приготування. Окремо приготовляють водний розчин каустичної соди,
для чого 2,5 кг соди розчиняють у 10 л води. Вапняне тісто перетирають з
крейдою і ъ суміш вливають розчин соди до потрібної в’язкості. Працювати
з каустичною содою треба дуже обережно, оскільки вона може уразити
шкіру.
Суміш наносять на поверхню шпателем суцільним шаром 1—2 мм завтовшки.
Через 1,0—1,5 год олійна плівка розм’якшується. Після цього з поверхні
зчищають шар розм’якшувальної суміші і складають її в дерев’яний ящик,
щоб її можна було використати кілька разів. Олійну плівку видаляють за
допомогою сталевого шпателя або скребачки.
Недоліком хімічного способу е те, що в процесі обробки плівки поверхня
просочується лугами і її доводиться промивати 1%-м розчином соляної або
оцтової кислоти.
Для видалення лакофарбових плівок, а також очищення металу від корозії
застосовують різні хімічно активні суміші — рідини для змивання: СП-6,
спеціальну, АФТ-1 тощо.
На поверхню, яку треба очистити від старої олійної або емалевої плівки,
рогожною або волосяною щіткою намазують тонким шаром рідину для
змивання. Через деякий час плівка або повністю розчиняється, або
розм’якшується, після чого її зчищають шпателем або скребачкою.
У процесі підготовки старих, а іноді й нових поверхонь доводиться
виконувати додаткові роботи для усунення різних дефектів. Поверхня, яку
треба фарбувати, може бути забрудненою, з плямами жиру, іржі, кіптяви.
Якщо цих плям не зчистити з поверхні, то вони проступатимуть крізь шар
фарбової плівки.
Щоб видалити жирні плями від невисихаючих мінеральних масел і кіптяви,
поверхню промивають 5%-м розчином кальцинованої соди. Для приготування
такого розчину на відро води беруть 400—500 г соди. Плями кіптяви можна
видалити 2—3%-м розчином соляної кислоти.
Іржаві плями, що утворилися внаслідок потьоків води на поверхні від
несправностей водопроводу, каналізації тощо, видаляють 10%-м розчином
мідного купоросу або 2—3%-м розчином соляної кислоти. Якщо плями великі
і різко проступають на поверхні, то така обробка може бути
безрезультатною. У такому разі іржаві плями покривають швидковисихаючою
емалевою фарбою білого кольору або каніфольним лаком.
3. Ремонтні шпалерні роботи
Під час ремонту приміщення, поверхні якого були обклеєні шпалерами,
шпалери знімають. Для цього їх кілька разів намочують водою так, щоб
вони наскрізь просочились нею. Через деякий час, коли клейова плівка
пом’якшає, їх можна легко відділити від поверхні. На тих ділянках, де
шпалери міцно утримуються, їх знімають металевим шпателем. Якщо під дією
холодної води клейова плівка під шпалерами не розм’якшується, то їх
намочують гарячою водою або спеціально приготовленою для цього сумішшю.
Такі суміші готують на підприємствах хімічної промисловості.
Можна також зняти шпалери, які легко знімаються, а ті, що міцно
утримуються на окремих ділянках поверхні, залишити як папір. Надалі
пошкоджені місця на штукатурці ремонтують, а на ділянки, очищені від
шпалер, наклеюють папір. Папір клеять внапусток на старі шпалери. Місця
стиків шліфують пемзою. Після такої підготовки всю поверхню проклеюють
клейстером і приклеюють нові шпалери.
Список використаної літератури
Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк.,
1984.— 176 с.
Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с
Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155
с.
Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.:
Стройиздат, 1989.— 273 с.
Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
