Реферат на тему:
Основи ергономіки
Ергономіка, як наукова дисципліна. Наукова дисципліна ергономіка
виникла на стику технічних наук, технології, фізіології, гігієни,
анатомії та ін. Ергономіка є комплексною науковою і пов’язана з
фізіолого-гігієнічними вимогами до знарядь праці, робочого місця,
виробничих приміщень.
Ергономіка (від грецьк. еrgon – робота, nomos – закон) вперше
запроваджена в Англії в 1949 р. – це є наука про пристосування знарядь
праці та умов праці до людини. Вона вивчає функціональні можливості та
особливості людини в трудових процесах метою створення оптимальних умов,
в яких праця стає високопродуктивною. Важлива частина ергономіки –
інженерна психологія – ставить своєю задачею погодження (взаємне)
можливостей людини і техніки в системі “ людина-машина”. За своїм
змістом і значенням ергономіка становить природну основу технічної
естетики.
У вимогах і принципах ергономіки все більше враховуються основні
виробничі питання, оскільки розвиток техніки поступово веде до зміни
умов праці людини. У швидкісних машинах різко збільшується об’єм
інформації за одиницю часу на реакцію персоналу, який обслуговує ці
машини. Відповідно і зростає навантаження на нервову систему людини.
Основні відповідності ергономіки. Антропонометрична – характеризується
правильно вибраним параметром конструкції з точки зору анатомічних
особливостей людського тіла – розмірів, маси, фізичної сили, можливостей
руху з врахуванням робочого положення та користуванням виробом.
Фізіологічна – визначається особливістю зору, слуху, запаху. Вивчення
функцій модельного організму дає можливість правильно враховувати
вимоги, які визначають оптимальні умови різних психофізичних процесів,
що виникають під час праці та віддиху.
Естетична – емоційне задоволення людини від зорового сприйняття з точки
зору естетики (гармонійність, пропорції, масштабність) при повній
відповідності виробу функціональному призначенню.
Антропометричні вимоги. Антропометричні дані людини базуються на
антропологічному розділі анатомії та фізіології, які досліджують
біологічну природу людини та розміри.
Антропометричні дані людей різних країн і континентів відрізняються між
собою. Так середній ріст мужчин в Японії – 164 см., Англії, ФРН – 173,
США – 176. Відповідно при виготовленні багатьох видів виробів на експорт
слід враховувати антропометричні населення країни, в яку ці вироби
експортуються. У кожному випадку 95% людей будуть забезпечені достатнім
комфортом і лише 5% будуть відчувати деякі незручності.
Людина працює стоячи, сидячи, лежачи та в інших положеннях. Залежно від
цього, для кожного положення роботи створюється обладнання чи інвентар.
У даний час гостро постає питання про вивчення нових контингентів
населення. До сих пір антропометричні дослідження в ергономіці
проводились головним чином на дорослому здоровому населенні. Зараз
ставиться питання про необхідність дослідження дітей, юнаків, людей
похилого віку, інвалідів.
Фізіологічні та естетичні вимоги. При проектуванні промислового
обладнання (інструменти, верстати, машини та ін.) слід враховувати
розхід робочої сили в процесі праці.
У процесі праці у людини підвищується діяльність зорово – мозкового
апарату, активізується моторна сфера, в результаті чого людина
втомлюється. Це різко понижує увагу. Тому створення сприятливого
середовища для трудової діяльності людини, усесторонньої пристосованості
техніки до людини, особливо в небезпечних зонах, має велике значення.
Крім знань антропометричних розмірів людського тіла художнику –
конструктору слід знати анатомо-фізіологічні особливості: функціональні
особливості м’язів, величину зусиль, розподіл маси тіла, анатомію
внутрішніх органів і їх функціонування залежно від пози.
Комплекс рухів людини в процесі праці: рухи повинні бути прості і
ритмічні; кожен рух повинен закінчуватись в положенні зручному для
початку наступного руху; рухи повинні бути плавно зв’язаними,
горизонтальні рухи є швидкими і точнішими вертикальних.
Моторика рук тісно пов’язана з величиною зусиль, які необхідні в процесі
здійснення руху. Підняття і переміщення вантажу до 6 кг – легке фізичне
навантаження, 6-15 кг – помірковане, 15-30 кг – середнє, 30-50 – важке.
Сила натиску ногою на педаль в положенні сидячи з упором в спинку може
сягати до 2000 Н (кут згину в коліні 1600). Із зменшенням кута, величина
зусилля зменшується.
В ергономіці важливими фізіологічними відповідностями людини є зір,
слух, запах, тощо.
Органи керування та засоби індикації в ергономіці. Важливими
ергономічними факторами в художньому конструюванні є вибір і компоновка
систем керування, конструювання органів керування та засобів індикації.
Система та органи керування вибираються на основі ретельного аналізу
техніко-економічних вимог з врахуванням роду виконуваних ними операцій.
Існує три основні системи керування: ручна, змішана та автоматична.
Органи керування поділяються наступним чином:
1. Органи включення і виключення (кнопки, рукоятки подачі тощо).
2. Органи переключення – коробки передач для різного ступеневого
переключення, поворотні штурвали.
3. Органи регулювання – маховики і штурвали для механічного регулювання,
рукоятки, кнопки.
4. Органи аварійної дії за формою виконання в основному співпадають з
органами включення виключення, про те вони швидко спрацьовують у
результаті штовхання від себе або вниз, натиском долоні тощо.
Компоновка і конструювання органів керування – належне взаємне
розміщення всіх видів обладнання та його зовнішнє оформлення. Тут
необхідно врахувати психолого фізіологічні, гігієнічні та естетичні
вимоги. Із введенням автоматики великого значення набуває раціональне
розміщення великої кількості пристроїв контролю та дистанційного
керування.
Рекомендована література:
Антонович Є. А., Василишин Я. В., Шпільчак В. А. Російсько-український
словник-довідник з інженерної графіки, дизайну та архітектури: Навч.
посібник. – Львів: Світ, 2001. – 240 с.
Волкотруб И. Т. Основы художественного конструирования. – К.: Вища
школа, 1988. – 191 с.
Зинченко В. П., Мунипов В. М. Основы эргономики. – М.: Изд-во Моск.
ун-та, 1979. – 344 с.
Макарова М. Н. Перспектива. Учебное пособие для студ. пед инст. по худ.
граф. спец. – М.: Просвещение, 1989. – 191 с.
Нестеренко О. И. Краткая энциклопедия дизайна. – М.: Молодая гвардия,
1994. – 315 с.
Лазарев Е. Н. Дизайн машин. – Л.: Машиностроение, 1988. – 256 с.
Лазарев Е. Н. Бионика и художественное конструирование. – Л.: ЛДНТП,
1971. – 32 с.
Ратнічин В. М. Перспектива. – К.: Вища школа, 1977. – 135 с.
Сапего И. Г. Предмет и форма. – М.: Советский художник, 1984. – 304 с.
Сомов Ю. С. Композиция в технике. – М.: Машиностроение, 1977. – 272 с.
Федоровский Р. Ф. Техническая эстетика и эффективность использования
техники. – М.: Знание, 1974. – 245 с.
Шпара П. Е., Шпара И. П. Техническая эстетика и основы художественного
конструирования. – Киев, 1989. – 247 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
