Дипломна робота
: Настилка штучного паркету із планок різного рисунку
“
Зміст
Вступ
Технологічна частина
Штучний паркет
Підготовка основи
Прямий квадрат
Прямий рисунок паркету
Килим
Організація робіт
Вимоги до якості покриття
Заходи з охорони праці.
І. Вступ
У комплексі опоряджувальних робіт — завершальному етапі будівництва —
укладання підлог з паркету, лінолеуму, синтетичних килимів і плиток
займає важливе місце. Покриття з цих матеріалів створюють у приміщеннях
комфорт, вони довговічні і зручні в експлуатації. Від того, як виконані
покриття підлог, багато в чому залежить і загальна оцінка якості
будівництва.
Для укладання покриття підлог треба домагатися якісного виконання всіх
операцій, що як попередніх, так і при укладанні покриття. При укладання
паркетних і лінолеумних підлог це відноситься до якісної підготовки
основ, ретельній перевірці усіх використовуваних матеріалів. Особливі
вимоги пред’являють до якості покрить підлог з художнього щитового
паркету, тому що його застосовують для обробки унікальних будинків.
При укладанні паркетних підлог широко застосовують збірні елементи —
паркетні дошки і щитовий паркет, виготовлені на підприємствах
будівельних матеріалів. При укладанні покриттів підлог з лінолеуму усе
ширше застосовують спосіб підготовки матеріалів на базах комплектації
виробів, де лінолеум сортують, зварюють його крайки, заготовляючи
полотнища розміром на всю площу приміщення. Для полегшення праці
робітників і поліпшення якості робіт застосовують високопродуктивні
машини для шліфування паркетних підлог, для перемотування рулонів
лінолеуму й ін.
2. Технологічна частина
Штучний паркет
Штучний паркет (ГОСТ 862.1—85) складається з паркетних планок, що у
залежності від крайок поділяють на типи — П1 і П2. Сторони паркету —
взаємо-паралельні фрезеровані, а крайки — профільні з гребенями і
пазами. Гребінь — виступаюча частина крайки і торця паркетної планки,
призначена для з’єднання із сусідньою планкою. Паз — виїмка на бічних і
торцевих крайках паркетної планки, призначена для заходу гребеня. Паркет
типу П1 — із гребенями і пазами на протилежних крайках і торцях, типу П2
— із гребенем на одній крайці і пазами на інших крайках. Паркет типу П2
допускається випускати за узгодженням із замовником. Крайки верхнього
шару — шару зносу — улаштовують зі скосом (з ухилом 3°) і без скосу.
Товщина паркету 15 і 18 мм (товщина шару зносу 7…10 мм), ширина
30…90 мм з кроком 5 мм; довжина 150…500 мм з кроком 50 мм. У партії
допускається до 15% укорочених паркетних планок розміром 30X150, 35X150,
30X200 і 35X200 мм із подовжньої пожолобленістю лицьової пласті не
більше 0,3 мм, з поперечної пожолобленістю — не більш 0,2 мм.
Виготовляють штучний паркет з деревини дуба, бука, ясена, клена,
карагача, в’яза, ільма, каштана, граба, берези, сосни, модрини, з
корейської сосни і модифікованої деревини інших порід, по
експлуатаційним фізико-механічній властивостям не уступає деревині
твердих порід. На державний Знак якості атестують тільки планки з
деревини дуба. Для виготовлення паркету із сосни і модрини повинна
застосовуватися деревина радіального розпилювання з кутом нахилу річних
шарів до лицьової сторони планки не менше 45°.
Якість деревини, з якого виготовляють паркет, повинна відповідати
наступним основним вимогам. На лицьовій стороні планок не допускаються
тріщини, що частково зросші і не зросші сучки. Допускається не більше
одного зрослого сучка на планці розміром на лицьовій стороні не більше 5
мм, а на зворотній — 10 мм. Тріщини можуть бути тільки на зворотному
боці і крайках глибиною не більш 3 мм, довжиною не більше 1/5 ширини
планки. На лицьовій стороні планки не допускаються також серцевина і
подвійна серцевина, червоточина, хімічне фарбування і побуріння від
грибків, відколи, задири, обзол, негладкі ділянки. Нахил волокон по
поверхні лицьового шару планки не повинен перевищувати 3 % для хвойних і
5 % для листяних порід деревини. Завилькуватість і крень можуть бути на
відстані не менше 50 мм від торця, але в паркету із сосни і берези вони
не допускаються. На зворотному боці планки допускається на окремих
ділянках хімічне фарбування, завилькуватість і крень, серцевина одинарна
і подвійна й обзол (але не більше 1/3 по висоті планки і глибиною до 2
мм). На зворотному боці і на крайках гребенів допускаються
недофрезеровані (шорсткі) ділянки площею не більше 30%. Вологість
деревини штучного паркету не повинна перевищувати 9 ± 3%.
Підготовка основи
Паркетні дошки (ДСТ 862.3—77) виготовляють двошаровими: верхній шар — із
прямокутних планок деревини коштовних порід, нижній шар, що є
фундаментом (підставою) паркетних дощок,—з струганих чи брусків рейок —
з деревини більш низьких сортів. Розрізняють два типи паркетних дощок:
Пі — для по лагам і ГЬ — по суцільній підставі (мал. 9). У підставі
через 20…30 мм по всій довжині дошки влаштовують подовжні пропили
глибиною 16 мм (для дощок типу Пі) і 9 мм (для дощок типу Ш). Шари
склеюють між собою водостійкими клеями (фенолоформальдегидными,
мочевиноформальдегидными). Їхня міцність на відрив повинна бути не менш
0,6 Мпа.
Паркетні дошки при укладанні по лагах випускають загальною товщиною 25
мм із рейками підстави товщиною 19 мм (тип Пі), при укладанні по
суцільній підставі — товщиною 18 мм (товщина рейок— 12 мм). Розміри
паркетних дощок (мм) уніфіковані: при довжині 1200 ширина виробу — 145,
при довжині 1800 ширина — 155 і при довжині 2400 ширина — 202. Паркетні
планки лицьового шару виготовляють довжиною 150, 160 і 207 мм, шириною
20…50 мм і товщиною б мм; рейки — довжиною не менш 250 мм; їхня ширина
повинна бути кратна ширині паркетної дошки. Для з’єднання паркетних
дощок між собою в рейках і брусках передбачені пази, а з
протилежних сторін — гребені відповідно глибиною і висотою 7 мм.
Прямий квадрат
Прямий квадрат складають із планок паркету, що укладаються по черзі
паралельно і перпендикулярно стінам приміщення. Цей рисунок, якщо
правильно підібрана довжина і ширина планок, дозволяє обійтися без
обрізки планок і відходів. Планки підбирають так, щоб у ряді уклалося
ціле число квадратів, складених із планок одного розміру. Якщо ж планки
одного розміру не складають ціле число квадратів, то для крайніх рядів
можна використовувати планки інших розмірів: для квадратів, у яких
планки укладають перпендикулярно довгим сторонам приміщення,— коротші, а
для квадратів з паралельним розташуванням планок — вужчі. При такому
підборі планок може з’явитися необхідність їх обрізати тільки в
протилежної від початку робіт короткої стіни приміщення.
План розкладки включає укладання смуги, що представляє перший елемент
підлоги. Смугу укладають поперек приміщення. Вибір місця маячного ряду
залежить від конфігурації приміщення. У приміщеннях, близьких у плані до
квадрата, маячний ряд укладають поперек приміщення в найбільш віддаленої
від дверей стіни. У більш витягнутих приміщеннях доцільніше маячний ряд
укладати в довгої стіни, протилежної входу. Маячний ряд, як і при інших
малюнках паркету, укладають по шнурі АБ, при цьому уздовж стін залишають
зазор шириною 10…15 мм. Настилають паркет на бітумній мастиці або по
дерев’яній основі двоє робітників. Прямий квадрат, як правило, виконують
без фриза.
Розвернутий квадрат
Розвернутий квадрат відрізняється від прямого тим, що планки в квадратах
укладають не паралельно стінам, а під кутом 45° до них. Це більш
складний і трудомісткий рисунок. Він вимагає значного числа квадратів,
що розпилюються, для заповнення незаповнених трикутників, біля стін, що
залишаються уздовж.
Складання плану починають з розкладки квадратів насухо. У кожнім
квадраті, розвернутому під кутом 45° до стін приміщення, усі планки
розташовані паралельно одна одній. Укладають квадрати по шнурі,
натягнутому впоперек приміщення. При розкладці треба стежити, щоб
вершини квадратів знаходилися під шнуром. Ціль розкладки — підібрати
довжину і ширину планок паркету для одержання цілого числа квадратів.
При наявності планок необхідних розмірів настилання може бути виконано
без відходів. Незаповнені трикутники, що залишаються в стін, є точними
половинками набраних квадратів. При цьому рисунку покриття підлоги
виконують без фриза і з фризом. При безфризовом рисунку шнур для
укладання обраних планок натягають уздовж короткої стіни приміщення на
відстані, рівній довжині діагоналі квадрата. До цього розміру додають
10…15 мм на зазор у стіни. У подовжених приміщеннях шнур краще
натягати уздовж довгої стіни. При рисунку з фризом шнур натягають не від
стіни, а від лінії фриза. Робітники-паркетники настилають паркет
рисунком розвернутий квадрат так само, як і прямий квадрат, і в тій же
послідовності. Розпилює квадрати для заповнення трикутників у стін більш
кваліфікований робітник.
2.5. Прямий рисунок паркету
Прямий рисунок паркету застосовують іноді як основний, а іноді як
частина покриття, виконаного в ялинку. Прямий рисунок покриття
рекомендується застосовувати в невеликих приміщеннях. Недолік цього виду
рисунка полягає в тім, що при незначному зволоженні або підвищенні
вологості повітря в приміщенні покриття може вспучуватися. Це
пояснюється тим, що при прямому рисунку все покриття має однаковий
напрямок волокон деревини і тому через здатність деревини до найбільшої
деформації впоперек волокон відбувається розширення планок, яке нічим
компенсувати.
При прямому рисунку паркет можна настилати з планок одного розміру,
зрушуючи сусідні торцеві стики на половину довжини планки. Планки можуть
бути однієї ширини і різної довжини або різної довжини і ширини.
2.6. Килим
Килим – рисунок, що використовують при настиланні паркетної підлоги у
вузьких і невеликих коридорах і вбудованих шафах.
Основні рисунки паркетних покрить, розглянуті вище, застосовують у
масовому будівництві. При зведенні унікальних споруд у парадних
приміщеннях часто потрібно укладати підлоги зі штучного паркету з
застосуванням ускладнених рисунків. Приведені зразки не вичерпують усієї
різноманітності рисунків, тому що з планок штучного паркету можна
скласти безліч варіантів. Варто пам’ятати, що краса й естетичність
паркетного покриття можуть бути досягнуті тільки при систематичному
множинному повторенні однакових композицій невеликих фрагментів у межах
приміщення.
2.7. Організація робіт.
У роботі з настилання паркету беруть участь двоє робітників-паркетників.
Один паркетник наносить мастику на основу, розрівнює її, приносить
паркет на робоче місце і розкладає окремо праві і ліві планки. Інший
паркетник, більш високого розряду, укладає планки паркету.
Для виконання заданого обсягу робіт паркетників забезпечують
технологічними нормокомплектами з урахуванням числено-кваліфікаційного
складу працюючих. Нормокомплект — оптимальний набір ручних машин,
інструментів, пристосувань і інвентарю для виконання визначеного виду
робіт.
2.8.Вимоги до якості покриття.
У відповідності із БНіП III-B. 14—72 «Підлоги. Правила виробництва і
приймання робіт» готове покриття підлоги зі штучного паркету повинне
відповідати наступним основним вимогам: рисунок підлоги, його колір й
обробка повинні відповідати проекту; відхилення поверхні покриття
підлоги від площинності, що перевіряється у всіх напрямках рівнем і
двометровою контрольною рейкою, не повинно перевищувати 2 мм; виступи
між крайками суміжних планок паркету не допускаються; зчеплення
паркетного покриття з нижчележачим шаром визначають простукуванням усієї
площі. На ділянках, де зміна звуку при простукуванні вкаже на
відсутність зчеплення, покриття, а іноді і стяжка, повинні бути
замінені; тріщини, вибоїни і відкриті шви в елементах підлоги, а також
щілини між плінтусом або галтелю і покриттям підлоги або стінами не
допускаються.
3. Заходи з охорони праці
При укладанні підлог з паркету і лінолеуму необхідно дотримувати вимоги
безпеки праці і пожежної безпеки у відповідності зі БНіП Ш-4 — 80
«Техніка безпеки в будівництві». На підставі цього документа в
рекомендаціях і посібниках із провадження робіт, у технологічних картах,
картах трудових процесів, довідниках і довідкових посібниках приводяться
вимоги безпечного виконання робіт при укладанні підлог з покриттям і з
паркету і лінолеуму при роботі з інструментом, електричними й іншими
машинами, при застосуванні клеїв і мастик для приклеювання паркету і
лінолеуму, при готуванні, транспортуванні і нанесенні гарячих мастик.
Робочі місця повинні бути організовані так, щоб була забезпечена повна
безпека робіт.
Робота з інструментами, ручними машинами, на верстатах вимагає
спеціальних знань із їх експлуатації і безпечних методів праці. Тому для
роботи з ними допускаються тільки робітники, що вивчили конструкцію
інструментів, ручних машин і верстатів, що пройшли навчання роботі з
ними й інструктаж з техніки безпеки. Навчання безпечній роботі з
інструментами, ручними машинами і на верстатах проводиться по навчальних
програмах. Після навчання і проходження виробничої практики під
керівництвом висококваліфікованих робітників учні здають іспит
кваліфікаційній комісії. Робітники, що не пройшли навчання і не здали
екзамени з техніки безпеки, до роботи не допускаються. Знання з техніки
безпеки періодично перевіряє комісія, призначена керівником будівельної
організації. Результати перевірки оформляють записом у журналі
реєстрації. Коли робітники приступають до роботи на кожнім новому
об’єкті, їх інструктують про особливості техніки безпеки при роботі на
цьому об’єкті і кожний робітник розписується про це в спеціально
заведеній книзі.
Приміщення, де працюють із застосуванням клеїв і мастик на основі
полімерів, що виділяють вибухонебезпечні і шкідливі для здоров’я людей
летучі пари, обладнають примусовою приточно-витяжною вентиляцією.
До готування мастик і обслуговуванню розчинозмішувачів допускаються
особи не молодші 18 років, що пройшли навчання й інструктаж на робочому
місці про правила техніки безпеки, про особливості роботи і способах
збереження матеріалів, застосовуваних для розчинів і мастик.
Робітники, зайняті готуванням сухих сумішей, розчинів, мастик, повинні
бути в спецодязі і брезентових рукавицях. При влученні на шкіру рідкого
скла, кремнефтористого натрію, кислоти ці місця ретельно промивають
водою.
Електроустаткування повинне бути заземлене, живлячі проводи — укладені в
труби або гумотканинні рукава і підвішені вище рівня робочої площадки на
2,5…3 м. Всі обертові або рухаючи частини електроустаткування, повинні
мати огородження. Інструменти, мастильні й обтиральні матеріали
зберігають у металевих ящиках. При загорянні електроустаткування або
кабелю негайно відключають їх від електромережі і вогнище пожежі
ліквідують піском або за допомогою вогнегасника; використовувати воду не
можна — вона провідник струму.
Казани для готування бітумних мастик на будівельному майданчику
розташовують з урахуванням протипожежних вимог — не ближче 50 м від
дерев’яних будівель і складів. Площадку, де встановлені казани,
обгороджують. Біля кожного казана повинен бути комплект засобів
пожежегасіння (вогнегасники, сухий пісок, лопати). Над казанами
влаштовують незгораючий навіс. Кришки казанів для готування бітумних
мастик повинні щільно закриватися. Не допускається заповнювати казан
більш ніж на 3/4 його ємності. Наповнювач (цемент, азбест) повинен бути
сухим, інакше можливе переливання мастики через край казана і її
загоряння. Мастику в казані перемішують веслом-мішалкою, а переливають у
бачки тільки черпаками з довгою ручкою. Не допускається підвищувати
температуру мастики, що розігрівається, вище °220 С. При перегріві варто
зменшити вогонь у топці казана і рівномірно перемішувати розплавлену
масу. Приготовлену мастику доставляють до робочого місця в спеціальних
бачках, закритих щільною кришкою і заповнених на 3/4 об’єму.
При влученні на шкіру гарячої мастики її змивають теплою водою з милом
або ланоліновою пастою. На обпалене місце прикладають примочку з
водяного розчину марганцево-кислого калію, потім змазують вазеліном або
спеціальною маззю від опіків.
Усі клеючі мастики, містять легкозаймисті розчинники, що вимагає
дотримання мір пожежної безпеки. Випару легкозаймистих розчинників і
концентрація їхніх пар у приміщенні, де ведуть роботи, створюють
підвищену пожежну небезпеку. У таких приміщеннях не можна користатися
відкритим вогнем, курити, включати електронагрівальні прилади.
Щоб уникнути утворення іскор ємності з мастикою і розчинником не можна
розкривати металевими інструментами, а також очищати тару від залишків
мастики сталевими предметами.
На основу мастику наносять гумовими, пластмасовими, дерев’яними
шпателями, що виключають утворення іскор. У приміщеннях, де працюють з
мастикою, повинні бути напису: «Не курити», «Вогненебезпечно»,
«Вибухонебезпечне». Кількість мастики на робочому місці не повинне
перевищувати змінної витрати.
Підігрівати мастики, що загусли, на відкритому вогні, електроплитках
через вогне- і вибухонебезпеки строго заборонено. Їх розбавляють
розчинниками, рекомендованими інструкцією, чи підігрівають у посуді з
гарячою водою.
Основи починають ґрунтувати мастикою в приміщеннях, найбільш віддалених
від входу в будинок. Не допускаються роботи з мастикою одночасно в
коридорі й в основному приміщенні. Розчинники, випаровуючись з нанесеної
мастики, можуть викликати в працвіників головний біль. Тому приміщення,
де наносять мастику, настилають плитку або лінолеум, безперервно
провітрюють, але так, щоб не було протягів.
По закінченні роботи упорядковують робоче місце, забирають інструменти,
відключають електропровідну мережу.
Використана література.
В.М. Дамье-Вульсон, Н.Н. Завражин. Устройство полов из паркета и
линолеума. М., Высшая школа, 1986 г.
Л.Н. Крейдлин. Столярные, плотничные и паркетные работы. М., Высшая
школа, 1989 г.
Л.Н. Крейдлін. Столярні роботи. К., Вища школа, 1993 р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
