Реферат на тему:
GMC Syclone
GMC
Прес-релізи умовчують, хто з керівництва General Motors першим стукнув
кулаком по столу і сказав: «Ми самі таке можемо!» Але напевно відбулося
це після чергового національного «хот-род» шоу, де разом з тими, що
скребуть асфальт Ford’49 і химерними Tracker’48 привільно гуркотіли
наддутими моторами різномастні пікапи і «хот-траки».
Останні сталі популярні в середовищі хотроддеров не так вже і давно.
Так, в бунтівні шестидесяті модно було не опускати свої Ford F100 і
Chevy Pickup, а піднімати. Та і мотори цінувалися атмосферні
восьмициліндрові V-образні. А чим більше об’єм, тим воно і краще.
Коротше, творили що хотіли – хром замазували, про дуги безпеки не
замислювалися і взагалі відносилися до своїх саморушних екіпажів як до
засобу пересування, а не як до способу самовираження. А потім, потім
була війна у В’єтнамі, нафтова криза і рейганоміка. Коли ж Америка знов
повернулася до «вічних цінностей», в чиюсь бунтівну голову прийшла
думка: «А чому, власне, і ні?» І цей хтось укоротив пружини, переробивши
випуск, підібрав карбюратори, перетрусив раздатку і, помінявши головні
пари, на довершення картини намалював полум’я на крилах. Таким чином і
народився на світло перший «гепард в слонячій шкурі». Вайло і тугодум в
«дівоцтві», повнорозмірний пікап чудовим чином перетворився на гарматне
ядро солідного калібру. Ідея довелася до двору, і на «хот-род» шоу
звідусіль, скрібши животами по асфальту, повалили ті, що ревуть
прямоточними системами вихлопу і свистячі перепускними клапанами турбін
чудовиська. Індустрія aftermarket відреагувала з належною оперативністю
– різного роду Sport packs і Flip kits, Lower suspension blocks і
Perfomance packages заполонили полиці відповідних магазинів.
Наш «Карл» сопе тягнув уздовж шосе. «Отто, – сказав я, – наближається
жертва». Позаду нетерпляче сигналив важкий Buick. Він швидко наздоганяв
нас. Ось вже порівнялися радіатори. Чоловік за кермом зневажливо
подивився в нашу сторону. Його погляд слизнув по «Карлу», що обшарпався.
Потім він відвернувся і відразу забув про нас. Через декілька секунд він
виявив, що «Карл» йде з ним врівні. Він всівся пощільніше, здивовано
поглянув на нас і додав газу. Але «Карл» не відставав. Маленький і
стрімкий, він мчався поряд з тією, що виблискує нікелем і лаком махиною,
немов тер’єр поряд з догом.
Хвиля росла. З кожним роком вона все більше була схожим на цунамі. А ось
стовпи автобізнесу не реагували. Ну, майже не реагували… У 1990 році
хтось з керівництва GM вирішив, що безглуздо залишатися в стороні від
сподівань простого американського народу, і вже в 1991-му на світло
з’явився навороченний клон GMC S15 – пікап GMC Syclone. Технологічно
виконана в стилі трак-рода, машина, що коштувала «всього» 25 500
доларів, розгонилася до сотні за фантастичні 4,5 секунди, а чверть милі
проковтувала за 13,5 секунди. Проект виявився таким успішним, що вже
через два роки на конвейєр встало ще одне «гарматне ядро», цього разу
категорії SUV – GMC Typhoon. Чотири повноцінні місця і об’ємний багажний
відсік дозволяли насолодитися водінням суперкара, зручно розташувавшись
в салоні сімейного універсала.
З механічної точки зору Typhoon був практично ідентичний Syclone, хоча
деякі відмінності все ж таки були. Знайомий по Blazer/Jimmy 4,3-літровий
Vortec V6 з уприскуванням Bosch і турбонагнітачем (між іншим, з рідинним
охолоджуванням) Mitsubishi RH06 видавав на 4400 об/мин приблизно 280
л.с., володіючи завидним моментом, що крутить, – 490 Нм на 3600 об/мин.
На відміну від Syclone на Typhoon встановили одинарну вихлопну систему,
що «відібрало» у двигуна приблизно 2 л.с. Що ж до ходової частини, то її
практично без змін запозичили у Chevrolet Astro Safari. Коробку передач
4L60 (700R4) модифікували, а з раздатки Borg-Warner з віско-муфтою в
диференціалі викинули знижуючі шестерінки. Отримана в результаті
роздаточна коробка розподіляла момент, що крутив, таким чином: 35% на
передній міст і 65% на задній.
Чоловік міцніше схопився за кермо і глузливо кривив губи: він ще нічого
не підозрював. Тепер він явно збирався показати нам, на що здатний його
віз. Він натиснув на акселератор так, що глушник зацвірінькав, як зграя
жайворонків над літнім полем. Але це не допомогло. Немов зачарований,
приліпився до бюїку потворний і непримітний «Карл». Господар бюїка все
ще не розумів, як це він не може відірватися від старомодної коляски.
Він з недовір’ям подивився на свій спідометр, а потім дав повний газ.
??????????? автомобіля зміниться більш ніж радикально, виробники
поставили його на низькопрофільну гуму розмірністю 245/50VR16, одягнену
на фірмові диски 16х8 (малюнок дуже нагадує смерч в розрізі). А
гальмівні механізми Kelsey-Hayes з ABS, вентильованими дисками спереду і
барабанами ззаду здатні більш ніж упевнено загальмувати SUV вагою 1736
кг Так, з швидкості 113 км/ч при справних системах гальмівний шлях
Typhoon складе 61 м. Цей показник кращий, ніж у Ferrari 348! А ви
говорите: гальмувати не може… Крім того, 100% ефективність гальм
зберігається і в поворотах при бічних прискореннях до 0,79g (сподіваюся,
ви мене розумієте).
Тепер про головний. А головне в цій машині… правильно, динамічні
характеристики. Від 0 до 96 км/ч Typhoon розгониться за 5,5 секунди, а
стандартну американську «мірку» в 1/4 милі позашляховик проходить за
14,3 секунди. Аналоги? Та скільки завгодно – Porsche 944 S2, Chevy
Camaro Z28 або, що сьогодні актуальніше, BMW M5. Що ж до максимальної
швидкості, то, як вважають за краще указувати в характеристиках деяких
автомобілів, вона «достатня». Словом, 200 км/ч – не межа! І це не
дивлячись на те, що спідометр розмічений до жалюгідних 180…
Декілька хвилин опісля Кестер підморгнув нам. «Карл» непомітно збавляв
швидкість, і бюїк став поволі перегонити. Мимо нас промайнули його
широкі виблискуючі крила, глушник з гуркотом шпурнув нам в обличчя
блакитний дим. Поступово бюїк відірвався приблизно метрів на двадцять.
Але він не обмежився цим. Він не міг відмовити собі в задоволенні
познущатися над переможеним і махнув нам, запрошуючи наздоганяти. –
Отто, – заклично вимовив Ліні. Але це було зайвим. У ту ж мить «Карл»
рвонувся вперед. Компресор засвистів. І рука, що махнула нам, відразу
зникла: «Карл» послідував запрошенню – він наздоганяв.
Зовні Typhoon, особливо коли він брудний, можна запросто сплутати з
Blazer або з Jimmy. Елементи аеродинамічного обваження невеликі і не
впадають в очі, а низькопрофільну гуму нині ставлять на позашляховики
багато. Салон автомобіля і типовий, і нетиповий для американського
позашляховика. До відмінних рис інтер’єру цієї моделі можна віднести
наступне: важіль управління режимами автоматичною коробкою з «законного»
підрульового місцерозташування перебрався на тунель підлоги, в змінену
комбінацію приладів вторгся покажчик тиску наддуву, а передні шкіряні
крісла обзавелися розвиненою бічною підтримкою. Діапазони
електрорегулювань водійського сидіння по відстані до педалей, куту
нахилу спинки і подушки дозволять комфортно розташуватися за кермом
людині практично будь-якого зростання. Рульова колонка регулюється по
куту нахилу, градусів на п’ятнадцять. Всі можливі опції, характерні для
американських SUV того періоду, наявні і входять в стандартну
комплектацію. Що ж до заднього сидіння, то на нім привільно
розташовуються два взрослихпассажіра. Багажний відсік (аналогічний
трьохдверним Jimmy/Blazer) цілком місткий.
Більшість наших доріг починаються в місті. Відмінна керованість, чутливе
кермо, щонайпотужніші гальма і самі знаєте який двигун роблять прошивку
трафіку заняттям достатньо безпроблемною. Але попереду показалася вільна
від машин ділянка дорогі. Підіть геть, сумніви, – газ в підлогу! Ось він
– момент істини! А звук-то, звук-то який! Реве звірюка! Перемикання на
другу передачу відбувається дуже швидко, та і відгук на натиснуту педаль
газу миттєвий. Отже коли включається третя, як правило, настає час
гальмувати (стрілка спідометра заходить за відмітку 60 миль/час).
Причому, відмітьте, відбувається це менш ніж за шість секунд. Гальмую в
підлогу – і Typhoon небагато сповзає вліво. Кермо різко убік – і газ!
Машину розвертає майже на 180 градусів, і вона починає ковзати кормою
вперед. Що ж, спробуємо зіграти за правилами… Ну це ж зовсім інша
справа – чіпляючись за рідкісні острівці бесснежья, машина живо заскакує
у віраж. Звичайно, будь під колесами асфальт, можна було б спробувати
намацати межі, за якими дійсно починаються необоротні процеси, але на
жаль – дуже слизько. Але виробники і не робили акцент на керованості.
Головне – ураганна динаміка, захована під непримітною зовнішністю.
Він наздоганяв нестримно. Нагнав, і тут-то вперше ми звернули увагу на
чужу машину. З безневинно питальні особами дивилися ми на людину за
кермом. Нас цікавило, чому він махав нам. Але він, судорожно
відвернувшись, дивився в інший бік, а «Карл» мчався тепер на повному
газу, покритий гряззю, з ляскаючими крилами – звитяжний гнойовий жук…
Ради таких гонок ми і не міняли кузов «Карла». Варто було йому з’явитися
на дорозі, і хто-небудь вже намагався його обігнати… Хто міг
підозрювати, що за такою смішною зовнішністю приховано могутнє серце
гоночного мотора!
До великого жалю, нам так і не вдалося знайти гідної жертви… Але все
одно було з біса забавно бачити в дзеркалах заднього вигляду здивовані
очі водіїв могутніх седанов, яких «як стоячих» робить якийсь забруднений
амерікашка. Ми назвали його «Карл»…
Джерело: 4na4.ru
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
