Реферат на тему:
Гальмова система автомобіля
Експлуатація будь-якого автомобіля допускається лише за умови
справності його гальмової системи.
Гальмова система потрібна на автомобілі для зниження його швидкості,
зупинки й утримування на місці.
Гальмівна сила виникає між колесом та дорогою й спрямована проти напряму
обертання колеса, тобто перешкоджає його обертанню. Максимальне значення
гальмівної сили на колесі залежить від можливостей механізму, який
створює цю силу, від навантаження, що припадає на колесо, та від
коефіцієнта зчеплення з дорогою. За умови однаковості всіх факторів, що
визначають силу гальмування. Ефективність гальмової системи залежатиме
насамперед від особливостей конструкції механізмів, які гальмують
автомобіль.
На сучасних автомобілях для підвищення безпеки руху встановлюють кілька
гальмових систем, що за призначенням поділяються на:
• робочу; • запасну; • стоянкову; • допоміжну.
Робоча гальмова система використовується в усіх режимах руху автомобіля
для зниження його швидкості до повної зупинки. Вона приводиться в дію
зусиллям ноги водія, що прикладається до педалі ножного гальма.
Ефективність дії робочої гальмової системи найбільша порівняно з іншими
типами гальмових систем.
Запасна гальмова система призначається для зупинки автомобіля в разі
відмови робочої гальмової системи. Вона справляє меншу гальмівну дію на
автомобіль, ніж робоча система. Функції запасної системи може виконувати
справна частина робочої гальмової системи (найчастіше) або стоянкова
система.
Стоянкова гальмова система призначається для утримування зупиненого
автомобіля на місці, щоб не допустити його самочинного рушання
(наприклад, на схилі). Керує стоянковою гальмовою системою водій рукою
за допомогою важеля ручного гальма.
Допоміжна гальмова система використовується у вигляді
гальма-уповільнювача на автомобілях великої вантажопідйомності (МАЗ,
КрАЗ, КамАЗ) для зменшення навантаження на робочу гальмову систему в
разі тривалого гальмування, наприклад на довгому спуску в гірській або
пагористій місцевості.
Взагалі гальмова система складається з гальмових механізмів та їхнього
привода (рис. 6.14).
Гальмові механізми під час роботи системи не дають обертатися колесам,
унаслідок чого між колесами та дорогою виникає гальмівна сила, яка
зупиняє автомобіль. Гальмові механізми 2 розміщуються безпосередньо на
передніх і задніх колесах автомобіля.
Гальмовий привад передає зусилля від ноги водія на гальмові механізми.
Він складається з головного гальмового циліндра 5 з педаллю 4 гальма,
гідровакуумного підсилювача 1 і трубопроводів 3, заповнених рідиною.
Працює гальмова система так. У момент натискання на педаль гальма
поршень головного циліндра тисне на рідину, яка перетікає до колісних
гальмових механізмів. Оскільки рідина практично не стискається, то,
перетікаючи трубами до гальмових механізмів, вона передає зусилля
натискання. Гальмові механізми перетворюють це зусилля на опір обертанню
коліс, і відбувається гальмування. Якщо педаль гальма відпустити, рідина
перетече назад до головного гальмового циліндра, й колеса
розгальмуються. Гідровакуумний підсилювач 1 полегшує керування гальмовою
системою, оскільки створює додаткове зусилля, що передається на гальмові
механізми коліс.
задня. Тому, аби запобігти нерівномірному спрацьовуванню передньої й
задньої колодок, передню накладку роблять довшою, ніж задня, або
рекомендують міняти місцями колодки через певний строк. 0 іншій
конструкції барабанного механізму опори колодок розміщують на
протилежних сторонах гальмового диска й привод кожної колодки виконують
від окремого гідроциліндра. Цим досягають більшого гальмівного моменту й
рівномірного спрацьовування колодок на кожному колесі, обладнаному за
такою схемою.
Барабанний гальмовий механізм із пневматичним приводом (рис. 6.15, б)
відрізняється від механізму з гідравлічним приводом конструкцією
розтискного пристрою колодок. У ньому для розведення колодок
використовується розтискний кулак 7, що приводиться в дію важелем 8,
посадженим на вісь розтискного кулака. Важіль відхиляється зусиллям, що
виникає у пневматичній гальмовій камері 9, яка працює від тиску
стисненого повітря. При відгальмовуванні колодки повертаються у вихідне
положення під дією стяжної пружини //. Нижні кінці колодок закріплено на
ексцентрикових пальцях 10, які забезпечують регулювання зазора між
нижніми частинами колодок та барабаном. Верхні частини колодок при
регулюванні зазора підводяться до барабана за допомогою черв’ячного
механізму.
Колісний дисковий гальмовий механізм (рис. 6.16) із гідроприводом
складається з гальмового диска 1, який закріплено на маточині колеса.
Гальмовий диск обертається між половинками 8 і 9 скоби, прикріпленої до
стояка 4 передньої підвіски. В кожній половинці скоби виточено пази під
колісні циліндри з великим 13 і малим 12 поршнями.
Після натискання на гальмову педаль рідина з головного гальмового
циліндра шлангами 2 перетікає в порожнини колісних циліндрів і передає
тиск на поршні, які, переміщуючись з двох боків, притискають гальмівні
колодки 10 до диска 1, завдяки чому й відбувається гальмування.
Після відпускання педалі тиск рідини в приводі спадає, поршні 13 і 12
під дією пружності ущільнювальних манжет і осьового биття диска
відходять від нього, й гальмування припиняється.
Приводи гальм
Гідравлічний привод. Гальмову систему з гідравлічним приводом
застосовують на всіх легкових і деяких вантажних автомобілях. Вона
водночас виконує функції робочої, запасної та стоянкової систем. Щоб
підвищити надійність гальмової системи, на легкових автомобілях ВАЗ,
АЗЛК, ЗАЗ застосовують двоконтурний гідравлічний привод.
Якщо відпустити педаль, то тиск рідини в приводі знизиться й вона
перетече назад у циліндр. При цьому надлишок рідини крізь компенсаційний
отвір 4 повернеться в резервуар. Водночас пружина 8, діючи на клапан 7,
підтримуватиме в системі привода невеликий надлишковий тиск після
повного відпускання педалі.
У разі різкого відпускання педалі поршень 10 відходить у крайнє
положення швидше, ніж переміщується манжета 9, і рідина починає
заповнювати порожнину циліндра, що звільняється. Водночас у порожнині
виникає розрідження, для усунення якого в днищі поршня зроблено отвори,
що сполучають робочу порожнину циліндра з внутрішньою порожниною поршня.
Крізь них рідина перетікає в зону розрідження, завдяки чому й усувається
небажане підсмоктування повітря в циліндр. При дальшому переміщенні
манжети рідина витісняється у внутрішню порожнину поршня й далі через
перепускний отвір 3 у резервуар.
Колісний гальмовий циліндр гальмового механізму заднього колеса
складається з чавунного корпусу, всередині якого вміщено два алюмінієвих
поршні з ущільнювальними гумовими манжетами. В торцеву поверхню поршнів
для зменшення спрацьовування вставлено сталеві сухарі. Циліндр з обох
боків закрито захисними гумовими чохлами. Рідина надходить у порожнину
циліндра крізь отвір, в який вкручено приєднувальний штуцер. Для
випускання повітря з порожнини циліндра використовується клапан
прокачування, закритий іззовні гумовим ковпачком. У циліндрі є пристрій
для регулювання зазора між колодками та барабаном — пружинне упорне
кільце, вставлене з натягом у корпус циліндра.
Під час гальмування всередині циліндра створюється тиск рідини, під дією
якого поршень переміщується й відтискає гальмову колодку. В міру
спрацьовування фрикційної накладки хід поршня під час гальмування
збільшується й настає момент, коли він своїм бур-тиком пересуває упорне
кільце, долаючи зусилля його посадки. При зворотному переміщенні колодки
під дією стяжної пружини упорне кільце залишається в новому положенні,
оскільки зусилля стяжної пружини недостатнє, щоб зсунути його назад.
Таким чином досягається компенсація спрацювання накладок і автоматично
встановлюється мінімальний зазор між колодками та барабаном.
Колісний циліндр гальмового механізму переднього колеса діє лише на одну
колодку, тому відрізняється від колісного циліндра заднього колеса
зовнішніми розмірами та кількістю поршнів: у Циліндрі заднього колеса
розміщено два поршні, в циліндрі переднього — один. Конструкції решти
деталей циліндрів гальмових механізмів переднього й заднього коліс, за
винятком корпусу, однакові.
У трубопроводі двигуна, завдяки чому створюється додатковий тиск рідини
в системі гідропривода гальм. Це дає змогу при порівняно не-деликих
зусиллях на гальмовій педалі дістати значні зусилля в галь-ніових
механізмах коліс, обладнаних такою системою привода. Гід-ровакуумні
підсилювачі застосовують на легкових автомобілях, а та-5ФЖ на вантажних
ГАЗ-53А та ГАЗ-66.
Основними частинами гідровакуумного підсилювача (рис. 6.18) є циліндр 11
із клапаном керування та камера 75. Гідропідсилювач сполучається
відповідними трубопроводами з головним гальмовим циліндром 13, впускним
трубопроводом 14 двигуна й роздільником 12 гальм. Камера 75 складається
зі штампованого корпусу та кришки. Між ними затиснуто діафрагму 16, яка
жорстко з’єднується зі штоком 10 поршня 9 і відтискається конічною
пружиною 7 у вихідне положення після розгальмування. У поршні 9 є
запірний кульковий клапан. Зверху на корпусі циліндра розміщено корпус б
клапана керування 7. Поршень 8 жорстко з’єднано з клапаном 7, який
закріплено на діафрагмі 2.
Коли педаль відпущено й двигун працює, в порожнинах камери утворюється
розрідження, й під дією пружини 7 усі деталі гідроциліндра перебувають у
лівому крайньому положенні.
У момент натискання на педаль гальма рідина від головного гальмового
циліндра 73 перетікає крізь кульковий клапан у поршні 9 підсилювача до
гальмових механізмів коліс. У міру підвищення тиску в системі поршень 8
клапана керування піднімається, закриваючи вакуумний клапан 3 й
відкриваючи атмосферний клапан 4. Атмосферне повітря починає проходити
крізь фільтр 5 у порожнину IV, зменшуючи в ній розрідження. Оскільки в
порожнині /// розрідження зберігається, різниця тисків переміщує
діафрагму 16, стискаючи пружину 7 і через шток 10 діючи на поршень 9.
При цьому на поршень підсилювача починають діяти тиск рідини від
головного гальмового циліндра та тиск із боку діафрагми, які посилюють
ефект гальмування.
Після відпускання педалі тиск рідини на клапан керування знижується,
діафрагма 2 прогинається вниз і відкриває вакуумний клапан 3, сполучаючи
порожнини ///й IV. Тиск у порожнині /Кс падає, всі рухомі деталі камери
й циліндра переміщуються вліво у вихідне положення, й настає
розгальмування. Якщо гідропідсилювач несправний, привод діятиме тільки
від педалі головного гальмового Циліндра з меншою ефективністю.
Пневматичний привод. Гальмову систему з пневматичним приводом
застосовують на великовантажних автомобілях і великих автобусах.
Гальмівне зусилля в пневматичному приводі створюється повітрям, тому під
час гальмування водій прикладає до гальмової педалі невелике зусилля, що
керує лише подачею повітря до гальмових механізмів. Порівняно з
гідравлічним приводом пневмопривод має менш жорсткі вимоги щодо
герметичності всієї системи, оскільки невелика втрата повітря під час
роботи двигуна поповнюється компресором. Проте в пневмопривода складніша
конструкція приладів їхні габаритні розміри й маса набагато більші, ніж
у гідропривода’ Особливо ускладнюються системи пневмопривода на
автомобілях що мають двоконтурну або багато контурну схему [МАЗ, ЛАЗ.
КамАЧ ІЗИЛ-130 (з 1984р.)].
Сутність двоконтурної схеми пневмопривода автомобілів МАЗ полягає в
тому, що всі прилади пневмопривода з’єднано в дві незалежні вітки для
передніх і задніх коліс. На автобусах ЛАЗ також застосовано два контури
привода, які діють від однієї педалі через два гальмових крани на
колісні механізми передніх і задніх коліс окремо. Цим підвищуються
надійність пневмопривода й безпека руху на випадок виходу з ладу одного
контура.
Найпростіша схема пневмопривода гальм на автомобілі ЗИЛ-130 випуску до
1984 р. (рис. 6.19). До системи привода входять компресор 7, манометр 2,
балони 3 для стисненого повітря, задні гальмові камери 4, сполучна
головка 5 для з’єднання з гальмовою системою причепа, роз’єднувальний
кран 6, гальмовий кран 8, сполучні трубопроводи 7 та передні гальмові
камери 9.
Коли двигун працює, повітря, що надходить у компресор крізь повітряний
фільтр, стискається й спрямовується в балони, де перебуває під тиском.
Тиск повітря встановлюється регулятором тиску, який розміщується в
компресорі й забезпечує його роботу вхолосту при досягненні заданого
рівня тиску. Якщо водій гальмує, натискаючи на гальмову педаль, то цим
він діє на гальмовий кран, який відкриває надходження повітря з балонів
у гальмові камери колісних гальм. Гальмові камери повертають розтискні
кулаки колодок, які розводяться й натискають на гальмові барабани коліс,
здійснюючи гальмування.
Коли педаль відпускається, гальмовий кран відкриває вихід стисненого
повітря з гальмових камер в атмосферу, внаслідок чого стяжні пружини
відтискають колодки від барабанів, розтискний кулак повертається у
зворотний бік, і відбувається розгальмовування. Манометр, установлений в
кабіні, дає змогу водієві стежити за тиском повітря в системі
пневматичного привода.
На автомобілях ЗИЛ-130 з 1984 р. внесено зміни до конструкції гальмової
системи, й вона відповідає сучасним вимогам безпеки руху. Для цього у
пневматичному гальмовому приводі використано прилади й апарати гальмової
системи автомобілів КамАЗ. Привод забезпечує роботу гальмової системи
автомобіля як робочого, стоянкового й запасного гальм, а також здійснює
аварійне розгальмовування стоянкового гальма, керування гальмовими
механізмами коліс причепа й живлення інших пневматичних систем
автомобіля.
У разі гальмування автомобіля, що працює з причепом, обладнаним
однопровідним приводом, послідовність спрацьовування приладів така:
клапан керування 18— клапан керування 19— сполучна лінія тягача й
причепа—повітророзподільник причепа—гальмові камери коліс причепа.
Гальмування автомобіля припиняється, коли відпускається гальмова педаль.
У цьому разі секції гальмового крана сполучаються з атмосферним виводом,
і стиснене повітря з передніх камер крізь клапан 22 та із задніх камер
через регулятор 16 виходить назовні. Передні й задні колеса
розгальмовуються. Водночас знижується тиск повітря в керуючій лінії
клапана 18, який сполучає її з атмосферним виводом, що призводить до
розгальмовування коліс причепа.
Так у режимі гальмування робочим гальмом система привода забезпечує
роботу гальмових механізмів коліс автомобіля, а також частини третього
контуру привода гальм причепа, що керується контурами робочого гальма.
У разі відмови одного з контурів привода робочого гальма або привода
причепа інші діють незалежно, але інтенсивність гальмування знижуєгься.
Гальмування автомобіля на стоянці здійснюється переведенням рукоятки
крана 6 стоянкової системи (рис. 6.20) в заднє фіксоване положення. При
цьому керуюча лінія прискорювального клапана 20 сполучається з
атмосферним виводом, і повітря з енергоакумулято-рів гальмових камер 13
виходить назовні. Пружини енергоакумуля-торів розтискаються й приводять
у дію гальмові механізми задніх коліс автомобіля. Водночас спрацьовують
гальмові механізми коліс причепа (якщо автомобіль працює з причепом).
Вимикають стоянкове гальмо поверненням рукоятки гальмового крана в
переднє фіксоване положення.
Якщо в системі пневмопривода виникає аварійне зниження тиску,
спрацьовують пружинні енергоакумулятори й загальмовуються задні колеса
автомобіля. Для розгальмування коліс треба натиснути на кнопку крана
/аварійного розгальмовування. При цьому стиснене повітря надходить із
повітряних балонів крізь двомагістральні клапани /5 у циліндри пружинних
енергоакумуляторів, стискає їхні пружини, розгальмовуючи задні колеса.
За відсутності стисненого повітря автомобіль можна розгальмувати вручну
гвинтовими пристроями механічного стискання пружин енергоакумуляторів.
Розглянемо будову основних приладів пневматичного привода.
Компресор (рис. 6.21) двоциліндровий, поршневий, приводиться в дію від
шківа вентилятора клинопасовою передачею й складається з картера 7,
блока циліндрів 4, головки 5, в якій розміщено Нагнітальні 6 і впускні
клапани. Олива до тертьових деталей цилінд-Ропоршневої групи компресора
підводиться трубопроводом 7 від системи мащення двигуна. Охолоджується
компресор рідиною з системи охолодження двигуна.
тиме в гальмові камери доти, доки сила тиску повітря на поршень з не
зрівняється із силою натискання на важіль керування.
Водночас із підвищенням тиску у виводі II стиснене повітря каналом а в
корпусі крана проходить у порожнину над прискорюваль-ним поршнем 1
нижньої секції крана. Поршень /, маючи велику площу, переміщується вниз
уже при невеликому тискові й діє на малий поршень 7. У цьому разі
спочатку закривається випускний отвір клапана 9, роз’єднуючи вивід Із
атмосферою, а потім починає надходити стиснене повітря з вивода IV крізь
вивід / до гальмових камер передніх коліс.
Коли тиск у виводі /крана зростає, стиснене повітря, проходячи під
поршнями 11 7, зрівноважує зусилля на важелі гальмового крана. В цьому
проявляється його слідкуюча дія, тобто кількість повітря, що надійшло в
гальмові камери, пропорційна зусиллю, яке діє на важіль керування.
Якщо пошкоджено контур і стисненого повітря у виводі // верхньої секції
немає, зусилля від важеля гальмового крана передається на штовхач 10
малого поршня через шпильку 5 механічним способом, і працездатність
гальмової системи від нижньої секції крана зберігається.
Розгальмовування автомобіля відбувається після зняття зусилля з важеля
керування гальмовим краном, поршні 3, 1 і 7 переміщуються вгору під дією
пружин 6 і 8, виводи Пій II, IVй /роз’єднуються клапанами 2і
9відповідно, а виводи IIі /сполучаються через випускні вікна в
порожнистому штовхачі 10 з атмосферним виводом V, крізь який стиснене
повітря з гальмових камер виходить в атмосферу.
Кран стоянкового гальма (ручний) призначається для керування стоянковою
й запасною гальмовими системами, а також для вмикання клапанів керування
гальмовою системою причепа (напівпричепа).
Коли немає гальмування, рукоятка керування краном (рис. 6.25) перебуває
в передньому положенні й стопориться фіксатором 8. Напрямний ковпачок 6
і шток 7 у цьому разі опущені вниз. Клапан 10 також опущений і
відведений від поршня //. Внутрішній отвір клапана закритий і не
сполучає порожнину поршня з атмосферою через вивід //, але порожнина А
через кільцеву щілину між клапаном і поршнем сполучається з порожниною
Б. Це забезпечує проходження стисненого повітря з вивода ///крізь отвір
у поршні до вивода /і далі через прискорювальний 20 і двомагістральні /5
(див. рис. 6.20) клапани в циліндри енергоакумуляторів. їхні пружини
стискаються, й задні колеса розгальмовуються.
Частковим повертанням рукоятки крана приводиться в дію запасна гальмова
система. При цьому сила натискання пружини енергоакумуляторів на
гальмові механізми обмежена й визначається тим, що повітря з циліндрів
виходить доти, доки тиск у порожнині А під
Вимкнути стоянкове гальмо можна подаванням повітря в циліндр
енергоакумулятора або викручуванням гвинта 10, коли немає стисненого
повітря.
Особливості привода гальм автомобілів КамАЗ. Гальмова система
автомобілів сім’ї КамАЗ виконує функції робочого, стоянкового, запасного
й допоміжного гальм, а також забезпечує аварійне розгальмовування
стоянкового гальмового механізму. Різні за функціональним призначенням
гальма, автономні й незалежні, мають спільні елементи в схемі
пневматичного привода й характеризуються високою ефективністю.
Робоче гальмо забезпечує службове й екстрене гальмування до повної
зупинки автомобіля. Керують приводом робочого гальма ножною педаллю, й
воно діє на два контури, які приводять роздільно гальмові камери
передніх коліс і коліс середнього та заднього мостів.
Стоянкове гальмо виконано разом із запасним у вигляді пружинних
енергоакумуляторів у гальмових камерах заднього візка, які діють на
гальмові механізми коліс. Для вмикання стоянкового гальма рукоятку
ручного крана керування переводять у верхнє фіксоване положення. Як
запасне гальмо пружинні енергоакумулятори спрацьовують автоматично в
разі повного або часткового виходу з ладу привода робочого гальма й
забезпечують плавне зниження швидкості автомобіля аж до зупинки. Отже,
гальмові механізми коліс заднього візка спільні для робочого,
стоянкового й запасного гальм.
Допоміжне гальмо призначається для зменшення навантаження на колісні
гальмові механізми під час гальмування на довгих спусках. Дія його
ґрунтується на використанні протитиску, який створюється у випускних
трубопроводах після перекриття ‘їхнього перерізу спеціальною заслінкою й
вимкнення подачі палива в циліндри двигуна. Керування заслінкою й
вимкнення подачі палива здійснюються дистанційно пневматичними
циліндрами.
Пневматичний привад гальм виконано за багатокон-турною схемою (рис.
6.28). Усього в схемі передбачено п’ять контурів і спільну ділянку,
звідки система живиться стисненим повітрям.
Компресор 4 подає стиснене повітря до регулятора тиску 5, який править
за розвантажувальний пристрій, і далі в запобіжник від замерзання 6, де
повітря насичується парою спирту, що не дає замерзати конденсату вологи,
котра випадає з повітря. Подвійний 7 і потрійний 10 захисні клапани
розподіляють повітря в трубопроводи п’яти незалежних контурів.
До першого контуру привода гальмових механізмів передніх коліс входять:
повітряний балон 18; нижня секція гальмового крана 20; клапан обмеження
тиску 21; гальмові камери передніх коліс.
337
До другого контуру привода гальмових механізмів коліс середнього й
заднього мостів входять: повітряний балон 8; верхня секція гальмового
крана 20; автоматичний регулятор гальмівних сил 13; гальмові камери 17.
До третього контуру привода механізмів стоянкової й запасної систем
(комбінованої системи причепа або напівпричепа) входять: повітряні
балони 16; гальмовий кран зворотної дії 2 з ручним керуванням для
стоянкового гальма; прискорювальний клапан 11; дво-магістральний клапан
12; циліндри з пружинними енергоакумулято-рами в гальмових камерах 17.
До четвертого контуру привода приладів допоміжної гальмової системи й
споживачів стисненого повітря (пневмосигнал, склоочисник) входять:
циліндр 19 заслінки випускного трубопроводу; циліндр 3 вимикання подачі
палива.
П’ятий контур привода аварійного розгальмовування стоянкового гальма
приєднаний і живиться від потрійного захисного клапана 10. Цей контур
забезпечує триразове розгальмовування стоянкового гальма при
непрацюючому двигуні після застосування аварійного гальмування, щоб
можна було відбуксирувати автомобіль з місця аварії. Для механічного
розгальмовування призначається кран 1. На випадок відмови зазначеної
системи в енергоакумуляторах передбачено ручне розгальмовування за
допомогою гвинтів, які діють на пружини енергоакумуляторів.
Захисні клапани подвійний 7 і потрійний 10 розподіляють стиснене повітря
від компресора відповідно по двох і трьох контурах. У разі пошкодження
одного з контурів клапани вимикають той, що вийшов із ладу, й зберігають
тиск повітря в інших.
Регулятор гальмівних сил 13 автоматично регулює тиск повітря в гальмових
камерах коліс середнього й заднього мостів автомобіля залежно від
навантаження, що припадає на осі.
Клапан обмеження тиску 21 зменшує тиск у гальмових камерах передніх
коліс у момент часткового гальмування, що виключає занос і поліпшує
керованість. Під час повного гальмування клапан збільшує його
інтенсивність і прискорює випускання повітря в разі розгальмовування.
Прискорювальний клапан 11 призначається для спрацьовування
енергоакумуляторів у разі аварійного гальмування.
Двомагістральний клапан 12дає змогу здійснювати керування пружинними
енергоакумуляторами або від прискорювального клапана, тобто від ручного
крана керування, або від крана аварійного розгальмовування.
Справність приладів і механізмів гальмової системи контролюється за
світловими й звуковими сигналами, які надходять від датчиків
пневматичної дії, а також безпосередньо за манометром, установленим в
кабіні водія. . ,,,„
веденого вала коробки передач і закріплено гайкою. Опорний диск 4
гальма, прикріплений до кронштейна, захищає гальмо від бруду.
Для гальмування стоянковим гальмом водій переміщує важіль 7 і тягою 8
повертає важіль 2. Внаслідок цього розтискний кулак також повертається й
розводить колодки 7, притискаючи їх до барабана. Таким чином
здійснюється гальмування. Для розгальмовування стопорний механізм
звільняється рукояткою, що є на важелі, й важіль відхиляється у вихідне
положення.
Стоянкова гальмова система автомобіля ГАЗ-24 «Волга» (рис. 6.30) діє на
гальмові механізми 6 задніх коліс. Вона приводиться в дію від рукоятки
/, розташованої праворуч від рульової колонки під панеллю приладів. Під
час гальмування зусилля від рукоятки 7 передається через трос 2 на
важіль 3 й далі через регулювальну тягу 4 на вирівнювач 5.
Вирівнювач зв’язаний тросом із важелем гальмового механізму, який, діючи
через розтискний стержень на колодки, притискає їх до гальмового
барабана під час гальмування. Фіксація стоянкової гальмової системи в
увімкненому стані забезпечується стопорним механізмом, розташованим у
кронштейні кріплення рукоятки ручного гальма.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
