.

Фарбування поверхонь силікатними і цементними сумішами (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 2692
Скачать документ

Реферат

на тему:

Фарбування поверхонь силікатними і цементними сумішами

Фарбування силікатними сумішами. Силікатними сумішами фарбують
внутрішні і зовнішні обштукатурені і кам’яні поверхні. Силікатна фарбова
плівка досить міцна, водостійка і має підвищену стійкість проти
атмосферних впливів. Це можна пояснити тим, що рідке скло вступає в
хімічну реакцію з матеріалом поверхні (бетон, цегла тощо), а також з
мінеральними пігментами, що входять до складу суміші. Силікатні фарбові
покриття зберігаються на поверхнях до 20 і більше років. Відносно
невисока вартість силікатних фарб і проста технологія фарбування дають
змогу широко застосовувати їх для фарбування різних поверхонь, а
найчастіше фасадів будинків.

У силікатних сумішах можна застосовувати тільки лугостійкі пігменти. Як
в’яжучий матеріал у цих сумішах використовують калієве рідке скло, яке
на пофарбованій поверхні не утворює висолів. Після нанесення на поверхню
рідке скло вступає в хімічну реакцію з матеріалом поверхні і пігментною
частиною фарби, поступово полімеризується (твердне), створюючи міцну
атмосферостійку плівку. Фарбувальну суміш приготовляють із сухої
силікатної фарби заводського виготовлення, до складу якої входять
цинкове білило або крейда, технічний тальк і лугостійкі пігменти.

Склад силікатної фарбувальної суміші

(у частинах за об’ємом)

Суха силікатна фарба 1

Калієве рідке скло 1

Спосіб приготування. Суміш приготовляють у змішувальній машині. У рідке
скло поступово добавляють суху фарбу і перемішують їх. Готову суміш
проціджують на віброситі з 600 отворами на 1 см2.

Густота калієвого рідкого скла має бути, г/см3: для фарбування практично
сухих поверхонь— 1,15; для фарбування фасадів навесні і восени, а також
внутрішніх, не досить сухих, поверхонь — 1,18; для підвалів — 1,20.
Густоту визначають ареометром.

Рідке скло надходить на будівельні об’єкти густотою 1,40—1,42 г/см3. До
приготування фарбувальної суміші його розводять водою. Кількість води,
потрібної для одержання рідкого скла заданої густоти, підраховують за
поданою нижче схемою. Наприклад, густота рідкого скла, що надійшло на
будівельний об’єкт, 1,40 г/см3, а нам потрібен розчин густотою 1,15
г/см3. Записуємо це так: ліворуч — показники густоти рідкого скла і
води, всередині — потрібна нам густота рідкого скла. Якщо відкинути по
діагоналі від більшої цифри меншу, то праворуч дістанемо співвідношення
між потрібною кількістю рідкого скла і води:

Отже, для одержання рідкого скла густотою 1,15 г/см3 потрібно взяти за
об’ємом 15 частин рідкого скла і 25 частин води.

Фасади можна фарбувати силікатними фарбами лише після їх ретельної
підготовки. Перед фарбуванням вся поверхня фасаду повинна бути
проґрунтована флюатом або калієвим рідким склом густотою 1,15 г/см .
Якщо треба фарбувати недавно поштукатурені поверхні цементними або
цементно-вапняними розчинами, в яких ще не встигло карбонізуватися
вапно, то їх до фарбування ґрунтують 5%-м розчином щавлевої кислоти. Не
раніше ніж через 24 год після ґрунтування поверхню можна фарбувати.
Фарбу наносять двома шарами.

Силікатні фарбувальні суміші наносять щітками, валиками з пористої
пластмаси або фарборозпилювачами.

До початку фарбування, особливо під час роботи з фарборозпилювачем, всі
вікна і двері на захватці повинні бути закриті спеціальними щитами або
вкриті сумішшю мінерального масла з крейдою. Це роблять для того, щоб
захистити віконні шибки від бризок фарбувальної суміші, яка пошкоджує
їх. Крім того, рідке скло роз’їдає олійні фарбові плівки, які вже на той
час можуть бути на вікнах і дверях.

Найкраще фарбувати фасади у прохолодну похмуру погоду, коли плівка не
так швидко сохне. Погода повинна бути стала, хоча б у перші доби після
фарбування. Це той час, за який фарбова плівка набуде попередньої
потрібної міцності.

Не можна фарбувати фасад після і під час дощу, в суху погоду при
температурі повітря в тіні понад 22 °С, а також під час сильного вітру.
У такому разі роботу виконують рано вранці або увечері, коли спадає
спека і вщухає вітер.

В’язкість фарбувальної суміші для першого фарбування повинна бути 20—22
с, а для другого — 30 с за віскозиметром ВЗ-4.

Якщо до складу силікатної фарбувальної суміші добавити гідрофобну
добавку у вигляді етилсилікату натрію (ГКЖ-10) або метилсилікату натрію
(ГКЖ-П), то міцність фарбового покриття значно зросте. На поверхні
утвориться водовідштовхувальна, атмосферостійка, міцна плівка, яка міцно
зчеплюється з поверхнею. Тому для фарбування фасадів будинків краще
застосовувати гідрофобізовану силікатну суміш.

Склад гідрофобізованої силікатної фарбувальної суміші

(у частинах за об’ємом)

Суха силікатна фарба 1

Калієве рідке скло 1

Гідрофобна добавка ГКЖ-10 або ГКЖ-П 0,09

(30%-й розчин у воді)

Спосіб приготування. У розчинозмішувачі розмішують суху силікатну фарбу
(пігментну суміш) і рідке скло, попередньо розведене водою до густоти
1,17 г/см3. У розведену суміш добавляють гідрофобну добавку і знову
перемішують до утворення однорідної маси

Приготовлена фарба повинна бути використана протягом однієї зміни.

Перед фарбуванням поверхню ґрунтують розчином калійного рідкого скла
густотою 1,15 г/см3. Через 15— 20 год після ґрунтування наносять перший
шар фарби звичайною силікатною сумішшю без добавляння гідрофобної
добавки, а ще через 15—20 год поверхню фарбують гідрофобізованою
силікатною сумішшю. Фарбу наносять валиком або фарборозпилювачем.

В’язкість фарбувальних сумішей за віскозиметром ВЗ-4 повинна бути, с:
для першого фарбування — 13. для другого— 18—20.

При фарбуванні силікатними сумішами внутрішніх поверхонь такі вимоги, як
при фарбуванні фасадів, не ставляться, проте поверхня має бути добре
підготовлена. Техніка фарбування внутрішніх поверхонь силікатними
сумішами така сама, як й іншими водними сумішами.

На фарбування 1 м2 поверхні двічі витрачається майже 700 г фарбувальної
суміші.

Фарбування цементними сумішами. Цементні фарбувальні суміші застосовують
для фарбування обштукатурених і кам’яних поверхонь фасадів з різних
матеріалів: бетону,” цегли, шлакобетону тощо. Найкраще фарбувати ними
ніздрюватий бетон, на поверхні якого фарба утворює міцну,
атмосферостійку і водозахисну плівку.

Цементні фарбувальні суміші приготовляють із сухої цементної фарби
заводського виготовлення або з білого чи кольорового цементу. У сумішах
слід застосовувати лише лугостійкі пігменти.

Склад цементної фарбувальної суміші із сухої фарби

(у частинах за масою)

Фарба цементна суха 4

Вода З

Спосіб приготування. Цементну фарбу змішують з однією частиною води і
перетирають на фарботерці. Отриману пасту розводять рештою води і
переціджують.

Склад цементної фарбувальної суміші із кольорового цементу

(У % до маси)

Цемент кольоровий 90

Вапно-пушонка 7

Хлорид кальцію 2

Стеарат кальцію 1

Спосіб приготування. Цемент і вапно змішують спочатку у сухому вигляді,
а потім з невеликою кількістю води. Хлорид кальцію і стеарат кальцію
окремо розводять у воді й добавляють до цементного тіста. Отриману суміш
перетирають на фарботерці, вливають воду до робочої в’язкості й
переціджують.

Приготовлена суміш повинна бути використана не пізніше ніж за 6 год з
моменту її приготування, а найкраще протягом перших 3 год. Це
пояснюється тим, що через 3 год фарба починає тужавіти і в’язкість її
збільшується.

Щоб створити найкращі умови для тверднення фарбових плівок, поверхні до
початку фарбування старанно змочують водою. Особливо це важливо для
пористих поверхонь. Кількість води у порах має становити 37— 40 % об’єму
пор.

Фарбувальну суміш наносять на поверхню щітками, валиками,
фарборозпилювачами з соплом діаметром 2,5— 3,0 мм або фарбопультами.
Наносячи фарбу щіткою, можна дістати рівну або рельєфну фактуру плівки,
застосовуючи інші інструменти,— лише рельєфну. Суміш наносять у два
шари. В’язкість суміші під час роботи фарборозпилювачем повинна бути 15
с за віскозиметром ВЗ-4.

Витрата сухої цементної фарби на 1 м2 поверхні залежить від утворюваної
фактури плівки і може становити, г: при фарбуванні щіткою — 140—250,
валиком — 130—200, фарбопультом — 350—550, фарборозпилювачем — 450—800.

Список використаної літератури

Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк.,
1984.— 176 с.

Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с

Добровольский Г. Н. Малярные растворы.— К : Будівельник, 1988— 128 с.

Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155
с.

Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.:
Стройиздат, 1989.— 273 с.

Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных
работ: Справочник строителя.— Л.: Стройиздат, 1989.— 240 с.

Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020