Реферат на тему:
Міжнародна торгівля технологіями й об’єктами авторського права і
суміжних з ним прав
Основні поняття
У “New Webster’s Dictionary and Tsesaurus of the English Language” (1993
p., с 1015) так пояснюється поняття “технологія”: “Це наука про технічні
процеси у широкому пов’язаному полі знань (the science of technical
processes in a wide though-related field of knowledge)”. Отже,
промислова технологія охоплює хімічні, механічні і фізичні науки в їх
застосуванні до промислових процесів.
У тому самому виданні (с. 1015) зазначається, що “передача технології
(technology transfer) — це передача технічних знань, створених і
опрацьованих (transfer of technical knowledge generated and developed) у
певному місці, до іншого з метою досягнення певного практичного
результату”.
В ” Oxford Paperback Encyclopedia” (1998 р., с. 1316) вказується, що
технологія є “прийомами інжинірингу та прикладної науки з комерційними і
промисловими цілями (the techniques of engineering and applied science
for commercial and industrial purposes)”.
В “Oxford Dictionary for the Business World” (1993 p., с 270)
зазначається, що інжиніринг є “застосуванням науки до проектування,
виготовлення і використання машин тощо (application of science to the
design, building and use of machines etc)”.
Технологія може бути у вигляді винаходів, корисних моделей, промислових
зразків, топографій інтегральних мікросхем, конфіден-
цінної (know-how) та звичайної (відкритої) науково-технічної інформації.
Вітчизняний законодавець вважає винаходом технологічне (технічне)
рішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні,
винахідницькому рівню, промисловій придатності).
Об’єктом винаходу може бути:
• продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин
рослин і тварин тощо);
• спосіб;
• застосування раніше відомого продукту або способу за новим
призначенням.
Корисною моделлю є нове і промислово придатне конструктивне виконання
пристрою. Промисловий зразок є результатом творчої діяльності людини у
сфері художнього конструювання.
Інтегральна мікросхема є мікроелектронним виробом кінцевої або проміжної
форми, призначеним для виконання функцій електронної схеми, з’єднання
якого неподільно сформовані в об’ємі і (або) на поверхні матеріалу, що
становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.
Топографія інтегральної мікросхеми — це зафіксоване на матеріальному
носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів
інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.
У ст. ЗО Закону України “Про підприємства в Україні” зазначається, що
комерційною таємницею підприємства є відомості, пов’язані з
виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою
діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення яких
може завдати шкоди цьому підприємству.
До об’єктів авторського права в Україні належать:
• літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного,
наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті
тощо);
• виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
• комп’ютерні програми;
• бази даних;
• музичні твори з текстом і без тексту;
• драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та
інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;
• аудіовізуальні твори;
• твори образотворчого мистецтва;
• твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;
• фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними
до фотографії;
• твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва,
кераміки, різьблення, лиття, з художнього скла, ювелірні вироби тощо,
якщо вони не охороняються законами України про правову охорону об’єктів
промислової власності;
• ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що
стосуються географії, геології, топографії, техніки, літератури та інших
сфер діяльності;
• сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цього переліку, і
обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
• похідні твори;
• збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та
антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що
вони є результатом творчої праці за добором, координацією або
упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять
до них як складові;
• тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською
та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;
• інші твори.
Законодавство України визнає об’єктами суміжних прав:
• виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних,
хореографічних, фольклорних та інших творів;
• фонограми, відеограми;
• передачі (програми) організацій мовлення.
Винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних
мікросхем, секрети виробництва (ноу-хау) належать до об’єктів так званої
промислової власності (industrialproperty). Окрім зазначеного до неї
належать ще й інші об’єкти — товарні знаки, знаки обслуговування,
зазначення географічного походження товарів тощо. Останніми технологію
передати неможливо.
Винаходом, конкретною моделлю, промисловим зразком, топографією
інтегральної мікросхеми вважається лише те, що у встановленому порядку
визнане як таке державою. Найгеніальніше технічне рішення, на яке особа
(що мала на це право) не подала заявки і яке
не пройшло відповідної експертизи, не вважається винаходом. Серед
зазначених об’єктів промислової власності держави не видають охоронні
документи лише на секрети виробництва. Охорона секретів виробництва
здійснюється не за допомогою патентного права, а особливими способами.
Об’єкти промислової власності, авторського права і суміжних з ним прав є
інтелектуальною власністю.
Авторське право на твір виникає внаслідок факту створення відповідного
твору. У цьому полягає одна з основних відмінностей патентного та
авторського права. Якщо на об’єкт промислової власності протягом
встановленого часу не надійшла заявка, то вважається, що творець цього
об’єкта відмовився від прав на нього і зазначений об’єкт став суспільним
надбанням.
Для виникнення і здійснення авторського права не потрібна реєстрація
твору або будь-яке інше спеціальне оформлення права, а також виконання
певних інших формальностей.
Суміжні права виникають внаслідок факту виконання твору, виробництва
фонограми та/або відеограми, оприлюднення передачі організацією
мовлення.
Майнові аспекти прав інтелектуальної власності не вічні і не глобальні
за своїми масштабами. Ці права обмежені як у часі, так і в просторі.
В історичному минулому права інтелектуальної власності були
територіально обмежені. Це, наприклад, означало, що визнаний певною
державою винахід не вважався ним в іншій країні. Опублікований у якійсь
державі твір можна було без дозволу власника права на нього
передрукувати в іншій країні.
Укладенням дво- і багатосторонніх угод у сфері інтелектуальної власності
держави світу вже давно навчилися долати її територіальний характер.
Інтелектуальна власність стала власністю інтернаціональною
(міжнародною).
Міжнародна комерційна і некомерційна передача технологій
У світі передача технологій від однієї країни до іншої може бути
комерційною або некомерцінною.
Некомерційні способи передачі технологій такі:
• військово-політичне шпигунство;
• промислове (комерційне) шпигунство;
• зарубіжне патентування винаходів, корисних моделей, промислових
зразків;
• публікації про науково-технічні досягнення в наукових та інших
журналах;
• виступи на міжнародних симпозіумах, конференціях, нарадах, семінарах
тощо;
• виставки.
До комерційних способів передачі інформації належать:
• утворення спільних підприємств;
• придбання зарубіжних високотехнологічних підприємств у повну власність
або придбання частини їх акцій;
• міжнародна торгівля високотехнологічними товарами;
• консалтинг;
• будівництво закордоном об’єктів “підключ”;
• продаж ліцензій.
У світі існує ринок технологій, проте попит і пропозиція на ньому
співпадають не так регулярно й організовано, як на ринках сировинних
матеріалів (сало є сало, воно і в Африці сало). Сировина — це масовий
товар, якісні характеристики якого з року в рік майже не змінюються,
тому для узгодження попиту і пропозиції засновані біржі. Стосовно ж
технологій, то з огляду на їх оригінальність неможливо організувати
біржову торгівлю ними.
Винаходи, корисні моделі, промислові зразки і топографії інтегральних
мікросхем є лише технічними або художньо-конструкторськими ідеями до
того часу, поки не втіляться у товарах, що з’являються на ринках, у тому
числі й у міжнародній торгівлі. Загалом кажучи, товари, в яких втілені
зазначені об’єкти промислової власності, є найновішими товарами
міжнародних ринків.
Про можливість появи нових товарів з винаходами, корисними моделями,
промисловими зразками, топографіями інтегральних мікросхем світова
ділова громадськість дізнається, як правило, заздалегідь, завдяки
маркетинговим дослідженням і, зокрема, такому важливому їх елементу, як
патентні дослідження. Для їх здійснення використовується патентна
інформація, що існує як на паперових, так і на інших носіях.
Далі зупинимося на ліцензійній торгівлі об’єктами інтелектуальної
власності (що, як відомо, охоплює і промислову власність).
Оскільки секрети виробництва не піддягають ні національній, ні
міжнародній реєстрації, то продані на них ліцензії завжди безпатентні.
До речі, між запатентованими винаходами і незапатентованими ноу-хау
немає якоїсь “китайської стіни”. Якби у XIX ст. на напій “Кока-кола”
було видано патент США як на рецептуру речовини, то про існування того
патенту давно б забули, а сам напій набув би статусу суспільного
надбання. У реальній же дійсності рецептура “Кока-коли” зберігається як
комерційна таємниця вже впродовж півтори сотні років, інші підприємці її
достеменно не знають, і власник рецепта цього напою вміло використовує
своє монопольне становище.
Ліцензії на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії
інтегральних мікросхем можуть бути патентними і безпатентними. Дія
патенту (як національного, так і регіонального) територіально обмежена.
Якщо якесь технічне рішення запатентоване в певній країні А і не
запатентоване в інших, то в країні А власник патенту матиме виключні
права на його використання, але не матиме права перешкоджати
використанню цього рішення в інших країнах.
Якщо власник запатентованого рішення з країни А укладатиме ліцензійний
договір з особою з країни Б, то використання цією особою його рішення у
країні Б вважатиметься таким, що відбувається на основі безпатентної
ліцензії. Використання особою з країни Б рішення на території країни А
вважатиметься таким, що відбувається на основі патентної ліцензії.
Зарубіжне патентування використовується як знаряддя захисту промислового
експорту до відповідних країн і як стимул до укладення ліцензійного
договору з іноземними підприємцями.
Продаж охоронних документів на винаходи, корисні моделі, промислові
зразки, топографії інтегральних мікросхем також має місце у міжнародній
торгівлі, але трапляється нечасто. Значно поширені-ше надання права
(виключного або невиключного) на використання запатентованого об’єкта
промислової власності. Ліцензія є тим дозволом, який ліцензіар надає
ліцензіату. Якби такого дозволу не було, то використання ліцензіатом
запатентованого об’єкта вважалося б порушенням правопорядку.
Відомі такі форми оплати ліцензії: паушальний платіж (разовий), роялті
(періодичні відрахування), змішана та інші.
На світовому ринку торгівля ліцензіями відома ще з початку XX ст. У 50-х
роках обсяг міжнародних ліцензійних операцій перевищував обсяг
внутрішньої ліцензійної торгівлі. До початку 60-х років міжнародна
ліцензійна торгівля охоплювала 40 тис. ліцензій на суму 1,5 млрд дол.
Темпи зростання ліцензійної торгівлі вдвічі-втричі перевищували темп
зростання міжнародної торгівлі загалом. Зустрічається інформація про те,
що загальна сума надходжень економічно розвинених країн від продажу
ліцензій збільшилась з 1,2 млрд дол. у 1960 р. до 3,5 млрд дол. у 1970
p., 12,5 млрд дол. у 1980 р., 15,2 млрд дол. у 1985 р. і 35 млрд дол. у
1995 р.
Придбання ліцензії дає змогу уникнути витрат на здійснення наукових
досліджень, виграти час у конкурентній боротьбі. Ряд країн (наприклад,
ФРН та Японія) створили цілі галузі промисловості завдяки придбаним ними
ліцензіям.
Більшість ліцензійних угод укладається між фірмами промислово розвинених
країн світу. Міжнародна ліцензійна торгівля також відбувається
здебільшого між промислово розвиненими країнами. На їх частку припадає
99 % світового експорту і 85 % світового імпорту ліцензій. Домінуюче
становище в експорті ліцензій посідають США, які одержують понад 55 %
світового обсягу надходжень від ліцензійної торгівлі. Друге місце за
експортом ліцензій належить Швейцарії, третє — Великобританії, четверте
— Італії. Найбільші імпортери ліцензій — Японія, Італія, ФРН, Франція.
Міжнародна ліцензійна торгівля найактивніше розвивається між
материнськими і дочірніми компаніями. Зміст і спрямованість цієї
торгівлі визначається передусім інтересами транснаціональних корпорацій.
Частка внутрішньокорпораційних надходжень перевищує 60 % усього обсягу
ліцензійних надходжень промислово розвинених країн світу. У США
надходження від продажу ліцензій спорідненим компаніям становлять
приблизно 80 % їх загального обсягу, у Великобританії — близько 50 %.
Якщо для виникнення виключних прав на винаходи, корисні моделі,
промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем потрібна видача
охоронних документів, то для охорони об’єктів авторського права та
суміжних з ним прав це не потрібно.
Виходячи з того, що більшість країн світу є сторонами
міжнародно-правових актів у цій сфері (а їх визначальною ознакою є
принцип національного режиму, що передбачає надання іноземним особам
таких самих прав, як і національним), то використання іноземних об’єктів
авторського права і суміжних прав є правомірним, якщо відбувається на
ліцензійній основі.
В Україні договори про передачу прав на використання творів укладаються
у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про
використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах,
журналах тощо).
Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право
надавати ініпим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або
всіма відомими способами на підставі авторського договору. Авторські
договори можуть стосуватися передачі виключного або невиключного права.
Слід зазначити, що значних обсягів набула міжнародна торгівля
контрафактними (тобто незаконно виготовленими) об’єктами авторського
права і суміжних прав, особливо на непаперових носіях інформації.
Нерідко контрафакція досягає таких масштабів, що призводить до різкого
загострення міжнародних відносин. Наприкінці 80-х — на початку 90-х
років XX ст. США мали серйозні претензії до Китаю, згодом до Польщі.
Україна також була змушена реагувати на американську критику. Зокрема,
Кабінет Міністрів України постановою від 28 квітня 2001 р. № 412
затвердив “Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний
кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності”.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2001 р. № 1149
затверджено “Порядок виконання і здійснення контролю за дотриманням прав
на об’єкти інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту,
імпорту дисків для лазерних систем зчитування”.
У 2001 р. Україна приєдналася до таких міжнародно-правових актів:
• Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників
фонограм і організацій мовлення (укладена у Римі 26 жовтня 1961 p.);
• Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про
авторське право (укладений у Женеві 20 грудня 1996 p.);
• Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про
виконання і фонограми (укладений у Женеві 20 грудня 1996 p.).
Ще раніше Україна приєдналася до таких міжнародно-правових актів:
• Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від неза-конного
відтворення їх фонограм (укладена у Женеві 29 жовтня 1971 р.);
• Всесвітня конвенція про авторське право (укладена у Женеві 6 ве-ресня
1952 р.);
• Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів
(укладена 9 вересня 1886 р.).
І досі Україна не приєдналася до Конвенції про поширення сигналів, що
несуть програми, які передаються через супутники, укладеної у Брюсселі
21 травня 1974 р.
Список використаної та рекомендованої літератури
Авдокушин Е. Международные экономические отношения. -М., 1996.
Борисов К. Г. Международный туризм и право. — М.: НИМП, 1999.
Буглай В., Ливещев Н. Международные экономические отношения. — М., 1996.
Бураковсъкий І. Теорія міжнародної торгівлі. – – К.: Основи, 2000.
Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело. Практикум. — М.: ЮНИТИ,
1999.
Грис Т., Леусский А., Лозовская Е. Мировая экономика / Под общ. ред. Л.
С. Тарасовича. — СПб.: ПИТЕР, 2001.
Гуляев В. Г. Туристические перевозки (документы, правила, формуляры,
технология). — М.: Финансы и статистика, 1998.
Дахно І. І. Міжнародне економічне право. — К.: МАУП, 2000.
Дахно І. І. Міжнародне приватне право. — К.: МАУП, 2001.
Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка. – – К.: МАУП, 2002.
Дахно I. I. Право інтелектуальної власності. — К.: Либідь, 2002.
Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. Международное право.
Словарь-справочник. — М.: ИНФРА-М, 1997.
Економічний словник-довідник. — К.: Femina, 1995.
Киреев А. П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. —
М.: Междунар. отношения, 2000.
Корнійчук Л. Я., Татаренко Н. О., Поручник А. М. Історія економічних
вчень. — К., 1999.
Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид.,
стереотип. — К.: МАУП, 2002.
Международные экономические отношения / Под ред. В. Рыбал-кина. — М.,
1997.
Миклашевская Н. А., Холопов А. В. Международная экономика: Учебник. —
М.: Изд-во МГУ; Дело и сервис, 1998.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
