Реферат на тему:
Система соціальної профілактики в практичній діяльності соціальних служб
ПЛАН
1. Проблеми й недоліки профілактичної роботи соціальних служб на
сучасному етапі.
2. Особливості профілактичної роботи у діяльності соціальних служб.
3. Взаємодія соціальних служб з питань профілактики з
організаціями-партнерами.
4. Соціально-профілактична робота в системі практичної діяльності
соціальних служб.
5. Участь волонтерів у профілактичній діяльності.
1. Проблеми й недоліки профілактичної роботи соціальних служб на
сучасному етапі.
Аналіз звітів Республіканського (АР Крим), обласних, міст Києва та
Севастополя центрів соціальних служб для молоді показав, що
результативності проведення профілактичної роботи перешкоджає ряд
проблем.
– Недостатнім залишається фінансування соціальних програм, що заважає
проведенню систематичної, послідовної та комплексної
соціально-профілактичної роботи.
– Відсутня матеріально-технічна база ряду центрів, зокрема районних.
– Проблематичним є кадрове забезпечення, особливо в районах та сільській
місцевості. Якщо в містах до роботи з правової освіти молоді та
профілактики правопорушень можна залучати студентів правових факультетів
вузів, то в районах до цієї роботи залучаються представники
правоохоронних органів і юристи райдержадміністрацій, які за браком часу
не завжди можуть добре порозумітися з молодіжною аудиторією.
Зберігається негативна тенденція відтоку кваліфікованих кадрів в інші
установи й організації з більш привабливими умовами праці.
– Складним залишається методичне забезпечення центрів соціальних служб
для молоді. Особливо з таких питань як підтримка молоді, що звільняється
з місць позбавлення волі, соціально-психологічна робота з співзалежними
людьми, профілактика ВІЛ\СНІДу та венеричних захворювань тощо.
– Також актуальним є створення кризових центрів ресоціалізації
наркозалежної молоді.
– При проведенні профілактичної роботи потрібно сконцентрувати увагу на
систематизації роботи з патронажу різних категорій молоді, їхніх батьків
та найближчого оточення, здійснити так званий соціальний супровід. На
жаль, центрами здебільшого проводяться лише окремі, поодинокі заходи
масового характеру.
– З метою кращого методичного забезпечення доцільною є розробка власних
та апробація сучасних вітчизняних і зарубіжних методик профілактичної
роботи.
– Важливою умовою підвищення ефективності профілактичної роботи стане
відпрацювання системи обміну методичних матеріалів, відео- та освітніх
програм серед центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
– Необхідною умовою залишається підвищення кваліфікації соціальних
працівників з питань наркології, сексології, венерології тощо. Програма
навчання повинна включати, крім теоретичної частини, практичні заняття
для оволодіння навиками психологічної роботи (профілактики,
реабілітації) з усіма категоріями молоді, які цього потребують.
– Оскільки однією з причин зростання негативних проявів серед
неповнолітніх і молоді е недостатня узгодженість дій служб, що
займаються порушеними проблемами, виникає необхідність ефективнішої
координації зусиль усіх зацікавлених установ та організацій.
– Для проведення більш результативних соціально-реабілітаційних програм
важливим елементом залишається залучення якомога більшого числа
партнерів як з державних, так і з громадських установ та організацій.
Програми профілактики.
Всі ефективні програми профілактики, спрямовані на зміну небезпечної
поведінки, мають загальні риси. У таких програмах присутня хоча б
частина наступних характеристик:
– визначено конкретну цільову групу за такими параметрами, як стать,
вік, сексуальна орієнтація, етнічні/культурні характеристики, характер
ризикованої поведінки, соціальне оточення, умови життя;
– обрано цільову групу, поведінка якої найбільш ризикована;
– обрано групу, якій приділяється недостатньо уваги;
– цільовій групі дають можливість змінювати свою поведінку поступово,
крок за кроком;
– цільовій групі надаються матеріальні ресурси для зміни поведінки
(презервативи, стерильні шприци) та інші послуги за бажанням
(консультації, лікування ІПСШ, лікування наркоманії, обстеження на ВІЛ);
– у плануванні і проведенні всіх заходів активно беруть участь самі
представники цільової групи, інформаційні матеріали сформульовані тією
мовою, якою вони спілкуються один з одним;
– організовано взаємну підтримку членів цільової групи;
– позитивні зміни поведінки й участь у програмі заохочуються (у тому
числі й матеріально);
– мобілізуються духовні (у тому числі релігійні) прагнення членів
цільової групи, їхній творчий потенціал (програми “12 кроків”, театр,
артистичні майстерні);
– приймаються заходи до зміни середовища, у якому живуть представники
цільової групи: фізичної (переїзд на нове місце) чи соціальної (нове чи
“перевиховане” оточення).
Малоефективні програми також мають загальні риси. Ці програми:
– розраховані на “населення в цілому” чи на великі і неоднорідні групи
населення (наприклад, молодь);
– містять неконкретні, неоднозначні чи непридатні в реальному житті
заклики;
– складені і проводяться людьми “з боку”, мало знайомими з конкретними
умовами життя даної цільової групи;
– використовують переважно однобічний дидактичний підхід (лекції,
розповсюдження інформації);
– засновані на почутті страху чи сорому, використовують репресивні
заходи;
– розглядають цільову групу як “об’єкт впливу”, а не як свідому силу,
від якої залежить успіх програми.
У профілактиці поняття “цільова група” означає конкретну категорію
людей, на яких спрямована профілактична програма. Як правило,
особливості поведінки та/чи обставин життя роблять представників цієї
групи уразливими для зараження ВІЛ. Цільовою групою можуть бути,
наприклад, бездомні підлітки, водії – “далекобійники” чи солдати.
2. Особливості профілактики негативних явищ у практичній діяльності
працівників соціальних служб.
Соціальному працівнику необхідно знати існуючі методи профілактичної
роботи, уміти ефективно використовувати накопичений досвід для вирішення
практичних завдань, а також знати ряд принципово важливих моментів.
По-перше, негативні тенденції, як правило, мають перш за все
соціально-економічний характер. Тому їх продуктивне вирішення припускає
облік і реорганізацію усього комплексу чинників силами фахівців різних
професій. Соціальному працівнику необхідно виділити ті аспекти проблеми,
які відповідають його компетенції. Грамотна постановка завдання,
концентрація зусиль для вибору відповідних засобів — необхідна умова
успішності діяльності соціального працівника. Як правило, будь-яка
велика соціальна проблема носить комплексний характер, а значить, при
пошуку методів її вирішення необхідно виділити ключові моменти для
проведення власне соціальної роботи.
По-друге, формулювання конкретних цілей профілактичної роботи може
вестися тільки на основі обліку специфіки конкретної ситуації. Важко
налагодити роботу з клієнтом при вирішенні, наприклад, його матеріальних
проблем, не знаючи рівень його доходів, або займатися профілактикою
асоціальної поведінки, не знаючи її видів і причин виникнення. Це
означає, що при постановці мети соціальної роботи з оптимізації
соціального стану індивіда повинен бути чітко визначений об’єкт (тип
стану) і предмет (вид професійної діяльності) спрямованості дії.
По-третє, підбір адекватних засобів для оптимізації соціального стану
(самопочуття) клієнта може вестися тільки на основі ретельно
конкретизованої мети роботи. Соціальний працівник повинен враховувати
рівень, масштабність, тимчасові рамки, призначення, форми і
характеристики дії для здійснення управлінської діяльності. Як і
відносно діагностики, тут не існує “універсальних” профілактичних
засобів, що дозволяють одним і тим же способом ліквідувати несприятливі
наслідки негативних станів у всьому різноманітті ситуацій.
По-четверте, найважливішим моментом в діяльності соціального працівника
є визначення ефективності заходів. Це важливо, в першу чергу тому, що
соціальний працівник (як і медик, психолог, педагог) повинен оцінювати
свою діяльність відповідно до головного принципу “Допомагай людям і не
нашкодь”. Важливо також, щоб його реальна робота була відчутна, корисна,
представлена в явній формі, зрозумілій і неспеціалістам – тим, на кого
направлена профілактична дія, і тим, хто санкціонував їх проведення. У
цих випадках не тільки можливо, але і необхідно опиратися на аналіз
показників соціально-економічної, соціально-психологічної ефективності:
задоволеність соціальним обслуговуванням (патронажем), скорочення
захворюваності, поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі,
задоволеність працею.
Радикальним шляхом усунення небажаного явища служить викорінювання
причин його виникнення.
Реорганізація об’єктивного змісту і умов діяльності. Його основними
напрямами є:
– раціоналізація процесу праці з погляду складання оптимальних
алгоритмів роботи, схем рішення трудових завдань, забезпечення
оптимального розподілу тимчасових лімітів і т.д.;
– удосконалення знарядь і засобів праці відповідно до психофізіологічних
особливостей людини і з метою полегшення виконання найбільш трудомістких
операцій;
– раціональна організація робочих місць (робочих зон) і формування
оптимальної робочої позиції;
– розробка оптимальних режимів праці та відпочинку для компенсації
своєчасним і повноцінним відпочинком виснаження внутрішніх ресурсів
людини протягом одного трудового циклу;
– використання раціональних форм чергування різних трудових завдань і
збагачення змісту праці для зниження одноманітності роботи і усунення
перевантаження окремих психофізіологічних систем;
– нормалізація умов роботи по відношенню до природних для людини умов
середовища незаселеного;
– створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі,
підвищення матеріальної і моральної зацікавленості в результатах праці,
формування свідомої дисциплінованості.
3. Взаємодія соціальних служб з питань профілактики з
організаціями-партнерами.
Проблема інформаційного забезпечення та надання допомоги певним
категоріям підлітків та молоді залишається ще невирішеною. Соціальні
служби для молоді плідно співпрацюють з різноманітними державними та
громадськими організаціями. Спільна діяльність полягає у проведенні
профілактичних заходів, інформаційно-методичному забезпеченні (обмін
інформацією, випуск спільної рекламної продукції, бюлетенів, методичної
літератури тощо), наданні соціально-психологічної допомоги кризовим
категоріям дітей та молоді (наркозалежним та членам їх сімей, молоді
девіантної поведінки, неповнолітнім та молоді, що звільняються з місць
позбавлення волі, молодим особам, що постраждали від насильства та
жорстокого поводження).
Така співпраця здійснюється в формі проведення масових акцій та заходів,
бесід, лекцій, рейдів, відеолекторіїв, опитувань, спортивних змагань,
організації фестивалів, конкурсів, виставок, здійснення патронату
неповнолітніх, профілактичних тижнів та місячників, надання спільних
консультацій різним категоріям дітей та молоді, збору банків даних тощо.
Найчастіше з питань профілактики центри соціальних служб для сім’ї,
дітей та молоді співпрацюють з такими організаціями та структурами:
– управліннями та відділами обласних, районних державних адміністрацій
та міськвиконкомів у справах сім’ї та молоді, фізкультури і спорту,
освіти, культури;
– внутрішньої політики, службою у справах неповнолітніх;
– управліннями юстиції;
– кримінальною міліцією в справах неповнолітніх,
– навчальними закладами;
– народними судами;
– органами прокуратури;
– управліннями Державного департаменту з питань виконання покарань;
– виховно-трудовими колоніями для неповнолітніх, центрами здоров’я;
– центрами статевого виховання;
– регіональними товариствами Червоного Хреста;
– центрами репродуктивного здоров’я дітей і підлітків;
– центрами профілактики ВІЛ- інфекції та лікування хворих на СНІД;
– асоціаціями допомоги людям, що страждають від алкоголізму та
наркоманії;
– регіональними нарко- та шкірвендиспансерами, центрами
медико-психологічної допомоги сім’ї,
– регіональними асоціаціями планування сім’ї;
– громадськими фондами “Благодійність” та “Згода”, молодіжними
громадськими організаціями.
Взаємовідносини з більшістю партнерів закріплені угодами з розподілом
обов’язків і відповідальності сторін, а також скоординовані спільними
планами діяльності.
Здійснюється реалізація спільних міжнародних програм, зокрема з
Міжнародним Фондом ООН, Представництвом ЮНІСЕФ в Україні. Основним
завданням міжнародної співпраці є вивчення та використання кращого
іноземного досвіду соціальної роботи, який може бути адаптований до умов
сучасного стану українського суспільства – навчання спеціалістів,
розробка спільних проектів, організація та проведення заходів з
реалізації соціальних програм.
3. Соціально-профілактична робота в системі практичної діяльності
соціальних служб.
Система соціально-профілактичної роботи представлена різними видами
соціальної роботи:
– соціально-педагогічна профілактика;
– соціально-психологічна допомога;
– соціальна адаптація та реабілітація.
З соціально-педагогічної профілактики при проведенні профілактичної
роботи перевага надається масовим формам. Кожний четвертий масовий захід
спрямований на профілактику негативних явищ у молодіжному середовищі.
Системою соціальних і профілактичних служб реалізується ряд заходів, які
вже стали традиційними: проведення днів, тижнів, місячників, присвячених
боротьбі з наркоманією, СНІД, злочинністю; різноманітні фестивалі,
естафети молодіжних організацій, конкурси. Систематично проводяться
заходи, що поширюють інформацію та популяризують положення національних
та міжнародних законодавчих актів із забезпечення прав людини та з
питань правової освіти. При проведенні акцій додержуються таких
принципів як тривалість, систематичність, поєднують різноманітні форми і
методи.
Найпоширеніші заходи:
– масові (фестивалі, концерти, марафони, форуми, змагання, конкурси
агітбригад, плакатів, листівок);
– інформаційні (зібрання, прес-конференції, презентації, виставки);
– навчальні (бесіди, лекції, практикуми, заняття, тренінги);
– методичні (семінари, круглі столи);
– дослідницькі (опитування, анкетування, тестування).
Надання соціально-психологічної допомоги здійснюється, переважно, через
систему: стаціонарні та виїзні консультативні пункти, служби соціальної,
юридичної, медико-психологічної допомоги, “Телефони Довіри”, анонімного
обстеження, постійно діючі лекторії правових та медичних знань,
морально-етичного виховання, молодіжні інформаційно-просвітницькі
центри, громадські приймальні, вечірні дівочі та юнацькі гімназії, школи
здорового способу життя тощо
Соціально – адаптаційне та реабілітаційне спрямування діяльності
залишається проблематичним, оскільки повноваження соціальних працівників
є недостатніми для вирішення питань, що виникають при роботі з алкоголе-
та наркозалежними, ВІЛ-інфікованими, хворими на СНІД, засудженими
підлітками та молоддю.
5. Участь волонтерів у профілактичній діяльності.
При реалізації соціальних програм мережею центрів соціальних служб для
сім’ї, дітей та молоді залучаються волонтери та добровільні помічники.
Це – студенти педагогічних та медичних вузів, педагоги, психологи,
медики, фахівці правоохоронних органів, члени громадських об’єднань,
лідери благодійних християнських організацій, представники мальтійської
служби допомоги тощо.
Волонтери активно беруть участь у проведенні масових заходів, місячників
боротьби з наркоманією та СНІД, правопорушеннями і злочинністю, акціях
“Діти вулиці” тощо. Під час зазначених заходів добровільні помічники
роздають рекламно-інформаційну продукцію, проводять розважальні
програми.
Для проведення соціальної роботи волонтери проходять курси навчання, що
здійснюються у різноманітних формах. Майже в усіх центрах працюють школи
волонтерів.
Література:
1. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях. Навчальний
посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2003.-134 с.
2. Практичний досвід роботи спеціалістів спеціалізованих служб та
партнерських організацій Київського міського центру соціальних служб для
молоді / Упорядник К.С.Шендеровський.- К.: ДЦССМ, 2003.- 384с.
3. Словарь по социальной педагогике: Учеб.пособие для студ.
высш.учеб.заведений / Авт.-сост.Л.В.Мардахаев.- М.: Издательський центр
“Академия”, 2002.- 368с.
4. Соціальна політика та соціальна робота: Звіт про першу
науково-практичну конференцію “Соціальна політика і Україні: вчора,
сьогодні, завтра” – К., січень 1996 року.
5. Соціальна робота з дітьми та молоддю: проблеми, пошуки, перспективи//
За заг.редакцією Пінчук І.М., Толстоухової С.В.-К.: УДЦССМ, 2000 р.
Випуск 1.-276 с.
6. Соціальна робота з молоддю в Україні (Збірник інформаційно-методичних
матеріалів). – К.:Столиця, 2003.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
