Реферат на тему:
Система професійної орієнтації молоді
ПЛАН
1. Основні елементи системи професійної орієнтації молоді:
а) професійна просвіта;
б) професійна консультація;
в) професійний відбір і професійний підбір;
г) професійна діагностика;
д) професійна адаптація;
е) професійна активізація;
є) професійне виховання.
2. Недоліки існуючої системи професійної інформації та організації
профорієнтаційної роботи.
1.Основні елементи системи професійної орієнтації молоді.
Професійна орієнтація, як вже зазначалось вище, являє собою цілісну
систему, яка складається із взаємопов’язаних компонентів, з’єднаних
спільною метою та єдністю управління:
А) Професійна просвіта передбачає надання молоді певної сукупності знань
про особливості різних професій, умови правильного вибору однієї з них;
виховання позитивного ставлення молоді до різних видів професійної та
громадської діяльності; формування мотивованих професійних намірів, в
основі яких лежить усвідомлення соціально-економічних потреб суспільства
та психофізіологічних особливостей особистості. Без професійної просвіти
неможлива ефективна підготовка молоді до свідомого вибору професії.
Важливість цього компонента з соціальної точки зору полягає в тому, що
завдяки йому розширюються межі свободи вибору професії: чим більше знає
молода людина про різноманітні види виробництва та професії, про умови
праці, про те, де можна навчитися тій чи іншій спеціальності, і т. ін.,
тим більш свідомим буде її вибір. Професійна просвіта у свою чергу
включає професійну інформацію, професійну пропаганду та професійну
агітацію. Ці елементи також внутрішньо зв’язані між собою. Їх мета –
надання молоді певного кола даних про найбільш поширені професії,
інформування про способи та умови оволодіння ними, пропаганда суспільної
значимості тих професій, у яких в даний час відчуває гостру потребу
суспільство. Однак знання про професії молоді люди отримують не лише в
школі. Джерелом знань із цього питання виступають ЗМІ, знайомі, родичі
та ін. При цьому відомості про зміст професій та їх значимість іноді
можуть бути дані дуже спотворено, в результаті чого може формуватись
невиправдане уявлення про престижність одних та непрестижність інших
професій. Завдання професійної інформації, професійної пропаганди і
професійної агітації полягає в тому, щоб запобігти цьому і забезпечити
об’єктивний характер профорієнтаційної роботи. • Професійна
інформація – система заходів щодо накопичення і розповсюдження
відомостей про зміст і перспективи сучасних професій і вимоги, що
висуваються до особи, яка бажає їх набути; форми та умови оволодіння
різними спеціальностями, можливості професійно-кваліфікаційного
зростання; стан і потреби ринку праці; формування професійних інтересів,
намірів і мотивації особи. Неправильне інформування призводить до
моральних втрат. Якщо людина отримує хибну орієнтацію, яка не відповідає
її можливостям, але вибере у відповідності з цим професію, вона ніколи
не буде робити свою справу так, як належить.
• Професійна пропаганда. У зв’язку з різноманітністю професій дуже важко
рекомендувати які-небудь конкретні професії та й навряд чи це доцільно.
Можна відмітити лише деякі напрямки професійної пропаганди – це
формування любові до будь-якого виду діяльності, ознайомлення спочатку з
простими професіями, а потім і з більш складними в залежності від віку
та знань молодої людини, з урахуванням потреб суспільства та країни в
цілому. Важливо також, щоб пропаганда була глибокою по змісту, володіла
силою емоційного впливу, піднімала престиж непопулярних в очах молоді
професій (сфери обслуговування, комунального господарства, легкої та
харчової промисловості, деяких сільськогосподарських спеціальностей).
Б) Професійна консультація – науково організована система взаємодії
профконсультанта і особи, яка потребує допомоги, на основі вивчення
індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвої
ситуації, професійних інтересів, нахилів, стану здоров’я особи та з
урахуванням потреб ринку праці. Професійна консультація має на меті
встановлення відповідності індивідуальних психологічних та особистісних
особливостей специфічним вимогам тієї чи іншої спеціальності. Професійна
консультація у школі здійснюється в тісному зв’язку з професійною
психодіагностикою (тобто, вивченням особистості з метою
профконсультації) та професійним підбором (тобто рекомендацією молодій
людині професії чи сфери діяльності, яка йому найбільше підходить).
Розрізняють наступні види консультацій:
– довідкові, в ході яких з’ясовуються шляхи працевлаштування, вимоги до
прийому на роботу чи навчання, можливості оволодіння різними професіями,
строки підготовки, система оплати праці, перспективи професійного
зростання;
– діагностичні, спрямовані на вивчення інтересів, нахилів, здібностей
особистості з метою виявлення їх відповідності вибраній або близької до
неї професії;
– психолого-педагогічні, які близькі до діагностичних;
– формуючі, метою яких є здійснення керівництва, корекції вибору
професії молодою людиною, вони розраховані на тривалий час, передбачають
систематичну реєстрацію змін особистості конкретної молодої людини по
відношенню до професійного самовизначення;
– медичні, які мають на меті виявлення стану здоров’я людини, її
психофізіологічних особливостей по відношенню до обраної професії, якщо
необхідно, переорієнтацію в іншу, або близьку до обраної сферу
діяльності, якій будуть більше відповідати психофізіологічні дані
людини.
У професійній консультації можна виділити 3 етапи її проведення (за
К.К.Платоновим):
1) підготовча профконсультація повинна підвести учнів до усвідомленого і
правильного вибору професії, вона здійснюється протягом усього періоду
шкільного навчання. На цьому етапі профконсультація носить розвиваючий
характер, бо спрямована на розвиток здібностей і позитивних якостей
особистості. Якщо в молодої людини вже сформувались інтереси, що
відповідають її здібностям, то завдання профконсультанта полягає в тому,
щоб направляти її діяльність.
2) завершальна профконсультація носить рекомендуючий характер. Її
завдання – надання допомоги у виборі професії у відповідності із
нахилами та психофізіологічними здібностями учня, надання інформації про
зміст і характер певного роду діяльності, можливості отримання
спеціальної освіти, професійної підготовки і працевлаштування. В старших
класах цю консультацію проводять відповідні спеціалісти-профконсультанти
разом із вчителями;
3) уточнююча (формуюча) профконсультація часто виходить за межі школи і
проводиться у професійно-технічних училищах, вузах, на підприємствах і
т. п. Її завдання – допомогти молодій людині у професійному виборі.
Професійна консультація повинна носити активний характер і виконувати
наступні завдання:
1) всебічне вивчення особистості школяра (інтересів, нахилів,
здібностей, психофізіологічних якостей, стану здоров’я);
2) співставлення рівня практичної та психологічної підготованості особи
до вимог професії та спільний вибір найбільш підходящої;
3) рекомендації молодій людині шляхів компенсації відсутніх професійно
важливих якостей особистості, необхідних для успішного оволодіння
майбутньою професією;
4) стимулювання самовиховання та самооцінки молодої людини шляхом
систематичного контролю її діяльності з досягнення поставленої мети.
В) Професійний підбір – система профдіагностичного обстеження особи,
спрямована на визначення конкретних професій, найбільш придатних для
оволодіння ними конкретною людиною. Професійний підбір носить
організуючий характер, його метою є виявити і оцінити індивідуальні
особливості людини, які й визначають її придатність до однієї, або
кількох професій.
Професійний відбір – система профдіагностичного обстеження, спрямованого
на визначення ступеня придатності особи до окремих видів професійної
діяльності згідно з нормативними вимогами. При цьому, якщо у претендента
на даний вид професії з’ясовується відсутність хоча б однієї професійно
важливої якості, йому відмовляють у працевлаштуванні. Таким чином,
професійний відбір носить констатуючий характер і передбачає вирішення
питання про придатність чи непридатність до професії тієї або іншої
особи у формі “придатний”-“непридатний ” Але це не означає, що
профвідбір слід розглядати як негуманний акт, який обмежує соціальну
свободу особистості. Навпаки, істинний гуманізм полягає в тому, щоб
вберегти молоду людину від небажаних, можливо, серйозних наслідків
стихійного відбору. При здійсненні профвідбору надається перевага тим
претендентам, які мають більш високий рівень професійно важливих
якостей, властивостей і сприятливі перспективи їх розвитку. Професійний
відбір, як правило, здійснюється поза школою у спеціальних лабораторіях
і переважно по професіях, які пов’язані з умовами праці максимальної
складності.
Варто розрізняти профвідбір і профпідбір. При проведенні профвідбору
підбирають найбільш відповідну даній професії особистість, тобто йдуть
від професії до особистості, а при профпідборі підбирають відповідну
даній особистості професію, тобто йдуть від особистості до професії.
Профвідбір і профпідбір треба проводити з допомогою психологів,
фізіологів, медиків.
Г) Професійна діагностика. Її метою є вивчення особистості молодої
людини з метою профорієнтації. В процесі профдіагностики вивчають
характерні особливості особистості: ціннісні орієнтації, інтереси,
потреби, нахили, здібності, професійні наміри, професійну спрямованість,
риси характеру, темперамент, стан здоров’я. У школі існують лише окремі
елементи попередньої діагностики з метою профконсультації, і у цьому
випадку профдіагностика є складовою профконсультації. При проведенні
професійної діагностики необхідно дотримуватись наступних принципів:
1) комплексність діагностики;
2) особистісний підхід, що передбачає всебічне вивчення особистості як
цілісної системи, яка має певну структуру;
3) динамічність, що полягає у вивченні здібностей особистості;
4) активність, яка передбачає формуючий вплив на особистість.
Д) Професійна адаптація – комплексна система заходів, покликана сприяти
процесу пристосування особи до психологічних і організаційно-технічних
особливостей професійної діяльності на виробництві, нового соціального
оточення, умов праці, успішному професійному становленню працівника.
Успішність професійної адаптації – один із головних критеріїв
правильного вибору професії, оцінка ефективності усієї профорієнтаційної
роботи. Успішна професійна адаптація характеризується збереженням та
подальшим розвитком нахилів до конкретної професійної діяльності,
співпадінням суспільної та особистісної мотивації праці. Професійна
адаптація здійснюється в єдності із соціально-психологічною.
Соціально-психологічна адаптація полягає у пристосуванні молодої людини
до правил поведінки, які існують в конкретній соціально-професійній
групі. Сюди входить знайомство із цілями і задачами колективу, його
традиціями, відносинами між керівництвом і підлеглими, з критеріями
оцінки діяльності працівника та ін. В процесі пристосування до колективу
можна виділити три стадії:
– ознайомлення з новою ситуацією;
– стадія пристосування – молода людина переорієнтується, визнає головні
елементи нової системи цінностей (наприклад, правила нового розпорядку),
але зберігає як рівноцінні багато своїх попередніх установок;
– стадія асиміляції – повне пристосування до колективу, засвоєння його
установок.
Е) Професійна активізація (розвиток інтересів і здібностей особистості в
різних видах професійної діяльності) складається з таких важливих
елементів, як виховання і формування професійних інтересів, виховання
поваги до даної професії, любові до праці, психологічної готовності до
роботи. Проте для ефективності даної діяльності особливу увагу слід
звертати на індивідуальну роботу з молодою людиною: необхідно кожному
знайти певне заняття, яке максимально відповідає його особистісним
якостям і можливостям.
Є) Професійне виховання молоді є одним із головних компонентів системи
профорієнтації. Під професійним вихованням розуміється виховання у
молоді професійно важливих якостей особистості. При цьому професійні
інтереси повинні переростати у відповідні спрямування, нахили, ідеали та
покликання. Професійне виховання повинне стати невід’ємною частиною
навчального процесу і починатись вже у молодших класах.
2. Недоліки існуючої системи професійної інформації та організації
профорієнтаційної роботи.
Аналізуючи комплексні дослідження сучасного стану профорієнтаційної
роботи у школі, можна з впевненістю сказати, що він є незадовільним. Це
проявляється в низькому рівні теоретичних знань вчителів з основ
профорієнтаційної роботи в школі; стихійності, неконтрольованості та
формалізмі у здійсненні профорієнтаційної робо1ти, скептичному ставленні
до її ефективності; суттєвих розбіжностях у підходах щодо принципу
поетапності в здійсненні профорієнтаційної роботи в школі;
невідповідності між вербальними твердженнями і практикою роботи;
незадовільному стані профорієнтаційної роботи шкільних психологів,
лікарів, бібліотекарів; відсутності кабінетів, кутків профінформації;
ненаданні професійних консультацій школярам; стихійності та поодинокості
профорієнтаційних заходів у школі; невиконанні вимог «Положення про
професійну орієнтацію молоді, яка навчається».
Результатом низького рівня інформованості молодих людей про світ
професій є непідготовленість до самостійного отримання необхідної
профінформації. Школярі незнайомі з професіограмами, системою
класифікації типів професій, із умовами правильного вибору майбутньої
професії, не усвідомлюють його важливості, що виявляється в
другорядності факторів, що впливають на вибір, легковажному ставленні та
поверховості мотивів вибору. Випускники затрудняються визначити власні
домінуючі здібності, інтереси, вони не готові до здійснення
науково-обгрунтованого професійного вибору.
Можна виділити наступні основні недоліки організації профорієнтаційної
роботи:
1) відсутність спеціалістів-профорієнтологів у штатах загальноосвітніх
шкіл та інших навчальних закладів;
2) недостатня профорієнтаційна підготовка педагогічних працівників;
3) низький рівень відповідного матеріально-технічного та
інформаційно-методичного забезпечення;
4) відсутність чіткої взаємодії різних учасників профорієнтаційного
процесу (органів працевлаштування, народної освіти, охорони здоров’я та
ін.);
5) профорієнтація, по суті, так і не стала складовою частиною
навчально-виховного процесу в школі;
6) профорієнтаційні заходи, як правило, розраховані на середнього учня,
відсутній індивідуальний, диференційований підхід до особистості;
7) використовуються, головним чином, словесні, декларативні методи, без
надання можливості кожному спробувати себе в різних видах діяльності;
8) низький рівень інформації про потреби суспільства в кадрах.
Недоліки існуючої системи професійної інформації:
Аналіз досвіду роботи навчальних закладів дозволяє зробити висновок, що
в процесі переходу від навчальної до трудової діяльності молоді не
вистачає інформації про:
• сучасний характер взаємовідносин між працівниками та підприємцями
різних форм власності;
• нормативно-правові основи трудової діяльності в умовах перехідного
періоду та становлення ринкової економіки;
• зміст і характер трудового середовища в
різних-професійно-кваліфікаційних групах;
• відносини, цінності та загальні соціологічні фактори, що визначають
характер трудових відносин в умовах конкретного регіону;
• порівняльні дані про доходи та рівень вартості життя представників
різних професійно-кваліфікаційних груп у різних економіко-географічних
регіонах;
• рівень необхідної професійної підготовки для працевлаштування та
наступної трудової кар’єри по окремих професіях;
• особистісні якості, рівень їх розвитку, необхідний для оволодіння
конкретною професією;
• особливості організації навчально-виховного процесу в професійних
навчальних закладах різних типів;
• можливості одержання фінансової підтримки для здобуття професійної
підготовки.
Таким чином, основними характерними труднощами профорієнтаційної роботи
в школі є відсутність єдиної наукової системи профорієнтаційної роботи у
школі, сучасної науково-методичної літератури із даної проблеми;
застарілі підходи в організації роботи; слабка матеріально-технічна база
шкіл; втрата інтересу та довіри до профорієнтаційних заходів з боку
батьків та учнів; низький рівень знань з основ профорієнтаційної роботи
у школі психологів і педагогів, відсутність педвузів, які б готували
спеціалістів-профорієнтологів для школи.
Література:
Барановский А.Б., Потапенко Г.М., Щекин Г.В. Система методов
профессиональной ориентации. Основы профессиональной
ориентации:Учебно-методическое пособие.–К., 1991.
Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников.–М.:Просвещение,
1988.
Захаров Н.Н. Симоненко В.Д. Профессиональная ориентация
школьников.–М.;Просвещение, 1989.
Kалугин Н.И., Сазонов А.Д., Симоненко В.Д. Профессиональная ориентация
учащихся.–М.;Просвещение, 1983.
Професійна орієнтація молоді / Випуск 1.–Тернопіль, 1995.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
