Фінанси (шпаргалка)

Фінанси

ТЕМА 1: СУТНІСТЬ ФІНАНСІВ ТА ФІНАНОСОВОГО МЕХАНІЗМУ ПІДПРИЄМСТВА

1. Сутність та функції фінансів підприємства, їх місце у загальній
фінансовій системі країни

Фінанси-сукупність економічних відносин, пов’язаних з утворенням та
використанням грошових коштів підприємства в процесі його господарської
діяльності.

Функції фінансів підприємства:

Оперативна- утворення грошових доходів та фондів у процесі господарської
діяльності підприємства, обслуговування грішми усіх видів діяльності
підприємства.

Розподільч-розподіл отриманих грошових коштів між окремими
напрямками їх використання, підтримання певних пропорцій у використанні
грошових коштів

Контрольна-фінансовий контроль за усіма аспектами
господарсько-фінансової діяльності підприємства шляхом оцінки
ефективності їхнього здійснення.

Загальна фінансова система країни: Державні фінанси, Фінанси суб’єктів
господарювання, Фінанси домашніх господарств.

Державні фінанси -сукупність економічних відносин, що виникають у
реальному грошовому обороті при формуванні, розподіленні та використанні
централізованих фондів фінансових ресурсів.

Фінанси підприємств-основа фінансової системи країни; вони обслуговують
процес створення та розподілу суспільного продукту та національного
доходу.

Приватні фінанси-економічні відносини, що виникають при реальному обігу
грошей у секторі домашніх господарств.

Роль фінансів підприємства у загальній фінансовій системі країни:

– Формування фінансових ресурсів, що концентруються державою для
централізованого фінансування суспільних потреб;

– Формування необхідного фінансового базису для забезпечення
безперервності виробничого процесу;

– Реалізація соціальних завдань розвитку суспільства (частина
сформованих на підприємстві фінансових ресурсів іде на споживання);

– Створення умов для ефективного використання грошових накопичень
громадян шляхом надання можливості інвестування у фінансові інструменти,
що емітовані окремими підприємствами;

– Сприяння раціоналізації грошового обороту, забезпечення його
ефективного їх використання у процесі функціонування економіки;

– Забезпечення збалансованості в економіці країни матеріальних і
грошових фондів, призначених на споживання і нагромадження.

2. Принципи організації фінансів підприємства

Організація фінансів- форми, методи, способи формування та використання
фінансових ресурсів, контроль за їхнім обігом для досягнення поставлених
цілей.

Принципи організації фінансів підприємства:

– Принцип самоокупності-підприємство покриває свої витрати за рахунок
отриманого доходу.

– Принцип самофінансування-підприємство не лише покриває свої витрати за
рахунок отриманого доходу, а й отримує суму прибутку, достатню для його
розширеного відтворення.

Суб’єкти фінансових відносин

Підприємство:

-Власники (акціонери);

-Постачальники;

-Бюджет та позабюджетні фонди;

-Персонал підприємства;

-Підприємства;

-інфраструктури ринку;

-Фінансово-кредитні установи;

-Споживачі;

-Органи управління підприємством або його підрозділами.

3. Фінансовий механізм підприємства та характеристика його основних
елементів

Фінансовий механізм-система основних елементів, які регулюють процес
розробки та реалізації рішень у сфері здійснення фінансової діяльності.

Складові фінансового механізму:

– Фінансові методи

– Фінансові важелі

– Правове забезпечення

– Нормативне забезпечення

– Інформаційне забезпечення

Фінансовий метод- Спосіб впливу на господарський процес.

Фінансовий важіль- засіб реалізації фінансового методу. До фінансових
важелів відноситься: прибуток, доходи, амортизаційні відрахування,
орендна плата, форми розрахунків,види і форми кредитів та ін.

Правове забезпечення – законодавчі акти, постанови, накази та інші
правові документи.

Нормативне забезпечення- Інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки,
методичні вказівки та роз’яснення.

Інформаційне забезпечення- Різного виду економічна,комерційна, фінансова
та інша інформація.

Структурні елементи фінансового механізм:

– Ринковий механізм регулювання;

– Державний нормативно-правовий механізм регулювання;

– Внутрішній механізм регулювання;

– Система методів та прийомів.

Внутрішній механізм регулювання – Формується в рамках самого
підприємства, регламентуючи оперативні управлінські рішення з питань
його фінансової діяльності.

Система методів та прийомів – Методи;техніко-економічних розрахунків,
балансовий, економіко-статистичні, економіко-математичні, порівняння та
ін.

4. Механізм державного регулювання фінансів підприємства

Державне регулювання фінансів підприємства – Законодавче сформована
система зовнішнього впливу на фінанси підприємства.

Механізм державного регулювання фінансів підприємства :

– Створення необхідної нормативної бази, що регулює основні
форми та види фінансової діяльності підприємства;

– Формування нормативних вимог до уніфікації параметрів в окремих
фінансових інструментах, що використовуються підприємством, та правил
ведення операцій з ними;

– Формування певної системи вимог до створення та діяльності фінансових
інститутів, ліцензування різних видів цих інститутів;

– Формування системи економічних стимулів до застосування найбільш
ефективних напрямків та форм діяльності підприємств, видів фінансових
інструментів;

– Створення системи фінансових та інших санкцій за порушення
підприємством встановлених правових норм;

– Регламентація систем та форм контролю за дотриманням підприємствами
встановлених державними органами правових норм.

Фактори, що впливають на механізм державного регулювання фінансів
підприємства:

– Рівень економічного розвитку країни;

– Ступінь інтегрованості країни зі світовою економічною системою;

– Розвиненість форм фінансових відносин суб’єктів господарювання;

– Рівень розвитку фінансового ринку та його інфраструктури;

– Багаточисельність фінансових інструментів, які використовуються в
господарській практиці;

Державне регулювання фінансів підприємства має бага-тоаспектний характер
та здійснюється у різних напрямках

Цілі державного регулювання фінансової діяльності:

– Забезпечення спрямованості форм та методів фінансової діяльності
підприємства на реалізацію фінансової політики держави;

– Забезпечення однакових умов здійснення фінансової діяльності
підприємствами різних організаційно-правових форм;

– Створення однакових умов та можливостей для формування підприємствами
необхідних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел при їхній
ефективній господарській діяльності;

– Забезпечення вільного доступу всіх підприємств до зовнішніх джерел
формування фінансових ресурсів;

– Гарантованість захисту підприємств у процесі здійснення фінансової
діяльності від протиправних дій контрагентів;

– Стимулювання підприємств до вибору найбільш ефективних напрямків та
форм фінансової діяльності, а також прогресивних видів фінансових
інструментів.

Принципи державного регулювання фінансової діяльності підприємств:

– Формування системи основних напрямків регулювання фінансової
діяльності підприємств, що забезпечують реалізацію державної фінансової
політики;

– Забезпечення перспективності нормативно-правових актів з позиції
створення умов для вибору найбільш ефективних форм та методів здійснення
цієї діяльності;

– Забезпечення достатньої самостійності підприємств у виборі основних
напрямків, форм та методів господарювання;

– Забезпечення пропорційності інтересів держави, підприємства та окремих
громадян при регулюванні фінансової діяльності окремих суб’єктів
господарювання;

– Забезпечення взаємозв’язку державного регулювання основних напрямків
та форм фінансової діяльності підприємства з формами та методами
регулювання окремих сегментів фінансового ринку;

– Врахування світового досвіду регулювання фінансової діяльності окремих
суб’єктів господарювання, інтеграція вітчизняних правових норм в
міжнародну систему фінансових правовідносин.

Напрямки державного регулювання:

– Регулювання фінансових аспектів створення підприємств різних
організаційно-правових форм;

– Регулювання порядку формування інформаційної бази ;

– Податкове регулювання;

– Регулювання порядку і форм амортизації основних засобів та
нематеріальних активів;

– Регулювання кредитних операцій;

– Регулювання грошового обороту та форм розрахунків;

– Валютне регулювання;

– Регулювання інвестиційних операцій;

– Регулювання ринку цінних паперів;

– Регулювання операцій страхування на фінансовому

ринку;

– Регулювання порядку та форм санації підприємства;

– Регулювання процедур банкротства та ліквідації підприємства.

5. Ринковий механізм регулювання фінансів підприємства

Ринковий механізм регулювання фінансів підприємства пов’язаний з
функціонуванням фінансового ринку.

Фінансовий ринок- ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають
різноманітні фінансові інструменти та фінансові послуги.

Функції фінансового ринку:

– Активна мобілізація тимчасово вільного капіталу з різних джерел;

– Ефективний розподіл акумульованого вільного капіталу між численними
кінцевими споживачами;

– Визначення найбільш ефективних напрямків використання капіталу в
інвестиційній сфері;

– Формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти та послуги, що
найбільш об’єктивно відображають співвідношення між попитом та
пропозицією;

– Здійснення посередництва між продавцем та покупцем фінансових
інструментів;

– Формування умов для мінімізації фінансового та комерційного ризику;

– Прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних
процесів.

Систематизація фінансових ринків:

1)За видами фінансових активів (інструментів, послуг):кредитний ринок
фондовий ринок валютний ринок страховий ринок ринок золота;

2)За періодом обороту фінансових активів(інструментів):ринок грошей
ринок капіталу;

3)За організаційними формами функціонування: Організований (біржовий)
ринок Неорганізований ринок.

4)За умовами обертання фінансових інструментів:Первинний ринок Вторинний
ринок.

ТЕМА 2: ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЗАСАДИ ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

1. Сутність та зміст фінансової діяльності підприємства

Фінансова діяльність підприємств- Система організації фінансового
забезпечення функціонування підприємства та досягнення ним намічених
цілей.

Завдання фінансової діяльності:

– Фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської та
інвестиційної діяльності підприємства;

– Досягнення необхідного розміру результативних показників

діяльності підприємства;

– Виконання фінансових зобов’язань перед контрагентами, бюджетом та
позабюджетними фондами;

– Забезпечення фінансування виробничого та соціального розвитку
підприємства

Формування власного капіталу підприємства;

– Забезпечення ефективного цільового розподілу та використання
фінансових ресурсів.

Напрямки фінансової діяльності:

– Фінансове прогнозування та планування, які визначають загальну потребу
та можливість отримання фінансових ресурсів.

– Здійснення оперативної фінансової роботи по забезпеченню постійної
платоспроможності підприємства;

– Здійснення постійного аналізу та контролю за фінансовим станом
підприємства і визначення його відповідності поставленим цілям.

2. Принципи організації фінансової діяльності підприємства

Принципи організації фінансової діяльності:

– Плановості- Здійснення стратегічного, поточного та оперативного
планування.

-Системності- Врахування релевантних факторів, сприяння прийняттю
управлінських рішень та оцінка їх впливу на кінцеві результати.

– Диверсифікації- Диверсифікація джерел фінансування, напрямів вкладення
капіталу в діяльність підприємства.

3. Особливості організації фінансової діяльності підприємства різних
організаційно-правових форм.

Класифікація підприємств як об’єктів фінансового управління:

– Залежно від форми власності: Приватні Колективні Державні;

– Залежно від обсягів діяльності та чисельності робітників: Великі
Середні Малі;

– Залежно від рівня агрегування майна: Автономні підприємства,
Об’єднання;

– Залежно від основної мети діяльності: Комерційні, Некомерційні.

Сфери вияву особливостей фінансової діяльності підприємств різних
організаційно-правових форм:

– Формування статутного фонду.

– Формування власних фінансових ресурсів.

– Розподіл прибутку.

Особливості організації фінансової діяльності підприємств різних
організаційно- правових форм:

Акціонерне товариство: Розмір статутного фонду регламентується
законодавче. Статутний фонд поділений на визначену кількість акцій
рівної номінальної вартості. Мінімальний номінал акції – 1 коп.

Акції розповсюджуються відкрито або за попередньою домовленістю.

Статутний капітал може поповнюватись за рахунок додаткових випусків
акцій, конвертацій облігацій на акції або збільшення номінальної
вартості акцій. Загальний обсяг позикових коштів, залучених від
розміщення облігацій не може перевищувати 25% статутного капіталу.
Статутний капітал може зменшуватись у випадку анулювання акцій, що були
викуплені, а також у випадку зменшення номіналу акцій. Акціонери не
мають права вимагати вилучення вкладених коштів (єдиний можливий спосіб
повернення коштів – продаж акцій), що захищає власний капітал
акціонерного товариства.

Обов’язково проводиться відрахування не менше 5% чистого прибутку до
резервного фонду. Здійснюється виплата фіксованої суми дивідендів за
привілейованими акціями (у випадку недостатності прибутку для цього
використовуються кошти резервного фонду). Виплати дивідендів проводяться
не частіше, ніж 1 раз на рік.

Товариства неакціонерної організаційно-правової форми (товариство з
обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю,
повне товариство, коман-дитне товариство): Розмір статутного фонду
регламентується законодавче.Учасники товариства мають право вимагати
вилучення свого паю, внаслідок чого відбувається зменшення власного
капіталу товариства.Чистий прибуток залишається у повному розпорядженні
товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями
його використання

4. Основні форми та системи організаційного забезпечення фінансової
діяльності підприємства

Система організаційного забезпечення фінансової діяльності- Сукупність
внутрішніх структурних служб та підрозділів підприємств, що забезпечують
розробку та прийняття управлінських рішень по окремих аспектах його
фінансової діяльності.

Основні ознаки побудови центрів управління: ієрархічна, функціональна.

Типова схема організаційної структури фінансового управління акціонерною
компанією:

– Генеральна дирекція (президент)-Фінансова дирекція: Центр фінансових
досліджень та фінансового планування, Центр інвестицій, Центр управління
грошовими потоками, Центр управління фінансовими ризиками та
страхуванням, Центр залучення позикових фінансових ресурсів та емісії
цінних паперів.

Функціональна побудова центрів управління фінансовою діяльністю на
підприємствах різних розмірів

Середні підприємства:

– Фінансовий менеджер;

– Фінансове управління (відділ).

Малі підприємства:

– Директор;

– Бухгалтер.

Порядок формування системи організаційного забезпечення фінансового
управління:

– Дослідження особливостей функціонування окремих структурних
підрозділів з позицій їхнього впливу на формування та використання
фінансових ресурсів;

– Визначення основних центрів відповідальності в розрізі структурних
підрозділів підприємства;

– Формування системи прав, обов’язків та відповідальності керівників
структурних підрозділів (центрів відповідальності).

ТЕМА 3: СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

1. Поняття, функції та загальна характеристика системи оподаткування
підприємств.

Система оподаткування- Сукупність податків і зборів, що стягуються в
порядку, встановленому відповідними законами держави; принципів, форм та
методів їх встановлення, зміни та відміни; системи заходів, що
забезпечують виконання податкового законодавства.

Податки – Обов’язкові платежі, які встановлюються державою для юридичних
та фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів,
що забезпечують державні потреби.

Функції системи оподаткування:

– Фіскальна-Мобілізація коштів у розпорядження держави, формування
централізованих фінансових ресурсів для виконання державних функцій.

– Регулююча-Диференціація рівнів ставок оподаткування залежно від
розміру підприємств, обсягу їхніх доходів та інших умов, що забезпечують
ефективність їх діяльності на ринку.

– Соціального захисту-Забезпечення соціального захисту тих

категорій населення, яким це необхідно.

Складові системи державного оподаткування:

– Підсистема оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності;

– Підсистема оподаткування фізичних осіб.

Принципи побудови системи оподаткування:

– Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної
активності;

– Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

– Стимулювання науково-технічного прогресу, технічного оновлення
виробництва;

– Соціальна справедливість;

– Обов’язковість;

– Рівнозначність і пропорційність;

– Стабільність.

Податки і збори (обов’язкові платежі):

– Загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі);

– Місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).

2. Сутність, характеристика та організація сплати загальнодержавних
податків

Загальнодержавні податки і збори обов’язкові платежі:

1)Податки:

1.1)Прямі податки:

– Податок із власників транспортних засобів;

– Плата (податок) за землю;

– Податок на прибуток.

1.2)Непрямі податки:

– Податок на додану вартість;

– Акцизний збір;

– Мито.

2)Збори:

– Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

– Збір на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку;

– Збір на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття;

– Збір на обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із
втратою працездатності.

– Збір за забруднення навколишнього середовища;

– Рентні збори;

– Державне мито;

– Інше.

Загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі)

1. Характеристика та організація сплати прямих податків

1.1 Податок на прибуток підприємства:

Об’єкт оподаткування-Прибуток, який визначається шляхом зменшення суми
скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та
амортизаційних відрахувань.

Ставка оподаткування регулюється законодавством

1.2 Податок з власників транспортних засобів:

Спрямовується на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та
утримання автомобільних доріг.

Платники-Організації – власники транспортних засобів.

Об’єкт- Автомобілі, колісні трактори, мотоцикли, човни, моторні катери.

Ставки в розрахунку на рік:

– зі 100 см” потужності двигуна;

– з 1 квт потужності двигуна;

– з 1 см довжини транспортного засобу.

1.3 Плата за землю:

Ця плата введена з метою формування ресурсів для фінансування:

– заходів з раціонального використання та охорони земель;

– підвищення родючості земель.

Форма стягнення:

– земельний податок;

– орендна плата.

Об’єкт оподаткування-земельна ділянка.

Платники-землекористувачі.

Ставки:

– За землю сільськогосподарського призначення – ставка з 1 га
сільгоспугідь у % від їхньої грошової оцінки;

– За землю населених пунктів – 1% від грошової оцінки землі;або якщо
така відсутня, то використовуються ставки земельного податку ( копійка
за 1 кв. м) Ставки диференційовані залежно від чисельності населення.

2. Характеристика та організація сплати непрямих податків:

2.1 Податок на додану вартість:

Платники податку на додану вартість- юридичні або фізичні особи, що
здійснюють підприємницьку діяльність в Україні за умови, що обсяг
оподатковуваних операцій у платника за останній рік перевищує 600
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктом оподаткування є:

– Операції з продажу товарів, робіт, послуг на митній території України;

– Операції по ввезенню (імпорту) товарів на митну територію України;

– Операції по вивезенню(експорту) товарів за межі митної території
України, наданню послуг для їх споживання за межами митної території
України;

Характеристика бази оподаткування:

1 . Операції з продажу товарів, робіт, послуг- Договірна вартість,
розрахована за вільними або регульованими цінами + акцизний збір;

2. Бартерні операції- Фактична ціна вказаної операції, але не нижче
звичайної ціни;

3 . Імпортні товари- Митна вартість + вартість митних процедур + мито +
акцизний збір;

4. Реалізація готової продукції з давальницької сировини нерезидента-
Договірна(контрактна) вартість такої продукції + акцизний збір;

5. Комісійна торгівля- Сума комісійної винагороди платника податку.

Ставка податку на додану вартість:

– Нульова ставка;

– Ставка 20%.

2.2 Акцизний збір:

Акцизний збір- Непрямий податок, який встановлюється на високоприбуткові
та монопольні товари.

Платники – виробники та імпортери підакцизних товарів.

Об’єкт оподаткування:

– Обороти по реалізації(продаж, обмін, безоплатна 1 передача)
вироблених в Україні підакцизних това- і рів. В оподатковуваний оборот
включається : реалі- і зація товарів для власного виробництва, для
промислової переробки, для своїх робітників;

– Митна вартість імпортних товарів , які придбані за і іноземну валюту,
в порядку товарообмінних операцій, отриманих без оплати;

– Обороти по реалізації конфіскованого та безгосподарного майна.

Ставки акцизного збору можуть встановлюватись у двох формах:

– у твердих сумах ( в ЕКЮ) з одиниці реалізованих, ввезених, переданих
товарів;

– по ставках у відсотках до обороту з реалізації, передачі товарів.

2.3 Мито:

Мито- Непрямий податок, що стягується з товарів (інших предметів), які
переміщуються через митний кордон, та який включається до ціни товарів
та сплачується за рахунок кінцевого споживача.

Об’єкт оподаткування- митна вартість товару, що перетинає митний кордон.

Ставки мита:

– у відсотках до митної вартості товарів;

– у грошовому вимірі на одиницю товару.

На підакцизні товари встановлюються специфічні ставки ввізного мита.

3. Характеристика та організація сплати обов’язкових зборів:

3.1 Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування:

Платники:

– всі суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності
та фізичні особи, що використовують працю найманих робітників;

– фізичні особи, які не використовують працю найманих робітників,
адвокати, приватні нотаріуси;

– фізичні особи, які працюють на умовах трудового контракту.

Характеристика об’єкта оподаткування та ставка збору на обов’язкове
пенсійне страхування:

– Суб’єкти підприємницької діяльності, щовикористовують працю найманих
робітників-Фактичні витрати на оплату праці, які підлягають
оподаткуванню.32% від бази оподаткування.

– Фізичні особи, що працюють за трудовим контрактом -Сукупний
оподатковуваний доход фізичної особи. До 150грн 1% від бази
оподаткування. Після 150грн 2% від бази оподаткування.

3.2 Збір на обоє ‘язкове соціальне страхування

Платники:

– всі суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності
(юридичні особи), які використовують працю найманих робітників;

– суб’єкти підприємницької діяльності (фізичні і особи), які
використовують та не використовують працю найманих робітників;

– фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту
)чи виконують роботи (надають послуги) відповідно до цивільно-правових
договорів.

3. Сутність, характеристика та організація сплати місцевих податків

Місцеві податки та збори:

1)Податки:

– Комунальний податок;

– Податок з реклами;

2)Збори:

– Збір за парковку автотранспорту;

– Збір за право використання місцевої символіки;

– Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що
прямує за кордон;

– Ринковий збір;

– Готельний збір;

– Інші збори.

1. Характеристика місцевих податків:

1.1 Комунальний податок:

Платники – всі юридичні особи.

Об’єкт оподаткування – фонд оплати праці, який дорівнює добутку
середньоспискової чисельності робітників на місячний неоподатковуваний
мінімум доходів громадян.

1.2 Податок з реклами:

Платники – суб’єкти підприємницької діяльності, що рекламують свою
діяльність.

Об’єкт оподаткування- вартість послуг за встановлення та розміщення
реклами.

Ставки податку:

– За одноразову рекламу-0,1% від вартості послуг;

– За розміщення реклами на довгий термін- 0,5% від вартості розміщення.

Характеристика місцевих зборів:

1)Збір за пар-кування автотранспорту- Юридичні особи та громадяни, які
паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього
місцях

Ставка збору встановлюється з розрахунку на 1 год паркування, її
граничний розмір не повинен перевищувати 3% мінімальної заробітної плати
в спеціально обладнаних місцях та 1% у відведених місцях.

2)Ринковий збір- Юридичні особи та громадяни, які реалізують
сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.

Збір стягується за кожен день торгівлі. Його граничний розмір не повинен
перевищувати 20% мінімальної заробітної плати для громадян і трьох
мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його
територіального роз-міщення та виду товару.

3)Готельний збір- Особи, які проживають у готелях. Граничний розмір не
повинен перевищувати 20% добової вартості найманого житла.

4)Курортний збір- Громадяни, які прибувають у курортну місцевість.
Граничний розмір не може перевищувати 10%міні-мальної заробітної плати.

5)Збір за участь у бігах на іподромі- Юридичні особи та громадяни, які
виставляють своїх коней на змаганнях комерційного характеру. Граничний
розмір за участь у бігах на іподромі одного коня не повинен перевищувати
трьох мінімальних за-робітних плат.

6)Збір за право на використання місцевої символіки- Юридичні особи та
громадяни, які використовують місцеву символіку з комерційною метою.
Граничний розмір не повинен перевищувати: з юридичних осіб – 0,1%
вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з
використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються
підприємницькою діяльністю – 5 міні-мальних заробітних плат.

7)Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і
лотерей- Юридичні особи та громадяни, які мають дозвіл на проведення
місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей. Граничний розмір
не повинен перевищувати 0,1 % вартості заявлених до місцевих аукціонів,
конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається
лотерея.

8)Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі- Юридичні особи
та громадяни, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію
та інші товари. Граничний розмір не повинен перевищувати 20 мінімальних
заробітних плат для суб’єктів, що постійно здійснюють торгівлю в
спеціально відведених для цього місцях та 1 мінімальної заробітної плати
в день за одноразову торгівлю.

9)Збір з власників собак – Громадяни – власники собак, які проживають в
будинках державного і суспільного житлового фонду, а також в
приватизованих квартирах.10% мінімальної заробітної плати на момент
нарахування збору.

5. Джерела сплати податкових платежів на підприємстві

Характеристика джерел сплати податків та зборів:

1)Податки та збори, що включаються в ціну товару:

– Податок на додану вартість;

– Акцизний збір;

– Мито.

2) Податки та збори, що відносяться на собівартість продукції:

– Відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку
із втратою працездатності;

– відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття;

– відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку ;

– відрахування на обов’язкове пенсійне страхування.

3) Податки та збори, що сплачуються за рахунок прибутку:

– податок на прибуток;

– плата за землю;

– податок з власників транспортних засобів.

ТЕМА4: АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВА

ЛЕКЦІЯ 1. ЕКОКОНМІЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ
НЕОБОРОТНІ СКЛАДОВІ

1. Економічна сутність активів підприємства та їх класифікація

АКТИВИ:

1)Економічний підхід: сукупність економічних ресурсів підприємства, які
представлені сукупністю майнових цінностей і використовуються в
господарській діяльності для отримання прибутку.

2)Бухгалтерський підхід:ресурси, контрольовані підприємством у
результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до
збільшення економічних вигод у майбутньому.

АКТИВИ:

1)НЕОБОРОТНІ АКТИВИ (постійні активи):

• нематеріальні активи;

• основні засоби;

• довгострокові фінансові інвестиції;

• довгострокова дебіторська заборгованість;

• незавершене будівництво;

• відстрочені податкові активи;

• інші необоротні активи;

2)ВИТРА ТИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ;

3)ОБОРОТНІ АКТИВИ (поточні активи) :

• запаси;

• векселі одержані;

• товарна дебіторська заборгованість;

• дебіторська заборгованість по розрахунках;

• інша поточна дебіторська заборгованість;

• грошові кошти та їхні еквіваленти;

• поточні фінансові інвестиції;

• інші оборотні активи;

Активи є важливою економічною категорією і мають такі характеристики:

– Активи є частиною економічного потенціалу підприємства.

– Активи є майновими цінностями підприємства, які
формуються за рахунок інвестованого в них капіталу.

– Активи є майновими цінностями, які мають вартість.

– Активами визнаються тільки ті економічні ресурси
підприємства, які повністю ним контролюються.

– Активи — це економічні ресурси, які характеризуються
продуктивністю.

– Активи є економічним ресурсом, що генерує доход.

– Активи підприємства знаходяться в процесі постійного
обороту.

Оборот активів – сукупність актів кругообігу активів, що постійно
повторюються.

Кругообіг активів- проміжок часу між Інвестуванням грошових коштів в
активи підприємства та отриманням грошових надходжень від реалізації
продукції, яка виготовлена за допомогою цих активів.

Класифікація активів:

1. За характером участі у господарському процесі та швидкістю обороту:

– Необоротні активи – це сукупність майнових цінностей підприємства, які
неодноразово беруть участь у процесі господарської діяльності та
переносять свою вартість на продукцію частинами.

– Оборотні активи – це сукупність майнових цінностей, які обслуговують
операційну діяльність і повністю споживаються впродовж одного
виробничо-комерційного циклу (або 1 року)

2. За формою функціонування активів:

– Матеріальні активи – активи, які мають матеріальну форму.

– Нематеріальні активи – це активи, які не мають натурально-речової
форми, але беруть участь у господарській діяльності та приносять
прибуток (або створюють умови для його отримання).

– Фінансові активи – різні види фінансових інструментів, які належать
підприємству.

3. За характером обслуговування окремих видів діяльності :

– Операційні активи – це сукупність майнових цінностей, які
використовуються у виробничо-господарській діяльності з метою отримання
прибутку.

– Інвестиційні активи – це сукупність майнових цінностей, що пов’язані
із здійсненням інвестиційної діяльності підприємством.

4. За характером фінансових джерел фінансування активів:

– Валові активи – це активи, які сформовані за рахунок усієї сукупності
джерел (власний та позиковий капітал) і наявні на час оцінки.

– Чисті активи – це оцінка вартості активів після розрахунку по
зобов’язаннях.

5. За ступенем ліквідності:

– Активи в абсолютно ліквідній формі;

– Високоліквідні активи;

– Сергдньоліквідні активи ;

– Низьколіквідні активи ;

– Неліквідні активи.

6. За ступенем агрегованості активів як об’єкта управління:

– Індивідуальні (відособлені) активи ;

– Група активів;

– Сукупний комплекс активів підприємства (цілісний майновий комплекс).

2. Необоротні активи підприємства, їх склад, структура та класифікація

Основні ознаки групування позаоборотних активів:

1. За функціональними видам:и

– Нематеріальні активи;

– Основні засоби;

– Довгострокові фінансові інвестиції;

– Незавершене будівництво;

– Довгострокова дебіторська заборгованість;

– Відстрочені податкові активи;

– Інші необоротні активи.

Характеристика сутності функціональних видів необоротних активів (згідно
з П(С)БО на Україні):

-Нематеріальні активи-активи, які не мають натурально-речової форми, але
беруть участь у господарській діяльності та приносять прибуток (або
створюють умови для його отримання).

-Основні засоби- матеріальні активи, які утримуються підприємством для
використання у виробництві або постачанні товарів, для здачі в оренду
іншим особам або для адміністративних цілей і будуть використовуватись
впродовж більше 12 місяців з дати балансу. Оцінка основних засобів у
балансі ведеться за залишковою вартістю.

– Незавершене будівництво- відображає суму інвестицій, вкладених у
незавершене будівництво, що здійснюється для власних потреб
підприємства, а також авансові платежі на здійснення такого будівництва.
Балансова вартість незавершеного будівництва дорівнює сумі фактично
здійснених витрат, пов’язаних з будівництвом об’єкта основних засобів.

Довгострокові фінансові інвестиції – фінансові інвестиції на період
більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно
реалізовані в будь-який момент.

Довгострокова дебіторська заборгованість – представляє заборгованість
фізичних або юридичних осіб, яка буде погашена після 12 місяців з дати
балансу (наприклад, заборгованість орендаря за фінансовою орендою).
Довгострокова заборгованість оцінюється за дисконтованою вартістю
майбутніх платежів, які очікуються для погашення цієї заборгованості .

Відстрочені податкові активи- сума податку на приоуток, що підлягає
відшкодуванню в наступних періодах внаслідок виникнення тимчасової
різниці між обліковою та податковою базами оцінки. Відстрочений
податковий актив виникає у тому випадку, коли податок на прибуток,
визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший за податок
на прибуток, визначений за чинним законодавством.

2. За характером обслуговування окремих видів діяльності:

– Необоротні активи, які обслуговують операційну діяльність- група
постійних активів підприємства, яка безпосередньо використовується в
процесі здійснення виробничо-комерційної діяльності;

– Необоротні активи, які обслуговують інвестиційну діяльність- група
постійних активів, що сформована в процесі здійснення реального та
фінансового інвестування;

– Необоротні активи, які задовольняють соціальні потреби персоналу-
група об’єктів соціально-побутового призначення (спортивні споруди,
оздоровчі комплекси, дошкільні дитячі заклади).

3. За характером володіння:

– Власні необоротні активи;

– Орендовані необоротні активи.

3. Амортизація та знос необоротних активів

Амортизація – систематичний розподіл вартості необоротних активів, яка
амортизується, упродовж строку їх корисного використання (експлуатації).

Строк корисного використання – очікуваний період часу, впродовж якого
необоротні активи будуть використовуватись підприємством, або з їх
використанням буде досягнуто очікуваного обсягу продукції.

Вартість, що амортизується:

– Первісна вартість;

– Переоцінена вартість – Ліквідаційна вартість.

Первісна вартість – це історична (фактична) собівартість необоротних
активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів,
сплачених, витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Особливості реалізації процесу амортизації :

– метою амортизації є об’єктивне відображення у зміні вартості активів
процесу їхнього постійного зносу;

– фінансовим результатом процесу амортизації є відшкодування витрат,
пов’язаних зі створенням певного виду активів;

– розмір накопичених амортизаційних відрахувань є джерелом простого і
розширеного відтворення активів;

– норми амортизації, що застосовуються підприємством, впливають на
розмір прибутку та суму податкових платежів;

– норми амортизації впливають на собівартість продукції та цінову
політику підприємства.

Основні методи амортизації: Прямолінійний метод, Кумулятивний метод,
Виробничий метод, Метод прискореного, зменшення залишкової вартості,
Методи зменшення залишкової вартості.

[….]

Порівняльна характеристика методів амортизації:

1. Прямолінійний метод: Простота механізму розрахунку. Амортизаційний
потік по окремих інтервалах періоду не співпадає з процесом постійного
зниження продуктивності (корисності, зносу) активів у часі; Некоректне
відображення показника рентабельності активів: при незмінному обсягу
прибутку залишкова вартість активів знижується і створюється ситуація
зростання рентабельності активів

2. Група методів прискореної амортизації: Більш швидке формування
коштів амортизаційного фонду, що дає можливість проводити їхнє
інтенсивне оновлення.

Дають можливість для використання “ефекту податкового щита”.
Невідповідність показників вартості активів по балансу реальній ринковій
вартості, оскільки балан-і сова вартість знижується значної швидше за
рахунок підвищених норм амортизації. Використання цих методів уі перші
роки експлуатації активів! згіачно підвищує собівартість продукції
підприємства.

3. Виробничий метод амортизації: Точне відображення реальної втрати
вартості активу відповідно до рівня інтенсивності його експлуатації.Сума
амортизаційних відрахувань може розглядатись як складова змінних витрат,
що підвищує точність калькулювання продукції. Найбільш складний у
системі методів. Найбільш трудомісткий, оскільки потребує обліку
результатів! амортизаційного процесу за окремими різновидами активів.

Потреба в амортизації необоротних активів обумовлена тим, що термін
використання таких активів має певні обмеження у зв’язку з поступовим їх
зносом та втратою споживчої вартості.

Види зносу:

1)Втрата активами техніко-експлуатаційних властивостей внаслідок їх
використання або впливу на них природних сил :

– Усувний фізичний знос— усувається шляхом капітального ремонту;

– Неусувний фізичний знос – нагромаджується та сприяє повному фізичному
спрацюванню активів.

2)Процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного
фізичного спрацювання під впливом науково – технічного прогресу:

– Повний моральний знос – обумовлює потребу в заміні об’єктів основних
фондів

підприємства;

– Частковий моральний знос – може бути усунений шляхом модернізації
необоротних активів (основних фондів).

4. Основні засоби підприємства, їх кругообіг

Основні засоби – Матеріальні засоби, які використовуються у виробничій
діяльності підприємства впродовж періоду, який перевищує 365 календарних
днів від дати їх введення в експлуатацію, і вартість яких поступово
зменшується у зв’язку із фізичним або моральним зносом.

Особливості основних засобів :

-Використання у натуральному вигляді впродовж тривалого часу;

– Схильність до зносу фізичного та морального;

-Специфічний характер кругообігу та відшкодування вартості – через
механізм поступової амортизації.

Класифікація основних засобів:

1)За характером використання:

– Основні виробничі засоби;

– Невиробничі засоби.

2)За цільовим призначення:

– Будівлі та споруди;

– Машини, обладнання;

– Транспортні засоби;

– Інструменти, інвентар.

3)За участю у виробничому процесі:

– Пасивні основні засоби;

– Активні основні засоби.

4)За належністю до підприємства:

– Власні основні засоби;

– Орендовані основні засоби.

5)За станом фактичного використання:

– Основні засоби, що використовуються в основній господарській
діяльності;

– Основні засоби, що використовуються у невиробничій діяльності;

– Основні засоби, що здані в оперативну або фінансову оренду.

Основні засоби підприємства знаходяться в процесі
постійного кругообігу.

Кругообіг основних засобів- процес поступового відновлення вартості
основних фондів через механізм амортизаційних відрахувань.

Тривалість кругообігу основних засобів визначається проміжком
часу, впродовж якого здійснюється відновлення вартості основних засобів
через нарахування амортизації.

5. Нематеріальні активи підприємства, їх склад та характер використання
у торговельно-виробничому процесі. Особливості оцінки та амортизації
нематеріальних активів.

Нематеріальні активи:

1)ЕКОНОМІЧНИЙ ПІДХІД: Економічні ресурси підприємства, які не мають
матеріально-речової форми, але використовуються в процесі здійснення
господарської діяльності з метою отримання прибутку (або створюють умови
для

його отримання);

2)БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ПІДХІД: Немонетарний актив, який не має матеріальної
форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та
утримуватись підприємством з метою використання протягом періоду більше
одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік)
для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи для надання в
оренду іншим особам.

Склад нематеріальних активів :

– Право користування природними ресурсами;

– Право користування майном (земельною ділянкою, будівлею);

– Право на знаки для товарів (товарні знаки, торгові марки, фірмові
назви);

– Інші нематеріальні і активи (право на провадження діяльності,
використання економічних та інших привілеїв);

– Авторські та суміжні з ними права(право на програми для ЕОМ, бази
даних);

– Гудвіл – різниця між ринковою та балансовою вартістю підприємства, що
утворилася внаслідок можливості отримання більш високого рівня прибутку
(в порівнянні з середньогалузевим його рівнем) за рахунок використання
більш ефективної системи управління, домінуючої позиції на товарному
ринку, застосування нових технологій та ін.

– Права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні
моделі, промислові зразки, ноу-хау).

Види вартості нематеріальних активів:

1)Первісна:

– Первісна вартість окремо придбаного нематеріального активу: включає
його ціну, мито, усі податки, що не підлягають відшкодуванню, інші
витрати, безпосередньо пов’язані з його придбанням;

– Первісна вартість безпосередньо створеного на підприємстві
нематеріального активу включає всі витрати, які прямо пов’язані із його
створенням та доведенням до стану, придатного для використання за
призначенням.

2)Залишкова: Вартість нематеріального активу, яка враховує величину
амортизаційних відрахувань.

3)Справедлива : Сума, за якою нематеріальний актив може бути обміняний
чи отриманий в операції між незалежними та зацікавленими сторонами.

ОБМЕЖЕННЯ: амортизація нематеріальних активів здійснюється на
систематичній основі впродовж строку корисного використання активу, який
не повинен перевищувати за П(С)БО 8 “Нематеріальні активи” 20 років.

Метод амортизації нематеріальних активів:

обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх
економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, амортизація
нараховується за прямолінійним методом.

Особливість нарахування амортизації нематеріальних активів:

згідно з П (С) БО 8 “Нематеріальні активи” не існує жодних обмежень
відносно амортизації нематеріальних активів, тобто, амортизувати можна
ділову репутацію, “ноу-хау”, торговельну марку, торговий знак. Як
відомо, за чинним українським законодавством, амортизація на
нематеріальні активи, вартість яких не зменшується в процесі їх
використання, не нараховувалась.

6. Довгострокові фінансові вкладення, їх склад та особливості
відшкодування витрат у зв’язку з ними .

Довгострокові фінансові інвестиції

Сукупність фінансових інвестицій – підприємства, які здійснені на
термін, який перевищує 1 рік, а також такі фінансові інвестиції, які не
можуть бути вільно реалізовані за своєю ринковою вартістю в
короткостроковий термін.

Довгострокові фінансові інвестиції:

1)внески до статутного капіталу;

2)акції:

– ринкові цінні папери;

– неринкові інвестиції.

3)боргові цінні папери:

– державні облігації;

– облігації підприємств;

– довгострокові векселі.

У балансі всі фінансові вкладення наводяться за фактичною собівартістю.

Склад собівартості фінансових інвестицій:

– Ціна придбання;

– Банківські збори;

– Інші витрати, пов’язані з придбанням інвестицій;

– Комісійні винагороди;

– Гонорари;

– Мито;

– Податки, які не відшкодовуються підприємству.

ЛЕКЦІЯ 2: ОБОРОТНІ АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВА, ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ,
ОБЛІКУ ТА ОЦІНКИ

1.Оборотні активи підприємства, їх склад, структура, класифікація

Оборотні активи (поточні):

8

:

N

:

H

„

H

– Сукупність економічних ресурсів підприємства, що знаходяться в
постійному кругообігу, змінюють свою матеріальну форму впродовж одного
операційного циклу та в повному обсязі переносять свою вартість на нову
продукцію;

– Бухгалтерський підхід- Грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені
у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи
споживання впродовж операційного циклу чи впродовж дванадцяти місяців з
дати балансу.

Класифікація оборотних активів:

1. За функціональними видами :

-Запаси;

-Дебіторська заборгованість;

-Поточні фінансові інвестиції;

-Грошові кошти та їх еквіваленти;

-Інші оборотні активи.

2. Залежно від участі в кругообігу:

-Оборотні виробничі фонди;

-Оборотні активи, які обслуговують сферу виробництва;

-Фонди обертання- Оборотні активи, які обслуговують процес реалізації
продукції.

3. Залежно від методів планування:

-Нормовані оборотні активи;

-Ненормовані оборотні активи.

4. Залежно від джерел формування:

– Валові оборотні активи ;

– Чисті оборотні активи.

5. Залежно від періоду функціонування:

– Постійна частина оборотних активів;

– Змінна частина оборотних активів.

Характеристика функціональних видів оборотних активів:

1.Запаси- активи, які:

– зберігаються для продажу за умов звичайної господарської діяльності;

– знаходяться в процесі виробництва для такого продажу;

– призначені для споживання у виробничому процесі чи при наданні послуг.

2.Дебіторська заборгованість- фінансові зобов’язання фізичних та
юридичних осіб строком до 1 року по різних видах розрахунків:

– по векселях одержаних;

– за товари, роботи, послуги;

– по розрахунках;

– інша поточна дебіторська заборгованість.

3.Поточні фінансові інвестиції- інвестиції, що легко реалізуються та
призначаються для утримання впродовж терміну, що не перевищує один рік.

4.Грошові кошти та їх еквіваленти:

1. Залишки грошей, що на дату балансу знаходяться:

– в касі;

– на банківських рахунках;

– в дорозі;

– у формі грошових документів; у формі виставлених акредитивів.

2. Поточні інвестиції, початковий строк погашення яких не перевищує 3
місяці і відносно яких існує впевненість у тому, що вони не зменшать
свою вартість впродовж періоду їхньої чинності.

5.Інші оборотні активи- всі активи, що не ввійшли до складу
вищеперерахованих.

2. Кругообіг оборотних активів підприємства

Цикл кругообігу оборотних активів- Тривалість періоду зміни форм і
вартості видів оборотних активів.

Процес кругообігу оборотних активів підприємства:

Реалізація готової продукції- Отримання виручки за реалізовану продукцію
(Формування дебіторської заборгованості- Інкасація дебіторської
заборгованості) – Інвестування грошових активів у виробничі запаси-
Перетворення виробничих запасів у запаси готової продукції;

Операційний цикл-період повного обороту всієї суми оборотних активів
підприємства, в процесі якого відбувається зміна окремих їх видів.

Характеристика стадій операційного циклу підприємства:

– Перша стадія- використання грошових активів та їх еквівалентів для
придбання вхідних запасів матеріальних оборотних активів;

– Друга стадія- перетворення виробничих оборотних активів в процесі
виробництва у запаси готової продукції;

– Третя стадія- реалізація готової продукції і утворення дебіторської
заборгованості (до настання термінів оплати готової продукції);

– Четверта стадія – інкасація дебіторської заборгованості та надходження
грошових коштів.

Операційний цикл характеризується певною тривалістю в днях.

Тривалість операційного циклу=Період обороту сировини, матеріалів+Період
обороту незавершеного виробництва++ Період обороту запасів готової
продукції+Період обороту дебіторської заборгованості+Період обороту
грошових активів.

Виробничий цикл-період повного обороту матеріальних елементів оборотних
активів з моменту надходження сировини, матеріалів, напівфабрикатів на
підприємство та до моменту відвантаження виготовленої з них готової
продукції покупцям.

Тривалість виробничого циклу=Період обороту сировини, матеріалів+Період
обороту незавершеного виробництва+Період обороту запасів готової
продукції.

Фінансовий цикл-період повного обороту грошових коштів, інвестованих в
оборотні активи з моменту погашення кредиторської заборгованості за
отриману сировину, матеріали, напівфабрикати до інкасації дебіторської
заборгованості за поставлену готову продукцію.

Тривалість фінансового циклу=Тривалість виробничого циклу+Період обороту
дебіторської заборгованості+Період обороту кредиторської заборгованості.

Між виробничим і фінансовим циклом існує тісний взаємозв’язок

3. Оборотність та тривалість обороту обігових активів. Місце показників
оборотності обігових активів у системі показників ефективності
фінансово-господарської діяльності підприємства.

Система показників оцінки стану використання оборотних активів:

– Показники ліквідності підприємства;

– Показники формування оборотних активів;

– Показники тривалості обороту оборотних активів;

Показники ліквідності підприємства:

1.Загальний коефіцієнт покриття (коефіцієнт загальної ліквідності)-
Загальна оцінка ліквідності підприємства, його можливостей покриття
поточних зобов’язань за рахунок усіх оборотних активів(ОА(оборотні
активи)/ПЗ(поточні зобов’язання).

2.Проміжний коефіцієнт покриття (коефіцієнт поточної ліквідності)-
Оцінка ступеня покриття поточних зобов’язань лише за рахунок високо- та
серед-ньо ліквідних оборотних активів.(ГК+ПФІ+ДЗ/ПЗ).

3.Коефіцієнт абсолютної ліквідності- Оцінка можливостей підприємства
щодо покриття поточних зобов’язань за рахунок високоліквідних активів та
готових засобів платежу((ГК+ПФІ)/ПЗ)).

Показники формування оборотних активів:

1.Коефіцієнт участі матеріальних запасів у покритті поточних
зобов’язань- Оцінка можливостей покриття поточних зобов’язань за рахунок
найменш ліквідної частини оборотних активів(Матеріальні оборотні
активи(МОА)/ПЗ)

2.Коефіцієнт маневреності оборотних активів- Оцінка рівня мобільності
власного капіталу підприємства(власні оборотні активи/ власний капітал)

3.Коефіцієнт самофінансування оборотних активів – Оцінка структури
оборотних активів за джерелами фінансування(ВОА/ОА).

Показники оборотності оборотних активів характеризують інтенсивність їх
використання впродовж певного періоду.

Основою для розрахунку оборотності оборотних активів є визначення
середньої суми оборотних активів:

Середня сума оборотних активів:

1. Середня арифметична- ОБА=(ОБ1+ОБА2+…+ОБn):n, ОБА1,2,3…, ОБАn-сума
оборотних активів на початок місяця; n – кількість місяців.

2. Середня хронологічна- ОБА=(ОБА1/2+ОБА2+…+ОБАn/2): (n-1)

Показники оборотності оборотних активів:

– Період обороту (дні) ПОоба- ПОоба=ОБА*Д/ВР або ОБА/ВРо

– Коефіцієнт обороту (рази обороту) КОоба- КОоба=ВР/ОБА або Д/ПОоба

де Д – кількість днів у періоді, ВР – виручка від реалізації, ВРо –
одноденна виручка від реалізації, ОБА – середня сума оборотних активів
підприємства за певний період

Прискорення оборотності оборотних активів сприяє їх абсолютному
або відносному вивільненню з оборогу.

Абсолютне вивільнення- Відносне вивільнення означає зниження суми
оборотних активів в поточному періоді порівняно з попереднім при
збільшенні обсягів реалізації. Така ситуація спостерігається на сьогодні
дуже рідко. Це пов’язано із зростанням платіжного обороту та впливом
інфляційного фактору.

Відносне відхилення- має місце тоді, коли темпи росту обсягів продажу
випереджають темпи росту оборотних активів. У цьому випадку меншим
обсягом оборотних коштів досягається більший обсяг реалізації. Кількісно
його можна розрахувати так: Воба=(ООРпо-Орпот)/КОоба,

де Воба – сума відносного вивільнення оборотних активів, ОРпоп та Орпот
-обсяг реалізації попереднього та поточного періодів, Кооба – коефіцієнт
оборотності оборотних активів.

4. Запаси підприємства, їх склад та структура. Методи оцінки та обліку
запасів

Склад запасів:- Сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі;-
Запаси незавершеного виробництва;- Запаси готової продукції;- Запаси
товарів;- Малоцінні та швидкоспрацьовувані предмети, які
використовуються упродовж терміну не більше ніж 1 рік або операційного
циклу.

Особливості оцінки складових запасів підприємства:

Запаси сировини, матеріалів, комплектуючих:

Методи оцінки стану матеріальних запасів:

1.при придбанні:-первісна вартість.

2. при зберіганні:- min чиста вартість; – min первісна.

3.при використанні:- ідентифікована собівартість;

– середньооблікова собівартість;- ФІФО;- ЛІФО;

– нормативних витрат;- цін продажу.

Первісна вартість-Фактична собівартість запасів.

Витрати на придбання запасів(Впридб = Цпридб. + ВВм + Пі + Втр + Ів)+|
Витрати на переробку(включають прямі матеріальні витрати, прямі витрати
на оплату праці, інші прямі витрати, а також постійні та змінні
виробничі накладні витрати)+ Інші витрати(частина невиробничих
накладних витрат наприклад, витрати відділу постачання,
пов’язані з придбанням запасу, витрати на проектування
продукції для конкретних клієнтів)+ Чиста вартість
реалізації(очікувана ціна реалізації запасів в умовах
звичайної діяльності за мінусом очікуваних витрат на
завершення їх виробництва та реалізацію).

Методи оцінки запасів, які застосовуються при їх використанні:

1. Метод ідентифікованої собівартості- Передбачає облік фактичної
собівартості кожної одиниці запасів (поштучна оцінка). Використовується
для запасів, які не є взаємозамінними та товарів, призначених для
конкретних проектів;Рух вартості запасів повністю співпадає з їхнім
фізичним рухом, створюються передумови для управління прибутком від
реалізації фізично однакових запасів;Висока трудомісткість обліку
запасів, особливо умовах широкої номенклатури тл великої кількості
запасів.

2. Метод середньо-облікової собівартості- Передбачає розрахунок
фактичної собівартості запасів, виходячи з середньозваженої вартості
одиниці запасу:

Всзз=(ВЗпоч+ВЗнадх)/(КЗпоч+КЗнадх).Переваги методу:

1) мінімальна трудомісткість, оскільки зозрахунок здійснюється один раз
– в кінці місяця;

2) традиційність, не потребує перепідготовки кадрів;

3) передбачений журнально-ордерною формою обліку;

4) дозволяє врахувати усі цілі придбання запасів упродовж місяця

Недоліки: підприємство не може цілеспрямовано впливати на обсяги
оподатковуваного прибутку.

3. Метод ФІФО (оцінка за фактичними цінами)- Базується на допущенні, що
запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на
підприємство та відображалися в обліку. Облік запасів проводиться по
партіях, проміжок часу яких коротше місяця. Переваги методу:

1) в умовах інфляції облік запасів в балансі максимально наближений до
реальної вартості;2) вартісний рух запасів відображає їх фізичний рух;

3) доходи та витрати підприємства взаємопов’ язані;4) сприяє недопущенню
збитків при зберіганні;5) створює умови для цілеспрямованого регулювання
прибутку.

Недоліки: В умовах інфляції балансовий прибуток необґрун-товано
підвищується, оскільки приріст балансової вартості запасів зменшує
валові витрати підприємства.

4. Метод ЛІФО (оцінка за поточними цінами)- Базується на допущенні, що
запаси використовуються в послідовності, яка протилежна їх отриманню та
відображенню в обліку. Запаси, що використовуються першими, оцінюються
по собівартості останніх отриманих запасів. Переваги методу:

1) в період інфляції дозволяє завищувати собівартість вибуття запасів,
що дозволяє зменшувати балансовий та оподатковуваний прибуток;2)
дозволяє уникнути корегування балансової вартості запасів, оскільки
залишок визначаться за мінімальною вартістю.

Недоліки: 1) підприємство вимушено підтримувати стабільний обсяг
запасів, оскільки при його зниженні може виникнути ситуація зменшення
вартості залишку запасів, що зменшує валові витрати та збільшує
оподатковуваний прибуток;2) висока трудомісткість, оскільки при його
використанні в додатку до балансу необхідно додатково відображати
вартість запасів при інших методах оцінки;3) знижується інвестиційна
привабливість підприємства у зв’язку зі зниженням прибутку.

5. Метод оцінки за нормативними витратами (стандартність)- Базується на
вживанні норм використання матеріальних ресурсів на одиницю продукції,
які розроблені на підприємстві з урахуванням нормальних умов
використання запасів, праці, виробничої потужності та діючих цін.
Фактична собівартість використаних запасів=нормативна собівартість +
відхилення від нормативної собівартості + відхилення в результаті зміни
норм;Дозволяє аналізувати, контролювати та регулювати операції по
вибуттю запасів, у повному обсязі створює інформаційну базу для системи
управління запасами;При низькій якості нормативних розрахунків ускладнює
облік та збільшує його трудомісткість.

6. Метод оцінки за цінами реалізації- Використовується підприємствами
роздрібної торгівлі та передбачає розрахунок середнього проценту
торговельної надбавки (для широкої номенклатури товарів та приблизно
однакового рівня торговельної надбавки);Традиційність підходу та низька
трудомісткість;Виникають складнощі при необхідності зміни роздрібної
ціни реалізації (знижка).

1. Готова продукція оцінюється за фактичною виробничою собівартістю.
Вона включає витрати, пов’язані з використанням у процесі виробництва
основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових
ресурсів або прямі статті витрат.

2. Незавершене виробництво в масовому та серійному виробництві
оцінюється за нормативною виробничою собівартістю або за прямими
статтями витрат, а також за вартістю сировини, матеріалів,
напівфабрикатів.

3. Товари на підприємствах торгівлі оцінюються за роздрібними або
продажними цінами.

5. Дебіторська заборгованість підприємства, її склад, класифікація та
особливості оцінки.

Дебітор- Юридична або фізична особа, що заборгувала підприємству певні
суми грошових коштів, їх еквівалентів та інших активів.

Причина виникнення дебіторської заборгованості- Існування певного
часового лагу між прийняттям контрагентами підприємства на себе певних
зобов’язань та їх фактичним виконанням.

Склад поточної дебіторської заборгованості:

– Дебіторська заборгованість по векселях одержаних;

– Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

– Дебіторська заборгованість по розрахунках;

– Інша дебіторська заборгованість;

Класифікація дебіторської заборгованості:

1. Залежно від характеру відносин, що обумовлюють виникнення
дебіторської заборгованості:

– Дебіторська заборгованість споживачів;

– Дебіторська заборгованість постачальників;

– Дебіторська заборгованість інших контрагентів.

2. Залежно від впевненості відносно погашення:

– Безнадійна дебіторська заборгованість;

– Сумнівна дебіторська заборгованість;

– Надійна дебіторська заборгованість.

3. Залежно від терміну порушення договірних умов:

– Заборгованість, термін сплати якої ще не настав;

– Заборгованість з порушеним терміном виконання зобов’язань.

4. Залежно від оцінки вартості:

– Дебіторська заборгованість, оцінена за первинною вартістю;

– Дебіторська заборгованість, оцінена за чистою реалізаційною вартістю,
поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за мінусом
резерву сумнівних боргів.

ЛЕКЦІЯ 3:МОНЕТАРНІ АТИВИ ПІДПРИЄМСТВА. ОСНОВИ ФІНАНАСУВАННЯ АКТИВІВ
ПІДПРИЄМСТВА

1. Грошові активи підприємства, їх еквіваленти: характеристика, склад,
класифікація

Грошові кошти- суми грошей, що на дату балансу знаходяться в касі, на
банківських рахунках, в дорозі, у формі грошових документів, у формі
виставлених акредитивів.

Грошові еквіваленти- поточні Інвестиції підприємства, початковий строк
погашення яких не перевищує три місяці і відносно яких існує впевненість
у тому, що вони не зменшать свою вартість протягом періоду їхньої
чинності.

До складу грошових коштів не відносяться гроші на банківських
рахунках, обмежені для поточного використання упродовж терміну, що
перевищує один рік.

Класифікація грошових коштів:

1.Залежно від місця знаходження:

– Грошові кошти в касі;

– Грошові кошти в дорозі;

– Грошові кошти в банку.

2.Залежно від валюти накопичення:

– Грошові кошти в національній валюті;

– Грошові кошти в іноземній валюті.

3.Залежно від функціонального призначення:

Операційний (трансакційний) запас грошових коштів;

– Страховий (резервний) запас грошових коштів;

– Інвестиційний (спекулятивний) запас грошових коштів;

– Компенсаційний запас грошових коштів.

4. Залежно від достатності для функціонування підприємства:

– Мінімальний запас грошових коштів;

– Середній запас грошових коштів;

– Оптимальний запас грошових коштів;

– Максимально допустимий запас грошових коштів.

2. Потреба підприємства в оборотних активах, чинники, що на неї
впливають. Методи визначення потреби підприємства в оборотних активах.

Потреба в оборотних активах- Планова величина оборотних активів, яка
необхідна підприємству для здійснення основної діяльності в прогнозному
періоді.

Фактори, що впливають на загальний розмір потреби підприємства в
оборотних активах:

– Умови закупівлі матеріально-технічних ресурсів;

– Обсяг та сфера діяльності підприємства;

– Ритмічність виробництва та реалізації;

– Тривалість Умови реалізації виробничого та операційного циклу;

– Оборотність оборотних активів;

– Умови реалізації готової продукції.

Обґрунтування планової потреби в оборотних активах передбачає оцінку
потреби в окремих елементах оборотних активів:

1.В нормованих елементах оборотних активів

– Запаси сировини та матеріалів;

– Запаси незавершеного виробництва;

– Запаси готової продукції;

– Потреба в МШП.

2.В ненормованих елементах оборотних активів:

– Потреба в оборотних активах під фінансування дебіторської
заборгованості;

– Потреба в грошових активах.

При розрахунку потреби в нормованих оборотних активах
використовуються нормативи оборотних активів.

Підприємство самостійно обирає метод розрахунку нормативу
оборотних активів.

Методи розрахунку нормативу оборотних активів:

1.Прямого розрахунку- визначає норми та нормативи в цілому по елементу
оборотних коштів з урахуванням конкретних умов постачання, технології та
організації виробництва, збуту готової продукції.

2.Статистичний метод- передбачає визначення нормативу оборотних коштів
на базі аналізу середніх фактичних залишків товарно-матеріальних
цінностей з урахуванням експертного коригування потреби в них. Експертне
коригування передбачає виявлення надлишкової частини ТМЦ, а також оцінку
додаткової потреби в ТМЦ, якщо їх відсутність стала причиною порушення
графіків випуску продукції.

3.Метод коефіцієнтів- здійснюється шляхом розрахунку співвідношення між
темпами росту виробництва і реалізації продукції підприємства та
розміром матеріальних оборотних активів підприємства в базисному
періоді.

Порядок нормування оборотних активів методом прямого розрахунку:

1. Визначення норм запасу по окремих статтях оборотних активів в днях;

2. Встановлення одноденних витрат матеріальних цінностей, виходячи з
кошторису витрат;

3. Визначення нормативу оборотних активів ( НВоба) по кожній статті у
грошовому виразі:

НВоба = Н • Водн, де Н – норма оборотних активів в днях, Водн –
одноденні витрати оборотних активів;

4. Вирахування сукупного нормативу або загальної потреби в нормованих
оборотних активах по підприємству як суми нормативів по окремих статтях.

Механізм розрахунку нормативів окремих елементів оборотних активів:

1.Нормування виробничих запасів:

Розрахунок норми(дні): Нвз = Зтрансп + Зпідг + Зтехнол + Зпоточ +
Зстрах.

Розрахунок нормативу: НВвз = Нвз • ОС(ОРо).

Умовні позначення: 3 трансп. включається лише по тих видах матеріалів,
оплата яких відбувається систематично до надходження їх на підприємство.
Розраховується як різниця між часом знаходження товару в дорозі та часом
поштового пробігу |розрахункових документів; 3 підг. – час для
проведення розвантаження, сортування, маркування товарів, що надійшли; 3
технол – час на підготовчі операції, які не включаються до складу
виробничого процесу (сушіння лісу, розкрій матеріалів);

З поточ. призначений для забезпечення виробництва сировиною та
матеріалами на період до чергової поставки. Він встановлюється в
половинному розмірі середнього (середньозваженого) інтервалу поставки;

З страх, створюється для забезпечення безперервності процесу
виробництва. Конкретні розміри визначаються експертним шляхом, з
урахуванням відхилень у графіку поставки ресурсів. Може бути 50% від
поточного запасу; ОС – одноденне споживання матеріальних ресурсів; ОРо –
одноденна виручка від реалізації готової продукції.

2. Нормування незавершеного виробництва:

Розрахунок нормативу: НВнв = Во*ТВЦ*Кнв

Кнв =(А+0,5Б)\(А+Б)

Умовні позначення: Во – одноденні витрати по плану, ТВЦ – тривалість
виробничого циклу, Кнв – коефіцієнт нарощування витрат, який
характеризує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві,
тобто співвідношення витрат в незавершеному виробництві до всієї
собівартості готової продукції, А – витрати, що відбуваються одночасно
на початку виробничого процесу, Б – наступні витрати, що включаються до
собівартості продукції.

3. Нормування запасів готової продукції:

Розрахунок норми(дні): Нзгп = Чпідб + Чкомпл + Чтрансп + + Чскл.

Розрахунок нормативу: НВгп = Нгп*Оро.

Умовні позначення: Ч підб – час на підбирання, упаковку окремих видів
продукції; Ч компл – час на комплектацію партій до розмірів, що
передбачені договором і до обсягу транспортних місць; Ч трансп – час на
транспортування готової продукції до пункту її відправки; Ч скл – час
зберігання продукції на складі; ОРо – одноденна виручка від реалізації
готової продукції.

4. Нормування оборотних активів по тарі: відбувається шляхом добутку
норм у грн на обсяг товарне’ продукції у гуртових цінах.

Потреба підприємства в ненормованих видах оборотних активів (дебіторська
заборгованість, грошові кошти) розраховується шляхом визначення
мінімально необхідних коштів, якими повинно володіти підприємство для
здійснення нормальної господарської діяльності та виконання
розрахункових зобов’язань.

Механізм розрахунку потреби у ненормованих видах оборотних активів:

1. Потреба підприємства у формуванні дебіторської заборгованості: НВдз =
Подз*Оропл.

Умовні позначення: ПОдз – період обороту дебіторської
заборгованості, дні; ОРопл – одноденний обсяг реалізації (діяльності)
підприємства в плановому періоді.

2. Потреба підприємства в грошових активах: НВгк=(Вгкпл*Погк)/Д, або
НВгк=Вгкпл/Когк.

Умовні позначення: ПОгк – період обороту грошових коштів, дні; Д –
кількість днів у періоді; КОгк – коефіцієнт оборотності грошових коштів,
раз; Вгкпл — плановий обсяг витрат грошових коштів.

Загальна потреба підприємства в оборотних активах:

– Потреба в нормованих елементах оборотних активів;

– Потреба в ненормованих елементах оборотних активів.

3.Фінансові джерела формування активів підприємства, їх склад та
структура.

Джерела фінансування оборотних активів:

– Наявні власні оборотні активи на початок планового періоду;

– Частка чистого прибутку на забезпечення приросту потреби в оборотних
активах;

– Товарна кредиторська заборгованість підприємства;

– Внутрішня кредиторська заборгованість підприємства;

– Банківські кредити, які необхідно отримати за період, що планується
для формування оборотних активів.

4. Баланс оборотних активів підприємства, методичні підходи до його
розробки.

Баланс оборотних активів- плановий документ, в якому узгоджується
плановий обсяг оборотних активів з можливими джерелами їх фінансування.
Порядок розробки балансу оборотних активів:

1.Розрахунок потреби підприємства в окремих видах оборотних активів:

– для формування виробничих запасів та запасів готової продукції;

– для формування інших матеріальних активів;

– для відволікання у дебіторську заборгованість;

– для формування грошових активів.

2. Визначення складу та обсягу джерел фінансування потреби в оборотних
активах.

3. Узгодження потреби в оборотних активах та обсягу джерел її
фінансування.

Потреба в оборотних активах > Джерела покриття – Є необхідність у
залученні позикових коштів для фінансування потреби в оборотних активах.

Потреба в оборотних активах < Джерела покриття – Є надлишок оборотних активів. Узагальнений вигляд балансу оборотних активів: ОбАмз+ ОбАдз+ ОбАгк= ВОКп+ЧПоба+ КЗ+ПК де ОбАмз, ОбАдз, ОбАгк – відповідно потреба в оборотних активах для формування матеріальних запасів, дебіторської заборгованості та грошових коштів, ВОКП – наявний розмір власного оборотного капіталу на початок планового періоду, ЧПоба – частка чистого прибутку, яка спрямовується на поповнення оборотних активів, КЗ – плановий розмір кредиторської заборгованості, ПК – потреба в позиковому капіталі для фінансування оборотних активів (у разі необхідності). ТЕМА 7: ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА 1. Відтворення ОЗ підприємства та його види. 2. Капітальні вкладення підприємства, їх структура. 3. Джерела фінансування капітальних вкладень підприємства, їх склад, структура та основні засоби здійснення. 4. Бюджетування капітальних вкладень підприємства. Бюджетування капітальних вкладень – обрахунок запланованих витрат на капітальні вкладення. Показники бюджету капітальних вкладень: – первісна вартість усіх ОЗ на початок планового періоду; – наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду; – орієнтований підрахунок вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу впродовж планового періоду; – сума амортизаційних відрахувань, яку буде нараховано впродовж планового періоду; – орієнтована сума амортизаційних відрахувань на придбані ОЗ впродовж планового періоду; – вартість ОФ та сума амортизаційних відрахувань підприємства на кінець планового періоду. Капітальний бюджет – це форма оперативного плану інвестиційної діяльності підприємства, що відображає напрями, обсяги, строки та джерела фінансування окремих видів робіт, пов”язаних із здійсненням реального інвестиційного проекту. Капітальний бюджет розробляється на рік по-квартально, а потім в межах планового кварталу деталізується в розрізі місяців. Розробка капітального бюджету інвестиційного проекту спрямована на вирішення двох основних задач: 1) Визначення обсягу і структури витрат по реалізації інвестиційного проекту в розрізі окремих етапів календарного плану. 2) Забезпечення необхідного для покриття цих витрат потока інвестиційних ресурсів. Інформаційна база розробки бюджету капітальних вкладень: 1. Загальна стратегія та схема фінансування інвестиційного проекту. 2. Попередній графік потоку інвестиційних витрат. 3. Фінансовий стан інвестора в поточному періоді. 4. Календарний план реалізації інвестиційного проекту. 5. Кошторис витрат на виконання окремих видів робіт. Склад та порядок розробки бюджету капітальних вкладень Розділи бюджету капітальних вкладень: капітальні затрати, джерела коштів. Етапи розробки розділу бюджету капітальних вкладень «Капітальні затрати»: 1. Виділення із загального обсягу інвестиційних витрат тієї частини, яка належить до поточного періоду. Це здійснюється у тому разі, коли тривалість реалізації інвестиційного проекту перевищує один рік. 2. Уточнення обсягу інвестиційних витрат поточного року з урахуванням проектів, які вносяться підрядчиком у технологію робіт. 3. Уточнення обсягу та структури капітальних витрат у зв”язку зі зміною індексу цін після затвердження показників проекту бізнес-плану. 4. Уточнення первісного обсяг капітальних витрат з урахуванням резерву фінансових коштів, передбачених у контракті з підрядчиком на покриття непередбачених витрат. Етапи розробки розділу бюджету капітальних вкладень «Надходження коштів»: 1. Уточнення загального обсягу надходження коштів з метою збалансування цього показника з показником загального обсягу капітальних витрат, які відображені в першому розділі бюджету. 2. Уточнення структури джерел надходження коштів у разі зміни обсягу капітальних витрат. 3. Забезпечення узгодження обсягу надходження коштів за окремими періодами формування дохідної частини бюджету з обсягом капітальних витрат, передбачених в окремі періоди згідно з календарним планом здійснення робіт. 5. Методи оцінки ефективності капітальних вкладень. Методи оцінки ефективності капітальних вкладень: 1. Засновані на облікових оцінках: – індекс рентабельності проекту = Чистий прибуток/Інвестиційні витрати*100% (не враховує вплив інфляції та загальні зміни грошових потоків підприємства); – період окупності проекту (недисконтований). 2. Засновані на дисконтованих оцінках: – чистий приведений доход (NPV) – відображає приріст власних фінансових ресурсів в результаті реалізації інвестиційного проекту. Знаходиться як різниця між сумою приведених до теперішньої вартості грошових потоків від реалізації інвестиційного проекту та інвестиційними витратами NPV= (? ЧГПt/(1+і)t ) – ІВ, де ЧГП – чистий грошовий потік; ІВ – інвестиційні витрати, і – дисконтна ставка, t – кількість періодів. NPV > 0 – проект ефективний.

– індекс рентабельності (доходності)(Ід) – показує яку суму ЧГП генерує
1 грн. коштів інвестиційних витрат. Знаходиться як співвідношення
продисконтованих ЧГП та інвестиційних витрат.

Ід = (? ЧГПt/(1+і)t) / ІВ, Ід > 1 – проект ефективний.

– період окупності (дисконтний) – знаходиться як співвідношення
інвестиційних витрат та середньорічного ЧГП приведеного до теперішньої
вартості.

ПО = ІВ / ((? ЧГПt/(1+і)n) / t)

– внутрішня норма доходності (IRR) – дисконтна ставка, при якій NPV= 0.

Для оцінки ефективності інвестиційних проектів розраховується та
береться до уваги так званий релевантний ЧГП, тобто ЧГП, який стосується
виключно даного проекту. В практиці фінансового менеджменту ЧГП може
бути розрахований наступним чином:

1) ЧГП = ЧП + Амортизація

2) ЧГП = Надходження ГК від інвестиційного проекту – Витрачання ГК на
реалізацію інвестиційного проекту.

ТЕМА 9: БАНКРУТСТВО ТА ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА

1. Сутність, фінансово-економічні передумови та наслідки виникнення
ситуації банкрутства.

Кризові явища в дія-ті під-ва, що викликають загрозу банкрутства
обумовлені: дією механізму ринкової саморегуляції (погіршенням
кон’юнктури ринку, зростанням цін на ресурси, зниженням пропозиції,
погіршенням умов доступу до окремих видів ресурсів); неефективним
управлінням дія-тю п-ва (незадовільним керівництвом, відсутністю
планування, недостатністю фін контролю, недостатністю маркетингових
зусиль, незбалансованістю у діях).

Стадії роз-ку кризи на підприємстві:

1.Прихована криза – зниження ефек-ті дія-ті, погіршення показників
прибутковості обороту та капіталу, тривалості ОЦ та ФЦ; зниження
ринкової вартості п-ва та його акцій; отримання збитків по окремих
операціях.

2. Криза платоспроможності – періодичний та все більш тривалий дефіцит
ГК; затримка в оплаті поточних платежів; поява простроченої кред.
заборгованості та непогашених кредитів; сплата екон-х санкцій за
порушення термінів виконання зобов’язань.

3. Юридичне банкрутство – неможливість виконання зовнішніх зобов’язань
впродовж одного місяця з моменту їх виникнення; звертання до арбітражу
кредиторів під-ва; відкриття справи про банкрутство з ініціативи п-ва
або його кредиторів.

Банкрутство п-ва – (екон-не визначення) – значне розбалансування ек.
організму п-ва з відповідною неможливістю фін. забезпечення своєї дія-ті
та неліквідною структурою балансу; (юридичне визначення) – визнана
арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою
платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не
інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Фінансово-економічні передумови банкрутства: серйозні порушення фін.
стійкості п-ва; істотна незбалансованість у часі обсягів грошових
потоків п-ва; тривала неплатоспроможність п-ва, викликана низькою
ліквідністю його активів.

Види банкрутства п-ва: реальне (просте) – пов’язане з реальною втратою
активів у рез-ті господарсько-фін. дія-ті без злого наміру, особистої
або корпоративної корисливості; фіктивне (навмисне) – є результатом
навмисних дій керівництва і (або) його власників щодо «виведення»
активів, штучного створення ситуації неплатоспроможності з метою
привласнення коштів п-ва, його партнерів та кредиторів.

Фінансово-економічні наслідки виникнення ситуації банкрутства:

1. Держава (бюджет) – розбалансованість ек-ки в цілому, погіршення
макроекономічних пропозицій; зменшення надходжень до держ. бюджету та
позабюджетних фондів.

2. Населення – неотримання необхідних товарів (послуг); погіршення
рівноваги між попитом і пропозицією, зростання роздрібних цін.

3. Господарські партнери – невиконання прийнятих зобов’язань щодо
виконання робіт, вир-ва продукції; розрив господарських зв’язків та
технологічних ланок; погіршення фін. становища п-ва партнерів.

4. Робітники – втрата робочих місць і, відповідно, заробітної платні.

5. Кредитори – ймовірність недостатності ліквідаційної маси майна для
задоволення усіх вимог; отримання збитків по операціях з
підприємством-банкрутом.

2. Санація підприємства: сутність, умови та форми проведення.

Санація підприємства – система заходів, що здійснюються під час
провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню
боржника банкрутом та його ліквідації, і спрямована на оздоровлення
фін.-господарського становища боржника, а також задоволення в повному
обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування,
реструктуризації п-ва, боргів і капіталу та (або) зміну
організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Умови проведення санації п-ва: доцільність проведення санації;
можливість здійснення санації.

Стратегії санації п-ва:

– захисна (зберігаюча): на рівні та силами самого п-ва – організаційні
та економічні заходи; за згодою та участю кредиторів п-ва – угода про
мораторій, угода про знижку. Для захисної стратегії необхідний пошук та
мобілізація внутрішніх резервів збільшення наявних грошових коштів та
зменшення заборгованості (або відстрочки її сплати).

– наступаюча: на рівні та силами самого п-ва – угода про ліквідацію,
(також передбачає пошук та мобілізацію внутрішніх резервів збільшення
наявних грошових коштів та зменшення заборгованості (або відстрочки її
сплати); за згодою та участю кредиторів п-ва – передбачає пошук та
мобілізацію резервів підвищення ефек-ті дія-ті п-ва в цілому.

Форми проведення санації п-ва: спрямована на рефінансування боргу п-ва;
спрямована на реструктуризацію (реорганізацію) п-ва.

Бізнес-план санації п-ва – документ, який визначає цілі і процес
здійснення санації підприємства-боржника. Основні розділи бізнес-плану
санації п-ва: 1)загальні відомості про п-во, яке санується; 2)оцінка
кризового стану п-ва; 3)обґрунтування концепції і форми санації п-ва;
4)система запропонованих заходів щодо фін. оздоровлення п-ва;
5)очікувані результати санації.

3. Характеристика основних інструментів санації підприємства.

Форми санації п-ва, спрямовані на реструктуризацію:

– злиття – здійснюється шляхом об’єднання підприємства-боржника з іншим
фінансово стійким п-вом. Види: горизонтальне – об’єднання п-ств однієї
галузі; вертикальне – об’єднання п-ств суміжних галузей (наприклад,
виробників і споживачів сировини); конгломератне – об’єднання п-ств, які
не пов’язані між собою ні галузевими, ні технологічними особливостями.

– поглинання – здійснюється шляхом придбання п-ва-боржника
п-ом-санатором.

– поділ – здійснюється шляхом виділення нових юр осіб з переходом до
кожного із них майнових прав і обов’язків.

– перетворення у ВАТ –здійснюється з ініціативи групи засновників і
дозволяє істотно розширити можливості п-ва, забезпечити шляхи його
виходу із кризи.

– передача в оренду – здійснюється шляхом передачі держ п-ва в оренду
трудовому колективу.

– приватизація – здійснюється шляхом продажу належних державі п-ств у
приватну чи колективну власність.

Форми санації п-ва, спрямовані на рефінансування його боргу: дотації і
субвенції за рахунок коштів бюджету; державне пільгове кредитування;
державна гарантія комерційним банкам по кредитах, які видаються
санованому п-ву; цільовий банківський кредит; переведення боргу на іншу
юр. особу; реструктуризація короткострокових кредитів в довгострокові;
випуск облігацій та інших боргових цінних паперів під гарантію санатора;
відстрочка погашення облігацій п-ва; списання санатором-кредитором
частини боргу.

ТЕМА 10:ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА

1. Поняття та складові елементи фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства – комплексне поняття, яке характеризується
системою показників, що відображають наявність, розміщення і
ефективність використання фінансових ресурсів.

Елементи, що визначають фінансовий стан:

– показники фінансової стійкості (визначаються структурою капіталу);

– показники ліквідності та платоспроможності (визначаються достатністю
ГК та збалансованістю грошового обороту);

– показники ділової активності (передбачають оцінк коефіцієнтів
оборотності та періодів обороту капіталу);

– показники прибутковості.

Фактори, що впливають на фінансовий стан підприємства:

1) Фактори, що сприяють поліпшенню фінансового стану:

а ) зовнішні:

– сприятлива кон»юнктура товарного і фінансового ринків;

– зниження темпів інфляції

– зростання обсягів промислового виробництва (за інших рівних умов).

б) внутрішні:

– зростання обсягів випуску та реалізації продукції (за інших рівних
умов);

– зниження витратомісткості виробництва та реалізації продукції;

– висока прибутковість діяльності підприємства;

– висока кредитоздатність та фінансова стійкість підприємства;

– оптимальність структури активів і капіталу.

2) Фактори, що обумовлюють погіршення фінансового стану:

а ) зовнішні:

– економічна та політична нестабільність в державі;

– погіршення кон”юнктури фінансового ринку;

– несприятлива кон”юнктура ринків, на яких працює підприємство;

– скорочення обсягів промислового виробництва.

б) внутрішні:

– неритмічність виробничих процесів;

– погіршення якості продукції;

– скорочення обсягів випуску та реалізації продукції;

– неефективна цінова політика;

– нераціональність структури фінансових ресурсів та неефективне їх
використання;

– необгрунтованість обсягу та структури активів;

– зростання довжини виробничого та операційного циклу;

– погіршення якості менеджменту на підприємстві.

Механізмом оцінки фінансового стану підприємства є фінансовий аналіз –
процес дослідження фінансового стану та основних результатів діяльності
підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової
вартості та забезпечення реалізації стратегічних цілей розвитку.

2. Характеристика основних елементів, що визначають фінансовий стан
підприємства.

Механізмом оцінки фінансового стану підприємства є фінансовий аналіз –
процес дослідження фінансового стану та основних результатів діяльності
підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової
вартості та забезпечення реалізації стратегічних цілей розвитку.

Основні напрямки аналізу фінансового стану підприємства:

1. Оцінка ефективності використання майна підприємства.

2. Оцінка становища підприємства на фінансовому ринку та кількісна
оцінка його конкурентоспроможності.

3. Оцінка ефективності використання фінансових ресурсів.

4. Оцінка забезпечення підприємства власними оборотними коштами та наліз
їх використання.

5. Дослідження платоспроможності , ліквідності, фінансової стійкості та
стабільності підприємства.

6. Оцінка ділової активності та прибутковості діяльності підприємства.

Основні прийоми аналізу фінансового стану:

– горизонтальний аналіз (трендовий);

– вертикальний аналіз(структурний);

– порівняльний аналіз (просторовий);

– аналіз фінансових коефіцієнтів (R-аналіз);

– інтегральний аналіз (факторний).

Оцінка фінансового стану підприємства здійснюється за окремими
елементами, які його визначають:

І. Показники фінансової стійкості.

Фінансово стійким є підприємство, яке за рахунок власних коштів покриває
значну частку активів, н допускає невиправданої дебіторської і
кериторської заборгованості та своєчасно розраховується по своїх
зобов»язаннях.

Система показників фінансової стійкості:

1) Коефіцієнт фінансування (Кф): Кф = ПК / ВК, де ПК – обсяг залучених
позикових коштів у звітному періоді; ВК – власний капітал у звітному
періоді.

2) Коефіцієнт автономії (Ка): Ка = ВК / К або ЧА / А, К – загальний
обсяг фінанасоих ресурсів підприємства, ЧА – розмір чистих активів, А –
вартість активів підприємства на визначену дату.

3) Коефіціент маневрування власних коштів (Км): Км = ВОК / ВК, де ВОК –
власний оборотний капітал.

4) Коефіціент маневрування власного та довгострокового позикового
капіталу (КМвд): КМвд = ВДКоба / (ВК+ПКд), де ВДКоба – власний та
довгостроковий капітал, що інвестовані в оборотні активи; ПКд –
довгостоковий позиковий капітал.

5) Коефіцієнт заборгованості (Кз): Кз = ПК / К.

6) Коефіцієнт поточної заборгованості (КЗпот): КЗпот = ПКкор. / К, де
ПКкор. – залучений короткостроковий позиковий капітал.

7) Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності (КНд): КНд = (ПКд +
ВК) / А, де ПКд – довгостроковий позиковий капітал; А – сукупний розмір
активів.

За результатами розрахунків цих коефіцієнтів можна зробити висновки
щодо:

– інтенсивності використання позикових коштів;

– ступеня залежності підприємства від короткострокових зобов»язань;

– рівня довгострокової фінансової стійкості підприємства без позикових
коштів

ІІ. Показники оцінки платоспроможності підприємства:

1) Коефіцієнт загальної ліквідності (ЗКП): ЗКП = ПА / ПЗ, де ПА та ПЗ –
сума відповідно поточних активів та поточних зобов»язань.

2) Коефіцієнт швидкої ліквідності (КШЛ): КШЛ = (ГА+ПФІ+ДЗ) / ПЗ, де ГА –
грошові активи та їх еквіваленти, ПФІ – поточні фінансові інвестиції, ДЗ
– дебіторська заборгованість.

3) Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КАЛ): КАЛ = (ГА + ПФІ) / ПЗ.

ІІІ. Показники ділової активності

1) Показники оборотності активів:

– коефіцієнт оборотності сукупних активів (КОа): КОа = ОР / Ас, де ОР –
обсяг реалізації, Ас – середня сума сукупних активів.

– коефіцієнт оборотності оборотних активів (КОоба): КОоба = ОР / ОбАс,
де ОбАс – середня сума оборотних активів.

– період обороту сукупних активів (ПОа): ПОа = Ас / ОРодн, ОРодн –
одноденний обсяг реалізації.

– період обороту оборотних активів (ПОоба): ПОоба = ОбАс / Ородн

– період обороту необоротних активів (ПОнеа): ПОнеа = 1 / (ОРр/Нас) або
100 / НА, де ОРр – обсяг реалізації за рік, Нас – середня сума
необоротних активів, НА – річна норма амортизації.

2) Показники оборотності капіталу:

– коефіцієнт оборотності капіталу (КОк): КОк = ОР / Кс, де ОР – обсяг
реалізації, Кс – середня сума капіталу.

– коефіцієнт оборотності власного капіталу (КОвк): КОвк = ОР / ВКс, де
ВКс – середня сума власного капіталу.

– коефіцієнт оборотності позикового капіталу (КОпк): КОпк = ОР / ПКс, де
ВКс – середня сума позикового капіталу.

– період обороту всього капіталу (ПОк): ПОк = Кс / ОРодн, ОРодн –
одноденний обсяг реалізації.

– період обороту власного капіталу (ПОвк): ПОвк = ВКс / Ородн

– період обороту позикового капіталу (ПОпк): ПОпк = ПКс / Ородн

IV. Показники прибутковості діяльності підприємства:

Показники рентабельності – характеризують здатність підприємства
генерувати необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності
і визначають загальну ефективність використання активів та вкладеного
капіталу.

1) Коефіцієнт рентабельності сукупних активів(Ра): Ра = ЧП / Ас, де Чп –
чистий прибуток.

2) Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (Рвк): Рвк = ЧП / ВКс

3) Коефіцієнт рентабельності реалізації продукції (Роб): Роб = ЧП / ВР,
де ВР – виручка від реалізації продукції.

4) Коефіцієнт рентабельності поточних витрат (Рвит): Рвит = ЧПо / ВО,
де ЧПо – чистий прибуток від операційної діяльності, ВО – витрати обігу.

5) Коефіцієнт рентабельності інвестицій (Рі): Рі = ЧПі / ІР, де ЧПі –
чистий прибуток від інвестиційної діяльності, ІР – сума інвестиційних
ресурсів.

Факторинй аналіз активів підприємства може бути досліджений за допомогою
моделі «Дюпон-каскад».

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter