Сценарій
Відкрита виховна година: О жінко, ти світу краса, ти мудрості велич
Святково прибраний актовий зал.
На стінах – вишиті рушники, саморобні квіти.
На сцені – стіл, накритий вишитою скатертиною. На ньому – коровай та
образок Матері Божої. В тарілках – цукерки, певичо, у глечику узвар.
Лунає пісня «Рідна мати моя».
Із залу виходять ведучі.
1-й ведучий. Наші любі мами і дорогі гості. Нині в нас незвичайний нень
— День Матері. Ми зійшлись сюди вшанувати всіх наших матерів. Вшанувати
за те. що вони нас під серцем носили, на світ привели, годували,
виховували і багато журби й клопоту через нас зазнали. За л те і хочемо
висловити їм щиру вдячність ми всі. малі і великі, молоді і дорослі.
2-й ведучий. Мабуть, вам цікаво дізнатися, звідки прийшло до нас це
свято. Маленька американка Айна Джервіс дуже рано втратила найдорожчу в
світі людину — матір… Сирітка у численних своїх поневіряннях і кривдах
прийшла до думки, що в усіх людей на Землі мусить бути хоча б
один-єдиний день на рік, коли б вони всі разом вшановували і
матір-неньку. і матір-землю, і Матір Божу. Так у 1914 році у США було
запроваджено свято — День Матері. Невдовзі воно поширилося на інші
країни світу.
1-й ведучий. В Україні, а саме в Галичині, це свято за підтримки Союзу
українок. «Просвіти». «Рідної школи», «Пласту» та інших громадських
організацій, почали відзначати з 1929 року. В ней день діти дарували
своїм матерям квіти, теплі слова, пісні.
2-й ведучий. Вірш «Поклін тобі» Поклін тобі, кохана. :В цей день
великий, люба ненько. За ті важкі години ранні. За золоте твоє
серденько, Що все віддало в любім зриві. Щоб тільки ми були щасливі.
Лунає пісня
Пісня «Мамина вишня»
1-й ведучий. Свято Матері в Україні мас триєдину суть. Воно приходить
до нас щороку: сонцесяйне, заквітчане, красиве і дуже щире. Приходить у
другу неділю травня, заквітчану яблуневим цвітом, нагадуючи, що настав
день скласти шану найдорожчій людині в світі — Мамі. Цього дня ми
вшановуємо й Божу Матір — Діву Марію та свою Вітчизну — неньку-У країну.
Ведуча. Вірш «Три матері»
Є у кожної дитини матінка єдина.
Та, любить нас і дбає, розуму навчає.
Є у кожної дитини, навіть сиротини.
Наша мати солов’їна — рідна Україна.
І у кожному серденьку є і буде жити
Божа Мати — наша ненька, Мати всього світу.
1-й ведучий. Мати — всього початок. Мати — берегиня роду людського.
Незмірну любов, ласку й ніжність, тепло дарує вона своїм дітям. Мати
народжувала дитину, співала їй пісень, учила добра і любові, навчала
охайності, працьовитості. Недарма в народі кажуть: «.Яка мама, така й
доня».
2-й ведучий. Мама… Чи є на світі слово прекрасніше і ніжніше? У мегері
добрі і ласкаві руки, найчутливіше серце, в якому ніколи не згасне
любов, воно ніколи не лишається байдужим.
Вірш про маму. Пісня: «Мамо. мамо».
1-й ведучий. Богиня-Берегиня… Яке поетичне, яке точне і загадкове
наймення! Берегиня — це та. Що береже оселю, оберігає нас невірного
кроку, від непрошеного лиха та напасті. Це та. що ніколи не вимагає від
нас ніяких жертв, а сама задля нас жертвує всім — навіть життям. Це та.
що колихала тебе маленьким, молила Бога про долю для тебе і тихо співала
колискову. Ім’я цій Богині — Мати!
2-й ведучий. Щасливі ми. що народилися й живемо на чудовій, багатій,
щедрій землі — Україні. Це земля наших предків. Тут корінь роду
українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій, які
сьогодні відроджуються. І нехай ніколи матері не шукають кращої долі на
чужій землі…
1-й ведучий. Мати… Материнське серце здатне перейматися болем на
відстані, журитися долею своїх дітей, онуків усе життя.
Якби могла, сонечко прихилила б…
Вони жертвують усім, аби тільки щасливо жилось їхнім дітям…
І хочеться кожному з нас, щоб Мати була завжди поряд.;
Пісня «Знов прилетіла весна».
2-ведучий. Слово «Мама» росте з нами тихо і непомітно, як ростуть
дерева, сходить сонце. розквітає квітка, як тихо світить веселка і
гладить по голівці дитину рідна рука. І так тихо приходить на уста —
промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і
світличкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю
і вечірньою молитвою.
1-й ведучий. Вірш «То нічого, синочку»
То нічого, синочку.
Що в листі три рядочки.
Що для мами багато
Ти не встиг написати.
Я твої три рядочки
По чотири разочки
Буду, рідний, читати:
І їх буде багато.
2-й ведучий. Свято матері — це свято не одного дня. До нього ми повинні
йти як до причастя, цінувати натруджені руки, посивілі скроні, як
цінуємо хліб насущний.
1-й ведучий. Ми ростемо, мужніємо. А поряд сивіють наші матері. Таке
життя. Але зупинимо час на мить. Огляньмося. Чи все ми робимо, щоб наші
матері не гак швидко старіли? Чи с у нашому серці доброта, любов, ласка
до них? Чим віддячуємо їм? Будинками перестарілих, байдужістю,
безцеремонністю, а іноді й грубістю.
Поки живі матері, спішімо завжди до них, любімо їх так. як вони люблять
нас.
2-й ведучий. Ти рідній мамі, поки ще жива.
Не торочи про власні збиті крила,
А поспішити сказати ті слова.
Які ми все шепочем на могилі:
«Єдина… рідна… матінко… прости»,
І з каяттям цілуєм землю слізно.
aeae?
c
?
0шті, ти.
Але що з того, як уже запізно!
1-й ведучий. Мамо! Богине наша! Це ти вчиш мене жити по закону любові і
правди. Це ти не даєш мені спіткнутись на щоденних життєвих дорогах,
будиш в мені совість, вчиш добру. І я стаю на коліна перед твоєю
материнською любов’ю і добротою, мудрістю і мужністю твоєю.
2-й ведучий. Із букви-крапельки та звуку-сльозинки народилося одного дня
на світ святе слово «Мама», мовлене вустами янголятка, й осяяло хатину,
як Дар Божий. Тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати
того дня, над нашою колискою вперше нахилилася мама. Ця мить і є
вічність, бо мати живе завжди в нас, в наших дітях і онуках.
1-й ведучий. Ми не можемо сьогодні не згадати наших матерів-вчителів,
які приносять материнську ласку сердець і до нас, студентів. Ви вчите
нас ж: допомагаєте знання і мудрість здобувати, додати труднощі. Низький
уклін Вам!
Музична композиція.
2-й ведучий. Великі дороги у широкий світ завжди починаються від стежки
біля рідної оселі, від неньчиної пісні. Земля дитинства, стежки ранньої
юності… Кому не снились вони у далеких мандрівках, хто не відчував
їхнього поклику, чия чутлива душа не прагла повернутися у чарівну казку
дитинства.
1-й ведучий. І до отчої сторони, маминого порога, рідного гнізда кожен з
нас із щемом у серці лине хоч думками, бо знає, що ніхто ніколи так не
приголубить, як ласкава і вірна мамина рука.
2-й ведучий. Перші кроки тебе провели по землі — руки мами.
І теплом тебе першим зігріли колись -— руки мами.
Ти не в сонячну вперше дививсь голубінь— в очі мами.
І навічно візьми у дорогу собі — слово мами.
1-й ведучий. Пали і ь кожна синівська полинна сльоза — серце мами.
Защемить, як над сином збереться гроза — серце мами,
І постане щитом на дорозі біди — серце мами.
Скільки с мудреців, ці найвища завжди — мудрість мами.
Лунає пісня «Виростиш ти сину»
Стоїть на землі Мати — вища і святіша від усіх богинь. Стоїть Мати і
молиться за народ, за своїх синів і дочок, за нас з вами. І перші слова
її молитви: «Пошли. Боже, .\тіткам щастя і здоров’я, віру в завтрашній
день, людяності, пошли і милосердя і доброти їхньому серцю, світлого
розуму голові та дай їм бажання працювати, примножувати багатства роду,
не зазіхати на чуже добро». Чуєте, молиться мати не за себе, а за нас
тому що вона -— Мати!
Хай кривда минає серця материнські,
Сльоза лиш від радості хай би була.
Хто маму забуде, той долі не мас.
Тож дбаймо щоб мати жила.
О, мамо, о, мамо, ми всі пам’ятаєм.
Що в кожного з нас ти одна і свята.
О, мамо, о, мамо, молитву складаєм
За долю твою на многії літа.
«Многая літа…»
«Пісня про матір» на слова Б. Олійника.
Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу,
Навчала дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу.
— Куди ж це ви, мамо?! — сполохано кинулись діти.
— Куди ви, бабусю? — онуки біжать до воріт.
— Та я недалечко… де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти… А ви вже без мене ростіть.
— Та як же без вас ми?… Та що ви намислили, мамо?
— А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?
— А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.
— Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і золота,
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу.
Лишайтесь, матусю, навіки лишайтесь. Не йдіть!
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Махнула рукою — злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі»,— і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.
«Мамина вишня»
Знову наснилось дитинство
Чисте, як гарна весна, вишня
Вдяглася в намисто.
Мама, щаслива й сумна.
Приспів
Там за селом проводжала
Долю мою молоду
Щедро мені щебетала
Мамина вишня в саду.
В даль голубими вітрами
Весни за обрій пливли.
Раннім туманом у мами, коли
Як дим зацвіли.
Мати в тривогах вінчала,
Щастя жадане й біду
Радо мене зустрічала
Мамина вишня в саду.
Здавна близьке сокровенне
Все там аж терпне душа,
Начебто й мама до мене
Стежкою в сад поспіша
Знов як бувало до столу
Кличе лиш в хату зайду,
Ронить за цвітом додолу
Мамина вишня в саду.
Пісня любові й дитинства
В серця бринить як струна
Наче священна молитва
З рідного краю луна.
Хай не порадує літо
Душу мою молоду
Плаче тепер білим цвітом
Мамина вишня в саду.
«Мамо, мамо»
1. Кришталеві роси лягли
На шовкову траву
Місяць сріблом стежку
Встелив я по ній іду
Йду до тебе наче у сні
Із вітрами лину.
Посміхнися рідна мені.
Обійми єдина.
Приспів
Мам, мамо
Люблю твої очі ясні
Мамо, мамо посмішку чарівну
Мамо, мамо
Усміхнися, рідна мені
Мамо, мамо ти у мене єдина
2. А у мами радість в очах
Усмішка молода
І злітають легко мов птах
Мамині слова
Обіймає ніжно мене –
Їй цілую турки
Щоб не стріла маму ніде
Гіркота розлуки.
PAGE \* MERGEFORMAT 7
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
