Cценарій театралізованого свята
“В гостях у світової літератури”
Мета заходу: заінтересувати молодших школярів предметом “Зарубіжна
література”; познайомити з героями літературних творів, викликати
інтерес до читання творів світової літератури; засобами літератури
виховувати естетичні смаки, любов до художнього слова, мистецтва, музики
і театру.
Обладнання, необхідне для проведення свята: костюми учасників (діти
готують самі за рекомендаціями вчителя), діапроектор, епідіаскоп,
кінопроекційна установка, слайди (вчитель підбирає сам на свій розсуд),
магнітофон і відповідні аудіокасети.
Музичне оформлення: в кожній школі є художня самодіяльність. Запросити
членів танцювального гуртка, співаків, виконавців-піаністів.
Рекомендація для проведення свята: такий захід бажано проводити в ІV
чверті, коли, практично вся програма курсу виконана. Захід серйозно
готується. Для його підготовки потрібно мінімум 1-1,5 місяці часу.
Свято призначене для учнів 4 класу, які вступають в середню ланку школи.
Тому що про предмет зарубіжна література вони нікого не знають. І для
того, щоб ознайомити їх з цим предметом і проводжу таке свято. Але слід
сказати, що даний захід має велике пізнавальне і виховне значення і для
учнів інших класів. Тому на свято можна запрошувати дітей інших вікових
категорій.
Свято проводиться у вигляді балу. Глядачі розсаджені, а середина залу
свобідна. Господинею балу може бути і вчителька зарубіжної літератури
або ж добре підготовлена учениця-старшокласниця.
ХІД СВЯТА.
Тихо звузить мелодія вальсу. Доги із кінофільму “Мій ніжний і ласковий
звір”. Ведуча стята повідомляє про початок.
Ведуча. Шановні учні! Сьогодні ви присутні на дуже цікавому святі, яке
називається “Бал героїв світової літератури”. Ви познайомитесь з
відважними, допитливими, закоханими героями книг різних письменників і
поетів світу.
Бо лише світовий літературі це дано. Герої всесвітньої літератури
мандрують на повітряних кулях і досліджують таємниці природи, вміють
дорожити друзями, вміють мріяти і любити. Отже, ласкаво запрошуємо вас
на цей чудовий бал літературних героїв. Зустрічайте їх оплесками.
(Звучить “Полонез” Огінського і в зал заходять, дотримуючись ритму
“Полонезу”, герої. Вони стають колом, змінюється музика. Звузить мелодія
вальсу і герої балу танцюють вальс. Після цього ведуча запрошує їх на
сцену і розпочинається дійство).
Ведуча: Шановні учні! Зарубіжна література надзвичайно цікавий предмет.
В курсі цього предмету вивчаються різні періоди людської цивілізації,
починаючи з біблійних часів, з древньої Греції аж до сьогоднішнього дня.
Отже, наші герої, які прибули на бал будуть самі про себе розповідати.
Ведуча виводить на середину сцени дві красиві жінки – матір і доньку;
звертається до них запитанням: “Хто ви, прекрасні пані?” І вони
починають розповідь про себе. (Розповідь міфу про Деметру і Персефону.
Його слід подати в скороченому варіанті).
Ведуча. Ось і відбулось перше знайомство з героїнями одного з
давнегрецьких міфів “Деметра і Персефона”. (продовжує далі ведуча).
А хто це у нас такий з виглядом бенкетника? (звертається до залу:
“Можливо ви знаєте ?” Деякі здогадались і почали вигукувати, то це Том
Сойер).
Ведуча: виводить на середину сцени цього хлопчика (він у відповідному
одязі, з відром і великим пензлем), надає йому слово.
Хлопчик: Я справді Том Сойер – герой роману Марка Твена “Пригоди Тома
Сой ера”. Я великий бешкетник, але дуже справедливий. Я маю гарних
друзів – Гекльбєррі Фінна і Беккі. Неодмінно прочитайте і заведіть собі
таких друзів як у мене. Шановна пані, (звертається до ведучої) оскільки
я дуже непосидющий, то запрошую всіх до танцю, (літературні герої
танцюють танець “Летка-йенка”).
Ведуча: Я продовжую знайомити вас з героями балу, (виводить на середину
сцени Пеппі Довгупанчоху і водночас запитує учнів чи знайома їм ця
героїня. Зал зашумів – значить знайома).
Пеппі Довгапанчоха: Книгу про мене написала шведська письменниця Астріл
Ліндгрен, яка прожила дуже довге життя і тільки зовсім недавно померла.
Ця книга автобіографічна, тобто образом Пеппі письменниця змалювала себе
в дитинстві. Я так як Том Сойер теж не дуже слухняна та ще й розсіяна,
неуважна. Я завжди не встигаю і часто підвожу друзів, але злого нічого
не роблю, (підходить до Тома Сойера, протягує йому руку і запрошує його
стати її другом. Том погоджується і вони двоє виходять на середину і
демонструють кілька акробатичних номерів.
Ведуча. Правда цікаві книги писали зарубіжні письменники. Для дітей
взагалі є дуже багато книжок. Особливе місце серед цієї кількості книг
належить казкам. (А які ви казки знаєте? – звертається до залу із
запитанням. Учні піднімають руки і називають).
Отож, запрошую на середину сцени казкових героїв. (Виходить Попелюшка).
Попелюшка. Я героїня казки французького казкаря Шарля Перро. Звуть мене
Попелюшка. Нелегка доля в мене була. Але добра фея мені допомогла і моє
життя змінилось. (Увазі учнів пропонуєтеся сценка з казки як готувались
до балу названі сестри Попелюшки і як фея допомогла їй. Після цього на
екран проектуються кадри з кінофільму “Попелюшка” – останні фрагменти).
Ведуча. Учні, запрошуємо вас подивитись ще одну інсценівку і відгадати,
яка це казка. (Сценка з казки “Снігова королева”, Андерсена. Бажано
взяти той момент, коли Герда потрапила до палацу Снігової королеви і
побачила Кая. Після перегляду учні в залі можуть назвати про яку казку
йде мова. Ведучі стверджує, що це дійсно казка “Снігові королева”, яку
написав Ганс Крістіан Андерсен, датський письменник).
Ведуча. Шановні учні! В курсі зарубіжної літератури є твори, які
розповідають про історію нашого народу, Історію України. Написали ці
твори французький письменник Проспер Меріме і називається драма “Богдан
Хмельницький”, Микола Гоголь – російський письменник написав повість
“Тарас Бульба”. Це твір про Запорізьку Січ, про козаків, про гетьманів і
кошових.
Ведуча запрошує: Ну, ж бо Тарасе, покажи нам своїх синів! (Йде сцена
зустрічі Тараса Бульби з синами).
Ведуча: А скажи-но, Тарасе, якими козаками були твої сини.
Тарас Бульба: Сини мої були красивими і виразними козаками, (сини
емітують бій). Остап бив ляхів наліво і направо, аж поки на нього не
накинули зашморг. А молодший мій син Андрій схибив. Заради конання до
польської панночки зрадив Україну і матір.
Тарас Бульба Андрієві: “Зрадив ти Україну, синку. Немає тобі за це
прощення! Я тебе породив, я тебе і вб’ю!(Т. Бульба вбиває свого сина
Андрія).
Ведуча: Ось бачите, учні, як відважні козаки любили свою Вітчизну.
Заради неї не було прощення й синові. (Йде танець “Гопак”). (Раптом на
середину сцени виходить хлопчик в одязі принца з глобусом в руках).
Ведуча до залу. Учні! Чи знайомий вам цей герой? Хто він? (якщо діти
мовчать ведуча говорить сама).
Ведуча: Це, діти, маленький принц, з казки-притчі Антезана Екзюпері
“Маленький принц”. Нехай він сам розповість про себе.
Маленький Принц Я мешканець планети-астероїда В-612. Сталось так, що я
опинився перед льотчиком-землянином, який зазнав аварії в пісках Сахари.
З льотчиком ми подружились. Я допомагав льотчику як міг. Я розповідав
йому про мою загублену у Всесвіті планету. І ось я потрапив на вашу
планету, на Землю. Тут я зустрівся в різними людьми: добрими, мудрими,
лихатими, діловими. Я витримав багато випробовувань на Землі; навчився
мудрості; отримав звання людини. Але я повертавсь на свою планету, до
улюбленої Троянди. Тому, що кожен відповідає за свою планету і за тих,
кого він приручів. (Він же, маленький принц, виконує пісню із репертуару
Ассоль “Маленький принц” – (Кто тебя выдумал, звездная страна ?)
Ведуча: Э ще у нас гості. Ось погляньте на цього красеня-лицаря. Це
терорі роману шотландського письменника Вальтера Скотта.
Лицар. Я Айвенго, лицар, позбавлений спадку. Я повернувся з Палестини,
де хрестоносці намагалися звільнити Гроб Господень від сарацинів. Я
кохаю леді Ровену, але мій батько має намір видати її заміж за іншого.
Я- романтичний герой.
Ведуча. Айвенго є втіленням честі і вірності своєму слову і своєму
монархові.
Учні! У світовій літературі є багато творів, в яких порушується тема
кохання. Про юне кохання написав свою трагедію англійський драматург В.
Шекспір. Називається вона “Ромео і Джульєтта”.
Ці герої наші гості. (Виводять Ромео і Джульєтта.
Вони демонструють сценку із дії від слів Джульєтти “Як ти зайшов сюди і
до слів “Я б зважився такий здобути скарб”).
(Виконуєтеся пісня із репертуару Едіти П’єхи “Где-то есть город тихий,
как сон”),
Ведуча. Учні! Але не тільки прозові і драматичні твори є в світовій
літературі. Світова література багата й на поезію.
Видатними зарубіжними поетами є Джрдж Байрон, Адам Міцкевич, Йоганн
Гете, Олександр Пушкін, Марина Цвітаєва, Борис Пастернак. І ще дуже-дуже
багато інших поетів.
Ведуча: Послухайте, будь ласка, романс із кінофільму “Іронія долі або з
легким паром” на слова Марини Цветаевої.
(Звучить романс під гітару у виконанні старшокласниці).
Завершальна частина.
Ведуча. Шановні учні! Ви мали сьогодні можливість познайомитися з її
величністю – світовою літературою. Перед вами постачали герої з різних
творів письменників різних країн.
Були тут і казкові герої і юні закохані. Це, звичайно, маленька часточка
із всієї скарбниці світової літератури. Читайте книги, роздумуйте над
прочитаними сторінками збагачуйте свою мову і свій кругозір.
А зараз всіх гостей балу запрошую на вальс. (Всі герої танцюють на
сцені. Після цього до танців приєднуються всі присутні в залі.)
Ріка життя
Біжить ріка життя, пливе
Приток багато в неї:
Одна родинний вир несе,
Друга сміється з неї.
У тій другій вода мутна
Й зовсім не вабить око:
То, певно, людськії гріхи
Засіли в ній глибоко.
Наступна — світла і ясна,
Немов з джерел карпатських.
Це річечка дитячих душ
Тече так швидко, хвацько.
А далі диво-дивина –
Вода стоїть, як мертва.
Що це таке, звідки вона,
Чому розкрила жерла?
Вода ця з наших руйнувань
І глумлення з природи.
Нехай Господь нас береже
В такі потрапить води!
Біжить ріка життя, пливе,
Усе у ній змішалось:
Прозоре, світле і мутне,
Надія лише зосталась.
Скажи, хіба любов – це гра?
Та ні, й по-іншому не може бути:
Любов – це щирість, глибина,
Це – коли дихаєш на повні груди.
Любов не може буть нова,
Вона та перша, що прийшла несміло,
Вона тендітна, ніжна і крихка,
І треба берегти її уміло.
Поглянь навкруг –
Любов у всім:
У квіточці, в зернині.
І без любові, друже дорогий,
Чи був би ти на світі нині!
Любов Господь заповідав.
Він сам у всьому її бачив,
Бо без любові світ — це тьма,
Яка застелює нам очі.
Бо без любові злість навкруг,
Велика заздрість душі нищить,
І якщо ти в цім вирі опинивсь –
Тікай мерщій: людині це не личить!
Любов плекайте у собі,
Щоб в світ вона ішла
Упевнено й сміливо,
Щоб всім несла тепло
Скерованих сердець,
І жилось на землі
Спокійно і красиво!
Ранок
Світає… Ген-ген, удалені,
Срібляста зірка догорає
І оживає небосхил.
Ліловий колір відступає
І сонця золотистий пил
Ласкаво землю огортає.
Повітря чисте, як сльоза,
І тиша, тиша невимовна
Голубить душу, обійма
І все навкруг красою повне.
Та раптом, звідки не візьмись,
Легенький вітерець,
Немов Амур грайливий,
Затанцював у травах запашних,
Забігав по сріблястих переливах.
І ось торкнув легенько очерет,
Щоб не злякати виводок качиний,
І десь побіг вперед, вперед,
Щоб сповістить про ранок чинно.
Пташок веселих побудив,
В людські оселі завітав він.
У небо й землю сповістив,
Що день новий – настав ужас.
***
Не тривож мене, любий, у сні,
Хай насниться мені синє небо,
І волошки в житах, і ромашки в траві,
На яких погадаю на тебе.
Хочу довго я снить, бачить очі твої,
Завмирають в поцілунках пестливих.
Не тривож, не буди мене, любий, зі сну
Я у снах хочу бути красивих.
Щоб у них я щоночі з’являлась тобі,
Як білява лебідка на хвилі.
Не тривож, не буди мене, любий, зі сну
Я літаю у мріях щасливих.
Хочу зіркою буть, хочу сонцем світить,
Срібним дощиком очі вмивати.
Не тривож, не тривож мене, любий, у сні –
Лише в ньому так можна кохати.
***
Кажуть, що не на рідній землі
Не співають пісень солов’ї.
Ну, а де ж тая рідна земля?
Це – Україна люба моя!
Це – кучерявий ліщиновий гай,
Це – аромати садів і розмай,
Це трави у пояс, волошок поля,
Це – Україна люба моя!
Чорнеє море й величний Дніпро,
Кримські гори й Говерли чоло,
Таврійські степи і козацька земля –
Це Україна люба моя!
І тільки-но вечір на землю зійде,
Так соловей ніжну пісню веде.
І душа радіє співам солов’я.
Це і є, мій друже, рідная земля!
Людське життя…
Яке воно коротке!
Як мить – пробігло і нема.
І ти спішиш, пірнаєш як в безодню,
Та так, що аж п’яніє голова.
Ти не щадиш свого здоров’я,
Бо є багато що зробить:
Продовжить рід,
Дітей вивести в люди,
У праці успіхи здійснить.
В будинку гарнім прагнеш жити
І в ньому затишок створить.
І все біжиш, біжиш –
Нема коли й спочити –
Така вже у людей життєва нить.
І є ті ниті гарні й шовковисті,
Які в людському морі виграють,
А є шорсткі, колючі і тернисті
І дуже важко все збагнуть.
Та раптом сам себе (питаєш) запитуєш:
Чи довго ще летіть, спішить,
Чи настав час вже зупинитись,
Чи щось іще не встиг зробить?
Та голос внутрішній говорить:
“Не зупиняйся, треба плить.
Є тільки мить між минулим і завтрашнім
І ось ця мить нас запрошує жить”
Степанкова школа
Степанкова школа,
Прекрасна і велична,
І в мурах її чути,
Минулих літ буття.
Тут муза фліртувала
Із юнаком Павличком
І мріяли удвох
Про радощі життя.
Тут волю свою
Два брати гартували –
Євген і Роман Іваничуки
Вони про соборність
Тут мрію плекали
І гідно й завзято ішли до мети.
Тут трійця покутська
Росла – виростала,
І дух вільнолюбний господарем був,
І той, хто навчався в цій школі класичній,
Ніколи про неї в житті не забув.
Й сьогодні тут вміють
Навчати й творити,
Святим дорожити, людей шанувать.
Тут завжди на поміч
Приходить Учитель,
І учні уміють його поважать.
Рости ж і надалі,
Предвічная школо,
Виховуй лінгвістів, поетів, знавців,
По-мудрому, вміло вади у майбутнє
Вкраїнських дітей і відважних борців!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
