.

Ой, зав\’ю вінки… : Сценарій народного свята на Троїцю

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
369 5251
Скачать документ

Ой, зав’ю вінки… : Сценарій народного свята на Троїцю

 Свято відбувається на зеленій галявині біля річки. Позаду сцени,
утворюючі живу декорацію, росте береза, яку організатори свята
прикрасили різнокольоровими стрічками, квітами та зеленими віночками.
Трохи далі від сценічного майданчику розташована виставка виробів
майстрів декоративно-ужиткового мистецтва: українські рушники та
вишиванки, вироби на релігійну тематику. Включається запис святкового
церковного дзвону. Глядачі та гості сходяться до місця проведення свята.

На сцені стоїть жіночий фольклорний колектив. Біля сцени, на галявині, у
визначеній мізансцені, розташовані дівчатка в білих довгих сорочках, у
зелених віночках, з клечанням у руках. Дівчатка складають долоні як для
молитви і нахиляють голови, звучить дикторський текст.

          ДИКТОР:  “Пресвятая Троице, помилуй нас! Господи, очисти грехи
наша; Владыко, прости беззаконня наша; Святый, посети и исцели немощи
наша; имене Твоего ради. Господи, помилуй! (трижды) Слава Отцу и Сыну, и
Святому Духу, и ныне, и присно и во веки веков. Аминь! *

          Після дикторського тексту фольклорний колектив співає троїцьку
пісню “Ой, Троіця, зелен-свято”:

Ой, Троіця, зелен-свято,

Звеселяй нам двір і хату, ух.

Візьми в жменьки водиченьки

З холодної криниченьки, ух.

Навхрест будем поливати,

Сердешного вихваляти, ух.

Ми по царині пройдемо

І корогви пронесемо, ух.

Нехай дощик густий сіє,

Нехай травка зеленіє, ух.

Жито свій сніп викидає,

А пшениця зерном грає, ух.

Щоб і діточки раділи,

На Маковій коржі їли, ух.

До Спаса трава не сохла,

І худоба щоб не дохла.

З зелен-трави вінки вили,

Дівки заміж виходили, ух.

           Дівчатка під час звучання пісні водять на галявині хоровод.
Після виступу учасниці фольклорного колективу вишукуються у глибині
сцени, а до мікрофону, з клечанням, підходить солістка, яка, без
супроводу, у народній манері виконує троїцьку пісню ” Ой , зав’ю вінки
на всі святки “:

Ой, зав’ю вінки на всі святки,

На всі святки, на празники.

Да рано, рано – на всі празники.

А в бору сосна колихалася,

Дочка батенька дожидалася:

Ой, мій батеньку, мій голубчику,

Да прибудь до мене хоч на літечко!

У мене в тіні, перед воротами

Синє море розливається.

Да рано, рано – на всі празники.

Пани й гетьмани ізбігалися –

Всі сьому диву дивувалися.

Да рано, рано – на всі празники.

             Під час виконання пісні дівчатка прикрашають березу
стрічками, потім піднімаються на сцену. Солістка та дівчатка по черзі
промовляють своє слова і складають зелені букетики на авансцені

             СОЛІСТКА ТА ДІВЧАТКА:

Наша клечання з листу липи,

щоб солодко було їсти-пити!

Наше клечання з білих берез,

Щоб зійшовся на Куст рід увесь!

Наше клечання – кленовий лист,

Щоб був худобі добрий захист!

Наше клечання кленовеє –

Будьте всі в домі здоровії!

           Включається запис мелодії “Вербова дощечка”.  До мікрофону
підходять дві дівчинки.

        1 ДІВЧИНА: Сонце ясне, сонце праведне, святі наші діди-лада,
духи лісів, вод і полів! Зустрічаємо вас.вітаємо з Літом і запрошуємо!

         2 ДІВЧИНА: Зорі красні, місяце ясний, вітре буйний, дощу
рясний! Шануємо Вас і запрошуємо! ( вклоняються).

         Всі учасники: дівчатка, солістка та фольклорний колектив,
тримаючи одна одну за руки, під музику сходять зі сцени. На сцену у
справжньому народному одязі виходить ведуча.

         ВЕДУЧА:  Добридень, люди добрі! Вітаємо з святою Троїцею! Саме
сьогодні весна передала літу своє зелене вбрання. В далеку давнину люди
вірили в Сонце, Літо, Вітер, як у живі істоти – і молитвами,
діями-ритуалами намагалися забезпечити собі добробут та щедрий врожай.
Мабуть всі ви вже прикрасили свої оселі зеленими гілками та квітами. А
ще був колись звичай водити по селу Куста – прикрашену зеленим листям та
квітами дівчину. То ж просимо павлівських дівчат та хлопців вивести
свого Куста.

          Гурт дівчат та кілька хлопців виходять на сцену і починають
“одягати Куста”.

          1 ДІВЧИНА: А ну, Катруся, ставай до мене ближче, бо дуже ти в
нас невеличка. А ти, Галю, подай червоного пояса підперезати Куста.

           2 ДІВЧИНА: Ось так! Та стежте, щоб довгі гілочки волочились
по самій землі. Пройдись, Катруся!

           1 ДІВЧИНА: А тепер зробимо “підкуст”. Ось бачите, тепер
нашому Кустові і дороги не видно!

            Кожна з дівчат затикає Катрусі за пояс знизу велике березове
віття, а менше – встромляє згори. Куст ходить по сцені, а дівчата та
хлопці вихваляють свого Куста. До мікрофону підходить хлопець.

           ХЛОПЕЦЬ:

Ой-ти, дівко семилітко,

Одгадаєш сім загадок.

Одгадаєш – моя будеш,

Не вгадаєш – чужа будеш!

А що грає – голос має?

А що біжить без пригону?

А що плаче – сліз не має?

А що світить в ясну пору?

А що в’ється круг деревця?

А що горить без полум’я?

А що росте без кореня?

        ДІВЧИНА-КУСТ:

Хіба я не дівчина, щоб я того не вгадала?

Скрипка грає – голос має,

Сокіл плаче – сліз не має,

Вода біжить без пригону.

Місяць світить в ясну пору,

А хміль в’ється круг деревця.

Сонце горить без полум’я.

Камінь росте без кореня.

         1 ДІВЧИНА: Молодець, Катруся! А зараз понесімо радість усім
людям нашого села!

(Ведуча дає дітям крашанки та цукерки. Діти пригощаються ласощами,
дякують).

         ДІТИ: Ой, у цьому домі господиня хороша, не пожалкувала дати
Кустові гостинців.

         ВЕДУЧА: На здоров’я! Хай надією стелиться шлях перед вашим
першим Кустовим походом! (Дівчатка та хлопці йдуть зі сцени).

        ВЕДУЧА: А сьогодні у нас на святі багато гостей. Вас вітає
фольклорний ансамбль. Дорогі гості! Хати нашої не минайте, заходьте до
нас, да Куста поспівайте!

        Учасники ансамблю виходять на сцену з маленьким зеленим
деревцем, одна з учасниць промовляє:

Наш Куст да даром зілля не носить.

До того заходить, хто добре попросить.

         ВЕДУЧА:  Ой, дуже вас прошу з уклонами низькими, щоб були
довіку ми з вами близькими. ( вклоняється )

          Ансамбль виконує дві пісні, йде зі сцени. З другого боку на
сцену піднімаються учасниці наступного художнього колективу, в руках
вони тримають зелені гілочки, букетики квітів. Одна з учасниць
звертається до ведучої:

Коло того да зеленого Куста

Поросла да сочевиченька густа.

Коло дуба да зелена діброва,

Наша пані нехай буде здорова.

(Вклоняються).

ва.

ТЕКСТИ ДЛЯ ХУДОЖНІХ КОЛЕКТИВІВ:

Ой, на небі два місяці красних,

А в хаті та й господарі красні,

Ми підемо до лісу великого

Да зрубаєм явора високого!

ххх

Ой, зацвіла в городі рожа,

В цьому домі господиня хороша.

Просимо, пані, наш Куст подарити,

А свій дім звеселити!

ххх

Ой, прийміть, дівчата,

Бабу Куста водити,

То вона поможе вам

Віночки зробити.

ххх

Ой, у нашому селі 

Хороші дівки ходять,

Ой, у нашім селі

Хороше Куста водять.

ххх

Ой, дай, Боже, за рік Куста діждати,

Підемо до лісу того Куста вбирати.

Ой, у тому лісі та всілякії квіти –

Убирають Куста і дівчата, і діти.

ххх

Тройця, Тройця, пресвята Богородиця!

Посіємо жито – нехай зародиться.

Посіємо жито, посієм пшеницю,

Зароди, Боже, всяку пашницю!

(На сцену виходять учасниці обрядового фольклорного колективу
“Горобинонька”.

          ВЕДУЧА: 3 давніх давен існував звичай кумління і відбувався
він саме на клечальнім тижні, на Зелені свята. То ж зараз до вашої уваги
виступ фольклорного обрядового колективу ” Горобинонька”.

          ОДНА З УЧАСНИЦЬ: А ну, дівчата, хто з ким хоче покумитися –
ставайте парами.

(Ансамбль починає співати):

Ой, кумочки і голубочки,

Ми у ліс ідем,

Ми кумитися йдем,

І покумимося, і поголубимося!

А на дубчику два голубчики –

Вони кумляться і голубляться,

Обнімаються й пригортаються.

          Дівчата стають одна проти другої, тримаючи віночки коло
обличчя. Дивлячись одна на одну крізь вінок, починають крутити ним за
сонцем, при цьому тричі промовляють: „Будь зі мною, як кума з кумою!
Кумаймося, не цураймося, На “Ви” називаймося”. Через вінки дівчата
цілуються, стають парами, йдуть зі сцени. Одна з учасниць обрядового
ансамблю голосно нагадує: „Глядіть, дівчата, тепер цілий рік аж до
зелених свят наступного року ті, хто покумився – не мають права
сваритися! А вам, дорогі друзі, ми даруємо на згадку червоні крашанки.
Будьте такими ж спритними та красними, здоровими та добрими! Нехай вони
заберуть від вас лихо, наговір, на весілля накликають повен двір!”

          Обрядовий ансамбль виконує ще дві пісні, а дівчата у плетених
кошиках виносять крашанки, роздають глядачам. Поки виступав обрядовий
ансамбль помічники виносять деревце і встановлюють його на галявині
перед сценою. Біля деревця у певній мізансцені розташувалися ” русалки
“. На сцену виходить ведуча, позаду неї вишукуються учасники наступного
фольклорного колективу.

          ВЕДУЧА: Троїця – це свято, яке об’єднує живих і мертвих. На
другий день Трійці “проводжали русалок” – тобто душі померлих. В період
Зелених свят звичай забороняв купатися в річках, щоб “русалки не
залоскотали”.

          Учасники фольклорного колективу виконують троїцькі пісні
“Сиділа русалка” та “На гряній, на гряній…”.

Сиділа русалка

На крутій березі,

Просила русалка

В жіночок наміток,

У дівочок сорочок:

– Жіночки-подружки,

Дайте мені заміточку.

Хоть вона худенька,

Та аби біленька.

На гряній, на гряній

Русалки сиділи,

Сорочок просили;

– Дайте, дайте, дівочки

Молодії молодички,

Дайте сорочку.

Ой, старенький дідько

По городу ходе.

Він оре-скороде,

Конопельки сіє.

Молодая молодка

По двору ходила,

Голубців манила.

Шуги-шуги, голуби,

На дідові коноплі!

Да щоб мені їх не брать,

Білих рук не драть.

           Після виконання пісень включається фонограма: спів солов’я,
звук стихає і переходить у соло на флейті. Під звучання флейти головна
Русалка” пробуджується “, відходить від деревця, де „сплять” її подруги.
У запису звучить монолог Мавки (“Лісова пісня” Л. Українки) і головна
Русалка засобами пантоміми та танцю імітує текст. Русалка пробуджує
своїх подруг, залучаючи до танцю. Русалки танцюють, веселяться. У запису
звучать “русалчині жарти” (мелодійний дівочий сміх, вигуки: „Ой, яке тут
зелене диво!”, „А гарно як!”, „Сестроньки, а пожартуємо?!”, „А як же
ж?”, „А ось як…” Дівочий сміх…  Головна Русалка бере гарний посуд
для вмивання (він наповнений водою, тут плавають зелене листя м’яти та
квіти). Русалка веде за собою “струмочок” своїх подруг і починає разом з
ними вмивати глядачів. На сцені – ведуча.

          ВЕДУЧА: Любі друзі! Ця русалчина вода чарівна: русалочки були
в доброму настрої, коли наговорювали її. А хто вмиється цією водою, той
буде щасливим і гожим, як сонце, веселим, як весна, робочим, як бджола і
багатим, як земля! То ж вмивайтеся русалчиною водою на красу, на вроду,
на лагідну згоду!          

    Фольклорний ансамбль на сцені виконує троїцьку пісню “Проводили
русалочок”:

Проводили русалочок, проводили,

Щоб вони до нас не ходили,

Та нашого житечка не ломили,

Та наших дівочок не ловили.

Перед ворітьми долина,

А в тій долині калина.

Ой, там Гапиночка гуляла

Жемчуг-намисто обірвала.

          До мікрофону підходить ведуча, а на сцену піднімаються
дівчатка та хлопчики.

          ВЕДУЧА:   Дорогі друзі! Вже підійшов час розбирати нашого
Куста. Куст по селу ходив, подарунки заробив.

          На авансцену виходить дівчинка-Куст. Хлопчики та дівчатка
знімають з неї зелене вбрання і розкидають його на всі боки.

          1 ХЛОПЧИК:   Зоря-зоряниця, красна дівиця в церкву ходила,

Ключи зронила – місяць бачив: сонце вкрало!

          2 ХЛОПЧИК:  Лети, лети, троїцький маю, нехай нас лихо минає!
Хай усе зло з села відійде з тобою, нам його не треба!

          ДІВЧИНКА:  З Куста май знімаю, по дорозі розкидаю! Від грози,
від бурі, від грому – на добро старому й малому! (У мікрофона ведуча).

          ВЕДУЧА: Ось і закінчилось наше Зелене свято. Але нескінченна
наша любов до дерев та квітів, лісів та річок. Нехай і далі тішать вони
нас своїм свіжим диханням та красою.

          Учасники фольклорного колективу підходять до мікрофонів та
промовляють:

Чистих вам рос!

Пречистої думки!

Краси і вроди,

Як квіту в вінках!

           ВЕДУЧА: То ж дай, Боже, за рік Куста діждати!

           Ансамбль і діти співають троїцьку пісню “Ой, Троїця, зелен
свято”.

          

            Використана література:

Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис.-К.: “Оберіг”,
1991.

Храплива-Щур Л. Українські народні звичаї в сучасному побуті.-К.:
“Просвіта”,1990.

Валькова В. “Прийди, прийди до мене, неділенько зелена”: Методичні
рекомендації. Київ, 1994.

Китова С. “Щоб не запала да доріженька листом”. Сценарій обряду “водіння
Куста” на Зелені свята.-Київ, 1991.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020