Курсова робота
Розміщення меблевої промисловості України.
Зміст
Вступ………………………………………………………….
…………………………………………….с.3-5
1.Структура та значення меблевої промисловості
України…………………………с.6-8
2.Передумови розвитку та розміщення меблевої промисловості
України……с.9-13
3.Особливості іфактори розміщення меблевої промисловості
України……….с.14-17
4.Сучасний стан розвитку меблевої промисловості
України:……………………..с.18-20
4.1 Обладнання, матеріали та нові
технології;………………………………………….с.20-28
4.2 Проблеми
промисловості…………………………………………………..
………………с.28-30
5.Внутрішня та зовнішня торгівля продукцією меблевої
промисловості
України………………………………………………………..
………………………………………….с.31-36
6.Перспективи розвитку меблевої промисловості України в умовах
ринкової
економіки………………………………………………………
………………………….с.36-38
Висновки……………………………………………………….
………………………………………..с.39-40
Список використаної
літератури……………………………………………………..
……….с.41
Додатки
………………………………………………………………
………………………………….с.42-
Вступ
Перш ніж написати курсову роботу, потрібно з’ясувати, що таке меблева
промисловість, яку роль вона відіграє у народному господарстві України,
до якого комплексу вона входить. Об’єктом даної курсової роботи є
меблева промисловість України.
Меблева промисловість – є однією з напотужніших галузей деревообробної
промисловості. У ній працюють 50% від зайнятих у деревообробній
промисловості.Меблева промисловість займається виробництвом меблів для
оформлення житлових будівель.Меблі поділяються на різні групи:
– меблі побутового призначення, які використовуються у повсягденному
житті;
– офісні меблі, споживачами яких є приватні та державні організації,
підприємства, а також люди, які посідають державні та інші високі
посади;
– корпусні меблі, а зокрема шкільні меблі, які повинні забезпечувати
навчальні заклади України меблевим устаткуванням;
– м’які меблі, до них входять м’які дивани та крісла, кутки тощо;
– меблі з натурального дерева, які мають класичний дизайн і
функціонують у житлових будівлях, офісах ;
– меблі із скла.
Меблева промисловість є дуже важливою для нашого повсягденного життя,
вона посідає невід’ємне значення у житті людини та суспільства вцілому.
Меблева продукція забезпечує населенню загальноприйняті умови людського
життя, вона виконує різні функції, без яких людина не може обійтися.
Меблева промисловість має велике значення для економіки України. Велика
кількість трудових ресурсів зайнята саме на виробництвах цієї галузі.
Отже, зменшується кількість безробіття. Меблева промисловість займає
своє місце у економіці країни і надає їй немалий прибуток.
Предметом курсової роботи є просторова (територіальна) організація
меблевої промисловості, вивчення якої здійснюється на різних рівнях.
Присутній огляд у курсовій роботі і таких елементів просторової
організації як трудоресурс, який зайнятий в меблевій промисловості,
природоресурсний потенціал, інфраструктура тощо.
Курсова робота ставить перед собою завдання ознайомитися із факторами
та особливостями розміщення меблевої промисловості України. Ознайомитися
з проблемами та перспективами розвитку меблевої промисловості на
Україні.
Метою курсової роботи є:
– вивчити структуру даної промисловості;
– ознайомитися з організацією виробництва;
– ознайомитися з ситуацією щодо трудових ресурсів та розміщенням
навчальних закладів, які готують кваліфікованих фахівців для меблевої
промисловості;
– ознайомитися з технологією виробництва;
– ознайомитися з розміщенням потрібної сировинної бази;
– ознайомитися з новинками науково-технічного прогресу щодо технологій,
які потрібні для виробництва меблевої продукції;
– ознайомитися з новинками матеріалів, які потрібно застосувати у
виробництві;
– ознайомитися з передовими досягненями у меблевій промисловості;
– знайомитися з можливим екологічним захистом споживачів та виробників
цієї галузі.
Ознайомившись з кількістю видів імпортованої продукції для виробництва
меблів, курсова робота дає зрозуміти перспективи українських меблевиків
в освоєнні виробництва товарів на нашій території. Це дозволяє відкрити
велику кількість підприємств і залучити велику кількість робочої сили.
Розглянемо історію виникнення меблевої промисловості .
Україна – це країна, яка з давніх-давен славилась своїми лісами. В
зв’язку з цим ще в історичні часи населення використовувало ліс як
сировину для різного виробництва. Спочатку використовували для
спорудження житлових будинків, виготовляли знаряддя праці, плоти, човни,
а згодом навчилися використовувати для столярних робіт: вікна, двері, а
також і меблі.
Спочатку меблі виготовляли тільки з натурального дерева. Це були ліжка,
столи, лави, куфри – замість шафів, полиці, вішалки. З кожним роком люди
розумнішали, вчилися, завозили досвід із закордонних держав і навчилися
переробляти відходи лісової промисловості. Таким чином в Україні виникли
лісопереробні заводи, які з дерев’яної стружки та з допомогою хімічної
промисловості випускають меблеві плити ДСП.
У зв’язку з добавками до пиломатеріалів хімічних смол, з допомогою яких
виробляють ДСП, ця продукція є токсичною, яка виділяє формальдегід .
Висвітливши всі головні аспекти, а саме: об’єкт, мету, завдання
курсової роботи, значення меблевої промисловості у господарському
комплексі України та повсягденному житті, можна починати написання
курсової роботи.
1.Структура та значення меблевої промисловості України.
За технологією виробництва меблі можна поділити на такі основні
групи[19;ст.3]:
– корпусні меблі (столи, шафи, кухні, а також полиці, тумби та ін.);
– м’які меблі (дивани, м’які крісла, м’які кутки та ін.);
– офісні стільці і крісла;
– меблі з натуральної деревини;
– меблі з скла.
На Україні з меблевої продукції виробляють найбільше корпусні меблі.
Виробники вважають, що ринок переповненний цією продукцією і попит на
неї щороку знижується[6;ст.2]. Але не зважаючи на це корпусні меблі є
невід’ємною частиною меблевої промисловості.Тому до групи цих меблів
можна віднести столи побутові і офісні, шафи побутові і офісні, стінки,
передпокої, кухні, торгове устаткування, меблі для готелів і навчальних
закладів, а також полиці, тумби та інше.
До м’яких меблів можна віднести м’які дивани та крісла, м’які куточки
та інше. На українському ринку немає дуже багато виробників м’яких
меблів. Їхня вартість є дорожчою від корпусних меблів, бо сировину для
їх виробництва потрібно, в більшості випадках, доставляти з закордону
(м’який пінополіуретан, електротехнічний картон, шкіра, тканина та ін.).
Меблі з натуральної деревини мають класичний дизайн і є розкішю для
громадян України. Меблі цієї групи за своєю собівартісттю є дорогими.
Особливо пристижними вважаються меблі з рідкісних порід деревини (так
званого, червоного дерева). Найбільшими виробниками таких меблів є
переважно фірми, які спеціалізуютьсяна столярних виробах.
У мебельній промисловості широко використовується скло.До них відносять
меблі з фрагментами скла: шафи-купе, торгові вітрини, офісні та побутові
столи та інше. Меблі із скла в Україні виробляють переважно фірми, які
спеціалізуються на виробах зі скла.
Кожною промисловістю України управляє певний орган, який в свою чергу
підпорядковується виконавчій владі України. Для меблевої промисловості
України таким органом є Українська Асоціація Меблевиків (УАМ) [20;ст.2].
Цей орган:
– контролює ціни на сировину, фурнітуру та комплектуючі, тобто всі
необхідні компоненти для виробництва меблів;
– регулює ринки експорту та інпорту продукції;
– координує дії виробників промисловості.
УАМ для того, щоб не виникло напорозумінь координує дії виробників
промисловості. Це включає ліквідацію перенасиченості або недостатності
продукції на ринку, слідкування за попитом на продукцію. Виходячи з
цього, УАМ спрямовує виробництво фірм для досягнення економічної
рівноваги на ринку меблевої промисловості. Наступною функцією УАМ є
регулювання ринків експорту та імпорту продукції, тобто доставка
необхідних компонентів для виробництва меблів із закордонних країн на
Україну, відкриття шляхів імпортування української продукції до
іноземних країн. УАМ також контролює ціни відчизняної та іноземної
сировини, фурнітури та комплектуючих.
6 жовтня 2005 року відбувся сьомий закритий з’їзд УАМ.Відбулися вибори
президента УАМ. Відкритим голосуванням членами правління був обраний
Олександр Михайлович Бєляєв[20;ст.2].
Головним чином вся відповідальність лягає саме на УАМ, а вона при
виникнені проблеми звертається до Міністерства промислової політики
України.
Отже, управляючі органи, які відповідають за дану промисловість
звичайно ж потрібні. Хоча не завжди такі органи справляються з своєю
відповідальністю і через це виникають різні проблеми та непорозуміння.
Значення меблевої промисловості в господарському комплексі Украіни є
великим.Особливо в нашому повсягденному житті широко використовується
продукція цієї промисловості. Насамперед меблі забезпечують нам
якнайкращий комфорт. Кожний тип меблів має свою функціональність. Ми не
можемо уявити наше життя без офісних, журнальних столів чи столів
побутового призначення, стінок, тумбів, кухонних меблів, диванів, м’яких
крісел, стільців, торгового обладнання чи інших функціональних меблів.
Меблі забезпечують умови нашого життя, а також призначаються для дизайну
житла, який з кожним роком покращується.
Жодна організація не може обійтися без меблевої продукції. Офіси
потрібно устаткувати офісними столами, де можна зберігати документи,
цінні папері, архіви, контракти, бланки та інше; шафами;стінками;
офісними кріслами; меблями для комп’юторів і т. д. Приміщення, де
проводиться торгівля не може обійтися без торгового обладнання, яке
функціонує для якнайкращого оформлення вітрини для кращого продажу
продукції[2;ст.4].
З давних давен, ще тоді, коли не існувало меблевої промисловості, люди
намагалися оформити своє житло устаткуванням, яке б допомагало створити
кращі умови життя. І з часом виникла меблева промисловість, яка щороку
розвивається і до сьогоднішого дня.
Отож на сьогоднішній день кожен може придбати меблі на любий смак та за
любою ціною.
Отже, можна зробити висновок, що меблева промисловість потрібна і вона
стала невід’ємною частиною життя людини.І потрібно зазначити, що меблева
промисловість розвивається , так як і повинна би розвиватися разом із
зростанням людських потреб, щоб їх задовільнити. Але Україна не є досить
розвиненою країною і тому нам потрібно більше вдосконалити виробництво
меблів для досягнення вищого рівня розвитку країни та покращити умови
життя.
2.Передумови розвитку та розміщення меблевої промисловості України.
На меблеву промисловість України впливають природні, демографічні та
економічні передумови її розвитку та розміщення.
Природні передумови впливають на особливості і засади територіальної
організації виробництва. Наявність лісових ресурсів сприяє розміщенню
виробників меблевої продукції. На Україні недостатньо сировинної бази.
Це зумовленно невисокою ліснистістю(14%), невеликими обсягами заготівлі
сировини (14 млн. м кб. за рік) та переважанням лісів з обмеженим
експлуатаційним значенням (52%). Україна забезпечує лісовими ресурсами
власні потреби лише на 30%. Оскільки у нас не достатньо лісових
ресурсів, то і не достатньо матеріалів для виробництва меблів (плит ДСП,
ДВП, МДФ, натуральної деревини тощо). Тому відчизняні виробники змушені
завозити матеріали з іноземних країн і виробництва можуть бути
розміщенні поблизу портів транспортування матеріалів. Це сприяє розвитку
меблевої промисловості України, тому що на транспортування затрачаються
не малі кошти, а закордонні матеріали є дещо дорощими від вітчизняних,
бо враховується податок при ввозі продукції через кордон.
Основні райони лісів розміщенні в Поліссі та Карпатах. Отож, виходячи з
цього найбільші центри виробництва меблів зосередженні в цих районах:
Чернівці, Берегомет, Івано-Франківськ, Брошнів, Вигода, Рахів, Надвірна,
Свалява, Стрий, Львів, Сколе, Тересва – в Карпатах; Костопіль, Сарни,
Ковель, Коростень, Овруч, Малин – на Поліссі. Крім орієнтації
промисловості на сировину, вона орієнтується і на споживача, тому
найбільші виробництва також розміщені в Києві, Харкові, Львові,
Дніпропетровську, Одесі, Донецьку, Івано-Франківську, Чернівцях тощо.
Демографічні передумови мають не менший вплив на розвиток та розміщення
меблевої промисловості в Україні, ніж природні передумови. Демографічні
передумови характеризуються:
– чисельністю населення країни, його динамікою;
– розміщенням населення на території країни, його щільністю та формою
розселення;
– чисельністю та динамікою трудових ресурсів, рівнем їхньої
кваліфікації;
– структурою зайнятості населення.
Певною мірою чисельність населення впливає на обсяг ВВП. Навіть власник
невеликого підприємства повинен бодай у загальних рисах знати динаміку
чисельності населення мікрорайону, щоб планувати свою діяльність.
Чисельність населення регіону є одним з найважливіших факторів
формування внутрішнього ринку. Іншим важливим фактором є купівельна
спроможність. Завдяки таким характерним знанням, підприємець може
планувати обсяг виробництва певної продукції, яку зможе купити
населення, щоб в підприємстві не залишалася не реалізована продукція і
воно могло отримувати максимальну кількість прибутку. Знання про
купівельну спроможність населення дасть можливість орієнтуватися
власнику підприємства щодо цін на продукцію. Так наприклад, у малих
провінційних містах не бажано виробляти велику кількість меблів
класичного стилю з натуральної деревини, які характерні високою
собівартістю і слідуючи з цього мають високу ціну.
Важливою ланкою розвитку меблевої промисловості є підготовка
кваліфікованих спеціалістів[15;ст.2]. Однак формування цієї ланки, у
зв’язку із занепадом закладів професійно-технічної освіти вимагає не
абияких зусиль. Це сприяє повільнішому розвитку даної промисловості.
Перед тим, як розміщувати підприємство меблевої промисловості у
вибраному районі, потрібно поінтересуватися рівнем кваліфікації
потрібних спеціалістів і їх кількістю.
Розселення і виробництво мають прямий і зворотній зв’язок. Вплив НТП на
великі міста зумовлює “притягання” виробнитва до себе.
Економічні передумови найсуттєвіше впливають на реалізацію виробленої
продукції. Групи, які характеризують дані передумови:
– історико-економічні передумови;
– особливості суспільної організації виробництва;
– характерність прояву територіального поділу (на регіоному і
міжнародному рівнях);
– загальний рівень економічного розвитку країни.
Історико-економічні передумови є закономірною послідовністю подій у
попередньому розвитку економіки, які справили історичний вплив на
сучасний характер розвитку та розміщення меблевої промисловості.
Загальні історико-економічні передумови визначаються закономірностями
суспільного розвитку – це розвиток соціально-економічних відносин,
послідовне чергування способів виробництва, вдосконалення засобів праці,
індустріалізація, НТП тощо. В деяких країнах і регіонах розвиток є
інтенсивний, а в інших – повільніший. Причиною недостатнього розвитку
меблевої промисловості в Україні був історичний вплив Радянського Союзу
на нашу державу. Влада Ралянського Союзу гальмувала розвиток України з
політичною метою. Особливо повільно розвивалися українські села.
Впродовж всієї своєї історії і до ІІ половини ХХ століття українські
селяни у своїй більшості не мали просторового житла. Меблі у селянських
хатах були багатофункціональними, а їх кількість обмежена браком площі
приміщення. Селянські меблі були саморобними і виготовлялися з масиву
деревини. Майже до 50-х років минулого століття пилорами були далеко не
в кожному селі.
У довоєнні роки меблева промисловість у колишньому Союзі практично не
розвивалася [18;ст.10]. За рахунок колективізованого селянства
будувалися гіганти соціалістичної індустрії.
У повоєнні роки інтер’єр сільських хат був зіпсований металевими
ліжками. Зате шафи з каркасами з натуральної деревини, фанерними
стінками та дзеркалами-дверцями вписалися щонайкращим чином в інтер’єр.
Пасували і дивани з високими спинками і колоди.
У 60-х роках розпочалося виробництво корпусних меблів з ДСП. До села
вони почали потрапляти на початку 70-х. Не годилися вони для селянських
мешканців і для міст, мешканці яких записувалися у довжелезні черги для
придбання фінських, румунських, чехословацьких меблевих
гарнітур[18;ст.10].
Загалом у 70-х – 80-х роках меблі вітчизняного виробництва, не кажучи
вже про імпортні, перебували в дефіциті.
Починаючи з середини 90-х років минулого століття в незалежній Україні
стрімко розвивається меблева промисловість. За своєю якістю та дизайном
українські меблі не поступалися європейським. Однак вітчизняна продукція
навіть низького цінового сегменту нині не доступна нашим селянам.
Щодо матеріалів виробництва меблів, то вони також перебували у
дефіциті. Час, що минув від початку переходу економіки на ринкові
відносини, характеризувався падінням обсягів виробництва стружкових
плит. Відбувалося це на тлі загальної кризи економіки країни. З 1998
року ситуація в країні почала стабілізуватися і з кожним роком
покращується.
Виробництво стружкових плит України в 90-х роках минулого століття
базувалося на 12 підприємствах, де діяли 14 технологічних ліній й
переважно було розташоване на заході країни. У 1992 році було
виготовлено 977,38 тисяч м кб. Вже тоді дефіцит стружкових плит становив
700 тисяч м кб. і поповнювався за рахунок ввезення плит з Росії та
Білорусі [10;ст.8].
Переважна більшість ліній працювали в умовах гарячого пезперервного
режиму вже не одне десятиріччя, що призвело до повного фізичного й
морального зносу устаткування. Через економічний спад нові лінії в
експлуатації не вводились. Натомість значна кількість старих ліній
перестали працювати.
Не зважаючи на всі перешкоди, Україна славилася дизайном своєї меблевої
продукції далеко за межами нашої країни. Ось, наприклад, Котовська
меблева фабрика (Одеська область) була заснована ще у довоєнні роки. У
1987 році вони почали виробляти ДСП, а через десять років почали
виготовляти меблі. У 1992 році в Лас-Вегасі (США) на міжнародній
виставці “Америка – Україна-92”, меблеву промисловість України
представляла Котовська меблева фабрика[3;ст.4].
Зараз розрив у продукуванні національного доходу між розвинутими
країнами і тими, що розвиваються становить дванадцятикратну величину.
Причини, чому країни, що розвиваються відстали у поступі економіки:
повільніша еволюція соціально-економічних відносин, наслідки
колоніалізму. Доки країни, що розвиваються “вилазять” на черговий
щабель, то економічно розвинені держави здобуваються на новий рівень.
Тут потрібна не лише звичайна допомога заможніших держав, але й
“взаємопроникнення” економік, інтернаціоналізація світового
господарства.
Отже, загальний рівень розвитку країни (регіону) має чималий вплив на
розвиток кожної промисловості. При високому рівні доходів населення
присутнє масове виробництво та реалізація товарів меблевої та іншої
промисловості. Це сприяє вкладення інвестицій у виробництво обладнання,
що тягне за собою і розвиток інших галузей.
3. Особливості і фактори розміщення меблевої промисловості України.
Меблева промисловість відноситься до тих промисловостей, на яких
більшою мірою впливає сировинний та споживчий фактори.
Споживчий фактор є важливим тому, що масове споживання готової
продукції локалізується у певних центрах, наприклад, у великих містах
або агломераціях, а сировина легко транспортується. Значною мірою
розміщується у великих містах: Києві, Львові, Харкові, Одесі, Луганську,
Дніпропетровську, Донецьку тощо.
Важливим залишається для виробництва меблів і сировинний фактор, хоча
його роль зменшується через дедалі більше використання для виготовлення
меблів деревно-стружкових та деревно-волокнистих плит. Найбільшими
центрами виробництва меблів у лісопромислових районах або недалеко від
них є Житомир, Ужгород, Мукачеве. Багато меблевих підприємств
розташовано у невеликих містах (Карпати, Полісся) та поблизу великих
міст в інших районах країни.
Щодо Столичного економічного району, то там найбільшого розвитку
меблева промисловість набула у подільських областях, де вона
орієнтується на власну сировинну базу. Також промисловість зосередженна
у великих містах, враховуючи наявність значної кількості споживачів
продукції (Чернігів, Малин, Київ, Коростель і т. ін.).
У Карпатському економічному районі є в наявності значна матеріаломістка
база для виробництва меблів, тому дана промисловість є тут розвинена.
Основні регіони розвитку промисловості: Жидачів, Івано-Франківськ,
Чернівці, Свалява, Надвірна тощо. У місті Надвірна є в наявності
матеріали, потрібні для даної промисловості – ДСП, яке виробляється
потужною фірмою “Інтерплит”.
Меблева промисловість у Північно-Західному економічному районі
розміщена у таких основних центрах: Костопіль, Ківерці, Луцьк, Рівне.
Для Придніпровського економічного району меблева промисловість, яка
входить до лісовиробничого комплексу має виключно обслуговуюче значення.
Але, дніпропетровська меблева фабрика “Дніпромеблі” – одна з найстаріших
в Україні. За 75 років свого існування вона пережила різні періоди,
зокрема у 90-их роках – економічну кризу [4;ст. 4]. Сьогодні вона має
колективну форму власності і є одним з лідерів на ринку виробників
м’яких меблів. Фабрика пропонує споживачам м’які меблі високого рівня
дизайну та надійності: кутові дивани, дивани для дому та офісу,
крісла-ліжка і просто крісла, одно- і двоспальні ліжка, софи і кушетки
тощо. На фабриці використовують тканини угорських, турецьких та
китайських фірм. Правда, останнім часом почали заявляти про себе
українські ткачі. Каскади диванів виробляють з масиву деревини твердих
порід, яка проходить попереднє сушіння. Для комфорту використовують
понополіуретан високої щільності, шар синтепону – додаткова м’якість.
Фабрика гарантує безпроблемну експлуатацію своїх виробів протягом
півтора року. Ми можемо пишатися наявністю таких фабрик у нас на
Україні, бо вони підвищують рівень розвитку меблевої промисловості.
У Північно-Східному економічному районі меблева промисловість
орієнтується на споживача і роташовується у великих містах: Харків,
Суми, Полтава та інші.
У Причорському економічному районі меблева промисловість не є
провідною, але вона тут присутня і орієнтується на споживача. Котовська
меблева фабрика, яка знаходиться у Одеській області є відомим виробником
меблів на українському ринку та за кордоном.
Донецький економічний район справедливо вважають регіоном виключно
важкої промисловості. Разом з тим тут набувають активного розвитку
меблева та деревообробна галузі. На Донеччині, як і в інших регіонах
України, окрім потужних, працює багато невеличких підприємств. У цьому
регіоні присутні всі умови для виробництва меблів.
Фірма “Станкодніпро” – офіційний представник і торговий партнер
провідних підприємств – виробників обладнювальних центрів. Виробляє
обладнання для деревообробки та виробництва меблів, вона експортується
на рівні світових виробників. Фірма “Релікт” пропонує меблеві фасади,
дверні і віконні компоненти тощо. Фірма “Ально” , відома в країнах
Східної Єворпи, як виробник декоративної ламінованої ДСП за технологіями
постформінг і софтформінг. Пропонує для меблевої промисловості також
меблеві фасади, декоративні плити широкої гами декорів. “Регіон-блюз” з
2001 року спеціалізується на виготовленні корпусних меблів з
використанням матеріалів провідних світових виробників. Підприємство
також є представником австралійської фірми “Blum” в Донецьку. Так на
його стендах була широко представленна меблева фурнітура. Існують великі
меблева компанії, зокрема, “Меркс”, “Меблі МВС”, Біо-Меблі”, які
представляють журнальні столики, крісла-качалки, крісла для відпочинку,
меблі з масивної деревини, зі скла.
Для вдалого розміщення виробників меблевої промисловості потрібно в
наявності якнайбільша кількість кваліфікованих фахівців. Але, на жаль, в
нашій країні на даний момент мало розвинена технічна освіта і, виходячи
з цього, немає в наявності достатньої кількості фахівців. Тому
підприємства меблевої промисловості не мають можливості розташовуватися
вільно, а залежать від присутності на вибраній території трудових
ресурсів потрібного призначення.
Отже, розміщення виробників меблевох промисловості залежить в більшості
від сировиннох бази, матеріалів для виробництва меблів, потрібного
устаткування та споживачів. Підприємства, які виготовляють меблі з
натуральної деревини більше залежать від сировини, ніж від розташування
підприємств, які є виробниками ДСП, ДВП, МДФ та інших матеріалів. А інші
виробники меблів (крім м’яких) розміщуються поблизу виробників
відповідних матеріалів або близько до портів, куди постачають імпортні
матеріали. Розміщення м’яких меблів також здебільшого залежить від
імпортних матеріалів, тому що українські виробники м’яких меблів частіше
використовують матеріали іноземного виробництва. На мою думку, потрібно
підвищити якість матеріалів українського виробництва для виготовлення
меблів різних типів і підвищити рівень розвитку технічної освіти в
Україні для забезпечення підприємств меблевої промисловості
кваліфікованими кадрами.
4.Сучасний стан розвитку меблевої промисловості України
Меблева промисловість опинилася у сильному занепаді в той час, коли
Україна входила до складу Радянського Союзу. За часів незалежності
України меблева промисловість почала поступово розвиватися і набувати
більших обсягів виробництва відповідної проодукції. Розвиток меблевої
промисловості виявлявся у вдосконаленні продукції: введенням нових
дизайнів меблів, підвищення якості продукції, введеням нового
устаткування на підприємствах тощо; збільшенні обсягів виробництва
продукції; забезпечення промисловості потрібними матеріалами і т. ін.
Останнім часом розвиток дизайну та конструювання з метою удосконалення
споживчих властивостей гратчастих меблевих виробів (ГМВ) істотно змінив
підходи до формування процесів виробництва та управління, організації
предметно-просторового середовища життєдіяльності людини. У дизайні
сучасних меблів неприйнятні стандартні рішення. Важливі тут , так би
мовити, індивідуальні та дрібносерійні проекти, реалізація яких повинна
базуватися на новітніх технологіях.
Аналіз ринків збуту та роботи деревообробної галузі, до якої входить
меблева промисловість, технічних можливостей підприємств за останній рік
показує, що на ринку з’являється все більше меблів вітчизняного
виробництва з унікальними конструктивно-технічними рішеннями. У світі і
зокрема в України пройшло розширення технічних можливостей. Це зумовлено
високим рівнем розвитку науково-технічного прогресу, тому в сучасних
умовах техніка стала практично необмеженою і завдяки цьому виробництво
має можливість користуватися всеможливою технікою для задоволення
споживчих потреб. З розширенням технічних можливостей виробництва в
конструюванні меблів відкривається повна свобода для пошуку
різноманітних форм та конструкційних деталей для ТМВ, особливо гнутих.
На даний момент випустилися новітні технології для виробництва
гратчастих меблів, які сприяють розширенню можливостей удосконалити
продукцію даного виду меблів. До гратчастих меблів традиційно відносять
меблеві вироби, об’єктивно-просторова структура яких утворена за
допомогою лінійних елементів (більше 80% всієї меблевої продукції)
[21;ст.40]. На Україні існує велика кількість підприємств, які
виробляють гратчасті меблі і в них присутній великий асортимент
продукції даного виду меблів [див.додаток 1].
У Дніпропетровську на меблевій фабриці “Арт Продюс Група” виготовляють
стільці, крісла, корпусні меблі нового покоління. А загалом,
використання пиломатеріалів для виготовлення меблів у світі падає [2;
ст.4]. На сучасному етапі розвитку даної промисловості виробники
повертаються до виготовлення меблів з натуральної деревини, використання
натурального шпону для личкування меблів тощо. Як уже було сказано,
однією з причин зменшення використання пиломатеріалів є їх негативний
вплив на здоров’я людини. Звичайно меблі, які виготовленні з натуральних
матеріалів є за своєю собівавртістю дорожчими, але вони також
користуються великим попитом у споживачів.
Ситуація щодо забезпечення виробників меблевої промисловості потрібними
матеріалами, то вона є дуже скрутною. Україна не забезпечує себе плитами
ДСП, ДВП та МДФ. Зокрема на Україні виробляється дуже малий процент
ламінованих плит МДФ , від тих які потрібні на даний час для меблевого
виробництва. Тому вироники меблів змушенні завозити плити МДФ у Польщі,
Словаччині, Прибалтійських країн тощо. Виробництво плит ДСП та ДВП є
також недостатнім. Але на щастя ситуація на Україні покращується і на
ринку все частіше з’являється вітчизняна продукція [17;ст.12]. На нині
вітчизняний виробник ДСП ВАТ “Аверс” більшість продукції реалізовує в
Києві та області. Для меблевих підприємств, зокрема київських,
забезпечення деревостружковими плитами давно вже є актуальним.
На думку меблярів, у будь-якому випадку конкуренція не завадить
вітчизняним виробникам ДСП. Тому що тоді покращиться якість на
продукцію, знизиться ціна і, загалом, конкуренція є позитивним моментом
для споживачів продукції та економіки країни.
Виробництво високоякісних і водночас недорогих меблів – це завдання не
з легких. Нині, наприклад, ламінована плита від “Кроно-Львів” не гірша
за закордонну [15;ст.3]. Зате є дещо дешевша. Є і інша перевага – це
оперативність постачання, тобто не потрібно витрачати великих коштів для
перевезення матеріалів на великі відстані, а також і входить те, що
деякі виробники даної продукції застосовують післяпродажний сервіс, який
забезпечує споживачу надійність доставки тощо.
Однією з головних проблем сучасного розвитку меблевої промисловості є
підготовка кваліфікованих фахівців для забезпечення процесу виробництва
меблів трудовими ресурсами. Меблева промисловість протягом останніх
років динамічно розвивається. Цьому сприяють сучасне обладнання, якісна
сировина, матеріали, комплектуючі. При наявності головної ланки –
кваліфікованих фахівців – на підприємствах створюють продуктивний
виробничий процес. Однак формування цієї ланки, у зв’язку з занепадом
закладів професійно-технічної освіти, вимагає неабияких зусиль[15;ст.2].
Чимало підприємств готують спеціалістів безпосередньо на підприємствах,
витрачаючи на це дорогоцінний час. Фахову підготовку кадрів для меблевої
промисловості здійснюють навчальні заклади. Один з найкращих серед них є
технологічний коледж України державного лісотехнічного університету.
Також Львівський державний лісотехнічний університет має 6 факультетів.
Одним із пріорітетних є технологічний. Цей факультет є потужною кузнею
кадрів для деревообробної та меблевої промисловостей [8;ст.6].
Отже, можна зробити висновки, що меблева промисловість України
динамічно розвивається і на ринках України все більше появляється
меблевої продукції вітчизняного виробництва. Тепер залишається
розвиватися до тих пір, поки українська продукція буде вільно
конкурувати з іноземною продукцією на світових ринках.
4.1 Обладнання, матеріали та нові технології
Обладнання, матеріали та нові технології є основними елементами для
розвитку меблевої промисловрсті.
Ще зовсім недавно закуповували італійське та інше закордонне
обладнання. А вже сьогодні ситуація змінилася. Яскравий приклад –
кіровоградська фірма “Астра”. За 14 років свого існування вона виросла в
потужний концерн й нині створює найсучасніше обладнання для ліній
поглибленої переробки деревини, яке популярне не тільки в Україні, а й
експортується до Росії, Молдови, Білорусі, Румунії, Латвії, Австрії.
Верстати, за допомогою яких можна виготовляти меблеві заготовки високої
якості здатна продуктувати лише “Астра”. Власне новинкою цього
обладнання є прохідний прес для безперервного зрощування заготовок по
довжині. Прес складається з подавача заготовок, пристрою пресування й
прильмального рельгангу. Його максимальна продуктивність – 800 метрів на
годину. Додатковий подавач заготовок преса забезпечує їх орієнтацію,
попереднє сполучення мікрошинів та переміщення всього набору заготовок
на крок відпресування (до 1500 мм) [17;ст.6-7].
Ще одна фірма “ІМАС”, яку створено у 2002 році виготовляє обладнання
для меблевої промисловості. Нині вона представляє 21 відомого і
визнаного на світовому ринку італійського виробника верстатів та
обладнання як для великих, так і малих деревообробних підприємств:
комбінатів з виробництва деревностружкових плит, меблевих фабрик
[16;ст.11].
Широкі можливості для творчої роботи над формуванням крайки надають
верстати для обробки методом софтформінг фірми “Homag”. Ці верстати
дозволяють з найвищою якістю і надійністю обробляти як звичайні прямі
крайки, так і різні форми профілю – покрівельний, бочкоподібний,
S-подібний, вкладний та інші. Одна з найголовніших умов ефективності
роботи підприємства – висока віддача обладнання, яка залежить від
класичних показників продуктивності, технологічності, зручності в
експлуатації й обслуговувані, надійності, доступності оперативного
сервісу і технічної підтримки[8;ст.8].
Отже, розвиток НТП знаходиться на високому рівні і в Україні можливо
придбати і вітчизняне, і закордонне обладнання. От тільки українські
виробники використовують зношене обладнання і при цьому втрачають
частину продуктивності підприємства.
Для виробництва меблів різних видів використовують деревостружкові
плити (ДСП), деревоволокнисті плити (ДВП), деревоволокнисті плити
середньої щільності (МДФ), різні металеві конструкції для столів і
стільців, оббивні тканини і шкіра, наповнювачі, розсувні механізми і
механізми трансформації. Також необхідні матеріали для обличкування
крайок, деталей, петлі, розсувні механізми для шафи-купе, механізми для
шузляд, кріпильний матеріал, ручки, заглушки тощо.
За технологією виробництва меблі можна поділити на групи.
Отже, спочатку розглянемо корпусні меблі. Сировина:
– деревостружкова плита (ДСП) застосовується для виготовлення корпусних
меблів, стільців та ін;
– деревоволокниста плита (ДВП) та деревоволокниста плита високої
щільності (ХДФ) застосовується для виготовлення задньої стінки корпусу,
ден шухляд і т. ін;
– деревоволокниста плита середньогї щільності (МДФ) застосовуєтбся для
виготовлення фасадів;
– метал (листовий або в трубах) застосовуєтбся для виготовлення опор
(ніжок столів) та інших елементів корпусних меблів;
– личкувальні матеріали (матеріал крайки, шпону та ін.);
Комплектуючі:
– системи висунення для шухляд;
– механізми для шафи-купе;
– профіль і фасади з МДФ;
– стільниці;
– сушки, мийки, витяжки тощо;
Фурнітура:
– кріпильна фурнітура ( стягування, конфірмати та ін.) застосовуються
для того, щоб скріплювати корпусні елементи один з одним;
– лицьова або декоративна фурнітура (ручки та інші елементи зовнішнього
оформлення);
– напрямні для шухляд;
– ролики для розсуваних механізмів шаф-купе;
– опори, відбійники, навішувачі, заглушки тощо.
Щодо м’яких меблів, то для їх виробництва викоритовують таку сировину:
– поролон (м’який пінополіуретан);
– наповнювачі (синтепон, спандбонд, холофайбер та ін.);
– деревостружкова плита (ДСП);
– фанера;
– натуральна деревина;
– електротехнічний картон;
– оббивні матеріали з тканини та шкіри;
Комплектуючі:
– пружинні блоки;
– уніфіковані вузли: підлокітники, каркаси спинок, сидінь, підставки;
– механізми трансформації;
– каркаси.
Фурнітура:
– кріпильний матеріал (меблеві скоби, спеціальні заціпки, металеві
кутики);
– клей ПВА.
Сировина для офісних стільців та крісел:
– поролон;
– наповнювачі;
– оббивні матеріали з тканини та шкіри;
Комплектуючі:
– уніфіковані вузли: підколіники, каркаси спинок, сидінь, підставки;
– механізми трансформації;
– каркаси.
Для виробництва меблів з натуральної деревини застосовують масиви
вільхи, дубу та інших порід, шпон.
Основною сировиною для виробництва меблів із скла є загартоване
флоат-скло.
А тепер розглянемо точніше про основні види сировини для виробництва
меблів. Деревостружкова плита (ДСП) поділяється на такі типи:
– ламінована ДСП, покриті папером, просоченим меламіновими смолами.
Широко застосовуються для виготовлення корпусних меблів;
– кашовані ДСП, покриті повністю затверділими паперо-смоляними плівками
(з обробкою лаками). Оскільки покриття такої плити не містить
меламінованих смол, вона не така довговічна. Її вартість складає близько
50% собівартості личкованої плівки, тому вони дешевші від ламінованих.
Застосовуються для виготовлення корпусних меблів і в будівництві для
обробки приміщень;
– покрита багатошаровим пластиком ДСП, застосовується для виготовлення
стільниць;
– шліфована ДСП має гладку поверхню, використовується для нанесення на
неї обробних матеріалів, наприклад, шпону;
– необроблена ДСП широко використовується у будівництві і як сировина
для виробництва фанерованої ДСП. В меблевому секторі застосовується для
виготовлення каркасів м’яких меблів.
У виробництві ДСП використовують карбамідоформальдегідні смоли.
Важливим чинником, що зумовив широке використання цих смол є їх низька
ціна. Але такі плити є токсичними, оскільки виділяють формальдегін. Його
гранично допустимий вміст регламентується класом емісії Е. Існує три
основні класи емісії Е1, Е2, Е3.
Е1 – вміст вільного формальдегіну в 100г сухої речовини не більше 10мг
в країнах СНД і не більше 8мг в Європі;
Е2 – вміст вільного формальденгіну в 100г сухої речовини не більше 30мг
в СНД та не більше 15мг в Європі;
Е3 – вміст вільного формальденгіну в 100г сухої речовини не більше 60мг
в СНД.
В Європі для виробництва домашніх меблів дозволено використовувати
тільки ДСП класу емісії Е1. В Україні Е1 обов’язковий тільки для дитячих
меблів, для використання інших видів меблів допускається ДСП класу
емісії Е2[19;ст.3-4].
ДСП різних виробників має різну щільність. Щільність ДСП багато в чому
залежить від сировини, устаткування і застосованих технологій.
Вітчизняні виробники ДСП досягли такої якості продукції, яка може
порівнюватись з якістю плити східноєвропейського виробництва, присутньої
на українському ринку. Вигідне територіальне розташування (продавати
плиту в радіусі понад 1000км не вигідно) та тарифне регулювання імпорту
ДСП в Україні роблять пропозиції вітчизняних виробників ДСП більш
привабливими, ніж закордонні.
Перевагою також є можливість оперативного регулювання виробників на
потреби ключових клієнтів. Водночас застосування вітчизняної плити
здебільшого обмежується сегментом дешевих меблів і меблів середньої
цінової категорії. Асортимент декорів і товщини, який пропонують
вітчизняні виробники, поки що недостатньо широкий.
В Україні протягом останніх років (2000-2003) спостерігається стійке
зростання обсягів виробництва ДСП, збільшується також частка виробництва
ламінованої плити. Незважаючи на це, в 2 половині 2003 року в Україні
спостерігається дефіцит ламінованої ДСП і підвищення ціни. Українські
виробники не змогли задовольнити збільшення потреб українських меблевих
компаній, недостатніми виявилися і обсяги імпорту [19;ст.5].
Також часто використовують плиту МДФ – середньої щільності. Вперше була
виготовленна в 1965 році в США. В Європі з’явилась у 70-х роках. Дані
плити мають однорідну дрібнодистерсну структуру та однакові
фізико-механічні властивості у всіх напрямках, що зумовлює їх високі
показники. Виробляються переважно сухим способом. Ідеально відшліфована
поверхня МДФ дає змогу її личкувати, ламінувати, опоряджувати. Основний
напрям використання МДФ у меблевій промисловості – це фасади корпусних
та кухонних виробів із деревини з рельєфним та профільним обробленням.
Під час виготовлення меблів сучасного дизайну чимраз частіше
використовують алюміній. Комплексне забезпечення комплектуючими та
фурнітурою меблів і постачальників меблевих підприємств – покликання
Одеської фірми “Вибір”. Нині до уваги вибагливих професіоналів вона
пропонує велику кількість виборів.
Кріпильна фурнітура – найважливіший компонент гратчастих та корпусних
меблів. Проблема надійного з’єднання меблевих деталей у виробах
з’явилася одночасно із самими меблями. Її вирішення постійно
удосконалюється відповідно до розвитку технологій меблевого виробництва
і вимог часу. Тож і непомітна стяжка стала сьогодні одним із тих
елементів меблів, що забезпечують їх міцністю і довговічністю
[17;ст.6-7].
Всі з’єднання поділяються на 2 самостійні види – роз’ємні та
нероз’ємні[див. додаток 4]. Роз’ємні з’єднання, своєю чергою, є
жорсткими (нерухомими) і шарнірними (рухомими). Жорсткі з’єднання
забезпечують повну розбірність і збірність конструкцій.
З’єднання меблів на шкантах і зараз дає можливість швидко і правильно
позиціонувати меблеві деталі при складанні, перешкоджає їхньому
взаємному зсуву при експлуатації, приймаючи на себе всі поперечні
навантаження.
Із зменшенням запасів і подорожчанням деревини останнім часом у
деревообробне та меблеве виробницто повертається шпон. Його застосування
дозволяє підвищити естетичні якості виробів і зменшити порівняно з
масивом їх вартість. Неповторний малюнок живої прпироди – основна
перевага даного матеріалу над синтетичними конкурентами.
Шпон – це тонкий лист деревини, який отримують на лущильних,
шпоностругальних або пиляних верстатах. Шпон є цілим матеріалом, який
широко використовується для личкування поверхонь виробів, виготовлення
фанери і гнутоклеєних деталей. Залежно від способу отримання, шпон
поділяється на струганий, лущений та пиляний [див. додаток 5].
Шпон струганий – листовий деревний матеріал, який отримують струганням
брусів або ванчесів на шпоностругальних верстатах. Він призначений для
личкування деталей та складальних одиниць, виготовляється з малоцінних
порід деревини, деревостружкових плит, фанери.
Шпон лущений – листовий деревинний матеріал, який отримують шляхом
оброблення деревини (фанерних чурбанів) на лущених верстатах.
Він застосовується для виготовлення клеєвої шаруватої деревини (фанери,
фанерних плит), дерев’яних пластиків, гнутоклеєвих деталей, для
личкування деревостружкових плит та ін.
Шпон пиляний – листовий тонкий дерев’яний матеріал, який отримують
шляхом поздовжнього пиляння колод (брусів) на пиляних верстатах.
Одержаний матеріал відрізняється повною відсутністю будь-яких тріщин на
поверхні, що гарантує високу якість опорядження.
Для одержання лущеного шпону використовують:
– твердолистяні дерева: в’яз, бук, дуб, ясен, клен тощо;
– м’яколисті: береза, липа, вільха, осика тощо;
– шпилькові: ялиця, ялина, модрина, сосна, кедр тощо;
Для виготовлення струганого шпону використовують:
– твердолисті дерева: в’яз, бук, дуб, ясен, клен, черешня, груша,
вишня, ільм, горіх, бархат тощо;
– шпилькові: модрина, сосна тощо;
– екзотичні: аїлс, акажоу, амарант, анакардум тощо;
– “червоне дерево”: бадіо, боте-манзоніс, ебіара тощо [11;ст.9].
Отже, наша країна не є достатньо забезпечена матеріалами, особливо
плитами ДСП, МДФ. Але також є і такі підприємства меблевої
промисловості, якими ми можемо гордитися.
4.2 Проблеми промисловості
На Україні у меблевої промисловості є багато проблем, які потрібно
вирішувати якнайшвидше. Однією з таких проблем є недостатній обсяг
виробництва деревостружкових плит ДСП, тому що ми не можемо забезпечити
меблеву промисловість України матеріалами. Одна з негативних ситуацій,
яка склалася нещодавно і не задовольнила виробників меблів і тоді з
цього приводу Українська Асоціація Меблевиків написали відкритий лист до
Міністерства промислової політики.
Річ в тому, що міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі виголосила
рішення про введення додаткового антидемінгового мита на імпорт
деревостружкових плит (ДСП) з Польщі та Словаччини.
Розмір такого антидемінгового мита для Республіки Польща склав 25,1%,
для Словацької Республіки – 15,4%, для словацького виробництва KRONOSPAN
SLOVAKIA -11,7%, додатково до вже існуючої ставки 15%.
Українська Асоціація Меблевиків (УАМ), до складу якої входить 37
провідних підприємств меблевої галузі та інші підприємства, ще раз
заявили свою позицію щодо вкрай негативного впливу введення додаткового
антидемінгового мита на розвиток вітчизняної меблевої промисловості.
Втім, позиція українських виробників меблів, на більш ніж 2000
підприємствах, на яких зайнято більше 150 тисяч працівників, залишилася
поза увагою.
УАМ цілковито підтримує оголошену урядом програму “Контрабанда – стоп”
і безпосередньо зацікавлена у тому, щоб ця програма мала позитивний
результат. Вони переконані, що виважені і ретельно проаналізовані заходи
у рамках даної програми призведуть до повного виконання підприємствами,
задіяними на меблевому ринку України, вимог закону, сприятимуть
виведенню бізнесу з “тіні”, його реалізації та розвитку. В якості
заходів по боротьбі з контрабандою свого часу УАМ підтримала пропозицію
Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції ввести
мінімальні ціни на імпортну ДСП (наприклад, на ДСП 16мм в розмірі 210
доларів США на 1м кб.), але це рішення не знайшло підтримки у членів
Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі.
Вже за 4 місяці дії тимчасового антидемінгового мита українська меблева
промисловість відчула на собі негативні наслідки цього рішення.
Виробники ДСП – ТОВ “Свиспан” Лтд. та ТОВ “Інтерплит” (Надвірна) – за
цей час підвищили відпускні ціни на свою продукцію, що призвело до
підвищення собівартості меблів, у виробництві яких використовується ДСП
цих виробників, на 15-22%. Цей факт негативно позначився на
конкурентоспроможності таких меблів як на внутрішньому, так і на
зовнішньому ринках.
УАМ вважає, що прийняти таке рішення підштовхнули вище названі 2
підприємства, з метою одержання більшого прибутку та збільшити частку
своєї продукції на українському ринку. На думку УАМ, прийняте рішення є
недержавним і таким, що перешкоджає розвитку та посиленню меблевого
кластеру в Україні [21;ст.8-9].
Основна конкуренція на українському ринку відбувається на рівні цін.
Всі фірми намагаються пропонувати свій асортимент за найнижчими цінами.
Але низька ціна ніколи не означає високої якості. Хотілося б, щоб фірми
в основному будували свою конкуренцію в питаннях якості та сервісу
[21;ст.30].
Ще одною проблемою українських меблевих підприємств – це
малоавтоматизоване виробництво. Повна автоматизація підприємства сприяє
підвищенню продуктивності. Це дає можливість:
– скоротити чисельність робітників, перевівши їх на інші операції;
– збільшити продуктивність шляхом установлення спеціалізованих
сфердлинних груп і оброблення спеціальних деталей;
– збільшити прибутковість продукції чи знизити її випускну ціну для
розширення ринку збуту;
– керувати виробничим процесом, забезпечити підвищення якості готового
продукту;
– скоротити термін окупності інвестицій.
Крім того, дає позитивний момент тим, хто хоче запропонувати своїм
клієнтам не напівфабрикати, а закінченні вироби і вони зможуть побачити
в повній автоматизації такі переваги:
– можливість обслуговувати одиничні замовлення на випуск виробів за
вимогою окремого замовлення;
– збільшення прибутковості продукту при підвищенні рівня
обслуговування;
– можливість виконання замовлень на незначні за обсягом партії
продукту;
– можливість входження у сегмент ринку з меншим числом конкурентів;
– можливість керування виробничим процесом, забезпечити підвищення
якості готової продукції;
– можливість скорочення терміну окупності інвестицій.
Отже, можемо зробити деякі висновки розглянутого питання. Україні
потрібно ще досить багато часу для усунення всіх проблем меблевої
промисловості.
5.Внурішня та зовнішня торгівля продукцією меблевої промисловості
Реалізація продукції є основним аспектом економіки країни та головною
метою виробників, що призводить до отримання прибутку.
Того року на ринку корпусних меблів відбулися певні зміни, які, до
певної міри, можуть визначити подальшу роботу виробництва у цьому
сегменті. Постійна цінова боротьба, коливання курсу євро тощо суттєво
позначились на виробництві корпусних меблів, які, за прогнозами
експертів, цього року свої основні зусилля можуть спрямувати на
завоювання регіональних ринків збуту, боротьбу з імпортною продукцією й,
так званими, гаражниками.
Виробництво корпусних меблів з кожними роком відбувається перенасичення
ринку та падіння попиту на таку продукцію знижує динаміку зростання.
Водночас стверджувати про падіння цін теж не можна, оскільки це
відбулось за рахунок тимчасових рекламний акцій, знижок переважно на
меблі середньо цінової категорії. Натомість ціна на меблі , на
виробництво яких застосовуються дорогі імпортні комплектуючі, в останні
роки не змінилась[6;ст.2]. Меблярі вважають, що меблевий бізнес став
менш прибутковим. Так в останні місяці 2003 року, через зростання курсу
євро та цін на комплектуючі, багато виробників обмежили рентабельність.
Політика низьких цін чи то знижок змусила великих виробників прийняти
рішення про підняття цін. Експерти аналізують такий крок, як закінчення
періоду жорсткої конкуренції та початок узгодження дій великих меблевих
підприємств. Від тепер останні їхні зусилля будуть спрямовані на
витіснення з ринку “гаражників” та наявністю імпорту. Розслідування щодо
словацьких та польських ДСП може привести до чергового підвищення цін, а
відтак до банкрутства чималої кількості дрібних меблевих підприємств.
Згідно з даними виробників, нині київському ринку, пише газета “Деловая
Столица”, реалізується близько 32-45% усіх офіційних меблів в країні,
при цьому близько 60% в останьому обсязі виробництва становлять
корпусні. Позаяк в 2003 році чи не більш динамічно розвивався сегмент
меблів для дому. Тому можна очікувати диверсифікацію виробництва. Однією
з причин таких прогнозів, окрім насиченості даного ринку, може бути те,
що змінювати асортимент та розробляти нові моделі офісних меблів
потрібно частіше, а це потребує значних вкладень. Оператори ринку
стверджують, що нині в сегменті недорогих офісних меблів імпорт майже
відсутній, позаяк на ринку меблів для житла ще міцні позиції польських
та італійських виробників.
Ще однією тенденцією 2003 року на меблевому ринку стало дедалі
активніше використання меблевиками натуральних порід деревини. В 2003
році ” Екран” розпочав випуск меблів з натурального шпону. Але цей
розвиток гальмують як ціна на деревину, так і висока вартість
деревообладнання.
У 2003 році зріз імпорт та експорт. Проти 2002 року, у 2003 імпорт
меблів зріз майже на 35%, що аж ніяк не заважає працювати вітчизняним
виробникам. Вітчизняна меблева індустрія досить активно орієнтується на
імпорт, де операції збільшились майже на 40%.
Також прогнозують виробники й прихід на український ринок закордонних
компаній. У 2003 році свій фірмовий магазин відкрила російська фірма
“Шатура”, ймовірним є прихід французької компанії ІКЕА, представництва
якої вже працюють в Україні, що може кардинально змінити ситуацію на
ринку.
На мою думку, потрібно зменшувати обсяги імпорту на українському ринку,
а потрібно розвивати та збільшувати обсяги виробництва вітчизняної
продукції. А це зробити не легко, бо потрібно придбати нове обладнання
на підприємства, яке допомогло б пришвидшити виробництво та підвищити
якість продукції. Прихід на ринок України закордонних компаній тягне за
собою позитивний та негативний аспекти.
Позитивним аспектом є те, що збільшується кількість обсягів валового
внутрішнього продукту, закордонні підприємства виплачують податки у
державну казну, об’єднання підприємств з різних країн тягне за собою
збільшення маштабів виробництва та збільшення його частки на світовому
ринку, залучення трудових ресурсів України та зменшення безробіття.
Негативним моментом у цьому є те, що вироблена продукція не входить до
валового національного продукту, меблева промисловість не розвивається,
зменшення попиту на продукцію вітчизняного виробництва на українському
ринку, бо продукція підприємств закордонних країн, особливо
високорозвинутих країн, є більш конкурентноспроможною.
Тепер розглянемо ситуацію на ринку щодо виробництва деревостружкових
плит, бо це є основний матеріал для меблевої промисловості і відіграє не
останню роль у розвитку меблевої промисловості.
У 1992 році було виготовлено 977,38 тис. м кб. деревостружкових плит.
Вже тоді дефіцит стружкових плит в Україні становив 700 тис. м кб. і
поповнювався за рахунок імпортування з Росії та Білорусі [10;ст.8]. У
2002 році з підприємств-виробників стружкових плит частку плит (73%
обсягу) виготовили три підприємства: Надвірнянський ЛК, Котопільський
ДБК та АТ “Аверс” (м. Київ). Ще на трьох підприємствах: Калинівському
ЕЗДМ, Черкаському ДОКу та Солоницькому КМД відбувся значний спад і вони
виготовили разом 24% загальному обсягу плит. Берегометський, Свалявський
та Кам’яно-Бузький заводи виготовили лише 3% плит, а Брошнівський ЛК,
Терев’янський і Ківерський ДОКи згорнули їх виробництва.
Аналізуючи динаміку виготовлення деревостружкових плит в Україні,
необхідно зазначити, що обсяги виробництва за останні роки стрімко
збільшилися [див. додаток 7].
За 2003 рік найбільшого приросту виробництва досягнуто на
Берегометському заводі стружкових плит – 204,2%. Однак, в кількісному
відношенні обсяги виробництва залишається незначними. Лідером у
виробництві деревостружкових плит залишається Надвірнянський завод СП
“Інтерплит”. На його частку припадає понад 25% виготовлення плит.
Обсяги виробництва за 2003 рік і темпи приросту відповідно до
попереднього року по підприємствах-виробниках наведено на додатку 8.
Такому зростанню обсягів виробництва ламінованих і кашованих плит,
безумовно, сприяло те, що Кабінет Міністрів України, щоб захистити
вітчизняного виробника, встановив ставки ввізного мита на ці плити.
Обсяги виробництва деревостружкових плит можна побачити на додатку 6.
А зараз розглянемо ситуацію, яка відбувалася на ринку протягом 2004
року. Державний комітет статистики України повідомляє, що підприємства
меблевої промисловості протягом 2004 року продовжували нарощувати
виробництво. Це зумовило підвищенням як зовнішнього, так і внутрішнього
попиту на продукцію.
Збільшення випуску деревостружкових плит пояснюється зростанням попиту
з боку меблевої промисловості, для якої вони є основним конструційним
матеріалом.
Освоєння виробництва плит типу МДФ дозволело б вирішити проблему
забезпечення меблевої промисловості сучасним конкурентноспроможним
матеріалом та підвищити якість вітчизняних меблів.
У структурі реалізованої продукції меблевої промисловості у 2004 році
порівняно з попереднім роком спостерігається тенденція щодо збільшення
частки кінцевої продукції – меблів.
Стабілізація роботи меблевої промисловості сприяло оновлення
матеріальної бази за рахунок впровадження імпортного устаткування,
сучасних технологій і матеріалів. Практично заново створена і
розвивається найбільш високими темпами виробництво офісних меблів. У
2004 році їх випуск збільшився на 39,9%, порівняно з 2003 роком.
Вітчизняні меблі завдяки проведенній модернізації меблевих підприємств,
впровадженню новітніх технологій достойно конкурують з продукцією
провідних іноземних виробників. Обсяги імпорту деревини та виробів з неї
зросли у порівнянні з 2003 роком – на 29,1%, меблів – на 34,1% [див.
додаток 2]. Імпорт меблів, за офіційними даними, склав у 2004 році 134,2
млн доларів США. Проте, за даними експертів, фактичний обсяг імпорту
меблів в Україну перевищує статистичні дані майже у 2 рази [21;ст.4].
Найвища частка імпорту припадає на меблі для сидіння за кодом 9401 –
56,7% та меблі за кодом 9403 (меблі побутові, офісні тощо) – 36,5%.
Понад 60% від загального обсягу меблів імпортується з Італії, Польщі,
Німеччини та Росії (дані Держкомстату).
Зовнішньоторгівельний оборот меблями у 2004 році в порівняні з певним
періодом 2003 року збільшився на 34,7% і склав 53,7 млн доларів по групі
94.
У виробництві меблів сальдо зовнішньоторгівельного обороту залишаєьбся
від’ємним (-14,7 млн грн) [21;ст.5].
У 2004 році спостерігалася позитивна тенденція зниження рівня
імпортозалежності меблів у порівняні з 2003 роком з 46,9% до 41,6%.
У порівняні з 2003 роком обсяги експорту збільшилися у виробництві
меблів на 34,9% [див додаток 3].
У структурі експорту меблів найбільша частка припадає на меблі за кодом
ТНЗЕД 9401 (меблі для сидіння) – 50-55% та меблі за кодом 9403 (меблі
побутові, офісні, для магазинів, їдалень тощо) – 40-45%.
За результатом розрахунків Мінекономіки у 2004 році у виробництві
меблів внутрішнє споживання зросло на 45,9%. Частка вітчизняної
продукції на внутрішньому ринку меблів складає, за розрахунками, 60,3%.
Протягом 2004 року спостерігалась тенденція зростання цін на
виробництво даної промислової продукції. У виробництві меблів споживчі
ціни зросли на 9,7% [21;ст.6]. Загальна тенденція подорожчення меблів
сформувалася ще з кінця 2003 року. Основним фактором стало різке
подорожчання вітчизняної деревини, пропонованої лісгосподарством, а
також ДСП та ДВП – основних конструційних матеріалів для виробництва
меблів.
Отже, ситуація на ринку українському та світовому щодо українських
меблів є не дуже втішною. Тому що, як було сказано вище на українському
ринку присутній значний відсоток імпортної продукції, який перешкоджає
швидшій реалізації вітчизняної продукції. Хоча частка українських меблів
на світовому ринку з кожним роком збільшується, але вони не є достатньо
конкурентноспроможні і тому потрібно більше розвивати меблеву
промисловість в Україні.
6. Перспективи розвитку меблевої промисловості України в умовах ринкової
економіки.
В попередньому питанні було розглянуто сучасна ситуація меблевої
промисловості на ринку. Виходячи з усієї освоєної інформації, потрібно
охарактеризувати перспективи розвитку даної промисловості, можливі шляхи
вирішення проблем щодо реалізації продукції.
Від періоду 2003-2004 років підприємства меблевої промисловості
поступово адаптовуються до нинішньої економічної ситуації. Звичайно в
меблевій промисловості Укрвїни є багато не вирішених проблем, щоб швидше
їх рішити потрібно [21;ст. 6]:
– встановити взаємновигідні зв’язки з іншими країнами для покращенню
ситуації на світовому ринку;
– оновити асортимент продукції меблевої промисловості для збільшення
попиту з боку споживачів;
– оновити матеріально-технічну базу на меблевих підприємствах для
покращення якості продукції, пришвидшення виробництва, підвищення
конкурентноспроможності в порівнянні з світовими меблями;
– зміцненню своїх позицій на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Особливо важливого значення набуває питання щодо захисту вітчизняної
продукції при підготовці країни до вступу в Світову Організацію Торгівлі
(СОТ). Тому що цього вимагають правила СОТ і взаємодія з цією
організацією буде вигідною для економіки України та меблевої
промисловості зокрема.
Вирішення цих питань сприяють подальшому розвитку меблевої
промисловості, створенню незалежних економічних умов для стабілізації
зростання конкурентноспроможності продукції і підвищення якості
продукції до світового рівня щодо якості, асортименту тощо.
Якщо розглянути детальніше, то Державна програма розвитку промисловості
на 2003-2011 роки (постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.03р.
№1174) передбачає неохідність забезпечити зростанню виробництву
продукції із деревини порівняно з 2002 роком: в 2006 році виробництво
повинно збільшитися у 1,8 рази, а в 2011 році – у 3,1 рази [10;ст. 8].
Розглядаючи перспективи розвитку виробництва деревостружкових плит як
найнеохіднішого матеріалу, необхідно зупинитися на декількох аспектах.
Зокрема, пошук сировини для повного завантаження потужностей діючих
ліній проводиться незадовільно, можливо, тому що спрямований на
використання тільки традиційної кондеційної сировини. Однак, перехід
лісопильного виробництва та деревообробки на матеріалоощадне обладнання
призвело до зменшення відходів, які раніше були частиною сировиною базою
галузі.
Враховуючи актуальність і перспективність проблеми, необхідно
використати досвід держав, де вирощують швидкорослі дерева та
використання їх за цільовим призначенням, тобто для виробництва
деревостружкових плит. Досвід Японії, Італії та інших країн свідчить про
необхідність вирощувати відсоток використаної деревинної сировини за
рахунок пневної і кореневої деревини для виробництва деревостружкових
плит. Тому, при залученні її до традиційних джерел сировини – це дасть
збільшення сировини на 2,2 млн м кб [10;ст.10].
Щодо збільшення асортименту продукції та підвищення її якості, то одним
з шляхів вирішення цієї проблеми є ввести знову у виробництво меблів
використання натуральної деревини та натурального шпону. Таку продукцію
виротовляє ПП “Меблева фабрика “Мірт”, яка є дуже відомою у багатьох
країнах Європи, Україні, Росії , Білорусі.
Меблі підприємства прикрашають палаци Києва, в тому числі і
Матіївський, підприємці солідних фірм вважають пристижним мати кабінет
від цієї фірми. Тут виготовляють непевершеного дизайну та якості спальні
та кухні.
Все важливо у виготовленні високоякісних класичних меблів: сировина,
обладнання, фаховий рівень персоналу, умови та відповідна оплата праці,
моральний клімат колективу тощо.Для виробництва меблів на фабриці
використовують деревину таких порід, як черешня, дуб, бук, горіх,
американський горіх, клен, вільха, а також екзотичні породи, відомі під
загальною назвою – червоне дерево. Меблі виготовляють з матеріалів, що
не мають жодного натяку на дефекти. Тут використовують шпон дуба,
горіха, вільхи, ясена, червоного дерева. Є тут шпон надзвичайно гарної,
неповторної текстури – з корення оливкового дерева, він є дуже цінним.
Якісну фанеру міртовці одержують з підприємства, розташованого в селищі
Ожрів Рівенської області, користуються здебільшого фурнітурою відомої
німецької фірми HAELLE. Тканину та натуральну шкіру постачає
Вишгородська фірма “Яворина”, скло та дзеркала – фірма “Бусел”. Лаки, що
застосовуються теж вищого гатунку – ІСА (Італія) [5;ст.8].
Такий приклад фірми “Мірт” є показним для меблевої промисловості в
Україні, але на жаль, не кожен українець зможе придбати собі продукцію
такої якості, тому що її собівартість є дуже високою. Тому спочатку
потрібно, щоб рівень розвитку держави піднявся до рівня європейських
країн, а тоді поступово буде розватися і меблева промисловість України.
Але важливо сказати, що продукція даної фірми є дійсно
конкурентноспроможною на українському та світовому ринках.
Отже, можна зробити висновок, що підприємсвам меблевої промисловості
потрібно дуже добре потрудитися, щоб вирішити всі наявні проблеми і
досягти високого рівня розвитку промисловості. Але, на жаль, це
станеться ще не скоро, бо ми живемо не у достатньо розвинутій країні. А
в Україні важливим фактором є економічний вплив на розвиток меблевої
промисловості країни.
Список використаної літератури:
1. Розміщення продуктивних сил: підручник\за редакцією р64 професора
Є.П.Качана – К; ВД “Юридична книга”; 2001р. – 552 с.
2. Газета “Деревообробник” №1(91) 2004р.
3. Газета “Деревообробник” №2(92) 2004р.
4. Газета “Деревообробник” №4(94) 2004р.
5. Газета “Деревообробник” №5(95) 2004р.
6. Газета “Деревообробник” №6(96) 2004р.
7. Газета “Деревообробник” №7(97) 2004р.
8. Газета “Деревообробник” №8(98) 2004р.
9. Газета “Деревообробник” №11(101) 2004р.
10. Газетам”Деревообробник” №12(102) 2004р.
11. Газета “Деревообробник” №15(105) 2004р.
12. Газета “Деревообробник” №17(107) 2004р.
13. Газета “Деревообробник” №18(108) 2004р.
14. Газета “Деревообробник” №20(110) 2004р.
15. Газета “Деревообробник” №21(111) 2004р.
16. Газета “Деревообробник” №22(112) 2004р.
17. Газета “Деревообробник” №23(113) 2004р.
18. Газета “Деревообробник” №24(114) 2004р.
19. Газета “Деревообробник” №17(131) 2005р.
20. Газета “Деревообробник” №20(134) 2005р.
21. Журнал “Меблеві технології” №1(16) 2005р.
PAGE
PAGE 41
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
