.

Програмування розвитку регіонів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
428 3573
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРЕДИТНО – ФІНАНСОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Реферат

по курсу «РПС»

на тему

”Програмування

розвитку регіонів“

Виконав
студент групи КФ – 97 -1

Свір Станіслав

Володимирович.

ДНІПРОПЕТРОВСЬК 1998

План.

І. Поняття регіональної політики.

ІІ. Програма розвиту регіону як конкретизація регіональної політики.

1)Побудова «дерева цілей».

2)Проблема конкретизації виконавців та сроків виконання програми.

3)Узгодження різних програм.

4)Роль організаційно – управлінських структур.

5)Інвестиції в програмах розвитку.

6)Інноваційна діяльність.

7)Районне планування.

8)Основні види районного програмування.

а)планування промислових районів,

б)плануваня сільських районів,

в)планування районів масового відпочинку,

г)програми розвитку спеціального призначення.

ІІІ. Першочергові завдання програмуваня розвитку господарства України.

Економічне реформування потребує здійснення ефективної і гнучкої
регіональної політики. Важливою складовою цієї політики є програмування
розвитку регіона наперед.

Під регіональною політикою слід розуміти, з одного боку, чітко
опрацьовану в законодавчому аспекті практичну діяльність держави в усіх
регіонах країни, а з другого, – соціально – економічну політику,
здійснювану на базі загальнодержавного законодавства самими регіонами
для досягнення тих чи інших регіональнизх і місцевих цілей і завдань.

Регіональну соціально – економічну політику можна визначити як
сукупність таких економічних, правовоих та адміністративнро –
організаційних засобів і методів, що органічно поєднують
загальнодерджавні і місцеві інтереси, будучи спрямованими в кінцевому
підсумку на повнокровний, рівноцінний та рівномірний розвиток регіонів і
країни в цілому.

Стратегічною метою цієї політики має бути істотне підвищення життєвого
рівня населення всіх регіонів на основі якісного поліпшення використання
їх ресурсного потенціалу, принципово нових підходів до розвитку
продуктивних сил, докорінного поліпшення екологічної обстановки.

При розробці регіональної політики слід враховувати два її вирішальних
напрями. Незважаючи ні на які регіональні особливрості, відмінності в
рівнях соціально – економічного розвитку регіонів держава, по-переше,
покликана забезпечувати міжрегіональну єдність відтворювальних
макроекономічених процесів. По-друге, створити економічні інтереси в
активній соціально – економічній діяльності регіонів, добиваючись
забезпечення стратегічної мети розвитку, структурного та якісного
оновлення господарства.

При розробці такої моделі міжрегіонального розвитку необхідно
передбачати кроки по розвитку, з одного боку, інтеграційних процесів між
регіонами країни (так звані зв’язки «по горизонталі» за рахунок
поглиблення і розвитку спеціалізації та кооперування регіонів), а з
другого – по впорядкуванню, систематизації та поглибленню вертикальних
зв’язків між державою та регіонами на основі вдосконалення
інвестиційної, науково – технічної, бюджетної, податкової, фінансової,
зовнішньоекономічної політики.

Було б недостатньо обмежитися сказаним, говорячи про цілі регіональної
політики. Адже коли розуміти під регіоном великий економічний район (що
складається, як правило, з кількох областей), який виділяється всередині
країни своєю спеціалізацією та структурою господарства, природними і
трудовими ресурсами, соціальними та економічними особливостями, то
необхідно вести мову про розробку і реалізацію регіональних моделей
відтворювальних процесів.

Необхідно у нерозривному зв’язку з вибраними пріорітетами розвивати та
поглиблювати територіальний поділ праці, добиватися комплексного
використання ресурсного потенціалу територій, розвивати сучасну
інфраструктуру та місцеві ринки капіталу, робочої сили, цінних паперів,
нових технологій тощо. Увесь сенс наукової ефективної регіональної
політики якраз у тому й полягає, щоб органічно пов’язати між собою
загальнонаціональну модель міжрегіонального розвитку та територіальні
моделі відтворювальних процесів, притаманних тій чи іншій території.

Що ж до способів та методів пов’язаня цих двох типів стратегічних
моделей розвитку, то до їх числа слід віднести: розробку стимулюючих, а
не фіскальних держбюджету та регіональних бюджетів усіх рівней,
використання балансових методів планування та прогнозування, розробку
довгочасних та стабільних нормативів економічного розвитку, в тому числі
тих, які належать до інвестиційної діяльності як у національному, так і
в регіональному розрізах.

*****

На основі зазначених моделей міжрегіонального розвитку та регіональних
моделей використання відтворювальних процесів складаються програми
розвитку регіонів.

Для складання таких програм дуже важливо чітко скласти так зване «дерево
цілей». При його розробці не можна обмежитися фіксацією лише
стратегічних цілей, бо завдання в даному випадку розв’язується на рівні
планування основних сторін життєдіяльності регіону. При цьому треба мати
на увазі, що великий економічний район – складна система. Тому тут
необхідне виділення підсистем, у певному розумінні відособлених одна від
одної за рядом ознак, і водночас – з’ясування взаємозв’язку та взаємодії
цих підсистем з тим, щоб система в цілому не втратила ознак і
властивостей цілісності. Виділювані в межах регіону підсистеми
(індустрія, сільське господасрство, будівництво, транспорт, комунальне
господарство, охорона здоров’я, освіта) функціонують у рамках своїх
специфічних цілей і завдань, конкретних обмежень та можливостей.

Однак при цьому дуже важливо зберегти і розвинути ознаки системності.

Звичайно, необхідність виділення підсистем ускладнює побудову
будь-якого регіонального «дерева» цілей. Тим більше, що самі виділювапні
галузі регіонального господарського комплексу також являють собою
сукупніссть складних підсистем, які знову ж таки реалізують об’єктивно
притаманні їм цілі в межах власних можливостей. Але як би не відрізнявся
для будь – якого господарюючого суб’єкта набір технічних, технологічних,
економічних, організаційних засобів і прийомів, використовуваних для
досягнення конкретних цілей, важливо і в даному випадку підвищувати
«планку» системності, використовуючи переваги регіонального поділу
праці, поглиблення внутрітериторіальної спецалізіції та оперування,
можливості місцевих науково – технічних, матеріальних, трудових та
фінансових ресурсів.

Побудова цілісного і разом з тим досить деталізованного регіонального
«дерева» цілей – дуже складне завдання, але ця робота відіграє реальну
роль в складанні деталізованої програми розвитку регіона і подальшої
реалізації регіональної політики в цілому. Маючи достовірне «дерево»
цілей, для будь – якої території регіону завжди можна було б виділити
ряд найзагальніших, які відбивають стратегію його розвитку, і,
відповідно, механізм ї реалізації. В результаті подальшої деталізації
«вглиб» формується «дерево» цілей для кожної галузі регіонального
господарства, а всередині неї – і для будь – якого господарюючого
суб’єкта, на основі яких формуються відповідні програми розвитку.

Не слід плутати ці програми з моделями. Моделі мають набагато
загальніший характер, охоплюючи практично всі фактори розвитку тієї чи
іншої території (якщо розглядати у міжрегіональному розрізі). Програми ж
розвитку мають здебільшого практичний характер, їх формуваня передбачає
конкретизацію цілей і визначення методів та засобів їх досягнення – аж
до рівня окремих заходів.

Реальна кількісна інтерпретація сформульованих на основі моделей цілей
та факторів розвитку здійснюється за допомогою розробки деталізованих
регіональних програм. Ось чому будь-яка програма пердбачає не тільки
одержання реальних кількісних та якісних результатів, але й визначення
строків їх одержвння, конкретних виконавців, оцінку ефективності
здійснюваних заходів.

Доречі, з цих позицій не витримує практично ніякої критики жодна з
продекларованих Кабінетом Міністрів України програм, серед яких такі
програми: забезпечення соціальних гарантій для громадян усіх регіонів,
фінансування будівництва та функціонування загальнонаціональних об’єктів
культури, освіти, науки, охорони здоров’я та ін. Як показав час, всі ці
починання так і залишаться на папері, якщо в кожному конкретному випадку
не будуть чітко визначені кількісні та якісні результати реалізації
намічених програм, терміни їх отрмимання, виконавці, ефективність
відповідних заходів. Саме відсутність або недостатність цього стала
прияиною нереалізованості багатьох програм.

Іншим істотним недоліком при розробці програмного забезпечення
регіональної політики є те, що самі програми не систематизуються, не
класифікуються залежно від їх змісту, тривалості реалізації, масштабів
виконання.

Одна справа – реалізація програми розвитку транспорту або комунального
господарства в конкретному регіоні і зовсім інша – забезпечення
соціальних гарантій для нромадян усіх без винятку регіонів. Крім того,
не враховується та немаловажна обставина, що в одних випадках
передбачувана мета потребує здійснення кількох програм, а в інших
випадках навпаки – програма мож бути засобом досягнення одночасно
кількох цілей. Часто програми мають міжгалузевий характер.

Звідси витікає проблема узгодження програм за змістом, строками
виконання, рівнями управління. Інакше дублювання заходів, суперечливість
в орієнтації виконавців, несистемність підходу до розробки самих програм
наминучі. Така неузгодженість особливо боляче б’є по прогамах, складених
за переліком заходів та жорстко взаємопов’язаних з іншим паралельно
створюваними або діючими програмами.

Проте тільки узгодженням проблему не вирішити. Потрібна система
програм, за якими б логічно і послідовно здійснювалрся переведення,
перехід ключових заходів з програм вищого управлінського рівня у
ппррограми нижчих рівнів з наступним їх розгоратнням до потрібного
ступеня деталізації.

Надзвичайно важливими для створення програм є статистичні дані, які
допомагають правильно розставити акценти в програмах, з’ясувати, який
регіон найбільше потребує перетворень та ін. Дуже важливі такі дані для
створення ефективних та раціонаольних програм, особливо в області
соціального забезпечення. Тому для створення ефективних програм в
державі повинні бути розвинуті органи, що дають статистичні дані.

Винятково складне питання для здійснення програм регіонального розвитку
– пошук оптимальних організаційно – управлінськиих структур. Тому важиве
місце в багатьох програмах розвитку займає створення або реорганізація
органів виконавчої влади, як регіональних, так і органів місцевого
самоврядування, які будуть відповідні за здійснення даної програми. Для
розробки та втілення в життя деяких важливих програм створюються
спеціальні органи (комісії та ін.), відповідні лише за одну або ряд
пов’язаних між собою програм.

Край необхідне пов’язання цілей соціально – економічного розвитку
відповідних програм і організаційно – управлінських структур. Це,
мабуть, найслабкіше місце в нинішній системі управління України. І тут
мало визначити сфери діяльності для різних за призначенням та
можливостями управілнських структур. Необхідним є ще й узгодження
найрізноманітніших характеристик та особливстей останніх з відповідними
програмами розвитку різних рівнів з тим, щоб мав місце єдиний і
потрібний напрям дій.

З метою чіткішого та комплекснішого виконання програм на регіональному
рівні доцільне створення представництв Уряду у великих економічних
регіонах, які б мали право встановлювати пільги при оподаткуванні, у
певних межах регулювати ціни на продукцію та ін.

Особлива увага при розробці програм розвитку має бути приділена
центральні ланці економіченого механізму управління – регіональним
бюджетам. У основі концепції їх формуання мають лежати принципи
першорядного здійснення соціально – економічних заходів, які
безпосередньо впливають на рівень життя населення регіону, поєднання
фінансових інтересів держави та регіону. Бюджети повинні бути не чисто
фіскальними інструментами, а ще и стимулюючими. Також при складанні
програм регіонального розвитку дуже важливо вирішувати проблеми
формування територіального ринку праці, пошук оптимальних форм кількісно
– якісного поєднання попиту на робочу силу та її пропозиції.

Також з регіональнохї точки зору слід підходити і до інвестиційної
політики, бо інвестиції в наш часч – чи не головний чинник розвитку
регіону. Державі потрібно чітко й однозначно визначити для всіх без
винятку регіонів країни, які конкретно об’єкти будуть інвестуватися за
рахунок централізованих джерел. Це мають бути насамперед об’єкти базових
галузей індустрії та сільского господарства. Але мало визначити в
кожному регіоні перешочергові ою’єкти, що будуть фінансуватися державою,
важливо при цьму визначити і економічну ефективність, швидкість
окупності і віддачі будь-якого інвестиційного проекту. Дуже важливо
передбачати конкурсну систему відбору інвестиційних проектів. Причому ця
система повинна діяти при розподілі інвестиційних коштів як між
регіонами, так і всередині регіонів. В кожному регіоні країни Урядом має
бути визначений його уповноважений банк, який відав би питаннями
повернення та ефективностті використання цінвестиційних коштів. Щоб
стимулювати діяльність таких банків, їм слід надавати пільги. Також
треба стимулювати приватні інвестиції. При цьому розмір державної
гарантії (у вигляді пільгових бюджетних дотацій) мже становити,
наприклад, лише 50% і навіть менше вартості проекту, останнє автор і
виконавець проекту забезпечить за рахунок комерційного кредиту.

При формуванні регіональної інвестиційної програми треба формувати
«єдині правила гри» для всіх регіонів з метою залучення недержавних
фінансових коштів.

Потужне джерело поповнення фінансових ресурсів регіонів – розвиток
іпотечних відносин. Іншими джерелами коштів на регіональному рівні є
муніціпальні позики, продаж об’єктів незавершеного будівництва, доход
від приватизації.

Не можна залишати без уваги і проблему залучення іноземних інвестицій.
При створенні відповідних законодавчих умов для іноземних інвесторів для
них складуться дуже гарні умови, тому що в наш час їм буде дуже легко
вийти на український ринок.

Більше половини основних фондів у промисловості України виробили свій
ресурс або морально застаріли. Тому при розробці регіональної політики
дуже важливе значення має розвиток інноваційної регіональної діяльності,
тобто втілення останніх передових наукових розробок у виробництво. З
цього випливає необхідність комплексу заходів по організації діяльності
науковців і практиків у єдиному цільовому технологічному інноваційному
руслі. Провідне місце у цьому належить реформуванню та розвитку освіти.
Має бути сформована така система освіти (особливо вищої), яка вирішувала
б проблеми продуктивності праці. Основою для цього буде створення у
системі освіти і за її межами бізнес – іноваційних структур типу
технологічних та наукових парків, які б безпосередньо займалися як
технічною стороною технічних нововведень, так і розробкою бізнес –
планів цих підприємств. Є також можливість того, що вузи будуть
випускати а готові компанії (малі підприємства), вирощені у своїх бізнес
– іноваційних структурах, маючі чіткий бізнес – план та зорієнтовані на
конкретний вид діяльності. Тим більше, такий досвід є за кордоном.

Якщо виходити з темпів розвитку бізнес – іноваційних структур,
наприклад, Східної Німеччини, то на сьогодняшній день Україна повинна
мати близько 150 центрів, але на практиці не має жодного реально
діючого.

Звичайно, іноваційна діяльність потребує неабиякої підтримки, що треба
враховувати при програмуванні розвитку регіону, особливо розподілу
інвестиційних коштів.

Можливо також створення банків для надання кредитів на пільгових умовах
на розвиток компаній, що розробляють нові технології.

Певну роль у іноваційних процесах мають відігравати вільні економічні
зони, які особливо ефективні у місцях переробки наявних природних
ресурсів.

Дуже перспективним є створення регіональних технологічних країв, які
являють собою управлінське нововведення у вигляді соціотезсистеми, яка
являє собою об’єднання організуючих структур, що працюють у режимі
цільової моделі розвитку технологічної інноваційної діяльності, яка
органічно вписується в діюючу систему управліня регіоном.

0 v | i °

?

?

a

ae

ae

o

®

?

?

a

ae

ae

ae

o

o

8Ao?

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020