Реферат
на тему:
Лісопромисловий комплекс України
Підприємства лісопромислового комплексу зайняті заготівлею, механічною
та хімічною переробкою деревини та інших лісових багатств.
Лісопромисловий комплекс України інтенсивно формується в умовах малого
заліснення та недостатніх запасів лісової сировини. Наявні площі й
запаси лісу не відповідають природним потенційним можливостям території
і різноманітним потребам господарства й населення в деревині та іншій
лісовій продукції. Основними його галузями є лісове господарство, власне
лісова промисловість або лісозаготівельна, а також деревообробна
(виробництво пиломатеріалів, фанери, сірників, столярних виробів,
меблів), целюлозно-паперова (виробництво целюлози, паперу, картону) і
лісохімічна (виробництво каніфолі, скипидару, спирту, смол тощо).
Продукція лісопромислового комплексу використовується у будівництві,
гірничодобувній і хімічній промисловості, машинобудуванні, сільському
господарстві, сфері послуг (особливо папір). Важливе значення комплексу
і у забезпеченні безпосередніх потреб населення (продукти харчування,
меблі, зошити, сірники тощо). За часткою зайнятих (3 %) і вартістю
продукції (близько 4 %) лісопромисловий комплекс належить до найменших
міжгалузевих комплексів України. Значною мірою це пов’язано з його
обмеженою сировинною базою у нашій країні. Як наслідок, сировину, а
також папір, целюлозу, Україна змушена імпортувати з інших країн.
Лісозаготівля і деревообробка зародилися на наших землях з часів
Київської Русі. Виробництво паперу виникло в Україні у XVII ст.
Найбільше підприємств целюлозно-паперової промисловості побудовано в
ХVIII-ХІХ ст. Перед Першою світовою війною діяло вже 43 паперові
фабрики. Лісохімічна промисловість бере початок у нашій країні з кінця
XIX – поч. XX ст. Нові підприємства потребували все більше сировини і
тому швидкими темпами розвивалася лісозаготівля. На початку 50-х років
XX ст. вона набрала таких темпів, що виникла загроза повного винищення
лісів України. Тому зараз понад 50 % площі займають молодняки й тільки 7
% – стиглі та перестійні ліси.
Початковою стадією у лісопромисловому комплексі є лісове господарство і
лісозаготівля. Підприємства галузі зайняті лісорозведенням, а також
вирубуванням лісу, трелюванням його до транспортних шляхів, доставкою до
споживача. В Україні виділяють два великі лісозаготівельні райони:
Поліський і Карпатський. Значних змін зазнав характер праці у цій
галузі, особливо у Карпатах. Використання техніки прискорило і полегшило
роботу лісозаготівельників. Відійшло в минуле сплавляння дерев плотами
по річках, розібрано більшість вузькоколійних залізничних шляхів, якими
транспортували ліс. Основна частка деревини вивозиться тепер з гір
лісовозами.
Підприємства деревообробної промисловості розміщені рівномірніше на
території країни, що спричинено впливом різних факторів на розміщення
підприємств окремих підгалузей. Так, лісопильна промисловість
(розпилювання деревини на дошки) розвинута переважно в районах
лісозаготівель, тобто Карпатах, Поліссі. Найбільше таких підприємств
розташовано в Закарпатській, Чернівецькій та Івано-Франківській областях
(центри – Берегомет, Чернівці, Усть-Чорна, Тересва, Ясеня, Рахів, Вел.
Бичків, Іршава, Свалява, Міжгір’я, Брошнів, Рожнятів, Перегінське,
Вигода, Надвірна). Сюди ж тяжіють і підприємства з виробництва
деревно-стружкових і деревно-волокнистих плит, фанери (також центрами є
Львів, Костопіль, Чернівці, Свалява), що дозволяє комплексно
використовувати відходи на лісокомбінатах.
Меблева промисловість і виготовлення деталей для житлового й
промислового будівництва орієнтується значною мірою на споживача, а тому
розміщується у великих містах: Києві, Харкові, Львові, Одесі, Луганську,
Дніпропетровську, Донецьку. В ній зайнято до 50 % всіх зайнятих у
деревообробній промисловості. Важливим залишається для цих виробництв
сировинний фактор, хоча його роль зменшується через дедалі більше
використання для виготовлення меблів деревно-стружкових і
деревно-волокнистих плит. Найбільшими центрами виробництва меблів у
лісопромислових районах або недалеко від них є Житомир, Ужгород,
Мукачеве. Багато меблевих підприємств розташовано у невеликих містах
(Карпати, Полісся) та поблизу великих міст в інших районах України,
орієнтуючись на споживача.
Целюлозно-паперова промисловість розміщується під впливом таких
чинників, як наявність сировини, води, електроенергії, що зумовлено
технологічними особливостями процесу виробництва. Для виготовлення 1 т
целюлози необхідно 350 м3 води і 5 м3 деревини. Зосереджені підприємства
галузі переважно у лісопромислових районах – Поліському та Карпатському.
Найбільшими підприємствами галузі є Жидачівський картонно-паперовий
комбінат (Львівська область), Понінківський целюлозно-паперовий
комбінат, Рахівська картонна фабрика, Корюківська (Чернігівська
область), Малинська (Житомирська область) та Дніпропетровська паперові
фабрики. На переробці очерету дунайських та дніпровських плавнів
працюють Херсонський (у Цюрупинську) та Ізмаїльський целюлозні заводи.
Виробництво паперу у 2004р. складало 155 тис. т., картону – близько 465
тис. т.
Підприємства лісохімічної промисловості, поряд з відходами лісової,
деревообробної і целюлозно-паперової галузей промисловості, зібраною
живицею хвойних дерев, широко використовують як сировину також відходи
сільськогосподарського виробництва (лушпиння соняшника, качани кукурудзи
та ін.). Цей підкомплекс об’єднує підприємства, що виробляють деревне
вугілля, оцтову кислоту, каніфоль, скипидар, ефірну олію, формалін,
карбамід, метиловий спирт, кормові дріжджі. Найбільше підприємств галузі
історично сформувалося у Закарпатті (Свалявський, Перечинський і
Великобичківський лісохімкомбінати). Із лісопромисловими районами
пов’язані підприємства у Вигоді (Івано-Франківська область), Києві,
Славуті (Хмельницька область), Коростені (Житомирська область), Клевані
(Рівненська область). Кормові дріжджі виробляються у Запоріжжі та
Білгороді-Дністровському.
Основними проблемами розвитку лісопромислового комплексу є дефіцит
сировини, недостатньо повна переробка деревини, забруднення довкілля
(особливо води) целюлозно-паперовими й лісохімічними підприємствами,
мала забезпеченість потреб країни продукцією комплексу (тільки 55 %
потреб у папері й картоні задовольняється за рахунок власного
виробництва).
Важливою проблемою є спорудження підприємств для забезпечення країни
власною целюлозою за рахунок підвищення рівня використання деревини, а
також переробки соломи, якої в Україні є достатньо. Це дасть можливість
забезпечувати потреби нашої держави у картонній тарі, а також у папері,
що сприятиме розвитку національного книгодрукування і преси.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
