РЕФЕРАТ
на тему:
“ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА
ВУГІЛЬНИХ БАСЕЙНІВ УКРАЇНИ”
Запаси вугілля на території України зосереджені в основному в трьох
басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському . В
загальних запасах вугілля в Україні (117,1 млрд. т) найвища питома вага
належить Донецькому басейну — 87,0% (101,9 млрд. т),
Львівсько-Волинському та Дніпровському — відповідно 2,0% (2,3 млрд. т)
та 3,5% (4,1 млрд. т).
Крім того, запаси вугілля є на території Харківської і Полтавської
областей — 8,7 млрд. т та Закарпатської вугленосної площі — 0,2 млрд. т.
Із загальних запасів 42,5 млрд. т віднесено до прогнозних ресурсів.
Запаси вугілля в Україні цілком достатні для задоволення власних потреб
і забезпечення експортних поставок. Однак складні гірничо-геологічні та
технологічні умови розробки вугільних родовищ України, в першу чергу
Донбасу, суттєво впливають на економічну ефективність виробництва у
вугільній промисловості.
Таблиця 1
РОЗМІЩЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАПАСІВ ВУГІЛЛЯ
НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ на 01.01.2003 p.
Запаси всього Балансові запаси
За балансові запаси
басейни
млрд
% А+ В + С, С2 Всього
млрд. т
%
млрд. т % млрд. т %
млрд. т %
Україна 117,1 100,0 45,7 100,0 11,2 100,0 56,9 100,0 17,4 100,0
Донецький
басейн 101,9 87,0 42,2 92,3 10,7 95,5 52,9 93,0 16,7 96,0
Львівсько-Волинський басейн 2,3
2,0
1,2
2,6
0,25
2,2
1,5
2,6
0,4
2,3
Дніпровський басейн 4,1
3,5
1,9
4,2
0,25
2,2
2,2
3,9
0,2
1,1
За даними Державного балансу запасів корисних копалин України (вугілля).
Наведені в табл. дані характеризують стан вугільних басейнів України.
Вони свідчать про те, що геологічні запаси вугілля в Донецькому басейні
зосереджені переважно в тонких і надто тонких пластах потужністю до 1,2
м. Середня глибина розробки родовищ наближається до 700 м, а максимальна
— становить 1400 м. На горизонтах понад 600 м функціонує майже 60% шахт,
на частку яких припадає понад половини всього видобутого вугілля.
Пласти, які вважаються небезпечними щодо раптових викидів вугілля і
газу, характерні для 40% шахт.
Умови розробки вугільних пластів Львівсько-Волинського і Дніпровського
басейнів більш сприятливі. Максимальна глибина розробки пластів
Львівсько-Волинського басейну становить 550 м, а потужність пластів
вугілля — від 1 до 1,5 м. Небезпека раптових викидів вугілля і газу
майже відсутня. Разом з тим зольність видобутого вугілля (47,6%) значно
перевищує аналогічний показник в Донбасі (36,2%) і до того ж запаси
вугілля досить обмежені (2,0% усіх запасів вугілля України).
Таблиця 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВУГІЛЬНИХ БАСЕЙНІВ УКРАЇНИ
(за даними 2003 р.)
Показники
По Мін-вугле-прому Донецький басейн Львівсько-Волинський басейн
Дніпровський басейн
Промислові запаси вугілля кат. А + В+ С1 млрд . т 45,7
42,2
1,2
1,9
Розроблювані і підготовлені до освоєння запаси, млрд. т 23,3
21,5
0,7
0,8
Середня потужність розроблюваних пластів, м 1,18
1,06
1,24
3,27
Максимальна глибина розробки, м 1400 1400 550 100
Мінімальна глибина розробки, м 24 123 345 24
Середня глибина розробки, м 651 692 456 77
Виробничі потужності, млн. т 115,1 109,1 4,0 2,0
Видобуток вугілля, млн. т 75,9 70,9 3,6 1,4
в тому числі: коксівного, млн. т 31,6 31,6
енергетичного, млн. т 44,3 39,3 3,6 1,4
Зольність видобутого вугілля, % 36,0 36,2 47,6 21,7
Середньо спискова чисельність НИМ, тис. чол. 428,0 403,2 19,3 5,5
В Дніпровському басейні зосереджені запаси бурого вугілля, яке на
відміну від кам’яного має більш низьку теплотворну здатність і які
споживаються населенням на комунально-побутові потреби. Розробка
буровугільних родовищ проводиться підземним та відкритим способом.
Частка відкритих розробок становить 88,2%. Глибина залягання пластів
невелика — максимальна 100 м. Середня глибина розробки пластів на шахтах
сягає 90 м, на розрізах — 64 м. Зольність видобутого вугілля нижча, ніж
у Донбасі та Львівсько-Волинському басейні і становить 21,7%, однак
запаси вугілля також невеликі (3,5% від усіх запасів вугілля України).
Великий вплив на ефективність роботи галузі має стан виробничих фондів
шахт. Сьогодні до 40% шахт працює понад 50 років, а найбільш старі шахти
мають строк служби понад 70 років. Лише 8% шахт експлуатуються менше 20
років.
Незважаючи на значний строк експлуатації шахт, обсяги реконструкції і
будівництва нових шахт з 1975 р. стали різко зменшуватися. За останні
15—20 років у Донбасі не було закладено жодної шахти, у
Львівсько-Волинському басейні — одна, в Дніпровському басейні — один
розріз. Остання масова реконструкція вугільних шахт була проведена у
другій половині 60-х — на початку 70-х років. Тоді вона була здійснена
на 25% підприємств.
Однією з причин такого важкого стану було обмеження капітальних вкладень
на оновлення виробничих потужностей вугільної промисловості України. Це
пов’язано з тим, що протягом трьох останніх десятиліть вся інвестиційна
діяльність у вугільній промисловості була орієнтована на розвиток
видобутку вугілля у східних регіонах колишнього СРСР.
Усе це і визначило різке гальмування процесу оновлення виробничих
потужностей і погіршення структури шахтного фонду в Україні.
Виробничі потужності, що вибули у 1991—2001 pp., склали 78,7 млн. т. Це
призвело до втрати реальної виробничої потужності шахтного фонду в
обсязі 77,3 млн. т і зниження видобутку вугілля до надзвичайно низького
рівня — 75,9 млн. т в 2002 р. при 164,8 млн. т в 1990 p., або більше ніж
у два рази (табл. 3).
Найбільше зниження обсягів видобутку відбулося за цей час у
Дніпровському буровугільному басейні — на 84,8%, тоді як у Донецькому —
на 51,1 %, а Львівсько-Волинському — на 65,7%.
Таблиця 3
ВИДОБУТОК ВУГІЛЛЯ В УКРАЇНІ
у 1990—2002 pp., млн. т
1990 1991 1992 1993 1994 1995 2000 2002
Україна 164,8 135,6 133,6 115,7 94,4 83,6 71,7 75,9
Донецький басейн 145,1 120,4 119,4 103,6 85,3 76,4 66,3 70,9
Львівсько-Волинський басейн 10,5 8,0 8,4 8,0 6,4 4,9 3,8 3,6
Дніпровський басейн 9,2 7,2 5,8 4,1 2,7 2,3 1,6 1,4
За даними Міністерства вугільної промисловості України.
Із загального обсягу постачання вугілля на територію України до 95%
припадає на донецьке вугілля, з якого майже 30% становить коксівне.
Львівсько-Волинське вугілля і буре вугілля Дніпровського басейну
використовується головним чином як енергетичне паливо на електростанціях
та в комунальному секторі економіки.
Основним споживачем донецького вугілля є Донецька, Дніпропетровська,
Луганська і Запорізька області, де воно використовується головним чином
для потреб енергетики та коксохімічної промисловості. В решту областей
донецьке вугілля постачається лише для теплової електроенергетики.
Львівсько-Волинське вугілля постачається у західні області
(Івано-Франківська, Львівська та ін.) і до того ж лише на енергетичні
потреби. Буре вугілля використовується головним чином для виробництва
буровугільних брикетів (Кіровоградська, Черкаська області).
Частина вугілля із Луганської, Дніпропетровської та Донецької областей
постачається на експорт, головним чином у Молдову та країни далекого
зарубіжжя.
Імпорт вугілля в Україну здійснюється в основному з Росії і Казахстану
(для потреб коксохімічної промисловості) та Польщі.
Література
Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів, 1996.
Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є.П.Качана. – К., 2000.
Ковалевський І.М. Розміщення продуктивних сил. – К., 2001.
Шаблій О.І. Соціальна та економічна географія України. – Львів, 1996.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
