Реферат
на тему:
“Автомобілебудування
в Україні”
Автомобілебудівна галузь відноситься до машинобудівного комплексу.
Машинобудування України виникло ще в середині XIX ст. Наявність металу,
вигідне транспортно-географічне розташування, зокрема вихід до узбережжя
Чорного та Азовського морів, висока концентрація сільськогосподарського
виробництва сприяли розвитку тут важкого, транспортного і
сільськогосподарського машинобудування.
В минулому машинобудування стало провідною галуззю в структурі
промислового комплексу України. В 1990 р. його частка становила 30%
всього промислового виробництва.
Сучасні галузева структура і розміщення машинобудування України
сформувались за останні десятиліття. Структура цивільних галузей
машинобудування України наведена в табл. 1.
Таблиця 1
СТРУКТУРА ЦИВІЛЬНИХ ГАЛУЗЕЙ МАШИНОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ у 2000 p., %
Галузі машинобудування Питома вага в товарній продукції, % Питома вага
зайнятих, %
Сільськогосподарське машинобудування і тракторобудування 6,5
7,0
Приладобудування 4,2 6,5
Електротехнічне машинобудування 9,4 8,3
Автомобілебудування 4,0 4,1
Хімічне і нафтохімічне 6,5 4,9
Верстатобудування та інструментальне машинобудування 2,5 3,4
Машинобудування для легкої та харчової промисловості, виробництво
побутових машин 3,7
3,5
Гірничо-шахтне і гірничо-рудне машинобудування 5,0
3,1
У переважній більшості розвинутих країн світу провідне місце в структурі
транспортного машинобудування займає автомобілебудування. Україна має
досить сприятливі передумови для розвитку автомобілебудування: достатнє
виробництво металу, розвинута хімічна промисловість (в тому числі
виробництво шин, пластмас І виробів з них), науково-дослідна база і
достатня чисельність кваліфікованих кадрів і, що дуже важливо, великий
ринок збуту продукції.
Автомобілебудування — це відносно молода галузь машинобудування України,
яка виникла в 50—60-ті роки.
Автозаводи України випускають великовантажні (Кременчук), малолітражні
легкові (Запоріжжя) автомобілі.
В Луцьку налагоджено виробництво легкових автомобілів для сільської
місцевості. Львівській автобусний завод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД.
Автомобільна промисловість кооперується із заводами, які випускають
двигуни, окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава,
Херсон, (Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрообладнання (Херсон,
Сутиска Вінницької обл.), запасні частини (Чернігів).
Таке кооперування виробництва між підприємствами машинобудування, а&
також з підприємствами інших галузей промисловості спричиняє
внутрішньогалузеві і міжгалузеві зв’язки як всередині держави, {так і за
її межами.
Міждержавне кооперування вимагає прийняття відповідних правових законів,
які регулювали б взаємостосунки між підприємствами України та інших
країн.
Розвиток автомобілебудування в Україні не задовольняє потреби держави у
власній продукції, а рівень його розвитку значно відстає від розвинутих
країн світу. За рахунок власного виробництва, задовольняється менш ніж
10% потреб у автомобілях і автобусах.
Машинобудування України представлено практично усіма галузями (крім
годинникової), але далеко не всіма підгалузями. В умовах територіального
поділу праці колишнього СРСР Україна не виробляла деяких машин, зокрема:
магістральних електровозів, електропотягів для приміських ліній і
метрополітену, пасажирських вагонів, зернозбиральних і
картоплезбиральних комбайнів і деяких інших машин. Недостатньо
вироблялось вантажних та легкових автомобілів, товарів народного
споживання (див. табл. 2). Названі машини Україна отримувала з інших
колишніх союзних республік. Монопольне виробництво та відсутність
конкуренції в галузях цивільного машинобудування колишнього СРСР не
сприяли якості його продукції. Зараз, коли Україна є незалежною і
суверенною державою і має великий власний ринок, а також метал,
науково-дослідну базу і кваліфіковані кадри, вона повинна створити
власне виробництво названих машин. Висока якість продукції ВПК
підкреслює значні можливості для підвищення конкурентоздатності всього
машинобудування України.
Таблиця 2
ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ТОВАРІВ НАРОДНОГО СПОЖИВАННЯ У МАШИНОБУДУВАННІ
УКРАЇНИ у 1985—2000 pp.*
Назва товарів
1985
1990
1995
1997
2000
Холодильники побутові, тис. шт.
743
903
554
431
382
Пральні машини, тис. шт.
372
788
212
144,5
147
Електропилососи, тис. шт.
789
1072
285
114,1
128
Радіоприймальні пристрої, тис. шт.
291
777
119
46,8
25,3
Телевізори, тис. шт.
3067
3774
217
114,9
41,8
у тому числі: кольорового зображення 1405
2662
59,3
29,1
6,0
Магнітофони, тис. шт.
1573
1795
105
43.7
24,7
Мотоцикли, шт.
100
103
5000
1697
1182
Велосипеди (без дитячих), тис. шт.
880
800
36.1
28,9
37,8
Персональні ЕОМ, тис. шт.
__
42,0
2,2
1,1
ІД
Легкові автомобілі, тис. шт.
167,5
155,6
58.7
6,9
6,9
З даної таблиці дуже добре видно, що на фоні загального спаду
виробництва автомобілебудування України зазнало чи не найбільшого спаду
виробництва.
Автомобілебудування України потребує іноземних інвестицій і використання
передових технологій у виробництві автомобілів. Великі надії
покладаються на співробітництво з Південнокорейською фірмою Деу, яка
разом із ЗАЗ створює спільне підприємство (ЗАЗ — ДЕУ). Перспективи цього
підприємства є невизначеними, оскільки автомобілі даної фірми Деу є
далеко не висококонкурентоспроможними на світовому ринку.
За останні роки в Україні налагоджується власне виробництво
внутрішньоміського транспорту: тролейбусів (Київ і Дніпропетровськ) і в
перспективі — трамваїв. Виробляють також мотоцикли (Київ), мопеди
(Львів), велосипеди (Харків, Чернігів).
У перспективі автомобілебудування повинно зайняти більш вагоме місце як
у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України.
Необхідно удосконалити галузеву структуру машинобудування, розширити
асортимент його продукції за рахунок підвищення питомої ваги галузей, що
виробляють товари народного споживання.
Потрібна модернізація автомобільнобудівних заводів, їх технічне
переоснащення з використанням сучасних технологій і значне підвищення за
рахунок цього якості машин, їх конкурентоздатності.
Необхідно налагодити виробництво сучасних та економних автомобілів
Спеціалізацію і кооперування виробництва в автомобілебудуванні необхідно
орієнтувати на вітчизняні підприємства, створювати замкнуті цикли
виробництв у середині країни.
Сучасна стратегія державної промислової політики України в галузі
машинобудування передбачає зростання темпів випуску наукоємної продукції
високого технологічного рівня, освоєння нових конкурентоздатних зразків
техніки, підвищення якості й ефективності виробництва з орієнтацією на
потреби внутрішнього ринку та збільшення експортного потенціалу.
Література
1. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія
України з основами теорії: Посібник. — К.: Знання, 1998. — С. 376—392.
2. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. — К.:
Вища школа, 1998.—С. 139—149.
3. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В. В.
Кова-левського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. — К.: Знання, КОО, 1998.
— С. 376—392.
4. Романенко В. Регіональні ринки продукції машинобудування в Україні //
Економіка України. — 1996. — № 6. — С. 90—92.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
