.

Збройні сили України в миротворчих операціях (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
292 6747
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ

В МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЯХ

(курсова робота)

ЗМІСТ

Вступ
с.

Розділ 1. Місце України в системі міжнародної безпеки та миротворчих
операціях
с.

1.1. Україна у системі міжнародної безпеки та військового
співробітництва с.

1.2. Значення участі України у миротворчих операціях с.

Розділ 2. Участь Збройних Сил України у миротворчих

операціях с.

2.1. Історія участі Збройних Сил України у міжнародних миротворчих
операціях с.

2.2. Миротворчий персонал в Ісламській Республіці Афганістан с.

2.3. Спільні миротворчі сили в Зоні безпеки Придністровського регіону
Республіки Молдова с.

2.4. Удосконалення нормативно-правової бази з питань

міжнародної миротворчої діяльності Збройних Сил України с.

Висновки с.

Список використаних джерел с.

Додаток с.

ВСТУП

Геополітичні зміни у світі, поява нових загроз світовій безпеці
докорінно змінюють підходи світового суспільства та окремих держав до
формування національних, регіональних та світової систем безпеки.

Збро?йні си?ли Украї?ни — українська армія, покликана захищати
суверенітет і територіальну цілісність української держави,
забезпечувати безпеку її громадян.

Українська армія комплектується за рахунок призову на строкову службу
чоловіків 18-25 років. Її чисельність на кінець 2008 року – 191000 осіб
(у тому числі 43000 цивільних працівників). На липень 2008 року у складі
Збройних сил 149000 солдат і офіцерів.

Дослідження стану та розвитку Збройних сил України, що забезпечують
національну безпеку в сучасних умовах, зберігають виключну актуальність
та потребують масштабної поглибленої розробки, особливо в частині
застосування ЗС поза межами держави, що вказує на значимість миротворчої
діяльності, оскільки вона розглядається, з одного боку, як засіб
зміцнення її національної безпеки через створення стабільного
зовнішньополітичного середовища, а з іншого – як внесок у зміцнення
загальноєвропейської безпеки і побудову нової стабільної і безпечної
Європи.

Актуальність теми полягає в тому, що:

по-перше, на сучасному етапі розвитку суспільства миротворчі операції
відіграють роль інструмента врегулювання конфліктів для підтримки
стабільності у світі. Україна все більше надає підрозділи Збройних сил
для участі в таких операціях.

по-друге, завдяки миротворчій діяльності Україна стверджує себе як
повноправний суб’єкт міжнародних відносин, підвищує свій міжнародний
авторитет та демонструє миролюбну політику.

по–третє, миротворча діяльність Збройних сил України впливає на їх
розвиток та реформування.

Розширюється географія застосування підрозділів, з’являються нові форми
участі, методи проведення миротворчих операцій. На фоні тенденції
зростання частки миротворчих завдань в діяльності Збройних сил України
(ЗСУ) правове забезпечення цих операцій залишається практично без змін.

Об’єкт дослідження: миротворча діяльність Збройних Сил України.

Предмет дослідження: місце України в системі міжнародної безпеки,
значення участі Збройних Сил України у миротворчих операціях, історія
участі у міжнародних миротворчих операціях, шляхи вдосконалення
нормативно-правової бази з питань міжнародної миротворчої діяльності
Збройних Сил України.

Мета роботи полягає в розкритті особливостей участі Збройних Сил України
в міжнародних миротворчих операціях.

Для досягнення цієї мети в даній роботі передбачено розв’язати наступні
завдання:

Проаналізувати місце України в системі міжнародної безпеки.

Визначити значення участі України у миротворчих операціях.

Проаналізувати історію участі та окремі міжнародні миротворчі операції
за участю Збройних Сил України тощо.

Вивченість теми: Наукові дослідження з питань розробки загальних проблем
участі Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях
містяться в роботах авторів В.Ю. Богдановича, О.М. Гончаренка, В.О.
Гречанінова, Н.Р. Єзерського, О.М. Затинайко, А.М. Іваненка, В.М.
Кириленка, Є.І. Клочка, М.А. Кобзаря, В.К. Кривожихи, В.Г. Лимаренка,
К.Ю. Мельника, О.М. Мельника, В.І. Мунтіяна, І. С. Руснака, Г.П.Ситника,
А.І. Скоромного, М.П. Требі, В.В. Троцька, В.П. Шкідченка, О.Г.Шекери,
М.І. Шпури та інших вчених.

Проблемам розробки концептуальних основ щодо участі Збройних сил України
в міжнародних миротворчих операціях присвячені роботи авторів І.Н.
Арцибасова, В.О. Горбуліна, О.Г. Данильяна, О.П. Дзьобань, С.А. Єгорова,
В.А. Карташкіна, Ю.М. Колосова, І.І. Котлярова, Г.М. Мелкова, О.О.
Мережка, А.П. Мовчана, М.І. Неліп, М.І. Панова, Б.Р. Тузмухамедова, В.М.
Чхиквадзе, В.О. Шамрая та інших вчених.

Структура роботи: дана робота складається зі вступу, основної частини,
яка включає два розділи з підрозділами, висновків, списку використаних
джерел та додатку.

Загальний обсяг роботи – ____ сторінок.

Методи дослідження: літературний метод, часовий метод, аналіз, синтез,
методи узагальнення та ін.

РОЗДІЛ 1

МІСЦЕ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

ТА МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЯХ

1.1. Україна у системі міжнародної безпеки та військового
співробітництва

Нині жодна держава не спроможна гарантувати свою безпеку тільки власними
силами. Погіршення економічної ситуації, виникнення конфліктів,
екологічних криз (навіть у найвіддаленіших куточках земної кулі) може
породити загрозу глобального масштабу. Це означає, що для забезпечення
ефективної системи оборони та національної безпеки необхідно враховувати
дедалі більшу кількість чинників не тільки національного, а й
регіонального і навіть глобального масштабів. У протистоянні таким
загрозам, як міжнародний тероризм, розповсюдження зброї масового
ураження, автономні національні системи безпеки виявляються
недієздатними.

Україна не залишилася осторонь цих подій. Вона проголосила нову воєнну
політику на цілковиту євроатлантичну інтеграцію, підтримала дії
антитерористич-ної коаліції у війні в Афганістані, ратифікувала
Європейську конвенцію про боротьбу з тероризмом, а також Міжнародні
конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та боротьбу з бомбовим
тероризмом, направила свої військові контингенти на Близький Схід для
допомоги міжнародній коаліції щодо стабілізації ситуації в Іраку,
ухвалила з Альянсом План дій Україна – НАТО та Цільовий план дій Україна
– НАТО на 2003 p., ухвалила два закони. У першому – “Про основи
національної безпеки” загрози міжнародного тероризму сформульовано як
загрози національній безпеці України. Його статті стосуються злочинної
діяльності міжнародного тероризму проти миру і безпеки людства,
небезпеки розповсюдження зброї масового ураження і засобів її доставки,
використання з терористичною метою ядерних й інших об’єктів в Україні та
ін. [5, c.39]

У другому законі “Про боротьбу з тероризмом” сформульовано основні
принципи боротьби з тероризмом, визначено суб’єкти боротьби з тероризмом
та їх повноваження, визначено сили і заходи, що залучаються до
проведення антитеро-ристичних операцій, та засади міжнародного
співробітництва у сфері боротьби з тероризмом. Прийняття цих законів
стало важливим внеском у формування нової оборонної політики України.

Перспективи набуття Україною членства в НАТО передбачають будівництво
стратегічного партнерства зі США, низкою країн – членів НАТО на
двосторонній основі. Важливим уявляється виведення
українсько-американських відносин на рівень усталеного стратегічного
партнерства. Особливо з урахуванням тієї обставини, що, згідно з
Будапештським меморандумом 1994 p., США є гарантом безпеки та
територіальної цілісності України. Нині головними напрямами, за якими
розвивається військове співробітництво між Україною і США у
воєнно-політичній сфері, є інтеграція України у НАТО, боротьба з
тероризмом, зміцнення безпеки у Східноєвропейському та
Чорноморсько-каспійському регіонах.

Глобального значення набуває український досвід ракетно-ядерного
роззброєння, зокрема в контексті вирішення “північнокорейської
проблеми”. Перспективи України як транзитної держави, пов’язані з
транспортуванням каспійських енергоносіїв до Євросоюзу, значно зростають
за умови активної участі європейських країн і США в реалізації цього
проекту. З цим пов’язаний ще один перспективний аспект
американсько-української стратегічної взаємодії – забезпечення безпеки
регіональних комунікацій, що посилює безпековий статус організації
ГУУАМ. [10, c.397]

Значну увагу Україна приділяє посиленню ролі міжнародних інституцій, і
насамперед Організації Об’єднаних Націй, у боротьбі з міжнародним
тероризмом, зокрема в контексті резолюції Ради Безпеки № 1373 від 28
вересня 2001 р. та направлення військового контингенту до Ліберії тощо.

Враховуючи означені реалії сучасного міжнародного буття, Україна
розглядає свою воєнну політику як вагомий чинник успішної інтеграції у
нову архітектуру глобальної та регіональної безпеки, як найважливішу
складову всієї системи міжнародних відносин.

1.2. Значення участі України у миротворчих операціях

У період глибоких змін на політичній мапі світу та припинення
міжблокового протистояння основні зусилля у сфері безпеки спрямовані на
пошук збалансованої формули, яка сприяла б запобіганню виникнення та
розвитку кризових ситуацій. Сьогодні безпека будь-якої держави
забезпечується не лише на її кордонах, а значною мірою залежить від
загальної стабільності у світі. Тому дедалі частіше збройні сили
залучаються до участі в міжнародних миротворчих операціях.

Участь українських військових та представників Міністерства внутрішніх
справ у миротворчій діяльності є, безумовно, одним з найважливіших
зовнішньополітичних здобутків нашої держави, що має величезне значення
для підвищення авторитету України на світовій арені. А тому ця участь
розглядається як один з пріоритетних напрямів зовнішньої політики
держави. Зокрема співпраця з європейськими регіональними організаціями у
сфері безпеки сприяє повномасштабному входженню України до
загальноєвропейського простору і дає можливість використовувати
механізми та інструменти цих організацій для забезпечення національних
інтересів. Послідовно нарощуючи внесок у превентивну миротворчу
діяльність, Україна створює навколо своїх кордонів стабільну сприятливу
обстановку, зміцнює імідж і підвищує свою роль на Європейському
континенті [11, c.236].

Участь національних миротворчих контингентів і персоналу у міжнародних
миротворчих операціях на території інших держав здійснюється на підставі
міжнародних договорів України в порядку і на умовах, визначених чинним
законодавством нашої держави. При цьому слід зазначити, що у кожному
окремому випадку політичні рішення про участь представників України у
міжнародній миротворчій діяльності ухвалюються з урахуванням
національних інтересів та законодавства України на основі ґрунтовного
аналізу воєнно-політичної обстановки в регіоні, майбутніх завдань, рівня
небезпеки та загроз тощо.

Україна з року в рік розширює свою участь і в міжнародних миротворчих
операціях, що проводяться під егідою ООН, міжнародних і регіональних
організацій з безпеки. Українські контингенти та персонал залучені до
участі в десяти міжнародних миротворчих місіях, а саме: у складі Місій
ООН в Ефіопії та Еритреї, Сьєрра-Леоне, Демократичній Республіці Конго,
Косові, Лівані, Ліберії, у складі Місії ОБСЄ в Грузії, у спільних
миротворчих силах у Придністровському регіоні Республіки Молдова, в
Міжнародних силах з підтримання миру в Косові (КФОР) та у складі
Коаліційних об’єднаних оперативних сил в Іраку.

Участь України у складі Миротворчих Сил ООН у колишній Югославії та
набутий досвід виявили спроможність України ефективно виконувати
миротворчу місію та високий вишкіл українських військовослужбовців. Дії
наших військових отримали позитивну оцінку та підтримку як сербського,
так і албанського населення. Україна зарекомендувала себе як надійний,
передбачуваний партнер, що проводить активну миролюбну політику.

У червні 2003 р. було прийнято рішення направити миротворчий контингент
України до Республіки Ірак для участі в міжнародній миротворчій
операції. Правовою підставою для цього стала Резолюція Ради Безпеки ООН
від 22 травня 2003 р. № 1483. Ця резолюція створила міжнародно-правові
передумови для об’єднаних зусиль і широкої участі міжнародної спільноти
у стабілізаційних заходах, по суті, надала їм статус міжнародної
миротворчої операції.

Основними завданнями українського миротворчого контингенту в Республіці
Ірак є підтримання стабільності у провінції Васіт, забезпечення
діяльності міжнародних гуманітарних організацій, надання медичної
допомоги цивільному населенню, виконання інших функцій щодо забезпечення
безпеки і дотримання прав людини.

Україна реально сприяє формуванню компонентів нової іракської системи
безпеки. Триває робота з підготовки батальйону територіальної оборони
Іраку. Сотні й тисячі підготовлених нами іракців несуть службу з
патрулювання і охорони важливих об’єктів. Ми також готуємо
прикордонників для несення служби на ірано-іракському кордоні в
українському секторі відповідальності.

Ірак водночас – це добра школа для підготовки нової генерації
українських військових. Це справжні професіонали, ядро майбутньої
професійної армії України. Ірак – це можливість наочно побачити і краще
зрозуміти сучасний воєнний світ, зіставити з ним свої можливості та
визначити реальні орієнтири для роботи на перспективу. Участь
українських контингентів у міжнародних миротворчих операціях є
надзвичайно важливою і корисною для набуття досвіду врегулювання
збройних конфліктів, організації та всебічного забезпечення військових
миротворчих дій, набуття практичних навичок у бойових умовах.

Присутність в Іраку українських військовослужбовців, які виконують
винятково миротворчі та гуманітарні завдання, значною мірою посилює
позиції нашої країни як активного учасника сучасних світових процесів.
Участь України у багатонаціональних силах не тільки сприяє поліпшенню
політичної ситуації на Близькому Сході, а й формує підґрунтя для участі
нашої країни у повоєнній відбудові економіки Іраку.

Наші довготривалі відносини з Іраком є важливою складовою реалізації
національних інтересів України на Близькому Сході. Тому українські
військові фактично започатковують нову історію у взаєминах з Республікою
Ірак як миротворці.

Під час миротворчих операцій значною мірою здійснюється визначення вимог
і коригування пріоритетів розвитку та модернізації озброєнь і військової
техніки у сучасних умовах, у т. ч. з використанням можливостей
військово-технічного співробітництва зі збройними силами інших держав
[7, c.122].

Зважаючи на набутий досвід, значні політичні та економічні дивіденди від
участі у миротворчих операціях, Україна зацікавлена в активізації такої
форми міжнародного співробітництва. Серед пріоритетів розвитку –
поширення співпраці з НАТО у миротворчій діяльності. Наша країна не може
залишатися осторонь процесів розвитку оперативних можливостей Євросоюзу,
що створюються для виконання гуманітарних і рятувальних завдань під час
врегулювання кризових ситуацій. Поглиблення співпраці у цій галузі є
одним з важливих факторів інтеграції України в ЄС.

Водночас активізація співпраці у миротворчій діяльності на
єврорегіональному рівні не означає автоматичної відмови від участі в
подібних операціях в Азії чи на Африканському континенті. Міжнародні
організації закономірно розширюють свою участь у врегулюванні кризових
ситуацій і на пострадянському просторі. Особливо це стосується
розв’язання Придністровської кризи, врегулювання конфліктів у Нагірному
Карабасі (Азербайджан), Абхазії та Південній Осетії (Грузія). Саме у цих
регіонах миротворчий потенціал України може реалізовуватися більш
активно.

Наша держава не може стояти осторонь від магістральних шляхів розвитку
сучасних світових процесів у сфері безпеки. Ми готові до співпраці під
егідою ООН та впливових регіональних організацій з іншими членами
міжнародного співтовариства на ниві миротворчості.

РОЗДІЛ 2

УЧАСТЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ У МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЯХ

2.1. Історія участі Збройних Сил України у міжнародних миротворчих
операціях

Участь України у миротворчих операціях розпочалась із затвердженням
Верховною Радою України Постанови від 3 липня 1992 року № 2538-ХІІ “Про
участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації
Об’єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії”.

Починаючи з 1992 року близько 30 тисяч військовослужбовців Збройних Сил
України взяли участь у міжнародних миротворчих операціях.

З цього часу 47 військовослужбовців Збройних Сил України загинули.

Збройні Сили України брали участь у таких міжнародних миротворчих
операціях:

1.Сили ООН по охороні (СООНО-UNPROFOR), 1992-1995

Підстави:  постанова Верховної Ради України від 03.07.92 № 2538-ХІІ

постанова Верховної Ради України від 19.11.93 № 3626-ХІІ

постанова Кабінету Міністрів України від 11.08.92 № 461

240 окремий спеціальний батальйон – 550 осіб

60 окремий спеціальний батальйон – 550 осіб

40 оперативна група штабних офіцерів – 63 особи

підрозділ військової поліції – 20 осіб

група військових спостерігачів (з 01.06.95) – 10 осіб

15 окремий вертолітний загін – 110 осіб

Основними завданнями 240 та 60 осб було:

забезпечення проведення конвоїв з вантажем гуманітарної допомоги
місцевому населенню;

сприяння припиненню бойових дій та нормалізація ситуації;

патрулювання в зонах відповідальності.

2. Сили Виконання Угоди (IFOR), Сили Стабілізації (SFOR) у Боснії і
Герцеговині, грудень 1995 – грудень 1999

Підстави: постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.95 № 1073

240 окремий спеціальний батальйон (механізований)  – 400 осіб

Крім виконання миротворчих завдань, особовий склад відбудовував лікарні
та школи, ремонтував дороги, лінії електромереж, трамвайні колії та
надавав медичну допомогу місцевому населенню.

3. Місія ООН у Східній Славонії (ПАООНСС), квітень 1996 – січень 1998

Підстави: постанова Верховної Ради України від 25.03.96 № 102/96-ВР.

17 окрема вертолітна ескадрилья – 150 осіб

70 окрема танкова рота  – 160 осіб

64 окрема спеціальна механізована рота (осмр) – 105 осіб

8 окрема вертолітна ескадрилья 96 осіб

Основними завданнями підрозділів було:

спостереження за виконанням домовленостей про передачу влади під
контроль перехідної адміністрації ООН;

патрулювання в зонах відповідальності;

перевезення персоналу ООН та супровід гуманітарних вантажів.

4. Місія ООН в Анголі, січень 1996 – лютий 1999

Підстави: постанова Верховної Ради України від 16.01.96 № 4/96-ВР

901 опмр 200 осіб

штабні офіцери 8 осіб

військові спостерігачі 5 осіб

військові поліцейські 3 особи

Основним завданням підрозділу було відновлення інженерної інфраструктури
в зонах відповідальності (відновлення шляхів, наведення мостів та
понтонно-мостових переправ через річки).

5. Міжнародні сили з підтримки миру в Косово – КФОР

Підстави: Указ Президента України від 14.07.1999 № 852/99

Закон України від 16.07.1999 № 1006-14.

Вересень 1999 – липень 2000

37 окрема спеціальна рота – 108 осіб

Основними завданнями підрозділу було:

патрулювання зони відповідальності;

чергування на блокпосту;

супроводження конвоїв та супроводження сербського населення через
“албанську” територію.

Вересень 1999 – березень 2001

14 окремий вертолітний загін 66 осіб

Основними завданнями загону було:

 перевезення миротворчого персоналу та високоповажних осіб;

 перевезення вантажів;

евакуація поранених;

супроводження переміщення військ.

Грудень 2002 – липень 2003 

92 окрема аеромобільна рота 119 осіб

11 окремий інженерний взвод 30 осіб

Основними завданнями 92 оаемр та 11 оів було:

супроводження колон;

патрулювання та підтримання порядку у зоні відповідальності;

інженерна розвідка місцевості;

забезпечення мобільності та безпеки (БЕЛУКРОКОС);

пошук та знешкодження вибухонебезпечних пристроїв на шляхах проходження
колон, маркування мінних полів;

будівельні роботи та надання гуманітарної допомоги.

6. Місія ООН превентивного розгортання в Македонії (МООНПРМ/UNPREDER),
червень 1995 – березень 1999

військові спостерігачі 1 особа

Основними завданнями військових спостерігачів в Македонії були контроль
прикордонних районів країни та інформування керівництва Місією про
будь-які події, здатні підірвати стабільність у регіоні.

7. Місія ОБСЄ з верифікації у Косово (Місія ОБСЄ у Косово ), грудень
1998р. – березень 2001р.

Підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.1999 № 313

спостерігачі 23 особи

Основними завданнями місії верифікації ОБСЄ в Косово було:

доповідь  про стан справ в регіоні Постійному представництву ОБСЄ;

встановлення зв’язку із владами Югославії, Сербії та, якщо виникне
необхідність, іншими органами влади, політичними партіями іншими
організаціями Косово, а також акредитованими міжнародними і неурядовими
організаціями для сприяння виконанню своїх обов’язків;

8. Місія ООН у Гватемалі (МІНУГУА) січень-травень 1997 р.

військові спостерігачі 8 осіб

Основними завданнями військових спостерігачів у Гватемалі було
здійснення контролю за виконанням положень Угоди про припинення вогню,
підписане урядом цієї країни та рухом “Національна революційна єдність
Гватемали” (НРЄТ) 4 грудня 1996 року, включаючи офіційне припинення
військових дій, роз’єднання сил і демобілізацію комбатантів НРЄТ у
пунктах збору, які були спеціально підготовлені для цих цілей.

9. Місія ООН у Таджикистані, грудень 1994 – травень 2000

військові спостерігачі близько 21 особи

Основними завданнями військових спостерігачів було:

спостереження за виконанням Угоди про тимчасове припинення вогню та
інших ворожих дій на таджиксько-афганському кордоні та в країні;

розслідування повідомлень про порушення угоди про припинення вогню та
інформування про це ООН;

здійснення спостереження за бійцями Об’єднаної таджикської опозиції
(ОТО), за їх роззброєнням та демобілізацією;

надання допомоги в реінтеграції комбатантів в державні силові
структури або їх демобілізації [9, c.183].

10. Спеціальна Місія ООН в Афганістані, квітень 2000 – травень 2001

військовий спостерігач 1 особа

Політична місія. Місія розташовувалась в Афганістані, але штаб-квартира
знаходилась в Ісламабаді (Пакистан). Місія мала також політичний офіс у
Тегерані і офіс зв’язку в Душанбе. Створена для підтримки зв’язку
з воюючими сторонами.

Представник ЗС України відповідав за організацію співробітництва з
афганським та іншими посольствами, російськими прикордонниками і
миротворчими силами.

11. Місія ООН на півострові Превлака, Хорватія, січень 1996 – грудень
2002

  Підстава: постанова Верховної Ради України від 19.11.1993 № 3626-ХІІ.

військові спостерігачі 2 особи

Місія спостерігачів ООН на півострові Превлака була розгорнута згідно з
резолюцією РБ ООН № 1038 (1996). Півострів має вигідне стратегічне
положення на вході у Которську затоку, де розташована головна база ВМС
СРЮ, і є спірною територією Хорватії і СРЮ.

Штаб-квартира Місії була розташована в м. Дубровник (Хорватія).

Основними завданнями Місії було:

спостереження за активністю ВМФ СРЮ у Превлацькій затоці;

спостереження за відсутністю військ та важкого озброєння хорватської та
югославської армій у демілітаризованій зоні;

спостереження за активністю поліції у зоні відповідальності.

12. Гуманітарна місія в Державі Кувейт, квітень-серпень 2003

Підстави: Указ Президента України від 18.03.2003 №227/2003;

постанова Кабінету Міністрів України від 19.03.2003 № 357;

постанова Верховної Ради України від 20.03.2003 № 633-IV.

19 окремий батальйон РХБ захисту 448 осіб

Місце дислокації 19 об РХБз було – Північно-Східна частина в/б Аріфжан
(Нос Кемден).

Основними завданнями батальйону було:

реагування на кризові ситуації;

забезпечення безпеки в регіоні;

надання допомоги в захисті цивільного населення країни від наслідків
можливого застосування ЗМУ;

надання допомоги в ефективній ліквідації можливих наслідків ЗМУ на
території Держави Кувейт;

радіаційна, хімічна та біологічна розвідка місцевості.

13. Місія ООН у Сьєрра-Леоне

Підстави: Указ Президента України від 08.12.2000 № 1319/2000;

Закон України від 14.12.2000 № 2148-14;

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1924/2000.

(березень 2001-грудень 2004)

20 окремий вертолітний загін 110 осіб

Місце дислокації 20 овз було – н.п. Хастінгс.

Основними завданнями вертолітного загону було:

перевезення персоналу Місії та високоповажних осіб;

перевезення вантажів;

медичне транспортування;

евакуація поранених;

польоти спостереження;

повітряне супроводження переміщення військ.

(грудень 2000-лютий 2005)

4 окремий ремонтно-відновлювальний батальйон 530 осіб

Місце дислокації 4 орвб було – район аеропорту Лунгі та н.п. Хастінгс.

Основними завданням батальйону було:

обслуговування та ремонт матеріально-технічних ресурсів, наданих
Збройними Силами України до складу Місії ООН у Сьєрра-Леоне;

підготовка екіпажів бронетранспортерів та водіїв вантажних автомобілів;

супроводження гуманітарних вантажів.

(грудень 2000 – квітень 2005 р.р.)

офіцери штабу Місії близько 20 осіб

(серпень 2001 – грудень 2005 р.р.)

військові спостерігачі близько 20 осіб

14. Місія ОБСЄ у Грузії, 1999 – грудень 2005

Підстави: Указ Президента України від 17.08.2000 № 992/2000;

постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1732.

спостерігачі близько 5 осіб

15. Багатонаціональні сили у Іраку, серпень 2003 року – грудень 2005
року

Підстави: Указ Президента України від 02.06.2003 № 459

Закон України від 05.06.2003 № 897-IV

постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 № 869

український миротворчий контингент 1621 особа

група офіцерів Багатонаціональних Сил у Іраку/Багатонаціонального
Корпусу у Іраку 6 осіб 

група офіцерів штабу Багатонаціональної дивізії “Центр Південь” 27 осіб

група військової служби правопорядку  3 особи

Місця дислокації:

штаб та підрозділи контингенту – м. Ель-Кут;

група офіцерів штабу БнД “ЦП” – м. Ед Діванія;

група офіцерів штабу БнС-І (БНК-І) – м. Багдад.

Хронологія участі:

5 окрема механізована бригада (омбр) (1621 особа) серпень 2003 –
березень 2004 р.р.

6 омбр (1621 особа) березень – жовтень 2004 р.

7 омбр (1587 осіб) жовтень 2004 – травень 2005 р.

81 тактична група (до 900 осіб) травень – грудень 2005 р.

група офіцерів штабу БнС-І/БнК-І (6 осіб) серпень 2003 – грудень 2005
р.р.

група офіцерів БнД “ЦП” (27 осіб) серпень 2003 – грудень 2005 р.р.

група військової служби правопорядку (3 особи) березень 2004 – грудень
2005 р.р.

Основним завданнями українського миротворчого контингенту було:

підтримання безпеки у зоні відповідальності, супроводження конвоїв,
гуманітарних вантажів, несення служби на блокпостах, патрулювання тощо;

охорона органів місцевого самоврядування, релігійних та історичних
пам’яток, мостів, джерел питної води та інших важливих об’єктів;

контроль за здачею зброї цивільним населенням та учасниками колишніх
озброєних формувань;

здійснення інженерних та інших робіт, необхідних для ліквідації
наслідків конфлікту, надання допомоги у забезпеченні цивільного
населення питною водою;

забезпечення безпеки діяльності міжнародних гуманітарних організацій,
надання допомоги у перевезенні гуманітарних вантажів;

евакуація цивільного населення у разі виникнення небезпеки його життю;

надання медичних послуг, насамперед, першої медичної допомоги цивільному
населенню;

виконання інших функцій із забезпечення безпеки і дотримання прав
людини.

16. Тимчасові сили ООН у Лівані, липень 2000 року – серпень 2006 року

Підстави: Указ Президента України від 20.06.2000 № 806/2000;

Указ Президента України від 08.02.2002 № 118/2002 (миротворчий
персонал);

Закон України від 22.06.2000 № 1832-111;

Постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2000 № 1596. 

З 22 липня 2000 року 3 окремий інженерний батальйон (3 оіб) Збройних Сил
України виконував завдання у складі Тимчасових сил ООН у Лівані.

липень 2000 року – квітень 2006 року

3 оіб штатна чисельність становила 650 осіб

серпень 2001 року – серпень 2006 року

офіцери штабу Місії 7 осіб

Місце дислокації 3 оіб було – м. Ель-Іззія.

Основними завданнями батальйону було:

¦

??o

??????o

??O

??o

?????? ? ?Т?Т????????? ? ?Т?Т????????? ??????¦

?

TEE4

d

f

??$

?&?

?&?

?розмінування мінних полів та автомобільних шляхів;

налагодження доріг та колонних шляхів;

налагодження фортифікаційних систем підрозділів Місії;

будівництво нових опорних пунктів підрозділів Місії.

17. Місія ООН в Ефіопії та Еритреї, листопад 2004 року – серпень 2008
року

Підстави: Указ Президента України від 08.12.2000 № 1320/2000;

Постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.01 № 232.

військові спостерігачі – 4 особи

Основними завданнями Місії було:

проведення миротворчої операції в межах створеної Тимчасової зони
безпеки (ТЗБ);

спостереження в межах ТЗБ патрулюванням та встановленими контрольними
постами;

розслідування випадків порушення кордонів ТЗБ озброєними
військовослужбовцями, підрозділами, розслідування випадків відкриття
вогню, протиправних дій відносно цивільного населення обома сторонами;

інспектування місць розташування міліцейських / поліцейських
підрозділів;

забезпечення маркування кордонів ТЗБ на місцевості;

забезпечення безпеки проведення зустрічей Військового координаційного
комітету (якщо зустріч відбувається в межах ТЗБ);

надання допомоги створеній у Женеві Прикордонній комісії з питань
врегулювання кризи щодо визначення кордонів між Еритреєю та Ефіопією;

у взаємодії з міжнародними гуманітарними організаціями сприяння
поверненню на свої місця біженців та переміщених осіб [9, c.182-184].

2.2. Миротворчий персонал в Ісламській Республіці Афганістан

Підстави: Указ Президента України від 26.01.07 № 47/2007;

  Постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.06 № 401/2006;

Участь Збройних Сил України у операції Міжнародних сил сприяння безпеці
(далі – МССБ) в Ісламській Республіці Афганістан розпочалася з
направленням 11.11.07 до складу литовської Групи з реконструкції
афганської провінції Гор, що діє в рамках МССБ, 1 військовослужбовця
медичної служби (лікаря – анестезіолога). Поступово кількість
військовослужбовців у складі Місії була збільшена та на сьогодні
нараховує 3 офіцери ЗС України:

2 військовослужбовці медичної служби (лікарі – анестезіолог та хірург);

1 штабний офіцер з питань цивільно-військових відносин у штабі МССБ.

Місця дислокації:

військових медиків – м. Чакчаран, провінція Гор, Афганістан.

Основні завдання:

надання медичної допомоги представникам Міжнародних сил сприяння безпеки
та місцевому населенню;

дорадча допомога лікарям місцевих лікарень;

організація та надання медичної допомоги у критичних ситуаціях (масові
захворювання, отруєння тощо);

виконання інших завдань, пов’язаних з професійною діяльністю.

штабного офіцера – м.
Кабул.                                              

Загальні відомості про Міжнародні сили сприяння безпеці у Ісламській
Республіці Афганістан

Миротворча операція з Міжнародних сил сприяння безпеці (далі – МССБ) у
Ісламській Республіці Афганістан була впроваджена згідно з мандатом ООН,
ухваленим Резолюцією РБ ООН від 20.12.01 № 1386.

Основні структурні підрозділи МССБ:

багатонаціональна кабульська бригада, штаб – м. Кабул;

регіональне командування “Північ”, штаб – м. Мазарі-Шаріф;

регіональне командування “Захід”, штаб – м. Герат;

регіональне командування “Схід”;

регіональне командування “Південь”;

дев’ять Груп з реконструкції провінцій.

Основні завдання МССБ:

стабілізація обстановки та забезпечення безпеки в зоні відповідальності,
надання допомоги уряду Афганістану у підтримці безпеки;

забезпечення діяльності Районних управлінь з реконструкції провінцій;

забезпечення, у взаємодії з МО Афганістану та Коаліційними силами,
реалізації Програми роззброєння, демобілізації та реінтеграції, а також
в імплементації програми боротьби проти наркотиків;

участь у підготовці особового складу для частин та підрозділів
Афганської національної армії.

Згідно з договором між керівництвом МССБ та урядом Афганістану, МССБ має
повну та безперешкодну свободу пересування по всій території та в
повітряному просторі країни.

Штаб МССБ (входять представники 24 країн) – м. Кабул [10, c.81].

2.3. Спільні миротворчі сили в Зоні безпеки Придністровського регіону
Республіки Молдова

Підстави: Одеські домовленості від 20.03.98;

Постанова Кабінету Міністрів України від 23.10.98 № 1685;

розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.99 № 419-р;

спільний наказ Міністра оборони України та Міністра закордонних справ
України від 04.08.99 № 235/130.

На цей час 10 українських військових спостерігачів перебувають у районі
врегулювання наслідків конфлікту в Придністровському регіоні Республіки
Молдова. Штатна чисельність – 10 осіб.

Призначений (з 20.04.08) начальник групи військових спостерігачів від
України – полковник СОБЧИК Ігор Володимирович.

Основні завдання військових спостерігачів:

участь у засіданнях Об’єднаного контрольного комітету (ОКК);

участь у засіданнях Об’єднаної військової комісії (ОВК);

перевірка несення служби на постійних постах та КПП;

здійснення патрулювання зони безпеки;

виконання визначених ОВК завдань щодо підтримання миру та правопорядку в
зоні безпеки.

Загальні відомості щодо Спільних миротворчих сил (СМС) в Зоні безпеки
Придністровського регіону Республіки Молдова.

Миротворча операція у Зоні безпеки Придністровського регіону Республіки
Молдова проводиться Спільними миротворчими силами, у складі
військовослужбовців ЗС Молдови, Придністров’я, Російської Федерації та
України, на основі “Угоди про принципи мирного врегулювання збройного
конфлікту у Придністровському регіоні Республіки Молдова” від 21.07.92.

На підставі домовленостей, досягнутих під час чотирьохсторонньої
зустрічі у березні 1998 року у м. Одесі, 53 група військових
спостерігачів

ЗС України з листопада 1998 року приступила до виконання завдань з
підтримання миру та правопорядку у Зоні безпеки Придністровського
регіону Республіки Молдова. 

Спільні миротворчі сили мають у своєму складі:

Об’єднане військове командування та об’єднаний штаб миротворчих сил;

підрозділи, які несуть службу на постах та КПП;

групи оперативного реагування;

військові комендатури та групи військових спостерігачів.

У Зоні безпеки розташовано 15 постів та КПП, на яких несуть службу
військовослужбовці миротворчих контингентів Молдови, Придністров’я та
Росії.

Пости та КПП, в основному, розташовані на мостах, поромній переправі
через р. Дністер, а також у м. Бендери – районі з підвищеним режимом
безпеки.

Для оперативного реагування на конфліктні ситуації у постійній
готовності знаходяться 9 груп оперативного реагування чисельністю по 13
військово-службовців кожна.

Для координації дій миротворчих сил з органами місцевої влади та
правопорядку в м. Бендери та Дубоссари діють військові комендатури СМС.

Групи військових спостерігачів сторін, що беруть участь у врегулюванні
Придністровського конфлікту, створені для підтримання миру та
правопорядку, а також для формування передумов для вирішення проблемних
питань мирним шляхом.

Основними завданнями миротворчих контингентів Спільних миротворчих сил в
Зоні безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова є:

несення чергової служби на миротворчих постах і контрольно-перепускних
пунктах у межах Зони безпеки;

охорона штабу Спільних миротворчих сил;

оперативне реагування на випадки ескалації напруженості, з метою
недопущення зриву процесу мирного врегулювання.

2.4. Удосконалення нормативно-правової бази з питань міжнародної
миротворчої діяльності збройних сил України

Існуюча національна нормативно-правова база з питань міжнародної
миротворчої діяльності Збройних Сил України налічує понад 65 документів
державного рівня. Характерною її особливістю є те, що вона складається з
нормативних актів різних гілок влади – виконавчої та законодавчої, що
породжує деякі розбіжності в середині самої системи правового
забезпечення міжнародних миротворчих операцій.

Правову базу, яка забезпечує участь в міжнародних миротворчих операціях
Збройних Сил України на даному етапі, можна охарактеризувати як дієве
поєднання міжнародних норм права, що імплементовані у національне
законодавство шляхом підписання Україною міждержавних угод і міжнародних
конвенцій та безпосередньо національних законодавчих актів.

Правовою основою діяльності Збройних сил України є Конституція України,
Закон України “Про Збройні Сили України”, Закон України “Про оборону
України”, статути Збройних Сил України, інші закони України, акти
Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори
України, що регулюють відносини в оборонній сфері.

Історія існування Збройних Сил України за період незалежності надає
можливість класифікувати застосування її підрозділів за межами України
за наступними видами: у складі миротворчих місій ООН; у складі
колективних сил по підтримці миру СНД, НАТО, ОБСЄ; самостійно при
наданні допомоги за міждержавними договорами; проведення
багатонаціональних навчань у складі сил швидкого реагування НАТО.

Україна, будучи членом ООН, відповідно до статті 43 Статуту ООН
зобов’язана надавати в розпорядження Ради безпеки за її вимогою і за
особливою домовленістю для підтримки миру та безпеки визначені
підрозділи збройних сил, допомогу та необхідні засоби обслуговування,
включаючи право проходу. При направленні підрозділів Збройних Сил
України  в розпорядження військового контингенту ООН, Україна керується
положеннями Статуту ООН, а порядок надання проходу визначається Указами
Президента в кожному конкретному випадку за поданням Ради національної
безпеки і оборони України. Основою для прийняття такого рішення повинна
бути Резолюція Ради безпеки ООН.

Протиріччя при вирішенні питання участі України в операціях, що
проводяться під керівництвом регіональних організацій, виникають, у
зв’язку з тим, що юридично Україна має право залучати свої підрозділи до
участі в них на виконання міжнародних угод (Угода між Україною та
Державою Кувейт), навіть у той час, коли ця регіональна організація не
отримала дозвіл та підтримку від Ради безпеки ООН. Для того, щоб
уникнути такої ситуації, необхідно при підписанні та ратифікації
міждержавних угод узгоджувати відповідність дій держав при застосуванні
військової сили нормам Статуту ООН. Необхідно також враховувати, що
сучасні міжнародні відносини визнають легітимність операцій, які
проводяться і без згоди Ради безпеки ООН, а за домовленістю між
сторонами при наявності рекомендацій з боку Генеральної Асамблеї.

Окремим питанням стоїть застосування військових в операціях по підтримці
та примушенню до миру на території Співдружності Незалежних Держав. В
СНД розроблено та прийнято комплекс документів, що визначають підстави
застосування національних збройних сил у миротворчих операціях на
території Співдружності. Їх можна поділити на дві основні групи. До
першої групи можна віднести прийнятий у 1993 році Статут СНД, положення
якого визначають порядок вирішення спорів та конфліктів між
державами-членами Співдружності. Наступна група документів визначає
конкретні питання формування та діяльності колективних сил по підтримці
миру в СНД: (Угода “Про групи військових спостерігачів та Колективні
сили по підтримці миру”; протоколи про статус груп військових
спостерігачів та колективних сил по підтримці миру в СНД, про тимчасовий
порядок формування та застосування груп військових спостерігачів  та
колективних сил по підтримці миру в зонах конфліктів між державами та в
державах-учасницях СНД і про комплектування, структуру,
матеріально-технічне та фінансове забезпечення цих сил). Україна на
підставі цих документів відряджала військових спостерігачів до
Таджикистану, Грузії,  Придністровського регіону Республіки Молдова.

Правові, організаційні та фінансові засади щодо участі України в
міжнародних миротворчих операціях, а також порядок направлення Україною
військового та цивільного персоналу визначається Законом України “Про
участь України в міжнародних миротворчих операціях”. Цей Закон
передбачає право надавати військові підрозділи, враховуючи положення
глави VII Статуту ООН, для участі в миротворчих місіях, які проводяться
під егідою регіональних організацій, ОБСЄ. Закон обмежує форми
діяльності Збройних Сил України  в міжнародних миротворчих операціях,
які проводяться під контролем Ради Безпеки ООН. Підрозділи Збройних Сил
України при виконанні миротворчих місій можуть бути застосовані для
врегулювання або створення умов для врегулювання міждержавних, а також
внутрішніх конфліктів (незалежно від того, чи є цей конфлікт збройним,
чи лише може перейти в фазу збройного протистояння) за згодою сторін
конфлікту або з використанням примусових заходів за рішенням Ради
Безпеки ООН, що може включати, зокрема, спостереження і контроль за
додержанням угод про припинення вогню та інших ворожих дій, роз’єднання
сторін, які конфліктують, роззброєння і розформування їхніх підрозділів,
виконання інженерних та інших робіт. Необхідно зазначити, що Закон не
визначає терміну “операції по підтримці та примушенню до миру”, як він є
в Статуті ООН, а оговорює термін “дії та заходи багатонаціональних сил,
що створюються за згодою Ради безпеки ООН”. Визначення миротворчих місій
у такій формі обмежує повноваження миротворчого контингенту рішенням
Ради безпеки ООН, що не дає максимально ефективно використати
потенціальні можливості миротворчого підрозділу для встановлення миру
та, в ряді випадків, ставить під загрозу життя військовослужбовців
миротворчих підрозділів.

Закон України “Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України 
до інших держав” практично являє собою доповнення або навіть продовження
змісту Закону України “Про участь України в міжнародних миротворчих
операціях”. Фактично він дублює попередній Закон, але не обмежує форми
та умови застосування підрозділів Збройних Сил України  за межами
держави. Якщо до прийняття цього Закону підставою для направлення
підрозділів щодо виконання миротворчих місій була вимога Ради Безпеки
ООН або пропозиція України до Ради безпеки ООН про надання військового
контингенту, то на даному етапі підставою може бути міжнародний договір.
Відмінність цих двох документів полягає в тому, що в останньому не
визначено конкретно форми діяльності Збройних Сил України  на території
іншої держави, вирішення цього питання покладається на міжнародний
договір. Позитивним нововведенням є те, що основні витрати на утримання
миротворчого контингенту із складу Збройних Сил України  раніше
покладалися на саму державу шляхом відрахування визначених сум до ООН, а
при направленні Збройних Сил України  за міжнародним договором вирішення
фінансових та інших матеріально-технічних питань, пов’язаних із
забезпеченням перебування підрозділів, визначається за згодою сторін. Це
надає можливість знайти додаткові кошти на утримання та здійснення
бойової підготовки підрозділів Збройних Сил України. Але все ж таки
основною відмінністю між цими Законами є введення в Закон України “Про
порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав”
нових завдань, які можуть виконуватись підрозділами Збройних Сил України
– виконання бойових завдань. Формулювання завдань підрозділів таким
чином дає можливість застосовувати їх в так званих “зонах національних
інтересів», термін, який з’явився останнім часом у міжнародному праві,
практику застосування якого ввели США і який потребує подальшого
серйозного обґрунтування та дослідження.

ВИСНОВКИ

Отже, міжнародні миротворчі операції – важливий інструмент досягнення
відповідного рівня національної безпеки України, роль якого у подальшому
буде зростати.

На даному етапі розвитку миротворчих операцій визначено
міжнародно-правовий статус миротворчих контингентів, що беруть участь у
різних операціях ООН.

Миротворчою вважається операція, запроваджена компетентними органами ООН
відповідно до Статуту, тобто, коли операція проводиться з метою
підтримання, відновлення миру та примушення до миру.

Правовий статус військ ООН при проведенні цих операцій визначається
Статутом ООН та Конвенцією про захист персоналу ООН (1994 р.).
Конвенція, до якої Україна приєдналась у 1995 році, визначає правовий
статус персоналу ООН, до якого відносяться:

– особи, залучені або направлені Генеральним секретарем ООН як члени
військового, поліцейського або цивільного компонентів операції;

– інші посадові особи та експерти, відряджені ООН або її
спеціалізованими установами, або Міжнародним агентством з атомної
енергії, та які мають офіційний статус у районі проведення операції ООН.

Конвенція не застосовується до операції ООН санкціонованою Радою Безпеки
як примусовий захід, на підставі глави 7 Статуту ООН, в якій персонал
залучається як комбатант проти організованих збройних сил та, до якої
застосовується право міжнародних збройних конфліктів.

З результатів розв’язання завдань курсової роботи випливає наступне:

1. Проведення миротворчих операцій може здійснюватись як під егідою ООН,
ОБСЄ, так і окремих держав, без безпосереднього керівництва ООН.
Застосування підрозділів Збройних сил України в миротворчих операціях
необхідно здійснювати лише на підставі Закону України „Про участь
України в міжнародних миротворчих операціях”.

2. З появою нових форм участі Збройних сил України у них, потрібно
внести зміни до закону. Застосування Збройних сил України за межами
держави в миротворчих операціях під егідою окремих держав можливе при
визначенні типових задач, як „миротворчих” відповідно до законодавства
або при наявності Резолюції ООН, що визнає ситуацію в районі можливого
проведення операції такою, що створює загрозу стабільності та безпеці в
регіоні.

3. Відсутність концептуальних документів в Україні щодо проведення
міжнародних миротворчих операцій – причина того, що рішення на участь у
міжнародних миротворчих операціях приймаються без далекоглядної
перспективи і без врахування стратегічних результатів застосування
підрозділів. Як приклад – миротворча операція в Іраку.

Саме концептуальні документи щодо проведення миротворчих операцій
визначатимуть основні політико–правові погляди держави на міжнародні
миротворчі операції на перспективу.

4. Для удосконалення нормативно-правової бази, що регулює участь у
міжнародних миротворчих операціях необхідно створити Концепцію
миротворчої діяльності. Основна її функція – збалансування інтересів
держави щодо розбудови Збройних сил України, підтримка відповідного
рівня їх бойової підготовки та зобов’язання перед світовим суспільством
в особі ООН, згідно з міжнародними договорами щодо участі підрозділів
Збройних сил України у миротворчих операціях. Концепція відображатиме
основні напрями державної політики з питань участі ЗСУ в міжнародних
миротворчих операціях, що забезпечить раціональне їх використання та
виконання своєї основної функції, не порушуючи внутрішнього балансу.

5. Участь Збройних сил України у міжнародних миротворчих операціях
повинна відповідати національним інтересам. Вона не повинна ставити під
загрозу здатність України діяти у рамках своєї національної безпеки.
Тобто участь підрозділів Збройних сил України в миротворчих операціях не
повинна впливати на загальну боєздатність Збройних сил України.

6. Цілі застосування військових підрозділів у міжнародних миротворчих
операціях повинні бути чітко визначені, досяжні, забезпечені державою
протягом тривалого часу. Їх застосування повинно підтримуватись
парламентом та суспільством України.

7. Збройні сили України при виконанні міжнародних миротворчих операцій
повинні мати такий рівень свободи дій, щоб забезпечити успіх місії та
безпеку контингенту, не порушуючи норм міжнародного гуманітарного права.

Для підтримки відповідного рівня дисципліни та законності в миротворчих
підрозділах необхідно обов’язково включати структурні підрозділи
військової служби правопорядку Збройних сил України до складу
миротворчих контингентів. Для цього необхідно внести зміни до Закону
України „Про військову службу правопорядку Збройних сил України” в
частині про місце діяльності служби. Положення Закону про те, що служба
правопорядку призначена забезпечити правопорядок і військову дисципліну
серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин,
військових містечок не дозволяє залучати військову службу правопорядку
до миротворчих контингентів, що не мають своїх окремих містечок при
проведенні міжнародних миротворчих операцій.

За своєю сутністю миротворчі операції відрізняються від бойових.
Принципи застосування підрозділів в таких операціях дещо інші. Окрім
того, при взаємодії різних національних миротворчих контингентів існують
розбіжності в класифікації та підходах щодо засобів виконання завдань.
Відсутність відображення в статутних документах Збройних сил України
частин щодо проведення миротворчих операцій ускладнює для
військовослужбовців розуміння суті завдань та принципів і способів їх
виконання. Наявність двох різних підходів до виконання різних завдань
ускладнює виконання місій. Пропонується максимально наблизити ці
принципи та розробити єдині підходи щодо порядку проведення як бойових,
так і миротворчих операцій. Основна вимога до статутно-нормативних
документів – чіткість та одностайність у розумінні їх положень.

8. Однією з принципових проблем у миротворчій діяльності України є
низька якість призовного ресурсу. Причина більшості втрат при виконанні
миротворчих операцій – слабка підготовка особового складу та відсутній
якісний призовний ресурс. Необхідно на законодавчому рівні створити нову
систему підготовки призовного ресурсу, засновану на таких принципах:

– створення у молоді позитивного іміджу військовослужбовця
використовуючи рекламу військової служби;

– створення системи пільг для військовослужбовців миротворчого
контингенту з метою отримання безкоштовної освіти з подальшим
працевлаштуванням;

– підготовка кандидатів для участі у міжнародних миротворчих операціях
заздалегідь ( школи, технікуми, ВНЗ, тощо).

При застосуванні миротворчих контингентів увести чотирьохступеневу
систему підготовки миротворчого контингенту, приділивши особливу увагу
процесу заміни контингенту на місцях. Цей період необхідно продовжити
для якісного входження в курс справ контингенту, що прибув для заміни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України «Про Збройні Сили України»

Українські збройні сили. Біла книга.

Закон України «Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної
оборони» 22.12.1998 № 328-XIV

Кобзар М.А. та ін. Роль нормативно-правових аспектів у забезпеченні
участі ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях: Миротворча діяльність
ЗСУ: досвід, проблеми, перспективи (Збірник ННДЦ ОТ і ВБ). – 2004. – 209
с.

Коропатнік І.М. Проблемні питання права збройних конфліктів //
Підприємство, господарство і право. -2005. – № 8 – С. 156-160.

Коропатнік І.М., Шамрай В.О. Визначення статусу військовослужбовців, які
беруть участь в міжнародних миротворчих операціях // Актуальні проблеми
юридичних наук у дослідженнях вчених (Міліція України). – 2004. – № 2. –
С. 17 – 23.

Коропатнік І.М., Шамрай В.О. Правові питання застосування підрозділів
ЗСУ в миротворчих операціях // Науковий вісник: Збірник наукових праць
НАДПСУ.- 2003.- № 4 (22).- С. 122 – 129.

Мельник О. Нормативно-правові аспекти забезпечення соціального захисту
військовослужбовців миротворчих контингентів Збройних Сил України //
Право України. – 2005. – № 2. – 2005. -С. 32-36.

Миротворча діяльність: організаційно правовий аспект // Науковий вісник:
Збірник наукових праць НАДПСУ. – 2004. – № 4 (26). –С. 182-190.

Особливості здійснення миротворчих операцій державами світу // Вісник
КНУ ім. Т.Г. Шевченка. Ювілейний випуск. – 2002. – С. 397 – 403.

Шамрай В.О. Участь ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях // Вісник
Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2005.-№ 1.
– С. 236-242.

Шапаренко С. Забезпечення дисципліни серед військовослужбовців, що
беруть участь у міжнародних миротворчих операціях // Підприємництво,
господарство і право. – 2005. – № 4. – С. 121-124.

Студент групи ______ ___________________________________
____________________

_________ ______________________ 2009 р.ДОДАТОК

Список військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули під час
проходження служби у миротворчих операціях

№ з/п В/зв Прізвище, ім’я та по батькові Дата народж. Дата смерті
Причина загибелі

Місія ООН у колишній Югославії (UNPROFOR, UNCRO)

1 п/п-к Сливний Віктор Семенович 19.03.58 11.08.93 Підрив на міні

2 ст. л-т Топіха Сергій Миколайович 16.07.66 01.08.92 Мінний обстріл

3 ст. пр-к Солохін Віктор Олександрович 06.09.55 20.08.92 Снайпер

4 ст. пр-к Кочубей Олександр Дмитрович 09.11.52 05.07.94 Самогубство

5 ст. пр-к Хмельовський Сергій Федорович 01.10.60 19.07.95 Самогубство

6 ст. с-т Полтава Олександр Адамович 08.08.72 18.08.95 Підрив на міні

7 с-т Козьяков Валерій Анатолійович 19.12.73 05.05.95 Снайпер

8 мол. с-т Бікасов Андрій Валерійович 29.08.72 17.05.94 Снайпер

9 ряд. Марченко Олександр Вікторович 23.11.71 10.10.92 Підрив на міні

10 ряд. Власенко Олександр Іванович 07.04.74 16.04.93 Мінний обстріл

11 ряд. Жур Рональд Богданович 08.04.74 12.01.94 Необережне поводження
зі зброєю

12 ряд. Яковлєв Едуард Валентинович 16.09.74 01.08.94 Від поранення

13 ряд. Сібагатов Олег Абдулович 19.02.73 01.11.94 Вбивство

14 ряд. Павляк Павло Петрович 02.07.74 25.11.94 Самогубство

15 ряд. Постолакій Павло Леонтійович 11.07.64 27.08.95 Самогубство

Місія ООН у Анголі

16 ряд. Баюров Анатолій Юрійович 22.05.65 04.07.96 ДТП

Сили Стабілізації (SFOR) у Боснії і Герцеговині

17 мол. с-т Максимчук Володимир Іванович 12.08.77 28.09.97 ДТП

18 ряд. Пожуєв Юрій Миколайович 15.08.76 08.09.96 Від поранення

Багатонаціональні сили КФОР у Косово

19 мол. с-т Товкан Любомир Васильович 08.03.80 10.07.00 ДТП

20. ст.пр-к Назаренко Володимир Гаврилович 1961 28.05.05 Від поранення

21 мол. с-нт Ткачук Микола Петрович 15.10.84 22.06.07 ДТП (загинув)

22 Ст. с-нт Денисюк Олег Анатолійович 02.02.81 11.07.07 ДТП (помер)

Місія ООН у Сьєрра-Леоне

23 п/п-к Савчук Володимир Дмитрович 17.06.65 07.11.01 Катастрофа
вертольоту

24 м-р Аюшев Сергій Олександрович 13.12.69 07.11.01 Катастрофа
вертольоту

25 к-н Філіпович Сергій Валентинович 1972 07.11.01 Катастрофа
вертольоту

26 к-н Куліков Андрій Вікторович 1963 07.11.01 Катастрофа вертольоту

27. пр-к Лябах Руслан Петрович 1973 14.11.02 ДТП

28. ст.пр-к Дегтяр Анатолій Васильович   06.12.04 ДТП

Багатонаціональні сили у Іраку

29. с-т Кайдан Юрій Анатолійович 1975 30.09.03 ДТП

30. м.с-т Суслов Сергій Петрович 1974 11.11.03 Необережне поводження
зі зброєю

31. к-н Бондаренко Олексій Вікторович 1968 18.11.03 Самогубство

32. ряд. Андрощук Руслан Андрійович 1979 06.04.04 Від поранення

33. ряд. Міхалев Костянтин Володимирович 1976 28.04.04 Від поранення

34. ряд. Злочевський Ярослав Ярославович 1979 28.04.04 Від поранення

35. ст.сн-т Гензерський Роман Олександрович 1981 02.07.04 Самогубство

36. к-н Іванов Юрій Вікторович 1973 15.08.04 Підрив на міні

37. п/п-к Тихонов Олег Валентинович   29.09.04 ДТП

38. п\п-к Матіжев Олег Вікторович   09.01.05 Підрив фугасу

39. к-н Заграй Юрій Михайлович   09.01.05 Підрив фугасу

40. к-н Андрущенко Сергій Миколайович   09.01.05 Підрив фугасу

41. к-н Бражевський Валерій Вікторович   09.01.05 Підрив фугасу

42. пр-к Кацарський Олександр Іванович   09.01.05 Підрив фугасу

43. ст.сн-т Сітников Андрій Анатолійович   09.01.05 Підрив фугасу

44. ст.сн-т Петрик Віра Іванівна   09.01.05 Підрив фугасу

45. ст.пр-к Сідой Володимир Миколайович   09.01.05 Підрив фугасу

46. п-к Середницький Роман Володимирович   06.02.05 Серцевий приступ

Місія ООН у Ліберії

47. ст.пр-к Онук Валентин Васильович   17.07.05 Нещасний випадок

Загальна чисельність – 47 військовослужбовців, з них:

у місіях ООН – 23 військовослужбовці.

у місіях (операціях) НАТО та багатонаціональних сил – 24
військовослужбовці.

PAGE

PAGE 2

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020