Зародження та становлення хіміко-фармацевтичної промисловості в Галичині у ХІХ-ХХ ст.

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Реферат на тему:

“Зародження та становлення хіміко-фармацевтичної промисловості в
Галичині у ХІХ-ХХ ст.”

ПЛАН

Вступ. Передумови зародження хіміко-фармацевтичної промисловості в
Галичині

1. Розвиток аптечної справи в Галичині у ХІХ-ХХ ст.ст.

2. АТ “Галичфарм” – лідер серед фармацевтичних підприємств Галичини.
Історія становлення та розвитку

Висновки

Список використаної літератури

Вступ. Передумови зародження хіміко-фармацевтичної промисловості в
Галичині

У розвитку української фармації від зародження її в XIII ст. і до
формування прообразу сучасної аптеки на початку ХХ ст. виділяються три
основних етапи, які припадають на певні історичні періоди: князівської
доби (1256-1349), перший польський (1349-1772) і австрійський
(1772-1918).

Для князівської доби, що зайняла менше століття, характерне виникнення
храмової медицини. У цей час стали з’являтися медичні осередки з
аптеками при львівських храмах Іоанна Хрестителя (XIII cт.),
Домініканському соборі (XIV ст.), монастирі Св.Юрія (XIV ст.).
Лікувальна практика і застосування лікарських засобів базувалися в
основному на традиціях народної медицини.

Особливістю другого етапу, який тривав понад чотири століття і був для
галицького краю неблагополучним в епідеміологічному відношенні (епідемії
1348, 1362, 1365, 1464, 1467 рр.), стало будівництво у Львові першого на
території сучасної України водогону питної води (1404) й очисної
системи; запрошення у XV ст. з європейських країн до Львова перших
дипломованих лікарів і аптекарів; поява аптекарів-українців (Василь
Русин, 1445); відкриття у Львові першої офіційної публічної аптеки
(1490); заснування на західноєвропейський зразок цеху цирульників
(1512).

На початку XVI ст. у Львові виникли національно-релігійні братства та
позацехові об’єднання умільців, які, поряд з іншим, взяли на себе
створення шпиталів і притулків для хворих і убогих.

Проте розвиток медичної та аптечної справи в Галичині XVI ст. мав
хаотичний характер, а кількість шпиталів і аптек змінювалася без
урахування потреб населення.

В XVII ст. у Львові працювали 15 дипломованих лікарів, 5
цирульників-хірургів і 15 аптекарів. В ієрархії середньовічного міста
останні посідали проміжне місце між купцями й ремісниками. Їхній
соціальний стан уперше був визначений статутом Львівського цеху
аптекарів (парфумерії) в 1611 р.: «… аптекарі, що добре опанували свою
справу, як і лікарі, приносять місту славу й користь благородним розумом
та добрими науками… мають привілеї і ніяк не можуть бути залічені до
ремісників».

Підготовка аптекарів складалася з двох ступенів навчання: учня і
підмайстра (помічника аптекаря). Щоб здобути звання аптекаря, крім
практичних навичок, набутих в аптеці, і складання іспиту, помічник
аптекаря мав пройти теоретичну підготовку у фармацевтичній школі
Ягеллонського університету (Краків), після чого він отримував звання
асистента (провізора) і право заміщення посади аптекаря-власника.
Здобуття титула магістра фармації вимагало декількох років практики і
складання магістерського іспиту при університеті.

За часів Польщі аптечна мережа Галичини нараховувала всього 23 аптеки,
вісім з яких містились у Львові. За типом це були аптеки приватні,
«домашні» або монастирські. І тільки у Львові існувала одна військова
аптека.

Асортимент більшості галицьких аптек XVII ст. складали лікарські засоби
рослинного, тваринного і мінерального походження. Значні прибутки
аптекарям давала торгівля кондитерськими, спиртними і господарськими
товарами. В умовах відсутності державного контролю за діяльністю
приватних аптек галицькі аптекарі не були зацікавлені в удосконаленні
фахових знань і в пошуках більш раціональних форм організації роботи для
забезпечення потреб населення в лікарських засобах.

Третій, австрійський етап розвитку фармації в Галичині, який тривав
майже 150 років, характеризувався зародженням у Галичині державної
фармації в умовах приватної власності.

1. Розвиток аптечної справи в Галичині у ХІХ-ХХ ст.ст.

З середини ХІХ ст. набули поширення гомеопатичні аптеки. Згідно з
протоколом засідання Крайової Ради здоров’я від 23 червня 1883 р.,
гомеопатичні препарати дозволялося виготовляти виключно за рецептом
лікаря і тільки тим аптекам, які мали на це право. Лікарі, що займалися
лікуванням гомеопатичними препаратами, були позбавлені можливості
утримувати домашню аптеку.

Перші окружні аптеки України (прототипи сучасних центральних районних
аптек) з’явились у другій половині XIX ст., що пов’язане із заснуванням
окружних професійних аптекарських об’єднань, зокрема Товариства
галицьких аптекарів у Львові (1868). Як правило, аптекам, що їх
очолювали голови професійних об’єднань, надавався статус окружних.
Найвідомішою з них була окружна аптека у Львові «Під чорним орлом»,
заснована у 1735 р. військовим магістром Вільгельмом Наторптом для
забезпечення ліками розташованих у місті військових частин та урядовців
Ради міста (з 1966 р. — це «Аптека-музей» м. Львова).

Серйозну конкуренцію аптекам становили дрогерії — магазини санітарії і
гігієни. Тут реалізовувалися хімічні товари для ремесел, дезінфекційні
засоби, фототовари, отрутохімікати, перев’язувальний матеріал,
косметичні засоби, а також деякі готові ліки, що відпускалися без
рецепта і за нижчу, ніж в аптеках, ціну. Власниками дрогерій були так
звані матеріалісти з трирічною підготовкою-практикою в дрогерії або на
складі аптечних товарів.

Асортимент галицьких аптек XVI-XIX ст. на 80% складався з лікарських
засобів рослинного походження, хімікати становили 6,7%-10%, речовини
тваринного походження — 7%-10%. З лікарських форм в аптеках готувалися
настої, відвари, мікстури, краплі, сиропи, чаї, порошки, мазі, свічки,
пластирі. Гостра конкуренція спонукала фармацевтів виготовляти також
лікувальні вина, мінеральні води, м’ясні бульйони, яринові екстракти,
супи в брикетах, косметичні засоби та інше.

Характерними для української фармації у XIX ст. стали проблеми
аптекарської монополії, конкурентної боротьби за отримання концесії на
ведення аптеки, дискримінація прав провізорів-службовців, що наймалися
на роботу до аптекаря-власника. Це вступало в протиріччя з
соціально-економічними відносинами, які все більше набували промислових
ознак, і сприяло виникненню у XIX ст. професійних товариств галицьких
фармацевтів для боротьби за свої права.

Перший з’їзд фармацевтів Галичини (1897) накреслив конкретні шляхи
розв’язання цих проблем: відкриття нових аптек, розширення
університетських студій, створення професійних аптечних товариств за
участю власників аптек і магістрів фармації (службовців), прийняття
статуту пенсійного фонду допомоги аптечним працівникам і їхнім сім’ям
тощо.

Незважаючи на згадані проблеми і протиріччя, аптечна справа в регіоні
розвивалась у напрямі створення прообразу сучасної аптеки.

Однак вирішальний вплив на розвиток фармації і збільшення мережі аптек
справив науково-технічний прогрес, розвиток промисловості і природничих
наук, а також діяльність окремих визначних місцевих фармацевтів, які
сприяли зародженню хіміко-фармацевтичної промисловості в Галичині.

Відсутність на той час хімічної промисловості в регіоні призвела до
того, що саме аптечні лабораторії стали центрами синтезу й аналізу
хімічної продукції, одержання хімічно чистих речовин (алкалоїдів,
глюкозидів) і розробок технологій виробництва з них нових препаратів,
удосконалення апаратури для виготовлення більш складних лікарських форм.

Найкращою науковою лабораторією в Галичині у XIX ст. була лабораторія
аптеки «Під римським імператором Титусом» магістра фармації Теодора
Торосевича (1789-1876) — автора понад 120 наукових праць, дослідника
фізико-хімічних властивостей мінеральних вод теперішніх курортів
Трускавця, Моршина, Немирова, Великого Любеня, ініціатора використання
посуду із затемненого скла для зберігання світлочутливих препаратів.

Відмінною рисою розвитку аптечної справи у зазначений період є
виникнення при аптечних закладах невеликих промислових виробництв з
виготовлення ліків. Найбільші аптеки могли конкурувати з продукцією
закордонної фармацевтичної промисловості, яка шукала в Галичині ринків
збуту. В той же час власники галицьких аптек намагалися заповнити
місцевий ринок своєю продукцією. Згодом вони стали кооперуватися, що
сприяло спеціалізації в їхній роботі, розширенню обсягу виробництва,
поповненню асортименту товарів.

На початку XX ст. сформувався багатофункціональний фармацевтичний
комплекс фірми «Петро Міколяш і Спілка». Угорський підприємець Петро
Міколяш ще в 1826 р. заснував у Львові аптеку «Під золотою зіркою», при
якій в 1852 р. відкрилася хіміко-фармацевтична лабораторія. А в 1900 р.
створилася фармацевтична фірма, яка мала аптеку, науково-хімічну
лабораторію, магазини санітарії і гігієни, лабораторного скла і
реактивів, склади для гуртової реалізації лікарських засобів,
гомеопатичних препаратів, товарів для дрогерій, виробництво і склади для
розчинників лаків та фарб.

Структура і функції фірми «П.Міколяш і Спілка» дають можливість вважати
її прообразом сучасного В/О «Фармація» в умовах приватної власності. У
першому десятиріччі XX ст. фірма забезпечувала чверть потреб Галичини в
лікарських засобах. Вона налагодила партнерські зв’язки з відомими
фармацевтичними європейськими підприємствами «Мерк», «Шерінг», «Баєр»,
«Кнолль», «Ля Рош», користувалася їх інвестиціями і представляла
продукцію цих фірм на галицькому ринку. Все це дозволило їй розширити
власну виробничу базу і відкрити у 1910 р. як окремий відділ фірми
фармацевтичну фабрику «Лаокоон». Фабрика випускала медикаменти у таких
великих на той час обсягах, що постачала їх галицьким аптекам, лікарням,
військовим шпиталям. На базі цієї фабрики створено сучасний потужний
фармацевтичний комплекс «Галичфарм», який нещодавно святкував свій
80-річний ювілей.

Отже, аптечна справа України протягом всієї своєї історії безупинно
перебувала в русі, об’єктивно залежала від соціально-економічного
розвитку та історичних особливостей України.

2. АТ “Галичфарм” – лідер серед фармацевтичних підприємств Галичини.
Історія становлення та розвитку

?

?

 

TH

a

?

 

TH

?????¤?¤?$????підприємця Петра Міколяша.

У 1826 році Петро Міколяш відкрив у Львові аптеку «Під зіркою», де
спочатку виготовляли ліки із напівфабрикатів, що закуповувались у Відні.

На початку 1900 року Генріх Міколяш відкриває у Львові по вул.
Коперніка, 1 фармацевтичну фірму «Петро Міколяш і Спілка». Поява фірми
стала важливим етапом на шляху до формування хіміко-фармацевтичної
промисловості в Галичині.

У 1910 роцi фірма «Петро Міколяш і Спілка» одержала концесiю на
відкриття фармацевтичної фабрики «Лаокоон» у Львові, яка спочатку
функціонувала при лабораторії аптеки «Під золотою зіркою»(початкова
назва змінена).

Опришківська. 6/8. На фабриці було розпочато масове виготовлення за
традиційними технологіями таких лікарських форм : таблетки , мазі ,
пластирі , екстракти , настоянки , розчини для інфузій та підшкірних
ін`єкцій . У 1913 р. на ІІІ міжнародній хіміко-фармацевтичній вистивці у
Відні продукція львівської фабрики «Лаокоон» була відзначена золотою
медалю і почесним дипломом . Фабрика почали продукувати й власнi фiрмовi
препарати, зокрема популярний на той час препарат арсену для пiдшкiрних
iн’єкцій.

1921 р. став визначальним для фабрики, вона перетворилася в акціонерне
товариство з обмеженою відповідальністю і вийшла з-під юрисдикції фірми
«Петро Міколяш і Спілка», а в 1923 р. стала самостійним акціонерним
товариством, капітал якого становив 115 тисяч злотих. За станом на 2
січня 1937р. він зріс до 253 тисяч, а в 1938р. — до 414 тисяч злотих.

Товариство закладів хімічних «Лаокоон» (так у 20-30-ті рр. іменувалася
фабрика) мало такі дільниці: хімічну, органопрепаратів, галенових,
патентних препаратів, лікарських рослин і реактивів. У 1938 р. на
«Лаокооні» виготовлено понад 65,8 т продукції вартістю близько 844,5
тисячі злотих. Органопрепарати з маркою «Лаокоон» — оварин, пітуітрин,
панкреатин, тиреоідин, тестекулін, омнопон, препарати вісмуту
реалізувалися в аптеках міст Галичини й Польщі.

Фабрика випускала 19 найменувань препаратів у 80 різних упаковках. Крім
того, в номенклатурі продукції фабрики було 43 патентні препарати, 87 —
ампульних, 7 — ветеринарних, багато таблеткованих і фасованих галенових
препаратів. Хімічний відділ підприємства виготовляв саліцилову,
ізовалер’янову, молочну кислоти та їхні похідні. Все це свідчить про
досить високий на той час техніко-технологічний рівень виробництва. У
вересні 1939р. радянська влада націоналізувала у числі перших «Лаокоон»,
7 квітня 1945 р. зареєстровано завод медичних препаратів «Лаокоон»,
підпорядкований Головукрхімфармпрому Народного комісаріату охорони
здоров’я УРСР. В той час у структурі підприємства були такі відділи:
виробничий, технічного контролю, адміністративно-господарський,
постачання і збуту, бухгалтерія, аналітична лабораторія та допоміжні
служби. Через рік функціонувало вже шість цехів: напівфабрикатів,
гормонів, біоорганічного синтезу, ампульний, таблетковий,
фасувально-пакувальний.

У 1947 р. в основному закінчено реконструкцію існуючих цехів та відкрито
два нові цехи — ампульний і готових лікарських засобів. Освоєно
таблеткування і дражування ліцетину, випуск гепарину з печінкового
екстракту, технологію виробництва сірко-ртутної, цинкової, сірчаної та
іхтіолової мазей, а також настоянок. Донедавна ВО «Львівфарм»(з 1986р.)
— попередник акціонерного товариства «Галичфарм» — було в системі
Мінмедпрому СРСР.

Після відповідних законодавчих актів, ухвалених Верховною Радою, та
постанов уряду України воно перейшло у 1991 р. у відання Міністерства
охорони здоров’я України й підпорядковано концерну «Укрмедбіопром». АТ
«Галичфарм» успішно співпрацює з науково-дослідними організаціями
України. Як приклад можна навести створення нового оригінального
вітчизняного препарату, який володіє добре вираженою гепатопротекторною
і кардіопротекторною дією, тіотріазоліну, розробленого Запорізьким
медичним університетом (керівник професор І.Мазур) і Державним науковим
центром лікарських засобів (керівник професор В.Георгієвський). Нині цей
препарат випускає АТ «Галичфарм» спільно з НВО «Фарматрон» у вигляді
розчину для ін’єкцій і в таблетках.

Перспективи розвитку АТ «Галичфарм» нерозривно пов’язані із
впровадженням GMP. Сьогодні діяльність однотисячного колективу
сфокусована на виконання ретельно розробленого поетапного підходу до
впровадження норм GMP, що передбачає реструктуризацію проблемних зон і
поступовий перехід до менш пріоритетних дільниць. GMP розпочинається з
роботи з персоналом.

У 2000 році був зроблений важливий крок: створено відділ забезпечення
якості, у функції якого входять підготовка заводу до роботи за
стандартами GMP. Ця структура покликана працювати з людьми: підготувати
свідомість, відшліфувати поведінку на кожному робочому місці. Адже
правила GMP встановлюють лише стандарти, які необхідно впровадити, а
дотримання цих стандартів є обов’язком виробника. Саме виробник повинен
брати на себе відповідальність за якість власної продукції, не
перекладаючи її на державні інституції. Ювілейний період став для
підприємства періодом напрацювання методології управління, стратегіїї
маркетингу.

Напрацьовано нові технології продажу та просування продукції на ринок,
виробництво переорієнтовано на потреби ринку. І результати,безперечно,
тішать: підприємство забезпечило у 2000 році ріст обсягу продаж на 46%,
що більше середньостатистичного показника по галузі. Цього ж року
підприємство взяло участь у V Українському національному конкурсі якості
управління і стало його фіналістом. АТ «Галичфарм» — переможець Третього
національного рейнингу «Панацея — 2002» у номінації «За збереження і
розвиток традицій». Стратегічні принципи, яких АТ «Галичфарм»
дотримується в своїй діяльності:

етика бізнесу, що передбачає чесність і відвертість у ділових відносинах
(виконання зобов’язань, надання правдивої інформації, шанобливе
відношення до законодавчих актів і т.д.)

гарантія якості виготовленої продукції: (організація стандартів якості
згідно цільових груп покупців: споживчий стандарт, стадарт
обслуговування і т.д.)

увага до кінцевих споживачів і посередників, прагнення цілковитого
задоволення їх потреб або можливих претензій

увага до суспільства, яка виражена передусім у використанні
екологічно-безпечної технології, відповідної законодавству про охорону
навколишнього середовища

увага до співробітників, яка виявляється у створенні такої атмосфери,
яка сприяла б корпоративній згуртованості, отриманні задоволення від
роботи, що виконується, справедливе і чесне відношення до
співробітників.

Висновки

З середини ХІХ ст. набули поширення гомеопатичні аптеки. Згідно з
протоколом засідання Крайової Ради здоров’я від 23 червня 1883 р.,
гомеопатичні препарати дозволялося виготовляти виключно за рецептом
лікаря і тільки тим аптекам, які мали на це право. Лікарі, що займалися
лікуванням гомеопатичними препаратами, були позбавлені можливості
утримувати домашню аптеку.

Перші окружні аптеки України (прототипи сучасних центральних районних
аптек) з’явились у другій половині XIX ст., що пов’язане із заснуванням
окружних професійних аптекарських об’єднань, зокрема Товариства
галицьких аптекарів у Львові (1868). Серйозну конкуренцію аптекам
становили дрогерії — магазини санітарії і гігієни. Тут реалізовувалися
хімічні товари для ремесел, дезінфекційні засоби, фототовари,
отрутохімікати, перев’язувальний матеріал, косметичні засоби, а також
деякі готові ліки, що відпускалися без рецепта і за нижчу, ніж в
аптеках, ціну. Власниками дрогерій були так звані матеріалісти з
трирічною підготовкою-практикою в дрогерії або на складі аптечних
товарів.

Характерними для української фармації у XIX ст. стали проблеми
аптекарської монополії, конкурентної боротьби за отримання концесії на
ведення аптеки, дискримінація прав провізорів-службовців, що наймалися
на роботу до аптекаря-власника. Найкращою науковою лабораторією в
Галичині у XIX ст. була лабораторія аптеки «Під римським імператором
Титусом» магістра фармації Теодора Торосевича (1789-1876) — автора понад
120 наукових праць, дослідника фізико-хімічних властивостей мінеральних
вод теперішніх курортів Трускавця, Моршина, Немирова, Великого Любеня,
ініціатора використання посуду із затемненого скла для зберігання
світлочутливих препаратів.

Серед двадцяти двох фармацевтичних підприємств, які представляють в
кінці ХХ століття хіміко-фармацевтичну промисловість України, важливе
місце займає АТ «Галичфарм». У 1826 році Петро Міколяш відкрив у Львові
аптеку «Під зіркою», де спочатку виготовляли ліки із напівфабрикатів, що
закуповувались у Відні.

На початку 1900 року Генріх Міколяш відкриває у Львові по вул.
Коперніка, 1 фармацевтичну фірму «Петро Міколяш і Спілка». Поява фірми
стала важливим етапом на шляху до формування хіміко-фармацевтичної
промисловості в Галичині.

У 1910 роцi фірма «Петро Міколяш і Спілка» одержала концесiю на
відкриття фармацевтичної фабрики «Лаокоон» у Львові, яка спочатку
функціонувала при лабораторії аптеки «Під золотою зіркою»(початкова
назва змінена).

1921 р. став визначальним для фабрики, вона перетворилася в акціонерне
товариство з обмеженою відповідальністю і вийшла з-під юрисдикції фірми
«Петро Міколяш і Спілка», а в 1923 р. стала самостійним акціонерним
товариством, капітал якого становив 115 тисяч злотих.

За станом на 2 січня 1937р. він зріс до 253 тисяч, а в 1938р. — до 414
тисяч злотих. У 1947 р. в основному закінчено реконструкцію існуючих
цехів та відкрито два нові цехи — ампульний і готових лікарських
засобів. Освоєно таблеткування і дражування ліцетину, випуск гепарину з
печінкового екстракту, технологію виробництва сірко-ртутної, цинкової,
сірчаної та іхтіолової мазей, а також настоянок. Донедавна ВО
«Львівфарм»(з 1986р.) — попередник акціонерного товариства «Галичфарм» —
було в системі Мінмедпрому СРСР.

Після відповідних законодавчих актів, ухвалених Верховною Радою, та
постанов уряду України воно перейшло у 1991 р. у відання Міністерства
охорони здоров’я України й підпорядковано концерну «Укрмедбіопром».

Список використаної літератури

1. Гунський І.М. Організація і економіка фармацевтичної справи
2.Верхратський С.А. Історія медицини.

3.Наталя Бенюх. Історія фармації Галичини.

4. Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. — Париж; Нью-Йорк,
1980.

5. Губський І. М. Аптечна справа в УРСР.— С. 19.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *