.

Закінчений і незакінчений злочин, замах на злочин

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
92 2890
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

з кримінального права

на тему:

“Закінчений і незакінчений злочин, замах на злочин”

ПЛАН

Вступ

1. Закінчений злочин

2. Незакінчений злочин і його види

3. Замах на злочин: поняття, його види та характеристика

4. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин (за готування до
злочину і за замах на злочин)

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Винній особі не завжди вдається закінчити задуманий і початий нею злочин
з причин, що не залежать від її волі. Наприклад, вбивця тільки придбав
зброю для вчинення злочину і був затриманий або, зробивши постріл у
потерпілого, промахнувся чи лише поранив його. У цих і подібних випадках
виникає питання про відповідальність за злочинні дії на певних стадіях
злочину – певний період, ступінь, фаза, етап у розвитку чого-небудь, що
має свої якісні особливості.

Стадії вчинення злочину – це певні етапи його здійснення, які істотно
різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння
(дії або бездіяльності) і моментом його припинення.

У зв’язку з тим, що злочином є тільки суспільно небезпечне протиправне і
винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину (ч.І
ст.11), кожна стадія вчинення злочину повинна являти собою саме таке
діяння. Тому не є стадіями вчинення злочину той або інший стан
свідомості особи, її думки, прояв намірів, їх формування і виявлення. Це
ще не діяння, у якому об’єктивується умисел. Тільки суспільно небезпечні
діяння можуть бути заборонені кримінальним законом під загрозою
покарання, тільки вони можуть розглядатися як стадії вчинення злочину.

Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами
реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети і тому можуть
міститися тільки в злочинах, вчинених з прямим умислом.

Ступінь реалізації умислу відбивається в різних діяннях, які
характеризують кожну стадію з об’єктивно існуючими між ними достатньо
чіткими межами. Чим більшою мірою реалізований умисел, тим більшою мірою
здійснюється злочин, тим більшої шкоди може завдати чи завдає винний.
Так, ступінь реалізації умислу вбивці, який прицільно навів зброю на
потерпілого (незакінчений замах на вбивство), значно більший за той,
коли він лише придбав зброю для вбивства (готування до злочину).

Стадії вчинення злочину різняться між собою і моментом закінчення
злочинного діяння. Воно може бути закінчене винним, але його вчинення
може і не здійснитися, а, отже припинитися на попередніх етапах
(готуванні або безпосередньому вчиненні злочину).

Види стадій вчинення злочину. КК визнає злочинними і караними три стадії
вчинення злочину: 1) готування до злочину; 2) замах на злочин, що разом
з готуванням до злочину становлять незакінчений злочин; 3) закінчений
злочин. Ознаки готування до злочину і замаху на злочин передбачені
відповідно у ст. 14 і ст. 15, а закінчених злочинів – у диспозиціях
статей Особливої частини КК. Якщо злочин закінчений, то він поглинає всі
стадії його вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають
на його кваліфікацію.

1. Закінчений злочин

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить всі ознаки складу
злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК (ч.І
ст.13).

У закінченому злочині існує єдність об’єктивної і суб’єктивної сторін.
Тут винний повною мірою реалізував умисел, завершив діяння, виконав усі
дії, що утворюють об’єктивну сторону складу злочину, заподіяв шкоду
об’єкту.

Момент закінчення злочинів із матеріальним, формальним та усіченим
складом. Момент закінчення злочину є різним залежно від конструкції
складу злочину, описання ознак злочинного діяння в законі. Законодавець
використовує три види конструкції складів злочину. У зв’язку з цим
розрізняють злочини з матеріальним, формальним та усіченим складами.

Злочин із матеріальним складом вважається закінченим з того моменту,
коли настав вказаний у диспозиції статті Особливої частини КК суспільно
небезпечний наслідок. Так, крадіжка, грабіж, знищення або пошкодження
майна є закінченими з моменту заподіяння майнової (матеріальної) шкоди
власності (статті 185, 186, 194), вбивство – з моменту позбавлення життя
іншої людини (статті 115-119), а тілесні ушкодження – з моменту завдання
різної тяжкості шкоди здоров’ю людини (статті 121-125 і ст.128).

Якщо в злочинах з матеріальними складами не настали зазначені в
диспозиції статті КК суспільно небезпечні наслідки, то може йтися тільки
про незакінчений злочин (готування до злочину або замах на нього).

Злочин із формальним складом вважається закінченим з моменту вчинення
самого діяння незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків.
Так, розголошення державної таємниці (ч. 1 ст. 328) вважається
закінченим з моменту розголошення відомостей, що є державною таємницею.

Злочини з усіченим складом – це різновид злочинів із формальним складом,
тому вони є також закінченими з моменту вчинення самого діяння.
Особливість їх полягає в тому, що момент закінчення злочину переноситься
законодавцем на попередню стадію, тобто на стадію готування до злочину
або замах на злочин. По суті, в усічених складах законодавець передбачає
в Особливій частині КК відповідальність за замах на злочин, а іноді і за
готування до злочину як за окремі самостійні закінчені злочини. До такої
конструкції законодавець вдається щодо найнебезпечніших діянь з метою
посилення боротьби з ними на ранніх стадіях. Так, бандитизм (ст. 257) є
закінченим злочином з моменту організації озброєної банди з метою нападу
на підприємства, установи, організації або на окремих осіб; розбій (ст.
187) – з моменту нападу з метою заволодіння чужим майном; вимагання (ст.
189) – з моменту, коли поставлена вимога передачі чужого майна чи права
на майно або вчинення яких-небудь інших дій майнового характеру.
Створення усічених складів дає можливість запобігти пом’якшенню
покарання за вчинене готування до злочину або замах на злочин і
розглядати стадії готування або замаху на злочин як закінчений злочин.

При вчиненні злочинів з усіченим складом особа, як правило, не
зупиняється на стадії юридичне закінченого злочину, не припиняє його, а
виконує подальші діяння, що охоплюються цим же складом злочину та
спрямовані на той же об’єкт, і завдає йому шкоди. Розбіжність між
юридичним і фактичним закінченням злочину має значення при вирішенні
ряду питань, зокрема питання про можливість співучасті аж до закінчення
фактичного посягання на об’єкт, що перебуває під охороною закону, і т.
ін. Наприклад, бандитизм (ст. 257) є закінченим з моменту організації
озброєної банди, посібництво ж бандитизму може бути здійснено не тільки
в процесі створення банди, але й при вчиненні окремого бандитського
нападу.

2. Незакінчений злочин і його види

Закінчений і незакінчений злочин – це співвідносні поняття. З визначення
закінченого злочину (ч. 1 ст. 13) випливає, що незакінчений злочин – це
умисне, суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), яке не
містить усіх ознак злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої
частини ККу зв’язку з тим, що злочин не був доведений до кінця з причин,
не залежних від волі винного. Незакінченим злочином є готування до
злочину та замах на злочин (ч. 2 ст. 13). У літературі незакінчений
злочин нерідко називають: попередньою злочинною діяльністю, розпочатим,
незавершеним злочином, невдалою діяльністю у вчиненні злочину. При
незакінченому злочині умисел винного залишається повністю не
реалізованим, об’єктивна сторона не розвинутою, шкоди об’єкту не
завдається. У закінченому ж злочині умисел реалізується повністю,
об’єктивна сторона виконується, об’єкту завдається шкода.

Незакінчений злочин (готування до злочину і замах на злочин) – це не
здійснена можливість завдання шкоди об’єкту посягання. Злочинна
діяльність припиняється у зв’язку з обставинами, що виникли всупереч
волі і бажанню суб’єкта.

Незакінчений злочин може бути вчинений шляхом як активної поведінки
(дії), так і пасивної (бездіяльності). Водночас особливості складів
багатьох злочинів виключають стадію готування до злочину або стадію
замаху на злочин чи ту й іншу разом.

Якщо певний мотив і (або) мета є обов’язковими ознаками складу
закінченого злочину, вони повинні мати місце й у незакінченому злочині.
Так, замахом на крадіжку буде вважатися спроба викрасти майно, яка
пов’язана саме з корисливою метою і мотивом. Видами незакінченого
злочину відповідно до ч. 2 ст. 13 є готування до злочину та замах на
злочин.

3. Замах на злочин: поняття, його види та характеристика

Поняття замаху на злочин, його об’єктивні та суб’єктивні ознаки.
Відповідно до ст. 15 замахом на злочин є вчинення особою з прямим
умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на
вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини
Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не
залежали від її волі. і. Об’єктивними ознаками замаху є: а) вчинення
діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину; б) недоведення
злочину до кінця; в) причини недоведения злочину до кінця не залежать
від волі винного.

Під діянням, безпосередньо спрямованим на вчинення злочину, слід
розуміти таке діяння, що безпосередньо посягає на об’єкт, що знаходиться
під охороною кримінального закону, створює безпосередню небезпеку
заподіяння йому шкоди. Тут вже починається виконання об’єктивної сторони
злочину, і, частіше за все, вчиняються діяння, передбачені диспозицією
певної статті Особливої частини КК (наприклад, проникнення в житло з
метою викрадення майна, спроба запустити двигун з метою заволодіння
автомобілем тощо). Недоведення злочину до кінця вказує на незавершеність
його об’єктивної сторони. Вона не отримує свого повного розвитку, тобто
повною мірою не здійснена. Особа або не виконує всіх дій, що утворюють
об’єктивну сторону (наприклад, вбивця не встиг завдати удару потерпілому
або натиснути на курок), або не настають наслідки, зазначені у
відповідній статті КК (наприклад, смерть потерпілого не настала через
те, що вбивця промахнувся або завдав лише незначного поранення).

Замах на злочин – це невдала спроба посягання на об’єкт, діяння винного
не спричиняє йому шкоди, злочин не доводиться до кінця з причин, які не
залежать від волі винного, переривається, не завершується всупереч
бажанню особи довести його до кінця.

Причини недоведення злочину до кінця можуть бути різними (опір жертви,
невміння користуватися зброєю, затримання злочинця тощо). Якщо злочин не
доведений до кінця з власної волі особи, кримінально-караний замах
відсутній внаслідок добровільної відмови (ст. 17). З суб’єктивної
сторони замах на злочин можливий тільки з прямим умислом. Якщо особа не
хотіла вчинення злочину, вона не може і здійснити замах на нього, тобто
зробити спробу вчинити його. При замаху на злочин особа усвідомлює
суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно
небезпечні наслідки і хоче довести розпочатий нею злочин до кінця з
настанням зазначених наслідків. Пленум Верховного Суду України у своїй
практиці виходить з того, що замах на вбивство може бути вчинено тільки
з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і
бажав цього, але такі наслідки не настали з незалежних від його волі
обставин.

Відповідальність за замах на злочин можлива лише при умислі на вчинення
певного конкретного злочину. Так, у справах про замах на зґвалтування
необхідно встановлювати, чи діяв підсудний з метою вчинення статевого
акту і чи було застосоване фізичне насильство або погрозу з метою
подолання опору потерпілої. У зв’язку з цим слід відрізняти замах на
зґвалтування від інших злочинних посягань на честь, гідність і
недоторканість особи жінки (насильницьке задоволення статевої пристрасті
неприродним способом, заподіяння тілесних ушкоджень тощо).

Замах поділяється законом на закінчений і незакінчений.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 замах на вчинення злочину є закінченим, якщо
особа виконала усі дії, які вважало необхідними для доведення злочину до
кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її
волі. Цей замах нерідко називають невдалим. Так, К., коли був викритий у
підробці документа, запропонував слідчому хабара і поклав на стіл
конверт з грошима. Слідчий конверт не взяла, а запросила до кабінету
свого співробітника і склала протокол огляду конверта, у якому були
гроші. Або ще приклад: винний з метою вбивства зробив постріл у
потерпілого, але промахнувся чи лише його поранив. Тут він зробив усе,
щоб вбити потерпілого, однак смерть не настала з причин, що не залежали
від його волі, тому злочин (вбивство) не був доведений до кінця.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо
особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які
вважала необхідними для доведення злочину до кінця. Наприклад: злодій
був затриманий як тільки проникнув у житло, або при нападі з метою
вбивства з рук винного була вибита зброя. Цей замах іноді називають
перерваним.

Отже, такий поділ проводиться за суб’єктивним критерієм, тобто за
ставленням самого винного до вчинених ним дій, його власним уявленням
про ступінь виконання ним злочинного діяння.

Деякі криміналісти для поділу замаху на закінчений і незакінчений злочин
пропонують використовувати об’єктивний критерій, тобто ступінь виконання
об’єктивної сторони, і вважають, відповідно, незакінченим той замах, у
якому не були виконані усі дії, необхідні для закінчення злочину, а
закінченим замахом – виконання усіх дій, необхідних для закінчення
злочину. Але об’єктивний критерій не придатний для розмежування
незакінченого і закінченого замаху, бо в разі, коли злочинні наслідки не
настали, об’єктивно не було виконане, як правило, усе те, що необхідне
для їх настання. Таким чином, тут завжди констатується незакінчений
замах на злочин і не залишається місця для закінченого замаху, бо завжди
якихось дій винного було недостатньо для доведення злочину до кінця.
Отже, не усе було зроблено для спричинення наслідків.

Не можна використовувати для поділу замаху на закінчений і незакінчений
і змішаний критерій, тобто одночасне застосування об’єктивного і
суб’єктивного критеріїв. Формула змішаного (об’єктивно-суб’єктивного)
критерію, яка пропонує визнавати закінчений замах на злочин там, де
зроблено усе, необхідне для вчинення злочину, є невдалою, оскільки
ставить поняття закінченого замаху в повну залежність від розсуду
суддів.

Залежно від придатності об’єкта і засобів посягань розрізняють придатний
замах на злочин і непридатний. Непридатний замах на злочин, у свою
чергу, поділяється на замах на непридатний об’єкт і замах з непридатними
засобами. Таким же може бути й непридатне готування до злочину.

^

p

¦

?

?

^

p

¦

¦

?

&e)‚+?-7r

Список використаних джерел Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К., 1996. – 111 с. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001 р. – 240 с. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна. Курс лекцій. – К., 2001. Кримінальне право України. (Загальна частина). Навчальний посібник. / За ред. Чернишова Н. В. – К., 2001. – 288 с. Кримінальне право України. Особлива частина./ За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер, 2003. – 496 с. Кримінальне право України. Особлива частина./ За ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка. – Київ: Юридична думка, 2004. – 656 с. Кримінальне право України: Особлива частина М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов. – К., 2002. – с.544. Кримінальне право. Особлива частина Коржанський М. Й. – К., 2001. - 544 с. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина. — К.: А.С.К., 2001. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під заг. Ред. М.О.Потебенька, В.Г.Гончаренка. У двох частинах. Особлива частина. – К.: Форум, 2001 р. – 942 с. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2003. – 1104 с. PAGE PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020