Всесвітня економічна криза (курсова робота)

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com –
рефератний сайт №1 в Україні!

Реферати, контрольні роботи, курсові та дипломні роботи з 70-ти
напрямків. БЕЗКОШТОВНО!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Всесвітня економічна криза”

ПЛАН

Вступ

1. Сутність сучасної економічної кризи, її основні риси та прояви

2. Вплив світової кризи на соціальну сферу

3. Сучасна економічна криза в США: можливі причини та наслідки

4. Економічна криза в Російській Федерації

5. Українські банки під час всесвітньої кризи

6. Можливі наслідки впливу всесвітньої економічної кризи на економіку
України

7. Прогнози для економіки України, виходячи з всесвітньої економічної
кризи

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність вивчення даної теми зумовлена тим, що існуюча економічна
криза є настільки потужною і різноплановою в проявах, що навіть
економічна наука не може на всі сто відсотків спрогнозувати, як буде
розвиватися світове господарство та національні економіки під її тиском.

Всі знають, наскільки істотно змінилася світова економіка, як і світ
загалом, після Великої депресії 1929—1933 років. Нинішні фінансові
потрясіння, за одностайним визначенням найавторитетніших фахівців, є на
порядок глибшими, тож і їх наслідки, швидше за все, будуть іще
радикальнішими.

Світова економічна криза за всіма своїми ознаками лише розгортається. Її
руйнівні дії із фінансового сегмента економіки вже сьогодні
перекидаються на реальний сектор: спочатку на будівельну галузь (а це на
Заході — основний індикатор економічної динаміки), далі — на
автомобілебудування (у вересні в США продаж нових автомобілів упав на
27%; схожі процеси відбуваються і в країнах ЄС). Наступними на черзі
стануть базові галузі: виробництво будівельних матеріалів та металургія
і, нарешті, весь ланцюг виробничого процесу. Він не може залишитися
недоторканним. Фінансова система і реальна економіка — це єдине ціле.
Щойно стало відомо про рішення Китаю зменшити через зниження світового
попиту виробництво сталі на 20%. Різко скоротилося виробництво сталі і в
Україні.

Економічна криза, що розгортається, є справді світовою. Жодна з країн,
зокрема й Україна, не має будь-яких шансів уберегтися від її руйнівних
наслідків.

Нинішня криза — це криза не лише геоекономічного, а й геополітичного
устрою світу, який сформувався в останні десятиріччя. Політичне та
економічне облаштування світу не може розглядатися відокремлено:
відповідні сегменти світоустрою, взаємодіючи, доповнюють одне одного. А
відтак, слід вести мову не лише про кризу світової економіки, а й про
геополітичну кризу. Світова фінансова криза у багатьох своїх визначеннях
відбиває насамперед суперечності нинішньої системи геополітичних
відносин. Генетика зростаючої розбалансованості глобальної економіки
базується саме на зазначеній основі.

Об’єкт дослідження: світова економічна криза.

Предмет дослідження: природа, прояви світової економічної кризи, її
вплив на подальший розвиток світової та національної економіки.

В даній роботі планую розглянути такі питання як:

— сутність сучасної економічної кризи, її основні риси та прояви;

— вплив світової кризи на соціальну сферу;

— головні прояви економічної кризи в таких країнах як США, Росія та
Україна;

— можливі наслідки впливу всесвітньої економічної кризи на економіку
України, прогнози для вітчизняної економіки на різні періоди тощо.

Під час виконання курсової роботи були використані такі методи наукового
дослідження як літературний, метод порівняння, аналізу, синтез,
пронозування та узагальнення.

Структура роботи: робота складається зі вступу, основної частини, яку
формують сім розділів, висновків, списку використаної літератури та
додатків.

Загальний обсяг роботи: 46 сторінки.

1. Сутність сучасної економічної кризи, її основні риси та прояви

Сучасна всесвітня економічна криза не має тимчасового, короткострокового
характеру. В її основі — фундаментальні економічні перетворення,
глобальний перерозподіл власності та подальша переконфігурація світу з
виникненням нових центрів влади. Подолання кризи потребує глибинної
структурної перебудови основ світової економіки, фінансової системи,
виробничих відносин і зміни технологічного укладу глобалізованого
суспільства.

Фундаментальну природу зазначеного явища відображають великі
кондратьєвські цикли розвитку світової економіки (К-цикли), що їх 80
років тому відкрив видатний російський економіст Микола Кондратьєв.
Протягом останніх двох століть К-цикли з періодами 40—50 років повністю
відповідали реальному розвитку економіки. Графік ілюструє кілька
К-циклів, які охопили часовий проміжок з початку минулого століття до
наших днів і відкривають горизонти на кілька десятиліть у майбутнє [2,
c.59].

Рис. 1. Цикли економічного розвитку (за М.Кондратьєвим)

Аналізуючи ці цикли, бачимо, що для минулого століття були характерними
Велика депресія у Сполучених Штатах Америки на спадаючій хвилі третього
К-циклу і перший дефолт долара 1933 року. Другий дефолт долара 1971 року
і нафтова криза 1973—1975 років припали на спадаючу хвилю четвертого
К-циклу, яка перейшла в глибоку економічну кризу, названу стагфляцією.
Нині ми перебуваємо на спадаючій хвилі п’ятого кондратьєвського циклу,
якій відповідає чергова системна криза.

При цьому пошук виходу з великої депресії 1929—1933 років вдихнув життя
у четвертий технологічний уклад: велике машинобудування, цивільну та
військову авіацію, високотехнологічне будівництво, промислову
енергетику. Наступна системна криза 1971—1975 років підштовхнула до
розвитку п’ятий технологічний уклад: мікроелектроніку, комп’ютерну
техніку, Інтернет, мобільний зв’язок.

Природа теперішньої кризи полягає в тому, що після двадцятирічного
піднесення економіки, яке почалося з 1980—1985 років, уже до 2000 року
потенціал економічного розвитку п’ятого технологічного укладу було
вичерпано (А.Айвазов, «Профиль», №40, 2008 рік). Відчувши це, великий
капітал почав перетікати в спекулятивні сфери — в іпотечні та фондові
ринки, де без великих зусиль зміг отримувати надвисокі прибутки. Почав
наростати величезний віртуальний капітал, який сумарно, у грошовому
еквіваленті, дедалі більше відривався від реальних активів, економіки
п’ятого технологічного укладу. Цей розрив на початку кризи перевищив
співвідношення 10 : 1. Роздулася гігантська фінансова піраміда на кшталт
«МММ».

Як уже не раз зазначалося в пресі, поштовхом для її обвалу стала
іпотечна криза 2008 року в США, масове неповернення кредитів, спад
ліквідності. Як наслідок, снігова куля фінансових проблем покотилася по
всьому світу [4, c.82].

Потуги урядів різних країн щодо модернізації своїх економік, зокрема
вливання Сполученими Штатами 700 млрд. дол. у свою фінансову систему і
18 млрд. в автомобільний комплекс, виділення аналогічної суми
Центробанком ЄС європейським банкам, надання кредиту МВФ Україні в
розмірі 16,5 млрд. дол. тощо, — це косметичне лікування попередньої
фінансової системи. Вона за своєю сутністю відходить у минуле, оскільки
є відірваною від реальної економіки і спирається на застарілий
технологічний уклад. Тому вона руйнуватиметься ще більш стрімко після
того, коли тимчасові ліки вичерпають свою дію.

Фактично світова економіка переходить до спадаючої хвилі п’ятого
кондратьєвського циклу. Вона зумовить тривалу рецесію і незворотну кризу
реальної економіки та соціальної сфери. Під час цієї кризи відбудеться
глобальний перерозподіл власності за рахунок «спалювання» гігантських
обсягів віртуального капіталу, банкрутства втягнутих у нього банків,
компаній, великих підприємств, дефолту основних валют світу. Процес
супроводжуватиметься одночасним скуповуванням реальних активів світової
економіки сильнішими та розумнішими «хижаками», які з’їдатимуть
слабкіших і менш розумних. Зменшиться світове енергоспоживання і
споживання загалом, що призведе до тимчасового падіння цін на нафту і
газ.

Посиляться торгові суперечності між США, Європою, Євразією,
Південно-Східною Азією. У зв’язку з послабленням глобальних економічних
зв’язків почнуть формуватися нові регіональні ринки зі своїми
домінуючими валютами, задля побудови замкнутих самодостатніх економічних
утворень. Відбуватиметься перехід до багатополярного світу з новими
центрами влади. Головними регіональними кластерами на цьому етапі
бачаться Північноамериканський на чолі з США, Західноєвропейський на
чолі з ЄС, Євразійський на чолі з Росією, Азійсько-Тихоокеанський (група
країн АТЕС на чолі з Японією та Китаєм). При цьому економічні зв’язки
між останніми двома кластерами поступово посилюватимуться, а в кризі
країні, які побудували в себе модель державного капіталізму (Китай,
Росія, Скандинавські країни), будуть більш ефективними порівняно з
країнами, що проповідують ліберальну економіку, до яких належить і
Україна.

У процесі структурної перебудови економіки та виробничих відносин на
спадаючій хвилі п’ятого К-циклу має народитися новий технологічний
уклад, основу якого сформують не вуглеводнева енергетика, а
біоінженерія, генна інженерія, науки про людину, космічна хімія.

Через всесвітню економічну кризу МВФ роздав майже чверть свого
резервного фонду у 200 млрд дол.

За останній час МВФ витратив майже чверть свого резервного фонду,
виділивши або ухваливши рішення про виділення позик Ісландії (2 млрд
дол.), Україні (16,5 млрд дол.), повідомляє телеканал 1+1. Крім того,
обговорюються позики Пакистану (14,5 млрд дол.), Угорщині (10 млрд
дол.), а також Білорусі і Сербії.

Враховуючи об’єми позик, фонду скоро не вистачить грошей, аби
задовольнити потреби проблемних країн Східної Європи, Латинської
Америки, Африки і Азії.

У зв’язку з цим фонд може або зажадати екстрених грошових вливань від
країн Заходу, або скористатися екстреною можливістю випуску своїх
особистих «грошей».

МВФ має право випускати на ринки свої боргові розписки «AAA». Проте,
усвідомлюючи потенційну небезпеку таких дій, фонд ніколи ще цим правом
не користувався, вважаючи за краще запрошувати додаткові депозити в
країн-донорів [8, c.101].

2. Вплив світової кризи на соціальну сферу

Більше року світова криза лихоманить банківську і фінансову сферу.
Досить тривалий час криза обходила реальний сектор економіки, крім
галузі будівництва. Зрештою сталось те, що мало статись: криза справила
негативний вплив і на економіку. Індекс підприємницької активності (РМІ)
опустився до самої низької позначки з 2001 р. Євростат фіксує падіння
промислового виробництва за останні 12 місяців: у Німеччині на 2,4%,
Франції — на 2,8%, Італії — на 3,1%.

Основний вплив фінансової кризи на економіку проявився через істотне
зниження інвестування та кредитування. Адже з середини 2005 р.
економічний ріст в Європі забезпечувався насамперед приростом
інвестицій. У 2005-2007 рр. витрати на будівництво і придбання техніки
зростали швидше, ніж споживчий попит. З серпня 2007 р. інвестиційний бум
припинився.

За оцінками агентства Standard & Poor’s, зниження виробництва в Європі у
значній мірі спровоковано і політикою Європейського Центробанку (ЄЦБ).
Так, Федеральна резервна система США за останній рік з метою залучення
коштів в економіку знизила ставку рефінансування з 5,25 до 1%. В той же
час ЄЦБ з літа 2007 р. тримав її на рівні близько 4,0%, в кінці літа
2008 р. навіть підняв до 4,25%, знизивши потім у вересні до 3,75%.
Борючись з інфляцією, ЄЦБ фактично обезкровлював економіку фінансовими
ресурсами. Дорогі кредити знижували конкурентоспроможність економіки.
Подібну політику у І півріччі 2008 р. проводив і Нацбанк України.

Тому, за оцінками МВФ, європейські країни чекає досить тривалий період
економічних труднощів. МВФ прогнозує перше після Другої світової війни
зниження ВВП розвинутих країн. Прогнозується, що рецесія в країнах
єврозони затягнеться на довше, ніж у США. Не дивно, що курс євро
відносно долара знизився на 13% (з 1,46 до 1,29 дол. за євро). Є
прогнози, що курси цих валют можуть до кінця 2008 р. зрівнятись.

Наростання кризи в реальному секторі економіки одразу почало продукувати
соціальні проблеми: скорочення виплат премій, затримки з виплатою
заробітної плати, відправка працівників у неоплачувані відпустки,
звільнення працівників, скорочення робочих місць. Уже до кінця
наступного року, за даними експертів МВФ, чисельність безробітних у
світі може зрости на 20 млн чол. Це найбільший сплеск безробіття за
останні 10 років. Загальне число безробітних у світі вперше перевищить
200 млн чол.

У США рівень безробіття у вересні становив 6,1%, що є найвищим
показником з вересня 2003 р.

У Євросоюзі рівень безробіття на кінець 2008 р. становитиме 7%. В
Іспанії рівень безробіття у 2008 р. зріс з 9,1% у січні до 12% у
вересні. В Ірландії за цей же період — з 4,8 до 6,2%, у Франції — з 7,5
до 8%. Росте безробіття в країнах Скандинавії, Балтії. Загалом в Європі
у вересні-жовтні вже звільнено 600 тис. працівників.

У Китаї близько 3 млн працівників втратили роботу через закриття заводів
на сході країни.

У Росії рівень безробіття у вересні досяг 5,3%. Кількість безробітних
становить 4 млн чол., що на 33 тис. чол. більше порівняно з серпнем.

У цій ситуації європейські країни не зацікавлені в іноземній робочій
силі. Це загострює проблему безробіття в країнах, які є експортерами
робочої сили. Ця проблема особливо болісна для України, з якої виїхало
до 5 млн трудових мігрантів за кордон [11, c.39].

Стало очевидно, що економічні проблеми дуже швидко переростають у
соціальні, значно швидше, ніж фінансові в економічні.

Уряд Великобританії, поки що єдиний серед великих європейських країн,
офіційно визнав, що країну чекає повномасштабна криза. Прем’єр-міністр
Г.Браун заявив в парламенті, що настав час переходити від захисту
фінансової системи до підтримки економіки та мінімізації рецесії. Це
перша за останні 16 років рецесія в країні. Тим часом, банківська
система країни опинилась в найбільш страшній кризі з часів Першої
світової війни.

Погіршення економічної ситуації в країні уже відбилось на національній
валюті. З початку року фунт подешевшав по відношенню до долара на 19% —
з 2 до 1,62 дол./фунт.

Британська економіка може зазнати найбільшого удару кризи, оскільки в
неї накопичились серйозні структурні дисбаланси. У 2009 р. ВВП може
скоротитись на 0,9-1,5%. Зменшаться споживчі витрати, інвестиції.

Водночас у Великобританії гостріше, ніж в інших країнах проявляються
соціальні наслідки кризи. У серпні 2008 р. безробіття виросло до 5,7%
працездатного населення. За оцінками експертів, до кінця 2009 р.
безробіття може зрости до 7%. Найбільше зросло безробіття у фінансовій
сфері, роздрібній торгівлі і громадському харчуванні. До кінця 2009 р.
фінансовий сектор може скоротити 15% робочих місць.

Внаслідок зростання безробіття британці змінюють свою економічну
поведінку, скорочуючи споживання і збільшуючи збереження. За роки
економічного буму вони нагромадили 2,56 трлн доларів боргів (без
іпотеки). І зараз борги британців складають 180% їх річного доходу.
Третина споживчих боргів у Європі припадає на британців.

Британські споживачі повсюдно скорочують придбання дорогих товарів і
послуг, відпустки, поїздки, відпочинок. Торгові мережі уже заявляють про
скорочення роздрібного товарообороту на 12-14%.

Таким чином, зниження промислового виробництва і будівництва, скорочення
продажу автомобілів, зменшення цін на нерухомість, ріст інфляції та
безробіття — все це підтверджує, що економіка Великобританії уже
перебуває в рецесії.

Найбільш важка ситуація внаслідок світової фінансової кризи склалась в
Угорщині (якщо не брати до розгляду Україну). Тут уже кілька років
дефіцит бюджету країни становить 3-5%. Податкова система вкрай
ослаблена, податки погано адмініструються.

Багато років економічний ріст країни забезпечувався за рахунок зовнішніх
інвестицій і запозичень. Зовнішній борг Угорщини сягає 100 млрд дол.
США. На його обслуговування (повернення і відсотки) на майбутній рік
потрібно 32 млрд дол. Тим часом, золотовалютний резерв країни становить
17 млрд дол. Очевидно, що країна має серйозні проблеми з обслуговування
боргу. Це стало сигналом тривоги для іноземних інвесторів, які масово
виводять капітал з країни. Проявилась валютна криза. Лише за жовтень
форинт подешевшав до євро на 20%.

Для стабілізації ситуації Угорщина звернулася і отримала згоду на кредит
в сумі 25 млрд дол. США на антикризову стабілізацію, у т.ч. 15,7 млрд
дол. від МВФ, 8,1 млрд дол. від Євросоюзу і 1,3 млрд дол. від Світового
банку. Сума кредиту в 10 разів перевищує квоту країни в МВФ. Кредит
розрахований на 3-5 років під 5-6% річних. Мета запозичень — відновлення
довіри інвесторів і пом’якшення тиску на фінансовий і валютний ринки.

МВФ поставив умови перед урядом Угорщини щодо зниження бюджетних
видатків, соціальних виплат і пенсій. Майже удвічі зросли ставки по
кредитах, у т.ч. іпотечних. Уряд прийняв рішення продовжити термін
кредитування для проблемних іпотечних позичальників в два рази.

Зупинені підприємства провідної угорської галузі — автомобілебудування.
Робітники відправлені у вимушені відпустки. У 2009 р. очікується, що
безробіття зачепить додатково ще 100 тис. робітників, або 3% всіх
працездатних. Біржі закриваються щодня достроково, оскільки торги
відразу починаються з падіння акцій мінімум на 7-10 пунктів. Акції
провідних компаній, наприклад, у нафтогазовій сфері, подешевшали в три
рази.

Спочатку валютний і фондовий ринки Угорщини сприйняли кредитну акцію МВФ
з оптимізмом. Однак, за оцінками експертів, стабілізаційний кредит не
забезпечить захист економіки. Загальна сума зовнішніх боргів країни
зросте на четверть. Вочевидь адекватно зростуть і витрати на
обслуговування цих боргів. Це найбільша «фінансова дірка» країни.

У самій Угорщині отримання такого великого кредиту МВФ (10% ВВП)
асоціюється не лише з підтримкою, але й з наступними проблемами, які
були і наслідком невдалого консультування з боку МВФ, наприклад в
Мексиці на початку 90-х років чи в Росії в кінці 90-х років.

Проблеми Угорщини — це лише радикальна версія хвороби багатьох
східноєвропейських країн, насамперед країн Балтії. За оцінкою експертів,
одна з основних причин такої ситуації — постійне збільшення обсягів
зовнішніх боргів та прив’язка до американських економічних циклів. Під
час кризи 1990-х років основною проблемою була надмірна зовнішня
заборгованість урядів. Тепер це стосується приватного бізнесу, у т.ч.
банків і корпорацій тощо. Якщо у 1990-ті роки уряди несли
відповідальність за свої прорахунки, то зараз — уже й за корпоративні
борги.

3. Сучасна економічна криза в США:

можливи причини та наслідки

Причина обвалу на американському ринку акцій – банкрутство Lehman
Brothers і, як наслідок, найгірші побоювання інвесторів з приводу
розвитку світової фінансової кризи. Більш того, трейдери побоюються
ланцюгової реакції після банкрутства одного з найбільших у світі
інвестиційних банків, і про майбутнє банкрутство крупної страхової
корпорації American International Group (AIG) говорять вже відкрито.
Котирування Lehman Brothers обвалилися за підсумками торгів на 94%, а
папери AIG втратили в ціні 61%. Все це дозволяє припустити, що Lehman
Brothers став в даному випадку класичною жертвою спекуляцій трейдерів на
ринку, а наступна на черзі – AIG.

Промисловий індекс Dow Jones 15 вересня 2008 р. обрушився на 4,42% до
10917 пунктів, що стало найкрупнішим падінням за один день з 11 вересня
2001р., дати безпрецедентних терактів у США. Високотехнологічний індекс
Nasdaq composite втратив за сесію 3,6%, зупинившись на позначці 2179
пунктів, а індекс 500 провідних американських корпорацій Standard &
Poor’s 500 знизився на 4,71% — до 1192 пунктів.

Зниженням котирувань відзначився весь американський фінансовий сектор:
акції найбільшого в США за обсягом активів банку Citigroup Inc. втратили
в ціні 15%, акції Bank of America – 21%, папери лідируючого
американського оператора кредитних карт American Express Co. подешевшали
майже на 9% [10].

Різке здешевлення нафти, що стало одним із результатів банкрутства
Lehman Brothers, спричинило за собою падіння котирувань нафтових
компаній. Трейдери, побоюючись глобального спаду економіки, позбавлялися
в понеділок і від акцій промислових компаній. Папери багатопрофільної
корпорації General Electric Co. впали в ціні на 8%, акції найбільшого в
світі виробника будівельної техніки Caterpillar Inc. – на 3,4%,
сталеливарної AK Steel Holding Corp. – на 19%.

Тим часом, президент США Джордж Буш поспішив запевнити громадськість у
тому, що американська економіка достатньо сильна, щоб справитися з тими
потрясіннями, які відбуваються на фінансових ринках. Він підкреслив, що
адміністрація Білого дому продовжує пильно стежити за ситуацією і
працювати над тим, щоб мінімізувати вплив подій на фінансових ринках на
економіку в цілому, а також забезпечити стабільність фінансової системи.

Президент висловив упевненість, що ринки капіталу є достатньо гнучкими і
витримають те, що все відбувається, не дивлячись на те що дана
нестабільність може хворобливим чином вплинути на співробітників і
клієнтів, які постраждали від кризи компаній.

Повідомлення про банкрутство Lehman Brothers стало причиною різкого
зниження індексів на всіх найбільших світових майданчиках. Європейські
біржові індекси впали в понеділок у середньому на 3,5%.
Загальноєвропейський індекс FTSEEurofirst обвалився за підсумками торгів
на 42,21 пункту (3,63%) і склав 1119,94 пункту. Впали і російські
фондові індекси: РТС знизився на 4,78% — до 1277,6 пункту, а індекс ММВБ
впав на 6,18% — до 1067,45 пункту.

Відзначимо, фондові торги в Японії завершилися 16 вересня 2008 р.
падінням індексу Nikkei майже на 5% на фоні новин з Уолл-Стріт.
Негативну динаміку зумовила звістка про банкрутство інвестиційного банку
Lehman Brothers, що сприяло падінню котирувань акцій компаній
банківського сектора. В результаті індекс Nikkei за сьогоднішню торгову
сесію втратив 605,04 пункту (-4,95%), закрившись на позначці 11609,72
пункту.

Перед тим ще літом 2008 р. Citigroup Inc. знизила свій прогноз на кінець
2008 р. для індексу Standard & Poor’s 500 на 4,8%, до 1475 пунктів,
назвавши як причину «нестабільну кредитну ситуацію» – повідомлено
Bloomberg. Головний стратег Citigroup по американських акціях Т.
Левкович (Tobias Levkovich) знизив також прогноз для індексу Dow Jones
Industrial Average, у який входять 30 компаній, на 5%, до 13250 пунктів
[10].

Новий прогноз по S&P 500 припускає 14% приросту для основного індексу
американських акцій у порівнянні з його закриттям минулого тижня на
1298,20 пункту. Прогноз Левковича все-таки на 2,2% вищий від 1443
пунктів — усередненого прогнозу восьми інших стратегів Wall Street, що
надали свої оцінки на кінець року Bloomberg News.

«Кредитні умови погіршилися, — заявив Левкович в інтерв’ю Bloomberg
Television. — Це погано для фінансової активності, погано для
капіталовкладень».

Незадовго до прогнозу Левковича, минулого тижня головний інвестиційний
стратег Merrill Lynch & Co. Р. Бернштейн (Richard Bernstein) написав у
меморандумі, що кредитна криза «широка, глибока і глобальна», а також
«далека від завершення», незважаючи на те, що фінансові компанії
оголосили про $500 млрд. списань і збитків.

Американські акції цього року, цілком ймовірно, виростуть слідом за
акціями фінансових компаній, оскільки ціни на сировинні товари та
споживчу впевненість впали до рівнів, які традиційно передують зростанню
акцій, відзначив Левкович. Протягом останніх 36 років нафтові ціни,
статистично порівнянні з рекордами, поставленими в липні, не
втримувалися на такому рівні, а акції в наступні півроку додавали в
середньому 20%, додав він.

Індекс споживчої впевненості в червні впав нижче 55 уперше з 1992 р.
Протягом останніх 40 років такі низькі значення індексу передували ралі
на фондових біржах, сказав Левкович.

Інвестор-мільярдер Майкл Прайс ставить на те, що Citigroup Inc. і
Wachovia Corp. залишаться нестабільними, і говорить, що майже не бачить
банків, куди можна інвестувати після того, як сукупні збитки від
низькоякісних іпотек склали майже півтрильйона доларів, повідомляє
Bloomberg.

«Citigroup чекають нові лиха», — заявив Прайс, що очолює компанію MFP
Investors LLC у Нью-Йорку, а раніше був генеральним директором і
президентом Franklin Mutual Advisers LLC.

У цей час Прайс займається короткими продажами акцій обох банків,
незважаючи на те, що Citigroup, що є найбільшим американським банком за
розміром активів з початку року впав на 33%, а Wachovia, четвертий
найбільший банк, втратив 52%. При коротких продажах інвестори беруть
акції в борг і продають їх, розраховуючи, що зможуть купити їх дешевше,
коли прийде час віддавати борг.

Списання та збитки Citigroup, пов’язані із крахом американських
кредитних ринків, склали $55,1 млрд., а збитки Wachovia — $22 млрд.
Аналітики прогнозують, що прибутки американських банків у поточному
кварталі знизяться на 35%, тому що вони знижуються вже чотири квартали,
а збитки від іпотечного кредитування склали $493 млрд.

Прайс, що інвестує у вартість та одержав популярність на покупці акцій
збіднілих кредиторів, включив Citigroup у короткі продажі коли акції
торгувалися «у районі між 20 і 30», сказав він. Акції банку не
піднімаються вище $25 уже більше трьох місяців.

На тлі того, що відбувається в економіці країни, Конгрес США почав
обговорення пакета заходів з боротьби із кризою на фінансовому ринку, що
передбачає викуп «поганих боргів» мінфіном США. Уряд США позичить до
$700 млрд. і використає їх на викуп неліквідних активів, пов’язаних не
тільки з іпотекою, але й авто- і картковими кредитами.

Влада країн G7 формально підтримала «екстраординарні заходи», прийняті в
США, але поки не збирається слідувати їхньому прикладу.

Заклик голови мінфіну США Генрі Полсона підтримати екстрені заходи з
викупу з ринку «поганих боргів» на $700 млрд. був почутий. Учора був
опублікований меморандум G7, у якому голови мінфінів і центробанків
розвинених країн підтримали «екстраординарні заходи, прийняті
Сполученими Штатами».

Підкреслюється, що «особливо» важливий «план з видалення неліквідних
активів, що дестабілізують фінансові інститути». У заяві G7 говориться
про «важливість більш ефективного регулювання», поліпшення якості
нагляду і прозорості ринків. Закінчується воно вираженням готовності
«індивідуально або колективно вжити необхідних заходів для забезпечення
стабільності міжнародної фінансової системи» [10].

Судячи з висловлень німецької, британської і японської грошової влади,
приймати власні програми викупу «поганих боргів» на ринку жодна з
розвинених країн, крім США, поки не збирається. Голова мінфіну ФРН Пітер
Штейнбрюк учора заявив Reuters, що планів, «порівнянних» з
американським, немає. Втім, події розвиваються надзвичайно швидко: ще на
вихідних мова йшла про те, що під викуп на $700 млрд. потраплять лише
цінні папери, пов’язані з іпотекою

Після того як законопроект надійшов у конгрес, стало ясно, що мова йде і
про цінні папери, забезпечені автокредитами та картковими кредитами.
Через це під час обговорення нового «плану Полсона» у конгресі вартість
пакета може вирости.

Тим часом президент США Дж. Буш виступив із закликом до членів конгресу
якомога швидше схвалити закон. Представники і республіканців, і
демократів уже підтримали його в принципі, але очікується, що під час
обговорення будуть внесені уточнення, а від Генрі Полсона зажадають
відповісти на цілу низку питань. Головне з них — за якою ціною будуть
викуповуватися активи, що стали неліквідними.

«Це спрацює, тільки якщо мінфін заплатить набагато більше від поточних
ринкових цін, — пише в блозі професор Прінстонського університету Пол
Кругман. — Це може бути правдою, або якщо те, що відбувається, пов’язано
тільки із проблемою ліквідності, що сумнівно, або якщо мінфін має намір
сильно переплачувати, викидаючи гроші платників податків».

Професор Чиказького університету Луїджи Зінгалес задається питанням «Чи
хочемо ми жити у світі, де доходи приватні, а збитки розподілені на
всіх?».

AFP цитує главу офісу держборгу Швеції Бо Лундгрена — одного з авторів
стабілізаційного пакета під час шведської кризи на початку 1990-х років,
досвідом якого останнім часом цікавилися в мінфіні США. Він говорить,
що, хоча пакети антикризових заходів і схожі, «план Вашингтона, схоже,
віддає перевагу акціонерам, а перспективи повернути платникам податків
їхні гроші виглядають незначними». Досвід Швеції включав націоналізацію
проблемних банків.

Американське міністерство фінансів раніше представило програму допомоги
банківській сфері США. Мінфін викуповуватиме привілегійовані акції
кредитних організацій на загальну суму 250 мільярдів доларів. Половина
цих грошей витратиться в найближчі дні на акції дев’яти найбільших
американських банків, включаючи Cіtіgroup, Bank Of Amerіca і Wells
Fargo.

Інша сума піде на рекапіталізацію дрібніших банків. У програмі може
взяти участь будь-який банк, хоча кращі й гірші за своїми фінансовими
показниками структури не зможуть розраховувати на допомогу. Поки що
жоден з місцевих і регіональних банків за підтримкою в міністерство
фінансів не звертався.

Частина банкірів обурена втручанням держави в банківську сферу. Глава
банку Chaіn Brіdge Пітер Фітцджералд (Peter Fіtzgerald) висловив
невдоволення через те, що банки, які проводять необережну кредитну
політику, отримають винагороду у вигляді субсидій від держави.

зазначимо, що такі кроки уряд США вживає вперше із часів Великої
Депресії 1930- х років.

В 2008 р. в США зникли вже 15 банків. Цей показник виявився максимальним
за останні 20 років [10].

4. Економічна криза в Російській Федерації

За підсумками першого півріччя відтік капіталу з Росії знову перевищив
його приплив. Про це свідчать останні дані «Росстата».

Приплив іноземних інвестицій у Росію в I півріччі 2008 р склав $46,53
млрд., що на 22,9% менше, ніж в аналогічному періоді минулого року.
Обсяг направлених за цей період інвестицій з Росії за кордон склав $52,2
млрд., що на 42% більше в порівнянні з I півріччям 2007 р.

Прямі інвестиції за 1-і півріччя 2008 р надійшли в країну на суму $11,08
млрд., що на 30% менше в порівнянні з 1-м півріччям 2007 р. Обсяг
портфельних інвестицій за півріччя склав $1,152 млрд., що на 4,4% більше
від їхнього приросту за аналогічний період 2007 р.

Інші інвестиції надійшли на суму $34,298 млрд. — на 21% менше в
порівнянні із припливом за той же період роком раніше.

Таким чином, у загальній структурі припливу іноземних інвестицій у Росію
в 1-му півріччі 2008 р 73,7% становили «інші інвестиції», 23,8% — прямі
інвестиції і 2,5% — портфельні інвестиції.

Загальна сума накопичених інвестицій в економіці Росії на кінець червня
2008 р дорівнювала $242,1 млрд., що на 35,6% більше в порівнянні із
сумою на аналогічну дату минулого року. Із загальної суми $117,2 млрд.
(48,4%) становили прямі інвестиції, $6,9 млрд. (2,9%) — портфельні і
$118 млрд. (48,7%) — інші.

Найбільшими іноземними інвесторами Росії є Кіпр, Нідерланди і
Великобританія, на частку яких припадає відповідно 23,4%, 18,3% і 12,9%
всіх накопичених інвестицій у країну. У першу десятку найбільших
інвесторів входять далі Люксембург (12,6%), Німеччина (5,5%), США
(3,9%), Ірландія (3,3%), Франція (2,8%), Віргінські острови (2,4%) і
Швейцарія (1,5%).

За видами економічної діяльності в 1-му півріччі 2008 р іноземні
інвестиції в РФ розподілялися в такий спосіб:

• на сферу оптової і роздрібної торгівлі, ремонту транспортних засобів і
побутової техніки припадало $13,5 млрд.;

• обробні виробництва — $13,34 млрд.;

• операції з нерухомістю, оренду і надання послуг — $7,10 млрд.;

• видобуток корисних копалин — $4,56 млрд.;

• виробництво і розподіл електроенергії, газу та води — $3,18 млрд.;

• фінансову діяльність — $1,67 млрд.,

• будівництво — $1,52 млрд.,

• транспорт і зв’язок — 1,1 млрд.;

• сільське господарство, полювання і лісове господарство — $351 млн.

Загальна сума накопичених інвестицій з Росії за кордоном на кінець
червня 2008 р становила $49,03 млрд. У структурі накопичених російських
інвестицій за кордоном:

• $20,985 млрд. становили прямі інвестиції,

• $2,33 млрд. – портфельні

• $25,713 млрд. — інші.

Найбільшими одержувачами російських інвестицій є Нідерланди, Кіпр і
Швейцарія, на частку яких припадає відповідно 25,3%, 22,7% і 10,7% всіх
накопичених інвестицій із РФ за кордоном.

Обсяг направлених в 1-му півріччі 2008 р інвестицій з Росії за кордон
склав $52,2 млрд., що на 42% більше в порівнянні з 1-м півріччям 2007 р.
Обсяг погашених у звітний період інвестицій, направлених раніше з Росії
за кордон, дорівнював $44,4 млрд. — на 71,7% більше, ніж за 1-е півріччя
2007 р.

Падіння, що почалося в травні на російському ринку акцій, обумовлено
зниженням цін на сировину, звинуваченнями в корпоративних зловживаннях і
напруженими відносинами із Заходом, пише видання Investor’s Business
Daily.

Відповідно до фонду Market Vectors Russia ETF, що займається
інвестиціями в російські цінні папери, з моменту травневого піка, ринок
акцій Росії втратив 46% або 37% у річному вирахуванні.

Індекс ETF багато в чому пов’язаний:

• із цінами на енергоносії, оскільки 39% тут належить нафтогазовим
компаніям.

• з 22,3% займають металургійні підприємства,

• сектор телекомунікацій займає 13%,

• до банківського сектора належить 12%,

• а сільгоспвиробникам — 3,8%.

Таким чином, економічне становище Росії залежить від енергетичного
ринку, доходи від якого становлять 5-у частину ВВП країни, робить
висновок видання. Продаж нафти і газу торік приніс бюджету 65% всіх
експортних доходів, та й 30% прямих іноземних інвестицій розміщаються
саме в цьому секторі.

Останні 5 років російська економіка росла, у середньому, на 7% за рік,
не рахуючи 2005 р., коли цей показник зупинився на рівні 6,4%.

«Росія була улюбленицею стратегів ринку, що розвивається, займаючи це
становище більшу частину першої половини року,» — сказав керуючий
директор EPFR Global Бред Дерхем (Brad Durham), що відслідковує
глобальні потоки фонду.

«У російських акціонерних фондів були чисті припливи капіталу $3,2 млрд.
протягом цього року станом на початок липня». Але почуття інвесторів з
тих пір змінилися, і російські фонди протягом 10 наступних тижнів
зазнавали відтік капіталу. На 1 вересня ця цифра становила $859 млн.

Виходячи з даних EPFR, що відслідковує покупки та продажі приблизно 1
тис. акціонерних фондів з активами близько $900 млрд., видно, що керуючі
цих фондів продавали більше, ніж купували. Наприклад, тільки в червні та
липні, вони вивели $1,5 млрд. з російських звичайних акцій.

Ґрунтуючись на тому, що закордонні інвестори продовжують виводити гроші
з Росії, відновлення ринку малоймовірно в найближчому майбутньому,
говориться у звіті Merrill Lynch. Але російський рубль, ймовірно, буде
цінуватися проти інших провідних валют протягом усього 2008 р., якщо
політична ситуація стабілізується, говориться в повідомленні.

Ще один потенційно негативний сигнал для ринку — скасування прибуткової
угоди між Москвою і Вашингтоном в сфері цивільного ядерного
співробітництва, що могло б принести Росії мільярдні доходи. Це явна
демонстрація невдоволення США діями Росії в Грузії.

Проте, звучать й оптимістичні прогнози з боку експертів. Незважаючи на
те, що протистояння в грузинському питанню може зашкодити російському
ринку в цей час, в остаточному підсумку це буде мати незначний ефект,
вважає засновник Conrad Group Вільям Нобрега.

«Західна Європа занадто прив’язана до Росії енергопоставками. Це могла б
бути дуже холодна зима в Німеччині, якби вони надавали занадто велике
значення цьому», — сказав Нобрега.

Росія також потребує підтримки Європи щодо вступу у СОТ, говорить
Нобрега і додає, що налаштований оптимістично із приводу російського
фондового ринку, що стосується банківського сектора, розподілу і
логістики, а також індустрії розваг і ЗМІ.

Засновник Conrad Group вважає, що нафта впаде до 80$ за барель під
кінець року.

«Нафта в 150$ нежиттєздатна, тому що світова економіка не може
переварити її», — говорить Нобрега.

До речі вперше у 2008 р. мито експорту нафти із Росії із першого жовтня
знизиться І 372,2$ за 1 тонну. Це на 23% нижче діючої зараз ставки .
Експортне мито на нафту переглядається урядом Росії щодва місяці на
підставі моніторингу її вартості на світовому ринку. Цього разу ставка
мита була обрахована виходячи з середньої ціни нафти марки Urals не за
липень і серпень , а й за 17 днів вересня. Це й дозволило значно знизити
мито.

5. Українські банки під час всесвітньої кризи

Світова економічна криза стає відчутнішою і в Україні. Світова депресія
впритул наблизилася до України. Уряди США та Росії вже розпочали
реанімувати власні економіки. На викуп проблемних активів США спрямує
700 мільярдів доларів, а Росія – 20 мільярдів. Український уряд поки що
не вважає за потрібне так грубо втручатися у природні процеси ринкової
економіки. Результати такого невтручання очевидні.

Нерезиденти продовжують виводити валюту із української економіки, а
Нафтогаз скуповує долари для розрахунків з Росією, після чого на
міжбанківському ринку гривня “обвалюється.” Почалася і легка паніка
серед вкладників банків. Клієнти Промінвестбанку – шостого в Україні за
розмірами активів – минулого тижня кинулися забирати вклади, що змусило
НБУ виділити банку рефінансування у 5 мільярдів гривень.

,

T

V

X

®

@

P

R

 

c

V

X

®

? @

R

c

c

¤

°

????????c

°

-?0?3&9i:???DiKoeM?N QNR†SZU\U¶UDY\i`
daeg?h0kaekueloooooooooooooooooessssssssssssssssssssss

O

4

< >

J

f

n

p

|

??????????НБУ, зі свого боку, твердить, що банківська система України
перебуває у задовільній формі і не потребує зовнішнього втручання.

В Україні розпочався тривалий період слабкої гривні, причому це стало
лише першим випробуванням для української економіки на тлі глобальної
економічної кризи: “Перемога на конкурсах краси завжди небезпека для
кар’єри недосвідчених дівчат. 19 вересня комісія Міжнародного
фінансового банку визнала гривню найкрасивішою валютою світу, а вже
через два тижня її курс різко обвалився.

Цікаво, що окрім зовнішніх даних, члени комісії оцінювали стабільність,
платоспроможність та банківське забезпечення конкурсанток. На
швейцарське жюрі справила враження курсова стабільність від 2000 року, а
також ігнорування гривнею впливів світової фінансової кризи.

Початок конфузу поклала державна компанія Нафтогаз, яка наприкінці
вересня безцеремонно влізла на валютний ринок і почала скуповувати по
кілька десятків мільйонів доларів на день – для газових розрахунків із
Росією перед опалювальним сезоном.

Це співпало із заявами одразу кількох великих західних компаній про
призупинку інвестиційних проектів в Україні. Вони стали скуповувати
валюту для виведення капіталу. А тут ще й металурги, які раніше легко
компенсували заявки на американську валюту грошима, заробленими на
експорті, оголосили про кризу.

Аналітики зараз активно обговоруюють причини чому курси валют в Україні
змінюються по кілька разів на день, і що із цим робити: “На
загальноекономічному рівні причина такого різкого злету долара одна –
попит на долари як у вітчизняних банків, так і у нерезидентів, які зараз
активно знімають гривневі депозити, щоб потім перевести їх за кордон.

Також світова фінансова криза викликала хвилю недовіри до активів та
національних валют периферійних країн. Україна не стала винятком:
високий попит на валюту на міжбанківському ринку призвів до зростання
курсу долара до 5 гривень 60 копійок за долар, що моментально відбилося
і на роздрібному курсу в обмінних пунктах.

Подорожчання американської валюти боляче вдарить по українцях, які
виплачують доларові кредити. Обслуговування кредиту стане значно
дорожчим, а відтак, все більше людей не зможуть сплатити свій борг перед
банком.

Тривожним дзвінком для вітчизняної банківської системи стали і проблеми
у шостого за розмірами активів банку країни – Промінвестбанку. В останні
дні вересня вкладники банку були серйозно стурбовані чутками про
наближення банкрутства кредитної установи. У Донецьку чутки переросли у
паніку: клієнти масово намагалися зняти гроші у відділеннях та
банкоматах банку.

За словами голови ради НБУ Петра Порошенка, за тиждень з рахунків ПІБ
було знято до 5 мільярдів гривень. Чи став Промінвестбанк першою жертвою
кризи, або ж постраждав від рейдерської атаки?

Ясно одне: вітчизняні кредитні установи дуже чутливі до інформаційних
“викидів.” Тим більше, що зараз вони працюють в атмосфері світової
кредитної кризи, а це означає, що всім без винятків українським банкам
буде складніше залучати кошти на міжнародних фінансових ринка,” –
попереджає “Фокус.”

Часопис також пише про те, що українському середньому класу знову
доведеться навчитися економити, а також проводить паралелі із Європою,
де життя «low cost» стає новою модою, і може навіть перетворитися на
нову економічну модель.

6. Можливі наслідки впливу всесвітньої економічної кризи

на економіку України

Світова фінансова криза 2007—2008 років, як і будь-яка інша, проходить
кілька хвиль у своєму розвитку. Дві попередні ми пережили досить
упевнено, хоча й не без помилок.

Перша хвиля поширилась у 2007 році, коли на світових фондових ринках
відбулося перше падіння фондових індексів провідних банків та фінансових
компаній. За таких обставин спекулятивний капітал, що шукає стабільні
ринки з найвищими прибутками, перейшов із ринків розвинених країн до
країн з економіками, що розвиваються, які продовжували демонструвати
високі темпи зростання та прибутковості. За оцінками фінансових
експертів, співвідношення ризику та прибутковості в таких країнах було
досить привабливе. Як наслідок, у 2007 році фондові ринки таких країн
продемонстрували зростання. Китай і Україна стали лідерами такого
зростання.

Так само значними були обсяги припливу кредитів. За 2007 рік українська
економіка запозичила 24,3 млрд. дол. США середньо- та довгострокових
кредитів.

Друга хвиля стартувала на початку 2008 року, коли падіння фондових
ринків світу, що тривало, зумовило переорієнтацію фінансових потоків з
одних активів в інші, зокрема сировинні та енергетичні. Ці активи стали
більш привабливими, що одразу стимулювало істотне зростання цін на
сировинні ресурси. За підсумками січня—липня, ціна на метал у середньому
за вісьмома регіонами світу зросла майже на 81%, вартість нафти марки
Brent — на 32%. До моменту, коли з’явилися перші позитивні прогнози щодо
світового валового збору зернових у 2008/2009 маркетинговому році, за
2007/2008 маркетинговий рік ціни на пшеницю (США, FOB) зросли в
середньому на 79%.

Наслідки для економіки України були такі.

Посилення загального інфляційного фону. Інфляційна спіраль, розкручена у
2007 році, мала продовження і в 2008-му. Нестабільність політична не
могла не позначитися на економічній площині. За підсумками восьми
місяців, ціни виробників промислової продукції зросли на 36,5%. Лідерами
зростання стали такі галузі, як добування корисних копалин (крім
паливно-енергетичних) — 70,4%, металургійне виробництво та виробництво
готових металевих виробів — 68,1, виробництво коксу — 64,3, хімічне
виробництво — 55,9%. Тобто всі галузі, що орієнтовані на зовнішні ринки
або, відповідно до особливостей виробничого процесу, обслуговують
експортоорієнтовані виробництва.

Фактор конвергенції, на формування якого впливає відкритість економіки
України, в умовах, коли в більшості країн світу у 2008 році зростали і
споживчі ціни, також вплинув на прискорення інфляційних процесів на
вітчизняному споживчому ринку. Індекс споживчих цін у вересні становив
101,1% (у січні—вересні — 116,1%), але він був істотно нижчим, ніж у
2006-му та 2007-му, коли спостерігалося зростання на 2,0 та 2,2%
відповідно. Отже, в цілому у третьому кварталі Україна вийшла на
найнижчу за останні чотири роки траєкторію зростання цін — лише 0,5%.
Загальне зростання цін було викликане в основному підвищенням цін
(тарифів) на послуги.

Підвищення ролі експортних виробництв в економічному зростанні. З
початку року спостерігалися поступове прискорення зростання виробництва
в експортоорієнтованих галузях економіки і перерозподіл фінансових
ресурсів в економіці від решти секторів до сировинного та
експортоорієнтованого секторів, зокрема й через банківську систему. Так,
за підсумками семи місяців, зростання виробництва у металургії становило
3,5%, хімічній промисловості — 5,2%. В цілому це забезпечило утримання
досить високих темпів зростання промисловості — 7,3%.

За цей самий період в умовах збільшення частки прибуткових підприємств у
загальній кількості підприємств (з 65,1% у січні—липні 2007 року до
66,9% — у січні—липні 2008 року) підприємства отримали прибутків на
71,7% більше, ніж за відповідний період 2007 року. Лідерами зростання
прибутковості стали виробництво коксу та продуктів нафтопереробки (у 5,7
разу), добувна промисловість (у 2,2 разу), хімічна та нафтохімічна
промисловість (у 2,5 разу).

Найвищими темпами зростали обсяги кредитів у сільське господарство
(135,1%), виробництво коксу та продуктів нафтопереробки (132,5%),
машинобудування (132,1%), хімічну та нафтохімічну промисловість
(130,6%).

Також на початку року економіка України залишалася привабливим об’єктом
капіталовкладення для іноземних інвесторів. Приріст сукупного обсягу
іноземного капіталу в економіку країни за перше півріччя у 2,7 разу
перевищив показник за відповідний період попереднього року. Знову-таки,
капітал «заходив» до потенційно найбільш привабливих у цьому році
виробництв: сільського господарства (149,7%), фінансової діяльності
(142,1%), виробництва коксу та продуктів нафтопереробки (123%).

В умовах формування додатного сальдо платіжного балансу і, відповідно,
надлишку пропозиції валюти у травні офіційний курс гривні до долара США
ревальвував на 3,96% і на кінець серпня становив 4,85 грн./дол. США.
Міжнародні валютні резерви протягом січня—серпня зросли на 5,6 млрд.
дол. США — до 38,1 млрд. дол.

На тлі другої хвилі світової фінансової кризи не залишився осторонь
світових процесів й український фондовий ринок. Індекс Першої фондової
торговельної системи (ПФТС) за сім місяців втратив 43,5% своїх позицій.
Це пов’язано головним чином із виходом з українського ринку, як і зі
світового, частини іноземних інвесторів, так званих спекулянтів, а також
із нестабільною політичною ситуацією в Україні.

Зниження вартості цінних паперів демонстрували майже всі підприємства,
які входять до котирувального списку ПФТС.

Тобто в економіці України при вільному перетоку капіталу спостерігалися
цілком ринкові тенденції пошуку надприбутків, що в умовах посилення
сировинної орієнтації на світових ринках, відповідно, посилило на етапі
другої хвилі експортну та сировинну складові вітчизняної економіки.

Третю хвилю світової кризи ми спостерігаємо тепер.

Наслідками цього етапу світової фінансової кризи стала серія банкрутств
провідних світових фінансових компаній та поширення фінансової кризи на
реальний сектор світового господарства, падіння попиту на світових
ринках та, як результат, обвал цін на сировинних ринках, стагнація
провідних економічних систем.

У серпні—вересні ціна на метал у середньому за вісьмома регіонами світу
впала на 18,3%, ціни на нафту знизилися на 26,5%.

На економіці України наслідки третьої хвилі повною мірою ще не
позначилися. Їх тривалість та глибину сьогодні важко оцінити, але певний
їхній вплив уже відбувається.

У серпні вперше, починаючи з жовтня 2002 року, відбулося зменшення
обсягів виробництва промислової продукції до відповідного місяця
попереднього року на 0,5%, зокрема в металургії — на 8,6%, хімічній
промисловості — на 9,1, у виробництві коксу, продуктів нафтопереробки —
на 4,9%.

Тобто в експортоорієнтованих секторах економіки, внаслідок реалізації
стратегій, спрямованих на першочерговий пошук ніш на зовнішньому ринку,
та недооцінки внутрішнього, на сьогодні спостерігається уповільнення
зростання під впливом комплексу зовнішніх шоків. У результаті приріст у
металургійній та хімічній промисловості за вісім місяців становив лише 2
та 3,5% відповідно. Загалом темпи зростання обсягів промислового
виробництва, за підсумками восьми місяців, уже уповільнилися до 6,3%.

Як наслідок, після поступового «просідання» фондового ринку протягом
семи місяців уже за два наступні місяці було зафіксоване аналогічне
падіння, й індекс ПФТС втратив ще 43% своїх позицій. Негативно вплинули
на зміну індексу ПФТС новини саме від гірничо-металургійного комплексу.

На цьому тлі зростання ВВП на рівні 7,1% було забезпечене високою
динамікою інших видів економічної діяльності, і передусім сільського
господарства. В нинішньому році отримано рекордні обсяги врожаю.

На валютному ринку розпочались девальваційні процеси, і вже у вересні
міжнародні валютні резерви скоротились на 0,6 млрд. дол. США. Як один із
чинників, що прискорюють інфляцію, у вересні знову почали посилюватися
негативні інфляційні очікування. На готівковому валютному ринку
сформувалося значне від’ємне сальдо продажу/купівлі населенням іноземної
валюти на рівні 1321 млн. дол. США.

Третя хвиля світової фінансової кризи примусила уряди провідних країн
переглянути свою політику щодо фінансових ринків. Зокрема уряди США,
Великобританії, Німеччини, Росії, країн Бенілюксу тощо прийняли рішення
про державну підтримку окремих фінансових установ, які переживають
фінансові труднощі.

Того ж очікують інвестори і від уряду України. Але проблеми, які у США
та інших розвинених країнах призвели до іпотечної і фінансової криз, та
проблеми, які можуть сформувати негативні тенденції в розвитку економіки
України, істотно різняться.

Для вироблення рішень, котрі справді дозволять пом’якшити вплив світової
кризи на економіку Україні, необхідно проаналізувати, через які канали
найбільш відчутним може бути цей вплив.

Наразі фондовий канал впливу світової фінансової кризи на Україну не
стане насправді найболючішим. Сьогодні він лише створює певний тиск на
валютний ринок, оскільки відбувається відплив спекулятивного капіталу.
Значного впливу цього каналу на розвиток реального сектора в Україні не
буде. По-перше, на організованому фондовому ринку здійснюється незначна
частка угод — торік лише 4,66%. А по-друге, слід зазначити, що на частку
іноземних інвесторів та інших джерел фінансування, до яких належать і
кошти фондового ринку, припадає лише 5—7% усіх інвестицій.

Щодо інших каналів впливу, то вони чутливіші для економіки України.

Перший канал — зовнішньоторговельний.

Через поширення проблем на фінансових ринках уже відбувається зменшення
світового попиту. Рецесія у провідних економіках світу
супроводжуватиметься насамперед зменшенням інвестиційного попиту,
динаміки обсягів будівництва і, відповідно, призведе до зниження цін на
продукцію металургії та машинобудування.

Такі тенденції на світовому ринку, зважаючи на високу залежність
української економіки від експорту, частка якого у ВВП становить понад
47%, негативно позначаться на динаміці розвитку експортного виробництва,
а далі — на галузях, які безпосередньо й опосередковано залежать від
експорту.

Другий канал — банківська система.

На сьогодні досить високою є частка присутності іноземного капіталу у
фінансових установах. Фінансовий сектор України — один із лідерів у
залученні прямих іноземних інвестицій (19% усього накопиченого
іноземного капіталу). У банківському секторі частка іноземного капіталу
в загальному обсязі капіталу становить 37,2% і перевищує порогове
значення межі економічної безпеки на рівні 30%, у страховому —
наближається до цієї межі і становить 28,1%.

З огляду на велику частку транснаціональних фінансових корпорацій у
банківському секторі України, негативний вплив світової фінансової кризи
може поширюватись опосередковано — якщо материнські компанії
зазнаватимуть збитків та матимуть проблеми з ліквідністю.

У цьому аспекті слід зазначити, що процеси інвестування та розвитку
вітчизняних виробництв — більше залежні від кредитування, ніж від
фондового ринку. 16% інвестицій в основний капітал фінансується за
рахунок кредитів. І найбільш залежними секторами є сільське
господарство, будівництво, переробна промисловість, зокрема хімічна та
нафтохімічна, харчова промисловість, виробництво коксу і продуктів
нафтопереробки.

Третій канал — борговий.

Наприкінці першого півріччя 2008 року обсяг валового зовнішнього боргу
становив 59,9% ВВП, або 100,06 млрд. дол. США. При цьому майже 85% сягає
заборгованість приватного сектора економіки. Згідно із дослідженнями,
проведеними МВФ, максимально допустимою сумою зовнішнього боргу для
країн із низьким та середнім рівнем доходів є сума на рівні 49,7% ВВП;
при перевищенні цього рівня ймовірність розгортання фінансових криз
становить близько 70%.

Погіршення ліквідності світових фінансових ринків може істотно
уповільнити кредитування української економіки. Як наслідок, українські
позичальники зазнають труднощів із рефінансуванням своїх кредитних
зобов’язань на зовнішніх ринках.

Слід зазначити, що у структурі зовнішнього боргу значною є частка
короткострокового капіталу (28,2% на кінець червня 2008 року).
Коефіцієнт покриття резервами короткострокового зовнішнього боргу за
перше півріччя зменшився майже на 15% і становив 1,258.

Саме цей капітал у разі раптового його відпливу може стати одним із
чинників дестабілізації курсу національної валюти.

Сьогоднішні умови розвитку вітчизняної економіки істотно відрізняються
від тих, які існували у 1998 році, коли Україна також зазнала впливу
потужної світової фінансової кризи. Проте сучасні реалії не покращують,
а погіршують характеристики стійкості національної системи до фінансових
шоків. Так, якщо у 1997—1998 роках рівень корпоративних боргів був
низьким і корпоративний сектор не був настільки залежним від зовнішнього
фінансування, то на сьогодні, як уже зазначалося, національна фінансова
система стала більш залежною від зовнішніх потоків капіталу.

Якщо станеться найгірше й реалізується вплив усіх зазначених каналів
одночасно і в повному обсязі, то наслідки світової фінансової кризи для
України будуть досить відчутними:

— істотно зросте дефіцит зовнішньоторговельного балансу, перевищивши
рівень у 10% ВВП, що є критичним для економік, які розвиваються;

— скоротиться додатне сальдо рахунку операцій із капіталом та фінансових
операцій;

— як наслідок, додатне сальдо платіжного балансу, яке існувало останніми
роками, зміниться на від’ємне.

Щоб не допустити значної девальвації, Національний банк буде змушений
продавати валюту з резерву. Але запобігти девальвації буде вкрай важко.

За таких умов динаміка ВВП може уповільнитися до 2,5—3%, індекс
споживчих цін в умовах відновлення девальваційних процесів вийде за межі
20%.

Зазначене не є простим моделюванням за інших однакових умов ситуації за
принципом «що буде, коли…». Адже поряд зі зростанням інтегрованості
національної економіки до фінансових ринків, за період після фінансової
кризи 1998 року відбулися й істотні зміни у структурі та характері
розвитку економіки. Сьогодні зростання дедалі більшою мірою визначається
внутрішнім потенціалом, а не зовнішніми чинниками. Високими темпами
зростає споживчий попит домогосподарств, інвестиції в оновлення основних
фондів та впровадження прогресивних технологій. Україна опанувала нові
світові ринки.

З урахуванням розвитку світової кризи і уряд, і Національний банк уже
вжили низку заходів, які дозволять зменшити ризик істотного впливу. Це і
пакет антиінфляційних заходів, і заходи з підвищення стійкості
банківської системи, комплекс заходів із мінімізації впливу проявів
світової фінансової кризи на економіку України тощо. Так, на початку
року Національний банк прийняв рішення про підвищення вимог до
розрахунку адекватності регулятивного капіталу банків (довгострокові
активні операції, які здійснюються з перевищенням термінів розміщення
над термінами залучення коштів, додатково зважуються на коефіцієнт
ризику 50% тощо), що дало змогу банкам переглянути свої позиції у бік їх
поліпшення.

Крім того, певним страховим полісом для України є Євро-2012. Якщо
запланований комплекс робіт буде виконано, то ми гарантовано матимемо
значний приплив капіталу каналами прямих іноземних інвестицій, середньо-
та довгострокових кредитів. Адже така подія у світовому масштабі
розглядається інвесторами як іміджева з невисоким рівнем ризику
фінансування.

Однак, як кажуть, сподівайся на краще, але будь готовим до гіршого.
Наявні загрози потребують як від влади, так і від підприємців певної
реакції та прийняття додаткових запобіжних заходів.

З огляду на ризики скорочення експортоорієнтованого виробництва
внаслідок падіння світового попиту та ускладнення платежів за
експортними операціями, необхідно здійснити комплекс заходів,
спрямованих на розширення внутрішнього попиту на групу експортних
товарів і, тим самим, посилення ролі внутрішнього виробництва. Для цього
достатньо буде започаткувати нові інфраструктурні та житлові будівельні
проекти, що фінансуються з бюджету. Уряд повинен не допустити обвалу цін
на зерно нового врожаю через закупівлі Аграрним фондом, аби
сільгоспвиробники отримали достатні ресурси для проведення всього
комплексу посівних робіт. Це безпосередньо й опосередковано підтримає
розвиток металургійної галузі, виробництва коксу, добувної
промисловості, хімічної, нафтопереробки, харчової, а також торгівлі та
транспорту.

Зважаючи на ризики виникнення фінансової нестабільності, доцільно
переглянути проект бюджету на 2009 рік, збільшивши обсяги капітальних
видатків, у тому числі будівельних, не посилюючи при цьому дефіциту.
Також важливо передбачити створення Стабілізаційного фонду, кошти якого
спрямовуватимуться на забезпечення всіх гарантійних зобов’язань держави,
що посилить довіру до намірів уряду проводити виважену та збалансовану
бюджетну політику.

В умовах фінансової кризи стратегічним напрямом діяльності уряду є
стимулювання збільшення інвестицій у реальний сектор національної
економіки. Для цього, крім активізації реалізації проектів Євро-2012,
необхідно розблокувати приватизаційні процеси. Але тут без допомоги
Верховної Ради не обійтися, адже нагальним є прийняття Державної
програми приватизації. Також необхідно ухвалити низку законопроектів,
розроблених урядом і спрямованих на підвищення інвестиційної
привабливості України.

Аби запобігти банківській кризі, НБУ доцільно прийняти низку рішень, які
встановлюють принципи рефінансування комерційних банків з проблемами
короткострокової ліквідності під час проявів ознак фінансової кризи. Для
запобігання валютній кризі необхідно виробити комплекс заходів, які не
дозволять валютним спекулянтам розхитувати курс. При цьому НБУ має й
надалі проводити політику збільшення волатильності курсу задля зниження
ризиків розбалансування платіжного балансу.

З огляду на обмеженість внутрішніх фінансових ресурсів в умовах
погіршення доступу до зовнішніх кредитів підприємці мають зробити
нелегкий вибір: або зупинити виробництво і втратити ринки, тримаючи
високі ціни в розрахунку на тимчасові труднощі, або знизити ціни, тим
самим відновивши попит на свою продукцію і зберігши споживача. Другий
шлях — це шлях тих виробників, які дбають про майбутнє, розширюючи
виробництво й заробляючи на «обороті», а перший — шлях спекулянтів, що
отримують у короткостроковому періоді надприбутки і виходять з
виробництва.

Уряд у цьому плані може взяти на себе зобов’язання провести консультації
стосовно підписання меморандумів з інвесторами, представниками великого
бізнесу про зниження цін на товари та послуги.

Лише спільна робота уряду та Нацбанку, підтримана Верховною Радою, а
також безпосередньо бізнесом, дозволить успішно пройти тест на зрілість
української економіки в умовах світової фінансової кризи. На
сьогоднішній день спостерігаємо зворотні процеси.

7. Прогнози для економіки України,

виходячи з всесвітньої економічної кризи

Для нашої країни постає важливе запитання — як ці виклики вплинуть на її
майбутнє в найближчій і довгостроковій перспективі, і якими можуть бути
її дії, спрямовані на мінімізацію втрат і навіть на отримання виграшів?

Для початку зазначимо головні характеристики України, за якими її
ідентифікує зовнішній світ. Одразу після здобуття незалежності в 1991
році Україна відчула нові труднощі та загрози, пов’язані з парадоксами і
нерозумінням власними національними елітами передусім місця і ролі нації
в новому світовому порядку, їх нездатністю мислити і діяти патріотично.
Відсутність досвіду і розуміння, які були необхідні для інтегрування в
цей світовий порядок, призвела до втрати керованості потужним народним
господарством країни, до величезних рівнів корупції, політичної
нестабільності.

Добровільна відмова від ядерної зброї та її повна ліквідація в 1991—1996
роках, закриття Чорнобильської АЕС в 2000 році, завоювання громадянських
і демократичних свобод після помаранчевої революції 2004 року, вступ до
СОТ у 2008 році та інші події визначили унікальний шлях України до
побудови незалежної держави.

У XXI столітті навколо України виникли нові реалії. З одного боку,
перебуваючи під потужним впливом Росії, а з іншого — розвиваючи
відносини нового типу з США та Європою, Україна опинилася на перехресті
не лише геополітичних, а й культурних та психологічних інтересів цих
світових центрів влади.

Схожий розрив на психологічному та культурному рівні існує і всередині
країни, розділяючи її приблизно навпіл, на Східну і Західну частини.
Східна Україна тісно солідаризується з платформами Росії та її
традиціями, в той час як Західна Україна — з регіонально-національними
устремліннями. Українські політичні еліти не лише демонструють
нездатність поєднати прагнення людей зі Сходу та Заходу, а й іще більше
поглиблюють розрив між ними, загострюючи чутливі, болючі теми для
представників різних регіонів держави. Дрейфуючи на цих локальних
розбіжностях і чіпляючись за владу, еліти тривалий час ухиляються від
обстоювання і просування стратегічних інтересів України.

Водночас народу України не потрібні зазначені розбіжності. Прості люди з
усіх регіонів України, які створюють матеріальні та культурні цінності,
воліють жити в мирних і конструктивних відносинах не лише між собою, а й
з усіма країнами — близькими та далекими сусідами і передусім з Росією,
Європою та США.

Виходячи з названих передумов і нових викликів, що стоять перед
Україною, з використанням SWOT-аналізу і глобальних даних побудовано
сценарії її розвитку на найближчу та довгострокову перспективу.

У короткостроковій перспективі (до 2010 року) Україною продовжуватиме
керувати покоління політиків, переважно виховане у старій системі
цінностей. Фундаментальною особливістю їхньої поведінки є нездатність
піднятися над партійними та груповими інтересами до інтересів держави,
знаходити компроміси зі своїми політичними опонентами і консолідуватися
навколо загальнодержавних інтересів. Вони переважно діятимуть за
принципом: «або ми, або ніхто».

Тому «короткостроковий період» характеризуватиметься високою внутрішньою
політичною та макроекономічною нестабільністю, на яку накладатиметься
світова економічна криза, хаотичною боротьбою за владу основних груп
політиків, їхньою нездатністю сформулювати стратегію національного
розвитку, наростанням корупції, економічною стагнацією, суспільною
апатією. При цьому суспільство, його людський капітал, незважаючи на
соціальні загострення, буде головним стабілізуючим фактором, який
компенсуватиме деструктивізм протидіючих політичних угруповань.

На цьому етапі перед країною стоятиме завдання зберегти свої сильні
характеристики: освіту, науку, промисловість, високоякісний людський
капітал, стан екології, а також зробити кроки у нівелюванні слабких
внутрішніх факторів, що підвищують її вразливість до зовнішніх загроз.
Ними виявилися: внутрішня політична нестабільність, макроекономічна
нестабільність, високий рівень інфляції, високий рівень корупції,
низький ВВП та темп його зростання, відсутність чіткого розуміння та
бачення політичними елітами місця і ролі нації в глобалізованому світі
та стратегії свого розвитку.

На період кризи Україні доцільно зорієнтуватися на внутрішній і
регіональний ринки, які є величезними, починаючи від транзитної і
соціальної інфраструктури, будівництва, сільського господарства,
енергетики, машинобудування і закінчуючи багатьма іншими напрямками. На
цих напрямках мають бути сконцентровані фінансові і людські ресурси,
адміністративні зусилля, створені замкнуті виробничі і економічні цикли.

На середньостроковому відрізку часу (2010—2020 роки) відбуватиметься
поступова зміна старих політиків на нову генерацію, яка виховувалася і
здобувала освіту за нових соціально-політичних умов і має нові
демократичні цінності. Зміна поколінь політиків буде то швидшою, що
глибшою і боліснішою буде криза. Нова генерація політиків буде схильна
до компромісу із своїми політичними опонентами і до консолідації з ними
навколо загальнодержавних цінностей та пріоритетів.

Цей перехідний період супроводжуватиметься інтенсивною політичною
боротьбою між фінансово-політичними партіями і групами старої та нової
хвилі. Протягом цього періоду з поступовим затуханням матимуть місце
високі ризики соціальних конфліктів, зазнаватимуть краху старі політичні
альянси, посилюватиметься соціальне розчарування, залишатиметься високою
корупція.

Однак сприятливі умови для виробництва великої кількості продуктів
харчування, гарні кліматичні умови, підвищення ефективності транзитних
шляхів України, високоякісний людський капітал, освіта, острівці науки
та культури зберігатимуть стійкі, відносно високі позиції. Соціальний
запит на високоякісні знання також зростатиме. Завдяки цьому
забезпечуватимуться умови для збереження критичної маси високоосвічених
людей, здатних до здійснення суспільних перетворень. Будуть вибудувані
нові інституціональні засади суспільства, необхідні для подальшого
швидкого розвитку.

На міжнародній арені найбільш вірогідним для України буде повернення до
тісних економічних і політичних відносин з Росією, з геостратегічними
устремліннями якої в Східноєвропейському та Євразійському регіоні будуть
змушені погодитися інші центри влади, очолювані США, ЄС, Японією та
Китаєм.

Як бачимо, короткостроковий і середньостроковий сценарії розвитку
України до 2020 року за часовими горизонтами збігаються зі спадаючою
хвилею п’ятого К-циклу світової економічної кризи.

У довгостроковій перспективі (2020—2050 роки), яка збігається в часі з
наростаючою хвилею шостого К-циклу, геостратегічний потенціал України та
високий рівень освіти населення дадуть змогу розвивати людський капітал
країни, який стане базовою перевагою та головною сильною характеристикою
(«наріжним каменем») нації. Якщо буде поставлено за пріоритетну мету
виховання конкурентоспроможного у світі молодого покоління українських
політиків, вчених і дипломатів, Україна матиме успіх у першій половині
XXI століття. Належним чином сплановане стратегічне застосування знань,
розвиток науки і технологій створять покоління українців, які зможуть
вивести країну на передові позиції серед країн Центральної та Східної
Європи. Відносини України з Росією, Євросоюзом та Сполученими Штатами
Америки розвиватимуться рівно і позитивно.

Щоб скористатися цими можливостями, Україна повинна розвинути ряд нових
сильних характеристик. Зокрема дуже важливим є збереження високого
людського потенціалу і виведення його на якісно новий рівень. Йдеться
про відновлення інфраструктури, налагодження високотехнологічного
виробництва, вкладення коштів у розвиток високотехнологічних галузей
науки, про велику увагу до екологічних показників. Водночас інтенсивний
розвиток сільського господарства і вихід на лідируючі позиції із
забезпечення значної частини світу продукцією харчування, а також
посилення ролі та розвиток якісних соціальних характеристик повинні
стати запорукою успіху в майбутньому і зумовити одужання України після
важкої і тривалої хвороби.

Висновки

Отже, всесвітня економічна криза продовжує розвиватися, тому важко у
висновках підсумувати наслідки даного процесу. З вище сказаного можна
зробити наступні висновки:

Перший полягає у констатації найбільш неприємного: світова економічна
криза (таке визначення є більш коректним) за всіма своїми ознаками лише
розгортається. Її руйнівні дії із фінансового сегмента економіки вже
сьогодні перекидаються на реальний сектор: спочатку на будівельну галузь
(а це на Заході — основний індикатор економічної динаміки), далі — на
автомобілебудування (у вересні в США продаж нових автомобілів упав на
27%; схожі процеси відбуваються і в країнах ЄС). Наступними на черзі
стануть базові галузі: виробництво будівельних матеріалів та металургія
і, нарешті, весь ланцюг виробничого процесу. Він не може залишитися
недоторканним. Фінансова система і реальна економіка — це єдине ціле.
Щойно стало відомо про рішення Китаю зменшити через зниження світового
попиту виробництво сталі на 20%. На 17% скоротилося минулого місяця
виробництво сталі і в Україні.

Другий висновок: економічна криза, що розгортається, є справді світовою.
Жодна з країн, зокрема й Україна, не має будь-яких шансів уберегтися від
її руйнівних наслідків. Однобічна орієнтація антикризових заходів, їх
спрямованість на стабілізацію лише банківської сфери, тоді як особливої
підтримки потребує нині і промисловий сектор, зорієнтовані на експорт
металургійний комплекс, машинобудування, інші галузі, є очевидним
доказом системної невизначеності влади у цих питаннях. Повернути
стабільність банківському сектору без стабілізації реальної економіки,
насамперед промисловості, де минулого місяця падіння виробництва сягнуло
4,1%, — це утопія. Така безпорадність влади не може не турбувати.

Висновок третій: нинішня криза — це криза не лише геоекономічного, а й
геополітичного устрою світу, який сформувався в останні десятиріччя.
Політичне та економічне облаштування світу не може розглядатися
відокремлено: відповідні сегменти світоустрою, взаємодіючи, доповнюють
одне одного. А відтак, слід вести мову не лише про кризу світової
економіки, а й про геополітичну кризу. Світова фінансова криза у
багатьох своїх визначеннях відбиває насамперед суперечності нинішньої
системи геополітичних відносин.

Система «державного регулювання» як інструмент подолання кризи в умовах
індустріальної економіки була справді безальтернативною. Та нинішні
реалії зовсім інші. Кроки щодо націоналізації можуть забезпечити лише
тимчасовий «перепочинок», однак, у кінцевому підсумку, швидше за все
призведуть до ще більшого поглиблення хвороби нинішнього економічного
механізму. Вся проблемність нинішньої економічної ситуації полягає в
ігноруванні саме цієї надзвичайно значущої обставини.

Перспективи розвитку, якщо говорити про довготривалий цикл, швидше за
все, лежать у протилежній площині — у більш системному розмежуванні
політичної влади (яка за своїм визначенням завжди була і залишається
носієм бюрократизму і корупції) та економіки. Рухатися слід у бік
обмеження економічної функції держави. Держава має займатися іншим.
Йдеться про надзвичайно принципове: механізми регуляції економіки можуть
стати ефективними, якщо вони формуватимуться лише у межах самої
економіки. Досвід інформаційних мереж, які нині перебирають на себе
регуляторну функцію ринку і набувають глобального поширення, може
виявитися більш перспективним, ніж реанімація логіки адміністративного
регулювання нехай і більш «розумною і менш корумпованою державою».

З урахуванням сучасної світової кризи, яка вочевидь демонструє системну
недосконалість існуючої (не лише економічної, а й політичної)
конструкції світоустрою, стає дедалі більш суперечливою ідеологія так
званої наздоганяльної модернізації, яка впродовж усіх років нашої
незалежності розглядалася і нині розглядається нами як одна з
визначальних і незаперечних цінностей трансформаційного процесу.

Криза — це не лише неймовірно великі втрати та випробування, не лише
деструктив. Це водночас і прискорення модернізації сучасного
світоустрою, підгрунтя для утвердження нового, перспективного.

Список використаної літератури

Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. – К.: Либідь, 2007.

Вплив економічних криз на розвиток міжнародного бізнесу в умовах
глобалізації господарських зв’язків // Зб. наук. праць. Актуальні
проблеми міжнародних відносин. – К.: Ін-т. міжнародних відносин
Університету ім. Т. Шевченка, 2001. – частина 4. — С. 49-51.

Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. –
К.: Вища школа, 2004.

Економіка: теоретичні основи. Підручник у 2–х част. – Тернопіль, Астон,
2003.

Ермишин П.Г. Основы экономической теории (курс лекций).-AUP.ru, 2002

Ковальчук В.М. Економічна теорія: короткий курс. – Тернопіль, Астон,
2005.

Ковальчук В.М. Макроекономіка: теоретичний аспект. – Тернопіль: Астон,
2004.

Курс экономической теории. /Под ред. М.Н.Чепурина, Е.А.Киселевой, Киров:
2003, Гл.5.

Макконнэлл К.Р., Брю С.Л. Экономика: принципы, проблемы и тематика. В 2
– х томах. – М.: Республика, 2002.

Мащенко Е.В. Економічні передумови виникнення фінансової кризи в США //
Зб. наук. праць вчених. — Вип. 32. – К.: ІСЕМВ НАНУ, 2005. – С.101-110.

Мащенко Е.В. Сучасні моделі прогнозування економічних криз // Зб. наук.
праць вчених. — Вип. 34. – К.: ІСЕМВ НАНУ, 2002. – С. 107-112.

Мащенко Е.В., Верченко П.І. Ієрархічні моделі в прогнозуванні
міжнародних економічних криз // Моделювання та інформаційні системи в
економіці. — Вип. 68. – К.: КНЕУ, 2002. – С.90-100.

Основи економічної теорії: політехнічний аспект. – Підручник / За ред.
Г.Н. Климка та В.П. Нестеренка, – К.: Вища школа, 2006.

Прогнозування міжнародних економічних криз в контексті третьої світової
теорії // Матеріали Міжнародної наукової конференції “ХХІ століття:
альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія”. – К.:
КІСЛІП, 2002. – С.143-145.

Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика. – К.: Таксон,
2004.

Світова фінансова криза та сучасні проблеми теорії глобалізації // Зб.
наук. праць вчених. — Вип. 30. – К.: ІСЕМВ НАНУ, 2006. – С.151-157.

Тимофєєв В., Тодоров В. Шляхи подолання кризи виробництва // Економічний
часопис, №11, 2007.

Фиглер С., Дорнбуш Р., Шмалензі Р. Экономика. – М., Дело, 2005.

Додатки

Додаток 1

Графік 1. Структура банківських втрат на кінець 2008 р. ($ млрд)

(джерело: МВФ, Оцінки інвестбанків)

Графік 2. Головні ризики для світової економіки

(ймовірність і наслідки)

PAGE

PAGE 2

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *