.

Тиждень, дні тижня (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
486 7772
Скачать документ

Реферат

Тиждень, дні тижня

ПРО ТИЖДЕНЬ

Кожна культура, яка себе поважає, створює рано чи пізно свій власний
порядок відліку часу або календар. Цей порядок чітко відповідає
світорозумінню, способу мислення, ритму душі цієї культури і розумінню
часу взагалі. Про це можна говорити досить довго, проте у даній короткій
статті хотілось би підняти одну тему – питання такого проміжку часу, як
тиждень.

Отже, існуючий тиждень (семиденка) порівняно з іншими проміжками часу,
такими як рік, місяць, день, година і т. д. є нелогічним. Адже в рік
входить ціле число місяців, в місяць – ціле число днів, в день – ціле
число годин, а тиждень явно випадає з цього порядку, тобто існуючий
зараз тиждень є паралельним порядком відліку часу. Коли ж вникнути в
суть різноманітних порядків відліку часу (календарів), то можна зробити
висновок, що ми зараз живемо не так по Юліанському, Григоріанському чи
місячному календарю, як по тижневому відліку часу. Бо цей порядок
найбільш чітко виконується без жодних умов і виключень.

Відсутність зв’язку між календарним місяцем і тижнем є дуже незручним і
завжди дратувала хронологів. Всі пропоновані людству календарні
вдосконалення намагалися пов’язати тиждень з місяцем, а деколи на
короткий час це і вдавалося, як, наприклад, в революційній Франції чи в
СССР в 20-х – 30-х роках, і начебто всі були “за”, проте на заваді
завжди виникала невидима стіна. Стіною цією є всемогутній Юдаїзм, бо
Жиди, виявляється, повинні чітко святкувати в суботу свій Шабат і щоб
вони, не дай, Єгово, не заплуталися в днях, весь світ повинен жити в
їхньому ритмі. Не останню роль в цьому грають Юдейо-Християни різних
мастей, як виконавці цієї задачі.

Історична довідка.

Семиденка виникла у Вавилоні. Там число 7 було магічним, бо знали тоді
сім металів і сім “блукаючих небесних тіл”: Сонце, Місяць, Марс, Венеру,
Меркурій, Юпітер і Сатурн. Це і наштовхнуло Вавилонян на думку циклічно
і безперервно присвятити дні цим небесним тілам. Подібним же чином і
також безперервно присвячувались цим же небесним тілам і години, котрих
було 24 на добу. Тобто, коли 1-ша година сьогодні присвячена Сатурну,
то, пройшовши кілька циклів за добу, завтра вже 1-ша година буде
присвячена Сонцю. Відповідно, сьогодні – субота, день Сатурна, а завтра
– неділя, день Сонця. На цьому вибудовувались розмаїті астрологічні
формули, пророцтва і легенди, в яких нам розібратися зараз дуже складно,
і це було цікавою забавою для математиків. До того ж сім днів тривала
одна фаза Місяця.

Одна з подібних вавилонських легенд, про “сотворення світу за сім днів”,
була позичене Жидами і так прижилася, що вони “забули” її передісторію і
самі повірили в те, що семиденний тиждень виник саме в них, як наслідок
“сотворення світу” Єговою. Разом з Християнством, котре під цим
“підписалися”, семиденка пішла далі в Грецію, потім в Рим, далі це
прийняли Європейці і Араби. Інші ж культури, котрі не зазнали впливу
Юдаїзму і Християнства, наприклад давні Єгиптяни, Китайці, Японці, Майя
і ін., подібного не знали, успішно обходились, а місяць ділили переважно
на 5 і 10 днів, хоч були і інші досить складні системи.

А як же було в Русичів, Слов’ян, Орійців?

Давайте прочитаємо вряд дні тижня: понеділок, вівторок, середа, четвер…
Виникає питання: чому не середа стоїть посередині тижня, як мало би
бути, а четвер? На це відповідають так, що середа була посередині, коли
першим днем була неділя. Тоді чому середа стоїть між вівторком і
четвергом, а не між “третім днем” і п’ятницею? Відповідь одна: такий
порядок існував в п’ятденному тижні, котрим, за розвідками багатьох
істориків, і послуговувалися майже всі індоєвропейські (орійські) народи
в давні часи. І це природно, адже на руці в людини 5 пальців і сам Бог
велів рахувати ними все, в тому числі і дні. До речі, подібний порядок
назви днів, коли середа – третій день, між другим і четвертим, залишився
у всіх Слов’ян, а також в Угорців, Фінів, Німців і ін.

Ще одним свідченням того, що семиденка була принесена нам ззовні, є те,
що дні тижня називаються порядковими числами, а не іменами незрозумілих
нам вавилонських, як і було в оригіналі, чи римських богів.

Далі – більше. Виявляється, що етнографи в один голос заявляють про те,
що ще дуже довго після прийняття Християнства Слов’яни святкували (та і
зараз ще залишились відголоски) п’ятницю, тобто п’ятий день тижня.
Заборонялось виконувати, або певні роботи, наприклад – прясти, або була
повна заборона працювати! До того ж п’ятниця у Англійців (Friday) і
Німців (Freitag) читається як “вільний день”. У давніх кельтів до того
ж, місяць у 29, 5 діб ділився на 6 частин по 5 днів (три частини –
зростаючий і три –- спадаючий), що значно точніше, ніж 4 по 7 = 28, якщо
вже прв’язуватись до Місяця. Подібне було в Китайців, Єгиптян і ін.

Отже, з висоти сьогоднішнього дня ми знаємо:

– що планет на небі зовсім не 7, при тому, ставити в один ряд Місяць,
планети і Сонце – некоректно;

– що металів існує значно більше, ніж 7;

– що синодичний місяць в 29, 5 діб не дорівнює 4 по 7 днів і тут дуже
скоро накопичується велика похибка;

– ми, зрештою, користуємося сонячним календарем, а не місячним, де
тривалість фази приблизно в 7 днів ще мала якесь значення;

Найпомітнішим відліком нашого життя є дні й тижні. Це відповідає циклу
руху Землі (доба) та Місяця (через 7 днів змінюється фаза Місяця).

З прийняттям християнства на Русі тижневий відлік часу придбав назву
седмиці. У церковному календарі це так зване седмичне коло. Народна
назва – тиждень – “той же день”, що сім днів тому. Народ розшифровує
назву днів тижня так:

Неділя – не для діла.

Понеділок – перший день на неділі.

Вівторок – другий день на неділі (вторий).

Середа – середина тижня.

Четвер – четвертий день на неділі.

П’ятниця – п’ятий день на неділі.

Субота – з давньоєврейської “шабат” не трудовий день, а звідси “шабат” –
кінець тижня.

6

:

8

:

“З давніх часів кожен день тижня мав свою характеристику і особливості –
“легкі” та “важкі”, “чоловічі”, “жіночі”. Ними регулювали виробничу
діяльність, відпочинок та побутові взаємини. І це не якась забаганка чи
містифікація – за кожним таким віруванням стоїть довголітній досвід, що
здобутий з практичних узагальнень не одного покоління людей.

Духовний мікросвіт наших пращурів складався з таких уявлень про дні
тижня.

Понеділок – перший у ряді буденних днів тижня. З позиції першого – “як
почнеш – теж буде цілий тиждень”. В Україні повсюдно пам’ятали, що
понеділок – важкий день, тому важливі роботи цього дня не розпочинали.
Але вірили, що розпочата цього дня шевська робота скоро буде виконана. В
Україні існував звичай “понеділкувати”, за яким заміжні жінки не
працювали, звільнялись гід родинних і господарських обов’язків, брали
участь у сходках, відвідували жіночий гурт і родичів. Жінки і дівчата по
понеділках постили. “Котра дівка постить у понеділок, до року
віддасться”. А заміжні жінки постили заради щасливого сімейного життя.
Всі пости (крім різдвяного) починаються з понеділка. Селяни вірили, що в
понеділок не можна нічого позичати. За великий гріх вважали одягати в
понеділок нову сорочку (буде напасть).

У понеділок світ заснувався. На думку М. Грушевського, вірування в
святий понеділок, який допомагає легко помирати, тому й постили. Вірили,
що в понеділок народжуються віщуни і знахарі. Якщо в понеділок у сім’ї
зчинилась сварка, то буде цілий тиждень. Німці вважали, що в понеділок
не можна витрачати грошей, бо будуть “спливати з рук”. Не варто в цей
день виїжджати в дорогу – трапиться нещастя. Як у понеділок мастити
хату. то будуть вестися таргани.

Вівторок – другий день тижня. Вівторок – початків сорок: починали всі
важливі справи. Чоловічий (легкий) день. Оселю закладали у вівторок. У
вівторок садили гарбузи та огірки (вродить сорок). Вагітні жінки у
вівторок остерігалися важкої праці. Діти, що народились у вівторок –
“будуть геніальними”. Вівторок називали днем, коли “світ заснувався” і
тому добрий для оранки, сівби, жнив, возовиці.

Середа – третій день тижня, його середина. Оскільки пісний день, то
вважався нещасливим. “Добрі ви гості, та в середу трапились”. Жіночий
день. Добрий для ворожіння. У середу Бог створив сонце, місяці і зорі.

Четвер – четвертий день тижня. Вважається легким, щасливим чоловічим
днем. Сватання здебільшого приурочували на четвер. Вірили, що багаті
народжуються у четвер. За народними віруваннями саме в цей день Бог
створив усі планети. На Білоцерківщині вважають, що у четвер можна все
робити, окрім побілки. У четвер до сходу сонця добре примовляти чи
замовляти – допоможе. На Поліссі вважали четвер несприятливим для
садіння овочів, заготівлі сала, масла, “бо черви з’їдять”. Народ каже:
Хто в четвер скаче, тої в п’ятницю плаче. Згодюсь я тоді, не тепер, то в
четвер.

П’ятниця – п’ятий день тижня; Жіночий день, тяжкий. Особливо для жінок.
Вірили, що проти п’ятниці всі сни віщі. На Поліссі жінки в цей день не
ткали і не пряли, а галичани – не місили тісто, подоляни – не білили в
хаті. Особливо остерігалися п’ятниці вагітні жінки, оскільки по святах,
п’ятницях та неділях – “не вільно нічого робити, ані пити, ані прясти,
ані прати, бо це спроваджує велике нещастя на дитину”.

Велику гріховність накликали на себе ті, хто зважувався співати – “бо в
цей день Христос помер”. Віруючі люди весь рік говіли по п’ятницях.
Вважаючи, що зачата дитина в п’ятницю, народиться сліпою чи з іншими
фізичними вадами. У п’ятницю йти свататись – буде вдача. Народні
прислів’я про п’ятницю: Довша п’ятниця, як неділя. П’ятниця – кому що
трапиться. Хто в п’ятницю скаче, той у неділю плаче. Хто в п’ятницю
сміється, той у неділю буде плакати. Про людей, які змінюють часто свою
думку, кажуть: “У нього сім п’ятниць на тиждень”, чи “У тебе десять
п’ятниць на тижні”.

Субота – шостий день тижня. Кінець трудового тижня. У єврейського народу
та в арабів субота – це святковий (вихідний) день, в інших народів і в
українців – це буденний день. Це день для завершення всіх робіт, що
розпочалась протягом тижня, тому не розпочинали нових робіт, крім
зажинків і закладин хати. На суботи припадають і поминальні дні.
Найвідоміші з них Хомина, Переддмитрова, Передкузьмина, Передмихайлова,
а також поминальні суботи перед М’ясницями і Трійцею. Найбільше дійств
пов’язано з Дмитровою суботою (“Дідівські суботи), “Осінні діди”).
Осінній Дмитро (8 листопада) завершує хліборобський рік. За повір’ям він
замикає землю і передає права зимі, але ключі тримає при собі, поки за
ними не прийде весняним Юрій (6 травня). Наприкінці тижня годилося змити
голову та облити тіло – “бо в суботу й ведмідь умивається”, причепурити
в хаті, помазати долівку та припічок, зодягти чисту білизну, а малих
дітей до року в білу сорочечку – “щоб лучче росли”. Ввечері, коли в
церкві дзвонили дзвони, вчили ходити немовлят. Був звичай щосуботи,
перед заходом сонця голитися парубкам та чоловікам, а дівчатам розчесати
волосся. Народ про суботу: “Субота – й вся робота”, “Субота – не робота,
а в неділю нема діла”, “Субота – кінчається робота”, Субота – не робота:
помий, помаж та й спати ляж”.

Неділя – сьомий день тижня, вихідний день, свята неділя. Найстарша днина
в тижні. Працювати не можна, не можна пити горілки, їсти й спати вранці
до служби Божої. Чумаки вирушали в дорогу в неділю. Народжені діти в
неділю мають бути пристрасними.

Народні прислів’я про неділю:

Не тоді мені неділя, як сорочка біла, а тоді, коли мала час її узяти.

Неділя – не для діла.

Йому щодня неділя.

Прийде така неділя, що і в нас буде весілля.

Через день – та й неділя, через хату – та й весілля.

Сховай слабість на неділю, бо тепер робота є.

У неділю гой-я, гой-я, в понеділок – голівонька моя.

Як неділя, то й сорочка біла.

Неділя – єдиний день тижня, якого люди чекали як великого свята,
відповідно зодягалися, щоб весело провести вихідний у колі друзів та
родини.

PAGE

PAGE 8

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020