Сутність ринкової економіки

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Тема. Сутність ринкової економіки

У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на
засоби виробництва й економічного відокремлення товаровиробників
суспільне виробництво набуває товарної форми. На певному етапі розвитку
(капіталізм) ця товарна форма стає пануючою, а товарно-грошові відносини
починають опосередковувати практично всі відносини суспільства.
Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, в літературі
отримала назву «ринкової економіки». Ключовим елементом конструкції
«ринкова економіка» є ринок.

Ринок — це складне й багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво
відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями
модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими
ознаками. «Ринок» для американця, західно-європейця, японця виглядає
по-різному, й це цілком природно, якщо врахувати, що американська
«ринкова економіка» тяжіє до класичної моделі підприємництва, французька
— до державного «дирижизму» західнонімецька — до «соціального ринкового
господарства», а японська — до «корпоративного патерналізму». Відповідно
до цього Україна повинна мати ринок, який би відповідав її національним
особливостям, а не американський або корейський.

У той же час у всіх названих країнах ринок має цілком визначений набір
загальних ознак, який дає можливість судити про ступінь ринкових
відносин. Тому в першу чергу ми повинні з’ясувати все, що розкриває
родові ознаки ринку для того, щоб простежити, як вони далі проявляються
в ринковій економіці України. Що ж являє собою ринок? У буденному
розумінні ринок -це базар. У кращому випадку ринок розуміється як
поєднання попиту і пропозиції, або як місце, де відбувається
купівля-продаж товарів. Такі визначення відображають особливості ринку,
що лежать на поверхні явищ. Але вони не виявляють глибинних властивостей
ринку як економічного феномена й не є достатньо конструктивними, щоб
зрозуміти його роль в економічній системі. Насправді ж поняття «ринок»
значно ширше , й визначити його зміст якимось одним формулюванням досить
важко. Проте можна вибрати три з багатьох визначень, які зустрічаються
найчастіше в нашій і зарубіжній літературі. На нашу думку, вони найбільш
чітко відображають багатогранну суть і роль ринку.

Ринок, по-перше, розуміється як місце, де відбувається процес
купівлі-продажу результатів людської діяльності, а отже, як сфера
підприємницької діяльності — бізнесу. Тобто, мова йде не лише про
купівлю-продаж товарів, а й про інші результати діяльності людей,
наприклад, діяльності інтелектуальної, фінансово-кредитної (позичкові
капітали, цінні папери і т.д.). Предметом купівлі-продажу виступає також
інформація. Тому поняття «товарний ринок» — це лише елемент загального
поняття «ринок». По-друге, ринок — це сукупність економічних відносин
між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація
результатів людської діяльності. В такому аспекті ринок виступає як
економічна категорія. По-третє, ринок — це місце, де відбувається
остаточне визнання суспільством втіленої в результати діяльності праці.

Таке розширене розуміння суті ринку дає можливість визначити його місце,
роль і значення в процесі відтворення. Ринок виступає як момент, що
опосередковує виробництво й споживання, і тому перебуває під їхнім
впливом, а також сам впливає на них. На ринку можуть з’явитися лише ті
результати людської діяльності, які задовольняють потреби суспільства в
особі покупців. На ринку з’ясовуються реальні потреби суспільства. Ринок
показує виробникам, що виробляти і в якій кількості. Нарешті, на ринку
визначається вартість результатів людської діяльності, в тому числі й
товарів. Трактуючи так широко поняття «ринок», не слід у той же час
ототожнювати його з ринковою економікою. Ринок — це лише елемент
ринкової економіки, куди поруч з ринком входять сфери виробництва,
розподілу й споживання.

В економічній, а особливо в публіцистичній літературі, поруч зі словом
«ринок» ми часто зустрічаємо прикметники «дикий», «тіньовий»,
«базарний», «стихійний» і т.д., ми ж ведемо мову про сучасний,
цивілізованний ринок. Які його ознаки?

Характерні ознаки сучасного ринку

По-перше, сучасний ринок є ринком покупців. Що це означає? Це такий стан
ринку, при якому пропозиція товарів пере вищує попит на них при
фіксованій ціні. Такий стан ринку визначає пріоритет покупців по
відношенню до продавців. Можна сказати «диктат споживачів» на відміну
від «диктату продавців», характерного для нашої сучасної економіки. В
такій ситуації підприємець може досягти збільшення своїх доходів лише
тоді, коли він поставить на ринок продукцію високої якості за доступними
цінами. Тому ринок покупців виступає як стимул для постійного
відтворення ділових, а не спекулятивних відносин. Тобто, він примушує
підприємців шукати джерела своїх прибутків у першу чергу у сфері
виробництва, а не у сфері купівлі-продажу.

h

ізувати власний економічний суверенітет, лише вступаючи у взаємне
суперництво за увагу споживачів. Зовсім інша картина складається на
ринку продавців, ринку, характерному для нашої сучасної дефіцитної
економіки. Тут конкурують між собою покупці за увагу продавців.
Конкуренція охоплює також відносини між підприємцями й споживачами. Це
конкуренція за ціни, якість товарів. Перемога тієї чи іншої сторони
залежить від рівня розвитку економіки в цілому, а також від ступеня
розвинутості ринкових відносин.

Третя ознака сучасного ринку — стабілізація відносин між суб’єктами
ринку на основі інтеграції. Сучасний ринок — це арена суперництва
підприємців та інших суверенних суб’єктів економіки (наприклад,
покупців), кожному з яких повинен бути гарантований його суверенітет і
збереження його конкурентної потенції. А це можливо лише при умові
протидії монополізації економіки й широкої інтеграції конкуруючих
суб’єктів ринкових відносин. Тобто, мова йде про те, що ринок
розвивається й функціонує ефективно лише тоді, коли суб’єкти ділових
відносин, зберігаючи взаємне суперництво, в той же час зберігають і
взаємну зацікавленість у протидії монополізації. Це досить складні
процеси, і, як показує історичний досвід, тенденція до монополізації
економіки все ж таки перемагає. Тому функцію координації суб’єктів
ринкових відносин у цьому напрямку мусить брати на себе держава,
проводячи певну антимонопольну політику. Основні ознаки сучасного ринку
зображені на схемі.

Ринок — це обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва і
обігу.

Проте, коли мова йде про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що
це не просто сфера обміну (він може відбуватися і у не-ринковій формі —
наприклад, бартеру), а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за
суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття у ціні.

Інакше кажучи, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за
допомогою цін. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому що
лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага
попиту і пропозиції. Як бачимо, ринок — це механізм координації
різноманітної діяльності людей через систему цін. Виникає запитання: як
же діє ринковий механізм, чому виробники, яких тисячі й мільйони,
виробляють одяг, взуття, продукти харчування, автомобілі, телевізори,
верстати, книжки, відтворюють економічний порядок, а не хаос, анархію?

Ринок сприяє вирішенню трьох основних економічних завдань: що, як і для
кого виробляти.

1. Що виробляти, які товари, послуги, визначають не парламент чи уряд, а
покупці та продавці. Перші платять гроші за певні товари, які
представлені на ринку, а другі виробляють ті товари, які мають збут і
приносять прибуток. Адже, якщо немає попиту на якийсь товар, то на його
виробництво будуть витрачені матеріали, сировина, знаряддя праці, робоча
сила, а отже, і фірма чи виробник матимуть збитки. Ясно і те, що
покупець заплатить за певний товар ціну, яка його влаштовує, а продавець
віддасть свій товар за суму, що принесе йому вигоду. Отже, головну роль
у вирішення питання, що виробляти, у ринковому механізмі належить ціні.

2. Як виробляти товари, визначає конкуренція між виробниками.
Застосовуючи примітивну техніку, технологію, організацію виробництва,
суб’єкти господарської діяльності матимуть індивідуальні витрати
виробництва вищі за суспільне необхідні, а отже, продаватимуть свої
товари за цінами, які нижчі, ніж витрати на ці товари. В результаті вони
стануть банкрутами. Отже, конкуренція спонукає всіх товаровиробників
зменшувати витрати виробництва, що можливо завдяки запровадженню нової
техніки, технології, організації виробництва тощо.

3. Для кого виробляти товари, визначає попит. Якщо населення отримує
високі доходи, то воно може купувати різноманітні товари. У тому разі,
коли більшість населення країни має обмежені доходи, вона купуватиме
лише предмети першої необхідності. У першому випадку попит стимулюватиме
виробництво, а в другому — де-стимулюватиме і зумовлюватиме його
згортання.

Важливим споживачем, а отже, стимулятором виробництва є підприємства,
фірми. Якщо вони отримують значні прибутки, то купують чинники
виробництва (матеріали, сировину, техніку, робочу силу), що сприяє
розвитку виробничого споживання. І, навпаки, при значній збитковості
підприємств попит на чинники виробництва зменшуватиметься.

Замовниками різних товарів можуть бути і уряд, і іноземні фірми, що
також визначає спрямованість виробництва.

Ринок забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, пропорційність
процесу відтворення, його цілісність. Тут відбувається суспільне
визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється
в ньому. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лише після її
реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає суспільне
необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом і
пропозицією. На ринку кількість товарів, яку хочуть купити покупці, має
відповідати кількості товарів, яку хочуть продати продавці. У цьому разі
ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й веде до
рівноваги.

Отже, ціна рівноваги — це ціна, за якої пропозиція відповідає попиту.

Рівновага ринкових цін забезпечує збалансованість між різними галузями
виробництва, виробничою і невиробничою сферами, між сумою вартостей і
цін товарів, між платоспроможним попитом і пропозицією.

Якщо ж рівноваги між попитом і пропозицією немає, то ринок через такий
його важіль, як ціна, впливає і на виробництво. Недостатня кількість
певних споживних вартостей на ринку призводить до підвищення на них цін
і навпаки. Це, в свою чергу, впливає на виробництво, зумовлює його
розгортання або скорочення.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *