Складові виробничої та соціальної інфраструктури

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Складові виробничої та соціальної інфраструктури”

ПЛАН

1. Вступ. Інфраструктура підприємства, поняття виробничої та соціальної
інфраструктури

2. Складові виробничої інфраструктури

3. Соціальна інфраструктура, її складові елементи

Висновки

Список використаної літератури

1. Вступ. Поняття інфраструктури підприємства

Результативність господарської діяльності підприємства визначається
рівнем організації не тільки основних виробничих процесів. За умов
постійного вдосконалення технічної бази виробництва все більшого
значення набувають проблеми раціональної організації допоміжних та
обслуговуючих процесів, тобто розвитку інфраструктури підприємства.

Інфраструктура (від лат. infra – нижче, під та structure. – побудова,
розміщення) – це сукупність складових частин будь-якого об’єкта, що
мають підпорядкований (допоміжний) характер і забезпечують умови для
нормальної роботи об’єкта в цілому.

Інфраструктура підприємства – це комплекс цехів, господарств і служб
підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування
підприємства в цілому. Інфраструктура – це своєрідний «тил виробництва»,
без якого неможлива його нормальна робота.

Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури (рис. 1).

Рис. 1. Елементи інфраструктури підприємства [6, 276].

До виробничої інфраструктури підприємства належать підрозділи, які не
беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю
діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих
цехів.

Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових і
культурних потреб працівників підприємства.

2. Складові виробничої інфраструктури

Виробнича інфраструктура підприємства — це сукупність підрозділів, які
прямо не беруть участі у створенні основної (профільної) продукції
підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів,
створюючи необхідні для цього умови.

Виробничу структуру підприємства, зокрема, складають:

— допоміжні та обслуговуючі цехи та господарства підприємства
(ремонтний, інструментальний, енергетичний, транспортний, складське
господарство тощо);

— допоміжні дільниці та служби, що розміщені у основних цехах;

— магістральні об’єкти, комунікаційні мережі, засоби збору та- обробки
інформації, природоохоронні споруди тощо.

Склад та розміри об’єктів виробничої інфраструктури підприємств залежать
від галузі, типу та масштабу виробництва, особливостей конструкцій та
технології виготовлення виробів, рівня спеціалізації підприємства.

Виробнича інфраструктура суттєво впливає на економіку підприємства. За
сучасних умов господарювання у сфері технічного обслуговування
виробництва на різногалузевих підприємствах працює 45-50% загальної
кількості персоналу. Це зумовлено не тільки великими обсягами робіт із
обслуговування основного виробництва: багато допоміжних та обслуговуючих
операцій мають такий характер, що їх дуже складно механізувати.

Зростання ролі та значення виробничої інфраструктури пояснюється тим,
що:

1) підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів
збільшує обсяги і складність робіт із ремонту й налагоджування
устаткування, потребує розширення номенклатури інструменту, оснастки та
пристосувань;

2) перехід до нових технологій та інтенсифікація технологічних режимів
роботи устаткування підвищують вимоги до якості та збільшують потребу в
різних видах енергії;

3) ускладнення виробничих процесів і поглиблення внутрішньовиробничих
зв’язків між підрозділами збільшують обсяги робіт із транспортування
вантажів;

4) навантаження на комунікаційні мережі та природоохоронні споруди
постійно зростають.

Для досягнення високих виробничо-господарських результатів важливо
створити комфортне соціальне середовище, сприятливий психологічний
клімат у трудовому колективі й соціальну мотивацію праці, тобто
сформувати активно функціонуючу соціальну інфраструктуру. Усе це
безпосередньо впливає на рівень продуктивності праці та кінцеві
результати діяльності підприємства.

У цілому успішне господарювання в ринкових умовах неможливе без
збалансованого розвитку як основного виробництва, так і виробничої та
соціальної інфраструктур підприємства.

Функціонування виробничої інфраструктури суттєво відрізняється від
діяльності основних підрозділів підприємства. Його особливості полягають
у тому, що результат діяльності інфраструктури являє собою послугу
виробничого характеру, її продукція не існує самостійно, поза виробничим
процесом. Особливістю елементів виробничої інфраструктури є також їх
територіальна незалежність. Так як процес споживання послуг
безпосередньо пов’язаний із процесом виробництва, то концентрація
об’єктів інфраструктури в одному місці не може компенсувати їх нестачу в
іншому.

При сучасній системі організації промисловості, коли відсутні
спеціалізовані підприємства технічного обслуговування, підприємства
змушені розвивати власний комплекс цехів, господарств та служб для
технічного обслуговування основних виробництв.

Тепер на підприємствах функціонують як самостійні структурні підрозділи:

інструментальні, енергетичні, ремонтно-механічні та транспортні цехи.

У розвитку виробничої інфраструктури існують певні недоліки:

роздробленість допоміжних та обслуговуючих служб;

низький рівень їх спеціалізації та концентрації, відставання у
технології та організації праці;

низький рівень механізації та автоматизації;

низький рівень продуктивності праці та високий рівень витрат на
виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг.

3. Соціальна інфраструктура, її складові елементи

Соціальна інфраструктура — це сукупність підрозділів підприємства, які
забезпечують задоволення соціально-побутових та культурних потреб
робітників підприємства.

Соціальна інфраструктура, як правило, складається з підрозділів
громадського харчування, охорони здоров’я, дитячих дошкільних закладів,
закладів освіти, житлово-комунального господарства, організації
відпочинку, заняття фізкультурою та спортом.

»

~

~

&

соналу. Це зумовлено не тільки відносно, великими обсягами робіт по
обслуговуванню основного виробництва. Багато допоміжних та обслуговуючих
операцій за своїм характером важко піддаються механізації та
автоматизації. Через нестабільність, нерегулярність та різноманітність
ці операції досить важко планувати, нормувати та регламентувати.

Для допоміжних підрозділів характерні одиничний та дрібносерійний типи
виробництва зі значним обсягом ручної праці. Роздробленість допоміжних
та обслуговуючих служб і господарств, низький рівень їх спеціалізації та
централізації зумовили їх відсталість у технології та організації праці.
Аналіз господарської діяльності підприємств свідчить про суттєвий розрив
у техніко-організаційному рівні між основним та допоміжним виробництвом.
На допоміжних та обслуговуючих операціях нижчий рівень механізації і
автоматизації, значно вище доля ручної праці, що перетворює
інфраструктуру у вузьке місце більшості вітчизняних підприємств.

Прогрес у розвитку техніки та технології основного виробництва викликає
необхідність адекватних змін виробничої інфраструктури підприємств.
Підвищення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів
збільшує обсяги та складність робіт щодо ремонту, догляду та
налагоджування устаткування, передбачає значне розширення номенклатури
інструменту, оснастки та пристосувань.

Перехід до нових технологій та прискорення технологічних режимів роботи
устаткування підвищує вимоги до якості і збільшує потреби у різних видах
енергії. Ускладнення виробничих процесів та поглиблення
внутрішньовиробничих зв’язків між підрозділами збільшують обсяги робіт
по транспортуванню. Постійно зростають навантаження на комунікаційні
мережі підприємства. Все це суттєво підвищує роль і значення виробничої
інфраструктури підприємства.

Для досягнення високих господарських результатів діяльності підприємства
недостатньо раціонально організувати робочі місця, налагодити їх
забезпечення та функціонування. Важливо створити комфортне соціальне
середовище, сприятливий психологічний клімат, активізувати соціальну
мотивацію праці. Все це безпосередньо впливає на продуктивність праці і
кінцеві результати діяльності підприємства.

В сучасних умовах досягнення високих техніко-економічних показників
виробництва неможливо без збалансованого розвитку як основного
виробництва, так і виробничої та соціальної інфраструктури.

Висновки

Отже, дослідивши виробничу і соціальну інфраструктуру підприємства можна
зробити наступні висновки:

1. Під інфраструктурою підприємства розуміють комплекс цехів,
господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для
функціонування підприємства в цілому.

2. Виробнича інфраструктура підприємства – це сукупність підрозділів,
які прямо не беруть участі у створенні профільної (основної) продукції,
але своєю діяльністю створюють необхідні умови для успішного
функціонування основних виробничих цехів.

Виробнича інфраструктура включає:

допоміжні та обслуговуючі цехи (дільниці) та господарства;

комунікаційні мережі, магістральні об’єкти;

засоби збору та обробки інформації;

природоохоронні споруди.

3. Необхідними умовами нормального перебігу виробничих процесів на
підприємстві є: постійне підтримування в робочому стані машин та
устаткування, інших засобів праці; своєчасне забезпечення робочих місць
сировиною, матеріалами, інструментом, енергією; виконання транспортних
операцій та інших зв’язаних з ними робіт. Усе це має здійснювати
ефективно діюча система технічного обслуговування виробництва.

4. Завдання матеріально-технічного забезпечення підприємства полягає є
тому, щоб за допомогою ринків збуту й прямих постачальників забезпечити
підприємство всім необхідним для виробництва продукції, виконання робіт
і надання послуг. При цьому обов’язковим є врахування економічності,
надійності постачання, а також екологічності відходів (викидів в
атмосферу та виливів у річки, озера, моря).

5. Забезпечення соціальних потреб трудових колективів здійснюється
сукупністю певних підрозділів соціальної інфраструктури підприємства, до
складу яких можуть входити:

1) їдальні, кафе, буфети;

2) лікарні, поліклініки, медпункти;

3) власні житлові будинки, заклади побутового обслуговування;

4) школи, професійно-технічні училища, факультети та курси підвищення
кваліфікації;

5) дитячі дошкільні заклади, бібліотеки, клуби (палаци культури);

6) бази та будинки відпочинку, спортивні споруди тощо.

Утримання всієї можливої (необхідної) сукупності об’єктів соціальної
інфраструктури кожним підприємством потребує чималих коштів.

6. Для задоволення соціальних потреб працівників будь-яке підприємство
має скласти план соціального розвитку, тобто обґрунтовану, фінансове та
матеріально забезпечену систему заходів, спрямованих на вдосконалення
соціальної структури кадрів, поліпшення умов праці й побуту всіх
категорій працівників, їхнього соціально-культурного обслуговування,
підвищення трудової активності.

7. Формування, відтворення й розвиток виробничих та інфраструктурних
об’єктів здійснюються в процесі капітального будівництва, яке об’єктивно
вважають специфічним елементом інфраструктури підприємства. Капітальне
будівництво – це процес створення нових, реконструкції, розширення й
технічного переоснащення діючих виробничих та інфраструктурних об’єктів
підприємств або інших первинних суб’єктів господарювання.

Список використаної літератури

Бойчик І.М., Харів M.I. Економіка підприємств. – Львів: Сполом, 1998. –
212 с.

Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. – К.: КНЕУ,
2003. – 524 с.

Герасимчук В.Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія,
ефективність. – К.: Вища шк., 1995. – 265 с.

Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П.
Нахаба та ін.; За ред. А. В. Шегди. – 2-ге вид., стер. – К.:
Знання-Прес, 2002. – 335 с.

Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е
вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

Цал-Цалко Ю.С., Холод Б.І. Економіка підприємства: Навч. посібник. –
Житомир: ЖІТІ, 2000. – 388 с.

Экономика и организация промышленного производства: Учеб. пособие / Ред.
коллегия: М.Н. Тимохин и др. – М., Мысль, 2004.

Экономика предприятия: Пер. с нем. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 928 с.

Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. Волкова О.И. – М.:
ИНФРА-М, 2004. – 416 с.

PAGE

PAGE 2

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *