.

Правова охорона атмосферного повітря в Україні (контольна робота)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
104 2080
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з екологічного права на тему:

“Правова охорона атмосферного повітря в Україні”

ПЛАН

Вступ

1. Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони

2. Організаційно-правові заходи охорони атмосферного повітря

3. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони
атмосферного повітря

Висновок

Задачі

Список використаної літератури

Вступ

Атмосфера — це газова оболонка Землі, яка обертається разом з нею.

Саме тут проходить озоновий захист життя Землі від жорсткого для всього
живого випромінювання Сонця. Енергія радіації, що абсорбується,
перетворюється у теплову енергію газових молекул. Сонячна радіація, яка
проходить до земної поверхні, має зовсім безпечні границі, а всі
ультрафіолетові промені з меншою довжиною хвилі в’язнуть у цьому
невидимому, легкому, але непроникному шарі повітряного океану.

Атмосферне повітря — один з найважливіших природних ресурсів, без якого
життя на Землі було б абсолютно неможливим.

Атмосферний кисень О2, необхідний для дихання людей, тварин, переважної
більшості рослин і мікроорганізмів. Атмосферне повітря забруднюється
різними газами, дрібними часточками і рідкими речовинами, які негативно
впливають на живі істоти, погіршуючи умови їх існування. Джерела його
забруднення можуть бути природними і штучними (антропогенними).

Забруднення атмосфери неоднакове по регіонах. В індустріально розвинених
районах воно може бути в тисячу разів більшим за середньо-планетарні
значення. У світі щороку спалюють понад 10 млрд т органічного палива,
переробляють близько 2 млрд рудних і нерудних матеріалів. Лише при
спалюванні вугілля и атмосферу щороку потрапляє близько 120 млн т
попелу, а разом з іншими видами пилу — до 300 мли т. За приблизними
підрахунками, в атмосферу за останні 100 років надійшло 1,5 млн т
арсену, 1 мли т нікелю, 900 тис. т чадного газу, 600 тис. т цинку,
стільки ж міді.

Головними екологічними глобальними наслідками забруднення атмосфери є:
парниковий ефект; озонова дірка; кислотні дощі; смог.

Тому вкрай важливим є правова охорона атмосферного повітря як на
національному, так і державному рівнях.

В даній роботі буде розглянуто питання правової охорони атмосферного
повітря в Україні.

1. Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони

Під об’єктами права в широкому значенні розуміють майнові, природні і
духовні блага, з приводу яких виникають правовідносини.

Об’єктами екологічного права є природні об’єкти, які існують без участі
людини або з певною її участю (штучне відтворення природних об’єктів).

Об’єктами екологічного права можуть бути ті природні явища, з приводу
яких можливе виникнення суспільних відносин по їх використанню.

Згідно з екологічним законодавством України до природних об’єктів
належать земля, її надра, ліси та інша нелісова рослинність, води,
тваринний світ, атмосферне повітря, природно-заповідні об’єкти тощо.

Атмосферне повітря є одним з основних і життєво важливих елементів
навколишнього природного середовища. Це один з природних об’єктів,
обсяг якого не зменшується, він використовується для різних потреб і
водночас поповнюється. Об’єктом права користування є атмосферне повітря
в місцях проживання людини, діяльності підприємств і транспортних
засобів.

Завданням Закону про охорону атмосферного повітря є регулювання відносин
у цій галузі з метою збереження, поліпшення та відтворення стану
атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного,
фізичного, біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря,
забезпеченняраціонального використання атмосферного повітря для
виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку і законності у цій
сфері.

Охорона атмосферного повітря – це система заходів, пов’язаних із
збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря,
запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього
хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів;

Відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються Законом “Про
охорону атмосферного повітря”, Законом України “Про охорону
навколишнього природного середовища” та іншими нормативно-правовими
актами.

Державне управління в галузі охорони атмосферного повітря відповідно до
закону здійснюють: Кабінет Міністрів України; спеціально уповноважений
центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних
ресурсів; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з
питань охорони здоров’я; Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
місцеві державні адміністрації, інші центральні та місцеві органи
виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.

2. Організаційно-правові заходи охорони атмосферного повітря

Як вже було згадано вище, управління в царині охорони атмосферного
повітря здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки
Крим, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України,
Міністерство охорони здоров’я України, місцеві органи державної
виконавчої влади, інші державні органи. Вони проводять стандартизацію й
нормування в царині охорони атмосферного повітря.

Державні стандарти в цій сфері є обов’язковими та визначають поняття і
терміни, режим використання та охорони атмосферного повітря, методи
контролю за його станом, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу на
атмосферне повітря і т. ін. Крім того, встановлюються такі нормативи:
екологічної безпеки атмосферного повітря;обмежено допустимих викидів
забруднювальних речовин і шкідливого впливу фізичних та біологічних
чинників стаціонарними джерелами; обмежені нормативи утворення
забруднювальних речовин, які відводяться в атмосферне повітря;
використання атмосферного повітря як сировини; концентрації
забруднювальних речовин у відпрацьованих газах.

З огляду на наявність державних стандартів і нормативів держава покладає
на підприємства, установи та організації відповідні обов’язки. Так, вони
зобов’язані вживати заходів щодо зменшення обсягів шкідливих викидів,
підтримувати в належному стані споруди, устаткування та апаратуру для
очищення викидів і т. д.

Економічний механізм забезпечення охорони атмосферного повітря полягає в
лімітуванні, економічному заохоченні та стимулюванні охорони
атмосферного повітря.

Контроль у цій сфері може бути державним, виробничим і громадським.
Державний контроль здійснюється місцевими органами державної виконавчої
влади. Міністерством охорони навколишнього природного середовища,
Міністерством охорони здоров’я України, їхніми органами на місцях.
Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України
та іншими державними органами. Виробничий контроль проводять
підприємства, установи та організації у процесі своєї виробничої
діяльності. І, нарешті, громадський контроль здійснюють інспектори
охорони навколишнього природного середовища.

Законодавство передбачає, що правопорушеннями в царині охорони
атмосферного повітря є: порушення нормативів гранично допустимих викидів
забруднювальних речовин; перевищення нормативів гранично припустимих
рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних чинників; використання
атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення без
дозволу спеціально уповноважених державних органів і т. ін.

Закон України “Про охорону атмосферного повітря” містить преамбулу і 10
розділів та спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного
повітря, його відновлення й поліпшення для екологічного убезпечення
життєдіяльності людини, відвернення шкідливого впливу на навколишнє
природне середовище. Він визначає правові та організаційні основи,
екологічні вимоги в царині охорони й використання атмосферного повітря.

Підприємства, установи, організації та громадяни – суб’єкти
підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в
атмосферне повітря та діяльність яких пов’язана з впливом фізичних та
біологічних факторів на його стан, зобов’язані:

здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо
забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами
екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на
викиди забруднюючих речовин тощо;

вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і
зменшення впливу фізичних факторів;

забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному
стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення
рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;

здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що
викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх
постійний облік;

заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного
повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків
забруднення атмосферного повітря;

забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань
параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел
та ефективності роботи газоочисних установок;

забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують
специфічні умови викиду забруднюючих речовин;

використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і
повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів
газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному
повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел;

здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією
споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від
забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів,
оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного
контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично
допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та
біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони
атмосферного повітря;

своєчасно і в повному обсязі сплачувати збори за забруднення
навколишнього природного середовища та погіршення якості природних
ресурсів відповідно до закону.

Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно
призводити до забруднення грунтів, вод та інших природних об’єктів.

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища
життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на
здоров’я людей та навколишнє природне середовище здійснюється
регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих
речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України
не менше одного разу на п’ять років за пропозицією спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та
природних ресурсів і спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

За поданням територіальних органів спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних
ресурсів і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади з питань охорони здоров’я органи місцевого самоврядування з
урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту
можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими
здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

За поданням територіальних органів спеціально уповноважених центральних
органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та з
питань охорони здоров’я органи місцевого самоврядування, у разі
перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території
затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного
повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного
повітря.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами
можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається
територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням
із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

Перелік установ, організацій та закладів, яким надається право на
розробку документів, що обгрунтовують обсяги викидів для підприємств,
установ, організацій та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності,
визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади з питань екології та природних ресурсів.

Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або
розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об’єктивного
характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки,
приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин
підприємствами, установами, організаціями та громадянами – суб’єктами
підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне
зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі
встановлюються територіальними органами спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних
ресурсів за погодженням з територіальними органами спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони
здоров’я.

Господарська чи інші види діяльності, пов’язані з порушенням умов і
вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів
впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених
дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або
припинена відповідно до законодавства.

Підприємства, установи, організації та громадяни – суб’єкти
підприємницької діяльності, які здійснюють викиди забруднюючих речовин
або впливи фізичних та біологічних факторів, що можуть призвести до
виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру
або до надзвичайних екологічних ситуацій, зобов’язані заздалегідь
розробити та погодити спеціальні заходи щодо охорони атмосферного
повітря відповідно до закону.

У разі виникнення таких надзвичайних екологічних ситуацій керівники
підприємств, установ, організацій та громадяни – суб’єкти
підприємницької діяльності зобов’язані негайно в порядку, визначеному
Законом України “Про захист населення і територій від надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру”, повідомити про це
органи, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного
повітря, і вжити заходів до охорони атмосферного повітря та ліквідації
причин і наслідків його забруднення.

0 ’ ? P

?

0

B

P

?

????

????????ьки за дозволами, виданими спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів або
його територіальними органами, за погодженням із спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони
здоров’я або його територіальними органами, місцевими органами
виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Порядок
погодження і видачі дозволів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації та громадяни – суб’єкти
підприємницької діяльності зобов’язані відповідно до міжнародних
договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,
скорочувати і в подальшому повністю припинити виробництво та
використання хімічних речовин, що шкідливо впливають на озоновий шар, а
також проводити роботу щодо зменшення викидів речовин, накопичення яких
в атмосферному повітрі може призвести до негативних змін клімату.

З метою відвернення і зменшення забруднення атмосферного повітря
транспортними та іншими пересувними засобами і установками та впливу
пов’язаних з ними фізичних факторів здійснюються:

розроблення та виконання комплексу заходів щодо зниження викидів,
знешкодження шкідливих речовин і зменшення фізичного впливу під час
проектування, виробництва, експлуатації та ремонту транспортних та інших
пересувних засобів і установок;

переведення транспортних та інших пересувних засобів і установок на менш
токсичні види палива;

раціональне планування та забудова населених пунктів з дотриманням
нормативно визначеної відстані до транспортних шляхів;

виведення з густонаселених житлових кварталів за межі міста транспортних
підприємств, вантажного транзитного автомобільного транспорту;

обмеження в’їзду автомобільного транспорту та інших транспортних засобів
та установок у сельбищні, курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні та
природно-заповідні зони, місця масового відпочинку та туризму;

поліпшення стану утримання транспортних шляхів і вуличного покриття;

впровадження в містах автоматизованих систем регулювання дорожнього
руху;

удосконалення технологій транспортування і зберігання палива,
забезпечення постійного контролю за якістю палива на нафтопереробних
підприємствах та автозаправних станціях;

впровадження та вдосконалення діяльності контрольно-регулювальних і
діагностичних пунктів та комплексних систем перевірки нормативів
екологічної безпеки транспортних та інших пересувних засобів і
установок.

Для забезпечення охорони атмосферного повітря впроваджуються
організаційно-економічні заходи, що передбачають:

збір за забруднення навколишнього природного середовища;

відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про
охорону атмосферного повітря;

надання підприємствам, установам, організаціям та громадянам – суб’єктам
підприємницької діяльності податкових, кредитних та інших пільг у разі
впровадження ними маловідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих
технологій, застосування заходів щодо регулювання діяльності, що впливає
на клімат, здійснення інших природоохоронних заходів з метою скорочення
викидів забруднюючих речовин та зменшення рівнів впливу фізичних і
біологічних факторів на атмосферне повітря;

участь держави у фінансуванні екологічних заходів і будівництві об’єктів
екологічного призначення.

3. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони
атмосферного повітря

Законом України “Про охорону атмосферного повітря” встановлено такі
правопорушення у галузі охорони атмосферного повітря:

– порушення прав громадян на безпечне для життя і здоров’я
навколишнє природне середовище;

– перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин
стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично
допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних
джерел;

– перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у
відпрацьованих газах пересувних джерел;

– викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу
спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до
закону;

– перевищення обсягів викидів забруднюючих речовин,
встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в
атмосферне повітря;

– недотримання вимог, передбачених дозволом на викиди
забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

– провадження незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду
і клімат;

– впровадження відкриттів, винаходів, раціоналізаторських
пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також
закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного
устаткування, транспортних засобів та інших об’єктів, які не
відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону
атмосферного повітря;

– порушення встановлених законодавством правил складування та
утилізації промислових і побутових відходів, транспортування,
зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що
спричинило забруднення атмосферного повітря;

– проектування і будівництво об’єктів з порушенням встановлених
законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

– невиконання розпоряджень та приписів органів, які здійснюють
державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

– ненадання передбаченої законодавством своєчасної, повної та
достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди
забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також
приховуванні або перекрученні відомостей про стан
атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне
повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення
атмосферного повітря;

– недотримання норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при
проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію
нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об’єктів,
удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних
процесів та устаткування, – несуть відповідальність згідно з законом.

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону
атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та
розмірах, встановлених законом.

Також іншими законами України може встановлюватися відповідальність і
за інші правопорушення.

Винні особи несуть адміністративну цивільно-правову, кримінальну і
дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до статей 78-83 Адміністративного кодексу України за
правопорушення законодавство про охорону атмосферного повітря штрафу
підлягають особи, винні у таких порушеннях законодавства щодо охорони
атмосферного повітря:

Порушення порядку здійснення порядку викиду забруднюючих речовин в
атмосферу або шкідливого впливу на неї фізичних та біологічних факторів;

Порушенні порядку здійснення діяльності, спрямованої та штучної зміни
стану атмосфери і атмосферних явищ;

Введення експлуатацію нових реконструйованих підприємств, споруд та
інших об’єктів, які не відповідають вимогам щодо охорони атмосферного
повітря;

Порушення правил експлуатації, а також не використанні встановлених
споруд, устаткування, апаратури для очищення і контролю випадів в
атмосферу;

Недотримання екологічних вимог під час проживання, розміщення,
будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об’єктів або
споруд;

Випуску експлуатацію автомобілів, літаків, суден та інших пересувних
засобів і установок, у яких в міс забруднюючих речовин у викидах, а
також рівень шуму, утворюваного ними під час роботи, перевищує установ
ленні нормативи;

Експлуатації автотранспортних та інших пересувних засобів з перевищення
нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах;

Порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування,
утилізації, ліквідація та використання промислових та побутових
відходів;

Порушення правил застосування, зберігання, транспортування,
знешкодження, ліквідація та захоронення пестицидів агрохімікатів,
токсичних хімічних речовин та інших представників.

Відповідні справи про адміністративні правопорушення у цій сфері
розглядають адміністративній комісії при виконавчих органах районних,
міських, районних у містах, селищах і сільських Рад народних депутатів.
Якщо справа про адміністративні порушення пов’язана з
санітарно-гігієнічні і санітарно-епідеміологічних правил і норм, їх
розглядають органи та установи, що здійснюють державний санітарний
нагляд.

Відповідно до статті 29 Закону України “Про охорону атмосферного
повітря” забороняється впровадження відкриттів, винаходів та раціональні
раціоналізаторських пропозиції, застосування нової техніки, імпортного
устаткування, технології і систем, якщо вони не відповідають
встановленим в Україні вимогам щодо охорони атмосферного повітря.

Якщо є порушення згідно цих вимог така діяльність припиняється
вповноваженими на те державними органами, а винні особи притягуються до
відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність – застосовується у випадках нанесення
матеріальних збитків.

У статті 45 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”,
зазначено, що підприємства, установи, організації та громадяни
зобов’язані відшкодувати збитки, заподіяні порушенням законодавства про
охорону атмосферного повітря, у порядку та розмірах, встановлених
законодавством України.

В Україні немає спеціального органа, який би визначав розмір і порядок
відшкодування збитків, пов’язаних з порушенням законодавства про охорону
атмосферного повітря.

В таких випадках застосовується загальні норми цивільного права, що
регулюють зобов’язання, які настають у зв’язку з нанесенням збитків
(статті 440 і 441 Цивільного кодексу України). В цих випадках
матеріальна відповідальність повинна наставати в повному обсязі.
Зменшення тут допускається лише у виключних випадках, враховуючи
майновий стан правопорушника.

Відповідні посадові особи та інші працівники, з вини яких підприємства,
установи й організації нанесли втрати, пов’язані з відшкодуванням
збитків, несуть перед цими підприємствами матеріальну відповідальність
за трудовим законодавством.

Одним із видів матеріального впливу на винних у порушенні законодавства
про охорону атмосферного повітря є позбавлення премій за основні
результати господарської діяльності. Дана міра впливу застосовується
головним чином до керівників підприємств і організацій, їх замісників,
головних інженерів, які винні в невиконанні планів і заходів щодо
охорони атмосферного повітря.

Цивільно-правова відповідальність передбачена Законом України “Про
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24
лютого 1994 р. Згідно зі ст. 48 цього Закону , підприємства, установи,
організації, підприємці і громадяни, які порушили санітарне
законодавство, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь,
радіаційних уражень, травної або тимчасової втрати працездатності,
інвалідності чи смерті людей, зобов’язані відшкодувати збитки всім
потерпілим, а також, компенсувати додаткові витрати органів, установ та
закладів санітарно-епідемічної служби на проведення санітарних та
протиепідемічних заходів і витрат лікувально-профілактичних закладів на
надання медичної допомоги населенню.

Якщо добровільно не відшкодовується збитки то спір розглядається в
судовому порядку.

Кримінальна відповідальність – передбачена статтями 241, 242, 243
Кримінального кодексу України.

Відповідна діяльність або бездіяльність посадових осіб у галузі охорони
атмосферного повітря може кваліфікуватись як посадовий злочин, зокрема,
зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального
Кодексу України), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365
Кримінального кодексу).

Дисциплінарна відповідальність застосовується до осіб, які порушили
правила про охорону атмосферного повітря.

Відповідна відповідальність наступає в тих випадках, коли є невиконання
працівником трудових обов’язків відповідно до законодавства про працю.

Висновки

Отже, з вище сказаного можна зробити наступні висновки:

Атмосферне повітря є одним з основних і життєво важливих елементів
навколишнього природного середовища. Це один з природних об’єктів,
обсяг якого не зменшується, він використовується для різних потреб і
водночас поповнюється. Об’єктом права користування є атмосферне повітря
в місцях проживання людини, діяльності підприємств і транспортних
засобів.

Завданням Закону про охорону атмосферного повітря є регулювання відносин
у цій галузі з метою збереження, поліпшення та відтворення стану
атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного,
фізичного, біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря,
забезпеченняраціонального використання атмосферного повітря для
виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку і законності у цій
сфері.

Охорона атмосферного повітря – це система заходів, пов’язаних із
збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря,
запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього
хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів;

Законодавство передбачає, що правопорушеннями в царині охорони
атмосферного повітря є: порушення нормативів гранично допустимих викидів
забруднювальних речовин; перевищення нормативів гранично припустимих
рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних чинників; використання
атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення без
дозволу спеціально уповноважених державних органів і т. ін.

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону
атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та
розмірах, встановлених законом.

Список використаної літератури

Закон України “Про охорону атмосферного повітря” зі змінами і
доповненнями у новій редакції від 3 червня 2004 року N 1745-IV

Загальна гігієна з основами екології. Підручник. – К., 2003.

Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998.

Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, – К.: МАУП, 2000.

Екологічне право України. Академічний курс: Підручник/ Ред. Ю.С.
Шемшученко. – К.: Юридична думка, 2005. –848с.

Екологічне право України: Підручник/ МОН України, НЮА України
ім.Я.Мудрого; за ред. А.П.Гетьмана, М.В.Шульги.- Х.: Право, 2005.- 384с

Кобецька Н.Р. Екологічне право України. Навчальний посібник. – К.:
Юрінком Інтер, 2007.-352с.

Природноресурсове право України: Навч. Посібн./ За ред. І.І. Каракаша. –
К.: Істина, 2005. -376 с.

Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.-практ. посіб.
-К.: Знання-Прес, 2002. -332 с.

Екологічне право : Особлива частина / За ред. В.І.Андрейцева.-К.: Вид-во
,,Істина’’,2001.-543с.

Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах. — К., 1996.

PAGE

PAGE 12

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020