.

Пояснювальна записка проекту організації і розвитку заповідника “Хотимир”

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
204 1806
Скачать документ

Пояснювальна записка

проекту організації і розвитку

заповідника “Хотимир”

Реферат виконала

студентка 2П1 курсу

Кіт Н.

Коломия 2000 р.

План

І. Коротка характеристика і площа господарства “Хотимир”,

його природні умови.

ІІ. Ветеринарно-санітарна оцінка угідь господарства.

ІІІ. Характеристика економічних умов території розташування

господарства.

ІV. Харчові захисні ремизи і харчові поля.

V. Облаштування годівниць, водопоїв, навісів і других

біотехнічних споруд.

VI. Підготовка диких тварин.

VII. Основні види польових і кормових культур – для тварин.

VIII. Охорона фауни.

Коротка характеристика і площа господарства “Хотимир”,

його природні умови

Територія господарства “Хотимир” загальною площею 1378 га, розташована
в південно-східній частині Тлумацького району, Івано-Франківської
області. Контора господарства знаходиться в кв. 12 в 30 км від контори
лісокомбінату і 21 км від найближчої ж/д станції. Протяжність
господарства з півночі на південь 6 км, з заходу на схід 3 км. На
території господарства мисливське користування проводить Коломийський
лісокомбінат об’єднання “Прикарпатліс”.

Клімат в районі розташування господарства помірно-континентальний.

Ветеринарно-санітарна оцінка

угідь господарства

В умовах розвинутого сільського господарства спостерігається посилення
контактів між дикими і домашніми тваринами. Розповсюдження хвороб може
відбуватися і при міграціях диких тварин (чума свиней, ящур,
туберкульоз). Найбільш розповсюдженими серед диких і домашніх тварин є
хвороби, викликані різними видами паразитичних червів – гельмінтів.
Найбільше тяжкі наслідки в організмі тварин виникають відпрацьованими
продуктами життєдіяльності гельмінтів – токсинами. Гельмінти можуть
паралізувати в різних органах тварин, наносячи їм велику шкоду. При
зростанні зраження дичини гельмінтами збитки можуть досягати великих
розмірів (гине від 20 до 50% оленів і косуль, спостерігається великий
процент загибелі у здорової пернатої дичини). Незважаючи на прямий
відхід тварин, визваного гельмінтами, необхідно враховувати їх
негативний вплив на темпи розмноження тварин, різке зниження їх
продуктивності, вгодованості і ваги; здатність зараження іншими
інфекційними захворюваннями. Найбільше гельмінтонебезпечні
високобонітетні середньовікові лісові одиниці – осинники переважно
листяні посадки. Тут є багато чисельні дощові черви, які є проміжними
господарями паразита. Зараження кабанів відбувається при з’їданні червів
протягом всього теплового періоду.

Профілактичним заходом по боротьбі з захворюванням може бути
відкликання тварин в безпечне по даному виду захворювання місця шляхом
підгодування білковою їжею. Ці заходи постійно враховувались мисливським
господарством – всі годівниці створювались в місцях, де ймовірність
зараження нижча. З метою загальної профілактики гельмінтовидних
захворювань в угіддях господарства повинна бути заборона на випасання
тварин, в мисливських угіддях повинна проводитись дезинфекція місць
концентрації мисливської фауни, годівниць, водопоїв і др. Трупи загиблих
тварин і трупні залишки знищуються шляхом згорання. Одним з найбільш
небезпечних вірусних захворювань, розповсюджених дикими тваринами є
сказ. Основним переносником сказу є лисиці. Для профілактики цього
захворювання необхідно максимально скоротити чисельність лисиць.
Спеціальні заходи по врегулюванні чисельності лисиць в мисливському
господарстві не проводились.

Загальна профілактика інфекційних захворювань подібна до профілактики
гельмінтів.

У всіх випадках добутих птахів і звірів загальний вигляд і поведінка
яких різко відрізняється від звичайного, потрібно оглянути в місцевому
ветеринарному пункті. Сюди потрібно звертатися при виявленні явного
захворювання у тих чи інших тварин і при виявленні мертвих тварин.

В межах мисливського господарства випадків масового захворювання диких
тварин до сьогоднішнього часу не спостерігалось, але в подальшому часі
необхідно більш серйозно підходити до питання ветеринарного огляду
дичини і знайдених трупів. Угіддя мисливського господарства по
ветеринарно-санітарних вимогах мають хороші умови для проживання всіх
згаданих видів мисливських тварин.

Коротка характеристика економічних умов

території розташування господарства

Район розташування відноситься до числа розвинутих
сільськогосподарських районів. Сільське господарство спрямоване на
вирощування культур: ячменю, пшениці, кукурудзи, картоплі. Ліси
складають 23% від всіх лісів на території Тлумацького району і
відіграють важливу земельнозахисну, водоохоронну, культурно-естетичну
роль. Крім того, ліси задовольняють потреби району в деревині.

Харчові захисні ремизи і харчові поля

Ремизи необхідно створювати постійні, які забезпечують необхідні
харчові і захисні умови на протязі багатьох років. Продуктивність дій,
харчових ремиз залежить від вибору місця для їх влаштування. При
закладанні полів слід враховувати роз приділення по території тварин,
можливість охорони. Закладають поля в стороні від великих доріг, не
ближче 1-2 км від великих сіл. Поля повинні розташовуватися з
переважаючих тваринами угіддях, на місцях їх жировки. Найкращі місця
облаштування харчових полів для копитних – долини рік, струмків. Бажано,
щоб харчове поле по окраїнах обмежувалося бордюром із високорослого
травостою (невисоких сосен).

Поле звичайно роз приділяють на угіддя, а їх кількість закладають з
розрахунку, щоб кожне з них відвідувалось невеликою групою тварин.
Значні скупчення тварин небезпечні в санітарному відношенні. Розмір поля
не повинен перевищувати 1 га. При облаштуванні харчових ремиз слід
враховувати можливість механізованого обробітку ділянок.

Однією з найважливіших умов вибору місця під харчовий ремиз являється
наявність закритих (для полювання) угідь земель, прилягаючих для
харчового поля. Харчові ремізи повинні притягати тварин протягом
тривалого часу, тому в перелік посадки на таких полях включає всі види
рослин, які мають різний харчовий період. Переважно вирощують
багаторічні рослини, якщо вони не потребують щорічних трудомістких
агротехнічних робіт.

Облаштування годівниць, водопоїв, підгодовуючи площадок, навісів і
других біотехнічних споруд

Найбільш рентабельно для косуль і оленів виготовляти годівниці-ясла з
лотками для солі і коренеплодів. Деколи така годівниця-ясла поєднується
з сіно валом-навісом, використовуються для зберігання сіна або гілкових
кормів, солевий потік повинен діяти цілий рік.

В нашій країні і за кордоном деколи будують спеціальні сховища для
оленів і косуль, суміщені з годівницями і солонцями. Звичайно вони
представляють собою двускатний навіс, який стоїть на 4-6 стовпах.
Зсередини нього розташований невеликий тесовий навіс для зберігання
віників, коренеплодів, других кормів. Проміжок між стелями навісу і
дахом використовуються в якості сіно валу. Нерідко та частина під
навісу, яка підлягає під вплив вітрів, заплітається петлею. Під навісом
розміщують ясли для сіна, корита для концентратів і коренеплодів, ящики
для солі. Олені і косулі спасаючись від негоди в такім сховищі,
одночасно харчуються. Годівниці ставляться в місцях поблизу добрих
природних покрівель.

Для зайців-русаків солонці влаштовують в рослому стовбурі, пні, на
стовпі. Солонці влаштовують на окраїнах лісу, зрубах. Поблизу до
солонців розташовують годівниці. Сіно, люцерна, люпин можуть бути
складені в вигляді копиць.

Підгодовуючи площадки для кабанів споруджуються з метою підгодовування
і концентрації тварин на окремих площадках в період великих снігопадів,
а також для селекційного відстрілу. Підгодовуючи площадки повинні
знаходитися недалеко від надійних покрівель кабанів, в яких бажано купи
соломи для облаштування кабанами своїх лігвищ. Щоб кабани швидше знайшли
підгодовуючи площадки, рекомендується зробити до них з різних сторін
дорожки з рибних і м’ясних відходів. Поруч з підгодов. площадкою
необхідно поставити вишку для спостереження за годуючими кабанами і
збудувати склад для кормів.

Облаштування і покращення водопоїв зв’язано з покращенням годівлі
тварин. Звичайно вони знаходять достатньо води в природних водоймах, але
іноді виникає необхідність в облаштуванні штучних водойм. Відсутність
хороших водопоїв сприяє розповсюдженню різних інфекційних захворювань
мисливських тварин, концентрацій їх поблизу окремих джерел, або навпаки
відходу їх в інші угіддя з кращими водопоями.

Для покращення природних водопоїв рекомендується:

розчистка струмків і джерел води;

облаштування біля них колод, або бетонних жолобів;

будувати необхідні плоти на струмках для утворення потічків;

покращення шляхів підходу тварин (особливо копитних) до водопою;

посадка навколо водопоїв дерев і кущів;

збереження при рубці лісу прибереженої рослинності вздовж водопоїв;

попередження забрудненості води водопоїв;

періодична чистка дна і берегів водосховищ.

Підгодівля диких тварин

Підготовка рятує тварин від гибелі в випадках без годівлі, запобігає їх
від багатьох захворювань, попереджує міграцію тварин, попереджує або
знижує потрави лісових сільськогосподарських культур. Неправильна
організація підгодівлі веде до великої концентрації тварин даного виду в
районі викладання підгодівлі. Підгодівля проводиться не кругло річно, а
лиш в період недостачі чи труднодоступності годівлі. Такими періодами є:
час зимової, важкої доступності годівлі; або стихійних явищ.

При викладанні годівлі необхідно дотримуватись таких правил:

їжа повинна бути доступна для тварин;

місця підгодівлі повинні бути розташовані по території господарства так,
щоб вони не збирали довкола себе дуже великі кількості (тварин);

викладена їжа повинна бути багато калорійною;

місця підгодівлі потрібно тримати в чистоті, залишки їжі треба викидати,
весною площадки потрібно очищати;

площу підгодівлі потрібно розташовувати в сухих, чистих місцях;

підгодівлю необхідно проводити регулярно, викладаючи необхідну кількість
їжі.

За відвідуванням цієї площі тваринами і птахами і за споживанням
виложеної їжі необхідно вести спостереження з записами в них щоденного
об’єму викладеної їжі і кількість спожитої їжі.

Основні види польових і кормових культур

для відгодівлі тварин

Кукурудза. Кукурудза – добра кормова і захисна культура для кабанів,
оленів, козуль, зайців. Ця культура являється висококалорійною їжею. В
100 кг зерна міститься 134 кормової одиниці, тоді, як в сіні – 100
кормових одиниць. Значення кукурудзи для тварин добре відоме всім. Її
високе стебло є добрим захисним спорудженням для зайців, козуль,
кабанів. Кукурудзу охоче поїдають кабани, олені, козулі, зайці, а також
сірі куріпки, фазани.

Овес. Овес добре використовується в господарстві як кормова і захисна
культура. Земний овес служить їдою для оленів і зайців. В період
молочно-воскової спілості його охоче поїдають кабани. Зрілий овес
подають не тільки копитним і зайцям, але й польовій дичині. Його подають
в зимовий період. В 1 кг вівсяної каші міститься 0,45 г кормової одиниці
і 66 г перевареного протеїну.

Озиме жито. Добра кормова культура, одна із перших дає зелену масу.
Воно сходить рано і в цей період володіє великими калоріями. Дає 22 г
перевареного протеїну і містить 0,18 г кормової одиниці на 1 кг.

Картопля. Цінність цієї культури дуже велика. В період розвитку на
картопляні поля виходять кабани. Картопляні поля, служать для підгодівлі
тварин, повинні розміщуватись в місцях концентрації кабанів. Картоплею
можна висаджувати на лісних полянах, біополянах, на просіці.

Кормова капуста. В 100 кг міститься 16 кормових одиниць і 1,8
перевареного протеїну. Її листя охоче поїдають олені, кабани, зайці. Ця
культура містить в собі велику кількість поживних речовин, навіть і в
замерзлому стані.

Конюшина червона і рожева. Сушать конюшину на сіна на початку цвітіння.
Вона служить доброю поживою для зайців, козуль, кабанів. Сіно із
конюшини також поїдають зайці-русаки, олені. В 100 г сіна міститься
близько 14,5% протеїну і 50-60 кормових одиниць.

Люцерна жовта. Люцерну використовують на сіно, силос. Цю рослину можна
висівати на просіці, або на поляні. Такі посіви рекомендуються копитним
і зайцям.

Охорона фауни

Під охороною розуміють весь комплекс охоронного значення. Кожний вид
тварин індивідуально реагує на господарську діяльність людини. Деякі
види пристосовуються жити в умовах антропогенного ландшафту. До таких
видів відносяться: кабан, козуля, заєць. Олень теж може жити біля людей,
але для цього необхідно визначити певний фактор спокою.

Охорона фауни являється складним і багатогранним ділом. Велике значення
при цьому є боротьба з браконьєрством.

PAGE

PAGE 9

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020