Освітній процес та особливості його організації у різних вікових групах

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ / КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Організація освітнього процесу у різновікових групах»

ПЛАН

Вступ

1. Теоретичні засади організації освітнього процесу в різновікових
групах дошкільного навчального закладу

2. Типи організації дітей на заняттях у різновіковій групі. Основні
форми організації навчального процесу

3. Рекомендації щодо календарно-тематичного планування
навчально-виховного процесу у ДНЗ

4. Модернізація освітнього процесу у різновікових групах

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Актуальність дослідження. Різновікові групи сьогодні знову на часі.
Специфіка навчання дошкільників в умовах різновікової групи складна і
багатогранна, особливо гостро ставиться проблема узгодження навчання на
заняттях і поза ними. Вихователі відчувають певні труднощі в організації
навчально-виховного процесу в різновіковій групі.

Проблема спільного виховання дітей різного віку в дошкільних закладах не
нова в дошкільній педагогіці. Питання переваги різновікових груп для
дітей дошкільного віку обговорювалися педагогами ще в 20-30 роки 20
століття (Н.К. Крупська, Є.І. Тихеєва). Проте, не зважаючи на наявність
позитивних сторін у спільному вихованні дітей різного віку, широкою
практикою суспільного виховання було вибрано інший шлях – організація
освітнього процесу з дітьми одного віку.

Уперше в дошкільній педагогіці проблема спільного виховання дітей
різного віку як предмет спеціального дослідження була представлена в
роботах Т. А.Маркової, В. Г. Нечаєвої, Р. І.Жуковської на початку 70-х
років. У дослідженнях 80-х років А.Г. Арушановою, В.В. Гербовою,
А.Н.Давидчук, Т.Н.Дороновою, Т. А. Макєєвою, В.В. Стерликовою,
С.Г.Якобсон переконливо показано, що різновікова дошкільна група має
значний розвивальний потенціал. Проте він не включається автоматично.
Для його реалізації потрібні певні умови [3].

Як показує аналіз, в теорії дошкільної педагогіки досліджувались
здебільшого окремі аспекти змісту і форм педагогічного процесу в
різновікових групах дошкільного навчального закладу. Так, роботи А.Г.
Арушанової, А.Н, Давидчук, присвячені вивченню педагогічних умов
організації навчання дітей різного віку в спільній діяльності, Е.Б.
Давидович, досліджуючи особливості сенсорного виховання в різновіковій
групі, показують реальні можливості взаємнонавчання дітей. Н.П.
Флєгонтовою виявлене, що ігрова взаємодія дітей різного віку в
сюжетно-рольовій грі може бути психологічно значущою як для старших, так
і для молодших дітей, оскільки в перших задовольняється потреба
оцінювати інших, а у других — потреба отримати визнання. Дослідження
В.В.Гербової, Л.К.Фоменко переконливо показало, що різновіковий склад
групи створює сприятливі умови для розвитку мови і у старших, і в
молодших дітей. Цілісний освітній процес у різновікових групах
дошкільного навчального закладу однак досі системно не досліджувався,
специфіка його побудови не цілком зрозуміла [2].

Навчання дітей в умовах різновікової групи будується на основі загальних
положень дошкільної дидактики. Навчальний процес організовують за
єдиними, розробленими для багатокомплектних дитячих садків, програмою і
методикою.

Загалом зміст і методи, які застосовують для роботи в одновікових
групах, певною мірою можна використати і в різновікових, хоча
здебільшого це потребує певної корекції. Педагогові потрібно добре
продумати, як найдоцільніше поєднати спільні ігри, спостереження, працю
молодших і старших з тими видами діяльності, які переважають у роботі з
дітьми одного віку.

Організація педагогічного процесу в різновіковій групі потребує від
педагога знання програми всіх вікових груп, уміння зіставляти програмові
вимоги з віковими та індивідуальними особливостями дітей, здатність
правильно розподіляти увагу, розуміти й бачити кожну дитину і всю групу
в цілому, спрямовувати розвиток дітей згідно із завданнями виховання і
можливостями. Слід зазначити й ті переваги, які характерні саме для
різновікової групи: спілкування молодших дітей зі старшими створює
сприятливі умови для формування випереджаючих знань та взаємного
навчання. Проте досягти цього можна лише при правильній організації
навчально-виховного процесу [3].

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розгляд проблеми
організації навчально-виховного процесу в умовах різновікової групи
дошкільного навчального закладу, важливо визначити загальні, істотні для
всіх освітніх завдань і аспектів педагогічного процесу і розвитку дитини
умови, за яких потенційні можливості спільного перебування дітей різного
віку реалізуються повною мірою і для старших, і для молодших дітей.

Завдання дослідження:

— розглянути головні теоретичні підходи щодо організації освітнього
процесу в різновікових групах ДНЗ;

— вивчити основні типи та форми організації навчального процесу;

— дослідити головні підходи щодо календарно-тематичного планування
навчально-виховного процесу;

— проаналізувати головні напрямки модернізації освітнього процесу у
різновікових групах.

Об’єкт дослідження: освітній процес у різновікових групах.

Предмет дослідження: головні підходи та напрямки організації освітнього
процесу у різновікових групах.

Структура роботи: дана робота складається зі вступу, основної частини,
яка містить чотири розділи, висновків, списку використаних джерел та
додатків.

Методи дослідження: під час написання роботи були використані такі
загальнонаукові методи дослідження як літературний метод, методи
аналізу, синтезу, порівняння, класифікація, узагальнення та
прогнозування.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

В РІЗНОВІКОВИХ ГРУПАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Характеризуючи виховну роботу в різновіковій групі, всі дослідники
(В.Н.Аванесова, А.Н.Давидчук, Є.Г.Батуріна, Є.В.Русакова, М.В.Мінкіна,
О.І.Соловйова) зазначають, що вона багато в чому залежить від
особистісних рис педагога, його методичної підготовки, вміння одночасно
керувати діяльністю дітей різного віку. У літературі є й деякі методичні
рекомендації щодо організації занять у різновіковій групі дитячого
садка.

Зокрема, автори пропонують два варіанти організації спільних занять:
початок заняття одночасно у всіх трьох (чотирьох) підгрупах, а
закінчення послідовне (через 15 хвилин – у молодшій, через 20 – у
середній і т. ін.); послідовний початок занять (заняття починаються з
однією підгрупою, потім через 5-7 хв. підключається друга підгрупа,
потім третя).

Навчальний процес у різновікових групах здійснюється з використанням
фронтальних, групових та індивідуальних форм організації навчання.

В основу роботи з математики в різновіковій групі покладено принцип
диференційованого підходу до навчання, який здійснюється, по-перше, з
урахуванням віку дітей, по-друге, з урахуванням рівня засвоєння
математичних знань, умінь і навичок кожною дитиною зокрема.

Вихователь має вивчити ці рівні. Дані, добуті при такому вивченні, дають
змогу визначити основні педагогічні завдання в роботі з окремими
підгрупами дітей і намітити шляхи реалізації їх, а також постійно
контролювати ефективність навчально-виховної роботи.

Диференційований підхід дозволяє ефективно побудувати роботу з різними
групами з метою реалізації можливості впливу на кожну дитину, розвитку в
ній у процесі роботи з колективом індивідуальних здібностей,
особливостей. Тому диференційований підхід у навчанні останнім часом
продовжує вивчатися як один із засобів підвищення ефективності
формування навчальних знань і всебічного розвитку дітей.

Найбільш раціональною формою організації навчання в різновіковій групі є
заняття за одним розділом програми з диференціацією навчальних завдань
для кожної вікової підгрупи. Спільні завдання розв’язуються в процесі
фронтального навчання, а ті, що стосуються дітей певного віку, – на
заняттях із віковою підгрупою. Взаємозв’язок двох типів занять
вихователь забезпечує способами їх організації. Наприклад, першу
половину заняття педагог працює з однією підгрупою. Або навпаки: заняття
розпочинається з усією групою, а потім молодші йдуть гратися, а старші
далі займаються з педагогом.

Існує й інша форма організації навчання – заняття з віковою підгрупою.
При цьому краще вдається врахувати індивідуальні особливості дітей.
Скорочується кількість організаційних моментів, завдяки чому
підвищується змістова щільність заняття. Під час роботи вихователя з
віковою підгрупою є можливість спілкуватися з кожним із них, тобто
здійснювати індивідуальний підхід. Тому результативність при груповому
навчанні значно вища, ніж при фронтальному. Уважається припустимим
скорочення тривалості групових занять порівняно з фронтальними.

Педагогічний досвід дає змогу різноманітити варіанти кожного типу
організації занять. Урахування цих варіантів при плануванні та
організації навчання математики в різновіковій групі сприяє
ефективнішому вирішенню програмних завдань для кожної вікової підгрупи
[5].

У різновіковій групі, як і в групі з дітьми одного віку, передусім треба
забезпечити засвоєння програмового змісту кожного заняття. При розробці
перспективного плану з математики вихователь виходить з необхідності
суворого дотримання зв’язку між повідомленням нового матеріалу, його
повторення, закріплення і самостійним використанням дітьми здобутих
знань, умінь, не забуваючи про те, що ця послідовність має зберігатися
відповідно в кожній віковій підгрупі.

Вихователь ретельно продумує програмовий зміст кожного заняття,
використовуючи такі форми й методи його організації, які могли б
забезпечити достатнє навантаження на дітей кожної вікової підгрупи. Слід
також зазначити, що плануючи роботу з усіма трьома підгрупами одночасно
з однієї теми, вихователь обов’язково конкретизує програмні завдання для
кожної вікової підгрупи.

2. ТИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІТЕЙ НА ЗАНЯТТЯХ

У РІЗНОВІКОВІЙ ГРУПІ. ОСНОВНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

В.Н. Аванесова запропонувала три типи організації дітей на заняттях у
різновіковій групі. Досвід роботи показав правомірність трьох типів
організації дітей на заняттях в різновіковій групі: I – усі діти зайняті
одним видом діяльності, наприклад математикою; II – комбіновані заняття;
III – заняття з однією підгрупою за загальноприйнятою методикою. Ці
заняття забезпечують правильне виконання режиму дня в різновіковій
групі, глибоке засвоєння знань, сприяють успішному розв’язанню виховних
завдань тощо [1].

Спільна діяльність особливо корисна для молодших дітей. Потрібно лише
дбати, щоб молодші діти були не пасивними спостерігачами, а активними
учасниками процесу. Правильно організоване спілкування дітей глибоко
впливає на їхній психічний розвиток, сприяє формуванню товариських
взаємин, взаємодопомоги між старшими і молодшими. Спілкування дітей між
собою – також важливий чинник мовленнєвого розвитку. У спільній
діяльності, у грі формуються нові форми і функції мовлення, розвивається
така важлива якість поведінки, як невимушеність, складаються механізми
самооцінки та самоконтролю.

У дошкільних навчальних закладах використовують фронтальні, групові та
індивідуальні форми організації педагогічного процесу, які допомагають
по-різному будувати взаємини педагога з дітьми та дітей між собою.

Фронтальне навчання, здебільшого, породжує авторитарний стиль
спілкування, оскільки можливості прямого контакту з дітьми при цьому
дуже обмежені.

При груповому навчанні, яке охоплює вісім – дванадцять дітей, між
педагогом та вихованцями встановлюється більш тісний зв’язок, що
будується на діалозі. Фронтальні форми роботи дають педагогові
можливість водночас впливати на велику кількість дітей. На перший план
тут виступає, взаємодія вихователь – група. Завдання, які пропонуються
молодшим дітям, кожна дитина має зрозуміти й сприйняти як особисте до
неї звернення. Зрозуміло, що в умовах різновікової групи важко
сформулювати навчальне завдання так, щоб воно відповідало рівню всіх
дітей. Молодші діти зазвичай погано сприймають завдання, не звернені до
них безпосередньо, а якщо й сприймають, то не завжди правильно їх
розуміють, тому часто витлумачують по-своєму. Отже, практика свідчить,
що під час застосування фронтальних форм роботи в різновіковій групі
ділові взаємини в педагога встановлюються тільки з найактивнішими й
самостійними дітьми. Інші вихованці або наслідують дії своїх товаришів,
або підмінюють завдання на свій розсуд [4].

Відомо, що на фронтальних заняттях краще розв’язувати більш загальні
навчальні завдання, а конкретніші – на заняттях з якоюсь однією групою
дітей. Плануючи спільні заняття, слід дотримуватися певних вимог.

1. Водночас з усіма підгрупами проводять лише такі заняття, на яких
можна забезпечити додержання організаційних та педагогічних вимог до
педагогічного процесу.

2. Заняття з навчання грамоти варто проводити лише окремо, бо вони
потребують постійного керівництва з боку вихователя і повідомлення знань
на них чергується з виконанням вправ.

3. Одна з основних умов проведення спільного заняття – чітке планування,
регламентація кожного етапу.

4. Бажано уникати ситуацій, коли складний для сприймання матеріал
подається для всіх вікових підгруп. Важливо правильно визначати
програмний матеріал з погляду його сумісності.

5. Матеріал, підготовлений до заняття, має містити спільні елементи для
дітей усіх підгруп, що дає змогу об’єднати вихованців для проведення
ігор, відгадування загадок, виконання певних завдань.

6. Поетапна робота з дітьми різних вікових груп неможлива без
організації їхньої спільної діяльності на кожному занятті. Коли в одній
групі подаються і закріплюються знання, вихованці інших груп можуть
попрацювати самостійно.

7. Самостійні завдання продумуються і готуються педагогом заздалегідь і
мають відповідати таким вимогам:

?   активізувати розумову діяльність дітей;

?   розвивати ініціативу;

?   бути посильними для дітей і спиратися на раніше здобуті знання;

?   забезпечувати принцип поступового ускладнення;

?   ураховувати особливості групи загалом й окремих вихованців;

?   бути різноманітними за формою і змістом;

?   містити елементи новизни;

?   мати відповідний ступінь труднощів для дітей кожного віку.

Організація самостійної роботи дошкільнят потребує також наявності
великої кількості роздаткового матеріалу з кожного розділу програми.

Успіх занять у різновікових групах залежить від продуманої структури і
доцільної організації дітей. Вихователь повинен добре знати програми і
психологічні особливості дітей всіх вікових груп, вміти поєднувати
різний матеріал, заздалегідь продумати, чим займатимуться діти кожної
підгрупи. Не можна, щоб хтось байдикував, очікуючи, поки дорослий згадає
про нього і скаже, що потрібно робити. Досить часто вихователям
різновікової групи доводиться одночасно проводити заняття з різних
розділів програми. У таких випадках слід стежити, щоб діяльність дітей з
однієї підгрупи не відволікала дітей з іншої підгрупи. Краще так
організувати заняття, щоб одна підгрупа мала змогу певний час працювати
самостійно. Вихователі не в змозі водночас давати пояснення одній
підгрупі і контролювати виконання завдання дітьми другої [15].

3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНОГО ПЛАНУВАННЯ
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ДНЗ

Для успішного здійснення завдань дошкільної освіти вирішальною має стати
практика визнання пріоритету дитячого буття, за якої в центрі уваги є
дитина з її природними нахилами, можливостями, прагненнями, інтересами
тощо. Щоб забезпечити гармонійну єдність процесів виховання і навчання,
спрямовану на розвиток і саморозвиток дітей, необхідне цілеспрямоване,
раціональне планування. З цією метою було підготовлено
інструктивно-методичний лист «Про планування освітнього процесу в
дошкільному навчальному закладі» Міністерства освіти і науки України від
01.10.2002 р. № 1/9-434 [10].

Планування навчально-виховної роботи в різних вікових групах дошкільного
закладу має відповідати низці сучасних вимог:

орієнтуватися на пріоритетні потреби сьогодення у забезпеченні належної
якості розвитку, вихованості і навченості дитини дошкільного віку;

забезпечувати право дитини на реалізацію свого природного потенціалу, її
основних життєвих тенденцій до самореалізації, саморозвитку і
самозбереження;

забезпечувати право педагога на свободу вибору під час визначення форми
планів, напряму та змісту власної педагогічної діяльності;

спиратися на досягнення психологічної, педагогічної та інших наук,
передового педагогічного досвіду;

органічно поєднувати формування базису особистісної культури дошкільника
з національною культурою українського народу, культурними надбаннями
попередніх поколінь і світової культури;

здійснюватись на засадах доцільності, помірності, відповідності обраній
стратегії та державній програмі; враховувати міжпредметні, інтегративні
зв’язки, досягаючи взаємопроникнення і логічного підпорядкування всіх
складових плану під час вибору тематики різних форм роботи з дітьми,
визначення ускладнень змісту і методики їх проведення.

Плануючи свою роботу, педагогам-вихователям різних вікових груп,
музичним керівникам, інструкторам з фізичного виховання, вихователям з
образотворчої діяльності та іншим фахівцям – важливо враховувати вимоги
Базового компонента дошкільної освіти, чинних програм розвитку, навчання
і виховання дітей; завдання та зміст заходів, закладених в річному плані
роботи дошкільного навчального закладу. При цьому слід забезпечити
взаємозв’язок перспективного і поточного планування. Це дасть можливість
поетапно реалізувати намічені цілі, конкретизуючи їх у певних формах
роботи, освітніх завданнях до них.

Перспективне планування навчально-виховної роботи педагога – це
прогнозування його освітньої діяльності на значну часову перспективу
(від 1 місяця до 1 року), в якому фахівець передбачає власну систему
педагогічних заходів, їх розподіл у часі, послідовність проведення. Воно
допомагає вихователю надати педагогічному процесу в певній групі дітей
більшої визначеності, цілеспрямованості, системності, забезпечити його
поетапність.

Його результатом є перспективні плани, які складаються у довільній формі
(текстовій або графічній).

На місячну перспективу доцільно планувати сітки занять (зазначається
розділ програми, тема і основна мета занять) і окремі види, форми
роботи: ранкова гімнастика та гімнастика після денного сну (по 2
комплекси на місяць з визначенням ускладнень до кожного комплексу за
тиждень); загартувальні заходи (назва, норми); робота з батьками
вихованців конкретної вікової групи (загальні форми цієї роботи, теми,
терміни проведення).

До перспективних планів належать також сітки ігрової, трудової
діяльності, вивчення фізичних вправ, проведення свят, розваг тощо, які
педагог укладає на різний термін. Зокрема, перспективні сітки проведення
свят, розучування рухливих, музичних ігор зручно розробляти на весь
навчальний рік; перспективні плани проведення розваг – на квартал чи
півріччя; плани розучування фізичних вправ, музично-ритмічних рухів,
творів для слухання музики і співів, уключення вправ до різних форм
роботи з фізичного виховання, організації підготовчої роботи і
проведення творчих ігор, праці в природі, господарсько-побутової, ручної
праці (колективно чи підгрупами), систематичних спостережень в природі
та довкіллі – на місяць або квартал. Запропоновані види перспективних
планів (крім сіток проведення свят і розваг) не є обов’язковими. Вони
служать допоміжним документом під час календарного планування і
розробляються педагогами залежно від потреб, продиктованих конкретними
умовами освітнього процесу, та власних творчих задумів практиків.

Оптимізувати педпроцес, допомогти вихователям (особливо молодим
фахівцям) оволодіти навичками дієвого планування можуть перспективні
плани за видами і формами організації дитячої діяльності, які особисто
розробляються для різних вікових груп чи відбираються з кращого досвіду
вихователями-методистами дошкільних закладів.

Поточне (календарно-тематичне) планування являє собою розподіл у часі на
перспективу програмових завдань, тематичних взаємозв’язків у різних
організаційних формах роботи з дітьми, передбачає застосування
адекватних засобів, методів і прийомів навчально-виховної роботи залежно
від вікових та індивідуальних особливостей дітей, етапу навчання,
матеріальної бази, сезону, поточних календарних свят, громадських подій
тощо у продуманій послідовності і раціональному поєднанні.

Результатом цього процесу є календарний план – один з видів ділової
педагогічної документації, що складається вихователем як модель його
персональної освітньої діяльності з певною групою дітей – неповторних
особистостей на найближчий часовий відрізок.

Поточні (календарні) плани складаються на основі перспективних і також
можуть мати довільну текстову форму або вкладатись у графічну схему
(таблицю).

Найбільш поширеним є календарне планування роботи вихователя на один-два
дні за наявності перспективної сітки занять на місяць, сіток ігрової,
трудової діяльності тощо (за потреби), що дає можливість більш гнучко,
ситуативно розподіляти програмні завдання. Вихователям-початківцям
рекомендується складати персональні плани на один-два тижні для того,
щоб краще бачити перспективу, якщо спостереження і аналіз їх роботи з
боку завідувача та методиста дошкільного закладу доводять потребу такої
вимоги.

Навчально-виховну роботу вихователів на щодень доцільно планувати з
використанням різних підходів: за основними режимними моментами першої і
другої половини дня, за видами дитячої діяльності та формами роботи
педагога з дітьми тощо (див. додатки 1, 2). Педагоги мають право
використовувати і особисті раціональні підходи до планування освітнього
процесу в групі. Важливо, щоб у розробці планів брали участь обидва
вихователі.

Для планування за будь-якою схемою та за будь-якими підходами
пропонуються такі форми запису до планів:

занять: розділ програми, тема, програмові завдання (навчальні,
розвивальні, виховні), матеріал та обладнання, хід у вигляді плану
(молодим спеціалістам доцільно планувати хід занять у більш розгорнутій
формі);

гор: назва, мета, атрибути, обладнання та інвентар, дозування, за
потреби – ускладнення, основні прийоми керівництва;

дитячої праці: вид праці, форма організації (чергування, доручення,
колективна праця), зміст трудових завдань, мета, інвентар, основні
прийоми проведення;

спостережень, цільових прогулянок, екскурсій: об’єкт, мета, матеріал,
перелік основних питань і завдань дітям;

прогулянок-походів за межі дитячого садка: кінцевий пункт, спосіб
пересування, тривалість, мета, інвентар, хід у формі плану-схеми з
визначенням місць, тривалості і змісту відпочинку;

самостійної діяльності дітей (рухової, художньої): назва форми роботи,
матеріал та обладнання, за потреби – прийоми прямого керівництва;

бесід (колективних, з підгрупами): тема, мета, запитання дітям,
використані художні твори тощо.

• розваг (фізкультурних, музичних, літературних): вид розваги, тема
(сценарій складається окремо, зокрема музкерівником чи інструктором з
фізвиховання);

• індивідуальної роботи з дітьми: розділ програми чи напрям освіт ньої
роботи, імена дітей, мета, завдання дітям, матеріал (інвентар);

• індивідуальної роботи з батьками: форма роботи, імена дітей, з
батьками яких ця робота планується, тема, мета.

Доречно взяти за правило: під час складання календарних планів роботи
уникати як багатослів’я, так і надмірного лаконізму; натомість
використовувати чіткі і конкретні формулювання, які допоможуть зробити
план дієвим, змістовним.

Музичні керівники, інструктори з фізичного виховання, вихователі з
образотворчої діяльності та інші спеціалісти певного профілю свої плани
освітньо-виховної роботи розробляють для кожної вікової групи окремо, на
період від 1–2 тижнів до 1 місяця. У них вони відображають різні форми
роботи з дітьми: заняття, індивідуальна робота, свята і розваги та інші,
зумовлені особливостями змісту професійної діяльності фахівців.

Заняття з фізичної культури та образотворчої діяльності плануються на
обраний педагогом відрізок часу з обов’язковим визначенням для кожного
заняття дати проведення, програмових завдань, обладнання, інвентарю
(матеріалів), перебігу заняття (зазначити послідовний перелік етапів
заняття, завдань дітям, дозування, способи організації дітей, основні
методи і прийоми роботи педагога з вихованцями (Додаток 3). Музичні
заняття можна планувати за такою самою схемою. Практика свідчить і про
раціональність помісячного планування програмового матеріалу до занять,
що значно заощаджує час досвідченого педагога, вивільняє його для
практичної роботи з дітьми. При цьому музкерівник один раз на початку
місяця визначає всі завдання з навчання дітей слухання музики, співів,
музично-ритмічних рухів, гри на музичних інструментах, розвитку
пісенної, музично-ігрової, танцювальної творчості та відбирає потрібний
програмовий репертуар до кожного виду дитячої музичної діяльності, який
буде опрацьовуватись на заняттях упродовж цього місяця (Додаток 4). З
метою відображення періодичності подання репертуару з кожного виду
музичної діяльності відповідно до етапів його розучування (первинне
ознайомлення, поглиблене розучування, закріплення) та складності
музичного твору треба у графі «Примітки» навпроти кожного твору
зазначати кількість занять, відведених для його опрацювання.

Z

??????????Ue?Індивідуальну роботу з дітьми фахівці вузького профілю
також планують для кожної вікової групи з перспективою на кілька днів у
міру проведення занять, свят, розваг та підготовки до них, передбачаючи:
з ким із дітей, з якою метою буде проведено цю роботу, які завдання
пропонуються для вправляння дітей, які атрибути, матеріали, обладнання
будуть використані.

Свята і розваги (фізкультурні, музичні, літературно-музичні) зазвичай
плануються як окремий розділ чи додаток до річного плану роботи
дошкільного закладу. Проте плани цих заходів мають бути у кожного
спеціаліста, відповідального за цей напрям. Найзручнішою формою таких
планів є графічна. Тут варто зазначити місяць, числа проведення, види і
теми дозвіль, вікові групи; у графі «Примітки» педагог робить записи про
можливі зміни в строках, тематиці, підготовчу роботу тощо (Додаток 5).
Сценарії дозвіль розробляються окремо.

Важливо узгоджувати зміст особистих планів спеціалістів з планами роботи
вихователів.

Освітній процес з дітьми, які обслуговуються психологічною службою
дошкільного навчального закладу, здійснюється за індивідуальними планами
практичного психолога (річним, місячним), затвердженими керівником
дошкільного закладу і узгодженими з місцевим органом управління освітою
(районним (міським) центром практичної психології і соціальної роботи).
Зміст і форму складання цих планів визначено у Положенні про
психологічну службу системи освіти України від 30. 12.99 р. № 922/4215
та листом Міністерства освіти і науки України щодо планування
діяльності. ведення документації і звітності усіх ланок психологічної
служби системи освіти України від 27.08.2000 р. № 1/9-352. Ці плани
бажано складати, відображаючи основні види діяльності психологів
(діагностика, корекція, реабілітація, профілактика, прогностика) у
напрямі консультативно-методичної допомоги всім учасникам педагогічного
процесу, просвітницько-пропагандистської роботи і превентивного
виховання. Важливо передбачати в них зміст, термін проведення різних
форм організації:

співпраці з педагогічним колективом дошкільного закладу (вивчення
запитів вихователів та інших спеціалістів щодо розв’язання певних
проблем);

спільні заняття з метою підвищення рівня психологічної,
соціально-педагогічної освіти вихователів; практична допомога їм у
створенні розвивального середовища та сприятливого психологічного
клімату в групах:

підготовка психолого-педагогічних консиліумів для аналізу поведінки і
розвитку дітей; проведення семінарів, дискусій, обговорень за запитами
педагогів; аналіз планів роботи вихователів на предмет відповідності
віку і можливостям дітей; проведення психотерапевтичної роботи з
вихователями;

надання психолого-педагогічної допомоги їм у гострих конфліктних,
кризових, стихійних ситуаціях; консультування педагогів з особистих
проблем;

роботи з батьками вихованців дошкільного закладу: консультативна робота
(індивідуальні, родинні, групові консультації), підвищення рівня
психологічної і соціально-педагогічної освіти батьків (лекції на зборах,
факультативах, оформлення стендів, листівок, папок з інформацією
фахівців, залучення до користування психолого-педагогічною бібліотекою),
профілактично-корекційна робота з батьками (лекції, групові та
індивідуальні бесіди, тренінги, дискусії, рольові ігри тощо);

роботи з дітьми у розвивальному напрямі (опрацювання загальних та
профільних програм розвитку, навчання і виховання дітей; розвивальні
заняття з окремими дітьми, з групами дітей, зокрема в руслі виховної
роботи з дітьми, разом з дітьми та батьками), з метою вивчення дитини,
діагностики та профілактики і корекції (обстеження дітей, організація
ігрової, комунікативної, пізнавальної, зображувальної тощо; діяльності у
формі індивідуальних і підгрупових ігор, вправ, занять з дітьми та разом
з дітьми, батьками і вихователями);

дослідницько-пошукової діяльності, обміну досвідом та підвищення
кваліфікації (вивчення відповідної фахової літератури; визначення кола
питань, які вимагають розв’язання в дошкільному закладі; апробація нових
методик та їх адаптація до місцевих умов, розробка власних методик,
участь в роботі профільних науково-практичних семінарів, методоб’єднань,
конференцій, навчання на курсах інститутів післядипломної освіти,
тренінгах. (Останні два змістові напрями можна розкрити у річному плані
роботи дошкільного закладу.)

Варто застерегти педагогів і психологів від шаблонного планування, під
час якого копіюються минулорічні плани, готові методичні розробки з
друкованих посібників без урахування особливостей цього дитячого
колективу, можливостей предметного середовища, творчого потенціалу
самого фахівця та інших чинників, що вносять специфіку в його роботу.

Мета цих методичних рекомендацій – не догматизувати планування
освітнього процесу, підводячи його під наведені схеми, а зорієнтувати
практиків на забезпечення єдності творчого і раціонального підходів.

4. МОДЕРНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

У РІЗНОВІКОВИХ ГРУПАХ

«Здобуття дошкільної освіти в дошкільних навчальних закладах незалежно
від підпорядкування, типів і форм власності має забезпечити виконання
вимог Базового компонента дошкільної освіти» [9, ст. 9, §2].

Це завдання досить складне для виконання в умовах різновікової групи,
яка об’єднує чотири, три, два вікові дитячі угруповання. Реформування
дошкілля позначилося не лише на віковому складі різновікових груп
(збільшилася кількість вікових підгруп в одній групі, зменшилася
кількість дітей у кожному віковому угрупованні), а й на технології
навчання.

У практиці роботи різновікових груп варіювалися різні моделі занять:
спільні, комбіновані, окремі. Однак якими б різноманітними вони не були,
поза увагою завжди лишалися вихованці, не охоплені навчальною роботою.
Крім того, калейдоскопічна зміна занять негативно впливає на дітей, які
не завжди можуть швидко переключитися з однієї інформації на іншу,
перейти від одного способу дій до другого, особливо якщо врахувати, що
вони короткотривалі й не мають зворотного зв’язку.

Сьогодні проведення спільних та комбінованих занять у різновікових
групах зі складом дітей, віком від одного року до шести зведено до
мінімуму. Адже занадто мало спільного у вихованців з таким діапазоном
віку.

Перед педагогами різновікових груп стоїть проблема: як водночас, не
залишаючи поза увагою малят, навчати всіх вихованців групи з урахуванням
вікових та індивідуальних особливостей, рівня розвитку кожного.

Завдяки пошуку таких моделей навчання й виховання дітей у різновікових
групах було створено метод «занурення», спроектований і впроваджений у
практику російським академіком, відомим педагогом-новатором
М.Щетиніним.

Цей метод передбачає вивчення предметних блоків з різних проблем, а
індивідуальне навчання здійснюється просто й оригінально: діти вчаться
одне в одного – молодші у старших.

Як показала практика дошкільних закладів у сільській місцевості та
навчально-виховних комплексів, застосування методу «занурення»
забезпечує можливість реалізувати найголовніші завдання базової
дошкільної освіти, а саме:

розширити умови для залучення педагогом кожного вихованця групи,
незалежно від віку, до активної участі в освітньо-виховному процесі, а
отже, дає змогу кожній дитині відчути себе повноцінним членом колективу;

прискорювати та пом’якшувати адаптацію малюків до природного та
суспільного довкілля;

формувати і зберігати психічне, фізичне, соціальне та духовне здоров’я
дітей;

формувати емоційно-вольові контакти з оточенням та між вихованцями
різного віку, гуманізувати стосунки між підгрупами дітей, навчати їх
групової взаємодії;

навчати дітей усвідомлювати свою залежність від природного та
суспільного середовища, прилучати їх до створення соціокультурного
простору;

встановлювати зворотний зв’язок через демонстрування дитячих досягнень,
зокрема, участь вихованців у конкурсах, змаганнях, виставках, концертах;

вправляти вихованців у вмінні вмотивовувати важливість, необхідність,
правомірність власних дій, знаходити компромісні розв’язки проблем,
мирно залагоджувати конфлікти.

Метод «занурення» лишає незмінним традиційний, вивірений на практиці
режим, що полегшує адаптацію вихованців до всього нового.

Він ефективно впливає на опанування малюками знаннями, вміннями і
навичками, оскільки:

а) всі види діяльності, всі навчально-виховні заходи протягом дня
підпорядковані певній, заздалегідь визначеній проблемі;

б) до навчання залучаються діти всіх вікових груп.

Протягом дня (під час ранкового прийому дітей, занять, прогулянок,
санітарно-гігієнічних процедур, приймання їжі тощо) дітям дають
можливість усвідомити важливість теми, прилучають їх до роздумів,
коментарів, дискусій, що значно активізує сприймання.

Наприклад, блок знань з теми «Водичко, водичко, умий мені личко!» можна
подати, як показано в таблиці.

Режим Навчально-освітні заходи Знання,навички

Ранкові

години Ігри з водою: відтворення дощу, веселки; пускання на воду
човників, іграшкових гумових тварин.

Коментар дітей: хто живе у воді, які предмети й речі плавають на воді,
занурюються, тонуть. Чи можуть люди жити у воді? Відомості про воду: її
якості, колір, властивості (для старших дітей);

її дії (тече, дзюркотить, хлюпоче, бризкає, крапає (для малят).

Гігієнічні процедури (миття рук і обличчя) Коментар дітей. Хто
вмивається поруч з нами, які тварини, звірі тощо? Чи треба вмиватися
рибам і дельфінам? Вірші та загадки про воду. Значення чистоти й
гігієнічних процедур (старші діти). Послідовність процесу миття рук,
обличчя (малята).

Сніданок Роздуми дітей разом із педагогом.

Що ми споживаємо за сніданком? Для приготування яких страв потрібна

вода? (Чаю, каші, салатів, хліба тощо). Які продукти харчування вирощені

без води? (Відповідають старші). Малятам пропонують назвати страви. Діти
називають страви та продукти харчування, що споживаються під час
сніданку, до складу яких входить вода (чай, хліб, каша, овочі тощо)
(старші вихованці).

Називають страви які споживають діти молодшого віку.

Заняття Можливі варіанти: експериментальна діяльність дітей на
визначення

смаку води, розчинних якостей різних продуктів та сумішей (старші

проводять дослід, малята куштують та називають смак приготованих

старшими розчинів: солодкий, солоний, кислий тощо).

Екскурсія-пошук по дитячому садку: звідки береться й для чого

потрібна вода: умивальня, гігієнічні кімнати, пральня, харчовий блок.

Пошук-дослід на подвір’ї: віднайти рослини, яким для існування

потрібна вода.

Коментар-дискусія: про значення та необхідність води для життя,

харчування, дотримання гігієни тіла, а також для багатьох видів робіт

(будівельних, автотранспортних тощо). Дослід на визначення кольору води:
залежність від

фарбників, ягід, фруктів тощо (проводять старші

вихованці). Розмішують сіль, цукор, лимонний та

малиновий сік тощо (малята). Всі смакують,

визначаючи: приємний смак, а чи ні.

Назвати обладнання та машини, в яких застосовується

вода: пральна машина, праска, кухонний посуд, унітази;

правила користування ними (старші діти); назвати

предмети оточення і дії води (вихованці молодшого віку).

Віднайти в природному довкіллі рослини, які не

потребують води (всі діти).

Знайти живу істоту: комаху, метелика, кішку та інших. Визначити їхню
потребу у воді (всі діти).

Знайти в оточенні людську діяльність, яка не можлива без застосування
води: автотранспорт, будівництво, медичне обслуговування та ін.

Прогулянка Гра-будівництво «Народження струмка «.

Участь дітей у ній сплановано таким чином: старші діти вибирають місце
для споруди, складають план роботи, роблять розмітку; копають

рівчачок; виготовляють для малюків іграшки, що плавають;

діти середнього віку відвозять викопаний ґрунт у визначене місце

(рівняють майданчик, підсипають землю під кущі в разі потреби та

виконують інші доцільні роботи); заготовляють будівельний матеріал

(камінці, палички, кору дерев тощо); допомагають старшим

вихованцям майструвати іграшки для гри з водою (човники, млин, вудочки
тощо); малюки допомагають обкладати струмок камінцями;

прикрашають і розмальовують човники та водяні млинки. Планування роботи
для її здійснення: вибір місця для

струмка, його розмітка, копання рівчачка, укріплення русла (старші
вихованці). Перевезення викопаного ґрунту з екологічно доцільною метою:
рівняння майданчика, підсипання ґрунту під кущі та дерева (діти
середньої групи).

Накопичення будівельного матеріалу для укріплення дна та стінок рівчака
(камінці, палички, каштани, жолуді та ін.). Добір матеріалу для ігор з
водою у струмку (всі вихованці). Малята прикрашають поробки та
випробовують їх.

Організація

продуктив-

ної праці Виготовлення човників, вітрильників: старші діти майструють;

малята добирають матеріал (палички, листя тощо).

Виготовлення парасольок від дощу: старші діти виготовляють

каркаси для парасольок, викроюють покриття; малюки прикрашають
парасольки з середини малюнками чи аплікацією.

Будівництво захисних наметів із плівки та жердин; розподіл робіт

між вихованцями різного віку аналогічний попередньому. Старші вихованці
виготовляють каркаси для

парасольок, наметів, створюють моделі окулярів. Діти

середнього віку натягують накриття (плівку) на каркаси

для парасольок та наметів; вирізають по стандарту окуляри. Діти
молодшого віку прикрашають виготовлені споруди та речі, малюють та
аплікують на парасольках і наметах; випробовують окуляри та парасольки
під

імітованим «дощем» (з поливальниці) тощо.

Підготовка

до сну, сон Дискусія: «Як дбала водичка, щоб спалося міцно?» (Про
гігієну тіла, чистоту постільної білизни тощо). Зв’язок із життям:
поновити знання про гігієну тіла, чистоту постільної білизни, вологу
прохолоду митої підлоги тощо

(всі вихованці). Вихователь запитаннями підводить дітей до відповідей,
але не повідомляє інформацію сам.

Вечірня

прогулянка Ігри з водою.

Коментар: використання води для поливання та обприскування рослин.

Встановлення напувалок для птахів і тварин.

Коментар: чи можна жити без води?

Правила техніки безпеки: чим може загрожувати вода під час сильного
дощу, зливи? Які проблеми виникають у разі порушення водопостачання
тощо? Коментар дітей з допомогою педагога: про застосування штучного
поливу, обприскування рослин тощо. Виявити розуміння дітьми небезпеки
води: під час користування

водогінним краном, річковою водою, дощу, зливи; визначити, які порушення
водопостачання не можна допускати. Встановити правила безпеки
користування

водою, поводження під час дощу на річці та ін.

Зобразити графічно: знаки попередження та заборони

небажаних дій.

Приблизно в такому ключі ведеться робота й навколо інших навчальних
блоків за методом «занурення», запропонованим академіком М. Щетиніним.

У процесі «занурення» створюється й забезпечується можливість
розв’язувати всі завдання базової дошкільної освіти для всіх вікових
груп, а саме:

мовленнєво-комунікативні;

математичні;

художньо-естетичні;

морально-етичні;

трудові (тощо).

Хоча застосування методу «занурення» може вплинути на планову кількість
занять, однак воно значно розширює можливості дітей в інших видах
діяльності, зокрема;

у пошуково-дослідницькій;

в ігровій;

у продуктивній праці (тощо).

Педагогові різновікової групи необхідно знати і добре орієнтуватися в
програмних вимогах всіх груп дошкільного навчального закладу та
правильно диференціювати зміст навчання.

своєрідність дидактичного процесу в різновіковій групі порівняно із
навчанням дітей одного віку полягає в тому, що тут нерідко доводиться
одночасно розв’язувати різні завдання: одній підгрупі дається новий
матеріал, в той же час відбувається закріплення матеріалу з дітьми
другої підгрупи, а решта дітей працює самостійно. При цьому потрібно
стежити, щоб послідовність навчального процесу зберігалася в кожній
віковій підгрупі.

ВИСНОВКИ

Отже, всі дослідження, проведені в різновікових групах показують, що
значний розвивальний потенціал цих дитячих співтовариств не працює
автоматично, а включається тільки в процесі особливого керівництва з
боку дорослого.

Характеризуючи виховну роботу в різновіковій групі, всі дослідники
(В.Н.Аванесова, А.Н.Давидчук, Є.Г.Батуріна, Є.В.Русакова, М.В.Мінкіна,
О.І.Соловйова) зазначають, що вона багато в чому залежить від
особистісних рис педагога, його методичної підготовки, вміння одночасно
керувати діяльністю дітей різного віку. У літературі є й деякі методичні
рекомендації щодо організації занять у різновіковій групі дитячого
садка.

Зокрема, автори пропонують два варіанти організації спільних занять:
початок заняття одночасно у всіх трьох (чотирьох) підгрупах, а
закінчення послідовне (через 15 хвилин – у молодшій, через 20 – у
середній і т. ін.); послідовний початок занять (заняття починаються з
однією підгрупою, потім через 5-7 хв. підключається друга підгрупа,
потім третя).

Навчальний процес у різновікових групах здійснюється з використанням
фронтальних, групових та індивідуальних форм організації навчання.

У різновіковій групі, як і в групі з дітьми одного віку, передусім треба
забезпечити засвоєння програмового змісту кожного заняття. При розробці
перспективного плану з математики вихователь виходить з необхідності
суворого дотримання зв’язку між повідомленням нового матеріалу, його
повторення, закріплення і самостійним використанням дітьми здобутих
знань, умінь, не забуваючи про те, що ця послідовність має зберігатися
відповідно в кожній віковій підгрупі.

Вихователь ретельно продумує програмовий зміст кожного заняття,
використовуючи такі форми й методи його організації, які могли б
забезпечити достатнє навантаження на дітей кожної вікової підгрупи. Слід
також зазначити, що плануючи роботу з усіма трьома підгрупами одночасно
з однієї теми, вихователь обов’язково конкретизує програмні завдання для
кожної вікової підгрупи.

У дошкільних навчальних закладах використовують фронтальні, групові та
індивідуальні форми організації педагогічного процесу, які допомагають
по-різному будувати взаємини педагога з дітьми та дітей між собою.

Фронтальне навчання, здебільшого, породжує авторитарний стиль
спілкування, оскільки можливості прямого контакту з дітьми при цьому
дуже обмежені.

При груповому навчанні, яке охоплює вісім – дванадцять дітей, між
педагогом та вихованцями встановлюється більш тісний зв’язок, що
будується на діалозі. Організація самостійної роботи дошкільнят потребує
також наявності великої кількості роздаткового матеріалу з кожного
розділу програми.

Успіх занять у різновікових групах залежить від продуманої структури і
доцільної організації дітей. Для успішного здійснення завдань дошкільної
освіти вирішальною має стати практика визнання пріоритету дитячого
буття, за якої в центрі уваги є дитина з її природними нахилами,
можливостями, прагненнями, інтересами тощо. Щоб забезпечити гармонійну
єдність процесів виховання і навчання, спрямовану на розвиток і
саморозвиток дітей, необхідне цілеспрямоване, раціональне планування.
Плануючи свою роботу, педагогам-вихователям різних вікових груп,
музичним керівникам, інструкторам з фізичного виховання, вихователям з
образотворчої діяльності та іншим фахівцям – важливо враховувати вимоги
Базового компонента дошкільної освіти, чинних програм розвитку, навчання
і виховання дітей; завдання та зміст заходів, закладених в річному плані
роботи дошкільного навчального закладу. При цьому слід забезпечити
взаємозв’язок перспективного і поточного планування. Це дасть можливість
поетапно реалізувати намічені цілі, конкретизуючи їх у певних формах
роботи, освітніх завданнях до них.

Педагог, працюючи в різновіковій групі, повинен володіти знаннями
специфіки розвитку дитини в умовах міжвікових взаємодій, уміннями
конструювати (проектувати і вибудовувати) навчальний процес з
урахуванням взаємовпливу дітей різного віку, діагностувати хід розвитку
дітей і вносити необхідні зміни до змісту освіти і його технології. У
цьому аспекті неминуче встає проблема підготовки фахівців дошкільної
освіти до роботи в різновікових групах, що і становить перспективи
подальших розвідок у цьому напряму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Авансова В.Н. Воспитание и обучение детей в разновозрастной группе /
Валентина Николаевна Аванесова. – М.: Просвещение, 1979. – 176 с.

Байбородова Л.В. Взаимодействие в разновозрастных группах учащихся /
Л.В. Байбородова. – Ярославль: Академия развития, 2007. – 336 с.

Герасимова Е.Н. Педагогические основы построения образовательного
процесса в разновозрастных группах детского сада : Дисс. … д-ра пед.
наук. / Е.Н. Герасимова. – СПб., 2002. – 339 с.

Давидович Е.Б Сенсорное воспитание детей 3-5 года жизни в условиях
разновозрастной группы : автореф. дисс. … канд. пед. наук / Е.Б.
Давидович. – М., 1991. – 16 с.

Давидчук А.М., Тамбовцева А.Г. Форми організації навчання в різновіковій
групі дитячого садка / Давидчук А.М., Тамбовцева А.Г. – К., 1992. – 36
с.

Дитячий садок: Управління / Упоряд. Т. Вороніна. – К.: Ред. Загальнопед.
газ., 2005. – 128 с. – (Б-ка “Шкільного світу”).

Дошкільна педагогіка / За ред. В.І.Ядешко, Ф.А.Сохіна. — К.: Вища школа,
1981. — 365 с.

Дошкільна педагогічна психологія / За ред. Д. Ф. Ніколенка. — К., 1987.

Закон України «Про дошкільну освіту» // Відомості Верховної Ради України
(ВВР), 2001, N 49, ст.259

Інструктивно-методичний лист «Про планування освітнього процесу в
дошкільному навчальному закладі» Міністерства освіти і науки України від
01.10.2002 р. № 1/9-434.

Козлова С. А., Куликова Т. А. Дошкольная педагогика. — М., 2002.

Люблінська Г. О. Дитяча психологія. — К.: Вища школа., 1984.

Печенко І.П. Різновікова взаємодія вихованців комплексу «школа –
дошкільний навчальний заклад» як чинник соціалізації / І.П. Печенко //
Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Наук. зб. УДПУ ім. П.
Тичини. – К.: Науковий світ, 2004. – Вип. 9.– С. 193-197.

Різновікові групи: планування роботи, розробки занять, дидактичний
матеріал. / Упорядник Т.Ю. Демченко. – Х.: Вид. група “Основа”, 2008. –
159 с.

Русан Л. Різновікова група в дитячому садку / Л. Русан, Г. Колосінська.
– К.: Шк. Світ, 2007. – 128 с.

Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. — М.: Изд. центр «Академия»,
1997.

Шавровська В. Модернізація навчання і виховання дітей у різновікових
групах // Палітра педагога. – 2004. – № 3.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Орієнтовна схема календарного планування освітньої роботи вихователя за
основними режимними моментами першої і другої половин дня

Перша половина дня Друга половина дня*

Ранок Заняття Прогулянка Праця, самостійна художня діяльність Розваги,
ігри Прогулянка

Ігри, бесіди, спостережен-

ня, праця,

і ндивідуальна робота з

дітьми та батьками;

самостійна рухова

діяльність

дітей Тема.

Програмо-вий зміст.

Матеріал. Хід заняття Ігри, праця,

спостереження, спортивні ігри та вправи, індивідуальна

робота з різних розділів програми, екскурсії,прогулянки,

походи за межі дитсадка, самостійна рухова діяльність дітей Різні види
праці (ручна, господарсько-побутова, в природі) в різних формах.

Самостійна

художня діяльність дітей

(образотворча, художньо-оформлювальна, мовленнєва, музична,
театралізована) Різні види театрів (ляльковий, тіньовий, іграшок тощо),
ігри — драматизації,

інсценізації,

концерти,

фізкультурні, музичні,

літературні

дозвілля Ігри, спостереження, праця,

індивідуальна

робота з батьками, самостійна

рухова діяльність дітей

* На другу половину дня можна запланувати і роботу занять гуртків згідно
з планами керівників гуртків.

Додаток 2

Орієнтовна схема календарного планування освітньої роботи вихователя за
видами дитячої діяльності та формами

роботи педагога з дітьми

Ігрова діяльність Різні види ігор: сюжетно-рольові,
будівельно-конструктивні, драматизації, дидактичні тощо

Навчальна діяльність Заняття з різних розділів програми (темо,
програмовий зміст, матеріал, хід заняття)

Трудова діяльність Різні види і форми праці

Комунікативна

діяльність Індивідуальні, підгрупові, колективні бесіди з дітьми на
особистісні, морально-етичні теми, організація і розігрування ситуацій
міжособистісного спілкування тощо

Пізнавальна

діяльність Спостереження, цільові прогулянки, екскурсії, дитяче
експериментування досліди, читання художньої .літератури тощо

Рухова діяльність Рухливі ігри, елементи спортивних ігор та вправ,
фізкультурні свята і розваги; прогулянки-походи за межі дитячого садка,
самостійна рухова діяльність дітей тощо

Гурткова робота Тематика гурткових занять згідно з плащами керівників
гуртків

Індивідуальна робота з дітьми та

батьками Індивідуальна робота з дітьми з різних розділів програми
(ігри, вправи, бесіди, розмови та ін. форми), індивідуальні бесіди,
розмови, консультації для батьків

Додаток 3

Орієнтовна схема календарного плануванню занять

з фізичної культури, образотворчої діяльності

Дата Програмові завдання

(навчальні, розвивальні, виховні) Обладнання,

інвентар

(матеріали) Хід заняття Примітки

Додаток 4

Орієнтовна схема календарного планування програмового матеріалу для
занять з музичного виховання

Місяць, дата проведення занять Види

музичної

діяльності Програмові

завдання Репертуар Примітки

Додаток 5

Орієнтовна схема планування свят і розваг

(фізкультурних, музичних, літературно-музичних)

Місяць Дата Вид і тема дозвілля Вікові групи Примітки

PAGE

PAGE 2

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *