Особливості соціальної роботи з неповнолітніми, які повернулися з місць позбавлення волі

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Особливості соціальної роботи з неповнолітніми,

які повернулися з місць позбавлення волі» ПЛАН

Вступ

1. Проблеми, з якими стикаються неповнолітні, які повернулися з місць
позбавлення волі

2. Мета соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми, які повернулися
з місць позбавлення волі

3. Зміст соціально-педагогічної роботи з колишніми ув’язненими

4. Основні напрямки діяльності соціальних працівників та педагогів з
неповнолітніми, які повернулися з ув’язнення

5. Особливості соціальної допомоги молоді, яка повернулася з місць
позбавлення волі

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Сьогоденний стан суспільної моралі серед інших чинників характеризується
й таким, що за роки кризових явищ в економіці поглибилося розшарування
суспільства на багатих і бідних, значною мірою утрачені важелі
формування світогляду молодого покоління.

Споконвічні заповіді “не вбий”, “не вкради”, “полюби ближнього” тощо
недостатньо утверджуються у свідомості дітей, підлітків і молоді як з
боку сім’ї, так і з боку державних та громадських інститутів
суспільства. Навпаки, відбувається масова пропаганда культу сили,
грошей, здобутих будь-яким шляхом, ідеалізація та романтизація
злочинного світу. Усе це створює у значної частини молодих людей
уявлення про вседозволеність будь-якої поведінки, широкі можливості
швидкого збагачення кримінальним способом.

Формування такого “криміналізованого” менталітету – не остання причина
того, що питома вага молоді у складі засуджених протягом останніх років
невпинно зростає.

Природно, такий стан молодіжної злочинності не може задовольнити
суспільство, що зумовлює відповідні завдання правоохоронним органам,
державним і громадським організаціям, причетним до вирішення проблем
молоді. Враховуючи, що профілактика злочинності значною мірою пов’язана
з профілактикою рецидиву, одним із важливих завдань є створення умов для
ресоціалізації та адаптації неповнолітніх і молоді, які відбули
покарання і повернулися з місць позбавлення волі.

Значна частина цієї роботи припадає на систему соціальних служб для
молоді,

1. Проблеми, з якими стикаються неповнолітні, які повернулися з місць
позбавлення волі

Повертаючись із місць позбавлення волі, де неповнолітні відбувають
покарання, вони стикаються з труднощами, до яких не готові й, на жаль,
їм мало хто допомагає їх подолати, хоча саме перші місяці на волі є
підґрунтям подальшої поведінки неповнолітніх.

Проблеми, з якими стикаються неповнолітні можна умовно поділити на такі
групи:

Соціально-економічні — це умови проживання (найчастіше ці умови вкрай
незадовільні), сімейне становище (багато хто з батьків неповнолітніх не
працює, пиячить, багато неповних сімей), невлаштованість на навчання,
роботу (наприклад, у 1998 р. звільнилося з місць позбавлення волі 2,5
тис. неповнолітніх, з них лише 657 були працевлаштовані. Після Указу
Президента «Про амністію» від 24 липня 1998 р. амністовано 3 488
неповнолітніх, з яких ніде не навчаються і ніде не працюють 1 827
амністованих, повторно вчинили злочини — 82 особи.

Правові проблеми. На даному етапі розвитку суспільства молодь є однією з
найбільш незахищених верств населення. Особливо це стосується осіб, які
повернулися з місць позбавлення волі. Фактично відсутня правова
реґламентація їхнього життя.

Психологічні проблеми, які впливають на неповнолітніх, можна поділити на
дві групи:

1) фактори, що сприяють адаптації;

2) фактори, що утруднюють адаптацію:

— соціальна незрілість особистості (несформованість світогляду
неповнолітнього);

— розірваність соціальних зв’язків внаслідок ізоляції від суспільства;

— несформованість життєвих навичок через те, що неповнолітні,
перебуваючи в місцях позбавлення волі, постійно знаходяться під
наглядом, їхнє життя підпорядковане режиму, вони відвикають самостійно
приймати рішення, втрачають елементарні навички домашнього
господарювання тощо;

— негативне соціальне середовище, куди повертається неповнолітній.

Саме на розв’язання цих проблем має бути спрямована робота
із ресоціалізації неповнолітніх, які повернулись з місць позбавлення
волі.

Подолання зазначених труднощів і проблем потребує цілеспрямованої
скоординованої роботи багатьох державних установ і громадських
організацій щодо ресоціалізації та соціальної адаптації молодих людей,
які повертаються з місць позбавлення волі, і однією з найважливіших
ланок цієї роботи стають ЦССМ. Але для того, щоб діяльність соціального
педагога та працівника щодо соціально-психологічної допомоги і
соціального супроводу зазначеної категорії молоді була ефективною, він
повинен мати чітке уявлення про доцільні напрямки, передові технології і
методики соціальної роботи у цій сфері.

2. Мета соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми, які повернулися
з місць позбавлення волі

Структуру об’єкта соціально-педагогічної роботи за цим напрямком
становлять три категорії клієнтів: неповнолітні (віком від 14 до 18
років), які повернулися з місць позбавлення волі; молодь (віком від 18
до 35 років), яка повернулася з місць позбавлення волі; представники
соціального оточення (передусім, батьки, діти яких повернулися з місць
позбавлення волі, громада).

Мета соціально-педагогічної роботи із зазначеними вище категоріями
клієнтів ЦССМ – допомогти неповнолітнім та молоді пройти процес
ресоціалізації та соціальної адаптації після звільнення з місць
позбавлення волі, знайти своє місце у житті.

Ця мета має досягатися через реалізацію таких завдань:

— допомогти неповнолітнім та молоді оволодіти основами законодавства
України з питань забезпечення їхніх прав, виконання громадянських
обов’язків з урахуванням інтересів і потреб звільнених, надати знання
щодо механізмів застосування чинного законодавства;

— сприяти діяльності державних органів і громадських організацій щодо
реалізації їхніх функцій стосовно практичного вирішення соціальних
проблем зазначеної категорії молоді;

— переконати молодих людей, звільнених з місць позбавлення волі, у
необхідності їхніх активних дій щодо ресоціалізації та адаптації до
нових умов життя, довести їх ефективність, показати шляхи і механізми
цієї діяльності;

— визнати основні соціальні проблеми, що виникають у неповнолітніх і
молоді після повернення з місць позбавлення волі;

— здійснювати соціально-психологічне консультування з проблем
міжособистісних стосунків серед неповнолітніх і молоді, звільнених з
місць позбавлення волі;

— вести роботу з батьками та найближчими родичами цієї категорії молоді
щодо сприяння вирішенню соціально-психологічних проблем, які очікують
клієнтів після звільнення з місць позбавлення волі.

Основним очікуваним результатом соціальної роботи з неповнолітніми та
молоддю, які повернулися з місць позбавлення волі, має стати набуття
прийнятного для суспільства соціального статусу особистості, формування
відчуття психологічного комфорту клієнтів від ведення способу життя,
сумісного із загальноприйнятими нормами і правилами.

Засобами досягнення очікуваних результатів є процеси ресоціалізації та
соціальної адаптації колишніх засуджених.

Ресоціалізація неповнолітніх та молоді, які повертаються з місць
позбавлення волі, спрямована на відновлення у них якостей, необхідних
для нормальної життєдіяльності в суспільстві, засвоєння відповідних
цінностей і соціальних ролей, набуття потрібних навичок. Вона передбачає
застосування комплексу заходів за двома напрямками:

— ресоціалізація свідомості особистості (відновлення позитивної системи
цінностей, знань, переконань, установок тощо);

— ресоціалізація діяльності (відновлення позитивних навичок,

умінь, стилю спілкування тощо).

Сутність процесу ресоціалізації полягає у поновленні соціального
статусу, втрачених соціальних навичок, переорієнтації особистості на
забуті позитивні відносини з людьми, види діяльності, референтні групи
суспільства.

Соціальна адаптація в цьому випадку розуміється як пристосування до
нового соціального середовища не на основі утрачених цінностей,
властивостей і навичок, а завдяки формуванню нових, яких із різних
причин у людини до цього часу не було. Виходячи із визначення соціальної
технології як послідовності певних подій, процес соціальної адаптації
зазначеної категорії клієнтів відбувається в три етапи:

— етап орієнтації, коли здійснюється ознайомлення з незвичним соціальним
середовищем;

— оціночний етап, коли особистість диференціює компоненти власного
соціального досвіду та способу життя згідно з установками та ціннісними
орієнтаціями, які раніше склалися, на прийнятні і ті, що відхилятимуться
з огляду на нові можливості щодо умов, форм і способів діяльності.
Природно, позитивна диференціація здійснюватиметься лише за умов
створення нових позитивних можливостей. Сприяння створенню таких
можливостей стає на цьому етапі одним з основних завдань соціального
працівника;

— етап сумісності, на якому об’єкт соціальної роботи досягає стану
адаптованості до нових умов життя.

Засобами і методами реалізації ресоціалізації та соціальної адаптації є
соціальна допомога, надання соціальних послуг, соціальний супровід тощо.
Вибір адекватних методів втручання, конкретизація їх змісту зумовлюються
індивідуальними особливостями ситуації клієнта. Але, водночас, кожна
ситуація індивідуальна, основні соціальні проблеми зазначеної категорії
молоді багато в чому схожі.

3. Зміст соціально-педагогічної роботи з колишніми ув’язненими

Соціальна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили закон,
складається із соціально-реабілітаційної та профілактичної роботи
безпосередньо в місцях позбавлення волі (виховних чи виправних
колоніях), а також із роботи на волі, після звільнення – ресоціалізації
та соціальної адаптації з подальшою інтеграцією в суспільство.

За напрямками, діяльність соціальних працівників має такі види:

• дослідницька діяльність. У тому числі соціологічні дослідження, що
мають на меті вивчення характерних проблем у сфері правопорушень та
злочинності в певному регіоні, визначення першочергових проблем
неповнолітніх та молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі або
звільнилися з них;

• організаційна діяльність. Поєднує планування заходів ЦССМ із залучення
широкого кола організацій-партнерів до реалізації програм соціальної
роботи з колишніми злочинцями, налагодження відповідних зв’язків із
зацікавленими організаціями та структурами; організаційне забезпечення
роботи консультативних пунктів при ЦССМ, слідчих ізоляторах, колоніях
тощо;

• науково-методична діяльність. Зокрема, розробка методик
профілактичного, просвітницького спрямування, психологічних,
педагогічних, лекційно-тренінгових форм, методик для спеціалістів ЦССМ з
питань організації роботи з неповнолітніми та молоддю, яка перебуває у
конфлікті з законом;

• рекламно-інформаційна діяльність – розробка та видання матеріалів з
профілактики правопорушень та підвищення обізнаності клієнтів з найбільш
актуальних питань майбутнього влаштування життя;

• робота в громаді;

• безпосередня соціальна робота з клієнтами тощо. Соціальна робота з
неповнолітніми та молоддю, які порушили

закон, ефективно відбувається в межах діяльності консультативних
пунктів, котрі діють при ЦССМ, а також слідчих ізоляторах, колоніях
тощо. Така робота передбачає психодіагностику та психокорекцію стану
клієнта, тестування, тренінги тощо. Неповнолітнім, молоді, їхнім батькам
надається правова та психологічна допомога у формі групових та
індивідуальних консультацій. У процесі соціальної роботи з клієнтами
організовуються та проводяться різноманітні заходи щодо пропаганди
здорового способу життя та правових знань, соціально-прийнятної
поведінки та статевого виховання, сімейного життя та навчання
спілкуванню з представниками різних організацій тощо – загалом за
широким спектром тематики, знання з якої потребують відновлення або
поповнення для успішної ре-соціалізації та адаптації. ЦССМ надають
допомогу адміністраціям установ кримінально-виконавчої системи в
організації дозвілля та відпочинку засуджених, проведенні
культурно-масових заходів. Здійснюється соціальний супровід після
звільнення з місць позбавлення волі (допомога у вирішенні питань
подальшої освіти у вечірніх школах чи ПТУ, працевлаштування, вирішення
житлово-побутових проблем тощо).

4. Основні напрямки діяльності соціальних працівників та педагогів з
неповнолітніми, які повернулися з ув’язнення

Соціальні працівники та педагоги провадять роботу з учасниками
соціально-реабілітаційного процесу за такими напрямками діяльності.

I. Соціально-реабілітаційна робота з неповнолітніми та молоддю: – збір
та аналіз повної інформації про молоду людину, яка звільнятиметься
(вивчення її характеристики, справи, медичної картки); – знайомство із
сім’єю, оточенням молодої людини; – бесіда-знайомство з молодою людиною
(з’ясування мотивації подальшої поведінки, індивідуально-психологічних
особливостей, стосунки з батьками, освіта, майбутня робота); – розробка
індивідуальних діагностичних карт; – складання індивідуальної програми з
реабілітації для успішної адаптації до життя в суспільстві, підбір
методів виховання (засобів впливу на свідомість, почуття, волю); –
складання плану соціального супроводу;

– розробка та проведення тренінгів з питань соціальних цінностей,
досвіду та стимулювання розвитку позитивних рис характеру, подолання
особистих комплексів.

II. Соціально-реабілітаційна робота з батьками: – знайомство із сім’єю
(підготовка до зустрічі, з’ясування мотивації щодо проживання молодої
людини в сім’ї, питання подальшої освіти, роботи); – допомога у
створенні позитивного сімейного мікроклімату; – складання плану
соціального супроводу сім’ї;

III. Соціально-реабілітаційна робота з найближчим оточенням:

– знайомство з оточенням, друзями;

– індивідуально-консультативна робота з друзями.

IV. Організаційна робота з державними установами та громадськими
організаціями:

? A –

?

< ? ? F X – ¤ ¦ ? ¤ ¦ Ue 9L:?;j>L?UeAEBDC„C8ETHIOL M¦P?P&Q(Qoccccccccccccccccccccccooc

gd`#‹

f‘oooooooooccooooooooooooooo

gd`#‹

9– представництво і захист інтересів молодої людини, яка звільни-лася, в
державних установах; – налагодження порозуміння та взаємозв’язок між
різними структурами; – координація роботи фахівців різних установ і
організацій.

Особливо значущим компонентом соціальної роботи в інтересах
неповнолітніх і молоді, що відбули покарання, є створення
спеціалізованих центрів ресоціалізації та адаптації. Центр соціальної
адаптації має вирішувати такі завдання:

— створення умов, які сприяють ефективному формуванню особистісних
якостей звільнених, сприяє їх адаптації до життя на волі, зміцненню та
відновленню їх соціально корисних зв’язків, протидіє можливому
негативному впливу на цих осіб;

— надання своїм клієнтам правову, психологічну, педагогічну, медичну
допомогу у вирішенні питань, які виникають у них після звільнення;

— сприяння своєчасному працевлаштуванню та вирішенню побутових проблем;

— проведення індивідуально-виховної роботи з клієнтами;

— залучення до роботи зі звільненими представників державних органів,
установ, громадських та релігійних організацій, окремих громадян;

— вивчення та узагальнення досвіду роботи із звільненими від покарання у
формі позбавлення або обмеження волі, розробка методичних рекомендацій
щодо форм, методів роботи з ними, втілення їх у практичну діяльність;

— сприяння формуванню позитивної громадської думки стосовно звільнених
від покарання осіб. Форми та методи роботи в громаді з особами, які
звільнилися з місць позбавлення волі:

— робота із засобами масової інформації, що має на меті вплив на
громадську думку; залучення недержавних організацій, волонтерів з метою
надання окремих видів допомоги, здійснення патронажної діяльності
стосовно осіб, звільнених від покарання у вигляді позбавлення волі, або
членів їхніх сімей;

— організація взяття на поруки громадою (окремих осіб) при достроковому
звільненні особи або зміні міри покарання з позбавлення волі на
альтернативні види;

— пошук ресурсів для надання допомоги;

— вирішення окремих питань через виконавчі органи;

— організація взаємодії різних установ (для обміну інформацією, надання
окремих видів допомоги, об’єднання ресурсів);

— організація спеціальних програм (приміром, громадських робіт, освітніх
програм).

5. Особливості соціальної допомоги молоді, яка повернулася з місць
позбавлення волі

Соціальна допомога молоді, яка повернулася з місць позбавлення волі,
складається двох етапів: на першому етапі здійснюється підготовка до
повернення потенційного клієнта, особисте знайомство, встановлення
контакту, розробка плану соціального супроводу клієнта. Другий етап –
етап реалізації соціального супроводу; третій – припинення надання
соціальної допомоги і оціночних заходів.

Соціальна робота починається ще до звільнення молодої людини, з
ініціативи соціального працівника, а не внаслідок звернення клієнта.
Доцільність цього зумовлена не лише тим, що клієнти цієї категорії
можуть не мати бажання контактувати із соціальною службою, а ще й тим,
що перші дні після повернення часто виявляються критичними для клієнта,
такими, що значною мірою визначають подальше життя. Адже, як свідчить
практика ЦССМ, велика частина клієнтів цієї категорії є вихідцями з
асоціальних родин або вихованцями інтернатів, і саме в перші дні після
повернення в місця попереднього проживання підпадають під негативний
вплив обставин і оточення.

Оптимальна послідовність дій соціального працівника, який опікуватиме
клієнта, передбачає заочне вивчення ситуації до початку особистого
знайомства. Цьому сприяє чинний порядок співпраці ЦССМ і підрозділів
Держдепартаменту виконання покарань, яким передбачено, що за місяць до
звільнення у ЦССМ за місцем попередньої прописки молодої людини, яка
звільняється, надається інформація з місця позбавлення волі, де
майбутній клієнт відбуває покарання. На підставі цієї інформації
соціальний працівник може починати підготовчу роботу.

На цьому етапі є потреба вивчити родину, куди повертається молода
людина. Якщо це родина, члени якої ведуть соціально прийнятний спосіб
життя, соціальний працівник може вдатися до таких дій:

— ознайомити членів сім’ї із законодавчою базою стосовно можливостей
допомоги у вирішенні першочергових проблем з боку державних установ і
організацій;

— за потреби, організувати попередні заходи щодо оперативного
забезпечення документальної легалізації статусу клієнта, надання
матеріальної допомоги;

— вивчити можливості зайнятості клієнта (продовження навчання,
працевлаштування);

— вивчити позасімейне соціальне оточення, що існувало до ув’язнення
клієнта, за потреби вжити соціально-педагогічних заходів до членів
оточення, за доцільності – надати їм соціальну допомогу;

— за наявності негативного соціального оточення, імовірності його впливу
на майбутнього клієнта, організувати співпрацю з правоохоронними
органами з метою належної профілактики рецидиву;

— надіслати листа в установу, де відбуває покарання клієнт, для
інформування його щодо можливостей співпраці, яка пропонується після
повернення. Якщо клієнта очікує асоціальна сім’я, варто починати роботу
з

організації соціальної допомоги родині. З практики відомо, що така
позитивна подія, як повернення дитини з місць позбавлення волі, інколи
може стати стимулом для зміни стилю родинного життя загалом. Якщо в цій
родині хоча б один з членів не страждає хронічною алкогольною або
наркотичною залежністю, має позитивні життєві орієнтації, існує
ймовірність доцільності допомоги. Якщо ця родина не є асоціальною, а
може бути визначена лише як неблагополучна, імовірність ефективності
допомоги значно підвищується. Тоді до перелічених вище дій із вивчення
родини через проблеми клієнта додається перша за послідовністю –
вивчення ситуації в родині, члени якої можуть стати клієнтами соціальної
допомоги.

Особливо складна ситуація виникає у колишніх вихованців інтернатів, які
не мають родин і житла. Вони можуть звертатися по допомогу до
інтернатної установи, де перебували до ув’язнення, тому соціальному
працівникові доцільно установити контакти з адміністрацією інтернату,
яка може вчасно поінформувати про такі звернення. Адже для цієї
категорії клієнтів необхідно завчасно шукати місце проживання
(гуртожитки, кризові центри для певних категорій молоді, притулки
громадських та релігійних організацій). Досвід останніх років доводить
ефективність притулків традиційних релігійних конфесій, де молоді можуть
запропонувати житло, харчування, зайнятість, моральну підтримку.
Подібний варіант поселення клієнта можна застосувати й у тому випадку,
коли він змушений повертатися в асоціальну родину, яка не має перспектив
позитивної зміни.

Підсумком роботи ЦССМ на етапі підготовки до повернення клієнта з місць
позбавлення волі має бути розуміння того:

— де буде жити клієнт;

— як будуть вирішені термінові соціально-економічні потреби (одяг,
харчування, гроші на необхідні першочергові витрати, зокрема, оформлення
документів);

— яка перспектива зайнятості (навчання, роботи) існує в місці
повернення, що потрібно для її реалізації;

— наскільки найближче соціальне оточення (родина, друзі) сприятимуть
адаптації і ресоціалізації клієнта, яких заходів потрібно вжити, щоб
сприяти цьому процесу.

Особливо варто звернути увагу на те, щоб уже при першому кон-такті
обіцянки соціального працівника бути реальними. Потенційний клієнт
повинен зрозуміти, що позитивний вихід можливий, але для його досягнення
необхідно докласти чимало і власних зусиль.

Одним із важливих підсумків роботи першого етапу має стати план
соціального супроводу. Цей план повинен містити такі напрямки роботи:

— психодіагностика та психокорекція стану клієнта;

— правова допомога у формі групових та індивідуальних консультацій;

— медична допомога (через проблеми здоров’я значної частини колишніх
ув’язнених, особливо щодо захворювань на туберкульоз, інфекції, що
передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД);

— заходи щодо пропаганди здорового способу життя (безпечний секс,
відмова від алкоголю, куріння тощо);

— робота з родиною;

— робота з позасімейним соціальним оточенням;

робота з влаштування навчання, працевлаштування, змістовного дозвілля.

Процес соціального супроводу стандартизований тим, що соціальний
працівник виступає в ролі соціального менеджера, який виконує ряд
типових функцій, зокрема:

1. Оцінююча – визначення конкретних потреб клієнтів і наявних ресурсів.

2. Допоміжна – забезпечення послуг клієнтам, що не здатні самостійно
вирішувати свої проблеми.

3. Організаційна – ініціювання зусиль різних установ і фахівців з метою
задоволення потреб клієнтів і забезпечення якості послуг.

4. Освітньо-виховна – забезпечення клієнта необхідними знаннями і
навичками.

5. Консультативна – надання клієнтам інформації про наявні ресурси і
допомогу інших фахівців щодо вибору найбільш ефективного методу
допомоги.

6. Посередницька – спрямування клієнтів у відповідні установи і до

конкретних фахівців.

7. Координаційна – об’єднання і розподіл зусиль щодо допомоги з

боку різних установ і фахівців.

8. Адвокатська – захист прав та інтересів клієнта.

9. Адміністративна – планування, облік і контроль заходів із надання
допомоги клієнтам та оцінки її ефективності.

10. Аналітична – збір і аналіз інформації, необхідної для прийняття
рішень.

Висновок

Отже, повертаючись із місць позбавлення волі, де неповнолітні відбувають
покарання, вони стикаються з соціально-економічними, правовими та
психологічними труднощами. Подолання зазначених труднощів і проблем
потребує цілеспрямованої скоординованої роботи багатьох державних
установ і громадських організацій щодо ресоціалізації та соціальної
адаптації молодих людей, які повертаються з місць позбавлення волі, і
однією з найважливіших ланок цієї роботи стають ЦССМ.

Мета соціально-педагогічної роботи із зазначеними вище категоріями
клієнтів ЦССМ – допомогти неповнолітнім та молоді пройти процес
ресоціалізації та соціальної адаптації після звільнення з місць
позбавлення волі, знайти своє місце у житті.

Ця мета має досягатися через реалізацію таких завдань:

— допомогти неповнолітнім та молоді оволодіти основами законодавства
України з питань забезпечення їхніх прав, виконання громадянських
обов’язків з урахуванням інтересів і потреб звільнених, надати знання
щодо механізмів застосування чинного законодавства;

— сприяти діяльності державних органів і громадських організацій щодо
реалізації їхніх функцій стосовно практичного вирішення соціальних
проблем зазначеної категорії молоді;

— переконати молодих людей, звільнених з місць позбавлення волі, у
необхідності їхніх активних дій щодо ресоціалізації та адаптації до
нових умов життя, довести їх ефективність, показати шляхи і механізми
цієї діяльності;

— визнати основні соціальні проблеми, що виникають у неповнолітніх і
молоді після повернення з місць позбавлення волі;

— здійснювати соціально-психологічне консультування з проблем
міжособистісних стосунків серед неповнолітніх і молоді, звільнених з
місць позбавлення волі;

— вести роботу з батьками та найближчими родичами цієї категорії молоді
щодо сприяння вирішенню соціально-психологічних проблем, які очікують
клієнтів після звільнення з місць позбавлення волі.

Основним очікуваним результатом соціальної роботи з неповнолітніми та
молоддю, які повернулися з місць позбавлення волі, має стати набуття
прийнятного для суспільства соціального статусу особистості, формування
відчуття психологічного комфорту клієнтів від ведення способу життя,
сумісного із загальноприйнятими нормами і правилами.

Засобами досягнення очікуваних результатів є процеси ресоціалізації та
соціальної адаптації колишніх засуджених.

Ресоціалізація неповнолітніх та молоді, які повертаються з місць
позбавлення волі, спрямована на відновлення у них якостей, необхідних
для нормальної життєдіяльності в суспільстві, засвоєння відповідних
цінностей і соціальних ролей, набуття потрібних навичок.

Засобами і методами реалізації ресоціалізації та соціальної адаптації є
соціальна допомога, надання соціальних послуг, соціальний супровід тощо.
Вибір адекватних методів втручання, конкретизація їх змісту зумовлюються
індивідуальними особливостями ситуації клієнта.

Список використаної літератури

Савчук Л.О. Формування адаптивних можливостей у вихованців ВТК, які
звільняються з місць позбавлення волі // Збірник науково-методичних
матеріалів для працівників соціальних служб для молоді «Соціальна
реабілітація неповнолітніх, що повернулись з місць позбавлення волі, у
соціальних службах для молоді». Вид-во: А.Л.Д. — К., 1995. — С. 27.

Сидоров В. Ролі та функції соціальних працівників // Соціальна робота в
Україні — перші кроки / За ред. В. І. Полтавця- K.: KM Academia, 2008. —
C. 46-87.

Соціальна адаптація вихованців ВТК, що звільняються з місць позбавлення
волі // Соціальний супровід неповнолітніх і молоді, які відбувають
покарання та звільняються з місць позбавлення волі / Методичні
рекомендації для працівників ЦССМ / Державний центр соціальних служб для
молоді, Закарпатський обласний центр соціальних служб для молоді. —
Ужгород: Ліра, 2002- C. 14-25.

Трубніков В.М. Механізми соціальної адаптації осіб, що звільняються від
відбуття покарання. — К., 2003. — С. 24.

Ушатіков О.І., Тихонов Ю.С. Соціально-психологічна адаптація
неповнолітніх правопорушників, що відбули покарання // Збірник наукових
праць «Соціально-психологічні і соціально-педагогічні проблеми
профілактики правопорушень неповнолітніх». — М., 2001. — С. 65-74.

Форми та методи соціальної роботи // Введення в соціальну роботу,
навчальний посібник.- К.: Фенікс, 2006.- C. 57-60.

PAGE

PAGE 13

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *