Основні конвенції та договори з охорони авторського права та суміжних прав (реферат)

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com –
рефератний сайт №1 в Україні!

Реферати, контрольні роботи, курсові та дипломні роботи з 70-ти
напрямків. БЕЗКОШТОВНО!

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Патентознавство”

на тему:

“Основні конвенції та договори

з охорони авторського права та суміжних прав”

ПЛАН

Вступ

1. Міжнародні акти забезпечення авторських прав

2. Огляд основних міжнародних конвенцій та договорів по авторському та
суміжних правах

Всесвітня конвенція про авторське право

Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів

Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників
фонограм і організацій мовлення

Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське
право

Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання
і фонограми

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

ХХІ ст. справедливо називають століттям інтелектуальної власності. Адже
щодоби з’являються нові літературні, художні, музичні твори
різноманітних жанрів та напрямів. Розпочався цей процес не сьогодні і
принаймні вже понад два століття людство усвідомлює необхідність
ефективної правової охорони авторського і суміжних прав.

Ще у 1886 р. з цією метою на рівні міжнародного співтовариства було
прийнято Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів,
у 1952 р. – Всесвітню конвенцію про авторське право, у 1961 р. – Римську
конвенцію про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та
організацій мовлення, у 1971 р. – Женевську конвенцію про охорону
інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх
фонограм. Дані міжнародні акти проголошують необхідність створення
національного режиму охорони прав авторів, інтересів виконавців,
виробників фонограм.

В Україні підвищення уваги до охорони прав на інтелектуальну власність
пов’язують зі здобуттям нею незалежності. Правовідносини в сфері
інтелектуальної власності регулюються окремими положеннями Конституції
України, Цивільного, Господарського, Митного та Кримінального кодексів,
Кодексу України про адміністративні правопорушення та процесуальними
кодексами, діють спеціальні закони. Крім того, Україна є учасницею
багатьох міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності.

1. Міжнародні акти забезпечення авторських прав

Міжнародний досвід свідчить про недостатність захисту авторських прав
лише на основі національних засобів. З цією метою цивілізовані держави
давно стали на шлях міжнародної співпраці в даній галузі права.

Позитивним є те, що Україна не залишилась осторонь міжнародної співпраці
і приєдналась до ряду міжнародних актів. Найстарішим нормативним актом
міжнародно-правової охорони авторських прав є Бернська конвенція про
охорону літературних і художніх творів. Вона неодноразово змінювалася та
редагувалася і на сьогодні це найбільш регламентований міжнародний акт,
що забезпечує захист інтересів авторів (в тому числі програм для ЕОМ.
Основними принципами Бернської конвенції є принципи національного режиму
і мінімальності прав.

Всесвітня конвенція про авторське право передбачає охорону прав на
твори, опублікувалися, для громадян держав, які беруть в ній участь.6

Суттєві норми авторського права з’явилися в національному законодавстві
за останні десять років. Приєднання до Міжнародної конвенції про охорону
інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення надало
можливість застосовувати принцип національного режиму: охорона прав
українським виконавцям, виробникам фонограм і організаціям мовлення
надається за кордоном та іноземним виконавцям, виробникам фонограм і
організаціям мовлення на території України. Приєднання до Договору
Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і
фонограм передбачає охорону суб’єктів суміжних прав, а саме: виконавців
і виробників фонограм на рівні охорони прав, що надається передовими
країнами світу, що дозволяє ефективно здійснювати охорону прав
українських та іноземних виконавців і виробників фонограм на території
України. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про
авторське право. (Інтернет – Договору), дозволяє ефективно здійснювати
охорону прав на території України і за її межами українських та
іноземних авторів художніх та літературних творів, у тому числі
прирівняних до літературних творів комп’ютерних програм, баз даних.
Законодавство України у сфері авторського права і суміжних прав
адаптоване до вимог Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної
власності виконання яких є обов’язковими при вступі України в СОТ.

Отже, можемо констатувати, що Українське законодавство в сфері захисту
авторських прав в достатній мірі узгоджене із міжнародними стандартами.

2. Огляд основних міжнародних конвенцій та договорів

по авторському та суміжних правах

Всесвітня конвенція про авторське право (англ. Universal Copyright
Convention) — це одна з двох основоположних конвенцій про авторське
право (інша — це Бернська конвенція), підписана 6 вересня 1952 року у
місті Женева (Швейцарія).

Всесвітня конвенція про авторське право була розроблена за участю ЮНЕСКО
як альтернатива до Бернської конвенції для тих країн, що не згодні з її
точкою зору, але все ж таки хочуть стати учасницями багатосторонньої
конвенції про авторське право. Такі країни включають до себе країни що
розвиваються, а також Радянський Союз, котрий вважав, що Бернська
конвенція надає надзвичайні переваги західно-європейським країнам із
розвинутим експортом об’єктів авторського права, а також Сполученим
Штатам Америки та більшій частині Латинської Америки. Сполучені Штати та
Латинська Америка вже були членами регіональної Пан-Американської
конвенції про авторське право, котра була «слабшою» за Бернську
конвенцію. Багато з країн-учасниць Бернської конвенції одночасно
вступили й до Всесвітньої конвенції, таким чином їх об’єкти авторського
права також отримують охорону поза межами Бернської конвенції.

Оскільки майже всі країни світу є членами Світової організації тогівлі
та погоджуються з Угодою щодо торговельних аспектів прав інтелектуальної
власності, Всесвітня конвенція про авторське право таким чином втратила
свою минулу значущість.

Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (англ.
Berne Convention for the Protection of Literary and Artistic Works)
підписана 9 вересня 1886 року у Берні є міжнародною угодою щодо
авторського права.

Ця конвенція була розроблена за участю Віктора Гюґо та його «Міжнародної
Асоціації Літератури та Мистецтва» під впливом французького «права
автора» (англ. right of the author, фр. droit d’auteur), що розбігається
із англо-саксонською концепцією авторського права, яка торкалась тільки
економічних аспектів. За Бернською конвенцією, авторське право на творчу
працю не повинно декларуватися, бо воно автоматично є діючим з моменту
створення твору. Таким чином, автору не треба реєструвати, подавати
будь-які заяви про авторське право у країнах, що прийняли цю конвенцію.
Як тільки твір зафіксовано на будь-якому фізичному носії, його автор
автоматично стає власником всіх авторських прав на цей твір та будь-які
похідні твори до тих пір, доки він сам явно не відмовиться від них, або
доки не закінчиться строк дії авторського права.

Перед прийняттям Бернської конвенції, національні відомства з
авторського права захищали права на поданий твір тільки всередині
країни. Таким чином, твір, опублікований у Лондоні британським
громадянином є захищеним авторським правом на території Великої
Британії, та водночас може бути вільно скопійований та проданий будь-ким
у Франції, та навпаки.

Бернська конвенція пішла по стопах Паризької конвенції 1883 року, що так
само створила умови для міжнародної інтеграції інших видів об’єктів
права інтелектуальної власності: патентів, торговельних марок та
промислових зразків.

Так само, як Паризька конвенція, Бернська утворила бюро, що виконувало
адміністративні задачі. У 1893 році два цих маленьких бюро об’єдналися
та утворили Об’єднане міжнародне бюро з захисту інтелектуальної
власності (більш відоме за своїм французьким акронімом «БІРПІ» (фр.
BIRPI), розташоване у Берні. У 1960 році, БІРПІ переїхало з Берну до
Женеви, щоби бути ближче до Організації об’єднаних націй (ООН) та інших
міжнародних організацій цього міста. 1967 року БІРПІ змінило назву на
ВОІВ, Всесвітню організацію інтелектуальної власності, що, починаючи з
1974 року, є організацією, підпорядкованою ООН.

За станом на червень 2007, 163 країни є членами Бернської конвенції

Бернська конвенція вимагає, щоб усі сторони, що її підписали,
враховували авторські права на твори авторів з інших країн-учасниць
конвенції (відомих як члени Бернського союзу) так само, як вони
враховують авторські права своїх власних громадян. Це значить, що,
наприклад, французьке авторське право є дійсним для будь-яких
опублікованих або виконаних творів у Франції, незалежно від того, де цей
твір був створений.

У доповнення до заснування системи рівного співвідношення авторського
права у країнах-учасницях, угода також потребує, щоб країни-члени
забезпечили виконання «мінімальних» стандартів у сфері авторського
права.

Авторське право за Бернською конвенцією повинно набуватись автором
автоматично, тобто воно не потребує формальної реєстрації. Тут треба
зазначити, що хоча Сполучені Штати Америки приєдналися до конвенції у
1988 році, вони продовжують компенсувати авторські збитки та виплачувати
авторську винагороду тільки за твори, що є зареєстрованими.

?

i

?

j n 0

4

?

?

n 4

4

I

O

??????????????4

O

mH sH <рафічних творів Бернська конвенція встановила мінімальний строк правового захисту рівний 25 рокам від року створення фотографії, а також для кінематографічних творів мінімальний строк у 50 років від першого показу, або 50 років від створення, якщо його не було показано у цей період. Хоча Бернська конвенція проголошує, що для твору є дійсним авторське право країни, де вимагається охорона, стаття 7.8 зазначає, що «проте, якщо законодавством цієї країни не передбачено інше, цей строк не може бути більш тривалим, ніж строк, встановлений у країні походження твору»[2], тобто автор не отримує довшої охорони за кордоном ніж удома, навіть якщо закордонне законодавство надає довший строк охорони. Це правило широко відоме як «правило коротшого строку». Не всі країни прийняли це правило. Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (англ. International Convention for the Protection of Performers, Producers of Phonograms and Broadcasting Organizations) була прийнята членами Всесвітньої організації інтелектуальної власності 26 жовтня 1961 року у місті Рим (Італія), та є одним з перших міжнародно-правових документів, що стосуються галузі суміжних прав. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право (англ. World Intellectual Property Organization Copyright Treaty) - це міжнародний договір у галузі авторського права, що був укладений поміж членів Всесвітньої організації інтелектуальної власності 20 грудня 1996 року. Він забезпечує додатковий захист авторських прав, що бачиться необхідним для галузей пов'язаних з монопольним володінням знаннями, з оглядом на прогрес, що стався у сфері інформаційних технологій із часу попередніх міжнародних договорів та угод про авторське право. Договір був досить сильно розкритикований, у тому числі за те, що він занадто «загального характеру» та намагається підвести усіх своїх членів під одну «мірку», хоча усі вони мають вельми різний ступінь економічного та наукового розвитку. Цей договір гарантує, що комп'ютерні програми отримують захист як літературні твори, а також що впорядкування та селекція матеріалів у базах даних також отримують правовий захист. Також за договором автору надається контроль за використанням та поширенням його твору, котрого він не мав за Бернською конвенцією як такою. Договір забороняє обхід технічних засобів захисту твору та неправомірну підміну (підроблення) інформації про авторство, що міститься у творі. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми (англ. World Intellectual Property Organization Performances and Phonograms Treaty) - міжнародний договір, підписаний країнами-членами Всесвітньої організації інтелектуальної власності 20 грудня 1996 року у місті Женева (Швейцарія). Міжнародні угоди у сфері інтелектуальної власності наведені нижче. Даний список не є вичерпним. Дата підписання   Дата набуття чинності   Назва українською мовою   Оригінальна назва   Місто   Підгалузь   1886, 9 вересня 1886, 9 вересня Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів Berne Convention for the Protection of Literary and Artistic Works Берн Авторське право 1910, 4 травня 1910, 4 травня Угода про придушення обігу соромітливих публікацій Agreement for the Suppression of the Circulation of Obscene Publications Париж Суміжні права 1910, 11 квітня 1910, 11 квітня Конвенція про авторське право на літературні та художні твори (Буенос-Айреська конвенція) Buenos Aires Convention (Convention on Literary and Artistic Copyrights) Буенос-Айрес Авторське право 1923, 12 вересня 1924, 7 серпня Конвенція про придушення обігу та продажу соромітливих публікацій Convention for the Suppression of the Circulation and Traffle in Obscene Publications Женева Суміжні права 1925, 6 листопада 1925, 6 листопада Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків Hague Agreement Concerning the International Deposit of Industrial Designs Гааґа Патентне право 1952, 6 вересня 1952, 6 вересня Всесвітня конвенція про авторське право (Женевська конвенція) Universal Copyright Convention Женева Авторське право 1961, 26 жовтня 1964, 18 травня Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Римська конвенція) International Convention for the Protection of Performers, Producers of Phonograms and Broadcasting Organizations (Rome Convention) Рим Суміжні права 1968, 8 жовтня 1968, 8 жовтня Локарнська угода про встановлення Міжнародної класифікації промислових зразків Locarno Agreement Establishing an International Classification for Industrial Designs Локарно Патентне право 1970, 19 червня 1970, 19 червня Договір про патентну кооперацію Patent Cooperation Treaty (PCT) Вашингтон Патентне право 1971, 24 березня 1971, 24 березня Страсбурзька угода про міжнародну патентну класифікацію Strasbourg Agreement Concerning the International Patent Classification Страсбург Патентне право 1971, 29 жовтня 1971, 29 жовтня Конвенція про охорону виробників фонограм від несанкціонованого тиражування їх фонограм (Женевська конвенція) Convention for the Protection of Producers of Phonograms Against Unauthorized Duplication of Their Phonograms (Geneva Convention) Женева Суміжні права 1973, 5 жовтня 1973, 5 жовтня Конвенція про видачу європейських патентів (Європейська патентна конвенція) Convention on the Grant of European Patents (European Patent Convention) Мюнхен Патентне право 1974, 21 травня 1979, 25 серпня Конвенція про поширення сигналів, що несуть програми, які передаються супутниками (Брюсселська конвенція про супутники) Convention Relating to the Distribution of Programme-Carrying Signals Transmitted by Satellites (Brussels Satellite Convention) Брюссель Суміжні права 1975, 15 грудня 1975, 15 грудня Конвенція про європейський патент для спільного ринку (Конвенція про патенти європейського співтовариства) Convention on the European Patent for the Common Market Люксембург Патентне право 1977, 28 квітня 1977, 28 квітня Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури Budapest Treaty on the International Recognition of the Deposit of Microorganisms for the Purposes of Patent Procedure Будапешт Патентне право 1979, 13 грудня 1979, 13 грудня Багатостороння конвенція з уникнення подвійного оподаткування роялті на об'єкти авторського права Multilateral Convention for the Avoidance of Double Taxation of Copyright Royalties Мадрид Авторське право 1981, 26 вересня 1981, 26 вересня Найробський договір про охорону олімпійського символу Nairobi Treaty on the Protection of the Olympic Symbol Найробі Авторське право 1989, 18 квітня 1989, 18 квітня Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів Treaty on the International Registration of Audiovisual Works Женева Авторське право 1994, 9 вересня 1994, 9 вересня Євразійська патентна конвенція Евразийская патентная конвенция Москва Патентне право 1996, 20 грудня 1996, 20 грудня Договір ВОІВ про авторське право WIPO Copyright Treaty Женева Авторське право 1996, 20 грудня 1996, 20 грудня Договір ВОІВ про виконання і фонограми WIPO Performances and Phonograms Treaty Женева Суміжні права 2000, 1 червня 2005, 28 квітня Договір про патентне право Patent Law Treaty Женева Патентне право Висновки Отже, історія захисту авторських прав почалась мабуть разом з виникненням друкування, коли стало можливим тиражування літературних творів замість їх переписування. Суміжні права, як відомо, тісно пов'язані з авторським правом. Тому, мабуть, можна сказати і про суміжні права, що вони також мають давне коріння. Хоча на офіційному рівні суміжні права почали захищатися порівняно недавно. Лавиноподібний процес розвитку технічних засобів запису та відтворення звуку і візуального зображення після другої світової війни спонукав людство до пошуку конструктивної взаємодії у царині захисту суміжних прав. Більшість існуючих міжнародних конвенцій щодо охорони об'єктів інтелектуальної власності являють собою синтез вже існуючих національних законів. На відміну від них, Римська конвенція, що присвячена охороні суміжних прав була вдалою спробою ввести міжнародні норми правового регулювання у національні законодавства. Після її прийняття у 1961 р. більше 60 країн прийняли національні закони, що регулюють правовідносини у сфері суміжних прав. Україна також прийняла Закон "Про авторське право і суміжні права. На той час державі ледь виповнилося 3 роки. Це сталося 23 грудня 1993 р. А у грудні 1996 р. всесвітня Дипломатична конференція прийняла угоду ВОІВ "По виконанню і фонограмам" [28]. Тобто, як бачите, процес творення законодавчого поля з суміжних прав на земній кулі ще продовжується. Список використаних джерел Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 4 лютого 1994 р. Адміністративне право України / Підручник за редакцією професора Ю.Є.Битяка. – К., 2004. Вісник Господарського Судочинства. - № 2. – 2005. Интеллектуальный капитал /Пер. с англ. под ред. Л.Н. Ковалик. — Питер, 2001. — 288 с. Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. — 2000. — №3. — С. 3—14. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 336 с. , Лазуренко Ю. В.Вісник Господарського Судочинства. - № 2. - 2005. - С.204 Звіт про діяльність Державного департаменту інтелектуальної власності за 2000-2007 роки. PAGE PAGE 4

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *