Оподаткування операцій від ЗЕД та організація обліку розрахунків з бюджетом (реферат)

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com –
рефератний сайт №1 в Україні!

Реферати, контрольні роботи, курсові та дипломні роботи з 70-ти
напрямків. БЕЗКОШТОВНО!

Реферат з дисципліни «Облік ЗЕД»

на тему:

«Оподаткування операцій від ЗЕД

та організація обліку розрахунків з бюджетом»

ПЛАН

Вступ

1. Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

2. Мито та його види

3. Нарахування та сплата до бюджету сум мита

4. Нарахування та сплата ПДВ при імпорті товарів (послуг)

5. Порядок нарахування ПДВ при здійсненні імпорту товарів

6. Порядок сплати ПДВ

7. Порядок нарахування та сплати ПДВ при здійсненні імпорту послуг

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Побудова і релізація ефективної системи оподаткування являється
невід’ємною умовою створення діючого механізму регулювання економічних
процесів в державі. Система оподаткування представляє собою сукупність
податків, зборів, інших обов’язкових платежів в бюджет і внесків в
державні цільові фонди, які стягуються в установленому порядку.

У країна являється суб’єктом світогосподарчих відносин і має реальні
перспективи побудови виробничої інвестиційної моделі
зовнішньоекономічного співробітництва.

В результаті, в зв’язку з зростанням зовнішньоекономічної активності і
розширенням видів зовнішньоекономічної діяльності перед державою стоять
проблеми створення ефектиної системи оподаткевання зовнішньоекономічної
діяльності та правової бази яка б регулювала відносини між суб’єктами
такої діяльності, та сприяла її гармонійному розвитку.

Проблема торкається насамперед питань складу і структури податкових
платежів, розміру і способу їх утримання, ефективності і направленості
застосовуємих податкових пільг, взаємодії з механізмами інвестування
коштів і функціонування валютного ринку, та подвійного оподаткування
різнонаціональних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Тому метою даної роботи є вивчення та аналіз існуючих аспектів
опдаткування, через вивчення літературних джерел та нормативних
матеріалів, а також даних статистичної звітності, які регламентують
зовнішньоекономічну діяльність в Україні.

1. Принципи оподаткування

при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

Оподаткування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України
здійснюється за такими принципами:

— Україна, як суверенна держава, самостійно встановлює і скасовує
податки і пільги для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в
Україні;

— ставки податків встановлюються виключно Верховною Радою України за
поданням Кабінету міністрів України;

— рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності
досягнення та підтримки самоокупності і самофінансування об’єктів
зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіжного
балансу України;

— стабільна кількість видів і розмір податків гарантується державою на
строк не менш як 5 років;

— забороняється встановлювати крім тих, що затверджені Верховною Радою
України;

— ставки податків є однаковими для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності, вони визначаються за товарною ознакою, для одного виду
товару діє єдина ставка податку;

— заохочення експорту готовою продукції.

Податкові пільги згідно з законами України надаються суб’єктам
зовнішньоекономічної діяльності, які відповідають наведеним вище
критеріям:

— експорт яких перевищує імпорт (нетто-експортери) за фінансовий рік;

-обсяг експорту яких становить не менше 5 % від обсягу реалізованих за
фінансовий рік товарів;

— які стабільно експортують наукові, наукоємні товари, а також товари
у вартості яких частка добавленої вартості становить не менше 30 %.

Зазначеним суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності надаються пільги
по строках амортизації основних виробничих фондів у вигляді :

— норм прискореної амортизації основних виробничих фондів, що
використовуються для виробництва експортних товарів;

— норм амортизації на імпортне обладнання, яке використовується для
виробництва експортних товарів, не менших, ніж ті, що встановлені в
країні походження такого обладнання;

— пільгових норм амортизації основних фондів, створених за рахунок
нових інвестицій, що використовуються для виробництва експортних
товарів;

— зазначені пільги застосовуються Міністерством зовнішньоекономічних
зв’язків України за поданням суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
При цьому Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків приймає відповідне
рішення, яке є обов’язковим для державних фінансових та податкових
органів. Забороняється одночасне застосування щодо одного і того ж
товару податку на експорт і імпорт та режиму ліцензування і квотування
експорту, за вийнятком випадків встановлення режиму ліцензування і
квотування як заходу у відповідь на дискримінаційні дії інших держав та
в разі застосування санкцій при порушенні суб’єктом зовнішньоекономічної
діяльності встановлених правил цієї діяльності.

Основними видами податків, якими оподатковуються зовнішньоекономічні
операції, є податок на добавлену вартість, акцизний збір, податок на
прибуток та мито.

2. Мито та його види

Мито за своєю економічною сутністю є непрямим податком, що нараховується
суб’єктом ЗЕД на товари та інші предмети, які переміщуються через митний
кордон України. Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи,
яким подається ВМД для митного оформлення товару. На відміну від інших
податків (наприклад, ПДВ), розрахунок суми мита здійснюється не за
однією ставкою, а за їх переліком в залежності від виду товару
(предметів). Відповідно до положень Закону № 2371, зазначений перелік
ставок ввізного (вивізного) мита (далі — перелік) систематизовано згідно
з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності
(єдиний митний тариф України), що базується на Гармонізованій системі
опису та кодування товарів. Згідно зі ст. 7 Закону № 2097 в Україні
застосовуються такі види мита:

— адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів
(предметів), які обкладаються митом (наприклад, при ввезені (імпорті)
скла у вигляді куль (код товарної номенклатури (далі — ТН) ЗЕД —
7002.10.00.00) суб’єкт ЗЕД повинен застосувати таку ставку ввізного мита
10% (пільгова ставка) або 20%(повна ставка) митної вартості скла);

— специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на
одиницю товарів (предметів), які обкладаються митом (наприклад, при
ввезені (імпорті) карамелі (код ТН ЗЕД — 1704.90.75.00) суб’єкт ЗЕД
повинен застосувати таку ставку ввізного мита 1 євро за 1 кг (пільгова
ставка) або 2 євро за 1 кг (повна ставка) імпортованої карамелі);

— комбіноване, що поєднує адвалерну та специфічну ставку мита
(наприклад, при ввезені (імпорті) цукру-сирцю з цукрової тростини (для
рафінування), який не містить ароматичних речовин (барвників) (код ТН
ЗЕД — 1701.11.10.00) суб’єкт ЗЕД повинен застосувати таку ставку
ввізного мита 50% митної вартості цукру, але не менше 0,3 євро за 1 кг
імпортованого цукру).

Крім зазначеного поділу за ставками, мито поділяється за економічним
змістом на

антидемпінгове (застосовується з ціллю протидії імпорту в Україну за
демпінговими цінами), компенсаційне (використовується, якщо на імпортний
товар (при його виробництві чи реалізації) надавалися субсидії (пільги)
у країні експорту), пільгове (вводиться для заохочення імпорту деяких
товарів з деяких країн), преференційне (застосовується до деяких товарів
певного переліку країн), зрівняльне (доповнює основне мито з метою
зрівняння цін імпортних товарів з цінами на товари, що виробляються
національними підприємствами), протекціоністське (вводиться з метою
захисту цілих галузей народного господарства у зв’язку з перенасиченням
національного ринку іноземними товарами), фіскальне (застосовується для
збільшення доходів державного бюджету).

3. Нарахування та сплата до бюджету сум мита

Відповідно до ст. 17 Закону № 2097 та положень Наказу Держмитслужби №
307 суб’єкту ЗЕД для того, щоб визначити суму мита, яка підлягає сплаті
до бюджету, потрібно застосувати одну із формул:

1) СМ = Мв х Асм/100% або

2) СМ = Кт х Ссм,

де СМ — сума мита, яка підлягає сплаті до бюджету;

Мв — митна вартість товарів в іноземній валюті, перерахована у гривні за
курсом НБУ на день подання ВМД;

Асм — адвалерна ставка мита;

Кт — кількість товару, імпортованого (експортованого) відповідно до ВМД;

Ссм — специфічна ставка мита.

Нарахована суб’єктом ЗЕД (брокером) сума мита перераховується через
уповноважений банк на відповідні бюджетні рахунки або вноситься готівкою
в приписану митному органу касу банку6. Зазначимо, що суб’єкт ЗЕД
повинен нараховувати мито та сплачувати його суму за безготівковим
розрахунком хоча б за день до подання митним органам ВМД. Це пов’язано з
тим, що в більшості випадків уповноважені банки приймають платіжне
доручення на перерахування мита в один день, а зарахування його суми на
відповідні рахунки здійснюється наступного дня. Тобто, в цьому випадку,
у встановлені строки (на день подання ВМД) сума мита не буде вважатися
сплаченою до бюджету, що тягне за собою, відповідно до п. 25 Закону №
2097, нарахування пені в розмірі 0,2 відсотка суми недоїмки за кожний
день прострочення, включаючи день сплати. Такий порядок сплати (за день
до подання митним органам ВМД) мита призводить до зміни порядку його
нарахування, адже суб’єкт ЗЕД може знати тільки валютний курс НБУ на
день такої сплати, і аж ніяк не на день подання ВМД.

4. Нарахування та сплата ПДВ при імпорті товарів (послуг)

Операції суб’єктів ЗЕД з ввезення на митну територію України товарів,
які придбаються в іноземного суб’єкта господарської діяльності (далі —
СГД), та/або операції з отримання (придбання) послуг, які надаються
іноземними СГД для їх використання або споживання на митній території
України, є об’єктом оподаткування ПДВ (пп. 3.1.2 Закону № 168/97-ВР).
При цьому, згідно з п. 4.3 Закону № 168/97-ВР, базою оподаткування
«імпортним» ПДВ є:

— для товарів — їх договірна (контрактна) вартість, але не менша митної
вартості, зазначеної у ввізній ВМД з урахуванням витрат на
транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та
страхування до пункту перетину митного кордону України; сплати
брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних
з ввезенням (пересиланням) таких товарів; плати за використання об’єктів
інтелектуальної власності, що належать до таких товарів; сплату акцизних
зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових
платежів);

— для послуг — їх договірна (контрактна) вартість з урахуванням
акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов’язкових
платежів)3.

Визначена договірна (контрактна) вартість товарів (послуг) в іноземній
валюті перераховується в гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що
діяв на момент (дату) виникнення податкових зобов’язань з ПДВ. Згідно з
пп. 7.3.6 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов’язань є:

— при ввезенні (імпортуванні) товарів — дата оформлення ввізної ВМД, де
зазначена сума ПДВ, яку потрібно сплатити;

— при імпортуванні послуг — в залежності від того, яка з подій відбулася
першою — або дата списання коштів з розрахункового рахунка суб’єкта ЗЕД
в оплату послуг або дата оформлення документа (наприклад, акта про
надання послуг), що засвідчує факт надання послуг іноземним СГД.

Дата сплати «імпортного» ПДВ за податковими зобов’язаннями, визначеними
відповідно до пп. 7.3.6 Закону №168/97-ВР, є датою виникнення у суб’єкта
ЗЕД права на податковий кредит з ПДВ (пп. 7.5.2. Закону № 168/97-ВР)5.

Порядок нарахування та сплати «імпортного» ПДВ при здійсненні імпорту
товару відрізняється від порядку його нарахування та сплати при
отриманні імпортних послуг. Тому розглянемо ці аспекти окремо.

5. Порядок нарахування ПДВ при здійсненні імпорту товарів

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати ПДВ при
митному оформленні товарів, що імпортуються в Україну, здійснюється
митними органами згідно з положеннями Наказу № 312. Відповідно до ст. 7
Наказу № 312, суб’єкту ЗЕД, для того, щоб визначити суму «імпортного»
ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, потрібно застосувати одну із
формул:

D

?

D

J

?

¤

? ? ? 6

8

J

?

?

?Т?Т?? 8

J

?

1) при імпорті товарів, що обкладаються митом та акцизним збором — Спдв
= (Мв + Са + См) х Сп / 100%;

2) при імпорті товарів, що обкладаються тільки митом — Спдв = (Мв + См)
х Сп / 100%;

3) при імпорті товарів, що обкладаються тільки акцизним збором — Спдв =
(Мв + Са) х Сп / 100%;

4) при імпорті товарів, що не підлягають обкладенню митом та акцизним
збором — Спдв = Мв х Сп / 100%, де

Спдв — сума «імпортного» ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету;

Са — сума акцизного збору;

Мв — митна вартість імпортованих товарів;

См — сума мита;

Сп — ставка ПДВ (20%).

6. Порядок сплати ПДВ

Відповідно до положень Наказу № 312, суб’єкт ЗЕД-імпортер товарів може
здійснювати сплату «імпортного» ПДВ двома способами.

1. Грошовими коштами (в гривнях) одночасно зі сплатою мита та митних
зборів, тобто до або на день подання ВМД митним органам для митного
оформлення. В цьому випадку суми ПДВ перераховуються через уповноважені
банки на відповідні рахунки органів, що здійснюють митне оформлення7.
Визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту
здійснюється відповідно до вищенаведених нами пп. 7.3.6 та 7.5.2 Закону
№ 168/97-ВР. Зазначимо, що згідно з положеннями цих пунктів, сплачена
сума «імпортного» ПДВ включається до складу податкового кредиту суб’єкта
ЗЕД у тому податковому періоді, в якому відбулася така сплата, та не
включається до складу його податкових зобов’язань.

2. Шляхом надання митним органам простого векселя на суму податкового
зобов’язання (далі- податковий вексель) за кожною ВМД (на день її
митного оформлення) окремо8. Податковий вексель на суму ПДВ не може
надаватися митним органам по таких імпортованих товарах: на які
встановлено законодавством акцизний збір (наприклад, алкогольні напої
тощо, але окрім тютюнової сировини); товари, що відносяться до товарних
груп 1 — 24 Гармонізованої системи опису та кодування товарів; товари,
які ввозяться (пересилаються) підприємствами з іноземними інвестиціями
незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій.

Загальний порядок вексельних операцій здійснюється відповідно до вимог
п. 11.5 Закону № 168/97-ВР, Постанови КМУ № 1104 та Наказу 312. Наведемо
лише основні положення цих нормативних актів, які стосуються випуску,
обігу та погашення податкових векселів:

— податковий вексель (в 3 примірниках) видається суб’єктом
ЗЕД-імпортером (векселедателем), який відповідає таким вимогам: є
платником ПДВ (тобто зареєстрований як платник ПДВ згідно із ст. 9
Закону № 168/97-ВР, та внесений до реєстру платників ПДВ, має
індивідуальний податковий номер ПДВ); має право на відшкодування ПДВ з
бюджету за результатами попереднього звітного періоду, якщо така
заборгованість з відшкодування ПДВ на день видачі податкового векселя не
погашена; здійснює ввезення товарів (окрім імпортованої нафти сирої
згідно з кодом УКТЗЕД) за прямими договорами (без посередників) для
власних виробничих потреб;

— під час оформлення ВМД, три примірники податкового векселя надаються
митним органам; на зворотному боці всіх 3-х примірників податкового
векселя проставляються дата та довідковий номер ВМД, які засвідчуються
особистим штампом «СПЛАЧЕНО» інспектора відділу митних платежів, а після
завершення оформлення — особистою печаткою інспектора митного органу,
який здійснював відпуск товару у вільний обіг;

— другий примірник векселя залишається в органі митного контролю (другий
векселедержатель), який здійснив митне оформлення імпортованих товарів,
перший примірник векселя пересилається (передається) вказаним органом
митного контролю не пізніше третього дня від дати його (векселя)
отримання податковому органу (перший векселедержатель), в якому
суб’єктом ЗЕД-імпортер (в нього залишається третій примірник)
зареєстрований як платник ПДВ.

— строк, на який видається податковий вексель, не може перевищувати 30
днів, починаючи з дати митного оформлення ВМД (дати його видачі) та
закінчуючи датою сплати податкового зобов’язання з ПДВ (для окремих
видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з
використанням довгострокових договорів, КМУ може встановлювати більш
довгий строк погашення податкового векселя).

— сума ПДВ (визначена за однією із 4-х вищенаведених формул) в іноземній
валюті перераховується за валютним курсом НБУ на дату виникнення
податкових зобов’язань (тобто на дату подання ВМД) та проставляється в
податковому векселі вже у гривнях.

— податкові векселі в обов’язковому порядку підлягають забезпеченню
(підтвердженню) комерційними (уповноваженими) банками шляхом авалю. Це
не стосується податкових векселів, виписаних суб’єктами ЗЕД-імпортерами,
що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з
продажу товарів (робіт, послуг) більше п’яти мільйонів гривень, або
визначеними в підпункті 5.2.1 Закону № 168/97-ВР та які не мають
заборгованості перед бюджетом з ПДВ (крім реструктуризованої згідно із
законодавством) за результатами податкових періодів, що передують
податковому періоду, у якому надається податковий вексель. Податкові
векселі зазначених суб’єктів ЗЕД-імпортерів не підлягають забезпеченню.

— у випадку, якщо суб’єкт ЗЕД не сплачує у встановлені в податковому
векселі строки (наприклад, на протязі 30 днів з дати виписки векселя)
вказану в ньому суму ПДВ, то ця сума включається до складу податкових
зобов’язань у податковому періоді, на який припадає тридцятий
календарний день (або інший термін закінчення строку платежу за
векселем) з дня надання такого векселя органу митного контролю. При
цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума ПДВ, наведена у
ньому, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках
податкових зобов’язань за результатами податкового періоду такого
погашення векселя. У наступному звітному (податковому) періоді після
погашення векселя, зазначена в ньому сума ПДВ, включається до складу
податкового кредиту суб’єкта ЗЕД-імпортера.

— суб’єкт ЗЕД може самостійно прийняти рішення достроково (не пізніше
дати, яка відповідно до векселя є строком платежу (наприклад, до 30 дня
з дати виписки векселя)) погасити вексель шляхом перерахування коштів до
бюджету або шляхом заліку суми експортного відшкодування відповідно до
п. 8.7 Закону № 168/97-ВР. При цьому, сплачена сума «імпортного» ПДВ
включається до складу податкового кредиту суб’єкта ЗЕД у тому
податковому періоді, у якому відбулася дострокова сплата, та не
включається до складу його податкових зобов’язань.

7. Порядок нарахування та сплати ПДВ

при здійсненні імпорту послуг

Відповідно до пп. 2.2 Наказу № 312 по здійснюваних суб’єктами ЗЕД
імпортних операціях, які не підлягають декларуванню в митних органах,
ПДВ нараховується та справляється податковими органами. До таких
операцій слід відносити і операції з імпорту послуг, які будуть
використані або спожиті суб’єктом ЗЕД на митній території України.
Суб’єкту ЗЕД-імпортеру послуг, щоб визначити суму «імпортного» ПДВ, яка
підлягає сплаті до бюджету, потрібно застосувати таку формулу (пп. 4.3
Закону № 168/97-ВР):

Спдв = (Кв) х Сп / 100%, де

Спдв — сума «імпортного» ПДВ;

Кв — договірна (контрактна) вартість послуг, враховуючи суму акцизного
збору (якщо встановлюється діючим законодавством на певний вид послуг)
та інших податків, зборів (обов’язкових платежів), що сплачуються під
час імпорту послуг;

Сп — ставка ПДВ (20%).

Відповідно до роз’яснень ДПАУ, що наведені в листі № 11063/7/16-1201,
сплата «імпортного» ПДВ при імпорті послуг здійснюється суб’єктом
ЗЕД-імпортером методом включення до декларації з ПДВ податкових
зобов’язань, визначених за правилом «першої події» (див. вищенаведений
пп. 7.3.6 Закону № 168/97-ВР): або за датою здійснення попередньої
оплати за послуги, що будуть імпортовані, або за датою надання послуг
іноземним СГД. В цьому випадку суб’єкт ЗЕД має право на отримання
податкового кредиту з ПДВ (який відображається в декларації з ПДВ)
тільки в звітному (податковому) періоді, що є наступним за тим звітним
періодом, в якому виникають податкові зобов’язання (див. вищенаведений
пп. 7.5.2 Закону № 168/97-ВР). Іншими словами, суб’єкт ЗЕД в одному
місяці одержує імпортні послуги (або за них сплачує), в цьому ж місяці в
нього виникають податкові зобов’язання з ПДВ, а в наступному місяці ПДВ
сплачується до бюджету та виникає податковий кредит.

Розглянемо на прикладі, як операції суб’єктів ЗЕД зі сплати ПДВ при
імпорті робіт та послуг відображаються в податковому обліку.

Висновки

Отже, найбільш природнім для ринку і розповсюдженим інструментом
підтримки зовнішньо-економічної діяльності підприємств, стимулювання
економіки і раціоналізації імпорту являються багаточисельні пільги в
оподаткуванні, системі митних тарифів. Подубни акції можуть носити двох
або багатобічний характер, для чого можливе укладання відповідних
міжнародних контрактів та угод. Взагалі в даному випадку мова іде про
можливість звільнення від того чи іншого виду прямих чи непрямих
податків або зниження відповідних ставок по виробничо-галузевій ознаці.
Прикладом може бути звільнення від сплати мита та митних зборів при
імпорті високо технологічного обладнання, яке використовується в
приоритетних напрямках дослідно-конструкторських робіт. Ознакою також
може виступати суб’єктивно-економічна приналежність, мається на увазі на
приклад, створення сприятливої атмосфери з точки зору оподаткування та
інвестиції для малого бізнесу. Важливим елементом державної фінансової
підтримки зовнішньо-економічної діяльності являються договірні відносини
з іншими країнами, укладені для уникнення подвійного оподаткування із
метою створення режиму найбільшого сприяння в зовнішній торгівлі.
Україна на цьому шляху досягла ряд переваг. Українська держава активним
чином стимулює експорт, надаючи експортерам пільги при сплаті податку на
добавлену вартість та акцизного збору.

Податкова система України наряду з фіскальною функцією, ще повинна
виконувати стимулюючу функцію. Основним напрямком стимулювання
зовнішньо-економічної діяльності є лібералізація оподаткування валютної
виручки та імпорту товарів, які ввозяться в Україну на основі принципу
порівняльної переваги. Необхідно зменшити обсяг обов’язкового продажу
валютної виручки НБУ, та активізувати проведення валютних операцій,
звільнивши підприємство-експортера від сплати податку на прибуток від
продажу валюти.

Україні на даному етапі розвитку економіки необхідно створити
законодавчу базу, яка б відповідним чином сприяла розвитку
зовнішньо-економічної діяльності та підвищення рівня економічного
розвитку в цілому.

Список використаної літератури

МКУ — Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-ІV.

Закон № 168/97-ВР — Закон України «Про податок на додану вартість» від
03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Закон № 2371 — Закон України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001
р. № 2371-ІІІ.

Закон № 2097 — Закон України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 р.
№ 2097-ХІІ.

Закон № 1212 — Закон України «Про єдиний збір, який справляється у
пунктах пропуску через державний кордон України» від 04.11.1999 р. №
1212-ХІV.

Закон № 283/97-ВР — Закон України «Про оподаткування прибутку
підприємств», від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

Наказ Держмитслужби № 307 — Наказ Держмитслужби від 09.07.1997 р. № 307
«Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної
декларації».

Наказ Держмитслужби № 368 — Наказ Держмитслужби від 30.06.2000 р. №
368/149 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення розрахунків
з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість,
акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами».

Наказ Держмитслужби № 635 — Наказ Держмитслужби від 09.10.1998 р. № 635
«Про затвердження Інструкції із заповнення та використання уніфікованої
митної квитанції МД-1».

PAGE

PAGE 2

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *