Ольга Олександрівна Ладиженська

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Ольга Олександрівна Ладиженська”

Ладиженськая, Ольга Олександрівна (7 березня 1922, Кологрів — 12 січня
2004, Санкт-Петербург) — радянський і російський математик, фахівець в
області диференціальних рівнянь, академік АН СРСР.

Автор більше двохсот наукових робіт, серед яких шість монографій.

Біографія

У березні 1922 року в маленькому містечку Кологріве, загубленому в
костромських лісах вчитель математики Олександр Ладиженський радів
народженню дочки. Він був простим вчителем — правда, дуже хорошим, а
Кологрів, хоч і містечко повіту, віддалене від доріг, славилося великою
кількістю інтелігенції і декількома гімназіями і училищами на три тисячі
населення. Така кількість освіченого люду в лісах частково пояснювалася
тим, що Кологрів у всі часи був місцем заслання для «політичних». Дідусь
Ольги Ладиженськой був академіком Санкт-петербурзької академії мистецтв
— знаменитим акварелістом Геннадієм Олександровичем Ладиженським, так що
батько обдарованої дівчинки навряд би здивувався, скажи йому хто-небудь,
що його донька теж стане академіком. Але не художником, а математиком.

Батьки, який загинув у 1937 році, як і практично вся стара інтелігенція
Кологріва залишив своїм трьом дітям спадок: працьовитість, вихованість і
любов до математики, яка мирно уживалася з любов’ю до мистецтва.

Адже і сам він, до того як стати вчителем, здобув художню освіту. Ольга
Ладиженськая в університет не потрапила — доньці ворога народу шлях туди
був закритий. Не пустили її і в Герценівський інститут. Тільки маленький
педагогічний інститут імені Покровського (був такий до війни) ризикнув
її прийняти.

Коли розпочалася війна, Ольга Олександрівна, як і всі, копала окопи,
будувала зміцнення. Від важкої роботи захворіла, її повинні були
оперувати — і це врятувало їй життя: перш ніж блокада замкнулася,
Ладиженська зуміла евакуюватися, більше того, потрапити на батьківщину,
в Кологрів. Тоді це був глибокий тил. Бомбити крихітне містечко в лісах
ніхто не збирався. Звичайно, голодували. Їли те, що виростили в городах
і збирали в лісі. Звичайно, Ольга Олександрівна не сиділа без діла —
вона викладала в тій самій школі, з якої забрали її батька.

Після війни Ольга Олександрівна закінчила Московський державний
університет за фахом «математика» (1947).

Викладач БРЕШУ (до 1961). З 1955 року — професор кафедри математичної
фізики БРЕШУ.

З 1962 — завідувачка лабораторією математичної фізики Санкт
Петербурзького відділення Математичного інституту ім. В. А. Стеклова РАН
(ПОМІ РАН). Головний науковий співробітник.

З 29 грудня 1981 — член-кореспондент АН СРСР по Відділенню математики.

З 15 грудня 1990 — академік АН СРСР.

З 1990 року — президент Санкт-петербурзького математичного суспільства.

2. Наукова діяльність

У Москві зайнялася абсолютно нежіночою справою — створила цілу школу
математичної фізики.

N

P

n

L

N

P

V

X

Z

l

n

CJ OJQJ^J ин ряд із заслуженими метрами математики по обидві сторони
океану. На щастя, математика інтернаціональна, аполітична і не
піддається дії змінного державного ладу — частково тому Ольга
Олександрівна свого часу її і вибрала. Ні історія, ні подорожі, якими
вона теж сильно цікавилася з дитинства, не були настільки вільні від
тиску влади.

Але потреби розвиненої, інтелігентної людини в прекрасному давали себе
знати. Коли в 1958 році Ладиженська поїхала на конгрес до Лондона, вона
вмудрилася заблукати в місті, тому що пішла по музеях і забула про все
на світі. На щастя, за часів відлиги такі речі відносно легко сходили з
рук представникам точних наук, яких було важко запідозрити в
ідеологічних відхиленнях.

Праці по диференціальних рівняннях з приватними похідними (рівнянням
математичної фізики), вирішення 19-ої і 20-ої проблем Гільберта (для
рівнянь другого порядку), роботи по теорії стійкості завдань
гідродинаміки. Висунуті концепції Ладиженськой багато в чому визначили
розвиток і сучасний стан математичної фізики.

Учениця І. Р. Петровського.

Помилково вважала, що рівняння Навьє-Стокса не може мати гладкого
точного аналітичного рішення. І тому вважала, що воно не красиве і його
треба виправити.

3. Публікації

Всього опубліковано більше 250 робіт, зокрема 7 монографій і підручника
«Краєві завдання математичної фізики».

Нагороди

Премія ім. П. Л. Чебишева (1966).

Державна премія СРСР (1969).

Премія імені С. В. Ковальовськой (1992).

Орден Дружби (1999).

Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (2002).

Член Європейської Академії наук.

Премія Уряду Санкт-Петербурга і Санкт-петербурзького Наукового центру
РАН ім. А. Ф. Іоффе.

Почесний доктор Боннського університету (Німеччина).

Висновок

Таким чином, Ольга Олександрівна Ладиженська колишній член РАН (1990),
завідувачка лабораторією Санкт-Петербурзького відділення Математичного
інституту ім. В. А. Стеклова РАН; народилася 7 березня 1922 р. в р.
Кологріве Костромської губернії; у 1947 р. закінчила МГУ за фахом
«математика», доктор фізико-математичних наук, професор; головні напрями
науковій діяльності: функціональний аналіз, теорія диференціальних
рівнянь в приватних похідних; автор більше 200 наукових праць, зокрема 6
монографій; лауреат премії ім. П.Л.Чебишева (1966), Державній премії
СРСР (1969), премії Санкт-Петербурга в області фізико-математичних наук
імені А. Ф. Іоффе і ім. С. В. Ковальовськой (1992); іноземний член
німецької академії Dеutsсhе Асаdеmiе dеr Nаturfоrsсhеr Lеороldinа і
італійській академії Асаdеmiа Nаziоnаlе dеi Linсеi; з 1990 р. —
президент Санкт-Петербурзького математичного суспільства; нагороджена
орденом Дружби.

Померла 12 січня 2004 у Санкт-Петербурзі.

Використана література

Математична енциклопедія. – М., 2005.

Внесок О.О.Ладиженської в світову математику // Математика. – 2006. —
№8. – С.14-16.

СРСР

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *