.

Мета та завдання фінансового менеджменту. Управління грошовими коштами

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
109 2353
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Фінансовий менеджмент»

ПЛАН

Вступ

1. Мета та завдання фінансового менеджменту

2. Управління грошовими коштами

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У даній контрольній роботі буде розглянуто такі питання як: мета та
завдання фінансового менеджменту та управління грошовими коштами

Щодо першого питання, то слід зазначити, що підприємства, які
функціонують в умовах ринкової економіки, можуть вирішувати в процесі
своєї фінансово-господарської діяльності різні завдання і ставити перед
собою різну мету. Так, метою створення неприбуткової організації може
бути розв’язання певних соціальних проблем, забезпечення функціонування
інших структурних одиниць у межах деякої підсистеми тощо. Метою
виробничо-господарської діяльності державного підприємства або такого,
що перебуває в комунальній власності, може бути участь у забезпеченні
економічного зростання певного регіону, забезпечення екологічного
захисту населення, відновлення природного середовища, якому було завдано
шкоди, та ін. Для суб’єктів підприємницької діяльності, тобто для
переважної більшості підприємств, які функціонують в умовах ринку, метою
створення є отримання прибутку, а мета фінансового менеджменту
формулюється залежно від основних стратегічних цілей підприємства і
основних економічних теорій, які існують на цей час і визначають мету та
завдання фінансового менеджменту.

Щодо управління грошовими коштами, то кругообіг капіталу на підприємстві
супроводжується рухом грошових коштів, внаслідок чого збільшується або
зменшується залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку
підприємства. При ефективному управлінні фінансами у підприємства не
виникають часті та непередбачувані потреби в поповненні грошових коштів
за рахунок банківських чи інших позик. Залишок коштів на рахунку
поповнюється надходженнями від реалізації продукції і зменшується в разі
оплати сировини, матеріалів, виплати заробітної плати, сплати податків
тощо.

1. Мета та завдання фінансового менеджменту

На сьогодні метою фінансового менеджменту, яка полягає в досягненні
цілей підприємства, є:

— досягнення і підтримання високого рівня конкурентоспроможності
підприємства;

— максимізація прибутку акціонерів (власників);

— забезпечення зростання обсягів реалізації продукції;

— максимізація ринкової вартості підприємства;

— забезпечення високих темпів економічного зростання;

— забезпечення високого рівня рентабельності виробничо-господарської
діяльності;

— максимізація прибутку підприємства;

— мінімізація витрат тощо.

Оскільки метою створення суб’єктів підприємницької діяльності є
отримання прибутку, основною метою фінансового менеджменту тривалий час
вважали мак-симізацію прибутку підприємства. Однак численні приклади
невдалої інвестиційної політики відомих корпорацій свідчили про те, що
значні прибутки не можуть забезпечити стабільне економічне зростання
підприємства і добробут акціонерів, якщо розподіл прибутку та його
використання не були ефективними.

Про зростання підприємства та підвищення зацікавленості до нього
інвесторів свідчать збільшення ринкової вартості його акцій, а отже,
ринкової вартості самого підприємства.

Отже, основною метою фінансового менеджменту на підприємстві більш
доцільно вважати максимізацію ринкової вартості підприємства, оскільки
досягнення цієї мети, як правило, свідчить про значний економічний
потенціал підприємства, забезпечення добробуту акціонерів, максимальні
та стабільні прибутки.

Навпаки, максимальний прибуток не завжди приводить до максимізації
ринкової вартості підприємства, оскільки неефективне використання
прибутку і недостатній рівень капіталізації можуть призвести до відпливу
акціонерів, зниження темпів економічного зростання підприємства, а отже,
до падіння його ринкової вартості.

До основних завдань фінансового менеджменту відносять:

• планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

• формування необхідної ресурсної бази;

• оцінка ефективності капіталовкладень і забезпечення їх фінансування на
найбільш вигідній основі;

• управління грошовими фондами підприємства;

• забезпечення ведення кваліфікованого бухгалтерського обліку;

• формування й реалізація ефективної податкової політики;

• характер взаємовідносин з інвесторами.

Планування фінансово-господарської діяльності підприємства включає
розробку і реалізацію коротко-та довгострокових фінансових планів, які є
невід’ємною й важливою частиною загального плану економічного розвитку
підприємства. Розробка поточних фінансових планів потребує вивчення
специфіки кругообігу оборотного капіталу на підприємстві, а також
докладного аналізу структури та ефективності його використання в
попередні періоди.

Довгострокове фінансове планування пов’язано з використанням значного
обсягу фінансових ресурсів протягом тривалого часового періоду,
супроводжується значними ризиками і тому потребує тривалої й напруженої
праці багатьох фахівців у галузі фінансового аналізу, планування та
прогнозування. Фінансове планування передбачає розробку кошторисів
капіталовкладень та поточних витрат, складання середньо- та
довгострокових прогнозів, формування цінової політики, здійснення
аналізу ефективності капіталовкладень, розробку планів щодо придбання
інших підприємств чи реалізації власних підрозділів.

Формування необхідної ресурсної бази передбачає здійснення оцінки
наявних у підприємства активів та джерел фінансування, величини та
складу фінансових ресурсів, необхідних для підтримання економічного
потенціалу підприємства на належному рівні й забезпечення його
подальшого розвитку, вивчення джерел додаткового фінансування, контроль
за станом та використанням фінансових ресурсів, емісійну діяльність на
фінансовому ринку.

Оцінка ефективності капіталовкладень — необхідний і важливий етап у
процесі формування довгострокових фінансових планів, які, як правило,
передбачають нарощення виробничого потенціалу підприємства інвестуванням
значних коштів у необоротні активи. У разі проведення такої оцінки
визначають основні параметри інвестиційного проекту, зокрема майбутніх
обсягів реалізації, операційних витрат і обсягів фінансування,
здійснюють розрахунок відносних показників рентабельності капіталу та
виробничого процесу; оцінюють вартість джерел фінансування та отримують
узагальнюючі оцінки ефективності вкладення коштів.

Управління грошовими фондами підприємства зосереджується переважно на
управлінні грошовими розрахунками в процесі отримання та погашення
позик, емісії та погашення цінних паперів, розрахунків з
підприємствами-дебіторами, акціонерами, трудовим колективом, бюджетом і
неможливе без організації та підтримки взаємовідносин з комерційними,
інвестиційними банками, іншими фінансово-кредитними установами,
пенсійними фондами, страховими компаніями тощо. Воно передбачає також
управління залишком коштів на розрахунковому рахунку, страховим запасом
у вигляді високоліквідних цінних паперів та контроль за рухом грошових
коштів у процесі реалізації інвестиційних проектів.

Забезпечення ведення кваліфікованого бухгалтерського обліку є дуже
важливою функцією фінансового менеджера, оскільки на даних первинної
бухгалтерської документації та фінансових звітів ґрунтуються висновки
фінансових аналітиків, які, у свою чергу, є основою для прийняття
фінансових рішень менеджерами підприємства.

Формування й реалізація ефективної податкової політики потребує від
фінансових менеджерів знання податкового та управлінського обліку,
чинних законодавчої та нормативної бази і сприяють зниженню податкового
тиску, зменшенню обсягу податкових платежів, а отже, збільшенню обсягу
фінансових ресурсів, що залишаються в розпорядженні підприємства і
можуть бути використані для його подальшого розвитку.

Податкова політика підприємства включає комплекс заходів, спрямованих на
зменшення об’єкта оподаткування й формування грошового потоку податкових
платежів, найбільш сприятливого для підприємства. Оскільки податок на
прибуток, з одного боку, є одним із основних податків, які сплачує
підприємство, а з другого — найбільш регульованим із боку підприємства,
управління податками полягає в основному у формуванні ефективної
політики щодо сплати податку на прибуток.

Велике значення в процесі управління податками мають також пільги по
оподаткуванню, на які може розраховувати підприємство і які може
отримати згідно з чинним законодавством.

Характер взаємовідносин менеджменту підприємства з потенційними та
реальними інвесторами, зокрема з акціонерами, суттєво впливає на процес
залучення джерел фінансування, оскільки капітал підприємства може
формуватись за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел.

З одного боку, реінвестування прибутку є відносно дешевим і одним із
оптимальних способів фінансування, оскільки при цьому не здійснюються
витрати на додаткову емісію акцій, а отже, не збільшується вартість
акціонерного капіталу. З другого боку, акціонери, як правило, прагнуть
отримувати високі дивіденди, що приводить до зростання ринкової ціни
акцій, проте обмежує можливості підприємства щодо реінвестування
прибутку в розвиток підприємства. Тому менеджери підприємства, формуючи
взаємовідносини з інвесторами, повинні враховувати прагнення акціонерів
отримувати високі дивіденди, що забезпечить велику ціну акцій на
фінансовому ринку і стійкий інтерес потенційних інвесторів до цього
підприємства.

У процесі управління фінансами підприємства фінансовий менеджер крім
виконання наведених вище функцій здійснює регулювання та координацію
діяльності підрозділів фінансової служби підприємства, а також
забезпечує контроль за виконанням складених фінансових планів і
реалізацією прийнятих управлінських рішень.

2. Управління грошовими коштами

При збалансованому в часі грошовому потоку при звичайній діяльності
підприємства, яка не супроводжується розширенням обсягів виробництва,
залишок коштів на рахунку разом зі страховим запасом у вигляді ліквідних
цінних паперів, як правило, достатній для здійснення поточних виплат.

t

r

t

hA

???????¤?¤?$???????Ae?и нате, що деякі зобов’язання підприємства є
коштами, які тимчасово перебувають у розпорядженні підприємства на
безоплатній основі (кредиторська заборгованість по заробітній платі,
перед засновниками тощо), середня вартість ресурсів (докладно про це
йдеться в § 9.5), розрахована на основі вартості власних та позикових
коштів, може бути значною.

Формування страхового запасу у вигляді ліквідних цінних паперів зменшує
витрати, пов’язані з утриманням необхідного для забезпечення ліквідності
та платоспроможності підприємства рівня високоліквідних активів. Однак
крім позитивного моменту при утриманні страхового запасу у вигляді
ліквідних цінних паперів — отримання доходу від володіння ними, купівля
– продаж цінних паперів супроводжується транзакційними витратами, які
зменшують загальний рівень прибутку від вкладення коштів у цінні папери.
Упущена вигода від утримання страхового запасу в грошових коштах
(втрати, пов’язані з тим, що грошові кошти знерухомлені та не приносять
прибутку) визначає, так звані альтернативні витрати на утримання залишку
грошових коштів. Останні порівнюють з витратами на зберігання
товарно-матеріальних запасів.

Збільшення середнього залишку грошових коштів на рахунку підприємства
призводить до зростання альтернативних витрат і одночасно зменшує ризик
втрати ліквідності. Зменшення залишку грошових коштів супроводжується
зменшенням витрат на їх утримання і зростанням ризику втрати ліквідності
та платоспроможності.

Управління залишком грошових коштів полягає у визначенні деякого
оптимального для підприємства рівня середнього залишку грошових коштів,
який дає змогу з одного боку, підтримувати платоспроможність
підприємства на належному рівні, а з другого — отримувати прибуток від
інвестування тимчасово вільних грошових коштів.

У цілому управління грошовими коштами на підприємстві включає:

• розрахунок фінансового циклу, або періоду обороту грошових коштів;

• аналіз руху грошових коштів та його прогнозування;

• визначення оптимального залишку грошових коштів і оптимізацію
розрахунків;

• складання бюджетів поточних надходжень і витрат тощо.

Фінансовий цикл, або період, протягом якого грошові кошти вилучені з
обороту, визначають на основі даних про тривалість виробничого циклу та
середній строк реалізації продукції. Аналіз руху грошових коштів
проводять на основі Звіту про рух грошових коштів.

При прогнозуванні грошових потоків розглядають можливі варіанти руху
грошових коштів, оцінюють відповідні їм імовірності та виявляють
позитивні або негативні тенденції, що дає можливість більш кваліфіковано
підходити до складання бюджетів поточних надходжень та витрат і приймати
ефективні управлінські рішення щодо управління оборотним капіталом
підприємства в цілому.

Для визначення оптимального залишку грошових коштів і оптим і зації
розрахунків використовують моделі Баумоля та Міллера — Орра, оскільки
завдання управління залишком грошових коштів можна трактувати як
завдання управління запасами грошових коштів, тобто управління запасами.
Альтернативні витрати можна розглядати як витрати на утримання запасів,
а транзакційні, пов’язані з перетворенням частини страхового запасу
ліквідних цінних паперів у грошові кошти, — як витрати на поповнення
запасів (на організацію замовлення).

Застосування моделі Баумоля для визначення оптимального залишку грошових
коштів передбачає виконання досить жорстких обмежень щодо руху грошових
коштів на підприємстві, а саме:

• рух коштів точно прогнозований;

• кошти витрачаються з постійною швидкістю;

• надходження коштів відбувається періодично і виключно за рахунок
реалізації цінних паперів.

Модель Баумоля дає можливість аналітично виразити залежність між
залишком грошових коштів та витратами на його утримання (рис. 1).
Оптимальний залишок грошових коштів, при якому витрати на його утримання
будуть мінімальними, розраховують за формулою

де Р — річні потреби в грошових коштах; Вт — транзакційні витрати,
пов’язані з перетворенням частини страхового запасу ліквідних пінних
паперів у грошові кошти; Ва — альтернативні витрати в процентах до
обсягу грошових коштів.

Рис. 1. Визначення оптимального залишку грошових коштів

Середній залишок грошових коштів на рахунку становить половину
оптимального залишку, якщо підприємство допускає мінімальний залишок на
рахунку, який дорівнює нулю, і (ОЗГК + МЗ): 2, якщо підприємство
підтримує мінімальний залишок (МЗ) на рахунку на деякому рівні.
Коливання залишку грошових коштів на рахунку за моделлю Баумоля (рис. 2)
визначається інтервалом [МЗ, ОЗГК + МЗ]. При зменшенні залишку до
мінімального рівня МЗ здійснюється продаж ліквідних цінних паперів в
обсязі ОЗГК і поповнення запасу грошових коштів. Кошти витрачаються до
моменту, коли залишок знову досягне мінімального значення і відбудеться
їх чергове поповнення.

Рис. 2. Рух грошових коштів згідно із моделлю Баумоля

Модель Міллера — Орра є більш прийнятною з практичного погляду, оскільки
враховує непередбачені коливання залишку грошових коштів на рахунку, що
є характерним для підприємств, які не можуть точно спрогнозувати
щоденний рівень надходжень та витрат.

Модель визначає інтервал між верхньою та нижньою межами коливання
залишку I, при якому мінімізуються сумарні витрати на утримання грошових
коштів на рахунку:

де В — транзакційні витрати; о — стандартне відхилення одноденного
чистого потоку грошових коштів; Ва — альтернативні витрати в процентах
до обсягу грошових коштів у розрахунку на день.

Середня величина залишку СЗ та точка повернення Р, що визначає рівень,
відносно якого залишок на рахунку може збільшуватись і зменшуватись у
певних межах, визначаються з таких виразів:

деМЗ — мінімальний залишок коштів на рахунку.

Коливання залишку грошових коштів, що відповідає моделі Міллера — Орра,
показано на рис. 3. Щодня в результаті здійснення господарських операцій
залишок коштів на рахунку змінюється. При збільшенні залишку до рівня,
який визначається верхньою межею коливання залишку (МХЗ = МЗ +І),
здійснюється купівля цінних паперів на суму (2 / 3) • I і зменшення
залишку до рівня, що визначається точкою повернення Р5. При зменшенні
залишку коштів на рахунку до мінімального рівня здійснюється продаж
цінних паперів на суму (1 / 3) • I і поновлення обсягу грошових коштів
до рівня Р.

Рис. 3. Рух грошових коштів згідно з моделлю Міллера — Орра

Отже, коливання залишку коштів на рахунку відбувається довільно, поки не
досягає максимального чи мінімального рівня. По досягненні верхньої або
нижньої межі коливання (які визначаються інтервалом I) залишок коштів на
рахунку повертається до рівня Р шляхом купівлі чи продажу цінних
паперів.

Висновки

Зі сказаного вище можна зробити наступні висновки:

Основною метою фінансового менеджменту на підприємстві більш доцільно
вважати максимізацію ринкової вартості підприємства, оскільки досягнення
цієї мети, як правило, свідчить про значний економічний потенціал
підприємства, забезпечення добробуту акціонерів, максимальні та
стабільні прибутки.

До основних завдань фінансового менеджменту відносять:

• планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

• формування необхідної ресурсної бази;

• оцінка ефективності капіталовкладень і забезпечення їх фінансування на
найбільш вигідній основі;

• управління грошовими фондами підприємства;

• забезпечення ведення кваліфікованого бухгалтерського обліку;

• формування й реалізація ефективної податкової політики;

• характер взаємовідносин з інвесторами.

Особливістю завдань, які вирішує менеджер у процесі управління грошовими
коштами підприємства, є їх оперативний характер і необхідність знаходити
компромісні рішення (як, наприклад, щодо формування залишку грошових
коштів, який би був, з одного боку, достатнім для забезпечення
платоспроможності, а з другого — не потребував значних витрат на його
утримання). Ці завдання ускладнюються в умовах нестабільного ринку, коли
підприємству важко спрогнозувати надходження коштів, оперативно вирішити
питання щодо короткострокового кредитування або інвестування коштів у
ліквідні цінні папери. У таких випадках особливого значення набуває
складання бюджетів поточних надходжень та витрат, які на основі
майбутніх чітко визначених у часі надходжень і витрат грошових коштів
дають змогу визначити рівень забезпеченості підприємства грошовими
коштами та своєчасно виявити потреби в додатковому фінансуванні. Такі
бюджети виступають не тільки необхідним елементом у системі управління
оборотним капіталом, а й відіграють важливу роль у процесі оперативного
фінансового планування.

У цілому, якість управління грошовими коштами підприємства суттєво
залежить не лише від кваліфікації фінансового менеджера, його уміння
планувати потребу в грошових коштах та оперативно приймати фінансові
рішення, а й від макроекономічної ситуації в державі та рівня розвитку
ринків цінних паперів, кредитних ресурсів і банківських послуг.

Список використаної літератури

Ковалев B.B. Введение в финансовый менеджмент. — М.: Финансы и
статистика, 2000. — 768 с.

Лихачева О.Н. Финансовое планирование на предприятии: Учеб.-практ.
пособие. — М.: Проспект, 2003. — 263 с.

Мочерний СВ., Устенко O.A., Чеботар СІ. Основи підприємницької
діяльності. — К.: Академія, 2001. — 280 с.

Павлова Л Л. Финансовый менеджмент. — М.: ИНФРА-М, 1996. —400 с.

Финансовый менеджмент: Теория и практика / Под ред. Е.С. Стоянова. — М.:
Перспектива, 1997. — 573 с.

Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф.
A.M. Поддєрьогін. — К.: КНЕУ, 2000. — 460 с.

Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: Підручник. – К.: Знання, 2006. –
439 с.

PAGE

PAGE 14

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020