Компетентність особистості – інтегрований компонент навчальних досягнень учнів (доповідь)

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com –
рефератний сайт №1 в Україні!

Реферати, контрольні роботи, курсові та дипломні роботи з 70-ти
напрямків. БЕЗКОШТОВНО!

ДОПОВІДЬ

на тему:

“Компетентність особистості – інтегрований компонент навчальних
досягнень учнів”

Структура доповіді

І. Вступна частина

ІІ. Основна частина

1. Головні складові життєвої компетенції учнів

2. Різновиди компетенції особистості

3. Шляхи формування компетентності учнів на уроках хімії

ІІІ. Підсумкова частина

Використана література

І. Вступна частина

Досягнення людиною життєвого успіху є однією з найважливіших проблем,
які постали перед людством у XXI столітті. Оскільки життєва
компетентність як властивість особистості, то випливає, що її можна
розвивати та вдосконалювати.

Елементи життєвої компетентності (знання, уміння і навички, життєвий
досвід, фізичний потенціал, задатки та здібності, риси характеру,
креативність та інтелект, духовність особистості) поєднуються у різних
конфігураціях для вирішення людиною конкретних завдань та розв’язання
проблем, які ставить перед нею життя.

Компетентність – це здатність приймати рішення й нести відповідальність
за їх реалізацію у різних галузях людської діяльності. Поняття
компетентності передбачає сукупність фізичних та інтелектуальних якостей
людини і властивостей, необхідних людині для самостійного й ефективного
виходу з різних життєвих ситуацій, щоб створити кращі умови для себе в
конструктивній взаємодії з іншими.

Отже, компетентність означає наявність знань про різні аспекти життя
людини, навичок творчого володіння інтелектуальним і фізичним
інструментарієм, здатності взаємодіяти з іншими людьми в різних
ситуаціях, враховуючи конфліктні; характеризує повноту, достатність та
адекватність здійснюваних дій, що базуються на наявності великих знань
та відповідного практичного досвіду. Під компетентністю сьогодні
розуміється інтегрована характеристика якостей особистості людини і
рівня її підготовки до виконання діяльності у певній галузі діяльності.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Головні складові життєвої компетенції учнів

Головні складові життєвої компетенції наступні:

…..
… активні вправи на уроці, як наКогнітивна
компетенція — це система здатностей, які визначають спроможність
особистості щодо адекватного і глибокого пізнання оточуючого світу
(природного і соціального середовища, самої себе). Вона охоплює
когнітивні, інтелектуальні здібності, знання та досвід особистості, риси
характеру (допитливість, уважність), мотивацію.

Емоційно-вольова компетенція — це сукупність здатностей, які визначають
спроможність людини керувати власними емоціями та активністю. Змістом
компетенції є здатності до осмислення власних емоційних станів,
конструктивного прояву емоцій, уникнення та усунення негативних емоцій,
самостійного формування та зміни мотивів, визначення оптимального мотиву
діяльності.

Творча компетенція — це сукупність здатностей, які включають здібності,
риси характеру (креативність, новаторство, наполегливість), знання, що
визначають спроможність людини до творчості, успішність творчої
діяльності, наявність її результатів.

Життєтворча компетенція — одна з найважливіших компетенцій особистості,
яка полягає в її здатності самостійно, свідомо і творчо визначати
(проектувати) і здійснювати власне життя. Найвищим рівнем розвитку
життєтворчої компетенції та життєвої компетентності є

Духовна компетенція — це сукупність духовних здатностей людини, які:

– обумовлюють її спроможність до самопізнання, саморозвитку,
самореалізації та самоконтролю;

– виражають її мораль (сукупність прийнятих нею моральних норм)
та моральність (здатність до власного морального пошуку),
спроможність шукати сенс свого життя, формувати свої життєві принципи та
цінності.

На основі базових компетенцій відбувається становлення похідних
(суспільно-центрованих) компетенцій, до яких належать соціальна,
соціально-рольова, комунікативна, інформативна, економічна, трудова (та
професійна), технологічна, екологічна, громадянська (політико-правова),
етнокультурна та організаційна компетенції.

Соціальна компетенція — це сукупність здатностей, які визначають рівень
соціабельності особистості, розуміння нею суспільства та соціальних
процесів, осмислення своєї причетності до них. Соціальна компетенція
охоплює особистісні якості (комунікабельність, відкритість, чуйність
тощо), знання, цінності та принципи особистості. Із соціальною тісно
пов’язані соціально-рольова та комунікативна компетенції.

Соціально-рольова компетенція — це практичне втілення соціальної
компетенції; система здатностей особистості, які визначають успішність
виконання нею соціальних ролей. Соціально-рольова компетенція включає не
лише знання, вміння та навички, які необхідні для визначення оптимальної
моделі виконання певної соціальної ролі (учня, студента, працівника,
керівника тощо), а й здатність засвоювати нові соціальні ролі (і
необхідні для цього вміння і навички) та здатність відмовлятися від
ролей, які заважають розвитку та нормальній життєдіяльності.

Комунікативна компетенція включає в себе сукупність здатностей,
пов’язаних зі спілкуванням, а саме: володіння рідною та іноземною
(іноземними) мовами; знання, вміння та навички, пов’язані Із
застосуванням засобів комунікації; наявність знань про психологічні
особливості спілкування, способи уникнення та розв’язання конфліктів.
Комунікативна компетенція включає анатомо-фізіологічні (артикуляційний
апарат), психологічні риси характеру (комунікативність, відкритість
тощо), розвиненість потреби у спілкуванні, мотивів спілкування), духовні
складові (ставлення до спілкування як до цінності, норми спілкування).

Інформаційна компетенція — це сукупність здатностей, які визначають
успішність участі особистості в різноманітних інформаційних процесах, що
відбуваються в суспільстві. Ця компетенція визначає спроможність
особистості шукати, опрацьовувати, використовувати, зберігати та
передавати різноманітну інформацію. Окремими проявами інформаційної
компетенції є володіння мовами (лексичний аспект), уміння користуватися
мережею Інтернет, бібліотеками, архівами; для учня ЇЇ проявами є вміння
вести конспекти уроків та книг, писати реферати, отримувати довідкову
інформацію.

Економічна компетенція — сукупність здатностей, які обумовлюють
успішність функціонування людини як суб’єкта економічних відносин,
передусім як споживача товарів та послуг та «продавця» власної робочої
сили. Економічна компетенція охоплює базові знання про механізми
ринкової економіки (попит і пропозицію), права споживачів; передбачає
формування таких рис характеру, як підприємливість, ініціативність,
ощадливість тощо.

Трудова (та професійна) компетенція — це компетенція, яка характеризує
особистість як суб’єкта трудової діяльності. Трудова компетенція
визначає загальні здатності особистості до праці, а професійна — до
конкретної сфери трудової діяльності, конкретної професії (професій),
виконання певних виробничих завдань, операцій. Трудова компетенція
включає ціннісне ставлення особистості до власної та чужої праці,
психологічні складові (риси характеру — працелюбність, відповідальність,
акуратність, охайність, ощадливість тощо), умінню і навички трудової
діяльності (сільськогосподарської, побутової, для хлопців — столярної,
слюсарної тощо), уявлення та інтереси, пов’язані з майбутньою професією.

Технологічна компетенція є сукупністю здатностей, які обумовлюють
успішність взаємодії особистості з техносферою (використання нею
технічних засобів, технологічних процесів, які застосовуються у побуті).
Ця компетенція включає в себе знання правил використання різноманітних
технічних приладів, які застосовуються в побуті, та техніки безпеки,
уявлення про позитивні й негативні впливи техніки на життя людини.

Екологічна компетенція — це сукупність здатностей, які обумовлюють
спроможність особистості гармонійно співіснувати з природним
середовищем; мінімізувати шкоду, якої життєдіяльність людини може
завдавати живій і неживій природі, й водночас небезпеку, яку природне
середовище може становити для особистості. До складу цієї компетенції
входять знання (про природне середовище, функціонування біосфери та її
взаємодію з техносферою), вміння та навички (природозбереження, захисту
себе від негативного впливу техносфери), ставлення до природи як до
однієї з найбільших цінностей людського життя.

Громадянська (політико-правова) компетенція — це
сукупність здатностей, які визначають рівень політичної та правової
культури особистості, її правову освіченість (знання законодавства),
міру і успішність її політичної активності, відповідність її
життєдіяльності правовим принципам, установленим державою (з точки зору
цивільного, адміністративного, кримінального законодавства тощо).

Етнокультурна компетенція детермінує успішність особистості як творця і
охоронця, носія національної культури та успішність її взаємодії з
представниками інших культур.

2. Різновиди компетенції особистості

У цьому розумінні зміст поняття «життєва компетентність» віддаляється
від суспільства і наближається до самої особистості; якщо ми визнаємо
життєву компетентність як особистісну властивість людини, то нам легше
визнати, що цю особистісну властивість можна розвивати та
вдосконалювати.

На нашу думку, життєва компетентність виконує дві основні функції —
забезпечує життєздатність та життєстійкість.

Життєздатність — це Життєстійкість — це

.V:

0омпетенція — це сукупність здатностей, які включають здібності, риси
характеру (креативність, новаторство, наполегливість), знання, що
визначають спроможність людини до творчості, успішність творчої
діяльності, наявність її результатів.

Духовна компетенція — це сукупність духовних здатностей людини, які:

– обумовлюють її спроможність до самопізнання, саморозвитку,
самореалізації та самоконтролю;

Трудова ( та професійна) компетенція — це компетенція, яка характеризує
особистість як суб’єкта трудової діяльності. Трудова компетенція
визначає загальні здатності особистості до праці, а професійна — до
конкретної сфери трудової діяльності, конкретної професії (професій),
виконання певних виробничих завдань, операцій. Трудова компетенція
включає ціннісне ставлення особистості до власної та чужої праці,
психологічні складові (риси характеру — працелюбність, відповідальність,
акуратність, охайність, ощадливість тощо), умінню і навички трудової
діяльності (сільськогосподарської, побутової, для хлопців — столярної,
слюсарної тощо), уявлення та інтереси, пов’язані з майбутньою професією.

3. Шляхи формування компетентності учнів на уроках хімії

Однією з найважливіших компетенцій є організаційна компетенція,
розвивати яку потрібно на будь-якому уроці. Так, корисними при вивченні
хімії є так звані технологічні карти вивчення теми, наявність яких дає
змогу учневі стати активним учасником створення плану, самому спланувати
свій час для ефективного вивчення теми.

Для набуття учнями таких важливих компетенцій, як комунікативна,
соціальна та соціально-рольова, необхідні завдання, тісно пов’язані з
дорослим життям.

Для розвитку критичного мислення необхідно постійно ставити учня в
ситуацію аналізу та вибору.

Однією з найважливіших форм розвитку творчої компетентності особистості
на уроках з хімії є практичні роботи. Найчастіше вони проводяться на
15-20 хвилин на уроці закріплення знань. Кожна з них включає в себе або
завдання творчого характеру, або знання з інших предметів.

Однією з важливих форм набуття життєвої компетентності є евристичність
навчання, застосування на уроці завдань оціночного плану, прикидок, коли
або дані завдання треба взяти з життя, самому, або проміжні результати
потребують округлення, припущення для полегшення розв’язку.

Виконуючи дві найважливіші функції – життєздатність та життєстійкість,
життєва компетенція дає шлях особистості до розвитку та творчого
відтворення себе, своїх сутнісних характеристик, якостей, спроможність
«не втратити себе», протидіяти різноманітним зовнішнім негативним
впливам, зберігати свою цілісність та неповторність.

Проблема набуття особистістю життєвої компетентності, розвитку її
здатностей щодо осмисленого збереження та самостійного і творчого
відтворення власної життєдіяльності в усіх її проявах (діяльності,
спілкуванні, пізнанні, відносинах), та сферах (економічній, соціальній,
політичній, культурно – дозвіллєвій, сімейній, побутовій), свідомого
визначення та здійснення свого життя.

ІІІ. ПІДСУМКОВА ЧАСТИНА

Отже, одна з основних пріоритетних соціальних якостей особистості –
компетентність. Досягнення людиною життєвого успіху є однією з
найважливіших проблем, які постали перед людством у XXI столітті.

По словнику Ожегова С.І. «компетентна – знаюча, обізнана, авторитета у
певній області людина».

Складна компетентність, яка формує поняття життєвої компетентності, -це
професійні навички, освіченість, ініціативність, громадськість,
патріотизм, почуття власної гідності, впевненість у собі,
відповідальність за прийняті рішення, повага до думки інших людей,
взаємини, правові навички, навички поведінки, безпеки, досвід
самореалізації, саморозвитку, адаптованість у сучасному світі.

Розглядаючи компетентність як властивість особистості, слід визнати, що
її можна розвивати та вдосконалювати.

Однією з найважливіших компетенцій є організаційна компетенція,
розвивати яку потрібно на будь-якому уроці. Так, корисними при вивченні
математики є так звані технологічні карти вивчення теми, наявність яких
дає змогу учневі стати активним учасником створення плану, самому
спланувати свій час для ефективного вивчення теми.

Список використаної літератури

Життєва компетентність особистості / За ред. Л.В. Сохань, І.Г. Сохань,
Г.М. Несен. – К.: – Богдана,2003. – 520 с.

М’ясоїд П.А. Загальна психологія. – К.: Вища шк., 2000. – 479 с.

Растянников А.В., Степаньев С.Ю., Ушаков Д.В. Рефлексивное развитие
компетентностей в современной школе. – М, 2002.

Сохань Л., Сохань И. Время Нового Мира и человек. – К., 2001. – 131 с.

Павлютенков Є.М.. Орієнтуватися на життєву компетентність людини. Школа
життєтворчості особистості: Науково-методичний збірник / Ред.кол.
В.М.Доній (голова), Г.М.Несен (заст.голови), І.Г.Єрмаков (наук.ред.) та
ін. – К.: ІСДО, 1995.– 480с.

Манушин Э.А. // Педагогика. – 1996. – №1.С. 125)

Зинкевич-Евстигнеева Т., Пестовская И., Пискунов А. Рождение личности.
// Школьный психолог. – №4, 2000 г., / – 175 с.

Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: структурно-генетичний підхід.
– К., 2002.

PAGE

PAGE 4

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter