Картографічна інфраструктура України: суть, властивості, етапи розвитку, стан і перспективи

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Картографічна інфраструктура України: суть, властивості, етапи
розвитку, стан і перспективи”

ПЛАН

Вступ

1. Структура та сучасний стан картографічої інфраструктури України

2. Українська картографія та картографічна інфраструктура в розвитку,
сучасний стан та перспективи розвитку

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Українська картографічна мережа – це розподілена геоінформаційна система
для виробництва, постачання і використання геопросторових даних на
основі стандартного мережевого Internet-доступу.

Технологічно Українська картографічна мережа – це сукупність
розподілених серверів баз цифрових картографічних даних, програмних
засобів WEB-картографування, створення і використання інтерактивних
електронних карт в інформаційно-довідкових, кадастрових, моніторингових,
навігаційних та інших системах.

Організаційно Українська картографічна мережа в Internet є об’єднання
підприємств зі створення нової інфраструктури для виробництва,
постачання і використання геопросторових даних на основі
WEB-картографування та Internet-взаємодії.

Геоінформаційні ресурси картографічної мережі являють собою цифрову
карту України масштабу 1:500 000, областей та Автономної Республіки Крим
масштабу 1:200 000, окремих міст масштабів  1:2 000, 1:5 000, 1: 10 000.

Актуалізація цифрових карт в Internet виконується в on-line-режимі з
моменту змін ситуації на місцевості, на відміну від традиційних
паперових карт, що оновлюються раз на 5-10 років.

1. Структура та сучасний стан картографічої інфраструктури України

На сьогодняшній день на головному вузлі картографічної мережі
зареєстровано 34 учасники мережі (постачальники та постійні користувачі
геопросторових даних), зокрема: публікація геоінформаційних даних на
сервері – 28; обслуговування диспетчерських систем – 5; офісна
автоматизація – 1. В мережі функціонує 5 фізичних, 22 віртуальних
картографічних сервери для відповідних регіонів України.

Широке впровадження Internet технологій в усіх сферах діяльності не
обійшло увагою одну з самих інформаційних сфер — картографію. На зміну
традиційних паперових карт прийшли цифрові карти. Цифрова карта, в
більшості випадків, представляє собою добре організовану базу даних, яку
використовують в інтерактивних геоінформаційних системах для управління
територіями, природними ресурсами, бізнесом, прогнозування, моніторингу,
отримання інформаційно-довідкової інформації тощо.

   На сьогоднішній день все більш трудомісткою стає організація і
підтримка в актуальному стані цифрових картографічних банків даних. Це в
першу чергу зв’язано з необхідністю їх постійного оновлення, доступу до
ресурсів в реальному часі. Крім цього, місця концентрації створення і
підтримки в актуальному стані цифрових картографічних ресурсів розкидані
по всій території. В зв’язку з цим, в даному проекті, передбачається
наблизити ці ресурси в просторі і часі до користувача на основі
використання розподілених баз даних, постійного оновлення, використання
стандартного мережевого доступу.

   Таким чином, метою проекту є створення картографічної мережі
відкритого типу в середовищі Internet, підтримка її в актуальному стані
для забезпечення просторовими даними інформаційних і автоматизованих
систем, юридичних та фізичних осіб відповідною інформацією.

   Проект передбачає, що користувачами системи можуть бути клієнти
(інформаційні системи, юридичні і фізичні особи) і постачальники
інформації або виступати одночасно і клієнтом і постачальником.

В основі реалізації проекту закладені такі принципи

Системність та комплексність в створенні відкритих територіальних
картографічних ресурсів.

Максимальне використання існуючих картографічних ресурсів.

Забезпечення постійного оновлення картографічних ресурсів на місцях і
відповідальності за їх достовірність.

Забезпечення користувачів механізмом створення, збереження, підтримки
персональних просторових даних з доступом до загальних ресурсів.

Забезпечення користувачів механізмом підтримки власних клієнтів
(інформаційних і автоматизованих систем, юридичних та фізичних осіб).

Відкритість архітектури системи для подальшого її розвитку.

Забезпечення високої ступіні безвідмовності системі.

При плануванні та побудові мережі виділяють два типи серверів, що
відрізняються за своїм призначення — абонентські сервери та резервні
сервери.

Абонентські сервери забезпечують обслуговування клієнтів та
постачальники інформації картографічної мережі. Кожен клієнт може мати
доступ до декількох абонентських серверів, та вибирати потрібний, в
залежності від наявних карт та завантаженості.

Резервні сервери забезпечують відновлення даних абонентських серверів, в
разі виходу з ладу апаратного забезпечення. Також, клієнти що
обслуговувались втраченим сервером, на час його відсутності,
обслуговуються резервним сервером. Але поновлення інформації
постачальниками та зміна власних даних користувачами на резервних
серверах заборонена.

Для обмеженого кола клієнтів достатньо одного абонентського сервера, що
буде встановлено в локальній мережі користувача. Але, навіть такі
сервери повинні входити до складу єдиної мережі. Що забезпечить їх
власникам — доступ до ресурсів всієї мережі, поновлення даних на сервері
та територіальну незалежність (доступ до картографічних даних з
віддалених офісів то що ), а іншим користувачам картографічної мережі —
абонентські сервери, з певним набором карт. Крім того, в разі виходу з
ладу серверу, його власники отримають доступ до резервного серверу
мережі.

Таким чином абонентські сервери поділяються на локальні та опорні.

Локальні, як правило забезпечують потреби власників сервера та
користувачів, що мають обмежені потреби в картографічних даних та не
створюють великого навантаження. Сервер можна встановити у місцевого
провайдера Інтернет, що забезпечить зручний доступ до нього всіх
користувачів.

Опорний сервер забезпечує картографічними даними велику кількість
клієнтів, та може виконувати функції резервного серверу для певної
кількості локальних серверів. Саме з опорними серверами працюють
постачальники інформації та на них розміщено головну копію
інформаційного наповнення. Опорні сервери повинні знаходитись у
провайдерів Інтернет, що мають власну розгалужену мережу та надають
послуги регіональним провайдерам.

Малюнок 1. Приклад побудови єдиної картографічної мережі.

   

Синхронізація даних, між серверами мережі, відбувається автоматично
через задані проміжки часу (в залежності від пропускної спроможності
каналу та рангу сервера).

   Початкове розгортання мережі можливе при використанні одного
абонентського та резервного серверів. Далі, в залежності від потреб
користувачів та постачальників інформації, кількість серверів
збільшується.

2. Українська картографія та картографічна інфраструктура в розвитку,
сучасний стан та перспективи розвитку

До 1991 р. картографування України було складовою частиною загального
комплексу топографо-геодезичних і картографічних робіт, що проводились в
СРСР. 1 листопада 1991 р. з метою забезпечення господарства України
топографо-геодезичними матеріалами, картографічною продукцією та
створення основи Державного кадастру було утворене Головне управління
геодезії, картографії та кадастру України (скорочено —
Укргеодезкартографія). Створення Укргеодезкартографії фактично співпало
з проголошенням незалежності України. Наприкінці 1999 р. у зв’язку зі
зміною структури уряду Укргеодезкартографія була реорганізована у
Департамент геодезії, картографії та кадастру Міністерства екології та
природних ресурсів України. Структурними підрозділами нинішньої
цивільної картографо-геодезичної служби є 39 підприємств, які займаються
створенням та оновленням топографічних карт, картографічних творів
широкого користування та їх тиражуванням.

Вся територія України покрита топографічними картами масштабів 1:1 000
000, 1:500 000, 1:200 000, 1:100 000, 1:50 000, 1:25 000, 1:10 000. На
окремі райони є топографічна зйомка масштабу 1:5 000, а на майже 50 %
міст і містечок — масштабу 1:2 000. Крім державної
картографо-геодезичної служби створенням топографічних карт займається і
Військово-топографічне управління Збройних Сил України.

Проблемою топографічного забезпечення України є старіння інформації на
топографічних картах, що викликане скороченням обсягів бюджетного
фінансування в умовах економічної нестабільності. Особливо застарілими є
топографічні карти масштабів 1:1 000 000, 1:500 000, 1:200 000.

У 1993 р. прийнято рішення про видання топографічних карт українською
мовою, адже до цього всі топокарти видавались російською мовою. Проте на
сьогоднішній день українською мовою підготовлено лише незначну їх
кількість.

Видання карт державною мовою поставило перед картографами завдання щодо
упорядкування передачі географічних назв українською мовою. Розроблено
значну кількість інструкцій з передачі географічних назв зарубіжних
країн українською мовою, а також інструкцію з передачі українських назв
латинкою.

Тематичне картографування в Україні до 1991 р. здійснювалось у рамках
загальносоюзних програм. Найзначніші результати були досягнуті в
геологічному картографуванні. Територія України була покрита наступними
серіями багатоаркушевих карт:

державні геологічні карти СРСР масштабів 1:1 000 000 та 1:200 000;

державна гідрологічна карта СРСР масштабу 1:200 000;

комплексна геологічна карта Української РСР масштабів 1:50 000 і 1:25
000;

геологічні карти Української РСР масштабу 1:50 000;

карти до кадастру підземних вод СРСР масштабу 1:500 000;

карти природної захищеності підземних вод масштабу 1:200 000.

Серед інших тематичних карт можна згадати серію карт ґрунтів масштабу
1:200 000, що була видана наприкінці 60-х рр. До здобутків тематичного
картографування України слід обов’язково віднести «Атлас природних умов
і природних ресурсів Української РСР» (1978 р.), який свого часу
розроблявся як перший том Національного атласу УРСР.

У 90-х рр. обсяги видань тематичних карт і атласів значно скоротились.
Найчисельнішими серед них і надалі залишаються геологічні карти, але
вони все частіше створюються за комп’ютерними технологіями і
роздруковуються лише на плотері не великою кількістю примірників.
Загострення екологічних проблем суспільства зумовило появу низки
довідкових та науково-популярних екологічних карт і атласів (карта
«Електричні мережі України», «Атлас Чорнобильської зони відчуження»
тощо).

Інститут географії Національної Академії наук України випустив у 2000 р.
електронний атлас України, який містить п’ять тематичних інформаційних
блоків: вступ, природні умови та природні ресурси, населення, економіка,
екологія. Всього в атласі 178 карт, 200 графіків, 110 слайдів. Основний
масштаб карт — 1:3 000 000, додаткові — 1:5 000 000 і 1:6 000 000. Атлас
подає обширну сучасну інформацію про Україну.

Актуальною задачею, яка стоїть зараз перед українськими картографами, є
розроблення та видання національного атласу.

Виданням карт широкого користування в Україні нині займається відносно
невелика кількість організацій як державних (10-12), так і приватних
(8-10).

Провідне місце належить державному науково-виробничому підприємству
(НВП) «Картографія» (Київ), тематика видань якого охоплює всі види
картографічної продукції. Підприємство було засноване ще у 1944 р. як
Київська картографічна фабрика, пізніше називалась фабрика № 1 ГУГК
СРСР. Із 1977 р. підприємство функціонує як картографічне видавництво
без власної поліграфічної бази, що було пов’язано крім іншого з
будівництвом та початком діяльності Вінницької картографічної фабрики.

У перші роки незалежності НВП «Картографія» змушене було вирішувати
проблему картографічного забезпечення навчального процесу в
загальноосвітній школі, адже раніше майже всі навчальні атласи та карти
розроблялися у Москві. Навчальна тематика (атласи з географії та
історії, контурні карти, стінні карти) займає значне місце у тематиці
видань підприємства. Останнім часом зросла частка карт і атласів міст,
автомобільних шляхів. Протягом 1999-2000 рр. видано близько тридцяти
планів міст, готується до видання ще приблизно така ж кількість. Для
найбільших міст видаються атласи різних типів і форматів. Це і атласи
міст з відображенням кожного будинку (Київ, Одеса, Львів), і кишенькові
атласи (Харків, Донецьк, Київ, Львів). Стрімко зростає частка видань
атласів і карт автошляхів.

L

?

?

?

:

L

?

?

?

&

ністративні карти світу, України, окремих областей та регіонів. На
замовлення відомств і наукових установ підприємство видало багато
тематичних карт і атласів. Варто тут відзначити фундаментальний
науково-довідковий «Атлас сніжно-льодових ресурсів світу». Підприємство
також готує до видання рельєфні карти та глобуси. З початку 1998 р.
підприємство повністю перейшло на комп’ютерні технології створення карт.

Київська військово-картографічна фабрика Міністерства оборони України
спеціалізувалась на створенні та тиражуванні топографічних карт, але в
умовах конверсії військового виробництва з початку 90-х рр. почала
видавати карти широкого користування. На базі оригіналів топографічних
карт масштабу 1:200 000 з 1993 р. регулярно видаються топографічні карти
серії «Області України» цього ж масштабу. Карти видаються російською
мовою (як на вихідних матеріалах) і лише карти областей західного
регіону публікуються українською мовою. Обсяги продажу топографічних
карт областей масштабу 1:200 000 нині порівняно з серединою 90-х рр.
скоротилися. Останнім часом фабрика започаткувала видання топографічних
карт регіонів України масштабу 1:100 000, яке здійснюється на основі
оригіналів топокарт цього ж масштабу. Недоліком цих серій карт є
застарілість географічної інформації, яка часто має десяти-двадцятирічну
давність. На основі топографічних карт масштабу 1:200 000 Київська
військово-картографічна фабрика видає регіональні атласи автошляхів
(фактично це є нарізана топографічна карта). Видано декілька планів
міст. Карти і атласи фабрика готує до видання за традиційними
технологіями.

Третім видавцем карт широкого користування було Українське
аерогеодезичне підприємство (Київ), яке займалося топографо-геодезичними
роботами і створенням топографічних карт і планів. Видання карт для
населення (передусім туристичних) було започатковано на підприємстві у
другій половині 80-х рр. на основі топографічних карт в основному
середнього масштабу. У 90-х рр. Українське аерогеодезичне підприємство
неодноразово видавало карту автошляхів України масштабу 1:1 000 000,
намагалось започаткувати на основі топографічних карт серію обласних
загальногеографічних карт масштабу 1:200 000 (видано лише карти трьох
областей), видало низку великомасштабних туристичних карт. На основі
реструктуризації підприємства, що була проведена у 1993-1998 рр.,
утворено десять нових підприємств, (у т.ч. три у Києві), які займаються
аерозніманням, геодезією, картографією та кадстром. Основним видавцем
карт серед них нині є Державне науково-виробниче підприємство
«Аерогеодезія» (Київ), яке разом з НВП «Картографія» видало декілька
аркушів туристичної (топографічної) карти масштабу 1:100 000 українською
мовою. Ці карти, на відміну від видань Київської
військово-картографічної фабрики, містять оновлену топографічну
інформацію. Значне місце в асортименті картографічної продукції
«Аерогеодезії» займають плани міст, передусім Криму. Нині підприємство
починає освоювати комп’ютерні технології створення карт.

Приблизно до 1993-1994 рр. другим виробником картографічної продукції в
Україні після НВП «Картографія» була Вінницька картографічна фабрика
(нині Державна картографічна фабрика), що побудована у 1973 р. Фабрика
була найбільшою в СРСР за виробничими потужностями і друкувала передусім
багатомільйонні тиражі навчальних атласів і контурних карт.
Картографічний підрозділ фабрики до 1991 р. розробляв і готував до
видання на деякі області України та Росії весь спектр тогочасних видань:
загальногеографічні, політико-адміністративні, туристичні (оглядові та
маршрутні) карти, плани міст тощо, а також на замовлення готував до
видання тематичні карти і атласи. Із середини 90-х рр. фабрика різко
скоротила випуск власних картографічних видань і нині їх не видає.

Інші державні топографо-геодезичні підприємства видрукували лише
поодинокі карти, як правило на свій регіон. Серед них можна відзначити
підприємство «Східгеоінформ» (Харків).

З 1991 р. працює приватне картографічне видавництво «Мапа» (перша назва
«Мапа ЛТД») (Київ), яке ще за часів СРСР велику увагу приділяло темі
національного відродження. З 1992 р. підприємство регулярно видає
політико-адміністративну карту України масштабу 1:2 000 000. У 1993 р.
побачив світ українською та англійською мовами атлас «Українці. Східна
діаспора». Значною подією в картографуванні України стало у 1994 р.
видання «Україна. Оглядова мапа» масштабу 1:1 000 000, яка була створена
на основі топографічної карти цього ж масштабу із врахуванням змін як у
стані місцевості, так і в територіальному устрої. Складовою частиною
карти є оригінальні карти-врізки з історії української державності та
текстова частина у вигляді брошури, яка містить коментарі до історичних
карт та покажчик географічних назв, перелік перейменувань найбільших
поселень.. Видавництво «Мапа» розробило та видає серію навчальних
атласів з історії України, мальований географічний атлас України для
молодших школярів, серію обласних краєзнавчих атласів «Мала
Батьківщина». У доробку видавництва є низка тематичних карт і атласів, у
т.ч. — атлас автошляхів України дрібного масштабу. У 2000 р. «Мапа»
опублікувала факсимільне видання «Спеціальної карти України» масштабу
близько 1:450 000, створеної у 1650 р. Ґ. Бопланом. Для цього видання
розроблено покажчик назв об’єктів, відображених на карті, з їх
ідентифікацією щодо сучасних назв. Видавництво працює за комп’ютерними
технологіями.

У другій половині 90-х рр. розпочало свою діяльність акціонерне
товариство «Інститут передових технологій» (Київ), основну частину
видань якого становлять навчальні атласи з географії та історії,
контурні карти. Підприємство видало карту Криму масштабу 1:310 000,
політико-адміністративну карту України масштабу 1:800 000, план Києва,
атлас «Погляд на Україну». На більшості карт подається відмивка рельєфу.
З початку заснування видавництво працює за комп’ютерними технологіями.

Серед інших приватних картографічних фірм можна відзначити київське
видавництво «Географіка» (видання дрібномасштабних карт і атласів
автошляхів України з елементами реклами), а також тернопільське
видавництво «Дедра» (виключне видання рекламних планів міст). Частина
книжкових видавництв випускає контурні карти («Абрис», «Ранок»,
«Фортуна»).

Основний сегмент картографічного ринку України сьогодні займає навчальна
продукція (атласи та контурні карти), збут якої найбільш гарантований.
Тому тут спостерігається високий рівень конкуренції між основними
виробниками. Видання настінних шкільних карт дуже обмежене у зв’язку з
відсутністю у школах коштів на їх придбання. Міністерство освіти, що
повинне фінансувати видання стінних карт, не в змозі виділити необхідні
кошти.

Найбільш динамічно в останні два роки розвивається видання планів і
атласів міст, а також карт і атласів автошляхів. Безумовний лідер цих
напрямків НВП «Картографія», яка започаткувала нову серію планів міст
України в єдиних умовних знаках із стандартизованим змістом.
Використовуючи можливості ГІС-картографування, «Картографія» на основі
створених базових електронних карт готує до видання зразу декілька
творів — атлас міста з відображенням кожного будинку формату А-4, атлас
міста для автолюбителів меншого формату, атлас міста кишенькового
формату, туристичний план міста, план центральної частини міста більшого
масштабу, настінний план міста тощо. Плани міст «Аерогеодезії» створені
на основі і з детальністю топографічних планів. Вони підготовлені до
видання за допомогою традиційних технологій і характеризуються невисоким
рівнем дизайнерського оформлення. Видання планів міст іншими
картографічними фірмами обмежується кількістю 1-3 міста (Київська
військово-картографічна фабрика, «Мапа», «Інститут передових
технологій», «Географіка»). Рекламні видання планів чи схем міст, де
рекламні матеріали переважають саме картографічне зображення, ми не
розглядаємо. Лише зазначимо, що в картографічному відношенні це, як
правило, примітивні схеми.

Атласи автошляхів представлені виданнями НВП «Картографія», «Мапи»,
«Географіки», Київської військово-картографічної фабрики. З 1996 р. НВП
«Картографія» видає «Атлас автошляхів України» масштабу 1:500 000, який
є сьогодні найдетальнішим і той же час уже морально застарілим, оскільки
підготовлений за старими підходами та за традиційними технологіями. У
2000 р. «Картографія» випустила новий атлас України масштабу 1:1 000
000, котрий вважається найкращим. Незважаючи на вдвічі менший масштаб
загальна навантаженість нового атласу автошляхами та населеними пунктами
лише дещо уступає попередньому. Новий атлас доповнюється картами околиць
великих міст у масштабі 1:200 000 (28 карт). Шляхом механічного
збільшення атласу масштабу 1:1 000 000 підготовлено Атлас автошляхів
України масштабу 1:775 000 більшого формату. Свою нішу на ринку займають
атласи автошляхів дрібніших масштабів видавництв «Мапа» і «Географіка».

Регіональні атласи автошляхів представлені низкою видань Київської
військово-картографічної фабрики, які підготовлені на основі
топографічної карти масштабу 1:200 000, та атласом автошляхів Криму
масштабу 1:300 000 НВП «Картографія».

Серед карт автошляхів України довший час кращою та найбільш тиражною
була карта масштабу 1:1 000 000 Українського аерогеодезичного
підприємства — «Аерогеодезії», хоча випускалось декілька карт дрібніших
масштабів. У 2000 р. пальму першості перейняла карта автошляхів України
масштабу 1:1 000 000. НВП «Картографії», яка видається у двох варіантах
(звичайний складений варіант і варіант з твердою обкладинкою та вклеєною
брошурою покажчика назв населених пунктів). Зараз видано цю карту
латинкою.

До початку 90-х рр. в Україні видавалась велика кількість туристичних
карт і атласів. У зв’язку з економічними негараздами розвитку
суспільства, що привели до значного спаду внутрішнього туризму, видання
картографічних творів туристичної тематики практично призупинилось.
Проте вже сьогодні можна говорити про відновлення попиту на туристські
карти, у т.ч. на детальні карти карпатського та кримського регіонів.

Започатковується випуск електронних карт на компакт-дисках (СD). НВП
«Картографія» у співпраці з іншими підприємствами випустила CD-атлас
Києва. Раніше було видано електронний план Харкова.

Збутом картографічної продукції видавництва займаються самостійно.
Спеціалізованих карторозповсюджувальних підприємств в Україні поки що
немає. Найбільші обсяги продаж і найбільшу кількість оптових і
дрібнооптових покупців має НВП «Картографія», яка крім своєї продукції
продає карти і атласи інших українських фірм, а також картпродукцію
«Hallwag», «Ravenstein», «Kartographia» (Будапешт), «Jana Seta», з
Росії. НВП «Картографія» здійснює також поставку українських карт і
атласів за кордон.

У найближчі роки основною роботою українських картографів має стати
розроблення та видання Національного атласу, концепцію якого розробив
Інститут географії НАН України.

Висновки

Отже, українська картографічна мережа – це розподілена геоінформаційна
система для виробництва, постачання і використання геопросторових даних
на основі стандартного мережевого Internet-доступу.

Технологічно Українська картографічна мережа – це сукупність
розподілених серверів баз цифрових картографічних даних, програмних
засобів WEB-картографування, створення і використання інтерактивних
електронних карт в інформаційно-довідкових, кадастрових, моніторингових,
навігаційних та інших системах.

Вся територія України покрита топографічними картами масштабів 1:1 000
000, 1:500 000, 1:200 000, 1:100 000, 1:50 000, 1:25 000, 1:10 000. На
окремі райони є топографічна зйомка масштабу 1:5 000, а на майже 50 %
міст і містечок — масштабу 1:2 000. Крім державної
картографо-геодезичної служби створенням топографічних карт займається і
Військово-топографічне управління Збройних Сил України.

Тематичне картографування в Україні до 1991 р. здійснювалось у рамках
загальносоюзних програм. Найзначніші результати були досягнуті в
геологічному картографуванні. Виданням карт широкого користування в
Україні нині займається відносно невелика кількість організацій як
державних (10-12), так і приватних (8-10).

Провідне місце належить державному науково-виробничому підприємству
(НВП) «Картографія» (Київ), тематика видань якого охоплює всі види
картографічної продукції.

Започатковується випуск електронних карт на компакт-дисках (СD). НВП
«Картографія» у співпраці з іншими підприємствами випустила CD-атлас
Києва. Раніше було видано електронний план Харкова.

Список використаної літератури

Основи картографування / Упорядник Машин І.Р. – К., 2004.

Селиханович В.Г. Геодезия. — М.: «Недра», 1981.

Справочник геодезиста (в двух книгах). — М.: «Недра», 1995.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *