Реферат
Фарбування волосся.
3 теорії кольорів.
Перукарська операція фарбування вважається важливим штрихом, що надає
зачісці стильності, і, водночас, прекрасною можливістю формування іміджу
людини. Фарбування, поряд а моделюванням стрижок і зачісок, становить
триєдину основу перукарської майстерності, є джерелом натхнення і
засобом втілення нових професійних технологічних і художніх рішень
Світом заволоділа концепція необмеженої фантазії вибору кольорів, їхньої
кількості та поєднання. А колориметрія, яка вивчає принципи взаємодії
кольорів та їх відтінків, вважається «сольфеджіо» перукарської справи.
Фірми-виробники препаратів для роботи з волоссям надають барвникам
особливе місце та акцентують увагу професіоналів і широкого загалу
споживачів на безпечності процесів фарбування.
Колориметрія систематизує знання про кольори, визначає .закони їх
взаємодії, протиставлення теплим і холодних відтінків, їхню здатність
нейтралізувати один одного.
Із семи кольорів сонячного спектра три є домінуючими, чистими, їх
неможливо отримати шляхом змішування будь-яких інших кольорів. Це
головні, або так звані первинні кольори:
— синій;
— червоний;
— жовтий.
Шляхом змішування у рівних кількостях двох первинних кольорів отримують
вторинні кольори:
— синій + жовтий = зелений;
— жовтий + червоний = жовтогарячий:
— червоний + синій = фіолетовий.
Додаючи вторинний колір до одного з двох первинних кольорів, отримують
нові кольори — третинні.
Змішуючи первинні кольори із вторинними, утворюють відтінки, які
розширюють діапазон тонів, забезпечують можливість отримання будь-якого
кольору.
Виділяють також четверті кольори, до яких відносять різні комбінації,
включаючи усю видиму кольорову гаму.
Природний колір волосся.
Колір утворюється в корковому шарі волосся меланоцитами, які продукують
два типи пігменту меланіну: гранульований (зернистий) — евмеланін;
розсіяний (дифузійний) — феомеланін.
Пігмент утворюється у корені волосини та просувається волосиною далі.
Поширюється він нерівномірно. Ближче до зовнішнього шару у волосині стає
менше кольорових речовин. У кутикулі їх майже немає. Пігменту в темному
волоссі набагато більше, ніж у світлому.
Природний колір волосся визначається комбінацією різних типів пігменту,
їх формою, розміром і кількістю.
Гранульовані пігменти евмеланіну надають волоссю кольору від чорного до
бурого. Гранули меланіну подовженої форми надають волоссю темного
кольору. Чим їх менше, тим світліший колір. Гранули меланіну круглої або
овальної форми надають волоссю рудого кольору. Поєднання подовжених
гранул з овальними та круглими дає приємний рудувато-коричневий
відтінок. При поєднанні подовжених гранул і невеликої кількості круглих
волосся буде чорним з рудим відтінком. Розсіяні пігменти феомеланіну
дають кольори від жовтого до червоного. Кожна людина має настільки
неповторну комбінацію натуральних пігментів, що зустріти людей з
однаковим кольором волосся практично неможливо.
Якщо волосся втрачає натуральний пігмент, воно знебарвлюється та втрачає
еластичність, якої волоссю надавав меланін. З віком волосся сивіє; це
пояснюється старінням організму, припиненням утворення пігментів. Жінки
починають сивіти раніше за чоловіків. Передчасне сивіння часто буває
спадковим і починається, як правило, зі скронь. Іноді сивина з’являється
через стреси. Існує ще таке явище, як альбінізм — уроджена відсутність
пігментації волосся, шкіри, райдужної оболонки очей. Альбінізм може
з’явитися також унаслідок сильного отруєння.
Для визначення й опису натурального кольору волосся використовують шкалу
глибин і тонів кольору. Відтінки за Міжнародною системою кольорів (ICS)
класифікуються таким чином:
Глибина Тон
1/0 синьо-чорний /0 натуральний
2/0 чорний /1 попелястий
3/0 темно-коричневий /2 холодний попелястий
4/0 коричневий /3 мідно-золотистий
5/0 світло-коричневий /4 червоний
6/0 темний блондин /5 пурпуровий
7/0 блондин /6 фіолетовий
8/0 світлий блондин /7 брюнет
9/0 дуже світлий блондин /8 перлинно-попелястий
10/0 яскравий блондин /9 м’який попелястий
Мікстони та їхнє призначення.
Відразу досягти бажаного кольору при фарбуванні волосся вдається не
завжди. Іноді колір виходить занадто яскравий, іноді дуже матовий. Часто
після змивання фарби з’являється небажана жовтизна, зелений відтінок.
Для посилення того чи іншого кольорового напрямку, а також корекції
кольору служать мікстони. Як самостійні фарби вони не застосовуються,
але, змішуючи їх з барвниками, можна поліпшити або виправити результат
фарбування. Мікстони матирують (перекривають) небажаний відтінок і
посилюють бажаний. Якщо небажаний відтінок отримується в процесі
фарбування, мікстон додається безпосередньо до барвника. За допомогою
мікстону відтінкові можна надати яскравості й насиченості. Мікстони
можна також застосовувати при фарбуванні попередньо освітленого волосся
у незвичайні, нетрадиційні або пастельні кольори.
Можливості дії мікстонів:
Мікстон Перекриває Посилює
попелястий —
попелястий
золотистий фіолетовий перлинний
мідний синій
золотистий
червоний зелений мідний
фіолетовий жовтий червоний
синій оранжевий
фіолетовий
Використовуючи в роботі мікстони, потрібно враховувати таке.
— чим світліший попередній колір, тим менше мікстону необхідно додавати
(не більше 1/3 основного складу);
— при змішуванні фарби з окисником кількість мікс гону не враховується,
якщо вона не перевищує 10 грамів;
— максимальна кількість мікстопу не повинна перевищувати кількість
фарбувального складу.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Ветров А. Парикмахер – стилист. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.
2. Вольфрам К. Идеальные ногти: Способы моделирования // Nand & nails. –
2003. – №4. – С. 32-33.
3. Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа. — Харків: Фоліо, 1997.
4. Дрибноход Ю. Маникюр, педикюр.: Профессиональный курс. (Сер.
«cosmetical&professional»). — СПб.: Весь, 2002. — 256 с.
5. Константинов А. В. Парикмахерское дело. — М.: Высшая школа, 1987.
6. Корпев В. Д. Мы причесываем женщин. — М.: Стройиздат, 1991.
7. Кулешкова О. Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. — М.:
Академия, 2002.
8. Куприянова И. Н. Современные прически: женские, мужские, детские. —
М.: Эксмапресс, 2002.
9. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг. —
Ростов-на-Дону: Март, 2002.
10. ЛяпичА.Д. Парикмахерское мастерство. — К.: Будівельник, 1982.
11. Маникюр. Ростов-на-Дону: Владне, 2001. — 256 с.
12. Марек Збшнев. Парикмахерское дело. — Минск: Высшая школа, 1996.
13. Моделирование причесок: Иллюстрированное методическое пособие. –
К.: 1990.
14. Панченко О. А. Прическа. Укладка. Завивка. — СПб.: Папирус, 1999.
15. Панченко О. А. Мелирование и прическа. — СПб.: Корона-принт, 2000.
16. Пономарчук А. Ростковые зоны и рост ногтя // Ногтевая эстетика. —
2004. – №5.- С. 38-39.
17. Смирнова Л. В. Уроки парикмахерского искусства. — СПб.: Парителы,
2002.
18. Сокол Е. Дезинфекция как наука // Ногтевая эстетика. — 2004. — №1.-
С. 48-50.
19. Энциклопедия парикмахерского искусства. — М.: Веге, 1999.
20. «Зеркало моды». – К.: – 1999-2004.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
