Дослідження виробничого травматизму (реферат)

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Дослідження виробничого травматизму”

ПЛАН

Вступ

1. Нещасні випадки, пов’язані з трудовою діяльністю

на виробництві

2. Основні причини травматизму і захворювань на виробництві

3. Основні заходи запобігання травматизму та професійним захворюванням
на виробництві

4. Методи дослідження виробничого травматизму

Список використаної літератури

Вступ

Виробничий травматизм — це явище, що характеризується сукупністю
виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.

Виробнича травма — це травма, отримана працівників на виробництві
внаслідок недотримання вимог охорони праці.

Нещасні випадки — це травми, гострі професійні захворювання та отруєння,
теплові удари, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним
струмом, блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного
лиха, контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і
флори.

Небезпечний виробничий фактор — це фактор, дія якого на працюючого у
відповідних умовах призводить до травми або іншого раптового погіршення
здоров’я.

Шкідливий виробничий фактор — це фактор, вплив якого на працівника
призводить до професійного захворювання.

Залежно від рівня і тривалості дії шкідливий виробничий фактор може
стати небезпечним.

Патологічний стан людини, зумовлений роботою і пов’язаний з надмірним
напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих
факторів, називається професійним захворюванням.

Професійне захворювання виникає як наслідок дії на працівника
специфічних для даної роботи шкідливих виробничих факторів, і якщо їх не
буде, виникнути не може. Наприклад, виникнення вібраційної хвороби
внаслідок роботи з недосконалою щодо вібрації бензопилкою.

Професійні захворювання є наслідком багаторазової, тривалої дії на
органи людини відповідних виробничих шкідливих чинників: пилу, пару,
газів, шуму, вібрації, випромінювань тощо.

До професійних захворювань належать також професійні отруєння. Отруєння
можуть бути гострими або хронічними, що виникають внаслідок тривалої дії
на людину шкідливих речовин, наприклад, парів ртуті тощо.

1. Нещасні випадки, пов’язані з трудовою діяльністю

на виробництві

Нещасний випадок на виробництві — це обмежена в часі подія або раптовий
вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що
сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких було
заподіяно шкоду його здоров’ю або настала смерть.

За кількістю потерпілих нещасні випадки бувають одиночні та групові
(одночасно з двома і більше працівниками).

Наслідком нещасного випадку може бути:

> переведення потерпілого на легшу роботу;

> одужання потерпілого;

> встановлення потерпілому інвалідності;

> смерть потерпілого.

Унаслідок низки особливостей побутовий травматизм меншою мірою, ніж
травматизм на виробництві, піддається організованим заходам
профілактики. Специфіка побуту, проведення більшої частини вільного часу
вдома, у дворі, в квартирі, на присадибній ділянці, на вулиці біля
будинку висувають на перше місце у профілактиці побутового травматизму
особисті фактори: розуміння необхідності запобігання можливому нещасному
випадку в домашній обстановці, дотримання певних правил поведінки в
побуті, під час експлуатації побутових електричних і механічних
приладів, опалювальних пристроїв тощо.

2. Основні причини травматизму і захворювань на виробництві

Для успішного вирішення питань зниження виробничого травматизму і
профзахворювань на підприємстві велике значення має знання причин їх
виникнення, що дозволяє розробляти конкретні плани щодо запобігання
нещасним випадкам.

Ці причини (рис. 3) можна поділити на дві групи: виробничо-технічні та
психофізіологічні (такі, що визначаються психологією та фізіологічними
особливостями працівників).

ОРГАНІЗАЦІЙНІ:

> порушення трудової та виробничої дисципліни;

> незадовільне утримання і недоліки в організації робочих місць;

> відсутність цільового інструктажу;

> хибну навчанні безпечних прийомів праці тощо

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ:

> нервово-психічні навантаження;

> незадовільний психологічний клімат у колективі; антропологічна
невідповідність працівників умовам праці; алкогольне сп’яніння

ПРИЧИНИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ:

> невідповідність метеорологічних умов санітарним нормам;

> підвищений вміст виробничого пилу, а також отруйних речовин у повітрі;

> незадовільний санітарний стан виробничих і побутових приміщень;

У незадовільне освітлення

ТЕХНІЧНІ:

> незадовільний технічний стан машин, механізмів, устаткування;

> порушення або недосконалість технологічного процесу;

> порушення вимог безпеки при експлуатації транспортних засобів;

> неякісне проведення технічного обслуговування і ремонту машин і
механізмів тощо.

Виробничо-технічні причини поділяють на такі:

> організаційні;

> технічні;

> санітарно-гігієнічні.

До організаційних причин належать:

> низька виробнича дисципліна;

> неякісне навчання безпечних методів виконання робіт і проведення
інструктажів;

> відсутність інструкцій на робочому місці;

> порушення режиму праці та відпочинку працівників;

У незабезпеченість необхідною технологічною документацією;

> недостатній контроль за дотриманням норм і правил охорони праці тощо.

До технічних причин належать:

> відсутність устаткування і пристроїв на машинах, механізмах і
технологічному обладнанні, що забезпечують їх безпечну роботу;

> незадовільний технічний стан машин, механізмів та технологічного
обладнання;

> порушення технологічного процесу;

> низький рівень механізації та автоматизації різних виробничих
процесів;

> неправильний вибір технологічних режимів;

> неякісне проведення технічного обслуговування та ремонту машин і
механізмів.

До санітарно-гігієнічних причин належать:

> невідповідність метеорологічних умов санітарним нормам;

> підвищений вміст виробничого пилу, а також отруйних речовин у
повітрі;

> незадовільний санітарний стан різного роду виробничих і побутових
приміщень;

> незадовільне природне та штучне освітлення тощо.

До психофізіологічних причин належать:

> незадовільний психологічний клімату колективі; У антропологічна
невідповідність працівників умовам праці;

> незадоволеність працею;

> алкогольне сп’яніння.

3. Основні заходи запобігання травматизму та професійним захворюванням
на виробництві

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» власник розробляє (за
участю профспілок) і реалізує комплексні заходи для досягнення
встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, профілактики
виробничого травматизму, профзахворювань.

До комплексних заходів належать такі заходи, як організаційні, технічні,
санітарно-виробничі, медико-профілактичні. Розглянемо їх докладніше.

Комплексні заходи є основою для складання розділу «Охорона праці» у
колективному договорі. У колективному договорі обов’язково повинна бути
передбачена сума коштів з фонду соціального страхування від нещасного
випадку на підприємстві на виконання цих заходів.

Організаційні заходи:

> проведення навчання та інструктажів з охорони праці, виробничої
санітарії, пожежної безпеки;

> робота щодо професійного добору;

> здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з
охорони праці.

Технічні закот:

> модернізація технологічного, підйомно-транспортного обладнання,
перепланування, розміщення обладнання;

> впровадження автоматичного та дистанційного

керування виробничим обладнанням.

Санітарно-виробничі заходи:

n

.

0

< n ? ¬ 1/4 e n ¬ ® 1/4 ? † ?????$?e ? ? ? „ † ¦ `c`Ue`baAaPbRb®biUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUI > придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від
дії електромагнітного, радіоактивного випромінювання, пилу, газів, шуму
тощо;

> улаштування нових і реконструкція діючих вентиляційних систем, систем
опалення, встановлення кондиціонерів;

> реконструкція та переобладнання душових, гардеробних приміщень тощо.

Медико-профілактичні заходи:

> придбання миючих та знешкоджувальних засобів, спецодягу тощо;

> організація профілактичних медичних оглядів;

> видача молока, організація лікувально-профілактичного харчування.

4. Методи дослідження виробничого травматизму

Метою дослідження виробничого травматизму є розробка заходів по
запобіганню нещасних випадків на підприємстві. Для цього необхідно
систематично аналізувати і узагальнювати їх причини. Аналіз причин
травматизму дозволяє поділяти їх на організаційні, технічні,
психофізіологічні та санітарно-гігієнічні.

Організаційні: порушення законодавчих актів з охорони праці, вимог
інструкцій, правил і норм, відсутність або неякісне проведення
інструктажу і навчання, невиконання заходів щодо охорони праці,
невідповідність норм санітарно-гігієнічних факторів, несвоєчасний ремонт
або заміна несправного і застарілого обладнання.

Технічні: невідповідність вимогам безпеки або несправність виробничого
обладнання, інструменту і засобів захисту; конструктивні недоліки
обладнання.

Психофізіологічні: помилкові дії працівника внаслідок втоми, надмірної
важкості і напруженості роботи, монотонності праці, хворобливого стану,
необережності.

Санітарно-гігієнічні: надмірні рівні шуму, вібрації; несприятливі
метеорологічні умови; підвищений вміст у повітрі робочих зон шкідливих
речовин; наявність різних випромінювань вище допустимих значень;
недостатнє або нераціональне освітлення; порушення правил особистої
гігієни та інше.

Найбільш поширеними взаємодоповнюючими методами дослідження виробничого
травматизму є статистичний і монографічний. Але сьогодні все більше
уваги приділяють економічному, ергономічному та психофізіологічному
методам.

Статистичний метод базується на аналізі статистичного матеріалу по
травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за декілька
років. Дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах
по формі 7ТНВ. Статистичний метод дозволяє всі нещасні випадки і причини
травматизму групувати по статі, віку, професії, стажу роботи потерпілих,
часу, місцю, типу нещасних випадків, характеру отриманих травм, виду
обладнання. Цей метод дозволяє встановити найбільш поширені види травм
по окремим підприємствам, визначити причини, які спричиняють найбільшу
кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і
провести необхідні організаційно-технічні заходи.

При проведенні статистичного аналізу для характеристики рівня
виробничого травматизму на підприємстві і в галузі використовують
кількісні і якісні відносні показники, засновані на вивченні первинних
документів про травматизм (актів за формою Н-1 і звітів по формі 7ТНВ).
Коефіцієнт частоти травматизму Кч розраховується на 1000 працюючих:

Я»ч = #-1000/С, де Н — число нещасних випадків та професійних
захворювань, що сталися на підприємстві за звітний період і призвели до
втрати працездатності на 1 добу і більше;

Частина І. Правові та організаційні питання охорони праці

С — середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві за той самий
звітний період часу.

Тобто, коефіцієнт частоти травматизму Кч — це кількість нещасних
випадків або профзахворювань, які сталися у відповідний період часу
(півріччя, рік), на 1000 працюючих.

Якісний показник травматизму Кт, або коефіцієнт тяжкості травматизму
(нещасних випадків), характеризує середню втрату працездатності в днях,
що припадають на одного потерпілого за звітний період:

кт-д/н,

де Д — сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили
працездатність на добу і більше під час звітного періоду.

До цього показника не включаються випадки стійкої втрати працездатності,
що не закінчилася за звітний період, і тому він повністю не характеризує
тяжкості травматизму. Тобто, коефіцієнт тяжкості нещасних випадків — це
середня довготривалість непрацездатності одного потерпілого, яка
виражена в робочих днях за відповідний звітний період (півріччя, рік).

Крім цих показників, застосовується показник, за яким визначається
кількість втрачених через травми робочих днів, що припадають на 1000
працюючих. Його називають коефіцієнтом мінімальних матеріальних збитків
або коефіцієнтом трудових втрат. Він підраховується як добуток двох
вищенаведених показників:

Ктв = Кч-Кт = 1000 Д/С.

Різновидами статистичного методу є груповий і топографічний методи.

При груповому методі травми групуються за окремими однорідними ознаками:
часу травмування, кваліфікації; спеціальності і віку потерпілого; видам
робіт; причинам нещасних випадків та інші. Це дозволяє визначити
найбільш несприятливі ділянки в організації робіт та фактичний стан умов
праці в цеху, на підприємстві.

При топографічному методі всі нещасні випадки систематично наносять
умовними знаками на плані розташування обладнання у цеху або на ділянці.
Накопичення таких знаків на позначці робочого місця або обладнання
характеризує його підвищену небезпечність і потребує відповідних
профілактичних заходів.

Монографічний метод являє собою аналіз небезпечних і шкідливих
виробничих факторів, які властиві технологічному процесу, обладнанню,
ділянці виробництва. За цим методом поглиблено аналізуються всі
обставини нещасних випадків і, за необхідності, виконуються відповідні
дослідження та випробування. Цей метод дозволяє не тільки проаналізувати
нещасні випадки, що сталися, а й виявити потенційні небезпечні фактори,
які існують на ділянці технологічного процесу або обладнання, що
вивчається, а також використати отримані результати при проектуванні
виробництва та для розробки заходів з охорони праці.

Економічний метод полягає в визначенні економічної шкоди від заподіяного
травматизму, визначенні економічної ефективності від затрат на розробку
та впровадження заходів з охорони праці. Цей метод не дозволяє виявити
причини травматизму і тому застосовується як доповнення до інших
методів.

Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи «людина
— машина — виробниче середовище». Відомо, що кожному виду трудової
діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і
психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Тому при
комплексній відповідності вказаних властивостей людини до конкретної
трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення
відповідності може призвести до нещасного випадку.

При такому аналізі травматизму слід враховувати, що здоров’я і
працездатність людини залежать від біологічних ритмів функціонування
організму під впливом геліогеофізичних явищ. Дія таких явищ, як
іонізація атмосфери, магнітне і гравітаційне поле Землі, активність
Сонця, гравітація Місяця та інші, викликає відповідні зміни в організмі
людини, що змінюють її поведінку. Це може призвести до зниження
сприйняття змін у навколишньому середовищі і до нещасних випадків.

Статистичний, економічний, ергономічний методи аналізу травматизму
трудомісткі, тому для більш ефективного використання інформації
необхідно застосовувати ЕОМ.

Висновок

Отже, метою дослідження виробничого травматизму є розробка заходів по
запобіганню нещасних випадків на підприємстві. Для цього необхідно
систематично аналізувати і узагальнювати їх причини. Аналіз причин
травматизму дозволяє поділяти їх на організаційні, технічні,
психофізіологічні та санітарно-гігієнічні.

Список використаної літератури

Єлисєєв А. Г. Охорона праці. — К., 1995.

Зарубежный опыт профилактики производственного травматизма и
профессиональных заболеваний. — М., 1990.

Ткачук К. Н., Халімовський М. О. та інші. Основи охорони праці. — К.:
Основа, 2003. — 471 с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *