Діяльність НБУ як фінансового агента уряду

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Діяльність НБУ як фінансового агента уряду”

ПЛАН

Вступ

1. Особливості діяльності НБУ у фінансовому обслуговуванні уряду

2. Обслуговування внутрішнього державного боргу

3. Обслуговування державного зовнішнього боргу

4. Касове виконання державного бюджету

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Центральний банк України — Національний банк — було утворено у 1991 р.
згідно з законом України «Про банки і банківську діяльність». Законом
було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, яка
включає, з одного боку, центральний банк, як головний банківський
інститут держави, який є емісійним центром і відповідає за збереження
монетарної стабільності, а з іншого — банківську систему, представлену
мережею комерційних банків.

Функції Національного банку України можуть бути як внутрішніми, що
здійснюються в межах України, так і зовнішніми у разі представлення
інтересів України і Національного банку у відносинах з центральними
банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних
організаціях, де міждержавне співробітництво передбачено на рівні
центральних банків.

Аналізуючи зміст Конституції України та Закону України «Про Національний
банк України», можна запропонувати таку систему основних функцій
Національного банку:

1) забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

2) визначення та проведення грошово-кредитної політики;

3) банківського регулювання та нагляду;

4) емісії грошей та організації їх обігу;

5) валютного регулювання і валютного контролю;

6) зовнішньоекономічна;

7) банківського обслуговування;

8) інші функції, покладені на Національний банк законодавчими актами.

Національний банк організовує і здійснює через уповноважені
банки касове обслуговування державного бюджету України. У 1993 році в
Україні запроваджено новий механізм касового обслуговування державного
бюджету, який виключає автоматизм кредитування державних витрат.
Фінансування з бюджету здійснюється в межах наявних коштів. Законом
України «Про Національний банк України» Національному банку
забороняється фінансування дефіциту державного бюджету.

1. Особливості діяльності НБУ

у фінансовому обслуговуванні уряду

Функція банківського обслуговування передбачає здійснення Національним
банком банківських операцій при обслуговуванні клієнтів.

В Україні Національний банк здійснює розрахунково-касове обслуговування
уряду, виконує функції платіжного агента уряду з обслуговування
державного боргу, є кредитором уряду.

НБУ здійснює розрахунково-касове обслуговування уряду. З 1997 р. в
Україні з метою створення умов для більш ефективного управління коштами
державного бюджету поступово запроваджується казначейська система
касового виконання бюджету. Вона передбачає консолідацію рахунків
органів Державного казначейства в НБУ. У перспективі Казначейство,
враховуючи світовий досвід, передбачає розміщення тимчасово вільних
бюджетних коштів на депозитних рахунках у комерційних банках.

НБУ є кредитором уряду. До 1996 р. НБУ надавав уряду прямі кредити на
покриття дефіциту державного бюджету, а з 1996р. він кредитує уряд
шляхом купівлі державних боргових зобов’язань (облігацій внутрішньої
державної позики). Закон «Про Національний банк України», як уже
зазначалося, обмежує операції банку з державними цінними паперами тільки
вторинним ринком, тобто дозволяє їх здійснювати тільки з метою
регулювання грошового ринку.

НБУ виконує функцію генерального агента Міністерства фінансів з
обслуговування розміщення облігацій внутрішньої державної позики та
проведення платежів за ними. Він організує продаж облігацій на
первинному ринку шляхом проведення аукціонних торгів або шляхом продажу
за фіксованими цінами, здійснює розрахунки за результатами розміщення
облігацій, сплачує дохід за ними та погашає облігації за рахунок
бюджетних коштів. Для обслуговування обігу облігацій НБУ створив
спеціалізований електронний депозитарій.

НБУ виконує функції платіжного агента уряду стосовно обслуговування
зовнішнього боргу. Банк є розпорядником кредитів, отриманих від МВФ, на
нього покладена відповідальність за складання платіжного балансу та
звітності про загальний довгостроковий зовнішній борг України, яка
надається Світовому Банку.

2. Обслуговування внутрішнього державного боргу

За джерелами залучення коштів державний борг будь-якої країни
поділяється на внутрішній та зовнішній. До складу державного
внутрішнього боргу входять позики уряду України і позики, здійснені за
безумовної гарантії уряду (за винятком позик на зовнішньому ринку), для
забезпечення фінансування загальнодержавних програм.

Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих
років та заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими
зобов’язаннями уряду України. До цих зобов’язань належать випущені
державні цінні папери, інші зобов’язання у грошовій формі, гарантовані
урядом України, одержані ним кредити, а також частина боргових
зобов’язань Союзу РСР, які взяла на себе Україна.

За чинним законодавством України боргові зобов’язання уряду, що
оформлені державними цінними паперами, виступають у вигляді облігацій і
казначейських зобов’язань України. Такі цінні папери можуть мати
короткостроковий — до 1 року, середньостроковий — від 1 до 5 років і
довгостроковий — 5 і більше років терміни погашення.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»
казначейські зобов’язання — цінні папери на пред’явника, що розміщуються
тільки на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення
їхніми власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання
фінансового доходу.

Казначейські зобов’язання нині в Україні не випускаються, їхні функції у
частині фінансування дефіциту державного бюджету значною мірою
реалізуються через емісію облігацій внутрішньої державної позики (далі —
облігації), випуск яких здійснюється з 1995 р.

Функціонування ринку облігацій неможливе без чіткого розподілу функцій
та повноважень його учасників. За дорученням уряду на Міністерство
фінансів України покладаються обов’язки щодо здійснення випуску
облігацій та гаранта своєчасності сплати доходу за ними та їх погашення.

Як безпосередній учасник ринку облігацій Національний банк виконує
обов’язки:

генерального агента Міністерства фінансів України з обслуговування
розміщення облігацій та проведення платежів за ними;

депозитарію за облігаціями, випущеними у вигляді записів на рахунках у
системі електронного обігу цінних паперів;

контролюючого органу;

дилера на вторинному ринку. Іншими учасниками ринку облігацій є:

комерційні банки;

юридичні та фізичні особи, що є клієнтами комерційних банків;

організаційно оформлені торговельні системи.

Функції генерального агента з обслуговування випуску облігацій та
проведення платежів за ними здійснюються Національним банком на підставі
угоди з Міністерством фінансів. Умовами цієї угоди визначаються
необхідність спільного розроблення та узгодження графіка та правил
розміщення облігацій, надання інформаційних повідомлень про продаж
цінних паперів та його результати, виконання Національним банком функцій
платіжного агента.

Продаж облігацій на первинному ринку організовує Національний банк. Цей
продаж проводиться у формах:

аукціону з оголошенням обсягу облігацій, виставлених на продаж;

аукціону без оголошення обсягу облігацій, що пропонуються до продажу;

продажу з оголошенням обсягу реалізації облігацій за фіксованими цінами,
які встановилися на попередньому аукціоні;

продажу без оголошення обсягу реалізації за фіксованими цінами, які
встановилися на попередньому аукціоні.

Аукціон, що проводиться з попереднім оголошенням обсягу облігацій,
виставлених на продаж, вважається таким, що відбувся, у разі реалізації
20 % облігацій від їхньої загальної кількості.

Покупцями облігацій на торгах, що проводяться Національним банком
України, виступають комерційні банки та їхні філії (далі — учасники
торгів). Комерційним банкам надається право на придбання облігацій за
рахунок:

власних і залучених коштів за умови дотримання встановлених Національним
банком економічних нормативів;

коштів клієнтів та за їхніми дорученнями.

Комерційні банки та їхні філії допускаються до участі в аукціонах за
умови укладання угоди про депозитарне та інформаційне обслуговування
операцій з облігаціями та набуття статусу депонента депозитарію
Національного банку України.

Статус уповноважених для обслуговування операцій нерезидентів на ринку
облігацій набувають банки-резиденти, які уклали відповідні угоди з
Національним банком України. Ці банки за дорученням нерезидентів можуть
здійснювати:

придбання облігацій на торгах, що проводяться Національним банком
України, і грошові розрахунки за їхніми результатами;

операції з купівлі та продажу облігацій на вторинному ринку;

депозитарний облік облігацій, що перебувають у власності нерезидентів;

платежі за облігаціями при їх погашенні та сплаті доходу.

T

b

b

d

???одженням з Міністерством фінансів України можуть бути встановлені
обмеження на обсяги придбання нерезидентами облігацій. Під час
визначення цих обмежень мають бути враховані потреби Міністерства
фінансів для покриття дефіциту бюджету, розподіл за термінами погашення
обсягів платежів за облігаціями, які придбані нерезидентами на
попередніх торгах, тенденції зміни валютного курсу, обумовлені основними
показниками грошово-кредитної політики Національного банку. Дані
обмеження і будуть відігравати інтегрувальну роль у разі спільного
функціонування ринків валюти та державних боргових зобов’язань.

3. Обслуговування державного зовнішнього боргу

Державний зовнішній борг являє собою заборгованість за кредитами
(позиками), залученими з іноземних джерел. Він виступає у вигляді
зовнішніх фінансових зобов’язань держави перед нерезидентами. Тобто
держава виконує роль позичальника або гаранта погашення цих кредитів
(позик) іншими позичальниками.

Звичайно, центральний банк держави відносно центрального уряду виступає
у ролі обслуговуючого банку, в якому зберігаються кошти державного
бюджету та позабюджетних фондів. Але роль Національного банку України у
процесі обслуговування державного зовнішнього боргу не обмежується лише
виконанням функції платіжного агента уряду України.

Участь у процесі обслуговування зовнішнього боргу країни, зокрема
державного зовнішнього боргу, є однією з додаткових функцій, яку, поряд
з основними, виконує центральний банк держави.

З метою задоволення поточних потреб в іноземній валюті для виконання
зовнішніх фінансових зобов’язань Національний банк України організовує
на території України купівлю-продаж конвертованих валют за гривню. При
цьому Національний банк України використовує золотовалютний резерв,
здійснюючи валютні інтервенції з метою впливу на курс національної
валюти відносно іноземних валют. Це дає можливість резидентам —
позичальникам іноземних кредитів отримувати іноземну валюту, необхідну
для виконання платежів з обслуговування зовнішнього боргу. Забезпечення
внутрішньої і зовнішньої стабільності національної валюти дає змогу
резидентам України — позичальникам іноземних кредитів знизити ризики,
пов’язані із коливаннями курсу національної валюти відносно іноземних
валют, і з більшою вірогідністю спрогнозувати потреби у національній
валюті для забезпечення планових платежів у іноземній валюті в рахунок
обслуговування цих кредитів.

Згідно із Законом України «Про вступ України до Міжнародного валютного
фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної
фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та
Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» від З червня 1992
р. Україна вступила до Міжнародного валютного фонду через приєднання до
Угоди Фонду. На Міністерство фінансів України як фінансового агента
уряду України покладається здійснення всіх фінансових операцій
відповідно до статей Угоди Фонду. Національний банк України виступає як
банк-депозитарій будь-яких сум Фонду, Банку, Корпорації, Асоціації та
Агентства на території України.

Членство в МВФ дає можливість країні, що відчуває тимчасові труднощі з
платіжним балансом та нестачу коштів у іноземній валюті для виконання
зовнішніх фінансових зобов’язань, отримувати позики в іноземній
конвертованій валюті для покриття дефіциту платіжного балансу та
поповнення валютного резерву.

4. Касове виконання державного бюджету

Центральні емісійні банки, виступаючи у ролі банкіра держави і радника
уряду з фінансових та економічних питань, зазвичай ведуть рахунки
державних установ і відомств (міністерства фінансів, казначейства та
ін.), акумулюючи фінансові надходження та здійснюючи платежі за
дорученням власників коштів. Світовий досвід показує, що центральні
банки відіграють помітну роль в організації і касовому виконанні
державного бюджету.

Суть касового виконання державного бюджету полягає у прийнятті
розрахункових документів на виплату податків, зборів та інших
обов’язкових платежів до бюджету, зарахуванні доходів на рахунки
відповідних бюджетів, зберіганні грошових коштів бюджету, видаванні цих
коштів на заходи, передбачені бюджетом, та веденні відповідного обліку й
звітності. Отже, касове виконання бюджету— це організація та здійснення
відповідних розрахунково-касових операцій.

У світовій практиці використовуються різні системи касового виконання
державного бюджету: банківська, казначейська, змішана. В Україні згідно
із Законом «Про банки і банківську діяльність» касове виконання
державного бюджету організовує Національний банк України.

Щоб підвищити надійність зберігання бюджетних коштів та посилити
контроль за їхнім рухом і використанням, Кабінет Міністрів і
Національний банк України визначають коло комерційних банків,
уповноважених здійснювати касове виконання державного бюджету і
державних позабюджетних фондів (крім Пенсійного фонду). З Національним
банком і уповноваженими комерційними банками Головне управління
Державного казначейства укладає угоди на здійснення відповідних
розрахунково-касових операцій.

В установах Національного банку та уповноважених комерційних банків для
органів Державного казначейства відкриваються дохідні рахунки.

Щомісяця НБУ подає Державному казначейству звіт про доходи державного
бюджету та аналогічну звітність за рік.

Висновки

В Україні центральним банком є Національний банк України (НБУ). Він
представляє собою перший рівень банківської системи. НБУ створений
згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» і діє на
підставі Закону «Про Національний банк України». Як центральний банк НБУ
виконує такі основні функції:

— емісія грошей та організація їх обігу;

— є кредитором останньої інстанції для комерційних банків;

— організація розрахунків між банками;

— обслуговування державного боргу країни;

— проведення операцій на рику державних цінних паперів та валютному
ринку;

— видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій
та операцій з іноземною валютою;

— контроль за діяльністю комерційних банків.

Він виконує традиційні функції, характерні для центрального банку
держави: є емісійним і розрахунковим центром держави, «банком банків» і
банкіром уряду. Він здійснює регулювання і контроль за
кредитно-фінансовою системою країни в цілому.

Національному банку надане монопольне право на випуск грошей у обіг. У
той час як Казначейство Міністерства фінансів України не має права
емісії грошей і здійснює фінансування державних витрат у межах доходів,
що надійшли, у бюджет, а також отриманих кредитів. Цим самим
забезпечується кредитна основа сукупного грошового обігу України.

Національний банк України було організовано у 1991 році і являє собою
систему єдиного банку, що включає в себе центральний апарат,
розташований у Києві, Кримське республіканське і 24 обласні управління.
Управління НБУ діють від його імені в межах наданих їм повноважень і
функцій. Вони підзвітні Правлінню банку. До функціональних підрозділів
НБУ належать обчислювальні, розрахунково-касові центри, регіональні і
Центральна розрахункові палати. Структурним підрозділом НБУ виступає
апарат інкасації.

Керівним органом НБУ є Правління, що очолює Голова Правління.

Як розрахунковий центр країни, НБУ встановлює правила проведення
безготівкових розрахунків господарськими суб’єктами, а також організує
розрахунки між комерційними банками в Україні. Він представляє інтереси
держави у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних
фінансово-кредитних установах.

НБУ встановлює правила і проводить реєстрацію комерційних банків, видає
ліцензії на проведення валютних операцій, здійснює нагляд за діяльністю
комерційних банків на території України. Як банк банків він веде рахунки
комерційних банків, здійснює їхнє розрахунково-касове обслуговування,
надає кредити комерційним банкам, установлює правила функціонування
міжбанківського кредитного ринку в Україні. НБУ організує касове
виконання бюджету банківською системою України, надає кредити уряду. На
нього покладене виконання операцій по розміщенню державних цінних
паперів, обслуговуванню внутрішнього державного боргу.

Крім того, на Національний банк покладене виконання операцій, зв’язаних
з функціонуванням валютного ринку України. Він, за узгодженням з
Кабінетом міністрів, встановлює офіційний курс національної грошової
одиниці, створює валютні резерви, організує операції з монетарними
металами. Список використаної літератури

Закон України «Про Національний банк України» ( 679-14 ) // Відомості
Верховної Ради України. — 1999 р. — N29.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» // Відомості Верховної
Ради (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30

Артус М.М. Гроші та кредит: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. —
К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. — 162 с.

Воробьев Ю.Н., Боровский В.Н., Узунов В.Н. Центральный банк и
денежно-кредитная политика: Учеб. пособ. для студ. экон. спец. —
Симферополь: Крымская академия природоохранного и курортного
строительства, 2002. — 141 с.

Гриньова В.М., Проскура О.Ю. Гроші і кредит: Навч. посіб. — Харків: ВД
«ШЖЕК», 2003. — 207 с.

www.bank.gov.ua. Офіційний сайт Національного банку України.

PAGE

PAGE 13

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *