.

Арнольд з Вілланови

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
111 3763
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Реферат з історії медицини

на тему:

«АРНОЛЬД ІЗ ВІЛЛАНОВИ»

(de Villanova)

ПЛАН

Вступ

1. Біографічна довідка

2. Праці Арнольда з Вілланови

3. «Салернський кодекс здоров’я»

Висновки

Список використаної літератури

Витримки з «Салернського кодексу здоров’я»

Вступ

Арнольд з Вілланови (також Арнамльдус з Вілланомви, Арнамльдус де
Вільяномва, Арнау де Віланова; лат. Arnaldus Villanovanus, исп. Arnaldus
de Villanueva, каталан. Arnau de Vilanova; близько 1235—1240, Валенсія —
1311) — іспанський лікар і алхімік, стояв біля витоків медичної алхімії,
автор «Салернського кодексу здоров’я».

Дав опис отрут, протиотрут, лікувальних властивостей різних рослин і
способів їх вживання.

Арнольд з Вілланови був видатним лікарем і знаменитим алхіміком, якого
звинувачували в зв’язках з нечистою силою.

1. Біографічна довідка

Арнольд виховувався з простій сім’ї і здобув освіту в одному з
домініканських монастирів, де окрім теології вивчав староєврейську і
арабську мови. Пізніше в Парижі і Монпелье він вивчав природні науки,
медицину і алхімію.

Медичну практику проходив у італійських і арабських лікарів. Всупереч
поглядам, що панували у той час, Арнольд надавав велике значення питанню
дотримання особистої гігієни.

Він багато подорожував по Франції, Іспанії і Італії, був придворним
лікарем князів і римських пап. Декілька років він викладав медицину в
університеті в Монпелье.

Арнольд був прихильником Реформації і за це потрапив під суд інквізиції.
Справа могла б закінчитися для Вілланови вельми сумно, коли б не папа
римський, якого він незадовго перед тим вилікував від хвороби. Втручання
папи римського допомогло Вілланові вийти сухим з води: йому довелося
публічно відмовитися від своїх поглядів і засудити деякі праці.

Загинув під час корабельної аварії в по дорозі до Авіньон, куди був
викликаний до тяжкохворого папи.

Друзі захоплювалися ним, але були і вороги, які вже після смерті
Вілланови віддали його твори під суд інквізиції.

2. Праці Арнольда з Вілланови

Арнольд з Вілланови залишив після себе багато праць по медицині і
алхімії. Він писав їх на латинській мові.

Серед найвідоміших «Про вина», «Про отрути», «Про дози териака»,
«Розарій філософів», «Салернський кодекс здоров’я». Найбільший і
найважливіший його твір «Требник з голови до ніг» займає провідне місце
серед книг європейського Середньовіччя, європейських учених, які вийшли
з-під пера.

У своїх книгах Вілланова неодноразово приводить вислови Галена і
Ібн-сіни і часто критикує погляди цих учених, іноді протиставляючи їм
свої спостереження. Він навіть звинуватив Ібн Сину в тому, що він
«робить дурною значну частину європейських лікарів».

Вілланова рішуче виступав проти зайвих узагальнень в медицині, вимагаючи
дослідження частковостей, що на його думку абсолютно необхідне в
лікувальній практиці.

Він висміює лікарів, які «є майстрами в теорії, а на ділі не уміють
прописати не тільки простої клізми або іншої процедури, але навіть не
можуть вилікувати від одноденної лихоманки».

Вілланова заперечував проти застосування складних ліків, стверджуючи, що
«чим більше в рецепті зілля, тим гірше дія складних ліків».

Погляди Арнольда із Вілланови до певної міри передбачали близький
занепад середньовічних марновірств. Але він не міг відмовитися від віри
в магію, в потужність диявола і демонів.

У лікувальній практиці, разом з ліками, він використовував амулети, а
золото вважав універсальними ліками. Вілланова багато писав про ртуть,
тому сучасники вважали, що він знає спосіб перетворення ртуті в золото.

Разом з цим Вілланова був одним з перших лікарів, що застосували в
медицині сучасні йому досягнення алхімії і хімії, зокрема соли ртуть і
сірчисті з’єднання.

Так само, як і його попередники і сучасники, Вілланова був прихильником
ртутно-сірчаної теорії походження металів. При оцінці сили філософського
каменя він був набагато помірніший за Роджера Бекона і вважав, що одна
частина цього засобу здатна перетворити на золото лише сто частин
неблагородного металу. Вілланова також приписував філософському каменю
чудодійні лікувальні властивості («панацея»).

У своїх книгах Вілланова описує хімічні препарати, що застосовувалися як
медикаменти, і приводить докладний перелік відомих у той час отрут і
протиотрут. Зокрема, він описує спосіб отримання і перегонки
виноградного спирту, тобто винного спирту, виділеного з виноградного
вина, який він називав «водою життя» (aqua vitae).

Не можна не згадати про рекомендоване Арнольдом щеплення лікарських
рослин до гілок винограду, що, нібито, давало можливість отримувати
цілющі сорти вин.

3. «Салернський кодекс здоров’я»

Салернськая школа і «Салернський кодекс здоров’я» – пам’ятники
середньовічної медицини і фармації.

У IX в. у італійському місті Салерно виникла корпорація лікарів – перша
в Західній Європі – що не тільки здійснювала лікування хворих, але і
навчала лікарському мистецтву. Пізніше вона стала відома у всьому світі
як Салернськая лікарська школа.

Найбільшого розквіту Салернськая школа досягла в XII в. Імператор
Фрідріх II дав їй виняткове право привласнювати звання лікаря і
заборонив займатися медичною практикою без відповідної ліцензії цієї
школи. Навчання продовжувалося п’ять років, після чого протягом одного
року слідувала обов’язкова практична робота. Навчанню передував
трирічний підготовчий курс. Салерно зробився знаменитим медичним центром
всієї Європи.

gd·!n

?

??????TH

a

o

?

?

!» – про прихід лікаря до хворому, що користувалися широкою
популярністю. Серед професорів Салернськой школи були немало жінок. До
нашого часу дійшли праці Абелли – «Про чорну жовч» і «Про природу
людського сім’я», Тротули – «Про жіночі хвороби» і «Про виготовляння
ліків», Ребеки Гуарни – «Про лихоманки», «Про сечу», «Про зародок» та
інші.

Найвидатнішим твором Салернськой лікарської школи вважається
«Салернський кодекс здоров’я», написаний в XIV ст. Арнольдом з
Вілланови, прославленим лікарем Середньовіччя, і що вийшов в світ вперше
близько 1480 року.

У «Салернському кодексі здоров’я» розглядаються властивості різних
харчових продуктів, плодів, рослин і їх лікувальна дія. Праця написана
по звичаю того часу у віршах: поради, дані у віршованій формі, краще
запам’ятовуються. Багато яких з них не втратили свого значення і у наш
час.

“Салернський кодекс здоров’я”, написаний на початку XIV ст., ґрунтувався
на практичних досягненнях лікарів кількох століть. У главі “Артемізія”
автор повідомляє, що хоче різні властивості трав описати і вважає
справедливим почати з рослини, яка носить назву “артемізія” (це і нині
наукова назва полину гіркого), бо вона – “мати численних трав”. Тут же
дається пояснення цієї назви: цілющість рослини розкрила і дала людям
Артеміда – у грецькій міфології покровителька домашньої та дикої
живності, полювання.

Висновки

Отже, Арнольд де Вілланова (1235-1311) – великий лікар і алхімік
середньовіччя, його звинувачували в зв’язках з нечистою силою. Вважав
золото універсальними ліками, використовував в медицині досягнення
алхімії (соли ртуть і сірчисті з’єднання).

У числі його пацієнтів був і Папа Римський, що сильно допомогло
Арнольду, коли він потрапив під суд інквізиції за погляди, близькі
прихильникам Реформації. Вже після смерті Арнольда його праці (у тому
числі і алхімічні трактати) були визнані єретичними і спалені.

Вілланова рішуче виступав проти зайвих узагальнень в медицині, вимагаючи
дослідження частковостей, що на його думку абсолютно необхідне в
лікувальній практиці.

Заперечував проти застосування складних ліків, стверджуючи, що «чим
більше в рецепті зілля, тим гірше дія складних ліків». Проте Вілланова
щиро вірив в магію, в потужність диявола і демонів. У лікувальній
практиці, разом з ліками, застосовував амулети, а золото вважав
універсальними ліками.

Цікавим є «Салернський кодекс здоров’я» Арнольда із Вілланови (ХIV cт.),
який, узагальнюючи досвід своїх попередників, давав такі рекомендації:
«Якщо ти хочеш бути здоровим і не відати хвороб, важливо пам’ятати, що
неварто сердитися, необхідно частіше скромно обідати, про вина забути,
не вважати за марне відпочити після їжі, не звикати до полуденного сну.
Нехай будуть твоїми лікарями троє: веселий характер, спочинок і
помірність у їжі».

В „Салернському кодексі здоров’я“ де Вілланова писав:

Высший закон медицины —

диету блюсти неуклонно:

Будет лечение плохим,

коль забудешь, леча, о диете.

Сколько, когда, почему,

где, как часто и что применимо —

Все это должен предписывать врач,

Назначая диету.

Список використаної літератури

Арнольд us Вилланов». Салернский кодекс здоровья / Пер. с лат.
Ю.Ф.Шульпа. – М.: Медицина, 1970. 109с.

Джуа М. История химии. – М.: Мир, 2002.

Фигуровский Н.А. Очерк общей истории химии. От древнейших времен до
начала XIX в. – М.: Наука, 1996.

Витримки з «Салернського кодексу здоров’я»

Школа салернская так

королю англичан написала:

Если ты хочешь здоровье вернуть

и не ведать болезней,

Тягость забот отгони

и считай недостойным сердиться.

Скромно обедай, о винах забудь,

не сочти бесполезным

Бодрствовать после еды,

полуденного сна избегая.

Долго мочу не держи,

не насилуй потугами стула.

Будешь за этим следить —

проживешь ты долго на свете.

Если врачей не хватает,

пусть будут врачами твоими

Трое: веселый характер,

покой и умеренность в пище.

Руки, проснувшись, омой

и глаза водою холодной,

В меру туда и сюда походи,

потянись, расправляя

Члены свои, причешись

и зубы почисти. Все это

Ум укрепляет и силу вливает

в прочие члены.

Ванну прими, а поев, походи

иль постой; охлажденья

Бойся. Источников гладь

и трава — глазам утешенье;

Утром на горы свой взор обрати,

а под вечер — на воды.

Кратким пусть будет полуденный сон иль вовсе не будет.

Боль головную, катар, лихорадку и сильную слабость —

Всё за полуденный сон ты получишь себе непременно.

От накопленья ветров возникают четыре недуга:

Колики, спазмы, водянка, а также головокруженье.

Ужин чрезмерный отнюдь не полезен для наших желудков.

Чтобы спокойно спалось, за столом наедаться не надо.

Ты за еду никогда не садись, не узнав, что желудок

Пуст и свободен от пищи, какую ты съел перед этим.

Сам по желанию есть ты получишь тому подтвержденье;

А указанием будет слюны пробежавшая струйка.

Персики, яблоки, груши, сыры, молоко, солонина,

Мясо оленье и козье, и заячье мясо и бычье –

Все это черную желчь возбуждает и вредно болящим.

Свежие яйца, багряные вина, супы пожирнее,

Хлеб из тончайшей муки — доставляют телесную крепость.

Сыр молодой, молоко и пшеница полнят и питают,

Бычьи тестикулы также, свинина и мозг всевозможный,

Спелые смоквы и свежие грозди от лоз виноградных.

Ценятся вина по вкусу, по запаху, блеску и цвету.

Доброго хочешь вина — непременны пять признаков эти:

Крепость, краса, аромат, охлажденность и свежесть кoнeчно.

Сладкие белые вина гораздо питательней прочих.

Красного если вина ты когда-нибудь выпьешь не в меру,

То закрепится живот и нарушится голоса звонкость.

Рута, чеснок, териак и орех, как и груши, и редька,

Противоядием служат от гибель сулящего яда.

Воздух да будет прозрачным и годным для жизни, и чистым.

Пусть он заразы не знает и смрадом клоаки не пахнет.

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 7

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020