Обгрунтування кваліфікації злочину. Характеристика особи підсудного прокурором (реферат)

Реферат на тему:

Судова риторика.

Обґрунтування кваліфікації злочину.

Характеристика особи підсудного прокурором

Зробивши аналіз доказів у справі, прокурор підводить базу для юридичної
оцінки встановлених фактів. Правильна кваліфікація злочину є однією з
гарантій здійснення правосуддя відповідно до закону. Кримінальній
відповідальності і покаранню підлягає підсудний, який винен у вчиненні
передбаченого законом суспільне небезпечного діяння.

Обґрунтовуючи питання про кваліфікацію злочину, прокурор повинен чітко й
неухильно дотримуватися вимог кримінального законодавства. Особливо
старанно слід з’ясовувати суб’єктивний бік вчиненого злочину, маючи на
увазі, що шкідливі наслідки, незалежно від їх тяжкості, можуть ставитися
підсудному в провину лише в тому випадку, якщо він діяв навмисно або
допустив їх з необережності. Обсяг цієї частини судової промови залежить
від складності справи. Але в усякому разі свій висновок про юридичну
оцінку злочину прокурор повинен сформулювати напевне.

Жодна альтернатива в питанні про кваліфікацію злочину з боку прокурора —
недопустима. Коли кваліфікація набуває суперечливого характеру, прокурор
чітко висловлює свою пропозицію і грунтовно її аналізує й аргументує.

Недоліком судових промов у цій частині є те, що прокурори часто
погоджуються з кваліфікацією, даною слідчим на попередньому слідстві.

Ось що нерідко звучить у залі судового засідання:

«Пред’явлене Петренку обвинувачення повністю доказане, його дії
кваліфіковано правильно».

Деякі прокурори навіть не називають статті Кримінального кодексу
України. Вони забувають, що в залі судового засідання знаходяться
родичі, знайомі підсудного, потерпілого, свідки, публіка. Тому для
роз’яснення і пропаганди законодавства необхідно в простій і дохідливій
формі зробити аналіз елементів складу злочину — об’єкта, об’єктивної
сторони, суб’єкта і суб’єктивної сторони.

4.6. Характеристика особи підсудного

Уст.39 Кримінального кодексу України зазначається, що при призначенні
покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого
злочину, особу винного і обставини справи, що пом’якшують і обтяжують
відповідальність. Така вказівка закону вимагає від прокурора ґрунтовної
характеристики особи підсудного.

Характеризуючи особу підсудного, прокурор з’ясовує не лише його риси,
якості та особливості, що пов’язані з вчиненням злочину, а й інші дані.
Прокурору слід виявляти ставлення підсудного до праці, навчання,
поведінку на виробництві та в побуті, працездатність, стан здоров’я,
сімейний стан, дані про минулі судимості. Всі ці дані мають бути оцінені
державним обвинувачем у сукупності, і ті з них, які впливають на
призначення покарання, повинні бути навіть виділені окремо в
обвинувальній промові.

У вже цитованій обвинувальній промові у справі Виноградова прокурор так
характеризував особу підсудного:

«Життєвий шлях Виноградова підтверджує правильність вислову:

«В біду падають, як у провалля, зненацька, але до злочину ідуть
сходинками». Ці фатальні для Виноградова сходинки відомі: зловживання
горілкою, крадіжки, хуліганство і, нарешті, згвалтування й убивство.

Проходячи- службу в армії, Виноградов, грубо нехтуючи військовою
дисципліною, пиячив, здійснював крадіжки з єдиною метою: мати гроші для
купівлі горілки. Військовий трибунал засудив Виноградова до одного року
позбавлення волі, замінивши покарання направленням до дисциплінарного
батальйону.

Демобілізувавшись із армії і повернувшись в Ковров, Виноградов невдовзі
скоїв хуліганство. Проти нього було порушено кримінальну справу, але
слідчий органів внутрішніх справ прийняв рішення про припинення справи
із застосуванням до Виноградова заходів громадського впливу.
Адміністрація цеху, в якому працював Виноградов, отримала постанову для
обговорення факту хуліганства в товариському суді. З приводу
неправильного припинення справи про хуліганство Виноградова слідчий
прокуратури, який проводив розслідування нинішньої справи, вніс у
відповідні інстанції подання.

Як відповів Виноградов на проявлену до нього поблажливість у зв’язку зі
справою про хуліганство?

Ви чули, товариші судді, показання свідка Кир’яновоі, яка дала різко
негативну характеристику Виноградову. Вона розповіла, що Виноградов —
прогульник і пияк. Був випадок, коли він не виходив на роботу протягом
трьох днів, нерідко з’являвся на роботі в нетверезому стані, співав
нецензурні пісні, а коли робітники стали соромити його, нагрубив їм, а
Куп’яновій заявив прямо: «Ти своєю смертю не помреш, не сунь свого носа
не в свою справу». Виноградов не заперечує цих фактів, але стверджує, що
в розмові з робітниками, і зокрема з Кир ‘яновою, він «пожартував».

Судова практика показує: якщо прокурор у своїй промові добре проаналізує
дані про особу підсудного, це допоможе йому повніше й об’єктивніше
оцінити злочин, правильно визначити ступінь суспільної небезпеки, роль і
ступінь вини кожного підсудного.

Даючи характеристику підсудному, прокурору слід пам’ятати про такі
вимоги:

• не повинно бути місця голослівним твердженням, суб’єктивній думці про
підсудного;

• підсудний — це ще не злочинець;

• характеристика повинна базуватися тільки на даних, які є в справі;

• недопустимі необ’єктивність, ігнорування позитивних якостей
підсудного.

Ще Цицерон відзначав:

«Хто виступає з обвинуваченням проти когось, то немає нічого
несправедливішого як зупинятись на довгому переліку фактів, що говорять
проти обвинуваченого, і замовчувати про факти на його користь»’.

Слід охарактеризувати якості підсудного, які проявилися у злочині, або
зумовили його і мають значення для вирішення справи. Дуже важливо
звернути увагу на ті риси характеру, які висвітлюють внутрішній світ,
вказати на вади і хиби характеру, які призвели до злочину. Не варто
«копатися» в біографії підсудного, тим більше не збирати фактів, які
компрометують його чи не мають відношення до справи, що розглядається у
суді. Від прокурора вимагається стриманість у виразах. «Сила
обвинувачення — в доводах, а не в епітетах, — писав А. Коні. — Зовсім
недопустимі вирази грубі, принижуючі. Вони не підсилюють, а лише
послаблюють обвинувачення».

Звинувачуючи підсудного у злочині, прокурор повинен виступати, як писав
А. Коні, «зі спокійним достоїнством сумного обов’язку», його промова,
особливо в частині характеристики підсудного, повинна бути пройнята
«печаллю тверезої думки зрілої».

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *