Сонячний юліанський календар (реферат)

Реферат на тему:

Сонячний юліанський календар

У наш час майже всі народи світу користуються сонячним календарем,
успадкованим від давніх римлян (виправленим у XVI ст.).

У 45 р. до н.е. Юлій Цезар “вдало підібрав” середню тривалість
календарного року – 365,25 доби. Це дозволяло у трьох із кожних 4-х
років лічити по 365, у четвертому ж – 366 діб. Цей 366-й день прийнято
було вставляти між 24 і 25 лютого, його назвали bis sextum kalendas Mart
– “двічі шостий до березневих календ” (тобто “до 1-го числа березня” –
включно з ним!). Від цього annus bis sextus і походить назва високосний
рік, тобто рік, у якому вставлено одну добу. Було впорядковано кількість
днів у місяцях за принципом: непарний місяць має 31 день, парний – 30.
Лютий у простому році мав 29, у високосному – 30.

За цю реформу сенат перейменував місяць Квінтиліус на Юліус. До речі,
упродовж багатьох сотень років римляни вважали березень (Мартіус) першим
місяцем, квітень (Апріліс) – другим, грудень – десятим (Децембер). Про
це нагадують чотири із цих “числових” назв, які залишилися дотепер.

У простому році юліанського календаря 365 = (52 * 7 + 1) доби, тобто рік
налічує 52 тижні і 1 день, у високосному – 52 тижні і 2 дні. За декілька
років від довільно взятого за початковий, як тільки з уламків тижня
назбирається 7 діб, дні тижня припадають на ті ж календарні дати (тому й
маємо слово тиждень “той же день”). Наприклад, календар 1999-го року мав
такий же «розклад» днів за числами місяців, що й 1909, 1915, 1920 (з
1.03), 1926, 1937, 1943, 1948 (з 1.03), 1954, 1965, 1971, 1976 (з 1.
03), 1982 і 1993. На це вказує колонка років – зверху вниз – таблиці
Додатку 1. Повний збіг дат і днів тижня від року до року повторюється
через 28 років (в них налічується рівно 1461 тиждень). Це – 28-річний
сонячний цикл юліанського календаря.

Однак розподіл днів у місяцях нашого календаря не такий, як його прийняв
Юлій Цезар! Це тому, що після смерті Юлія Цезаря римські жерці, мабуть.
не зрозумівши правила вставки 366-го дня, почали вставляти його у кожний
третій рік. Можливо, вони користувалися методом “включної лічби”, коли
враховують і останній рік попереднього циклу. Тому з 44 р. до 9 р. до
н.е. було введено 12 високосних років замість 9. Цю помилку виправив
імператор Август. Упродовж 13 років – з 9 р. до н.е. до 8 р. н.е. –
високосних років не було (5 і 1 pp. до н.е. і 4 рік н.е. були простими).
Отже, юліанський календар почав функціонувати нормально з 1 березня 4 р.
н.е. То ж сенат перейменував 8-й місяць Секстиліс в Августус, додавши
один день від лютого. А щоб три місяці підряд не мали по 31 дню,
змістили 31-й день від вересня на жовтень і від листопада на грудень
(вживаємо наші назви для легшого сприймання сказаного).

Розглянемо тепер суть реформи юліанського календаря, проведеної 1582 р.
папою Григорієм XIII.

Середня тривалість року юліанського календаря – 365,25 доби, а це на
0,0078 доби більше, ніж триває тропічний рік (рис. 5). Тому за кожні 128
років весняне рівнодення (та й інші явища тропічного року) у такому
календарі зміщується на більш ранні календарні дати на одну добу.

Конкретно, якщо близько 325 р. весняне рівнодення трапилося опівдні 21
березня, то через 128 років, у 453 p., воно настане вже опівдні 20
березня, ще через 128 років, у 581 p., – 19 березня і т.д. У 1582 р.
весняне рівнодення випало вже на 11 березня юліанського календаря.

????

? спеціальною буллою “Inter gravissimas” (“Серед найважливіших”) наказав
вилучити з лічби днів 10 діб: після 4 жовтня 1582 р. настало не 5, а 15
жовтня. Так весняне рівнодення було повернуто на 21 березня. А щоб ця
помилка в майбутньому не нагромаджувалася, було прийнято з кожних 400
років (адже 128 * 3 = 384 ? 400) викидати три доби: вважати простими ті
столітні роки, число сотень яких не ділиться без остачі на 4. Тому
1700-й, 1800-й і 1900-й роки в юліанському календарі були високосними, у
григоріанському – простими. Відповідно й різниця між датами у цих
календарях з 1582 до 1699 pp. становила 10 діб, з 1700 до 1799 pp. – 11
діб, з 1800 до 1899 pp. – 12 діб, з 1900 до 2099 pp. – 13 діб. Доцільно
підкреслити: ця різниця зростає на одну добу з 1-го березня столітнього
року юліанського календаря.

Поглянемо, чи справді григоріанський календар є дуже точним і чи
утримується в ньому весняне рівнодення на даті 21 березня?

Середня за 400 років (а це в сумі – 146 097 днів) тривалість року
григоріанського календаря становить 365,2425 доби, що всього лише на 26
сек. перевищує тривалість тропічного року. Тому й похибка в одну добу
тут нагромаджується за близько 3300 років. Отже, григоріанський календар
таки точно відображає “астрономічні події”.

Що ж стосується моменту весняного рівнодення, то в цьому календарі у
проміжку з 4-х років він “ковзає” в інтервалі 0,76 доби, а в кожних 400
роках – в інтервалі 2,15 доби. Тому весняне рівнодення насправді,
упродовж 400 років, випадає на 21, але і на 20; і на 19 березня.
Наприклад, у першій половині XX ст. воно тричі (з кожних 4-х років)
випадало на 21 березня і один раз на 20 березня, наприкінці ж XX ст. –
навпаки. На 19 березня весняне рівнодення в григоріанському календарі
випадає головним чином у другій половині того століття, яке йде за
столітнім високосним роком (як ось у 1650 – 1700 рр. 2050 – 2100 рр. і
т.д.).

Варте уваги й таке. Православні відзначають свої нерухомі свята за
юліанським календарем; отже в проекції на календар григоріанський ці
свята, від століття до століття, сповзають у бік літа!

Цей ефект можна проілюструвати питанням: «Коли ми святкуємо Різдво
Христове?» Більшість співрозмовників не задумуючись відповість: «7-го
січня». Тим часом відповідь має звучати так: «Різдво ми святкуємо 25
грудня юліанського календаря, яке в наш час проектується на 7 січня
календаря григоріанського». Бо ж у минулому ситуація була інакшою: у
1583 – 1700 pp. Різдво випадало на 4 січня, з 1701 по 1800 рр. – на 5, з
1801 по 1900 – на 6 січня, у 1901 – 2100 рр. – вже на 7 січня
(пам’ятаємо: це величне Свято в усі століття юліанського календаря
залишається на одній і тій же даті – 25 грудня). Той, кому вдасться
відшукати «Церковний календар» за 1900 p., може задуматися: «Як же наші
прадіди сприйняли те, що в цьому році вони святкували Різдво 6 січня, а
наступного, 1901 p., вже 7-го». Щоправда, дотримуючись старого стилю,
наші прадіди могли це й не зауважити.

Література:

Климишин І.А. Календар і хронологія. – Івано-Франківськ, Гостинець,
2002.

Климишин І.А. Основи пасхалії. – Івано-Франківськ, Нова зоря, 2005.

Климишин И.А. Календарь и хронология. – М., Наука, 1990.

Селешников С.И. История календаря и хронология. – М., Наука, 1977.

Wierzbowski T. Wademecum.– Lwow, Warszawa. 1926.

Рис. 5. Співставлення двох «лінійок для вимірювання часу» –

«природної» Т? та «людської» Тю, різниця ? = Тю — Т? = 11 хв. 14 с.

якраз і вимагає виправлення календаря.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *