Реферат на тему:
Вплив міжособистісних взаємин на розвиток творчості у школярів
Важливе значення набуває проблема вивчення міжособистісних взаємин в
шкільному колективі. Завжди ця проблема була пов’язана з вивченням
стосунків, самоооцінки особистості, соціального статусу особистості в
колективі. В нашому дослідженні, яке грунтувалось на розвиваємому на
сучасному етапі в вітчизняній психології діалого-культурологічному
підході до навчання міжособистісні взаємини розглядались як чинник
розвитку творчості у школярів. Як відомо, що взаємодія, взаємовплив,
взаємне спілкування в колективі займають значне місце в стосунках, коли
одна особистість впливає на іншу то підсилюються задатки і нахили,
здібності до певної діяльності у інших особистостей. Цей взаємовплив
можна розглядати і гіпотетично і експериментально на досвіді. Як
покозують дослідження Воробйова А.М., Бойко Д., Чорної А., Юсіфової А.
та інших, що творчість – природна функція мозку людини і тому творчий
потенціал заложений в кожній нормальній дитині і тому може бути
розвинений в процесі цілеспрямованого навчання, практичного вирішення
творчих завдань і робіт. В нашому дослідженні зроблена спроба показати
вплив міжособистісних взаємин на розвиток творчості у школяра. В
розвиненому вигляді рівні творчості включають здатність синтезування та
аналізування рефлексії, моделювання. діяти в умі, внутрішньому плані про
себе, планувати нові шляхи досягнення рішення завдання, співвідношення
емпіричного та логічного, теоретичного мислення тощо.
Керівництво розвитком творчості у школярів, на нашу думку, полягає в
стимулюванні учнів на пошук нових, оригінальних та раціональних способів
вирішення завдань, вибір адекватних та складання програми дії з
використанням досвіду, знань навичок, включати вирішення задачі в
цілісну систему взаємовідношень з предматами та міжособистісною
взаємодією учнів.
Основні завдання дослідження полягали в тому, щоб вивчити особливості
прояву творчості у школярів молодшого та середнього шкільного віку,
показати вплив міжособистісної взаємодії на розвиток творчих здібностей,
сприяти організації необхідних умов та оточення в розвитку творчості.
?????????/?роботи і могли навіть пропонувати досить нестандартні
вирішення завдання.
Аналіз показав, що в учнів з високим рівнем обдарованості і творчих
здібностей набуває середній коефіцієнт соціального статусу в шкільному
колективі, а в тих учнів, що мають середній рівень творчих здібностей
часто буває високий соціальний статус. В процесі психокорекційної роботи
намагались підняти рівень соціального статусу у творчих, обдарованих
учнів і розвинути творчі здібності тих учнів, що мали високий соціальний
статус у колективі в процесі виконання творчих спільних робіт в
навчальній діяльності. Був виявлений зв’язок між рівнем творчості і
соціальним статусом, так, високий соціальний статус у учнів з високим
рівнем творчості мали 20%, середній статус 74% і 6% низький. Середній
рівень творчого мислення мали учні з середнім соціальним статусом і лише
незначна частина учнів з низьким соціальним статусом мали низький рівень
творчого мислення. В основі проведення психокорекційної роботи лежала
розроблена нами соціальна модель розвитку творчих здібностей в процесі
міжособистісної взаємодії, яка полягала в тому, що покращання
міжособистісних взаємин повинно позитивно вплинути на прояви творчості в
процесі виконання спільних творчих робіт і в процесі виконання
індивідуальних творчих завдань. Таким чином, зміна соціальної позиції і
статусу учня в колективі явилось домінуючим фактором в розвитку
творчості школярів. За допомогою діагностичної методики міжособистісних
стосунків Лірі виявлено домінування доброзичливого, альтруїстичного типу
особистості у взаєминах, а перша адаптивна поведінка по відношенню до
інших з позитивною спрямованістю, яка почала домінувати у взаєминах з
іншими, дещо меншою була виражена помірна поведінка у взаєминах з іншими
і майже була відсутня третя ступінь – дезедаптована, егоїстична
поведінка у взаєминах з іншими при виконанні спільних творчих робіт, яка
була пов’язана з суперництвом, негативізмом до інших.
Таким чином, підтвердилась наша гіпотеза і припущення про те, що
розвиток позитивних міжособистісних відносин при виконанні спільних
творчих робіт і завдань знімає проблему суперництва і сприяє підвищенню
рівня соціального статусу кожного учня, а також прояви творчих
здібностей і нахилів. Так, визначення кореляційних зв’язків показало, що
швидкість творчого мислення пов’язана з високим соціальним статусом і
коефіцієнт становив 0,85, гнучкість творчого мислення і соціальний
статус коефіцієнт становив 0,65, оригінальність ідеї розробки творчого
завдання і соціальний статус становив 0,49, розробленість ідеї творчого
завдання і соціальний статус становив 0,63. Всі коефіцієнти показали
значні зв’язки з достовірністю по t – критерію Стьюдента 0,05.
Таким чином, результати показали, що сумарні показники творчого мислення
достовірно збільшилися і найсильніші відмінності було виявлено за
показником оргінальності та розробленість ідеї в використанні спільних
творчих робіт і завдань. Систематичне позитивне підкріплення соціального
статусу і положення учня в колективі, опора на творчий потенціал
особистості сприяє підвищенню рівня психологічного клімату в
міжособистісних взаєминах, розвиває творчий потенціал кожної
особистості. Високий рівень творчого мислення співвідноситься з високим
соціометричним статусом, розширяється сфера самосвідомості, критичної
самооцінки учнями своїх потенційних можливостей. Так, поступово
розвивається Я–образ учня, взаємодія емоційного і когнітивного
компоненту в оцінці один одного, усвідомлення себе як суб’єкта спільної
творчої діяльності, а потім її індивідуальних творчих особливостей
кожного.
Література:
Воробйов А. Психофізиологічні аспекти творчості. Київ. 2005.
Бойко Д. Методичні засади вивчення проявів різних типів творчих
здібностей школярів. Київ. 2005.
Чорна А. Обдарованість, її загальні і спеціальні складові. Київ. 2005.
Юсіфова А. Роль творчості в розвитку особистості. Київ. 2005.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
