Реферат на тему:
Уявлення молодих українців про українців
В теперішніх умовах потреба в ідентичності індивідууму виходить за
своїм значенням на одне з перших місць. Сучасні теорії розглядають її як
фундаментальну потребу особистості, альтернативою якій є дезорганізація
і смерть. Потреба в ідентичності визначається ширше, ніж необхідність
належати до певної групи або спільноти. Вона є “… в дійсності потребою
у множинній інтегрованій ідентичності і пов’язана з прагненням
реалізувати її” [5]. Реалізація інтегрованої ідентичності неможлива без
задоволення потреби в етнічності.
Соціальні перетворення в Україні призвели до руйнування усталених у
попередні періоди розвитку суспільства регулюючих та детермінуючих
параметрів суспільного буття. Порушення цілісної системи цінностей і
рівноваги в балансі між групами як елементами соціальної системи
викликають кризу ідентичності – старі соціокультурні ідентифікації мають
поступитися місцем новим.
Соціальна нестабільність актуалізує потребу у приєднаності і соціальних
зв’язках – солідарності, ідентичності, приналежності до групи.
Незадоволення потреби в етнічності (а вона складається з трьох
компонентів: потреби в етнічній приналежності, потреби в позитивній
етнічній ідентичності, потреби в етнічній безпеці) перетворюється в
глибинну причину ситуацій міжетнічної напруженості, агресивності і
насильства.
Етнічна ідентифікація особистості – це процес становлення, формування,
усвідомлення і підтримки етнічної свідомості і самосвідомості. Вона
охоплює структуру у вигляді різноманітних суспільних стосунків, а також
еволюцію цих стосунків у часі. Це явище складається з багатьох
компонентів – емоційних і раціональних, когнітивних і вольових, свідомих
і підсвідомих.
Експериментальне вивчення етнічної ідентичності особистості передбачає
вирішення низки конкретних проблем, а саме:
• вивчення уявлень особистості щодо психологічних особливостей власної
етнічної спільноти;
• вивчення цінностей, ідеалів, норм, вимог етносу;
• вивчення емоційного та підсвідомого ставлення особистості до власної
етнічної спільноти;
• з’ясування міри тотожності особистості з власною етнічною спільнотою.
У цій роботі зупинимося на деяких результатах дослідження, спрямованого
на вивчення уявлень української молоді щодо психологічних особливостей
представників української етнічної спільноти.
Об’єкт дослідження – етносоціальні уявлення як змістові утворення
етнічної ідентичності.
Предмет дослідження – етносоціальні уявлення щодо психологічних
особливостей українців.
Мета дослідження – емпірично визначити поведінковий та емоційний
компоненти етносоціальних уявленнь молоді щодо психологічних
особливостей власної етнічної спільноти (українців).
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
• визначити психологічну природу і зміст етносоціальних уявлень як
основних компонентів етнічної ідентичності;
• обгрунтувати теоретичні засади емпіричного дослідження етносоціальних
уявлень;
• дослідити структуру етносоціальних уявлень молоді щодо психологічних
особливостей власної етнічної спільноти.
Особистість здобуває етнічну ідентичність в процесі етнічної
ідентифікації. Етнічна ідентифікація особистості – це процес
становлення, формування, усвідомлення і підтримки етнічної свідомості і
самосвідомості, а також етнічного несвідомого. Це явище складається з
багатьох компонентів – емоційних і раціональних, когнітивних і вольових,
свідомих і підсвідомих.
Етнічна ідентифікація як раціонально-пізнавальний акт – це усвідомлення
себе як члена етнічної спільноти, усвідомлення свого місця серед
етнічних груп, своєї позиції в системі міжетнічних стосунків.
Результатом раціонально-пізнавального моменту ідентифікації є формування
узгодженої системи групових етнічних уявлень (в якості елементів якої ми
виділяємо певні етнічні образи з властивими їм цінностями, стереотипами,
упередженнями, забобонами). Етносоціальні уявлення, що більш або менш
поділяються всіма членами етнічної спільноти, є базисною основою
самосвідомості етносу. Етносоціальні уявлення відображають сукупність
поглядів, думок, переконань, вірувань, ідей, поданих у буденних формах
мислення, а також легендах, міфах, прислів’ях і приказках. Загальне
знання об’єднує членів групи і є основою для дистанціювання від інших
груп.
Методи дослідження
Для того, щоб із чимось порівнювати себе, із чимось ідентифікуватись,
особистість повинна це “щось” знати. На підставі цього знання вона
зіставляє зовнішні об’єкти, феномени і явища і свої внутрішні стани,
ознаки, якості, особливості. Тому зрозуміло, чому так важливо дослідити
конкретні реальні уявлення особистості про психологічні особливості
етносу.
В дослідженні було використано дві методики, спрямовані на вивчення
уявлень (як усвідомлених, так і неусвідомлених) студентської молоді про
психологічні особливості типового представника українського етносу, а
саме:
• методика діагностики міжособистісних стосунків Т. Лірі (ДМС);
• колірний тест відносин (КТВ).
Методика діагностики міжособистісних стосунків
Методика діагностики міжособистісних стосунків є модифікованим варіантом
інтерперсональної діагностики Т. Лірі. Т. Лірі – послідовник ідей Г.
Саллівана, який доводить важливу роль для певного індивіда оцінок з боку
„значних” для нього осіб. Під впливом цих оцінок відбувається
персоніфікація індивіда, тобто ідентифікація з “значним іншим”, яка й
формує особистість [1, с. 54]. Для кожної особи є властивим певний тип
міжособистісної поведінки. У процесі реалізації своїх потреб людина
змушена підпорядковувати свою поведінку оцінкам значущих інших. Це
відбувається як усвідомлено, на рівні самоконтролю, так і неусвідомлено,
на рівні символіки ідентифікацій. Грунтуючись на теоретичному положенні,
що особистість проявляється у поведінці, Т. Лірі систематизував
емпіричні спостереження у вигляді восьми загальних варіантів
міжособистісної взаємодії і, відповідно до різних типів міжособистісної
поведінки, розробив опитувальник. Л. Собчик переклала опитувальник на
російську мову і провела адаптацію вербального стимульного матеріалу
методики [4]. Метод діагностики міжособистісних стосунків (ДМС)
відрізняється від оригінальної методики Т. Лірі в основному лише
інтерпретаційним підходом і простішим способом підрахунку балів [4].
Методику ДМС правомірно вважати варіантом опитувальника, розрахованого
на суб’єктивну самооцінку респондента й оцінку ним значущого іншого,
зазначає Л. Собчик [4, с. 56]. Методика відтворює не тільки стиль
міжособистісного спілкування, а також структуру
індивідуально-особистісної типології.
Опис методики
Методика складається з набору 128 лаконічних характеристик, за якими
респондент оцінює своє власне “Я” на момент обстеження (за схемою –
„так” або „ні”). Після того, як респондент оцінить себе, підраховуються
бали за кожним з восьми октантів, що відповідають певному варіанту
міжособистісної взаємодії.
Октанти, що набрали найбільшу кількість балів, відповідають стилю
поведінки індивіда у міжособистісних стосунках. Характеристики, які не
виходять за межі 8 балів, властиві гармонійним особистостям. Показники,
які перевищують 8 балів (до 12), свідчать про акцентуацію властивостей,
виявлених цим октантом. Шкали, що досягають рівня 14 – 16, свідчать про
виражені труднощі у соціальній адаптації. Низькі показники за всіма
октантами (0 – 3) можуть бути результатом нещирості респондента.
Інтерпретація даних ДМС в основному повинна орієнтуватися на перевагу
одного октанта над іншим, а не на абсолютні значення.
У нашому дослідженні респондентам пропонувалося після оцінки власного
“Я” оцінити образ “Типові сучасні українці” (“ТСУ”) (образ подано у
множині, тому що, як зазначає В. Агеєв, чоловікам і жінкам властиві
значні розбіжності при оцінці диморфічних ознак [1]. Тому доречно
пред’являти об’єкти-національності у множині).
Л. Собчик зазначає, що методика ДМС є вдалим методом для вивчення
внутріособистісної конгруентності індивіда. З цією метою респонденту в
класичному варіанті пропонується крім актуального “Я” оцінити ще й
ідеальне “Я”. Аналіз і співставлення одержаних оцінок дозволяють
визначити внутрішню конгруентність “Я” особистості. Образи актуального й
ідеального “Я” є невід’ємною частиною структури цілісного “Я”. В нормі
зазвичай спостерігається помірне (неконфліктне) розходження між “Я”
актуальним і ідеальним, яке є неодмінною умовою для подальшого зростання
особистості.
Образ власної етнічної спільноти є складовою частиною цілісного “Я”.
Тому, на нашу думку, методика ДМС дозволяє визначити рівень етнічної
ідентифікації особистості, порівнявши образи “Я” та “Типового сучасного
українця”.
Процедура опрацювання даних
а. Отримані дані підраховувалися для кожного респондента окремо за
образами “Я” та “ТСУ”.
б. Підраховувалися усередненні значення за кожним з октантів образів “Я”
та “ТСУ”:
ОКТ R = е ОКТr / n , де
ОКТ R – середній бал до певного октанта,
ОКТ r – бал певного октанта у одного респондента,
n – кількість респондентів.
в. Були побудовані циклограми образів “Я” та “ТСУ”.
г. Визначалася різниця між двома образами за кожним з октантів окремо:
W = | ОКТ RЯ – ОКТ RУ | , де
W – різниця між двома октантами,
ОКТ RЯ – певний октант за образом “Я”,
ОКТ RУ – певний октант за образом “Типові сучасні українці”,
і сумарна розбіжність за усіма октантами разом (сума модулів різності
балів по кожному з октантів):
І = е W t , де І – рівень ідентифікації.
Таким чином, за допомогою методики ДМС було отримано дані, які дозволили
:
• дослідити уявлення респондентів про типовий стиль міжособистісного
спілкування сучасних українців і скласти їх узагальнений портрет;
• визначити рівень ідентифікації респондентів.
Колірний тест відносин
Для вивчення емоційного компоненту етносоціальних уявлень нами був
використаний “колірний тест відносин”, розроблений у лабораторії
соціально-психологічних досліджень Ленінградського науково-дослідного
психоневрологічного інституту ім. В. Бехтерєва [3]. Він є адаптованим
варіантом методу колірних виборів М. Люшера.
“Досвід засвідчив.., що при правильному розумінні й оцінці результатів
метод колірних виборів може виявляти стійкі індивідуально-особистісні
властивості, що визначають несвідомі потяги, засоби самореалізації в
професійній діяльності, особливості міжособистісної поведінки, а також
захисні і компенсаторні механізми” [4, с. 215].
Колірний тест відносин (КТВ) – це клініко-діагностичний метод,
призначений для вивчення емоційних компонентів відносин людини, який
відбиває як свідомий, так і частково неусвідомлюваний рівень відношень.
Теоретичною основою КТВ є концепції відношень В. Мясищева та ідеї Б.
Ананьєва про образну природу психічних структур будь-якого рівня й
складності, уявлення А. Леонтьєва про чуттєву тканину смислових утворень
особистості [2, с. 93].
У відповідності з цими теоретичними положеннями, відношення
особистості, які регулюють найскладніші процеси її спілкування й
діяльності, мають чуттєву, наочно-образну психічну природу.
Взаємовідносини чуттєвої тканини відношень з їх вербальними компонентами
визначають ступінь і якість їх усвідомлення. Зокрема, розходження між
чуттєвими й вербальними компонентами відношень особистості призводить до
неадекватного усвідомлення цих відношень (це характерно для невротичних
конфліктів і порушень емоційно-афективної сфери).
Методичною основою КТВ є колірно-асоціативний експеримент. Він базується
на тому, що суттєві характеристики невербальних компонентів відношень до
значущих інших і до самого себе відбиваються у колірних асоціаціях до
них. Колірно-асоціативний експеримент, згідно з цим припущенням,
дозволяє виявити досить глибокі, частково неусвідомлювані компоненти
відношень, обминаючи при цьому захисні механізми свідомості.
Ми використали метод КТВ, маючи на меті з’ясувати два моменти:
• по-перше, дослідити емоційні компоненти відношень респондентів до
образу “Типові сучасні українці”;
• по-друге, порівнявши вибори за образом “Я” та “ТСУ”, ми дістали змогу
виявити ступінь тотожності цих двох образів, тобто рівень ідентичності.
Процедура проведення та обробки даних КТВ
1. Перед респондентом на білому (індиферентному) фоні розкладаються у
випадковому порядку картки-кольори (стандартний восьмиколірний набір:
темносиній – 1, синьо-зелений – 2, помаранчево-червоний – 3, жовтий – 4,
фіолетовий – 5, коричневий – 6, чорний – 7, сірий – 0). Респондентові
пропонується вибрати колір, який, на його думку, найкраще відображає
сутність, характер певного поняття (образу). Обрана картка прибирається
зі стола і її номер записується. Кожного наступного разу респондентові
пропонується з кольорів, які залишилися, обрати найдоречніший. Тобто,
респондент повинен проранжувати всі вісім кольорів у порядку
відповідності поняттю – від “найбільш доречного, схожого” до „найбільш
недоречного, несхожого”.
2. У нашому дослідженні ми пропонували респондентам у першій спробі
вибрати колір, який найліпше і найповніше характеризує його “Я”,
“найбільш схожий на нього”. Кожного разу обрана таблиця відкладалася і
респондентові знову пропонувалося зробити вибір за тією ж інструкцією.
У другій спробі процедура була та сама, але інструкція інша: “Виберіть
колір, який, на вашу думку, відповідає типовому сучасному українцю.
Найкраще й найповніше характеризує сучасних українців, “схожий на них”.
При виборі не зважайте на колір символіки, одягу тощо”.
3. Процедура інтерпретації: отримані дані були проаналізовані за
частотою, з якою колір зустрічається на кожній з восьми позицій. Після
чого нами були побудовані середні профілі за образом “Я” та образом
“ТСУ”. Відповідно до кожного профілю було складено “психологічний
портрет” (систематизовані уявлення про змістовно-емоційні особливості
відношення) образів на основі емоційно-особистісного значення кожної
кольорової асоціації.
Зіставляючи вибори кольору, можна отримати уявлення про найбільш
варіативні тенденції, які створюють певний резерв адаптивного механізму.
Залежно від того, як респондент оцінить себе, підраховуються бали за
8-ма варіантами міжособистістної взаємодії. Максимальна кількість балів
у кожному октанті – 16.
У нашому дослідженні пропонувалося респондентам після оцінки власного
“Я” оцінити “типового сучасного українця”.
Характеристика вибірки
У дослідженні взяли участь студенти 3 – 4 курсів Національного
університету ім. Т. Шевченка (факультети історичний, економічний,
соціології та психології, економічний, філологічний) та Київського
національного університету харчових технологій (факультети механічний,
енергетичний). Загальна кількість респондентів – 115 осіб: 65 жінок і 50
чоловіків. Середній вік респондентів – 20,8 року ( від 19 до 26 років).
Національність – українці (за самовизначенням).
Результати дослідження
За допомогою методики ДМС Т. Лірі ми дослідили поведінковий компонент
етносоціальних уявлень українського студентства. В дослідженні взяло
участь 115 респондентів основної групи. Отримані дані наведені у
таблицях 1 та 2.
Таблиця 1
Середній бал “ТСУ”
ОКТ М s
ОКТ 1 9.10 3.84
ОКТ 2 7.66 2.80
ОКТ 3 6.64 2.26
ОКТ 4 5.93 3.39
ОКТ 5 4.91 3.07
ОКТ 6 6.37 3.11
ОКТ 7 8.34 2.97
ОКТ 8 7.37 4.25
“Типові сучасні українці” – I, VII, II, VIII, III, VI, IV, V.
Таблиця 2
Середній бал “Я”
ОКТ М s
ОКТ1 9.01 3.30
ОКТ2 7.08 2.38
ОКТ3 7.23 2.55
ОКТ4 6.014 2.42
ОКТ5 6.08 3.45
ОКТ6 5.88 2.64
ОКТ7 7.97 2.85
ОКТ8 7.85 3.46
“Я” – I, VII, VIII, III, II, V, IV, VI.
Уявлення респондентів про типових сучасних українців є досить
узгодженими, про що свідчить невелика s. По октанту ІІ –
незалежний-домінуючий тип – спостерігається найбільша узгодженість.
Тобто поведінку, яку описує цей тип, респонденти вважають найбільш
характерною для сучасних українців. Значно більшими виявилися в образі
“Типові сучасні українці” октанти I – “владний-лідируючий” тип та VII –
“співпрацюючий-конвенційний” (таблиця 3).
Таблиця 3
Рівень значущості I та VII октантів в образі “ТСУ” за методикою ДМС
ОКТ 1
t-value P
ОКТ 1 0.00 1.00
ОКТ 2 2.54 .012
ОКТ 3 4.61 .000009
ОКТ 4 5.17 .000001
ОКТ 5 7.12 .000000
ОКТ 6 4.62 .000009
ОКТ 7 1.31 .19
ОКТ 8 2.52 .013
ОКТ 7
t-value P
ОКТ 1 -1.30 .194367
ОКТ 2 1.40 .162460
ОКТ 3 3.80 .000212
ОКТ 4 4.47 .000016
ОКТ 5 6.71 .000000
ОКТ 6 3.83 .00019
ОКТ 7 0.00 1.00
ОКТ 8 1.57 .12
В образі “Я” значно більшим виявився також I октант (таблиця 4).
Таблиця 4
Рівень значущості I октанта в образі “Я” за методикою ДМС.
t-value p
ОКТ1-ОКТ1 0.00 1.00
ОКТ1-ОКТ2 3.85 .00018
ОКТ1-ОКТ3 3.58 .00047
ОКТ1-ОКТ4 6.13 .00
ОКТ1-ОКТ5 5.13 .000001
ОКТ1-ОКТ6 6.19 .000000
ОКТ1-ОКТ7 2.01 .047
ОКТ1-ОКТ8 2.02 .045
Таким чином, респонденти вважають, що типовому сучасному українцеві
властива поведінка дистантна, з елементами егоцентризму, прагнення
посісти відокремлену позицію у групі; у нього немає прагнення
підтримувати загальногрупові інтереси; він надає перевагу ролі
неформального лідера. Стиль мислення нешаблонний, творчий (ІІ октант).
Орієнтується на власну думку і мінімально залежить від факторів
середовища. Реагування, обумовлене безпосередніми потребами, виражена
тенденція до спонтанної самореалізації і висока мотивація досягнення,
активний вплив на оточення (І октант).
Цю характеристику збагачує й пом’якшує VII октант, який виявляє стиль
міжособистісних стосунків, властивий особам, що прагнуть співробітництва
з референтною групою; дружніх стосунків з оточуючими; підкреслюють свою
причетність до інтересів більшості. Їм властивий високий рівень
тривожності і низький – агресивності; екзальтованість; ентузіазм;
чутливість до емоційного настрою групи; широке коло інтересів при певній
поверховості.
В уявленні респондентів типовий українець характеризується такими
рисами, як оптимістичність, швидкість реакцій, висока активність,
виражена мотивація досягнення, тенденція до домінування (роль
неформального лідера), нонконформність, егоцентричність, підвищений
рівень домагань.
Образ “Я” має багато спільного з образом типового українця. I та VII
октанти посідають, відповідно, перше та друге місця.
Додатково було проаналізовано розходження у кожного респондента між
образами ”Я” та образом типового українця (сума модулів різності балів
за кожним з октантів) і, таким чином, визначено рівень ідентифікації
(I).
З’ясувалося, що у 68,6 % респондентів І Література 1. Агеев В. С. Межгрупповое взаимодействие. Социально-психологические проблемы. - М.: МГУ, 1990. - 240 с. 2. Ананьев Б. Г. О человеке как объекте и субъекте воспитания //Избранные психологические труды: В 2 т. – М.: Педагогика, 1980. – Т. 2. – С. 9-102. 3. Сермягина О. С. Эмоциональные отношения в семье. – Кишинев: «Штииница». – 1991. – 88 с. 4. Собчик Л. Н. Введение в психологию индивидуальности. - М. Инст-т прикладной психологии, 1998. - 512 с. 5. Rubenstein R. Basic Human Needs Theory: Beyond Natural Law // Conflict: Human Needs Theory / Ed. by J.Burton. N.Y.: St. Martin’s Press, 1990. 6. http://www.politik.org.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
