Тоталітарні групи та їх соціально-психологічний феномен (пошукова робота)

Пошукова робота:

Тоталітарні групи та їх соціально-психологічний феномен

Суспільна проблема: поява та існування в сучасному суспільстві
тоталітарних груп несе в собі серйозну загрозу, яка недостатньо
усвідомлюється суспільством та урядовими структурами. Їх феномен
виступає, з одного боку, дестабілізуючим чинником духовності
суспільства, з другого – тоталітарна група є засобом десоціалізації
індивіда.

Мета статті: виділити та охарактеризувати основні ознаки тоталітарної
групи, проаналізувати її феномен, згубний вплив на соціальну поведінку
та психіку індивіда.

Сутнісний зміст: аналізуються об`єктивні та суб`єктивні чинники, що
призводять до появи в суспільстві тоталітарних груп, виділяються ознаки
тоталітарної групи; розкриваються соціально-психологічні механізми
залучення індивіда в групу, тотального психологічного тиску на неї та
наслідки перебування індивіда в тоталітарній групі.

За влучним висловом Цицерона, в світі немає такої безглуздості, у якої
не знайшлось би послідовників. Тоталітарні групи можна віднести саме до
такої безглуздості, прихильниками якої стають люди різної долі, різної
освіченості та різного віку. Однак обставини їхньої появи, існування та
діяльність ще недостатньо вивчені ні соціальними психологами, ні
релігієзнавцями, ні соціологами. Уряди багатьох країн, громадськість
зіткнулися з цією проблемою з кінця ХХ століття. Ці добре організовані
угруповання потребують пильної уваги і науковців різного профілю, і
урядових структур. За приблизними оцінками, нині в Україні майже мільйон
чоловік є адептами різного роду тоталітарних груп. Серед них близько 8
відсотків – педагоги, які виступають не лише активними агітаторами,
проповідниками, а й вербувальниками у свої члени зовсім юних людей.
Термінологічно назва явища ще остаточно не склалася. Для його опису
науковці користуються різними поняттями: тоталітарні групи, деструктивні
угруповання, культи, молодіжні секти, сектоподібні об`єднання, новітні
релігійні культи тощо. Невизначеність назви засвідчує невивченість
цього нового явища в суспільному бутті, суспільній поведінці людей.
Водночас у самій назві відображається певне протистояння
загальновизнаним демократичним цінностям, загроза безпеці духовного
життя населення, небезпечний психологічний вплив таких груп на
особистість.

Слід відзначити, що поява угрупувань, культів, сект, поклоніння
новоявленим «месіям», ідолам – не нове явище в історії людства. Тільки
церковна історія налічує багато спроб відколу від основної доктринальної
лінії, створення замкнених угруповань з досить сильною згуртованістю
членів, вірою в нове вчення. Однак нинішній сплеск появи новітніх
угруповань має характерні обставини, що сприяли їх виникненню.

Вперше поняття нетрадиційних культів використав Е. Трельч, який
класифікував нетрадиційні відгалуження в усталених конфесіях. Він
зазначав, що основною метою таких угруповань є духовність, що прагне
оживити мертву традицію. Із загальносоціологічної точки зору,
нетрадиційні угруповання – це виокремлені групи, які не відповідають
нормам даного суспільства. Соціальні психологи визначають нетрадиційні
групи як такі, що спроможні змінити у своїх членів поведінку та
психологію. В останні роки щодо таких груп, які діють на релігійному
грунті, вживають поняття «квазі- і псевдокульти». Мається на увазі, що
вони лише зовні нагадують релігійні утворення, а внутрішньо є штучними
релігіями, які набувають рис шкідливого і ошукувального явища [1, с.
173].

Для розгляду таких новоутворень, угруповань ми скористаємося поняттям
«тоталітарної групи», розуміючи спільноту людей, об`єднаних прилученістю
до певної системи цінностей, ідеологічної програми, тенденції чи
постаті, яка втілює в своєму образі цю систему цінностей. Така група має
чітку ієрархічну авторитарну структуру, особливу і тривку модель
стосунків, вірувань, практики, що і надає кожній із них
індивідуальності.

Тоталітарні групи можуть мати різне спрямування (релігійне,
псевдорелігійне, філософське, культурологічне тощо), але кожна з них має
власну аксіонормативну систему, котра суперечить загальновизнаним
демократичним цінностям; виробляє власну субкультуру, що
протиставляється панівній у суспільстві і навіть заперечує будь-яку
культуру взагалі; розробляє і втілює реформуючу програму інтегрування
індивіда в групу, користуючись відпрацьованими методиками тотального
підпорядкування особистості групі, а її біологічних і соціогенних
потреб – груповим потребам і цілям.

На наш погляд, можна виокремити низку ознак тоталітарної групи:

• здійснення тотального контролю свідомості, мислення, емоцій,
інформації, що надходить до людини, поведінки своїх членів (незаконний
вплив на психіку, застосування різноманітних методик маніпуляції
свідомістю, системи реформування мислення індивіда, використання технік
модифікації його поведінки поза свідомістю);

• наявність харизми лідера – «пророка», приписування йому особливої
мудрості, святості, вимога беззаперечної згоди рядових членів з владою,
привілеями лідера;

• наявність ієрархічного органа управління групою, за допомогою якого
дозується інформація, організується тотальний контроль за поведінкою,
способом життя, мисленням індивіда; виключність, утаємниченість життя
групи для зовнішнього оточення, з одного боку, та необізнаність членів
групи щодо істинного характеру її діяльності, з другого;

• наявність облудної форми залучення індивіда до групи з приховуванням
істинних цілей, форм впливу на свідомість (маніпулювання, обман,
переконання, навіювання тощо);

• відчуженість особистості від сім`ї, друзів, суспільства, різкі зміни в
її системі цінностей, наявність поступових чи раптових особистісних
змін;

• повна прозорість життя кожного члена групи і абсолютний авторитет
лідера, лідерів (при закритості життя лідерів поза групою для інших
членів);

• фізична, фінансова чи психологічна експлуатація членів групи, тиск на
них з метою отримання грошей, пожертв;

• наявність у членів групи тоталітарного світогляду, переважання
групових цілей над індивідуальними, схвалення, виправдання асоціальної,
антигуманної поведінки, претензія на “доброту” з боку членів групи.

Тоталітарна група як замкнене новоутворення на основі власної
аксіонормативної системи має на меті підпорядкувати індивіда групі,
зробити його слухняним знаряддям для здійснення завуальованих цілей,
планів у руках лідерів, керівників груп.

Риси тоталітарності групі надають дві особливості її існування: повна
прозорість життя кожного члена при тотальному контролі з боку групи за
ним і абсолютний авторитет лідера, засновника як на рівні мікрогрупи,
так і на рівні всього угруповання. В будь-який момент життя слово
“духовного учителя”, лідера для члена групи є вирішальним. Ця потреба не
нав`язується наказним способом, а формується як настанова всім стилем
життя групи.

Харизматичний авторитет не пов`язаний нормами чи правилами. Це
пояснюється особливим характером віри в особливі якості харизматичної
влади. Вирішальне значення для виникнення харизматичного ставлення має
не стільки наявність харизми, скільки визнання її з боку послідовників.
Умовний її характер, як правило, не усвідомлюється його учасниками:
лідер вірує у своє призначення, послідовники вірують в лідера. Підтримка
лідера розглядається як священний обов`язок послідовників, а будь-який
сумнів у його харизмі – як святотатство.

Поява тоталітарних груп – явище не випадкове в умовах кардинальної
перебудови соціальних відносин (як це сталося в посткомуністичних
країнах), а й навіть в розвинених країнах Заходу. Їх виникненню сприяють
як об`єктивні процеси в суспільстві, так і суб`єктивні чинники. Час від
часу в історії людства трапляються періоди, коли виразно проступає
«втеча від розуму», свого роду епідемії «містичного божевілля». Вони
змінюються періодами, коли «таємні знання» відступають і не мають
серйозного впливу. Але якщо із суспільної та індивідуальної свідомості
виганяється чи зникає потреба вірити, церковна віра, зокрема, то це не
означає, що вона зникає назавжди; найшвидше вона заганяється в якісь
інші закутки людської душі, містичні глухі кути чи шукає нових форм
свого виявлення.

Англійський дослідник Дж. Уебб у роботі «Окультизм як суспільне явище»
[2] відзначав, що в основі чергування волі розумності та нерозумності
містяться духовні фактори. Зібравши великий матеріал щодо поширення
нетривіальних ідей, ірраціоналізму, містичних течій минулого і
сучасності, він дійшов висновку, що ці течії пов`язані з психологічними
і культурними закономірностями суспільного життя, що кожна епоха
європейської історії мала специфічний духовний образ. Сучасний
ірраціоналізм, потяг до замкнених угрупувань, на його думку, виступає як
стихійна ідеологія розгублених мас. Як правило, захоплення людей такого
роду ідеями, потяг до утворення замкнених соціальних груп, де ці ідеї
можуть мати вираження, настає в епоху крутого зламу соціальних порядків,
традиційних вірувань (світських і релігійних), корінного перевороту у
соціально-економічній структурі, гострих соціальних колізій, глибокої
кризи в ідеології, масовій свідомості людей, психологічної втоми широких
верств населення.

В сукупному духовному досвіді кожного суспільства мають місце різні,
інколи полярні, суперечливі традиції, ідеї, вірування – міфологічні і
наукові, світські й релігійні, утилітаристські й романтичні, егоїстичні
й альтруїстичні, сентиментально-ідилічні й тверезо-розважливі. Які з них
візьмуть гору – залежить від багатьох обставин у житті людей і
конкретної особистості. Тоталітарні групи стають привабливими на етапі,
коли саме життя набуває ірраціонального характеру, а на поверхню
виходять потяг до таємного знання, пошук істини в зашифрованому – в
знаках, символах, в інтуїтивному, чуттєвому. Ці новоутворення швидко
пристосовуються до змін у соціальному житті, використовуючи його
проблеми, вади на свою користь.

Феномен сучасних тоталітарних груп у вигляді альтернативної релігійності
народився в США в 60-ті роки ХХ століття і згодом з`явився на суспільній
арені Європи, набираючи різних форм. Поширення тоталітарних груп
релігійного спрямування (тоталітарних культів) до певного часу не
викликало занепокоєння в урядових структурах, серед громадськості
багатьох країн світу, в тім числі і в Україні. Більшість з них існує
легально, на законних підставах, реєструючись як духовно-культурні
осередки (філософського, культурологічного, медичного, релігійного,
естетичного, просвітницького та іншого спрямування, тобто під гаслом
розвою духовності, турботи про фізичне і духовне здоров`я людей), а
тому претендує на захист своєї діяльності відповідно до засад
Європейської конвенції прав людини.

Громадське занепокоєння виникло у зв`язку з протиправними та
антигуманними діями членів тоталітарних груп у Джонстауні (Гайяна, 1978
р.), де через релігійні переконання 900 осіб покінчило життя
самогубством; в штаті Техас (США, 1993 р.), де 80 прихильників
адвентистсько-розкольницької групи “Гілка Давида” спалили себе; у
Швейцарії (1995 р.), де 30 членів групи “Храм Сонця” (п`ятеро з них діти
14 – 15 років) спалили себе. Активно діяли в цьому напрямку релігійні
організації “Аум сінрікьо” в Японії та Росії (посягання на масове
знищення населення), Великого білого братства в Україні (неодноразові
пророцтва кінця світу і воскресіння 144 тисяч білих братчиків), у
Греції, Франції, Канаді, Німеччині та інших країнах, де провокувалися
масові голодування, небезпечні для життя і здоров`я людей. З часом
тоталітарні групи привернули до себе увагу й урядових структур, оскільки
стали проявлятися їхні тіньові риси – організована злочинність,
порушення прав людини, спроби проникнення у владні структури, претензія
на світове панування “розумних людей” над “рабами-добровольцями”,
ухиляння від сплати податків, торгівля зброєю, наркотиками, незаконна
лікарська практика тощо.

Поява тоталітарних груп у посткомуністичних країнах співпала з періодом
демократизації світського і релігійного життя, релігійного відродження.
Вона стала своєрідною формою дисидентства, протесту проти комуністичної
ідеології, а згодом, як і на Заході, – альтернативою традиційним
релігіям і суспільно-політичним рухам та об`єднанням. Появі цих груп
сприяло також падіння престижу і вагомості так званої інституціональної
церкви, традиційних вірувань, духовний вакуум, що утворився у зв`язку із
крахом марксистсько-комуністичної ідеології та свідомості.

Нинішнє тяжіння до утворення замкнених соціальних груп має свої
особливості. Воно набуває масового характеру, рекрутуючи в свої ряди все
більше молоді, а не людей похилого і середнього віку, і стає для неї
черговим «модним» напрямком. На цьому фоні дещо потьмяніли такі
молодіжні течії, як «рокери», «панки», «металісти» тощо. Цьому сприяє
ряд кардинальних змін у суспільстві. Втрата соціальних орієнтирів,
соціальної опори, звичних гарантій і забезпеченого хоча б за мінімумом
існування викликає у людей розгубленість. Нова система цінностей,
ідеалів, норм формується поза аксіологічним контекстом загальнолюдських
цінностей, національно-етнічних, релігійних традицій. В таких умовах
соціально-психологічний чинник набуває дедалі більшої ірраціональності,
а світоглядно-ідеологічний вакуум легко заповнюється альтернативними,
еклектичними міфологемами, символами, які сприймаються некритично, на
віру, особливо коли вони до свідомості молодої людини доносяться
привабливо, з застосуванням впливу не лише на свідомість, а й
підсвідомість.

У діяльності тоталітарних груп найгострішими є кілька аспектів:

а) практично-правовий, пов`язаний з можливістю їх легального існування
на законних підставах, відповідно до чинного законодавства (рішенням
Європейського парламенту в лютому 1996 року щодо сект в Європі
діяльність таких груп визнана соціально небезпечною);

б) групи за умов безконтрольного існування з боку суспільства виробили
відпрацьовану стратегію і тактику світоглядної і психологічної обробки
особистості, методику введення її у стійку психологічну залежність від
групи;

в) розірвати зв`язок члена групи після стійкої залежності від групових
процесів досить важко.

Зазначимо, що деструктивність групі надає не її програма, вчення,
вірування, доктрина (вони найчастіше є соціально прийнятними, що й
дозволяє тоталітарним групам офіційно реєструватися і діяти в
соціально-правовому просторі), а те, що вона робить з особистістю, як
впливає на неї, на які вчинки, лінію поведінки спонукає, який спосіб
життя нав`язує. Діяльність тоталітарних груп стала можливою і завдяки
недосконалості законодавчої бази в цьому питанні, світоглядній і
психологічній неграмотності населення, неспроможності людей протистояти
методикам перетворення психіки та контролю за діяльністю особистості,
невмінню передбачити негативні впливи.

Тоталітарні групи мають суто прикладну спрямованість (вони є не формою
пошуку Абсолюту, Бога, філософської ідеї, а своєрідною формою
розв`язання власних проблем особистості нетрадиційним способом). Вони
приваблюють до себе тим, що обіцяють, а нерідко певною мірою дають людям
і ключ до власного світовідчуття, особистісних переживань, захоплюють
своїх прибічників ідеєю нескінченного самопізнання, пізнання загадок
психіки як певної самостійної цінності, морального самовдосконалення.
Вони намагаються наблизитись до людини, її чуттєвості, внутрішніх
станів, пошуків індивідуального ставлення до оточуючого світу. Слід
зауважити, що ідеї всебічного розкриття здібностей, задатків і
самопізнання нічого лихого в собі не несуть. Навпаки, вони допомагають
людині відповісти на ряд життєво важливих питань: „Хто я така? Що я
можу? Вмію? На що я можу сподіватися?” Але тоталітарна група,
допомагаючи людині шукати відповіді на ці та інші запитання, розглядає
особистість як істоту асоціальну, не поєднану з іншими людьми
соціальними зв`язками. Самопізнання нерідко розуміється як повне
звільнення від соціальних контактів, як відлюдництво духу.

Постає питання: що робить тоталітарну групу такою привабливою для
людей, чому кількість її членів не зменшується?

На наш погляд, можна було б умовно виділити п`ять груп особистостей, які
поповнюють ряди цих новоутворень. Першу групу складають молоді люди, які
мають непевну, проблематичну ситуацію в своєму житті. В складній
соціально-економічній ситуації і духовній атмосфері вони зневірились у
власних силах, в майбутньому, втратили сенс життя чи не бачать виходу із
складних особистих обставин. Сюди ж можна віднести і особистостей, які
перебувають в так званих перехідних чи маргінальних періодах свого
життя: підлітки, перший рік поза сім`єю, зміна місця роботи чи її
втрата, закінчення навчального закладу і неможливість працевлаштування,
раптова хвороба чи смерть у родині, нещасний випадок, стрес тощо;
нерідко перебування в тоталітарній групі для них є формою втечі від
проблем «звичайного» реального світу, свого роду духовним наркотиком. У
людей з проблемних груп легше виробити і закріпити механізми
психологічної залежності.

До другої групи можна віднести допитливу молодь – «розумників і
розумниць», яких приваблює процес відкриття нового, які прагнуть
«чистого знання». Інтерес до нетривіальних ідей, езотеричних знань у
них виникає при знайомстві з нетрадиційними релігійно-філософськими
системами. До цього їх підштовхує і підсвідоме прагнення знайти
всеосяжну систему знань, надія віднайти в нових ідеях і специфічних
магічних обрядах, медитаційній практиці інструмент для раціоналізації
суб`єктивної сфери, який виходить за рамки наук. Як правило, ця частина
молоді захоплюється астрологією, нумерологією. Її приваблюють витончені
формули типу: «Ми – остання надія людства». Сюди можна віднести і
представників інтелектуалізованих верств населення, спроможних нести
нове «вчення» в маси, – педагогів, лікарів, інженерів, творчу
інтелігенцію (люди з вищою і незакінченою вищою освітою – основний
кістяк таких груп).

Третю групу складають особистості з тонкою душевною організацією,
багатою уявою, нестабільною емоційною системою, податливі до навіювання.
У них фіксується сильний вроджений потяг до таємничого, до релігійності.
Для них багато важить моральна підтримка з боку «учителя життя», «гуру».
Вони страждають від пануючого прагматизму, раціоналізму, шукають
способів оформлення своїх переживань, почуттів, прагнуть віднайти
розраду в нових ідеях, в ірраціональному.

До четвертої групи можна віднести осіб, які долучаються до тоталітарних
груп із природної людської цікавості, можливості в різного роду групах,
сектах, культах отримати «кайф». Вони впевнені, що, потішивши себе,
отримавши сподівану насолоду, так же легко й безболісно облишать це
заняття.

П`яту групу становлять особи, які або ж втратили зв`язок з традиційними
церквами в силу різних причин, або ж були атеїстами чи досить поверхово
знають філософсько-релігійні вчення.

Представники усіх цих груп не усвідомлюють наслідків свого перебування в
тоталітарній групі. Перш за все – руйнації, десоціалізації особистості,
формування її психологічної залежності від групи, часткової чи повної
ізоляції від суспільства, несприйняття нею інших людей, а людьми – її.

Соціалізацію особистості можна визначити як процес, що
здійснюється в ході діяльності та спілкування індивіда, результатом
якого є засвоєння та активне відтворення ним соціального досвіду,
набутого суспільством. Наслідком процесу соціалізації є не лише
засвоєння індивідом цінностей, регулюючих принципів і норм людського
співжиття, а, насамперед, засвоєння духовності, культури свого народу,
його національного духу, способу життя, соціальних ролей. В ході
десоціалізації відбувається процес засвоєння деяких нових субкультурних
цінностей, норм, ролей, навичок замість попередніх, характерних для
певних політичних, культурних, релігійних, соціальних груп та
інститутів, недостатньо засвоєних, застарілих чи модифікованих або
відкинутих особистістю. В умовах тоталітарної групи, де особистість
десоціалізується, її система цінностей, моралі руйнується і формується
нова особистість, податлива на впливи, контроль з боку групи. У
десоціалізованої особистості спотворюється аксіонормативна система,
зокрема регулюючі чинники (соціальні настановлення, світоглядні ціннісні
орієнтації) та детермінуючі чинники (успадковані й набуті потреби) з
допомогою соціально-психологічних механізмів соціального наслідування,
навіювання, ідентифікації себе з групою, прищеплюються псевдопотреби.

Незважаючи на різноманітність тоталітарних груп, у своїй основі, методах
роботи і психологічної обробки особистості вони мають багато спільного.
По-перше, в них широко використовуються різноманітні прийоми світського
та релігійного місіонерства, вчення якого являє собою еклектику різних,
інколи суперечливих ідей (східних і західних, світських і релігійних),
тут поширюються і набувають нового тлумачення апокаліпсичні теми.
По-друге, залякуючи людей картинами судного дня, “пророки” обіцяють
легкий шлях позбавлення від усіх нещасть і лих в обмін на сліпе
наслідування “духовних учителів”, неухильне виконання їхньої волі.
По-третє, використовуючи різні форми і прийоми впливу на людей, лідери
цих груп під виглядом свободи слова, віросповідання наживають великі
статки, проявляючи байдужість до рядових членів груп, громад, їхніх
проблем, запитів, потреб (кредо керівника сайєнтологічного руху
Хаббарта: хочеш заробити мільйон – створи секту. На богослужіннях церкви
так званого Повного Євангелія, що діє в Києві, пастор, закликаючи
віруючих до щедрої милостині, час від часу повторює, що гроші є колесами
Євангелія). Своїх послідовників “духовні учителі” розглядають як юрбу,
необхідну для реалізації своїх цілей. Відбувається своєрідна “торгівля
душами”: увійди в наше коло – отримаєш зцілення, приведи друзів –
матимеш прощення, долучайся до групи – і ми знайдемо порятунок не лише
для тебе, а й для всієї країни, людства; лише з нами, “обраними”, ти
зможеш вирішити всі свої проблеми. По-четверте, в цих групах індивідам
пропонують хибні життєві орієнтири, а вирішення їх нагальних проблем,
світоглядних і віросповідних питань переноситься, як правило, в сферу
потойбічного світу, закріплюючи залежність людини від зовнішніх сил, її
пасивність, обмежуючи можливості, особисті права і свободи. По-п`яте,
небезпека перебування особистості в такій групі, як правило, не
усвідомлюється нею.

Створення тоталітарної групи відбувається за чітко відпрацьованим
алгоритмом:

• поява фігури – лідера, яка поступово обростає невеликим колом
послідовників;

• згодом послідовники набувають рангу апостолів і починають проводити
активну агітаційно-пропагандистську роботу, відшукують, вербують своїх
послідовників;

• створення (і реєстрація на законних підставах, якщо видається така
можливість) своєї організації (статути і реєстраційні документи, як
правило, сповнені фразами про духовність, турботу про фізичне здоров`я
людей чи бажання розвивати культурні зв`язки з іншими народами тощо);

• в якості організаційного кредо береться якась болюча соціальна
проблема, наприклад, наркоманія, алкоголізм тощо;

• ироке звернення до мас, яким пропонується витончена «доктрина
спасіння» (зцілення, підтримка, вихід із скрутного становища, можливість
швидкої кар`єри і фінансового збагачення, відкриття нових езотеричних
знань тощо).

В тоталітарній групі створюється добре налагоджена система взаємин та
порядку: чітка ієрархія, ідеологія, єдиний ритм життя, підкріплений, як
правило, проживанням в одному помешканні, єдиний тип харчування тощо.
Людина відразу виявляється включеною в малу соціальну групу, що має
свого керівника, який безпосередньо спілкується з “духовним учителем”.
Життя членів групи чітко регламентоване і вимагає від них безумовного
підпорядкування певним настановам, що даються через слово.

Включення індивіда в життя групи відбувається здебільшого двома шляхами:
через ритуал і через реалізацію “дарів” (здатність розуміти і
інтерпретувати нові філософські і соціальні ідеї, слово нового бога,
зцілювати і т. ін.). Нових прихильників приваблює перспектива в групі
“знайти живого бога”, долучитись до чогось езотеричного, що можуть
осягнути лише “обрані”. З часом ця ідея трансформується в настанови
іншого порядку: “Зроби так, щоб Абсолют, Бог дізнався про тебе і дав
тобі знати, наділивши якимось особливим даром – уміннями, навичками
тощо”.

Тоталітарні групи, особливо філософсько-релігійного спрямування,
виробили кілька рівнів ритуального включення індивіда в діяльність
групи. Це: а) ”фоновий рівень” – регулярні зібрання,
богослужіння екстатичного плану, без яких з часом людина вже не бачить
свого існування; саме під час них відбувається “безпосереднє спілкування
між Абсолютом, Богом та людиною.” Багатогодинні молитви, підкріплені
системою постів, стають через певний час допінгом для індивіда;

б) регулярні зібрання мікрогруп, мікроосередків, де під час молитовного
екстазу проговорюються житейські проблеми кожного члена, все те, що
засмучує його душу, лежить тягарем на ній. Дійство завершується
колективною молитвою за кожного окремо і може супроводжуватися всілякими
“прозріннями”, одкровеннями, отриманими в молитовному екстазі. Причому
лідер пильно стежить, щоб видіння, одкровення, “глас істини” членом
групи інтерпретувалися в потрібному групі розумінні.

Для введення особистості у стійку психологічну залежність від групи
широко використовуються психологічні фактори впливу. Особливо
ефективними вони стають на колективних зібраннях, де відбувається
трансфер емоцій з допомогою звичних засобів впливу – музики і слова.
Цьому сприяє використання їх циклічності – від мінорної тональності до
несамовитих вигуків. Емоційна напруга то посилюється, то спадає. На піку
звучання з`являється харизматичний лідер зі своїми настановами,
проповіддю. Музика, пасторські проповіді, залучення до них свідків і
учасників різного роду див, зцілень, вічне очікування чуда (як це мало
місце, наприклад, в церквах “Перемога”, “Слово віри”) особливо сильно
впливають на людей зі слабкою психікою, які легко піддаються навіюванню.
Зовні людина видається цілком вільною – її ніхто ні до чого не примушує,
їй самій надається право вільного вибору: де і з ким жити, товаришувати,
спілкуватися, кому поклонятися. Але насправді її життя піддається
чіткому регламентуванню через підпорядкування певним настановам, що
йдуть від лідера групи, його найближчого оточення.

На думку Р. Дж. Ліфтона, відомого психолога, що вивчає вплив
тоталітарних груп на особистість, під тиском групи відбувається не
руйнування особистості, а своєрідне її «розплавлення», «роздвоєння», що
викликає незворотні психічні зміни. Це стає можливим в умовах потужного
групового тиску і маніпулювання базисними людськими потребами. Власне
«Я» особистості зазнає розділення на дві незалежні функціонуючі
цілісності. Внаслідок «роздвоєння» відбувається процес природної
соціальної адаптації до нових нестерпних соціальних умов. Первинне ядро
особистості впадає в коматозний стан. Цьому сприяє обстановка «тотальної
любові» в групі до новачка, доведення особистості спочатку до стану
психологічної аморфності, а згодом і податливості на впливи. Штучно
створений дефіцит часу, безсонні ночі , втома, фізіологічні
дезорієнтації, зміна режиму сну, харчування (збіднений раціон, суворі
пости, що не завжди під силу витримати навіть підготовленій людині),
сенсорна депривація чи перевантаження та інші методи мають на меті одне
– зменшити вплив захисних психологічних механізмів людини. Одночасно
підриваються зовнішні зв`язки особистості з мікросоціальними,
референтними групами (батьки, сім`я, найближчі друзі, колеги тощо), її
спонукають навіть відмовитися від свого імені і взяти нове. В
психологічному плані це досить сильний хід, оскільки внаслідок цього
розривається духовна програма, духовний зв`язок особистості зі своїм
родом, і в цьому стані їй можна нав`язати найбезглуздіші ідеї, спонукати
до будь-якої поведінки, вчинків, у тому числі й протиправних. Згодом
починається масова атака на світогляд, систему переконань особистості,
яка підсилюється різними видами контролю за поведінкою і свідомістю
особистості. Спектр психологічного контролю досить широкий за обсягом.
Він включає етапи «промивання мозку», контроль свідомості, поведінки,
інформації, мислення, емоцій. Над наявним ядром особистості формується
нове, податливе на впливи, яке не вступає в конфлікт з попереднім. Цей
стан психологами мало вивчений і не зовсім зрозумілий, оскільки зовні
особистість може здаватися навіть радісною, такою, що не знає сумнівів,
протиріч, мук сумління [3].

Людину відлучають від світської інформації і «бомбардують» культовою.
Потім здійснюється контроль над її часом і діяльністю: режим зібрань,
молитов чи вивчення доктрини групи не дозволяє людині надовго
розлучатися з групою, не залишає часу на критичне осмислення інформації.
Новачка відучують від критичного мислення; маніпулюючи лексикою, йому
«відкривають» нове значення понять, внаслідок чого він відчуває себе
«посвяченим». Крім того, його навчають трансовим методикам, що справляє
враження своєї причетності до божественних сил чи чогось виключного. Це
дозволяє досить швидко навіяти новачкам впевненість у правильності
обраного шляху та групи, позбутися сумнівів.

З приходом в тоталітарну групу індивід отримує можливість
ідентифікуватися стосовно “зовнішнього світу” і всередині “сучасного”
світу, тобто тепер світ існує лише один – чітко структурований і
впорядкований – “світ-група”. Це дає можливість усвідомити себе як
представника певної групи, як учасника певного типу служіння для
будь-якої категорії громадян (школярі, студенти, жінки,
військовослужбовці, пенсіонери тощо). Для кожної категорії є свої
привілеї і навіть можливості кар`єрного зростання. Але основною умовою
для отримання звання є розрив зі своєю сім`єю, навіть розлучення, якщо
члени родини не схвалюють такої діяльності.

Взаємодія з подібними собі є визначальним фактором, що впливає на
особистість. В ситуаціях групового спілкування замкнутий “контур”
окремої людини немов би розмикається і включається в загальногруповий
“контур”, що набуває нового значення, нової групової якості. В
тоталітарній групі зворотний зв`язок є одностороннім, односпрямованим:
група (в особі харизматичних лідерів) впливає на особистість, а не
навпаки. Оскільки при цьому особистість ізолюється (психологічно, а
інколи й фізично) від зовнішнього світу, то альтернативного впливу не
зазнає, а вплив групи набуває постійного і тотального характеру.
Найпоширеніші форми впливу на особистість – маніпулювання і обман.
Особистість поза тоталітарною групою має можливість протистояти
маніпуляції, усвідомити її як некоректний вплив. Всередині такої групи
цього усвідомлення не відбувається. Переконання, що вимагає логічних
аргументів і критичності, не допускається.

Коли людина намагається покинути тоталітарну групу і не отримує при
цьому необхідної кваліфікованої підтримки ззовні, то в цей момент, на
думку Р. Дж. Ліфтона, стара особистість «прокидається» від облуди як від
сну, від своєрідного коматозного стану. Між подвоєними особистостями
виникає конфлікт: то стара, то нова виходять на перший план. Відомий
американський експерт з проблем тоталітарних груп С. Хассен зазначає, що
цей момент у житті члена групи є найскладнішим. Використовуючи контроль
свідомості, багато груп створюють у своїх членів хворобливий стан страху
перед виходом із групи, формується комплекс фобій (людина боїться
незалежного мислення, зовнішнього світу, існування поза групою,
природних катаклізмів, страшної і невідворотної кари у випадку виходу,
втечі з групи тощо). У підсвідомість навіюються жахливі картини життя
внаслідок розриву зв`язку з групою, неможливість уявити себе щасливим і
успішним поза нею. Коли підсвідомість програмується на настановлення
приймати саме ці негативні картини, то особистість починає поводитися
так, начебто це має місце в реальності, що вона може навіть загинути,
покинувши групу [4, с. 24 – 25]. Перебування під щоденним психологічним
контролем призводить до помітного інтелектуального гальмування: у
індивіда знижується рівень уваги, послаблюється пам`ять, звужується
кругозір, змінюються структурно-логічні зв`язки. Він відмовляється від
активної життєвої позиції, не бажає долати труднощі, не ставить перед
собою життєвих цілей і не прагне їх досягти. Виразно помітні візуальні
зміни: виснаженість, блідість, погіршення фізичного і психологічного
стану, психосоматичні симптоми. Можуть мати місце галюцинації, паранойя,
дезорієнтація, напади паніки, депресивні стани тощо.

Перед психологами, що опікуються реабілітацією члена тоталітарної групи,
постає складне завдання – допомогти особистості розв`язати конфлікт між
«роздвоєними особистостями» і дискредитувати нову, нав`язану
особистість. Коли цей етап внаслідок цілеспрямованих зусиль бригади з
реабілітації успішно здійснено, то, яка правило, стара особистість за
цей час пробуджується. Але, як засвідчують західні і вітчизняні
психологи, при цьому не відбувається повернення в повному обсязі до
попередньої особистості. Психологам, близьким людям доводиться довго і
наполегливо опікувати людину, щоб згасити стан гнітючості, тривожності,
спустошеності у колишніх членів групи.

Висновки

• «Тоталітарна група» є спільнотою людей, об`єднаних сильною
прив`язаністю до певної системи цінностей, ідеологічної програми,
тенденції чи постаті, яка втілює в своєму образі цю систему цінностей.
Така група має чітку ієрархічну авторитарну структуру, особливу і тривку
модель стосунків, вірувань, практики, власну аксіонормативну систему,
котра суперечить загальновизнаним демократичним цінностям; виробляє
власну субкультуру, що протиставляється панівній у суспільстві, і навіть
заперечує будь-яку культуру; реформуючу програму інтегрування індивіда в
колектив, відпрацьовану методику тотального підпорядкування особистості
групі, її біологічних і соціогенних потреб – груповим потребам і цілям.

• Появі тоталітарних груп сприяють як об`єктивні процеси в суспільстві,
так і суб’єктивні чинники, пов`язані з особливостями життя окремої
особи.

• В тоталітарній групі здійснюється десоціалізація особистості (як
девіація соціалізації); десоціалізацію можна визначити як процес
засвоєння деяких нових субкультурних цінностей, норм, ролей, навичок
замість попередніх, характерних для певних політичних, культурних,
релігійних, соціальних груп і інститутів, недостатньо засвоєних,
застарілих чи модифікованих.

• У десоціалізованої особистості спотворюється аксіонормативна система,
зокрема регулюючі чинники (соціальні настановлення, світоглядні ціннісні
орієнтації) та детермінуючі чинники (успадковані і набуті потреби). За
допомогою соціально-психологічних механізмів соціального наслідування,
навіювання, ідентифікації себе з групою, прищеплюються псевдопотреби. В
ході десоціалізації не спрацьовують захисні функції психіки особистості,
руйнується її самооцінка.

• Всіма засобами впливу, всіма видами і формами спілкування та взаємодії
потреби-цілі особистості намагаються поставити під тотальний контроль з
боку групи, щоб отримати можливість спрямовувати її вчинки, діяльність,
лінію поведінки на реалізацію групових потреб.

• Під тотальним контролем в тоталітарній групі перебуває весь ритм
життя, емоції і почуття, мислення, поведінка особистості, інформація, що
надходить ззовні. Результатом цього процесу є формування
псевдоособистості, роздробленої за своєю структурою, з дисоційованим
станом.

• В тоталітарній групі особистість теж самореалізується, але оцінка з
боку суспільства, найближчого соціального оточення цієї самореалізації є
негативною, оскільки вона носить антигуманну спрямованість

• Наслідком перебування особистості в тоталітарній групі є як зовнішні
психосоматичні зміни, так і зовнішні та внутрішні психосоціальні –
відчуженість особистості від зовнішнього світу, її спрямованість лише на
внутрішній світ із спотвореними цінностями, потребами, настановами,
ідеалами, моральними орієнтирами, нормами, агресивність, фанатичний
захист доктрини групи, її ідей, ідеології “спасіння душі чи людства”
лише в цій групі, неспроможність раціонально оцінювати навколишній світ
і зміни, що відбулися з нею.

• Процес повернення особистості до попереднього, але вже нового
нормального соціально-психологічного стану, до соціальних норм і
цінностей, притаманних суспільству, можна визначити як ресоціалізацію.
Це складний етап у житті особистості, який вона самостійно не може
подолати, і який потребує кваліфікованої допомоги ззовні (бригади, що
складається з психологів, психіатрів, медиків, колишніх членів групи, що
вийшли з неї і пройшли ресоціалізацію успішно). Для кваліфікованої
допомоги жертвам тоталітарних груп потрібен спеціалізований
реабілітаційний центр.

• Якщо в фундаменті соціалізації закладено механізм творення людини, то
в фундаменті десоціалізації – механізм втрачання тих рис, якостей, яких
особистість набула в суспільстві, певному соціальному оточенні.

• Нове соціально-культурне середовище групи використовується
харизматичними лідерами для приховування істинних намірів, потреб-цілей
її лідерів.

Література

1. Релігієзнавчий словник /За ред. проф. А. Колодного, Б. Лобовика – К.:
Четверта хвиля, 1996.

2. Webb J. The Occult Esteblisment. – Ill., 1976.

3. Lifton R.J. Thought Reform and the Psycрology of Totalism – N. Y.,
1968).

4. Steven Hassan. Individuum hinweggefegt // Sekten: Ausbeuter der
Gesellschaft – Hand Werksammer – Stutthart. – 1997.

5. http://www.politik.org.ua

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *