Спілкування в родині як фактор емоційної стабільності дитини (реферат)

Реферат на тему:

Спілкування в родині як фактор емоційної стабільності дитини

Проблема дослідження полягала в тому, щоб вивчити емоційні особливості
молодших школярів в умовах родинного виховання. Як відомо, що
психологічний клімат родини, взаємовідносини, рівень спілкування
впливають на емоційну стабільність чи нестабільність відносин дітей з
батьками. На це неодноразово звертали увагу психологи в своїх
дослідженнях, зокрема Бессонова Т.П., Вольдемірова О.П., Кряжева Н.П.,
Сергєєва Н., Єйдеміллер Е. та інші. Як показують психологічні
дослідження молодшим школярам, як і дошкільникам властива нестабільність
емоцій, їх швидкий перехід від позитивних до негативних та навпаки,
часті бурні переживання межують з депресивними станами, байдужістю до
всього. Батьки намагаються розвеселити дитину, обіцяють що завгодно, а
потім забувають свої обіцянки, а дитина все пам’ятає і чекає обіцяної
іграшки, предмету захоплення, солодощі тощо. Важливо зрозуміти дитину і
підтримати її в складній емоційній ситуації. На нашу думку важливим
чинником емоційної стабільності дитини в родині є спілкування, яке
повинно будуватись на основі довіри, взаємоповаги, вмінні розуміти один
одного і допомагати. Спілкування з дитиною може проходити в формі
ігрової взаємодії, бесіди під час подорожі, прогулянки, мандрівки тощо.
Саме такі обставини спілкування можуть бути найбільш впливові,
ефективні, результативні.

В сучасній вітчизняній психології розвивається діалогічний підхід до
навчання, виховання і психічного розвитку дитини в різні вікові періоди.
Діалогічне спілкування розглядається як суб’єкт — суб’єктні відносини, в
яких дитина виступає як рівноправний партнер спілкування з своїми
індивідуальними та віковими особливостями, а не пригнічена особистість
чи маріонетка, яка виконує тільки вказівки та інструкції батьків чи
вихователів. В діалогічному спілкуванні розвивається особистість дитини,
її самостійність мислення, вміння самостійного прийняття рішення в
певній ситуації взаємодії, емоційна стабільність, врівноваженість. В
розвитку емоційної стабільності дитини в родині ми виходили з припущення
про те, що емоційна стабільність залежить від стилю спілкування в
родині, взаємин, умов виховання. Дитина, яка в родині отримує підтримку,
взаєморозуміння, емоційний комфорт меншу виявляє нахили до
репресивності, неадекватного заниження самооцінки та рівня домагань,
тривожності та низької соціальної адаптованості. Якщо ж в родині домінує
авторитарний стиль спілкування, дитина обділена увагою, ласкою, турботою
чи ця турбота має занадто контрольовану форму, то дитина відчуває в
родині дискомфорт, відчай, непорозуміння, має занижену самооцінку та
рівень домагань, високу тривожність та низьку соціальну адаптованість,
то це приводить до виникнення емоційної нестабільності, репресивності,
втечі з дому.

Основні завдання дослідження полягали в тому, щоб вивчити складові
компоненти емоційної стабільності дитини в родині і засобами
діалогічного спілкування сприяти формуванню позитивних взаємин в
родинах, розвивати адекватну самооцінку і рівень домагань у дитини,
сприяти соціальній адаптованості, зниження тривожності та агресивності в
стосунках з батьками.

Проаналізуємо отримані результати: так, в повних родинах, де є батько і
мати високу самооцінку виявили 12% дітей, середню самооцінку 40% і
низьку самооцінку 48% дітей, в той час, як в неповних родинах, де є
тільки батько чи мати високу самооцінку виявили лише 8% дітей, середню
24% і низьку 68% дітей молодшого шкільного віку, які вважали себе
покинутими, самотніми, впертими, образливими, неслухняними.

?????????

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *